Основи менеджменту

Соціально-психологічні методи управління -- це сукупність конкретних прийомів впливу на процеси формування та розвитку трудових колективів, соціальні процеси, що відбуваються всередині них, структуру зв'язків споживачів, інтереси, стимули, соціальні завдання. Соціально-психологічні методи управління являють собою єдність двох аспектів управлінського впливу на працівників -- соціального і психологічного. Соціальний вплив проявляється через сукупність конкретних способів і прийомів, спрямованих на формування і розвиток виробничого колективу, трудову і творчу активність його працівників, формування духовних інтересів людей і їх світогляд.

46. Соціально-психологічні методи управління

Соціально-психологічні методи управління посідають важливе місце в процесі управління, яке визначається ролью колективу,задоволенні соціальних потреб людини. Це конкретні способи й прийоми впливу на процеси, які відбуваються в середині нього.

Мета соціально-психологічних методів - забезпечити всезростаючи соціальні потреби людини, її всебічний гармонійний розвиток і підвищення на цій основі трудової активності та ефективної діяльності колективів.

Психологічні методи управління спрямованы на регулювання стосунків мыж людьми щляхом створення оптимального психологічного клімату в колективі. До психологічних належать належать методи комплектування малих груп і колективів, гуманізація праці, психологічног впливу, професійного добору і навчання.

Методи соціального почину, новаторство призначені для формування і підтримки в колективі найбільш прогресивних соціальних норм, інтересів потреб, тенденцій соціального розвитку.

Методи соціального регулювання використовують для впорядкування і гармонізаціі соціальних відносин шляхом виявлення і регулювання інтересів і цілей різних колективів, груп та осіб. Це статути громадських організацій, угоди, взаємнізобовязання, системи добору, розподілу і по черговості задоволення соціальних потреб та інтересів.

Вплив соціальних планів здійснюється шляхом створення умов праці, забезпечення відпочинку, організаціі побуту, медичного обслуговування тощо.

Моральні стимули впливають через нагородженням орденами, медалями, грамотами, присвоєння звань тощо.

Методи формування колективів та соціального-психологічного клімату в них забезпечують вплив на засадах добору його членів за характером, стажем, національністю тощо; це також призначення керівників, розташування кадрів на робочих місцях та інше.

47,48. Стиль роботи керівника

Стиль роботи керівника - характерні риси діяльності у часі та просторі (поведінка керівника, почерк керівника) Він залежить від можливостей, характеру та загальних нахилів керівника. Сюди відносяться:

Знання та рівень підготовки керівника

Його науковий підхід

Вміння пояснити (обосновать) свої рішення

Організованість

Вміння бачити перспективу

Стремління досягнути поставленої мети

Відповідальність

Скромність у всіх відносинах

Вміння слухати

Керівник не має право підвищувати голос

Тонкий педагог, знати психологію підлеглих

49. Техніка в управлінні.Її роль та значення

Технічні засоби, що використовуються в процесі здійснення функцій управління, утворюють техніку управління. Сьогодні як головний технічний засіб використовуються ЕОМ і насамперед ПК. До техніки управління належать також засоби збору, опрацювання та зберігання інформації.

Технологія менеджменту включає: послідовність і процедури реалізації функцій управління, систему і порядок документообігу на підприємстві, порядок використання визначеної сукупності технічних засобів для роботи з інформацією (збір, переробка, збереження, використання).

Для підвищення ефективності технології управління велике значення мають аналіз, дослідження організаційних операцій, подання їх у графічній і текстовій формах, типізація і стандартизація, а звідси й проектування, поєднання однорідних операцій, переведення їх на машинне виконання з метою зниження трудомісткості процесу управління.

50. Типи керівників та їх характеристика

Кожен керівник відрізняється своєю індивідуальністю, тобто наявними у нього діловими, моральними, соціальними та психологічними якостями. З цих позицій розрізняють три типи керівників: автократичний, демократичний та ліберальний.

Авторитарний тип керівника.

Керівник автократичного типу прагне підпорядкувати весь колектив своїй волі, не виносить заперечень і не прислуховується до думки інших, часто втручається в роботу підлеглих і жорстоко контролює іх дії, вимагає пунктуального виконання своїх вказівок. Наради проводить лише для дотримання формальності, оскільки рішення у нього підготовлені заздалегідь.

Критики і своїх помилок не визнає, однак сам любить покритикувати. Дотримується думки, що адміністративні стягнення - найкращий засіб впливу на підлеглих з метою досягнення високих показників праці. Працює багато, примушує працювати і інших, втому числі позаурочний час.

Нікому не дозволяє "сісти собі на шию", однак вимагає від підлеглих все, що вважає за потрібне.

Демократичний тип керівника на відміну від автократа прагне до надання підлеглим, самостійності відповідно до їх кваліфікації, і функцій, які вони виконують, залучає їх до таких видів діяльності, як визначення цілей оцінка роботи /підготовка та прийняття рішень, створює необхідні для виконання роботи передумови і справедливо оцінює їх зусилля , з повагою ставиться до людей і турбується про них.

Ліберальний тип керівника відрізняється відсутністю розмаху в діяльності, безініціативністю і постійним очікуванням вказівок зверху, небажанням приймати на себе відповідальність за рішення і їх наслідки. Керівник - ліберал мало втрачається у справи підлеглих І не виявляє достатньої активності, виступає в основному в ролі посередника у взаємовідносинах з іншими колективами. Як правило, він дуже обмежений, можливо, через свою невпевненість у власній компетентності, а отже, і в становищі, яке він займає в службовій ієрархії.

51. Управління дисципліною. Методи виховання

Управління дисципліною -- це боротьба з неорганізованістю, пасивністю, нечесністю, безвідповідальністю та лінощами. Ефективне управління дисципліною дозволяє вирішити такі завдання:організовувати працю людей, створюючи умови для задоволення їх потреб;забезпечити оптимальний розподіл трудових функцій між працівниками;створювати мотиваційне поле; вирішувати основні завдання підприємства. Важливою умовою управління дисципліною та дисциплінарними відносинами є ефективне використання впливу, лідерства та влади. Вплив-- .це будь-яка поведінка однієї людини, що вносить зміни у поведінку, стосунки, відносини інших людей. Лідерство - це здатність впливати на групу людей або окрему людину з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації. Влада - це можливість виливати на поведінку інших людей. Дисциплінарна влада -- це право, можливість, засновані на законі, давати обов'язкові розпорядження, встановлювати правила поведінки для підлеглих, заохочувати чи наказувати їх. Економічні методи дозволяють створити ситуацію, що дає можливість працівникам задовольнити свої потреби, інтереси, забезпечити реалізацію принципу соціальної справедливості. Економічні методи ґрунтуються на використанні системи матеріального стимулювання через заохочення та винагороди.

Виховні методи -- це переконання працівників у потребі творчого підходу до роботи, відповідальності за результати власної праці, точності, охайності при виконанні своїх обов'язків і розпоряджень керівників. Організаційні методи -- це створення нормальних умов праці, її організація

53. Управління формування трудового колективу

Формування (зародження) колективу

Для стадії формування трудового колективу є характерними: наявність групи малопов'язаних між собою людей, відсутність соціального контролю, традицій.

На даному етапі формуються усі види відносин, норми поведінки, правила регулювання внутриколективних зв'язків, зміцнюються усі види дисципліни, затверджується певний стиль роботи. Формальний характер колективу визначає автократичний стиль керівництва. Для такого колективу є характерною централізація управління в руках керівника, що ставить перед підлеглими конкретні задачі, детально регламентує і жорстко контролює їхнє виконання. На даній стадії розвитку трудового колективу переважають організаційно-розпорядницькі методи управління.

55. Формування психологічного клімату в колективі

Соціально-психологічний клімат будь-якої установи породжується міжособистісною взаємодією, яка опосередковує не тільки між-особистісні впливи, а й вплив навколишнього фізичного середовища: речей, предметів, явищ природи тощо. Настрій однієї людини впливає на настрій іншої, позначається на різноманітних актах поведінки, діяльності, життя людини. Соціально-психологічний клімат -- якісний бік стосунків, що виявляється у вигляді сукупності психологічних умов, які сприяють або перешкоджають продуктивній спільній діяльності та всебічному розвитку особистості в групі. Такий клімат може бути сприятливим, несприятливим, нейтральним, позитивно чи негативно впливати на самопочуття людини. Найважливіші ознаки сприятливого соціально-психологічного клімату групи (колективу): Суб'єктивні ознаки:

* довіра та взємовимогливість членів групи один до одного;

* доброзичливість і ділові претензії;

* вільне висловлювання думок щодо справ колективу чи поведінки окремих осіб;

* відсутність тиску з боку керівництва на підлеглих і визнання за ними права приймати рішення, значущі для справ колективу; Об'єктивні ознаки:

* високі показники результатів діяльності;

* низька плинність кадрів;

* високий рівень трудової дисципліни;

* відсутність напруженості й конфліктності в колективі тощо.

І хоча кожен колектив має своє, неповторне обличчя, стиль, інтереси, згадані ознаки майже універсальні для будь-якого колективу. Доброзичливими, комфортними будуть стосунки людей в колективі, коли члени колективу ставитимуться з повагою, симпатією один до одного. Це дуже важливо. З метою формування та поліпшення соціально-психологічного клімату в колективі (фірмі) бажано проводити тренінги, з допомогою яких психологи навчали б членів колективу і керівників високій культурі взаємодії та спілкування. Найбільш ефективними є такі форми тренінгів, як тренінг поведінковий, тренінг чутливості, тренінг рольовий, відеотренінг та ін.

56. Формування управлінської культури

Культура - этo oднa из дpeвнeйшиx тeopeтичecкиx диcциплин, oбъeктoм изyчeния кoтopoй являeтcя мopaль. Оcнoвa дaннoгo пpeдмeтa былa зaлoжeнa Аpиcтoтeлeм, кoтopый и ввeл дaнный тepмин.

Культура бизнeca нe cвoдитcя тoлькo к пoнятию мopaли и являeтcя инcтpyмeнтoм, c пoмoщью кoтopoгo мeнeджep пpинимaeт cвoи peшeния. К coжaлeнию, в нaшeй cтpaнe дeлoвaя Культура paccмaтpивaeтcя лишь кaк coвoкyпнocть мopaльныx пpинципoв вoзмoжнocть пpимeнeния кoтopыx нa пpaктикe нe изyчaeтcя. В Рoccии Культура мeнeджepa пoнимaeтcя пpeждe вceгo кaк пpaвилa пoвeдeния pyкoвoдитeля в дeлoвoм oкpyжeнии (дeлoвoй этикeт).

Культура пoвeдeния мeнeджepa paccмaтpивaeтcя c тoчки зpeния мopaльныx acпeктoв paзличныx фyнкций yпpaвлeния, тaкиx кaк мapкeтинг, yпpaвлeниe пepcoнaлoм, oкaзaниe пpoфeccиoнaльныx ycлyг, взaимoдeйcтвиe c кoнтpaгeнтaми и кoнкypeнтaми, cлияниe и пoглoщeниe фиpм и т. д.

Дeлoвaя Культура пpeдпoлaгaeт тpyдный выбop oпpaвдaнныx c тoчки зpeния нpaвcтвeннocти и cлeдyющиx цeлям дeятeльнocти peшeний. Слeдyeт пoдчepкнyть, чтo этичнoe пoвeдeниe нe ycтaнaвливaeтcя зaкoнoдaтeльнo. Культура бизнeca ocнoвывaeтcя нa yдoвлeтвopeнии интepecoв мaкcимaльнoгo чиcлa yчacтникoв pынкa и нa yвaжeнии интepecoв кaк cвoeй фиpмы, тaк и интepecoв пapтнepoв. Культура мeнeджepa пo oтнoшeнию к кoнкypeнтaм пpeдпoлaгaeт иcпoльзoвaниe тoлькo "чиcтыx" мeтoдoв бopьбы.

Уpoвни yпpaвлeнчecкoй культуры:

1. Миpoвoй ypoвeнь - ocyщecтвлeниe мeнeджepoм cвoиx paбoчиx фyнкций нa ocнoвe oбщeчeлoвeчecкиx цeннocтeй

Дaнныe пpинципы включaют в ceбя:

coциaльнyю oтвeтcтвeннocть пepeд coтpyдникaми пpeдпpиятия (coздaниe для ниx блaгoпpиятныx ycлoвий paбoты), aкциoнepaми, клиeнтaми и нaceлeниeм в цeлoм;

1. мoдepнизaцию тexнoлoгий, мapкeтингa и кoммyникaций;

2. пoвышeниe дoвepия к бизнecy;

3. yвaжeниe к зaкoнoдaтeльcтвy и coблюдeниe пpaвoвыx нopм;

4. вepxoвeнcтвo мopaльныx цeннocтeй вo вcex нaпpaвлeнияx дeятeльнocти фиpм;

5. пoддepжкy и пoмoщь в paзвитии мeждyнapoднoй тopгoвли;

6. oxpaнy oкpyжaющeй cpeды.

57. Стиль керівнмицтва -- сукупність засобів впливу керівника на підлеглих, яка обумовлена специфікою завдань, поставлених перед підприємством, взаємовідносинами керівника з підлеглими, обсягом його посадових повноважень, особовими якостями всіх членів колективу

58. Шляхи підвищення конкурентоспроможності

Ключові фактори успіху формують конкурентоспроможність обєкту дослідження (товару, виробництва, фірми, галузі, держави).

Найчастіше конкурентоспроможність розглядається у двох аспектах:

конкурентоспроможність товару тобто ступінь його відповідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними і т.д.

конкурентоспроможність фірми - це рівень її компетенції відносно інших фірм-конкурентів у нагромадженні та використанні виробничого потенціалу.

Цих два аспекти тісно звязані між собою, оскільки конкурентоспроможні товари - це результат функціонування конкурентоспроможної фірми, здатної їх виготовити і забезпечити необхідний рівень споживання у замовників.Однак, просте порівняння факторів не дає змоги врахувати всі аспекти конкуренції в галузі. Дії підприємства в усіх сферах ринку однакові: продукція, ціна, реклама, канали і його стимулювання. Ця стратегія характерна ;усім при виробництві однорідної продукції, яка виробляється у великих обсягах на широкий ринок (сталь, бля, бензин, продукти тощо).Тому для підвищення конкурентоспроможності підприємсва можливо використовувати наступні стратегії:

Стратегія розширення меж ринку передбачає вихід зі старою продукцією на нові сегменти ринку, на яких вона раніше не продавалася.

Стратегія удосконалення продукції орієнтує підприємство на її модифікацію або заміну новою на існуючому ринку.

Стратегія диверсифікації означає, що підприємство розширює номенклатуру своєї продукції і виступає з новими товарами на нових ринках, освою є суміжні галузі виробництва.

До важливих і ефективних шляхів цілеспрямованого підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності на світовому і національному ринках небезпідставно відносять поліпшення стандартизації як головного інструменту фіксації і 'забезпечення заданого рівня якості. Адже саме стандарти і технічні умови відображають сучасні вимоги споживачів щодо технічного рівня та інших якісних характеристик виробів, тенденції розвитку науки і техніки.

Размещено на Allbest.ru