Размещено на http://www.allbest.ru/

19

Автоматизована система управління

Зміст

• Вступ 3
• 1. Автоматизована система управління 4
• 2. Автоматизоване збирання інформації 10
• 3. Автоматизовані робочі місця 14
• Висновок 19
• Використана література 20

Вступ

Основною організаційною формою застосування системної обробки економічної інформації на організаційно - економічному об'єкті управління є автоматизована система управління (АСУ) різних рівнів і призначень. АСУ визначається як система “людина - машина” , яка забезпечує ефективно функціонування об'єкта управління, здійснюється з використанням засобів обчислювальної, периферійної і організаційної техніки.

Розвиток автоматизованих систем характеризується розширенням взаємозв'язків окремих систем і підсистем, які об'єднують управління технологічними процесами, оперативне управління, оперативне і поточне планування, адміністративно - господарську діяльність, проектування і випробування виробів тощо, і має тенденцію до об'єднання їх у загальну багаторівневу систему інтегрованого управління об'єктом у цілому.

Такі багаторівневі ієрархічні автоматизовані системи повинні забезпечити погоджене і взаємозв'язане управління усіма видами діяльності, наприклад, промислового підприємства, у тому числі, управління основними виробничими і технологічними процесами, допоміжними і непромисловими господарствами тощо.

1. Автоматизована система управління

Автоматизована система управління (АСУ)- це сукупність математичних методів, технічних засобів (ЕОМ, засобів зв'язку, пристроїв відображення інформації і т. д.) і організаційних комплексів, що забезпечують раціональне управління складним об'єктом (процесом) відповідно до заданої мети, це ряд технологій виробництва, які дозволяють здійснювати управління роботою устаткування і контроль за роботою устаткування за допомогою ЕОМ.

АСУ складається з основи і функціональної частини. У основу входять інформаційне, технічне і математичне забезпечення. До функціональної частини відносять набір взаємозв'язаних програм, що автоматизують конкретні функції управління (планування, фінансово-бухгалтерську діяльність і ін.). Розрізняють АСУ об'єктами (технологічними процесами АСУТП, підприємством АСУП, галуззю ГАСУ) і функціональними автоматизованими системами, напр., проектування, розрахунків, матеріально-технічного і ін. забезпечення.

Ідея нормативного проектування систем управління містилася ще в спробах побудови діяльності організацій на основі застосування математичної моделі (мережевої, конвейєрної, черги, лінійного програмування і ін.). Як загальний принцип побудови цілісних організацій ця ідея була усвідомлена у середині 60-х років. Хоча численні технічні аспекти методу АСУ продовжують розроблятися, його основи і форми застосування до прикладних задач досягли визначеного, досить високого рівня, що дозволяє говорити про цю розробку як у принципі завершену.

Представлялося, що відносний докладний опис окремих, мають ключове значення аспектів методу, а також аспектів його розробки і застосування дозволяє, в усякому разі, відтіняти специфіку задуму і його реалізації. Такими аспектами вибрані:

o задачі, для вирішення яких призначений метод;

o вимоги до методу, пред'явлені його розробниками;

o науково-технічне забезпечення виконання цих вимог;

o місце методу серед вітчизняних і зарубіжних робіт;

o застосування методу в прикладних роботах.

Інформаційне забезпечення АСУ - сукупність реалізованих рішень по об'єктах, розміщенні і формах організації інформації, циркулюючої в АСУ при її функціонуванні.

Повсюдне використовування АСУ спрощує процес управління. Основа АСУ - інтегрована обробка виробничо-економічної інформації, охоплююча рішення задач прогнозування, планування і управління виробництвом з використанням сучасних засобів.

АСУ вирішують три задачі:

o оперативне планування і управління ;

o техніко-економічне планування і матеріально-технічного постачання;

o облік руху товарно-матеріальних цінностей, готової продукції, розрахунків з постачальниками, касових і банківських операцій.

Діючі АСУ безумовно довели свою виняткову економічну ефективність.

Менеджери грають ключову роль в організаціях. Їх обов'язки складаються з ухвалення рішень, складання докладів, відвідин зустрічей. Щоб визначити, як інформаційні системи можуть приносити користь менеджерам, ми повинні спочатку досліджувати те, що менеджери роблять, в якій інформації вони мають потребу для ухвалення рішень і в інших їх функціях. Ми повинні також зрозуміти, як ухвалюються рішення і які види рішень можуть бути підтримані формальними інформаційними системами.

Класична модель в управлінні, яка описує те, що менеджери роблять, в значній мірі не бралася під сумнів протягом більше 70 років, починаючи з 20-ми роками. Ранні дослідники спочатку описали п'ять класичних функцій менеджерів: планування, організацію, координування, рішення і управління. Цей опис дій управління домінував протягом довгого часу, воно залишається популярним і сьогодні.

Але ці умови фактично описують тільки управлінські функції і незадовільні для опису того, що менеджери фактично роблять. Сучасні учені знайшли, що менеджери не поводяться так, як передбачала класична модель управління.

Інформаційні системи не можуть ігноруватися менеджерами, тому що вони грають таку важливу роль в сучасних організаціях. Цифрова технологія перетворить бізнес організацій. Добробут більшості найбільших компаній пов'язаний з інформаційними системами. Сьогоднішні системи безпосередньо впливають на рішення і плани менеджерів. Вони грають стратегічну роль в житті фірми. Відповідальність за інформаційні системи не може бути делегована технічному персоналу.

У зв'язку з зростаючою роллю інформаційних систем в організації розглянемо питання про те, наскільки сьогодні менеджери повинні бути фахівцями в області інформаційних технологій.

Системи підтримки управління розроблені, щоб забезпечити підтримку певному менеджеру або маленькій групі менеджерів. Вони включають додатки, щоб підтримати управлінське ухвалення рішення типу систем групової підтримки, виконавських інформаційних систем і експертних систем. Існують організаційні системи, розроблені для підтримки організації в цілому або її великих відділів типу систем обробки транзакцій, накопичення даних і групового ПО. Разом вони забезпечують відносно всестороннє відображення додатків інформаційної технології усередині єдиної організації (внутрішньоорганізаційні системи). Крім цього є внутрішньоорганізаційні системи, що зачіпають обмежені сторони типу електронного обміну даних, а також і інші електронні додатки, що використовують Інтернет.

Організаційні системи є важливими для управління бізнесом або будь-яким іншим типом організації, і менеджерам доведеться мати справу з багатьма такими організаційними системами, особливо з системою діалогової обробки запитів і груповим ПО. Проте ці організаційні системи були розроблені для підтримки організації в цілому, а не окремого менеджера і навіть не групи менеджерів. Системи підтримки управління, навпаки, призначені, щоб безпосередньо підтримати менеджерів, які ухвалюють стратегічні і тактичні рішення для організацій.

Кожний з головних типів інформаційних систем, описаних раннє, цінний для допомоги організаціям в рішенні важливих проблем. В останнє десятиріччя деякі з цих систем сталі особливо важливі для тривалого процвітання фірми і виживання. Такі системи, які є могутніми інструментальними засобами для участі в конкуренції, названі стратегічними інформаційними системами.

Стратегічні інформаційні системи змінюють цілі, дії, вироби, послуги або зв'язки організацій, що відносяться до навколишнього середовища, щоб допомогти їм одержати перевагу перед конкурентами. Системи, які мають ці результати, можуть навіть змінювати бізнес організацій.

Стратегічні інформаційні системи повинні відрізнятися від систем із стратегічним рівнем для старших менеджерів, які зосереджуються на тривалих проблемах ухвалення рішення. Стратегічні інформаційні системи можуть використовуватися на всіх рівнях організації і розглядають більш глибокі і широкі причини, ніж інші види систем, які ми описали. Стратегічні інформаційні системи істотно змінюють цілі фірми, вироби, послуги внутрішні і зовнішні зв'язки. Вони глибоко змінюють спосіб, яким фірма здійснює керівництва, або безпосередньо сам бізнес фірми.

Щоб використовувати інформаційні системи як конкурентоздатну зброю, потрібно спочатку зрозуміти, де повинні бути виявлені стратегічні можливості підприємців. Використовуються дві моделі фірми і її оточення, щоб визначити області бізнесу, де інформаційні системи можуть забезпечувати переваги над конкурентами. Це модель конкурентних сил і модель ланцюга вартості Портеру.

Інформаційні технології не тільки змінили спосіб роботи людей, вони також змінили спосіб конкуренції підприємців. Хоча перші комп'ютери використовувалися підприємцями, щоб підвищити ефективність, автоматизуючи те, що виконувалося раніше уручну, автоматизація вважається саме собою розуміючій в столітті інформації. Сьогоднішні фірми не тільки автоматизують, але і активно розшукують нові способи використовування ІТ для досягнення переваги над конкурентами.

Підприємці прагнули досягати конкурентної переваги у минулому, конкуруючи одним з двох способів:

o вартістю, тобто дешевими товарами або послугами;

o диференціюванням продуктів або послуг, конкуруючи на сприйнятті клієнтом якості продукції і послуг.

Починаючи з 60-ми роками, коли великі фірми почали встановлювати комп'ютери у відділи бухгалтерського обліку, ІТ грали значну роль в наданні можливості фірмам, щоб конкурувати на низькій ціні. Комп'ютери використовувалися, щоб автоматизувати діалогову обробку запитів, зменшуючи цикл часу і забезпечували операційні дані для ухвалення рішення. Сплеск нових технологій в 80-х роках відкрив додаткові можливості, такі, як зменшення часу для створення нових виробів за допомогою інструментальних засобів автоматизованого проектування; оптимізація процесів системами управління, в які внесені людські експертні правила рішення; швидка зміна потокової лінії плануючими системами, які інтегрують наукові дослідження у виробництво, і комерційна інформація.

До 90-м рокам додатку ІТ були широко поширені і достатньо вчинені, щоб дозволити фірмам конкурувати новаторськими способами. Якщо у минулому фірми повинні були вибрати між стратегіями вартості або диференціювання, сьогодні ІТ дозволяють фірмам в деяких галузях промисловості конкурувати з низькими цінами і диференціюванням виробів одночасно. Деякі фірми намагаються конкурувати не тільки з низькими цінами і високою якістю, але також і на здатності робити високоварійовані під користувача вироби. Названі як «масові настройки» ІТ використовуються, щоб швидко пов'язати процеси і робочі групи, провести набудовані вироби, які є саме такими, в яких клієнт має потребу.

Можна виділити шість зацікавлених груп, від яких залежить ухвалення рішень у сфері ІТ:

o вище керівництво, яке повинне управляти ІТ як стратегічним потенціалом підприємства;

o фахівці, що займаються пошуком системних рішень для оптимізації спеціальних функціональних задач;

o менеджери окремих господарських підрозділів, які повинні використовувати ІТ через логіку своєї господарської діяльності, щоб задовольняти запити клієнтів, знижувати витрати і т.д.;

o менеджери служб бухгалтерсько-фінансового обліку, якщо такі передбачені організаційною структурою підприємства:

o постачальники ІТ, які повинні пропонувати послуги в строгій відповідності з проблемними установками своїх споживачів;

o власний інформаційно-технологічний підрозділ.

На багатьох підприємствах подібні групи інтересів не одержують визнання. Вища керівна ланка часто делегує відповідні функції групі керівників, стежачи за виконанням декількох заданих показників. Свідома відмова вищого менеджменту від своїх обов'язків приводить до ухвалення малокомпетентних рішень, постановки нереальних планових задач. Відсутня також належна мотивація в цій сфері.

У зв'язку із зростанням значення ІТ в забезпеченні успіху фірми подібна політика неприйнятна. загальнофірмове керівництво повинне в даний час знайти відповіді на наступні два питання.

По-перше, потрібно точно визначити, який внесок повинна внести ІТ в процес виробництва товарів і послуг. Увага тут заслуговує головним чином три аспекти:

1) ІТ як функція забезпечення виробничого процесу, наприклад в області комунікацій або автоматизації виробництва, а також при генерації і передачі управлінських знань і інформації для управління господарськими операціями;

2) ІТ як інтегральна складова частина продукту;

3) ІТ як організаційний інструмент для створення віртуальних форм підприємства.

По-друге, хто повинен виконувати перераховані і інші функції. На перший план висувається питання про координаційний механізм для окремих видів інформаційно-технологічних послуг. Рішення може бути знайдено у використовуванні вказаних вище спеціалізованих внутрішньофірмових підрозділів і позафірмових філіалів. Можливе і проміжне рішення у вигляді створення стратегічних альянсів між власним підрозділом і зовнішніми партнерами. В двох останніх випадках підприємство втрачає прямий контроль над своїм інформаційно-технологічним потенціалом. Слід зазначити, що подібні послуги можуть бути ефективні тільки при тісній співпраці з їх постачальниками. загальнофірмовий менеджмент повинен шукати шляху усунення або компенсації слабких місць в своїй роботі.

2. Автоматизоване збирання інформації

Розглянемо методи автоматизованого збирання фактичної інформації в ритмі виробництва на деяких ділянках за допомогою ПЕОМ, що використовуються як АРМ.

Організація збирання фактичної інформації про виробіток робітників-відрядників.

Передумовою автоматичного збирати цієї інформації с попередня підготовка форм маршрутно-технологічних документів (масив бібліотеки типових форм первинних документів) і масиву поопераційних маршрутів технологічного процесу виготовлення деталей або збірки складальних з'єднань. Крім того, на виробництві, де виникає і збирається інформація установлюється ПЕОМ для використання її як АРМ оформлювача-користувача (майстра, бригадира, контролера, тощо). Треба відзначити, що коли у зазначеному масиві буде відсутня розцінкова, довідкова та інша потрібна (для подальших розрахунків) інформація, то треба також мати ще і ці відповідні масиви.

На першому етапі, використовуючи зазначені вище масиви, відбувається формування на екрані ПЕОМ форми-заготовки, наприклад, маршрутно-технологічного листа на виготовлення парти деталей. Кількість деталей у партії, її номер та інші постійні показники форми вводяться за допомогою клавіатури. Підготовлена такий чином форма-заготовка фіксується у масив оперативних документів-заготовок, а потім за допомогою принтера друкується на папері. Така заготовка на папері маршрутно-технологічного листа супроводжує весь технологічний процес повного виготовлення цієї парти деталей від першої до останньої (передача цих деталей до комори на зберігання) операції.

На другому етапі, після виконання виробничої операції робітником та, її прийняття, оформлювач-користувач вручну заповнює відповідні графи-рядків у паперовій формі-заготовці; маршрутно-технологічного листа фактичними показниками, до характеризують виконану виробничу операцію.

На третьому етапі оформлювач-користувач з масиву оперативних документів-заготовок на екран ПЕОМ викликає форму-заготовку маршрутно-технологічного листа (форма 4.1, спрощена) і вписує у відповідні графи за допомогою клавіатури зазначені вище (у паперовій формі) фактичні дані (ці дані у зазначеній формі виділені підкресленням або курсивом). Про це у паперовій формі документу робиться відповідна відмітка. Контроль за вірністю уведення фактичної інформації в ПЕОМ виконує оформлювач-користувач. Зафіксована на екрані інформація подається у пам'ять ПЕОМ, де формується в оперативний масив обліку виробітки робітників-відрядників. Процес повторюється до повного заповнення маршрутно-технологічного листа.

Зафіксована таким чином фактична інформація, які достовірна і документальне оформлена у ритмі виробництва, може бути зараз-же оброблена по відповідних алгоритмах (розрахована сума заробітку, визначений нормативний час та інше), передана разом з іншою (наприклад плановою) інформацією (по каналах зв'язку чи дискетою) на ПЕОМ інших користувачів і використана, по-перше, для вироблення та прийняття управлінського рішення при оперативно-виробничому управлінні, коректування виробничих програм тощо; по-друге, у господарському обліку для нарахування і накопичення заробітної плати робітникам-відрядникам, поопераційного обліку деталей, обліку незавершеного виробництва тощо.

Організація збирання фактичної інформації про надходження матеріальних цінностей на склад.

Передумовою автоматизованого збирання цієї інформації є попередня підготовка форм прибуткових документів - прибуткових ордерів і актів про приймання матеріалів (масив бібліотеки фори документів), а також масивів назв міст (населених пунктів), постачальників, та перелік договірних поставок. Треба указати, що у договорі коди матеріальних цінностей, а також ціни (крім цін постачальників) зазначаються ті, що діють на підприємстві; Ці коди і ціни потім використовуються при обробці фактичних показників. Крім того, на складі матеріальних цінностей установлюється ПЕОМ для використання її як АРМ завідуючого складом.

Перший етап. На основі супровідного документу (накладної, товарно-транспортної накладної тощо) постачальника матеріальних цінностей, а також використовуючи багаторівневе меню, користувач (завідуючий складом) здійснює послідовний пошук повного найменування постачальника (назви міста та імені) у масивах назв міст та постачальників. Знайдене ім'я постачальника використовується для автоматизованого пошуку відповідного документа-договору з переліком матеріальних цінностей, що постачаються цим постачальником, що є у масиві договірних поставок. Потім з масиву бібліотеки форм документів викликається на екран ПЕОМ форма потрібного документа. В цю форму автоматично записується (з масиву договірних поставок) повне найменування постачальника, а також перелік (коди і найменування) матеріальних цінностей, їх одиниці виміру і ціни. Крім того, за допомогою клавіатури в цю форму вводяться інші ознаки (номер документа, дату тощо). Отже, таким чином підготовлена на екрані ПЕОМ заготовка первинного документа.

На другому етапі користувач за допомогою клавіатури вписує у форму, що є на екрані, до відповідних рядків (найменувань) фактичну кількість прийнятих на склад матеріальних цінностей. Не заповнені рядки зазначеним показником з форми стираються методом редагування. Крім того, користувач, після контролю вірності заповненого документа на екрані, проставляє свій персональний код у зазначеному місці.

На третьому етапі автоматично (програмно) визначаються суми: по кожному рядку (найменуванню матеріалів) шляхом множення фактичної кількості на ціну (підприємства); по документу в цілому (шляхом підсумування зазначених вище сум).

На четвертому етапі принтером друкується первинний документ, або щоденна нагромаджувальна відомість аналогічного (що і документ) змісту. Створений таким чином документ відповідно оформлюється і передається за призначенням до бухгалтерії.

Зафіксована таким чином фактична інформація, яка достовірна і документально оформлена у ритмі виробництва, формується у оперативний масив прибуткових документів (невідфактуровані поставки), а потім використовується для оперативного управління, обліку, аналізу тощо. Крім того, ці дані також фіксуються у електронній картці обліку матеріальних цінностей на складі, що є в ПЕОМ.

3. Автоматизовані робочі місця

У виробничих об'єднаннях, на промислових підприємствах одержали застосування багаторівневі інтегровані АСУ. В залежності від особливостей виробництва, мети створення систем і складу функцій, що автоматизується багаторівнева інтегрована автоматизована система управління,наприклад виробничого об'єднання, може включати такі складові частини: автоматизовану систему організаційного управління підприємством,цехами, ділянками (АСУП), автоматизовані системи управління технологічними процесами (АСУ ТП) , системи автоматизованого проектування конструкторського і технологічного призначення (САПР) , системи автоматизованого управління гнучкими виробничими системами (АСУ ГВС), автоматизовані системи управління технічною підготовкою виробництва (АСУ ТПВ) , автоматизовані системи управління науковими дослідженнями (АСНД) тощо.

Зазначені системи бувають як взаємозв'язаними і взаємозалежними поміж собою, так і відносно самостійними. Перший випадок можливий тоді, коли вихідна (фактична) інформація АСУ ТП, САПР, АСУ, ГВС, АСУ ТПВ використовуються в АСУП як вхідна, наприклад, для складання зведеної звітності, а вихідна (наприклад планова) інформація АСУП в цих системах використовується як вхідна.

Сучасні комплекси ПЕОМ , які використовуються у вигляді автоматизованих робочих місць (АРМ) користувачів різних рівнів і на яких здійснюється системна обробка економічної інформації, а також локальні мережі, які створюються у межах підприємства, складають технічну базу автоматизованої системи управління підприємством (АСУП).

АРМ - це робоче місце персоналу АСУП, яке обладненне засобами, що забезпечують участь людини в реалізації своїх функцій як фахівця або функцій АСУ. Класифікації АРМ відбувається за такими основними ознаками:

o за функціональною направленістю - АРМ технічного і допоміжного персоналу, АРМ спеціаліста, АРМ керівника тощо;

o за рівнем використання ПЕОМ - АРМ низового рівня, АРМ середнього рівня, АРМ вищого рівня;

o за формою організації працівників на ПЕОМ - індивідуальні і групові, одноапаратні і багатоапаратні;

o за іншими ознаками.

Для умов, при яких системна обробка інформації здійснюється не тільки комплексно але і в ритмі виробництва, а управління - цілеспрямовано і оперативно завдяки новій інформаційній (безпаперовій) технологій, найбільш перспективний і ефективний буде такий структурний підхід до побудови АСУП, при якому основу цієї системи будуть складати комплекси АРМ, що об'єднанні за ресурсозабезпечувальною ознакою (матеріальні, трудові, фінансові, а також основні засоби і готова продукція).

Такий підхід до організації системи комплексів АРМ в умовах АСУП дозволить:

o забезпечити взаємозв'язок процесів збирання і обробки інформації по горизонталі (між структурними підрозділами) на кожному рівні, по кожній предметній області - ресурсозабезпечувальній підсистеми;

o оперативно і всебічно забезпечити по кожній підсистемі і на усіх рівнях (по вертикалі ) рішення функціональних питань управління (нормування і реґламентація, планування, облік і контроль, звітність, ексисмічний аналіз і прийняття управлінських рішень) по усіх видах виробництва;

o оперативно здійснювати інформування керівників і спеціалістів різних рівнів достовірною і повною інформацією про стан ресурсів, особливо пріоритетних в управлінні виробництвом, а також про процеси і операції, які відбуваються на підприємстві і в його структурних ланках;

o вирішити проблему своєчасного автоматизованого формування достовірних результатів виробничо - господарської діяльності підприємства в цілому, а також одержання зведених фінансових показників для формування установленої звітності за різні періоди часу.

В практичному плані система комплексів АРМ на підприємстві може мати таку структуру, яка складе технічну основу оперативного і автоматизованого управління виробництвом на високому якісному рівні.

Комплекс АРМ по управлінню виробництвом, випуску і відвантаженням готової продукції включає такі основні АРМ:

o ланка низового рівня - АРМ майстра виробничих операцій (воно і для збирання і обробки даних про виробіток працівників - відрядників), АРМ завідуючого складом і (або) комірника;

o ланка середнього рівня - АРМ бухгалтера, АРМ нормувальника, АРМ керівника;

o ланка вищого рівня - АРМ старшого бухгалтера по зведених показниках, АРМ плановика, АРМ керівника.

Комплекс АРМ по управлінню основними засобами включає такі основні АРМ:

o ланка низового рівня - АРМ майстра по устаткуванню ;

o ланка середнього рівня - АРМ бухгалтера, АРМ технолога, АРМ керівника;

o ланка вищого рівня - АРМ плановика, АРМ керівника.

Комплекс АРМ по управлінню матеріальними ресурсами включає такі основні АРМ:

o ланка низового рівня - АРМ завідуючого складу і (або) комірника;

o ланка середнього рівня - АРМ бухгалтера, АРМ економіста, АРМ нормувальника, АРМ керівника;

o ланка вищого рівня - АРМ старшого бухгалтера по зведених показниках, АРМ плановика, АРМ керівника.

Комплекс АРМ по управлінню трудовими ресурсами включає такі основні АРМ:

o ланка низового рівня - АРМ майстра по збиранню і обробці даних про виробіток, АРМ табельника, кадровика;

o ланка середнього рівня - АРМ бухгалтера, АРМ нормувальника, АРМ керівника;

o ланка вищого рівня - АРМ старшого бухгалтера по зведених показниках, АРМ плановика, АРМ керівника, АРМ економіста.

Комплекс АРМ по управлінню фінансовими ресурсами включає такі основні АРМ:

o ланка низового рівня - АРМ касира і банківських розрахунків;

o ланка середнього рівня - АРМ бухгалтера, АРМ економіста, АРМ плановика, АРМ керівника;

o ланка вищого рівня - АРМ старшого бухгалтера по зведених показниках, АРМ плановика, АРМ економіста, АРМ керівника.

Коли створюють систему комплексів АРМ різних рівнів то треба мати на увазі, що кількість ПЕОМ на тій чи іншій ланці (робочому місці) повністю залежить від обсягів інформації, що збирається на цьому АРМ, строках її обробки і періодичності видачі її користувачам. Тому допускається щоб одна ПЕОМ використовувалась декількома користувачами, але кожний з них повинен користуватись своєю дискетою.

Режим праці зазначених АРМ не однаковий. Якщо АРМ ланки низового рівня звичайно працюють у ритмі виробництва, тобто тоді, коли виконується виробничо - господарська операція і інформація про неї фіксується в ПЕОМ, то АРМ ланок старших рівнів працюють в більш “вільному” або щадящому режимі.

Інформаційне забезпечення системи комплексів АРМ передбачає організацію такої інформаційної бази, яка б регламентувала інформаційні зв'язки, забезпечувала необхідними даними всі АРМ тощо. Розподілена база даних забезпечує таке роздроблення її на підбази, які розміщуються на окремих АРМ; простоту доступу до будь - якої підбази з урахуванням санкціонованого доступу; високу продуктивність маніпулювання даними тощо. Структура ж інформаційного забезпечення повинна забезпечувати мінімальну помірність даних, зручність організації архіву тощо.

Треба зазначити, що формування розподілених баз даних, які комплектуються умовно - постійною інформацією, в багаторівневих інтегрованих АСУ здійснюється поступово, у безперервному процесі, шляхом нагромадження даних. Наприклад, служба маркетингу визначає перелік виробів, які користуються попитом на ринку і заносить ці дані до відповідної ПЕОМ в зазначену базу даних. Конструктори, розробляючи структуру і склад цих виробів, використовують зазначену інформацію і збагачують її новою. Технологи в свою чергу використовують інформацію, яка в базі накопичена раніше, доповнюють її технологічною (в по операційному розрізі) і нормативною і т. ін.

Висновок

менеджер автоматизований управління

У системі комплексів АРМ підприємства, в яку ПЕОМ об'єднанні локальною мережею, принципово по іншому організуються інформаційні потоки між користувачами або процесами. Наприклад, фактична інформація про рух матеріальних цінностей на складі формується на АРМ завідуючого складу (ланка низового рівня). Потім вона автоматично (відповідно до реґламентуючої інформації керівників і фахівців різних рівнів) передається відповідним користувачам. Так, дані про надходження матеріальних цінностей на склад передаються в ритмі виробництва:

o на АРМ бухгалтера матеріальних цінностей (ланка середнього рівня) для контролю за точністю і вірністю оприбуткування цих матеріалів на складі, а також для формування даних про заготівлю матеріальних цінностей (в тому числі виявлення різниці в цінах постачальників і підприємства), розрахунків з постачальниками тощо;

o на АРМ економістам відділу матеріально - технічного забезпечення (ланка середнього рівня) для контролю за виконанням договірних поставок постачальниками та іншіх операцій;

o на АРМ керівника відділу матеріально - технічного забезпечення (ланка середнього рівня), а в ряді випадків і на АРМ керівника (ланка вищого рівня), який відповідає за забезпеченням цим ресурсом виробництва в цілому, для прийняття рішень особливо по дефіцитній номенклатурі матеріальних цінностей;

o на АРМ старшого бухгалтера (ланка вищого рівня) для зведення даних про матеріальні цінності в різних аспектах по підприємству в цілому.

Таким чином, використовуючи комплекси АРМ і їх мережі при застосуванні нової інформаційної технології, можна організувати системну обробку економічної інформації як на об'єкті управління в цілому, так і на його структурних ланках.

Використана література

1. Зайцев Н.Л. Экономика промышленного предприятия: Учебник; 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 172с.

2. Петрович И.М. Атаманчук Р.П. Производственная мощность и экономика предприятия. - М., 2000.- 215с.

3. Менеджмент организации. Учебное пособие. Под ред. д. э. н. проф. З.П. Румянцевой д. э. н. проф. Н.А. Саламатина.-- М.: ИНФРА-М, 1996.- 432с.

4. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. - К.: «Академвидав», 2003. - 416 с. (Альмаматер)

5. Экономика предприятия: Учебник для экономических вузов. Под ред. Руденко А.И. - Минск, 2001.- 357с.

Размещено на Allbest.ru