Запровадження ефективних інноваційних технологій

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

Вступ

В умовах безперервних економічних змін інновації стають основним чинником, що сприяє динамічному розвитку і підвищенню результативності функціонування як окремих ринкових суб'єктів господарювання, так і економічної системи загалом. За умов переходу економіки країни і суб'єктів господарювання до інноваційної моделі розвитку значно зростає роль системного та своєчасного аналізу інноваційної діяльності підприємства. Результативність впровадження інновацій залежить як від специфіки функціонування конкретного підприємства, так і мінливого зовнішнього середовища. Актуальність теми. Запровадження ефективних інноваційних технологій дає змогу, з одного боку, підприємству отримати конкурентні переваги: покращити конкурентну ситуацію на ринку свого продукту та фінансовий стан, якісно підвищити виробничий потенціал та потенціал персоналу тощо, а з іншого - потребує значного часу та ресурсів. Підвищення конкурентоспроможності підприємств дає змогу їм зайняти належне місце у світовому розподілі праці. Щоб забезпечити високу ефективність інноваційних заходів, сьогодні зростає актуальність системного, своєчасного та комплексного аналізу інноваційної діяльності підприємства.

Вирішення цих завдань стане можливим тільки в тому випадку, коли підприємство зможе адаптуватися до нових умов господарювання, а для цього необхідно змінити його внутрішню структуру, підібрати нові форми і методи управління як поточними виробничими процесами, так і процесами відтворювального характеру, безпосередньо пов'язаними із впровадженням науково-технічних досягнень. інноваційний діяльність підприємство

Метою курсової роботи є аналіз комплексної оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємства на основі врахування як економічного, так і неекономічних ефектів від запровадження інновацій на рівні підприємства.

1. Принципи оцінювання ефективності інноваційної діяльності

1.1 Етапи комплексного оцінювання ефективності інноваційної діяльності підприємства

Сучасні економічні умови вимагають значної уваги від організації інноваційної діяльності, забезпечення її результативності, підвищення ефективності роботи всіх учасників інноваційного процесу. Чим більше працівників організації долучається до інноваційної діяльності, тим гнучкішою і мобільнішою вона стає, тим вагомішою є віддача від реалізації інновацій завдяки скороченню термінів їх упровадження.

Інноваційна діяльність - діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів та послуг.

Вона є невід'ємно складовою виробничо-господарської діяльності сучасних організацій і зорієнтована на оновлення і вдосконалення її виробничих сил і організаційно - економічних відносин.

Інноваційна діяльність підприємства спрямована на створення і залучення із зовнішнього середовища таких інновацій, які б сприяли підвищенню його конкурентоспроможності, зміцненню ринкових позицій, забезпечували перспективу розвитку. Однак можливості різних підприємств щодо залучення інновацій відрізняються, що зумовлено передусім існуючими ресурсами обмеженнями, особливо фінансовими. Тому управління інноваційною діяльністю має здійснюватися, з одного боку, з огляду на потенційні можливості інновацій у формуванні конкурентних переваг, а з іншого - з урахуванням інвестиційних можливостей підприємств. Це потребує економічного обґрунтування доцільності впровадження кожної, навіть, на перший погляд, перспективної новації, що дасть змогу керівництву приймати позитивне рішення лише щодо тієї новинки, яка створить для фірми суттєві конкурентні переваги і забезпечить належну економічну віддачу. В умовах безперервних економічних змін інновації стають основним чинником, що сприяє динамічному розвитку і підвищенню результативності функціонування як окремих ринкових суб'єктів господарювання, так і економічної системи загалом.

За умов переходу економіки країни і суб'єктів господарювання до інноваційної моделі розвитку значно зростає роль системного та своєчасного аналізу інноваційної діяльності підприємства.

Зараз виявляється зростання зацікавленості підприємств у нововведеннях, розуміння того, що інновації в наш час є невід'ємною складовою успішної роботи підприємства. Про що свідчать дані таблиці 1. [13]

Таблиця 1

Впровадження інновацій на промислових підприємствах України

Рік	Питома вага підприємств, що	Впроваджено нових технологічних процесів	У тому числі мало вхідні, ресурсно-ощадні	Освоєно вироб-ництво нових видів продукції	З них нові види техніки	Частка реалізованої продукції в обсязі промислової,%
	Займалися інноваціями,%	Впроваджували інноваціями,%
2000	18	14.8	1403	430	15323	631	-
2001	16.5	14.3	1421	469	19484	310	6.8
2002	18	14.6	1142	430	22847	520	7
2003	15.1	11.5	1482	606	7416	710	5.6
2004	13.7	10	1727	645	3978	769	5.8
2005	11.9	8.2	1808	690	3152	657	6.5
2006	11.2	10	1145	424	2408	786	6.7
2007	14.2	11.5	1419	634	2526	881	6.7
2008	13	10.8	1647	680	2446	758	5.9
2009	12.8	10.7	1893	753	2685	641	4.8



Мета комплексного аналізу інноваційної діяльності полягає в обґрунтуванні найбільш ефективних напрямів інноваційної діяльності, інноваційних програм і проектів фірми. Основними завданнями комплексного аналізу є:

визначення відповідності фінансового стану фірми його цільовим параметрам щодо інноваційного розвитку;

оцінювання спроможності до інноваційного розвитку;

вибір інноваційних проектів;

оцінювання показників інноваційної діяльності;

виявлення невикористаних резервів підвищення ефективності інноваційної діяльності;

оцінювання впливу інноваційних рішень на фінансові результати діяльності фірми.

Ефективність інновацій - це величина, що визначається конкретною здатністю інновацій зберегти певну кількість трудових, матеріальних і фінансових ресурсів із розрахунку на одиницю створених продуктів, технічних систем, структур.

Процес комплексного оцінювання ефективності інноваційної діяльності підприємства можна здійснювати за етапами, наведеними на рисунку 1. [3, c.544]



Рис. 1 Етапи оцінювання інноваційної діяльності фірми

Одним із найскладніших етапів оцінювання ефективності інновацій є побудова системи моніторингу зовнішнього оточення фірми, тобто системи постійного спостереження за напрямами й досягненнями науково-технічного прогресу в конкретній та суміжній галузях.

Моніторинг -- це постійне спостереження, оцінка і прогноз стану навколишнього середовища у зв'язку з господарською діяльністю людини. Таке спостереження передбачає:

1) усвідомлення інноваційних змін, що відбуваються;

2) прогноз і оцінку активних сил НТП, що впливають на процес прискорення інноваційних змін;

3) контроль змін та адаптування до них соціо-економічних систем різного типу.

Особливістю підходів до оцінювання ефективності інновацій суб'єктів господарювання різних рівнів, діючих у ринкових умовах, варто вважати різницю в цілях, які вони визначають у своїй діяльності. Так, державні органи

влади й управління, що мають регулювати соціально-економічні процеси в державі, виходять із глобальних завдань розвитку суспільства загалом. Держава формує зовнішні умови (інноваційну політику) для господарювання підприємств, стимулюючи зростання національної економіки. В економічній літературі звернено увагу на потребу нових підходів до оцінювання ефективності інновацій в умовах ринкової економіки.

Виходячи з цього, ефективність інноваційної діяльності слід визначати з урахуванням таких підходів:

1) оцінка економічної ефективності нововведення стосовно підприємства, тобто як воно забезпечує конкурентоспроможність, прибуток і фінансову стабільність підприємства;

2) оцінка ефективності управління інноваційною діяльністю з погляду забезпечення неперервності інноваційного процесу і досягнення кінцевої мети одержання новинок (продукту, технологій), які відповідають вимогам ринку;

3) урахування часу, тобто здатність одержувати необхідні результати за визначений проміжок часу.

Ефективність інноваційної діяльності виявляється на мікроекономічному та макроекономічному рівнях. Мікроекономічний рівень - це рівень окремих суб'єктів господарювання, які прагнуть поліпшити результати свого господарювання і отримати вищий прибуток у довготерміновій перспективі. Макроекономічний рівень - це рівень держави, метою якої є забезпечення динамічного розвитку всього суспільства.

Ефективність інноваційної діяльності виявляється на мікроекономічному та макроекономічному рівнях. Мікроекономічний рівень - це рівень окремих суб'єктів господарювання, які прагнуть поліпшити результати свого господарювання і отримати вищий прибуток у довготерміновій перспективі. Макроекономічний рівень - це рівень держави, метою якої є забезпечення динамічного розвитку всього суспільства.

Для комплексного аналізу інноваційної діяльності фірми потрібно використовувати різноманітні джерела інформації: дані спеціальних обстежень, статистичні дані Державного комітету статистики України, звітні дані підприємства, регістри бухгалтерського обліку, первинну документацію підприємства.

1.2 Види ефектів інноваційної діяльності підприємства

Основними критеріями оцінювання результатів інновацій є актуальність, значущість, багатоаспектність. [9, c.106]

Актуальність передбачає відповідність інноваційного проекту цілям науково-технічного і соціально-економічного розвитку країни, регіону, підприємства. Цілі визначаються, виходячи із встановлених суб'єктом управління науково-технічних, економічних, соціальних і екологічних пріоритетів, які можуть відображати загальносвітові тенденції розвитку і визначати стратегію розвитку країни, регіону, окремого підприємства.

Значущість визначається з позицій державного, регіонального, галузевого рівнів управління і з позицій суб'єкта підприємництва.

Державна значущість полягає у вирішенні проблем загальнодержавного масштабу у всіх сферах життєдіяльності населення відповідно до цілей науково-технічного і соціально-економічного розвитку країни. Регіональна значущість відображає ступінь вирішення властивих певному регіону соціально-економічних і екологічних проблем, цілі реалізації його потенціалу шляхом здійснення інноваційних програм і реалізації інноваційних проектів. Галузева значущість показує вплив інновації на вирішення проблем, важливих для багатьох господарюючих суб'єктів галузі.

Значущість для суб'єкта підприємництва полягає у зміцненні його ринкових позицій через вирішення технологічних, економічних, соціальних, екологічних проблем.

Багатоаспектність враховує вплив інновації на різні сторони діяльності суб'єкта господарювання та його оточення, отримання різних видів ефекту.

Під ефектом розуміють досягнутий результат у його матеріальному, грошовому, соціальному вимірі.

У сучасній економічній літературі зустрічаються різні точки зору щодо видів ефектів від інноваційної діяльності. Зокрема, у дослідженнях [1, с. 447] розглядається три види ефектів: економічний, науково-технічний, соціальний. У роботі М. Йохна [2, с. 283] враховується п'ять видів ефектів інноваційної діяльності, а саме: науково-технічний, економічний, ресурсний, соціальний та екологічний. У своїх працях О. Волков, М. Денисенко, А. Гречан [3, с. 536] пропонують враховувати шість видів ефектів: економічний, науково-технічний, фінансовий, ресурсний, соціальний та екологічний.

Ефекти інновацій тісно пов'язані між собою. Безпосередньо економічні результати інноваційної діяльності пов'язані з науково-технічним, фінансовим і соціальним ефектами. У свою чергу, ресурсний та екологічний ефекти виникають лише як наслідок науково-технічного прогресу й опосередковано впливають на економічний ефект інноваційної діяльності (рис. 2).

Рис. 2. Види ефектів інноваційної діяльності підприємства

Економічний ефект виступає в якості результативного кількісного показника, який повинен враховувати у вартісному вигляді весь розмір результатів та витрат і рівень впливу якісних видів інноваційних ефектів, одержаних від здійснення інноваційної діяльності на підприємстві. Тобто в узагальненому вигляді економічний ефект можна представити в якості суми отримуваного промисловим підприємством прибутку від наступних напрямів інноваційної діяльності: процесу реалізації інноваційної продукції; впровадження якісно нового технологічного процесу в дію; підвищення ефективності використання виробничих потужностей; впровадження у господарську діяльність підприємства винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій тощо. В процесі здійснення інноваційної діяльності появу економічного ефекту від такої діяльності можна спостерігати не лише у дослідників та виробників, а й їхніх споживачів. Насамперед, даний момент найкраще реалізується на прикладі продуктових інновацій, сутність яких полягає у створенні якісно нового виду продукції чи послуг з метою задоволення відповідного виду попиту споживачів на ринку. Тобто при цьому процесі формується так званий мультиплікативний інноваційний ефект (ефект примноження), значення якого полягає в тому, що відбувається процес накопичення у формі додаткового прибутку, який отримується від використання інновацій у виробничому процесі підприємства .Науково-технічний ефект з'являється на етапі розробки та освоєння інновації, тому виступає своєрідним результатом низки прикладних досліджень, науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт і проектів, тобто супроводжується накопиченням та приростом наукової, науково-технічної та технологічної інформації. Показники науково-технічного ефекту відображають зміну техніко-експлуатаційних та споживчих характеристик продукції, рівень технічного удосконалення певного виду робіт або ж послуг. Науково-технологічний результат інноваційної діяльності повинен забезпечити свою відповідність наступним умовам:

1. відповідність науково-технологічний рішень сучасним технологічним вимогам у промислових країнах;

2. повинна існувати принципова новизна інновації, що включає:

2.1 технологічну її новизну - використання нових видів матеріалів, нових напівфабрикатів, комплектуючих, нових технологій виробництва; забезпечення більш високого ступеня механізації, автоматизації виробничого процесу; одержання принципово нових видів продукції;

2.2 інноваційний аспект прориву в ринковому середовищі - новизна для промисловості у рамках світового масштабу або ж конкретної країни; новизною на мікрорівні в межах підприємства; звичайно, чим більш масштабнішим є такий інноваційний ринковий прорив тим більш значнішим буде породжений ним науково-технологічний ефект;

3. рівень значущості інновації для підприємства, що відображається реалізацією мети та очікуваних результатів його інноваційної діяльності [10,с.4] Соціальним ефектом виражається якісний інноваційний результат, який забезпечує врахування та задоволення потреб людини та суспільства, наприклад: покращенням рівня здоров'я, розвитком, демократії, освіти, задоволенням естетичних потреб. Основним методом оцінки соціального ефекту є експертний. [10, c. 4]

Експертиза очікуваних наслідків інноваційної діяльності може здійснюватися у різних формах, а саме: по-перше, індивідуальної чи колективної експертизи кваліфікованими фахівцями різних сфер діяльності; по-друге, соціологічних опитувань працівників підприємства та населення; по-третє, загальнонаціональних референдумів з обговорення проектів, які стосуються різних верст суспільства чи регіону.

Фінансовий ефект інноваційної діяльності виступає узагальнюючим показником рівня та виду впливу інноваційної діяльності на зміну фінансового результату діяльності підприємства. В контексті розгляду фінансового ефекту виділяють, як його окрему складу податковий інноваційний ефект, значення якого полягає у тому, що спостерігається процес певного розміру економії готівкових коштів господарюючого суб'єкта за рахунок сукупності податкових та іншого виду пільг, що надаються державою, згідно із нормами чинного законодавства України, підприємствам, які займаються реалізацією інноваційних програм та проектів. Тобто завдяки впливу податкового ефекту спостерігається й відповідне зростання розміру фінансового результату від інноваційної діяльності промислового підприємства.

Ресурсний ефект можна ідентифікувати, як взаємозв'язок потреб інноваційної діяльності зі споживання різноманітних видів ресурсів на підприємстві. Даний ефект виникає внаслідок створення нових видів техніки, технології, раціоналізаторських пропозицій, а відтак є пов'язаним із науково-технологічним ефектом інноваційної діяльності підприємства. Зростає актуальність визначення рівня даного ефекту для тих підприємств, для яких є наявною тенденція дефіцитності або неможливості відтворення ресурсів, необхідних для їх ефективної діяльності. Наслідки прояву ресурсного ефекту можуть бути відображені наступними характеристиками: підвищення рівня продуктивності праці (або зниження величини її трудомісткості); зростання фондовіддачі основних засобів; зростання рівня матеріаловіддачі (тобто зменшення матеріаломісткості виробничого процесу); прискорення оборотності виробничих запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів тощо.

Екологічний ефект інноваційної діяльності виявляється у зменшенні викидів шкідливих речовин в атмосферу, ґрунт та воду, зменшення відходів виробництва та зростання рівня його ергономічності, підвищення екогологічності випущеної продукції. Тобто, для забезпечення умов досягнення екологічного результату необхідно: підвищувати вимоги до якості проектування, виготовлення, експлуатації складних технічних систем та технологічних процесів, їхньої надійності та безпеки; створення таких технічних засобів, які автоматично блокують наслідки недоліків процесів організації праці, техніки, технології та здатні запобігати аваріям та оперативно й ефективно ліквідовувати їх наслідки.

Тому в теорії інновацій, окрім економічного ефекту від запровадження інновацій , виокремлюють якісні показники, зокрема посилення позицій бренду та зростання компетенції підприємства в процесі розроблення та запровадження інновацій, покращення екосистеми (взаємодії із навколишнім середовищем), нарощування запасу знань, зростання життєздатності підприємства з акцентом на те, що інновацій мають великий вплив на працівників (насамперед на працівників підприємства, яке впроваджує інновації). Тому загальний ефект від реалізації інноваційних проектів доцільно аналізувати і визначати як соціально-економічний ефект із врахуванням гарантування екологічної безпеки.

На думку дослідників всі види і ефектів інноваційної діяльності тісно пов'язані між собою та взаємно впливають один на одного [ 4, с. 43]. Між ними існує тісний взаємозв'язок і в більшості випадків має місце «ланцюгова реакція», тобто розвиток і розширення одного із видів ефектів спричиняють появу все нових і нових результатів інноваційної діяльності, які, у свою чергу, здійснюють безпосередній вплив на розвиток, динаміку та масштаби змін базового виду ефекту. Натомість у роботі [3, c. 535] вказують на те, що будь-який результат інновацій у вартісному виразі узагальнюється економічним ефектом, а інші результати, які не можна оцінити у вартісному виразі не можуть поглинаються економічним ефектом і існують самостійно. Тобто, виходить, що усі кількісно виражені результати є складовими економічного ефекту, як єдиного цілого, а ті різновиди отриманих результатів, які є якісними створюють можливість свого окремого існування, оскільки їх не включають до загального економічного ефекту як системної категорії.



2. Оцінка ефективності інноваційних процесів

2.1 Оцінка інноваційного процесу на основі врахування економічного та неекономічних ефектів

З метою врахування цих ефектів, їх відповідно оцінюють. Виділяють науково-технічне, економічне, ресурсне, соціальне та екологічне оцінювання. [9, c. 207]

У процесі науково-технічного оцінювання визначають:

наскільки прийняті технічні рішення відповідають технологічним вимогам в індустріально розвинених країнах, сприяють руху до постіндустріального суспільства;

який рівень і масштаб новизни інноваційного проекту, його складових частин, чи ґрунтується він на інтелектуальному продукті чи на захищеній патентами інтелектуальній власності;

наскільки перспективними є закладені в проект технології й технічні засоби;

на який ринок (зовнішній чи внутрішній) розрахована нова продукція.

Зазвичай, для здійснення такого оцінювання інновацію характеризують за кількома істотними параметрами, які цікавлять їхніх користувачів. Всі інші параметри повинні бути в межах наявних стандартів, тобто слугувати обмежувачами в їхньому оцінюванні.

Економічне оцінювання охоплює систему показників, які відображають відношення результатів і витрат кожного учасника інновації. Вихідними даними для їхнього визначення є ринкова потреба в інновації (обсяг її продажу протягом розрахункового періоду), прогнозна ціна інновації (з урахуванням видатків, рівня інфляції, позичкового відсотка, рівня прибутковості) і величина реальних грошових потоків, що визначається сумою поточних витрат, інвестицій, виторгом від продажу тощо. Загальним принципом оцінювання економічної ефективності інноваційної діяльності є порівняння ефекту (результату) від застосування нововведень і витрат на їхнє розроблення, виробництво та споживання. Обсяг ефекту від реалізації інновацій визначається їхньою очікуваною ефективністю, яка виявляється у таких сенсах:

у продуктивному - поліпшенням якості продукції і розширенням її асортименту;

у технологічному - підвищенням продуктивності і поліпшенням умов праці;

у функціональному - підвищенням ефективності управління;

*у соціальному - поліпшенням якості життя.

Ефект від застосування нововведень на рівні конкретного підприємства завжди буде вимірятися економічними показниками, зокрема, обсягом збільшення прибутку, отриманого шляхом економії від зниження собівартості і збільшення виторгу від зростання обсягу реалізації інноваційної продукції завдяки її новій якості.

В економічних розрахунках використовують різні показники економічної ефективності інноваційної діяльності, які поділяють за:

місцем отримання: локальні, регіональні, галузеві і загальнодержавні;

метою визначення: абсолютні та порівняльні;

ступенем збільшення: одноразові й мультиплікаційні;

часом урахування результатів і витрат: за розрахунковий період і за рік.

Локальний ефект характеризує результат інноваційної діяльності на рівні підприємства або іншої господарюючої структури, регіональна - регіона, галузева - галузі.

Загальнодержавний ефект характеризує спільний ефект у сферах виробництва і використання інновації. Абсолютний ефект характеризує загальний результат, що одержує підприємство від здійснення інноваційних заходів, за певний проміжок часу.

Порівняльний ефект характеризує результати порівняння можливих альтернативних варіантів інноваційних заходів та вибору кращого з них.

Одноразовий ефект характеризує загальний (первісний) результат, що одержує підприємство від здійснення інноваційної діяльності.

Мультиплікаційний ефект характеризує результат інноваційної діяльності, що поширюється не тільки на підприємство, а й на інші галузі, унаслідок чого відбувається мультиплікація ефекту, тобто процес його помноження.

Тривалість часу, що враховують при розрахунку інноваційного ефекту на розрахунковий період чи на рік, залежить від таких чинників: терміну інноваційного періоду; строку використання об'єкта інновацій; ступеня достовірності вихідної інформації;вимог інвесторів.

Вибір методу оцінювання ефективності інновацій залежить від об'єктів, якими можуть бути різні типи інновацій:

засоби і знаряддя праці (нові, реконструйовані, модернізовані);

предмети праці (сировина, паливо, матеріали, енергія);

предмети кінцевого споживання;

технологічні процеси;

методи організації виробництва, праці та управління;

інноваційний проект.

Ресурсне оцінювання здійснюють з метою визначення впливу інновації на обсяги споживання певного виду ресурсу і подолання проблеми його обмеженості (важлива у разі використання дефіцитних чи непоновлюваних ресурсів, особливо тих, які імпортують); визначають її показниками підвищення ефективності їхнього використання (наприклад, підвищення ефективності застосування трудових ресурсів - зростанням продуктивності праці; технічних ресурсів - зростанням фондовіддачі тощо). Соціальне оцінювання полягає у визначенні внеску інновації у поліпшення якості життя працівників конкретного підприємства. При цьому варто мати на увазі, що успішна реалізація інноваційних проектів пов'язана з отриманням соціального ефекту не тільки на рівні кожного конкретного підприємства, але і на рівні суспільства.

Екологічний вид оцінювання враховує вплив інновації на розв'язання проблем охорони довкілля, що особливо важливо при реалізації інноваційних проектів, які можуть змінювати рівень екологічної безпеки території. Здійснюється за такими показниками:

- зниження викидів у навколишнє середовище;

- забезпечення безвідходності виробництва шляхом замкнутого технологічного циклу перероблення ресурсів;

- наближення до біосферосумісного типу технології (наприклад, сонячні батареї, біотехнології перероблення відходів тощо).

Трапляється, що інновація, перспективна з огляду на можливості її комерціалізації, потребує значних витрат на ліквідацію наслідків її впливу на довкілля. За умов, коли держава та громадськість приділяють належну увагу стану екології, такий інноваційний проект буде відхилено.

Отже, оцінювання інновації дає змогу точніше врахувати усі результати і наслідки, які очікуються від її втілення у життя, і прийняти правильне рішення щодо доцільності її реалізації.

2.2 Ефективність технічних та організаційних нововведень та їх вплив на виробництво

Усі локальні і особливо глобальні, нововведення різної спрямованості можуть забезпечувати максимально можливий прогресивний вплив на виробництво за умови, якщо вони використовуються підприємствами постійно, комплексно і гармонійно. Найбільший за наслідками безпосередній вплив на результативність (ефективність) діяльності підприємства справляють технічні і організаційні нововведення. Інші нововведення впливають на виробництво опосередковано (через ефективність нових технічних і організаційних рішень). Про ступінь впливу окремих організаційно-технічних та інших нововведень на відповідні економічні показники діяльності підприємств свідчать такі приклади.

Помітно посилюється вплив нових технічних (технологічних) систем не лише на економічні явища, але й на соціальні процеси. Це вимагає підвищеної уваги конструкторів нової техніки до показників її надійності, ергономічності і екологічності. Особливо нагальним є завдання екологізації виробництва на підприємствах.

До груп технічних новин і нововведень, стосовно яких визначаються й оцінюються економічна та інші види ефективності, належать створення, виробництво та використання нових або модернізація (поліпшення експлуатаційних характеристик) існуючих засобів праці (машин, устаткування, будівель, споруд, передавальних пристроїв), предметів праці (сировини, матеріалів, палива, енергії) і споживання (продукції для безпосереднього задоволення потреб населення), технологічних процесів, включаючи винаходи й раціоналізаторські пропозиції.

Єдиним узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень служить економічний ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий період.

Залежно від кола вирішуваних завдань величину економічного ефекту можна і треба обчислювати в одній із двох форм -- народногосподарській (загальний ефект за умов використання нововведень) і внутрішньогосподарський (ефект, одержуваний окремо розробником, виробником і споживачем технічних новин або нововведень).

Загальнодержавний економічний ефект визначається через порівнювання результатів від застосування технічних нововведень і всіх витрат на їхню розробку, виробництво і споживання; він відбиває ефективність тієї чи іншої групи технічних нововведень з погляду їхнього впливу на кінцеві показники розвитку економіки країни.

Внутрішньовиробничий (комерційний) економічний ефект, що обчислюється на окремих стадіях відтворювального циклу «наука - виробництво - експлуатація (споживання)», дає змогу оцінювати ефективність певних технічних новин і нововведень з огляду на ринкові економічні інтереси окремих науково-дослідних (проектно-конструкторських) організацій, підприємств-продуцентів і підприємств-споживачів.

Перша форма економічного ефекту як оцінний показник використовується на стадіях обґрунтування доцільності розробки та наступної реалізації нових технічних рішень і вибору найліпшого варіанта таких, а друга -- у процесі реалізації новин (нововведень), коли вже відомі ціни на нову науково-технічну продукцію та обсяги її виробництва.

Перша форма економічного ефекту використовується на стадії обґрунтування доцільності розробки та вибору найкращого варіанта проектного рішення; друга форма - у процесі реалізації заходів, коли є відомими ціни на нову науково-технічну продукцію, обсяги її виробництва, умови і строки застосування.

На стадії техніко-економічного обґрунтування і вибору найкращого варіанта, при формуванні планів наукових і дослідно-конструкторських робіт повинен бути витриманий загальнодержавний підхід, який передбачає врахування при оцінці заходів НТП усіх можливих наслідків - економічних, соціальних, екологічних, зовнішньоекономічних.

Етапи реалізації цього підходу зводяться до наступного:

- із потенційно можливих варіантів вибирають ті, які задовольняють заданим обмеженням;

- по кожному з обраних варіантів обчислюють результати, витрати, економічний ефект;

- кращим визнається той варіант, що забезпечує максимальну величину економічного ефекту, а за умови його тотожності за декількома варіантами - варіант з мінімальними затратами на його досягнення.

Незважаючи на відмінності між двома формами виразу економічного ефекту способи їхнього обчислення є ідентичними; вони визначаються за формулою [7, ст. 395]:

Етзг(вг) = Р_т - В_т,

де Етзг(вг) - ефект (загальнодержавний -- індекс зг, внутрішньовиробничого -- індекс вг);

Рт -- результати від впровадження техніко-організаційних нововведень;

Вт-- витрати на впровадження технічних та організаційних нововведень;

Оскільки розрахунковий період має значну тривалість, то результати й витрати за кожний його рік треба визначати з урахуванням чинника часу, тобто приводити до одного моменту часу -- розрахункового року за допомогою спеціального коефіцієнта приведення а, що обчислюється за формулою [7, ст. 395]:

б_t =(1+Eн)^{tp - t} ,



де Ен -- норматив приведення різночасних витрат і результатів (Ен=0,1);

t_p-- розрахунковий рік;

t -- рік, за який витрати і результати приводяться до розрахункового року.

З урахуванням чинника часу загальнодержавний економічний ефект від технічних нововведень дорівнює [7, ст. 395]:

,

де Р_t- В_t -- вартісна оцінка відповідно результатів і витрат у t-му році розрахункового періоду;

t_n-t_k -- відповідно початковий і кінцевий роки розрахункового періоду.

Початковий рік розрахункового періоду -- це рік початку фінансування розробки технічних новин, включаючи проведення наукових досліджень. Кінцевим роком розрахункового періоду заведено вважати момент завершення всього життєвого циклу технічного нововведення, що охоплює розробку, освоєння виробництвом і використання у виробництві.

Він може визначатись нормативними (очікуваними) строками оновлення продукції або засобів праці з урахуванням їхнього техніко-економічного старіння.

Загальні результати технічних нововведень визначаються [7, ст 395]:

Рт = Р_t+P_tC,

Де Р_t - сума основних результатів;

P_tC - сума супровідних результатів.

Основні результати обчислюються за формулами:

для засобів тривалого користування [7, ст. 396]:

Р_t= Ц_t •V_t • W_t,

для нових предметів праці [7, ст. 396]:

Р_t= (Ц_t •V_t )/ D_t,

де Ц_t -- ціна одиниці продукції (з урахуванням ефективності її застосування), що її виробляють за допомогою нових засобів праці або предметів праці в році t;

V_t -- обсяг застосування нових засобів праці або предметів праці в році t;

W_t-- продуктивність засобів праці в році t;

D_t -- витрата предметів праці на одиницю продукції, що виготовляється з використанням цих предметів у році t.

До супровідних результатів належать додаткові економічні результати в різних сферах народного господарства (наприклад, запровадження нових видів транспортних засобів може зумовити додаткову економію на складах та перевалочних базах завдяки скороченню запасів вантажів, а використання нових засобів автоматизації -- зменшення обсягу незавершеного виробництва тощо), а також економічна оцінка соціальних і екологічних наслідків реалізації технічних нововведень.

Вартісну оцінку останніх можна знайти, користуючись формулою ,[7, ст 396]:

,

де -- вартісна оцінка соціальних і екологічних результатів використання технічних нововведень у році t;

R_jt -- величина окремого результату (в натуральних вимірниках) з урахуванням масштабу його впровадження в році t

Б_jt-- вартісна оцінка одиниці окремого результату в році t

n - кількість показників, що враховуються за визначення впливу технічного нововведення на соціальну сферу й навколишнє середовище.

Сумарні витрати на реалізацію технічного нововведення за розрахунковий період включають витрати на виробництво та використання продукції, тобто [7, ст. 396]:

Вт = Вт_вир + Вт_вик,

де Вт_вир - витрати на виробництво продукції;

Вт_вик - витрати на використання продукції.

При цьому витрати як на виробництво, так і на використання продукції (без урахування витрат на придбання самої продукції), обчислюються однаково [7, ст. 396]:

,

де С_t -- поточні витрати на виробництво (використання) продукції в році t без урахування амортизаційних відрахувань на реновацію;

К_t - одноразові витрати на виробництво (використання) продукції у році t

Л_t -- залишкова вартість (ліквідаційне сальдо) основних фондів, що вибувають у році t.

До складу поточних включаються витрати, що враховуються згідно з чинним на підприємствах порядком калькулювання собівартості продукції, а до одночасних -- капітальні вкладення та інші витрати одномоментного характеру. Зокрема, до них відносять витрати на: науково-дослідні, конструкторсько-технологічні i проектні роботи; освоєння виробництва і доробку дослідних зразків продукції; придбання устаткування, його транспортування, монтаж і налагодження; спорудження нових або реконструкцію діючих будівель та інших елементів нерухомих основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури; поповнення оборотних коштів, котре зв'язане з реалізацією технічного нововведення; кошти, потрібні для запобігання негативним соціальним, екологічним та іншим наслідкам. До складу одноразових витрат включаються капітальні вкладення та інші витрати одноразового характеру, які необхідні для створення і використання нової продукції, незалежно від джерел фінансування.

Для заходів НТП, які характеризуються стабільністю техніко-економічних показників (обсягів виробництва, показників якості, витрат і результатів) по роках розрахункового періоду, розрахунок економічного ефекту здійснюється за формулою [7, ст. 397]:

,

де - незмінна за роками розрахункового періоду оцінка результатів заходу НТП (включаючи основні результати);

незмінні за роками розрахункового періоду витрати на реалізацію заходу НТП; норма реновації основних фондів;

Незмінні за роками розрахункового періоду витрати на реалізацію заходу НТП обчислюються за формулою [7, ст. 397]:

= B_pn + (,

де B_pn - річні поточні витрати при використанні продукції (без амортизації на реновацію);

К - одноразові витрати при використанні продукції.

Наявність загальнодержавного економічного ефекту від того чи того технічного нововведення не завжди свідчить про доцільність його використання. Таке може трапитись у разі, коли економічно вигідне для держави в цілому нове технічне рішення призводить до погіршання певних економічних показників діяльності окремих наукових організацій або підприємств, причетних до відтворювального циклу «наука виробництво -- експлуатація (споживання)».

Тому необхідно завжди визначати не лише загальну величину економічного ефекту, а й ту його частку, яку має одержати кожний з учасників процесу створення й реалізації технічного нововведення, тобто обчислювати внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект [7, ст. 398]:

П_t = P_t+ С_t- B_t,

де П_t - комерційний економічний ефект;

С_t - собівартість продукції;

P_t - виручка від реалізації продукції науково-технічного або виробничо-технічного призначення у t-му році;

B_t - загальна сума виплат з прибутку від операційної діяльності підприємства та податків у році t.

За сучасних умов стає можливим і необхідним принципово новий підхід до визначення ефективності технічних новин і нововведень. Його суть полягає у визнанні безумовної пріоритетності критеріїв соціальної ефективності й екологічної безпеки об'єктів технічних новин і нововведень щодо критерію економічної ефективності. Процедурний механізм порівнювання й вибору найліпшого з можливих варіантів технічних новин (нововведень) здійснюється у певній послідовності.

По-перше, проводиться ранжирування цілей розробки, виробництва й використання об'єктів технічних новин; до вищого рангу відносять соціальні цілі та вимоги екологічної безпеки, до нижчого -- максимізацію економічної ефективності.

По-друге, можливі варіанти технічних новин однакового функціонального призначення проходять перевірку на відповідність соціальним цілям і вимогам екологічної безпеки, що їх зафіксовано в державних і міжнародних стандартах, а також у цільових нор­мативах соціального характеру, -- якщо новини не відповідають таким цілям і вимогам, то вони мають бути відхилені незалежно від рівня їхньої економічної ефективності.

По-третє, на кінцевій стадії процесу порівняння й вибору треба розглядати тільки соціальне й екологічно допустимі (і в цьому розумінні -- ефективні) варіанти технічних новин чи нововведень; найліпший з них визначається вже за економічним критерієм.

Організаційні нововведення охоплюють нові методи і форми організації усіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва (організаційні структури управління сферами науки і виробництва, форми організації різних типів виробництва і колективної праці тощо);

З огляду на особливості оцінки ефективності всю сукупність нових організаційних рішень можна умовно розподілити на дві групи: першу -- організаційні нововведення, здійснення яких потребує певних (нерідко істотних) додаткових одночасних витрат (капітальних вкладень); другу -- ті з них, що не потребують додаткових інвестицій.

Визначення й оцінка економічної ефективності організаційних нововведень, що належать до першої групи (наприклад, організація нових спеціалізованих або комбінованих виробництв; концентрація виробництва на діючому підприємстві, що веде до необхідності його розширення, реконструкції або технічного переозброєння), здійснюються так само, як і нових технічних рішень. Водночас слід ураховувати дуже важливу обставину -- до складу поточних витрат треба включати додатково транспортні витрати, а також втрати сировини (матеріалів) і готової продукції в процесі їхнього транспортування і зберігання.

Ефективність безвтратних нових організаційних рішень (зокрема запровадження бригадної або іншої прогресивної форми організації та оплати праці; удосконалення окремих елементів господарського механізму -- організаційних структур управління, систем планування й фінансування тощо; створення нових ринкових структур) визначають здебільшого на підставі обчислення економії поточних витрат, зумовленої здійсненням таких нововведень. У кожному конкретному випадку необхідно точно окреслювати коло показників для оцінки ефективності тієї чи тієї групи безвитратних організаційних рішень.

Між окремими видами інноваційних процесів (нововведень) існує порівняно тісний взаємозв'язок. Технічні новини обумовлюють перш за все відповідні організаційні нововведення, а останні вимагають, як правило, певних змін в економічному механізмі діяльності підприємств. Зокрема створення і розвиток гнучких автоматизованих виробництв на підприємствах різних галузей спричинюють докорінні зміни в організації технічної підготовки виробництва, методах його поточного планування і оперативного регулювання, а також перехід до безперервного (тризмінного) режиму роботи цехів з гнучкими виробничими системами.

Ефективні технічні та організаційні нововведення неодмінно призводять до помітних позитивних змін у соціальних процесах на підприємствах, а все зростаюча актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює їх розв'язання за допомогою нових організаційно-технічних і економічних рішень. Зрештою усі нововведення на підприємствах, які зорієнтовані на динамічний розвиток і невпинне підвищення ефективності виробництва, мають спиратися на власні юридичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти; інакше вони не зможуть справляти належний вплив на масштаби і строки досягнення соціально-економічних цілей діяльності підприємств і організацій.

У зв'язку з цим можна використовувати загальний методичний підхід, суть якого зводиться до обчислення за спеціальними алгоритмами (формулами) основних показників, що характеризують економічну ефективність тієї чи тієї сукупності запроваджених протягом року (кількох років) нових технічних та організаційних нововведень (ТОН). Зокрема варто обчислювати такі техніко-економічні показники.*

* Приріст обсягу виробленої продукції [8, c. 225]:

,

де L_Вп - кількість вивільнених працівників за рахунок технічних і організаційних нововведень, осіб;

- продуктивність праці в розрахунковому році (періоді), грн./осіб;

V_Вп - обсяг виробленої продукції, тис. грн.

* Приріст продуктивності праці[8, c. 225]:

,

де - загальне зростання продуктивності праці в розрахунковому році (періоді), %;

L¹ - фактична чисельність персоналу, осіб;

- продуктивність праці у базовому році (періоді).

* Приріст фондоозброєності праці [8, c. 226]:



,

де- темп зростання фондоозброєності праці у розрахунковому році (періоді), %;

Ф_ocн - вартість основних виробничих фондів, тис. грн.;

f ° - фондоозброєність праці у базовому році (періоді), грн/осіб.

* Приріст фондовіддачі [8, c. 226]:

де І_F - темп зміни фондовіддачі за розрахунковий рік (період), %;

F⁰ - фондовіддача у базовому році (періоді), грн.

* Частка економії (%) від запровадження технічних та організаційних новин у загальних витратах на виробництво продукції [8, c. 226]:

,

де D¹ - середня заробітна плата одного працівника у розрахунковому році (періоді);

P¹ - загальна сума прибутку у тому ж році (періоді).

* Приріст рентабельності виробництва [8, c. 226]:

де R¹ - рівень рентабельності виробництва у розрахунковому році (періоді),

Ф_осн - загальна вартість виробничих фондів.

Отже, у загальному вигляді економічна ефективність технологіних інновацій визначається порівнянням результатів з витратами, що забезпечили цей результат.



3. Основні показники економічної ефективності інноваційних проектів

3.1 Особливості підходів до оцінки ефективності інноваційних проектів

Переважна більшість інноваційних промислових проектів передбачає випуск нової продукції. Прийняття рішення щодо втілення певного проекту в життя приймається після ретельного вивчення усіх чинників, що впливатимуть на його реалізацію. Від цього залежать обсяги коштів, які потрібно вкласти у проект і які можна буде отримати від реалізації нової продукції протягом її життєвого циклу. Здебільшого реалізація інноваційних проектів вимагає значних фінансових вкладень, які інвестори очікують повернути. Обґрунтування можливості повернення витрат є основою розрахунку економічної ефективності інноваційного проекту. Виходячи з того, що інноваційна діяльність є вирішальним елементом розвитку сучасного виробництва, проблеми економічного обґрунтування інноваційних рішень набувають особливої актуальності. Ці проблеми важливі як на рівні підприємств (організацій), так і на вищих рівнях управління національною економікою, зокрема при розподілі бюджетних коштів на фінансування науково-технічних, соціальних та інших загальнодержавних програм. Особливістю підходів до оцінки ефективності інновацій господарюючих суб'єктів різних рівнів, діючих у ринкових умовах, слід уважати різницю в цілях, які вони визначають у своїй діяльності. Так, державні органи влади й управління, що мають регулювати соціально-економічні процеси в державі, виходять із глобальних завдань розвитку суспільства в цілому. Держава формує зовнішні умови (інноваційну політику) для господарювання підприємств, стимулюючи зростання національної економіки. В економічній літературі звертається увага на необхідність нових підходів до оцінки ефективності інновацій в умовах ринкової економіки. За часів державної власності та централізованих методів управління переважав єдиний методологічний підхід для всіх організацій до оцінки ефективності господарських рішень. Сутність його визначалась принципом: усе, що вигідно державі, має бути вигідним для всіх суб'єктів господарювання, тобто цей підхід передбачав для всіх глобальний критерій ефективності капітальних вкладень -- економічний ефект, що одержується на всіх стадіях і етапах реалізації нововведень -- від проведення досліджень і розробок до використання інновації споживачем. Методичні суперечки торкалися лише показників, якими оцінювався цей ефект -- це «приведені витрати» на реалізацію новини чи інтегральний показник -- «річний економічний ефект». Крім того, виділення коштів на здійснювання капітальних вкладень, в основному, мало безоплатний характер. Такий підхід дозволяв придбавати за кордоном нове обладнання, яке не використовувалось або використовувалось на не повну потужність, бо не вписувалось в існуючі технологічні процеси. Це призводило до зростання витрат на виробництво, формування цін за витратним принципом і до інших негативних наслідків. [6, с.448] У сучасних ринкових умовах підвищуються вимоги до економічних вимірів і економічних обґрунтувань прийняття рішень стосовно інноваційних проектів, які можуть фінансуватись тільки після економічної оцінки кожного з можливих їх варіантів. Слід зважати на те, що підприємства (організації) будують свою діяльність в напрямі досягнення своїх локальних цілей, перш за все можливості успішно функціонувати на ринках виробництва нових товарів і послуг, які з'являються в результаті впровадження нових технологій. Кінцевим результатом інноваційної діяльності будь-якої організації є виробництво конкурентоспроможної продукції та зміцнення позицій на ринку і свого фінансового стану. За такого підходу вибір кращого варіанта інноваційного проекту передбачає одержання більших результатів з меншими чи однаковими витратами. 

3.2 Критерії та показники оцінки ефективності інноваційних проектів.

У сучасних ринкових умовах підвищують вимоги до економічних вимірів і економічних обґрунтувань прийняття рішень стосовно інноваційних проектів, які можуть фінансуватись тільки після економічного оцінювання кожного з можливих їхніх варіантів.

Варто зважати на те, що підприємства (організації) будують свою діяльність в напрямі досягнення своїх локальних завдань, насамперед можливості успішно функціонувати на ринках виробництва нових товарів і послуг, які з'являються внаслідок впровадження нових технологій.

При прийнятті рішення щодо реалізації інноваційного проекту слід враховувати вартість капіталу, залученого з різних джерел на різних стадіях життєвого циклу інноваційного проекту, і очікуваний прибуток від реалізації інноваційної продукції.

Схему життєвого циклу інноваційного проекту з урахуванням ймовірних джерел інвестування інноваційного процесу на різних його стадіях зображено на рис. 2 [9, c. 212]



Обсяг продажу,

прибуток, витрати

інноваційна діяльність і маркетинг

упрова- Ріст уповіль- Спад

дження неня ростуобсяг

наукова і науково- продажу

технічна діяльність Обсяг

прибутку

створення новації

Етап 1 Етап 2 Етап3Час,

0

ФД ДКР інвестиції момент поверненняТ

ПД інвестицій

Інноваційний лаг комерціалізація

Етап 4 новації

Бюджетне

Фінансу- Інвестиції

ння Ризикові інвестиції у виробництво

життєвий цикл інновації

Рис. 2. Життєвий цикл інноваційного проекту з врахуванням ймовірних джерел інвестування інноваційного процесу на різних його стадіях

Кінцевим результатом інноваційної діяльності будь-якої організації є виробництво конкурентоспроможної продукції та зміцнення позицій на ринку і свого фінансового стану. За такого підходу вибір кращого варіанта інноваційного проекту передбачає отримання більших результатів із меншими чи однаковими витратами. Загалом економічну ефективність інновацій визначають порівнянням результатів з витратами, що забезпечили цей результат.

При розрахунку економічної ефективності слід обов'язково враховувати зміну вартості грошей у часі, оскільки від вкладення інвестицій до отримання прибутку минає чимало часу. З огляду на це необхідне дотримання таких принципів:

1.Оцінювання ефективності використання інвестованого капіталу здійснюється зіставленням грошового потоку, який формується в процесі реалізації інноваційного проекту, та початкових інвестицій. Проект вважається ефективним, якщо забезпечується повернення початкової суми інвестицій і обумовлена дохідність для інвестора, що надав капітал.

2. Інвестований капітал і грошові потоки, які генеруються цим капіталом (отримані від продажу нової продукції), зводяться до теперішнього розрахункового періоду, який зазвичай визначається роком початку реалізації проекту.

3. Процес дисконтування капіталовкладень і грошових потоків здійснюється за різними ставками дисконту, які визначаються залежно від особливостей інноваційних проектів. При визначенні ставки дисконту враховується структура інвестицій і вартість окремих складових капіталу.