Управління сталістю підприємств

б) реалізація високоліквідних грошових і фондових інструментів портфеля довгострокових фінансових вкладень;

в) рефінансування дебіторської заборгованості з метою зменшення її загального розміру;

г) прискорення обороту дебіторської заборгованості, особливо по товарних операціях за рахунок скорочення строків надаваного

комерційного й споживчого кредиту;

д) нормалізація розміру поточних запасів матеріальних цінностей;

е) скорочення розміру страхових і сезонних запасів товарно-матеріальних цінностей

32. Реструктуризація підприємства як економічна категорія

Реструктуризація підприємства означає здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових і технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не підлягає санації, якщо це передбачено планом санації, на зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.

Оперативна реструктуризація полягає у визначенні головних видів діяльності й розробці конкретних пропозицій, а також заходів ліквідації недоліків у господарсько-фінансовій діяльності підприємства з мінімальними витратами.

Стратегічна реструктуризація полягає в розробці та вжитті довгострокових заходів вдосконалення виробництва та поліпшення фінансового стану підприємства і здійснюється за рахунок залучення внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування.

Реструктуризація передбачає передусім аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства, який має містити оцінку загальної вартості майна підприємства, активів і пасивів його балансу, їх структуру, аналіз кредиторської і дебіторської заборгованості, прибутковості та рентабельності виробництва, а також розрахунок коефіцієнтів абсолютної ліквідності та платоспроможності, які характеризують рівень фінансового стану підприємства. На основі даних аналізу робиться висновок щодо ліквідації підприємства через процедуру оголошення його банкрутом або реорганізації.

33. Реорганізація підприємства як економічна категорія

Реорганізація передбачає виникнення на основі діючого підприємства одного або більше нових підприємств як суб'єктів права. У разі реорганізації підприємства усі його права та обов'язки переходять до правонаступника. Законодавство визначає п'ять правових способів реорганізації підприємства: злиття, приєднання, поділ, виділ та перетворення. Злиття двох і більше підприємств в одне означає перехід прав та обов'язків кожного з них до підприємства, що виникло внаслідок правового акту злиття. У цьому випадку виникає нове підприємство.

Приєднання одного підприємства до іншого означає, що до нього переходять права та обов'язки приєднаного підприємства.

Поділ підприємства є створенням на базі одного існуючого підприємства двох і більше підприємств як суб'єктів права. За таких умов відбувається поділ усього майна підприємства. Такий спосіб реорганізації передбачає затвердження власником роздільного акта (балансу).

Виділ передбачає, що з діючого підприємства виділяються один або більше структурних підрозділів, які створюються як самостійні підприємства. Поділу всього майна підприємства цей спосіб реорганізації не передбачає. Перетворення підприємства як спосіб реорганізації означає перетворення однієї форми власності на іншу (наприклад, державної на колективну) і відповідно зміну організаційно-правової форми підприємства. Такий спосіб реорганізації масово застосовується у процесах корпоратизації і приватизації майна державних підприємств. При перетворенні до підприємства, яке щойно виникло, переходять права та обов'язки колишнього підприємства.

34. Санаційна спроможність підприємства та її оцінка

Санаційна спроможність -- це наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають його здатність до успішного проведення фінансової санації. До загальних передумов санаційної спроможності відносять наявність у підприємства потенціалу для майбутньої успішної діяльності, а саме:

а) реальних можливостей збільшення виручки від реалізації, скорочення собівартості продукції і на цій основі досягнення майбутньої прибутковості фінансово-господарської діяльності;

б) реальних можливостей досягнення задовільної структури балансу;

в) реальних можливостей забезпечення стабільної ліквідності та платоспроможності.

Санаційне спроможним підприємство буде в тім разі, якщо продисконтована очікувана вартість майбутніх активів (за умови успішної санації) буде більшою за вартість його ліквідаційної маси перед проведенням санації. Оцінюючи санаційну спроможність підприємства, виходять передовсім з його об'єктивних економіко-правових характеристик та показників. Суб'єктивна «моральна спроможність» та готовність власників підприємства та персоналу до кінця боротися за життя підприємства, як правило, відіграють незначну роль.

35. Сутність банкрутства та порядок оголошення підприємства банкутом

ЗУ “Про банкрутство”. Це пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи -- суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити в установлений для нього строк пред'явлені до нього кредиторами вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом. З наведеного визначення випливає, що банкрутство має економічний і правовий характер.З економічної точки зору банкрутство є неспроможністюпродовження суб'єктом своєї підприємницької діяльності внаслідок її економічної нерентабельності, безприбутковості. Суб'єкт підприємництва має стільки боргів перед кредиторами і зобов'язань перед бюджетом, що коли їх вимоги будуть пред'явлені у визначені для цього строки, то майна суб'єкта -- активів у ліквідній формі -- не вистачить для їх задоволення.

Юридичним аспект банкрутства полягає насамперед у тому,що в суб'єкта є кредитори, тобто особи, що мають документовані майнові вимоги до нього як до боржника. Це майнові правовідносини банкрутства, здійснення яких у встановленому законом порядку може призвести до ліквідації суб'єкта підприємництва.

Порядок оголошення підприємства банкрутом

1. Процедури встановлення факту неплатоспроможності боржника і безспірності вимог кредитора, якщо саме він ініціював порушення справи.

2. Виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів.

3. Санації (якщо така можлива) чи укладання мирової угоди.

4. Визнання боржника банкрутом.

5. Процедури задоволення вимог кредиторів за рахунок ліквідації майнових активів боржника.

36. Теоретичні засади проведення реінжинірингу

Реінжинiринг -- комплексна процедура, яка передбачає розробку нових ділових процесів у фірмі або підприємстві шляхом радикального перепроектування (ре-інжинірінгу) існуючих процесів, зазвичай на основі інтенсивного використання у нових процесах електронних систем, зміни умов ведення бізнесу, що усвою чергу дає можливість отримання додаткових конкурентних переваг.

Цілі РБП (бізнес процесів)такі:суттєве підвищення ступеня задоволення споживача, включаючи роботу з клієнтом у режимі 24 х 365, орієнтацію на його поточні і майбутні потреби;радикальне скорочення тривалості виробничого циклу, докорінне зменшення кількості процесів та їх вартості, різке зниження витрат часу на виконання функцій;значне поліпшення процесу управління якістю;підвищення ролі рішень та ініціативи кожного окремого працівника, організація групової роботи;різке зниження кількості працівників;забезпечення прискореного впровадження нових технологій;забезпечення адаптації підприємства до функціонування в умовах інформаційного суспільства і «суспільства знань».

Реінжиніринг необхідний у випадках потреби дуже істотних поліпшень, в трьох основних ситуаціях:

1.В умовах, коли фірма знаходиться в стані глибокої кризи. Ця криза може виражатися в явно неконкурентному рівні витрат, масовій відмові споживачів від продукту фірми і т.п.

2.В умовах, коли поточне положення фірми може бути визнане задовільним, проте прогнози її діяльності є несприятливими. Фірма стикається з небажаними для себе тенденціями в частині конкурентоспроможності, прибутковості, рівня попиту і т.д.

3.Реалізацією можливостей реінжинірингу займаються благополучні, швидкорослі і агресивні організації. Їх завдання полягає в прискореному нарощуванні відриву від найближчих конкурентів і створенні унікальних конкурентних переваг

37. Сутність та види фінансових ризиків

Фінансовий ризик підприємства - ймовірність винекнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходу чи капіталу у ситуацій невизначенності умов здійснення його фінансової діяльності.Фінансовий ризик класифікуються за такими основними ознаками:

1 За об'єктом виникнення

*Ризик зниження фінансової стабільності (або ризик порушення рівноваги фінансового розвитку ) підприємства.

*Ризик неплатоспроможності (або ризик несбалансованої ліквідності ) підприємства. о грошових потоків підприємства в часі.*Інвестиційний ризик

.*Інфляційний ризик.

*Процентний ризик.

*Валютний ризик

*Депозитний ризик.

*Кредитний ризик.

*Податковий ризик

*Структурний ризик*Криміногенний ризик.

2 За характеризуючим об'єктом

*ризик окремої фінансової операції .

*Ризик різних видів фінансової діяльності

*Ризик фінансової діяльності підприємства в цілому.

3.По сокупності інструментів, що досліджуються

*індивідуальний фінансовий ризик.;*портфельний фінансовий ризик.

4.За комплексністю дослідження*простий фінансовий ризик.

*складний фінансовий ризик.). 5.За джерелом виникнення

*зовнішній, систематичний або ринковий ризик

*внутрішній, не систематичний або специфічний ризик

6.За фінансовими наслідками ризики *ризик, що спричиняє лише економічні втрати

*ризик втраченої вигоди. *ризик, що спричиняє як економічні втрати, так і додаткові доходи.

7.За характером прояву у часі

*постійний фінансовий ризик.

*тимчасовий фінансовий ризик.

8.За рівнем фінансових втрат ризики поділяються на наступні групи:*допустимий фінансовий ризик.

*критичний фінансовий ризик

*катострофічний фінансовий ризик.

9.За можливістю передбачення *прогнозований фінансовий ризик.

*непрогнозований фінансовий ризик..10.За можливістю страхування *фінансові ризики,які можна застрахувати.*фінансові ризики, які не страхуються.

38. Мета та принципи ризик-менеджменту

Важлива роль у визначенні допустимого рівня ризику, прогнозуванні імовірності настання ризикових подій та своєчасній нейтралізації їх негативних наслідків відводиться ризик-менеджменту.Ризик-менеджмент -- це система заходів щодо виявлення, оцінки, профілактики та страхування ризиків і включає стратегію і тактику управлінських дій.

Стратегія ризик-менеджменту є сукупністю обраних підприємством управлінських заходів, спрямованих на досягнення поставленої мети управління ризиком і допомагає сконцентрувати зусилля і ресурси на найоптимальніших варіантах рішення.

Основною стратегічною метою управління ризиком можна визначити як завдання захисту підприємства від несприятливого впливу факторів зовнішнього середовища, так і завдання оптимізації внутрішнього середовища і т. ін.

Об'єктами ризик-менеджменту є ризикові вкладення капіталу і система фінансових відносин. У процесі управління фінансові менеджери цілеспрямовано впливають на об'єкти управління в межах своїх управлінських функцій.

До основних функцій суб'єкта ризик-менеджменту відносять планування, організацію, мотивацію і контроль.

У випадку, коли рівень фінансового ризику точно виміряти не вдається, процес обґрунтування доцільності управлінських рішень має базуватися на загальних принципах прийняття рішень в умовах ризику.

Ризикувати можна лише в межах власного капіталу.

Необхідно зважувати можливі негативні наслідки ризику.

Не можна ризикувати великими сумами капіталу, якщо очікуваний результат занадто малий.

Необхідно паралельно розглядати інші альтернативні варіанти рішень, які можуть виявитися менш ризикованими.

сталість фінансова стійкість криза ризик

39. Методи оцінки фінансових ризиків

Правильною вважається оцінка, яка містить конкретне висловлення щодо подальшої поведінки (наприклад, вартості цінного паперу), яке згодом підтвердилося. Враховуються також оцінки, у формулюванні яких міститься частка невизначеності двоїстості, які, однак можна віднести до числа умовно правильних. Такі оцінки враховуються з коефіцієнтом 0,5. Коефіцієнт правильності прогнозів розраховується за формулою

К = ( Кс + 0,5Кум) - Кн,

деКс - кількість правильних

Кум - кількість умовно правильних прогнозів;

Кн - кількість неправильних прогнозів.

Економіко-статистичні методи оцінки ризику передбачають вивчення статистики втрат і прибутків на цьому або аналогічному підприємстві за попередні періоди. На базі масиву зібраного статистичного матеріалу визначають величину і частоту отримання вигоди та виникнення фінансових втрат. При цьому активно використовують такі інструменти статистичного методу як: дисперсія, стандартне (середньоквадратичне) відхилення, коефіцієнт варіації.Дисперсія -- це середньозважена величина з квадрата відхилень дійсних фінансових результатів від середніх і визначається за формулою

де а2 -- дисперсія; xt -- значення можливого фінансового результату;х -- середнє значення можливого фінансового результату; Pt -- імовірність виникнення можливого фінансового результату.

Середньоквадратичне (стандартне) відхилення (s) визначається за формулою

Економічний зміст середньоквадратичного відхилення з погляду теорії ризиків полягає в характеристиці максимально можливого коливання досліджуваного параметра від його середнього очікуваного значення.

40. Методи нейтралізації фінансових ризиків

Система механізмів нейтралізації фінансових ризиків передбачає використання наступних основних методів.1. Запобігання ризику. До числа основних з таких мір відносяться:* відмовлення від здійснення фінансових операцій, рівень ризику по яких надмірно високий.* відмовлення від використання у високих обсягах позикового капіталу.2. Лімітування концентрації ризику. Система фінансових нормативів, що забезпечують лімітування концентрації ризиків, може включати:* граничний розмір (питома вага) позикових коштів, використовуваних у господарській діяльності.* мінімальний розмір (питома вага) активів у високоліквідній формі.* максимальний розмір товарного (комерційного) або споживчого кредиту, наданого одному покупцеві.3. Хеджування. У вузькому значенні термін хеджування характеризує внутрішній механізм нейтралізації фінансових ризиків, заснований на використанні відповідних видів фінансових інструментів (як правило, похідних цінних паперів -- деривативів). рования фінансових ризиків:* хеджирование з використанням ф'ючерсних контрактів.* хеджирование з використанням опціонів.* хеджирование з використанням операції „своп".4. Диверсифікованість. * диверсифікованість видів фінансової діяльності, валютного портфеля, депозитного портфеля, кредитного портфеля, портфеля цінних паперів.5. Розподіл ризиків. Механізм цього напрямку нейтралізації фінансових ризиків заснований на частковому їхньому трансферті (передачі) партнерам по окремих фінансових операціях.* розподіл ризику між учасниками інвестиційного проекту.* між підприємством і постачальниками сировини і матеріалів* між учасниками лізингової операції.* між учасниками факторингової (форфейтинговой) операції.6. Самострахування (внутрішнє страхування).* формування резервного (страхового) фонду підприємства.* формування цільових резервних фондів.* формування резервних сум фінансових ресурсів у системі бюджетів

41. SWOT- аналіз

SWOT-аналіз -- аналіз в стратегічному плануванні, що полягає в розділенні чинників і явищ на чотири категорії: * Сильні сторони (strength) -- внутрішні можливості (навички, потенціал) чи ресурс, що можуть зумовити формування конкурентної переваги.* Слабкі сторони (weaknesses) -- види діяльності, які фірма здійснює не досить добре, або ресурси, підсистема потенціалу, що не правильно використовуються.* Можливості (opportunities) -- альтернативи, що їх може використати підприємство для досягнення стратегічних цілей (результатів).* Загрози (threats) -- будь-які процеси або явища, що перешкоджають руху підприємства чи організації в напрямку досягнення своїх місії та цілей.

Особливості SWOT-аналізу:1) суб'єктивність характеру добору факторів, що складають сильні/слабкі сторони підприємства за ступенем їхньої важливості, а також специфіку сприймання менеджерами впливу факторів зовнішнього середовища;2) імовірність і ризик віднесення факторів до тієї чи іншої групи (минулі переваги можуть у майбутньому стати недоліками, і навпаки);3) швидко змінюючись, середовище потребує постійної уваги до себе.

Широке застосування та розвиток SWOT-аналізу пояснюються такими причинами: стратегічне управління пов'язане з великими обсягами інформації, яку потрібно збирати, обробляти, аналізувати, використовувати, а відтак виникає потреба пошуку, розробки та застосування методів організації такої роботи. SWOT-аналіз -- це своєрідна форма; він не містить остаточної інформації для прийняття управлінських рішень, але дає змогу впорядкувати процес обмірковування всієї наявної інформації з використанням власних думок та оцінок. Для будь-якого керівника або управлінського працівника, зорієнтованого на поточну роботу, це корисна справа, яка вимагає від будь-кого, хто застосовує SWOT-аналіз, замислитися на перспективу.

SWOT-аналіз дає змогу формувати загальний перелік стратегій підприємства з урахуванням їхніх особливостей: відповідно до змісту стратегії -- адаптації до (чи формування впливу на) середовища.

Размещено на Allbest.ru