Моделі оплати праці, форми оплати праці, системи оплати праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «КИЇВСЬКИЙ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Кафедра управління персоналом та економіки праці

«МОДЕЛІ ОПЛАТИ ПРАЦІ, ФОРМИ ОПЛАТИ ПРАЦІ, СИСТЕМИ ОПЛАТИ ПРАЦІ»

Виконала:

студентка 3 курсу

спеціальності 6503,

7 групи

денної форми навчання

Кравцова Крістіна

Перевірила: ст. викладач

Мельникова Олена Анатоліївна

Київ - 2011

Сфера дії внутрішнього ринку праці підприємства полягає в установленні взаємозв'язку між фактичними результатами праці і рівнем оплати праці працівника. Різні варіанти такого взаємозв'язку і являють собою системи заробітної плати. оплата праця працівник

Вони встановлюються підприємствами самостійно у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Залежно від того, який основний показник застосовується для визначення результатів праці, всі системи підрозділяють на дві групи, що називаються формами заробітної плати, які забезпечують зв'язок між оплатою праці та її результатами. Заробітна плата існує в двох основних формах: почасовій і відрядній. Кожна з них відповідає певній мірі кількості праці: перша - кількості відпрацьованого часу, друга - кількості виробленої продукції.(рис.1)

Рис.1. Форми і основні системи оплати праці

Відрядна форма заробітної плати полягає в тому, що її розмір залежить від кількості виробленої робітником продукції (виконаної роботи) належної якості на основі попередньо установлених норм часу (виробітку) і розцінок з урахуванням складності та умов праці. Відрядна заробітна плата нараховується у визначеному розмірі за кожну одиницю виконаної роботи чи виробленої продукції, вираженої в натуральних одиницях виміру (штуках, кілограмах, метрах тощо). Все це регулюється Кодексом законів про працю , а саме ст. 97, Законом України «Про оплату праці». Відрядна заробітна плата використовується для підвищення інтенсивності праці, скорочення витрат на нагляд за робітниками, посилення конкуренції серед робітників. Першою найраціональнішою формою відрядної заробітної плати була система Тейлора (початок ХХ ст., США).[7, ст..165 ]

Як економічна категорія почасова заробітна плата означає оплату вартості та ціни робочої сили за її функціонування впродовж певного робочого часу. Проте в такому визначенні не враховується комплексна характеристика даної категорії, зокрема не береться до уваги ефективність праці найманих працівників і політико - економічний аспект проблеми. Вона впроваджується при оплаті праці адміністративно-управлінського й обслуговуючого персоналу, що працює за ненормованим робочим днем, робіт, які важко чи недоцільно нормувати, у тих випадках, коли необхідно забезпечити не кількість, а високу якість роботи, якщо темпи і продуктивність праці визначаються рухом конвеєра.[2, ст. 238]

Основними (загальними) умовами застосування тієї чи іншої форми заробітної плати є:

1. рівень технічної озброєності виробництва,

2. характер технологічного процесу та організації виробництва і праці,

3. ступінь використання виробничих потужностей і устаткування,

4. стан нормування праці тощо.

Окрім загальних, є декілька специфічних умов застосування відрядної або почасової форм оплати праці. Так, для відрядної оплати праці необхідна наявність прямопропорційної залежності між затратами живої праці й одержаними результатами. Сьогодні в Україні переважною формою оплати праці робітників залишається відрядна. Почасова заробітна плата застосовується для оплати праці службовців і спеціалістів.

Використання відрядної і почасової оплати праці має відповідати таким вимогам:

· найповніше враховувати результати праці,

· створювати передумови для постійного зростання ефективності та якості праці;

· сприяти підвищенню матеріальної заінтересованості працівників у постійному виявленні і використанні резервів підвищення продуктивності праці та якості продукції.

Форми оплати праці будуть ефективними лише в тому разі, якщо вони відповідають організаційно-технічним умовам виробництва. Отже, вибираючи форму оплати праці для певної категорії працівників, необхідно враховувати конкретні умови їхньої праці, специфіку виробництва тощо.

В основі побудови системи оплати праці мають бути конкретні показники роботи, які піддаються точному обліку і повною мірою відображають працю даної групи працівників або окремого працівника. Система оплати праці ґрунтується на одному-двох вирішальних для даної групи працівників або окремого працівника показниках і має бути простою і зрозумілою кожному. В сучасній економічній системі застосовують такі системи заробітної плати: тарифні, преміальні, колективні форми оплати.

Тарифна система заробітної плати - це система, що залежить від складності та ефективності праці, вираженої відповідним тарифним розрядом і ставкою, спрямованими на одночасне стимулювання найманих працівників на збагачення рис людини-працівника, підвищення якості товарів і послуг.

Преміальні система заробітної плати - системи, що пов'язують тарифні ставки з нормами витрат праці певною функціональною залежністю, передбачають застосування різних премій і стимулів. Їх застосовують там, де робота має характер одноманітних операцій, може бути виміряна і виконується в темпі, який підлягає контролю окремої особи або групи робітників. Застосування преміальних форм оплати праці ґрунтується на прийомах відрядної і погодинної заробітної плати.

Колективні системи заробітної плати означають застосування таких систем оплати вартості робочої сили та ціни, а також ефективності праці найманих працівників підприємництва, які передбачають виплату частини заробітків із преміального фонду, створювального, в основному, із необхідності, а частково - з додаткового продукту, виготовленого при їх використанні. Застосування таких форм оплати праці зумовлене зростанням усуспільнення виробництва, погіршенням якості товарів як результат впровадження індивідуальних систем заробітної плати. [5, с. 397-399]

Отже, відрядна і почасова форми оплати праці підрозділяються на кілька систем. Системами відрядної системи оплати праці є: пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, непряма-відрядна, акордна, колективна (бригадна) відрядна, а почасової -- пряма почасова, почасова-преміальна, колективна (бригадна) почасова.(1, ст. 97 КЗпП).

Серед відрядної форми заробітної плати найпоширеніші такі системи:

1. Пряма система нарахування відрядної заробітної плати - передбачає оплату праці за виконаний обсяг роботи чи вироблений обсяг продукції за єдиними розцінками без обмеження розміру заробітної плати. Величина заробітної плати збільшується прямо пропорційно до обсягу виконаних робіт (виробленої продукції).

2. Вiдрядно - преміальна система оплати праці. При цій системі оплати праці загальний заробіток робітника складається з заробітної плати, нарахованої за фактично виконану роботу чи вироблену продукцію за прямими (необмеженими) відрядними розцінками, і премій за виконання та перевиконання установлених планових (нормативних) кількісних і якісних показників.

3. За відрядно-прогресивної системи оплати праці заробітна плата робітникам нараховується за обсяг виконаної роботи чи виробленої продукції в межах планової норми (бази) виробітку за основними незмінними відрядними розцінками, а за обсяг роботи чи продукції, виконаної (виробленої) понад вихідну планову норму (базу) виробітку, -- за підвищеними чи прогресивно зростаючими прямими відрядними розцінками.

4. Непряма відрядна система нарахування заробітної плати використовується для визначення заробітку не основних, а допоміжних робітників (наладчиків, ремонтників та ін.), у тих випадках, коли праця допоміжного робітника, який зайнятий обслуговуванням основних робітників-відрядників, значною мірою впливає на результати їх роботи і коли його праця не може бути нормованою. Вона характеризується тим, що величина заробітної плати допоміжного персоналу визначається за результатами праці основних робітників з урахуванням виконання норм виробітку (норм часу) основними робітниками та їх чисельності.

5. Акордна система відрядної оплати праці, за якою загальну суму заробітної плати робітникові або найчастіше колективові робітників встановлюють за весь обсяг виконаної роботи (акорд) на підставі реальної обґрунтованості норм виробітку, витрат необхідного часу роботи і відрядних розцінок на окремі види робіт або операцій. Нараховану суму виплачують за умови своєчасного і якісного виконання всього комплексу запрограмованих робіт.

6. При бригадній відрядній оплаті праці виробниче завдання визначається бригаді робітників, які виконують роботи різної кваліфікації, на основі чіткого розподілу праці, організація обліку ведеться в цілому по бригаді, нарахування заробітної плати здійснюється не індивідуально кожному члену бригади, а всій бригаді в цілому і розподіляється між окремими членами бригади залежно від кількості відпрацьованого кожним робітником часу і його кваліфікаційного тарифного розряду. [4, cт. 197]

Серед почасової форми заробітної плати найпоширеніші такі системи:

1. Проста почасова система передбачає, що загальний заробіток працівника обчислюється шляхом множення годинних тарифних ставок, які відповідають тарифному розряду працівника, на кількість фактично відпрацьованого часу.

2. Почасово-преміальна система передбачає, що крім заробітку, обчисленого за тарифними почасовими ставками за фактично відпрацьований час, працівникам додатково нараховується премія за досягнення певних показників. Ефективнішою системою є почасова-преміальна, за якою оплачується праця як основних, так і допоміжних робітників. За цією системою заробіток робітникові нараховується не тільки за відпрацьований час, а й за досягнення певних кількісних і якісних показників.

3. Колективна (бригадна) почасова. [3,cт. 83]

Згідно зі статтею 96 Кодексу законів про працю України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик.

Тарифна модель оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, надбавки і доплати до тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна модель використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників -- залежно від їх кваліфікації та відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. [6, ст. 212].

Економічні свободи, що їх одержали підприємства з початком перехідного до ринкової економіки періоду, сприяли зростанню активності в пошуках найраціональнішої організації праці і її оплати. Разом з тим такі причини, як інфляція, проблеми збуту, порушення господарських зв'язків, нестабільність податкового законодавства та інші ускладнюють роботу підприємств настільки, що не завжди вони мають можливість виплачувати всім працівникам гарантовану тарифною системою заробітну плату. Все це разом спричинило виникнення і поширення так званих безтарифних моделей організації оплати праці, суть яких полягає в тому, що при виплаті заробітної плати її розмір залежить від оптимально поєднаних індивідуальною та колективною зацікавленістю робітників. Оскільки кожен варіант застосування безтарифної моделі оплати праці є унікальною розробкою керівництва конкретного підприємства, ми охарактеризуємо лише спільні для них основні характерні риси та покажемо одну з багатьох можливих методик організації оплати праці за такою моделлю.

Можна виділити спільні риси для безтарифних систем оплати праці, вони є наступними:

1) працівникам гарантується лише мінімальний обов'язковий рівень заробітної плати,

2) спочатку визначається загальна сума заробленої колективом заробітної плати, потім з неї вираховується сума гарантованої мінімальної оплати всіх працівників підприємства,

3) в рівні умови щодо можливості впливу на розмір своєї заробітної плати ставляться всі працівники підприємства, незалежно від категорії і посади,

4) найважливішою проблемою є розробка правил розподілу колективного заробітку саме таким чином, щоб максимально націлювати працівників на покращання саме тих показників роботи, які важливі для досягнення бажаного спільного кінцевого результату.[6, ст. 214]

Таким чином, незважаючи на достатню трудомісткість розробки безтарифних систем оплати праці, за їх допомогою можна досягти значення підвищення трудової активності робочої сили, яка сприятиме суттєвому зростанню продуктивності та ефективності роботи підприємства у цілому.

Висновок

Отже з вищесказаного можна зробити наступні висновки: на сьогоднішній день у нашій країні існує велика кількість невирішених питань і протиріч у сфері оплати праці. Час диктує необхідність такої системи оплати, яка формувала б могутні стимули розвитку праці і виробництва. 

Визначивши що собою являють поняття оплати праці, форми оплати праці та системи оплати праці, які є їх види, я можу твердо сказати, що між ними існує певний зв'язок. Моделі оплати праці є найбільш ширшим поняттям і являють собою сукупність форм і систем за якими виплачується заробітна плата.

Тарифна модель оплати праці, що являє собою сукупність нормативних матеріалів, за допомогою яких встановлюється рівень заробітної плати працівників підприємства залежно від їхньої кваліфікації, складності робіт, умов праці. Безтарифна модель передбачає встановлення рівня заробітної індивідуально на кожному підприємстві залежно від певних показників. Отже, система оплати праці включається до тарифної моделі оплати праці. Форми оплати праці включається до тарифної моделі, має два види (почасова і відрядна оплата праці), кожний вид включає в себе певні системи. Найпоширенішими системами відрядної форми оплати праці є: проста відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, непряма-відрядна, акордона, бригадирна (колективна), а почасової -- пряма почасова, почасова-преміальна та бригадирно почасова.

Удосконалювання систем оплати праці, пошук нових рішень може дати нам вже в найближчому майбутньому підвищення зацікавленості працівників до високопродуктивної праці. При вирішенні проблеми доведення мінімальної заробітної плати до рівня прожиткового мінімуму можливе зняття проблеми соціальної напруженості.

Використана література

1.Кодекс законів України про працю від 10.12.71

2.А. М. Колот Мотивація, стимулювання та оцінка персоналу :Навч. посібник КНЕУ 2002 -- 337с.

3. Лобатюк В. Реформа оплати праці в Україні. Недоліки і помилки // Праця і зарплата. - 2007. - № 9.

4.Економiка пiдприємства / С. Ю. Вiгуржинська, Навчальний посібник, 2006. 428с.

5. Трудове право України: Підручник Заред. Н.Н. Болотіної, Г.І. Чанишевої. -- 2-гевид., стер. -- К.: Т-во "Знання", КОО, 2007

6.Основи економіки праці [Текст] : Навч. посібник / Д. П. Богиня, О. А. Грішнова. - К. : Знання-Прес, 2000. - 313 с.

7. Економіка праці [Текст] : навч. посібник / Г. Т. Завіновська. - К. : КНЕУ, 2000. - 200 с.

Размещено на Allbest.ru