Методи оцінки ефективності інвестиційної діяльності
Показники, які використовуються для оцінки фінансового становища підприємства. Оцінка доцільності здійснення інвестицій. Період окупності інвестицій. Середня ставка прибутковості інвестицій. Застосування методу еквівалента певності фінансовим менеджером.
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 10.02.2012 |
| Размер файла | 350,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Методи оцінки ефективності інвестиційної діяльності
Для потенційних інвесторів та суб'єктів господарювання надзвичайно важливо мати результати аналізу всіх видів діяльності підприємства і насамперед інвестиційної та фінансової. На основі бухгалтерської та фінансової звітності суб'єктів господарювання, аналізу існуючих методик проведення фінансового аналізу та досвіду роботи підприємств пропонується система показників щодо оцінки інвестиційного потенціалу суб'єкта господарювання. Насамперед це стосується існуючих форм звітності. У світовій практиці відома значна кількість показників, які використовуються для оцінки фінансового становища підприємства. На думку автора, слід оцінити інвестиційний потенціал підприємства за даними форм звітності (ф. 1, ф. 2, ф. 3) у динаміці за ряд років з урахуванням змін на початок та кінець року або в цілому за рік. Окрім того, коефіцієнтний аналіз дасть можливість установити зв'язок між різними формами фінансової звітності. Методика включає два етапи оцінки інвестиційного потенціалу суб'єкта господарювання.
Перший етап - це проведення аналізу інвестиційної діяльності за такими групами показників [22, 27, 41]:
1. Показники фінансової стійкості та структури капіталу. Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Вона пов'язана, перш за все, із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від інвесторів та кредиторів, а тому важливо оцінити оптимальне співвідношення власного та позикового капіталу підприємств.
Коефіцієнт фінансової автономії (К) (незалежності) характеризує частку власних коштів підприємства (власного капіталу) в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність:
Коефіцієнт фінансової залежності (К) є зворотним до попереднього показника:
Коефіцієнт фінансового ризику (К) показує відношення залучених коштів та власного капіталу, що показує скільки одиниць залучених коштів приходиться на кожну одиницю власних:
Коефіцієнт фінансового ризику (К) показує відношення залучених коштів та власного капіталу, що показує скільки одиниць залучених коштів приходиться на кожну одиницю власних:
Коефіцієнт фінансового ризику (К) показує відношення залучених коштів та власного капіталу, що показує скільки одиниць залучених коштів приходиться на кожну одиницю власних:
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу (К) показує частку позичених коштів у загальній сумі коштів, авансованих у діяльність підприємства:
Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень (К). Логіка розрахунку цього показника заснована на припущені, що довгострокові позики застосовуються для фінансування придбання основних засобів та інших капітальних вкладень. Він показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована за рахунок зовнішніх інвесторів.
Коефіцієнт структури залученого капіталу (Кзк) (залучених коштів) показує частку довгострокових зобов'язань (ДЗ) у залучених коштах:
Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел (К):
2. Показники рентабельності капіталу. Рентабельність - це показник, який характеризує економічну ефективність (відносний показник), що порівнює отриманий ефект із витратами або ресурсами, котрі використовуються для досягнення цього ефекту. Пропонується розраховувати два показники: рентабельність сукупного та власного капіталів.
Рентабельність сукупного капіталу (Рск):
Цей показник представляє значний інтерес перш за все для інвесторів.
Рентабельність власного капіталу (Р) показує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця.
3. Показники реальних та фінансових інвестицій. Це показники бухгалтерської та фінансової форми звітності. Слід враховувати, що ф. 1 вміщує показники на початок та кінець звітного року, ф. 2 - це показники в цілому за рік, ф. 3 - надходження та витрати за трьома видами діяльності підприємства в цілому за рік.
Для формування повної картини про ефективність інвестиційної діяльності обов'язково здійснюють оцінку доцільності здійснення інвестицій. До основних показників доцільності інвестиційної діяльності належать:
1. Період окупності інвестицій.
Період окупності визначається як період, необхідний для повернення первісних інвестицій шляхом нагромадження чистих реальних грошових потоків, отриманих за проектом. Коли припустити, що щорічні прибутки інвестиційного проекту рівні, то період окупності може бути визначений як відношення власне витрат за проектом (після оподаткування) до прибутків від інвестиційного проекту (також після оподаткування).
Метод окупності має як мінімум 5 недоліків.
1. Не враховуються очікувані прибутки за періодом окупності.
2. Не враховує вартості грошей у часі.
3. Не розрізнює проекти з різними первинними інвестиціями.
4. Забезпечуючи вимірювання ступеня ліквідності проекту, він не дозволяє оцінити позицію фірми загалом з погляду ліквідності.
5. Ігнорується вартість фондів для підтримки інвестицій навіть у період окупності.
2. Дисконтований період окупності.
Деякі фінансові аналітики замість обчислення періоду окупності інвестицій, надають перевагу визначенню терміну, впродовж якого чиста теперішня вартість (ЧТВ) перетворюється з негативної в позитивну. Такі розрахунки дають можливість знайти точку беззбитковості проекту чи дисконтований період окупності (discounted payback period). Якщо проект генерує позитивні грошові потоки після цієї точки окупності, то ЧТВ проекту буде позитивною.
Завдяки умові рівності щорічних грошових потоків метод дисконтованого періоду окупності має обмежене використання, хоча й демонструє певні недоліки критерію періоду окупності, насамперед показує залежність максимально прийнятного періоду окупності від життєвого циклу інвестиційного проекту та вартості грошей у часі.
Будь-який інвестиційний проект слід приймати, коли теперішня вартість грошових надходжень перевищує теперішню вартість інвестицій.
При зростанні життєвого циклу проекту максимальний придатний період окупності також збільшується (при фіксованій ставці дисконту).
3. Середня ставка прибутковості (ССП) інвестицій.
Основоположною ідеєю визначення норми прибутковості інвестицій є порівняння чистих прибутків, очікуваних від проекту, з параметрами інвестування. Найпоширенішим методом оцінки норми прибутковості інвестиційних проектів є метод визначення середньої ставки прибутковості (average rate of return) проекту. Цей метод оцінки доцільності інвестування один з найстаріших.
Середня ставка прибутковості проекту дорівнює відношенню середньої величини річних майбутніх чистих прибутків від інвестицій до половини суми первинних інвестицій.
До недоліків цього методу слід віднести такі:
1. Не враховується вартість грошей у часі.
2. Ігноруються амортизаційні відрахування як джерело грошового потоку від інвестицій.
3. Використовуються балансові прибутки, а не грошові потоки.
Хоча метод ССП легкий для розуміння й роботи, його не рекомендують застосовувати як основний для фінансового аналізу.
4. Чиста теперішня вартість (ЧТВ) інвестиційного проекту.
Чиста теперішня вартість (net present value) інвестиційного проекту - це різниця між сумою теперішніх вартостей грошових потоків від інвестицій в кожен період часу і теперішньою вартістю самих інвестицій.
Якщо ЧТВ > 0, то це означає, що норма прибутковості проекту перевищує необхідну ставку прибутковості інвестицій (ставку дисконту). Якщо ЧТВ = 0, то норма прибутковості проекту точно дорівнює необхідній ставці, якщо ж ЧТВ < 0, то прибутковість проекту очікується меншою за необхідну ставку. Тож за критерієм ЧТВ можуть бути вибрані лише ті проекти, що мають ЧТВ 0.
Крім того, при позитивному значенні суми ЧТВ проект збільшує на цю суму ринкову вартість інвестуючої фірми.
Основним моментом даного методу є те, яку необхідну ставку прибутковості інвестицій (ставку дисконту) обрати для розрахунку ЧТВ. Точність прогнозу грошових потоків проекту впливає на вибір необхідної ставки, тому використання методу ЧТВ також залежить від точності цих прогнозів. Якщо як ставка дисконту використовується вартість капіталу фірми, то постають питання, пов'язані з розрахунком цього показника.
При зростанні позикових відсотків і темпів інфляції ставки дисконту зростають. В умовах зростання позикових відсоткових ставок зростають також і витрати на фінансування проектів, тому в цей період грошові потоки від проектів повинні дисконтуватися за більш високими ставками, ніж у періоди зниження величини позикових процентів.
Величина дисконтних ставок залежить також і від тривалості інвестиційного проекту [58]. Чим на триваліший термін вкладаються інвестиції, тим більшим є ризик незавершення проекту. Тому, при інших рівних умовах, довгострокові проекти потрібно дисконтувати за більш високими ставками, ніж короткострокові.
5. Графік ЧТВ.
Нагадаємо, що головною проблемою моделі ЧТВ є визначення необхідної ставки прибутковості проекту для дисконтування його грошових потоків. Корисним підходом, що дозволяє полегшити вибір даної ставки, є побудова графіка ЧТВ проекту.
Графік ЧТВ являє собою функцію ЧТВ від величини необхідної ставки прибутковості. Графік ЧТВ показує, до якої величини необхідної ставки (ставки дисконту) проект може бути привабливим для фірми.
Графік показника чистої теперішньої вартості
На деякі елементи графіка ЧТВ слід звернути увагу.
Графік має негативний нахил. Це притаманно графікам інвестиційних проектів, які мають один або більше грошових інвестиційних потоків на початку функціонування проекту, за яким іде безперервний грошовий потік надходжень від інвестицій до кінця терміну існування проекту.
Графік ЧТВ перетинає вертикальну вісь у точці А, де сума грошового потоку недисконтована, оскільки k = 0. Точка В є проміжною точкою, в якій певній величині ставки дисконту відповідає величина ЧТВ. У точці С графік перетинає горизонтальну вісь, у якої ЧТВ = 0. Ставка дисконту, відповідна точці С, називається внутрішньою ставкою прибутковості (ВСП) проекту.
Але крім традиційних інвестиційних грошових потоків існують також грошові потоки позикового типу (loan-type flows), тобто такі, коли за позитивними з погляду позичальника з'являються негативні. Графік ЧТВ грошових потоків цього типу матиме позитивний нахил, тобто зі зростанням ставки дисконту зростає і ЧТВ.
6. Індекс прибутковості (ІП) інвестиційного проекту.
Індекс прибутковості інвестиційного проекту (profitability index) - це відношення теперішньої вартості грошових надходжень від проекту після оподаткування до теперішньої вартості інвестицій.
ІП - це міра прибутковості проекту на $1 інвестицій. Якщо ІП > 1, то проект, що розглядається, має позитивну чисту теперішню вартість.
Індекс може бути використаний для ранжирування проектів з різними потоками грошових коштів і тривалістю в часі. Але якщо проекти ранжувати по ІП, то може виникнути ситуація, коли, наприклад, інвестиції у виробництво друкарських машинок будуть ефективнішими, ніж у виробництво сталі. Іншими словами, розміри проектів ігноруються.
7. Внутрішня ставка прибутковості (ВСП) інвестиційного проекту.
За визначенням ВСП (internal rate of return - IRR) - це ставка, що досягається в разі, коли теперішня вартість майбутніх грошових потоків від інвестицій після оподаткування дорівнює теперішній вартості власне інвестицій.
Для того, щоб ухвалити рішення про відбір проекту, слід порівняти ВСП з необхідною ставкою прибутковості. Якщо остання є меншою від ВСП, то проект приймається. Під час ранжування проектів за критерієм ВСП перевага віддається тому, який має найбільшу ВСП.
Коли в проектах має місце зміна знаків грошових потоків під час існування проектів, тобто потік інвестицій надходить не тільки на початку з подальшими безперервними грошовими надходженнями від інвестицій, то може існувати більше ніж одна ВСП. Можуть існувати й такі проекти, що зовсім не мають ВСП.
Порівняємо використання моделей ЧТВ, ІП та ВСП для аналізу інвестиційних проектів.
При оцінці єдиного незалежного проекту всі три методи дисконтованих грошових потоків - ЧТВ, ІП і ВСП - узгодяться між собою при визначенні його привабливості. Але при цьому мають дотримуватися дві умови:
повинен оцінюватися тільки один проект, чиї грошові потоки не пов'язані з іншими проектами;
проект повинен мати потоки інвестицій у перші роки його існування, а потім - безперервний потік грошових надходжень до кінця терміну існування проекту.
Якщо проект має позитивне значення ЧТВ, то він може бути схвалений за необхідною ставкою прибутковості k. ВСП цього проекту повинна бути більшою або дорівнювати k для того, щоб вибрати проект за цим критерієм.
Позитивне значення ЧТВ вказує на перевищення грошових надходжень від інвестицій над величиною первинних інвестицій. При цьому ІП буде завжди більшим за одиницю.
Тож якщо один з методів визначає кандидатом для відбору інвестиційний проект, що відповідає названим характеристикам, то всі інші методи підтвердять цей висновок. Коли ж будь-який з методів визначить, що проект неприйнятний, то всі три методи дадуть аналогічну оцінку.
Однак при ранжируванні альтернативних проектів можуть виникати конфлікти в залежності від того, який метод оцінки - ЧТВ, ІП або ВСП використовувався.
Між трьома методами розрахунку дисконтованих грошових потоків існує дві основні відмінності: (1) абсолютне і відносне вимірювання привабливості проектів і (2) припущення про реінвестування грошових потоків від інвестицій. Модель ЧТВ дає абсолютний результат цінності проекту, тобто показує суму, на яку дисконтовані грошові надходження проекту перевищують дисконтовані інвестиції. Метод ІП обчислює співвідношення названих величин, а метод ВСП визначає процентну ставку.
Всі моделі дисконтованих грошових потоків (ДГП) спочатку передбачають, що грошові надходження проектів реінвестуватимуться для отримання норми прибутковості інвестицій, рівної ставці дисконту. Припущення про реінвестування діє для кожного грошового надходження проекту з моменту його виникнення і до кінця терміну існування.
У моделях ЧТВ і ІП передбачається, що грошові надходження проекту реінвестуюються за необхідною ставкою прибутковості фірми, а в моделі ВСП - за внутрішньою ставкою прибутковості.
Для ілюстрації припущення про реінвестування вводиться поняття кінцевої вартості проекту (terminal value). Кінцева вартість проекту - це вартість, яка акумулюватиметься до кінця періоду функціонування проекту, якщо його грошові надходження були реінвестовані для отримання певної ставки прибутковості в період між надходженням грошових потоків від інвестицій і кінцевим терміном існування проекту.
8. Модифікована внутрішня ставка прибутковості (МВСП).
Модифікована внутрішня ставка прибутковості (modified internal rate of return - MIRR) - це дисконтна ставка, при якій теперішня вартість витрат проекту дорівнює його кінцевій вартості, де остання добувається як сума майбутніх вартостей грошових надходжень, дисконтованих під вартість капіталу фірми.
МВСП має значні переваги над звичайною ВСП. По-перше, МВСП припускає ставку реінвестування на рівні вартості капіталу, що дає точнішу оцінку справжньої прибутковості проекту, ніж реінвестування грошових надходжень за ВСП. По-друге МВСП розв'язує також проблему мультиплікації ВСП.
Розглянемо методи аналізу інвестиційних проектів в умовах ризику, попередньо з'ясувавши сутність ризику.
Ризик - це небезпека, можливість зазнати збитку чи шкоди [24].
Ризик - це невизначеність, пов'язана з вартістю прибутків від інвестицій у кінці періоду [39].
Ризик - це можливість втрати чи недоотримання прибутків [42].
Ризик відрізняється від невизначеності тим, що може бути виміряний.
Підприємство, яке приймає інвестиційне рішення, може опинитися в умовах ризиків або невизначеності. В умовах визначеності підприємство знає заздалегідь точні значення всіх параметрів, що можуть вплинути на рішення.
В умовах ризику підприємство: (1) знає всі можливі майбутні стани економіки, бізнесу тощо, які можуть виникнути, і тим самим має можливість вплинути на відповідні параметри рішення і (2) підприємство може передбачити кожного стану ймовірність появи кожного стану.
В умовах невизначеності підприємство: (1) може не знати всі можливі стани (чинники) економіки, бізнесу тощо, що впливають на рішення; і/або (2) може бути не в змозі встановити ймовірність появи кожного стану.
Розглянемо види ризиків, з якими може зіткнутися фінансовий менеджер.
Хоча види ризику взаємопов'язані між собою, та незважаючи на це, їх визначення має доцільність у фінансовому плануванні, прийнятті рішень та управлінні.
Комерційний ризик пов'язаний з мінливістю чистого операційного доходу (earnings before interest and taxes - EBIT). Комерційний ризик вимірюють рівнем операційного ліверіджу (degree of operating leverage - DOL).
Фінансовий ризик - це мінливість у прибутках, пов'язана з функціонуванням фінансової структури фірми і необхідністю виконання зобов'язань з цінних паперів з фіксованим прибутком.
Фінансовий ризик вимірюється рівнем фінансового ліверіджу (degree of financial leverage) - DFL.
Портфельний ризик - це мінливість у прибутках, пов'язана з мірою ефективності диверсифікації, якої фірма досягла в своїх операціях, і її портфелем активів. Ризик зменшують шляхом прийняття інвестиційних проектів і придбання активів, що мають низьку або негативну кореляцію з її поточними операціями.
Катастрофічний ризик - це мінливість у прибутках, пов'язана з подіями поза сферою контролю та участі фірми. До таких подій належать експропріація, значні зміни в пріоритетах споживачів, енергетична криза тощо.
Інвестиційний ризик - це мінливість у прибутках, пов'язана з коливаннями в грошових надходженнях від інвестицій і в самих потоках інвестицій прийнятих інвестиційних проектів [51]. Цей ризик асоціюється з помилками в прогнозах ринкової привабливості товарів, майбутніх технологічних змін, міри взаємозалежності грошових потоків, змін витрат за проектами та іншими ризиками.
Інвестиційні ризики за сферами прояву можуть бути економічними, політичними, соціальними, екологічними та іншими.
Економічний ризик пов'язаний з можливими змінами в економіці. Оскільки інвестиційна діяльність здійснюється в економічній сфері, то вона найбільшою мірою схильна до економічного ризику.
Політичний ризик пов'язаний з різними видами прояву адміністративних обмежень в умовах зміни державою свого політичного курсу.
Соціальний ризик пов'язаний з можливістю виникнення страйків, здійснення під впливом працівників підприємств - реципієнтів інвестицій незапланованих соціальних програм тощо.
Екологічний ризик пов'язаний з можливістю виникнення екологічних катастроф, стихійних лих, що можуть спричинити прямі чи опосередковані збитки об'єктам інвестування.
Інші види ризиків - рекет, викрадення майна, спотворення інформації з боку інвестиційних і господарських партнерів.
Інвестиційні ризики за формою інвестування поділяються на ризики реального інвестування і ризики фінансового інвестування.
Ризик реального інвестування пов'язаний з невдалим розташуванням об'єкта інвестування, що споруджується, збоями в постачанні будівельних матеріалів і обладнання, істотним зростанням цін на інвестиційні товари і т. ін., що затримує введення в експлуатацію об'єкта інвестування або знижує прибуток під час його експлуатації.
Ризик фінансового інвестування пов'язаний з непродуманим вибором фінансових інструментів для інвестування, фінансовими труднощами і навіть банкрутством окремих емітентів, непередбачуваними змінами в умовах інвестування, прямим обманом інвесторів тощо.
Ризики за джерелами виникнення поділяються на систематичний і несистематичний. Систематичний (ринковий) ризик визначається зміною етапів економічного циклу, кон'юнктурних циклів інвестиційного ринку, зміною в податковому законодавстві та іншими чинниками, що на них інвестор не в змозі вплинути при виборі об'єктів інвестування. Несистематичний (специфічний) ризик притаманний певному об'єкту інвестування чи діяльності певного інвестора. Він може виникнути через некваліфіковане керівництво компанією - об'єктом інвестування, посилення конкуренції в певних сегментах інвестиційного ринку, нераціональну структуру інвестованих коштів, небажані наслідки яких можна було б попередити або уникнути їх у разі ефективного управління інвестиційним процесом (проектом).
Поділ ризику інвестиційного ринку на систематичний або несистематичний є важливим принципом у теорії ефективного інвестиційного портфеля.
Метод еквівалента певності (МЕП).
В основі методу еквівалента певності (МЕП) лежить ідея, що фінансовий менеджер може передбачити рівні ризику отримання грошових надходжень від інвестицій у період існування проекту. Беручи до уваги обмеження економічного прогнозування, буде слушним передбачити, що оцінки грошових потоків більш ранніх періодів точніші, ніж оцінки останніх років періоду.
Коли використовується метод ЕП, сподівана вартість розподілу ймовірностей грошових надходжень проекту в період t множиться на коефіцієнт еквівалента певності (КЕП), який ми визначимо як . Даний коефіцієнт перетворює ризиковані сподівані грошові надходження проекту в безризикові чи безпечні грошові надходження. КЕП має значення від 0 до 1. Чим вище КЕП, тим більша частина сподіваних грошових надходжень у період t вважається менеджером безризикованою. Оскільки в методі ЕП за допомогою КЕП ризик компенсується цілковито за визначенням, то дисконтування безризикових грошових потоків доцільно здійснювати за безризиковою ставкою, а не за вартістю капіталу фірми.
Безризикова ставка прибутковості звичайно асоціюється зі ставками прибутковості державних цінних паперів, оскільки вони є короткостроковими і мають гарантований прибуток і обов'язкову виплату номіналу при погашенні. Безризикові ставки прибутковості є точним відображенням вартості грошей у часі.
Коли обговорювався метод ЧТВ, в ролі ставки дисконту грошових потоків використовувалася вартість капіталу фірми, яка відображала її нормальний рівень ризику і включала в себе безризикову ставку і ставку, необхідну для компенсації комерційного і фінансового ризиків. З допомогою КЕП компенсується фінансовий і комерційний ризик отримання відповідних грошових надходжень, які потім дисконтуються за безризиковою ставкою дисконту. Зазначимо, що підхід ЧТВ об'єднує разом процес дисконтування та управління ризиком, у той час як метод ЕП дезагрегує процес управління ризиком за допомогою КЕП і дисконтування вартості грошей у часі за безризиковою ставкою.
Для використання методу ЕП важливо мати процедуру визначення КЕП. Спочатку здійснюється ретроспективний вибір інвестиційних проектів за їх основними видами - інвестиційні проекти із заміни основних фондів, з розширення виробничих потужностей, досліджень і розробок, які в свою чергу розділяються на кілька категорій. Потім усередині кожної категорії на щорічній основі визначаються рівні ризику і прибутковості. Результатом даного аналізу є узагальнені розподіли ймовірностей грошових надходжень проектів, на основі яких визначаються коефіцієнти варіації. КЕП для кожного року і для кожної категорії проекту задається згідно з інтервалами значень коефіцієнтів варіації.
Метод ставки дисконту з урахуванням ризику.
Основна ідея методу ставки дисконту з урахуванням ризику полягає в тому, що грошові надходження проектів, що мають велику мінливість (ризик) у своїх розподілах імовірностей, повинні дисконтуватися за більш високими ставками дисконту, ніж проекти, що мають меншу мінливість у своїх грошових надходженнях.
Будь-який проект, який має ризик, повинен дисконтуватися за ставкою, що перевищує безризикову ставку, для того, щоб врахувати як вартість грошей у часі, так і ризик, пов'язаний з проектом (премію за ризик).
Грошові надходження проектів, ризик яких не виходить за межі нормального, повинні дисконтуватися за вартістю капіталу фірми; грошові надходження проектів, ризик отримання яких перевищує нормальний ризик, повинні дисконтуватися за ставкою, що перевищує вартість капіталу фірми; грошові надходження проектів, що мають ризик менший, ніж ризик нормальних операцій фірми, повинен дисконтуватися за ставкою, величина якої перебуває між безризиковою і вартістю капіталу.
Метод ставки дисконту з урахуванням ризику не дозволяє враховувати зміну міри ризику в період існування проекту, оскільки передбачає встановлення однакової премії за ризик на весь період існування проекту.
Метод ЕП вимагає оцінки міри ризику в кожен період існування проекту. Врахування міри ризику в методі ставки дисконту з ризиком (безризикова ставки плюс премія за ризик) уможливлює високі постійні ставки дисконту протягом усього періоду існування проекту, причому міра ризику проекту невпинно зростає з плином часу.
Розглянемо методи оцінки ефективності альтернативних інвестиційних проектів.
Коли фірма оцінює альтернативні проекти, виникають дві проблеми:
(1) можливість виникнення конфлікту при ранжируванні проектів з використанням методів ЧТВ, ВСП і ІП;
(2) коли конфлікт все таки виник, якому методу віддати перевагу для того, щоб забезпечити максимальні прибутки акціонерам?
Справді, під час оцінки альтернативних інвестиційних проектів може виникнути конфлікт у таких випадках:
(1) якщо існує невідповідність у розмірі первинних інвестицій;
(2) якщо проекти мають різні грошові надходження від інвестицій у часі;
(3) якщо проекти мають нерівні терміни існування.
Розглянемо три графіки ЧТВ.
Проект B переважає проект С за критерієм ЧТВ для всіх можливих ставок дисконту. Проект B також має більше значення ВСП.
Графіки ЧТВ проектів Е та D мають спільну точку при ставці дисконту K%. Але ЧТВ проекту D при решті ставок дисконту вища, ніж проекту Е. ВСП проекту D також буде вищою.
Графіки ЧТВ
фінансовий інвестиція окупність прибутковість
ВСП проекту G вища за ВСП проекту F, тому за цим критерієм проект G кращий. При ставках дисконту 0 k < i* ЧТВ проекту F перевершує ЧТВ проекту G, при k = i*ЧТВ обох проектів рівні, при k > i*ЧТВ проекту G перевершує ЧТВ проекту F. У цьому разі виникає конфлікт під час ранжирування альтернативних проектів за методами ЧТВ і ВСП.
Перетин графіків ЧТВ проектів при ставці дисконту k = i*, коли ЧТВ обох проектів рівні, називається перетином Фішера, на честь американського економіста Ірвінга Фішера, який обґрунтував даний випадок перетину графіків ЧТВ проектів у своїх роботах «Процентна ставка» і «Теорія процента», опублікованих відповідно в 1907 і 1930 рр.
Може виникнути конфлікт в оцінках між методами ЧТВ і ІП при існуванні невідповідності між проектами за розмірами первинних інвестицій, а також між методами ІП і ВСП, якщо методи ЧТВ і ІП узгоджуються в ранжуванні проектів.
Узагальнення базової моделі ЧТВ.
Базова модель ЧТВ передбачає, що необхідна ставка прибутковості інвестицій фірми залишається постійною протягом усього терміну існування інвестиційного проекту.
Може виникнути ситуація, коли необхідна ставка прибутковості фірми може змінюватися в часі. Це пов'язано передусім з можливою зміною ставок позикових процентів і темпів інфляції.
Схема ранжирування альтернативних інвестиційних проектів.
Для того, щоб правильно оцінювати альтернативні інвестиційні проекти з метою вибору того, що максимізує зростання добробуту інвестора, необхідно відповісти на три питання:
(1) чи відрізнятиметься реінвестування в період існування проекту від необхідної ставки прибутковості фірми?
(2) чи змінюватиметься ставка реінвестування в період існування проекту, чи залишатиметься постійною?
(3) чи змінюватиметься необхідна ставка прибутковості в період існування проекту, а чи залишатиметься постійною?
У залежності від відповіді на ці три питання фірма може вибрати відповідну модель оцінки ЧТВ з метою вибору кращого з альтернативних проектів.
Крім цих трьох питань необхідно відповісти на попереднє питання, а саме: чи має фірма обмеження на всі витрати за інвестиційними проектами чи ні. Якщо фірма має такі обмеження, то слід оцінити всі можливі портфелі інвестиційних проектів з метою вибору одного, який буде максимізувати ЧТВ або модифіковану ЧТВ. Вони оцінюються для кожного проекту без ресурсних обмежень. За умови існування ресурсних обмежень доцільно застосовувати методи математичного програмування.
Якщо проблеми обмеження інвестиційних ресурсів не існує, то потрібно визначити кращий з альтернативних проектів, що мають позитивні ЧТВ.
Економічний аналіз ефективності інвестиційного проекту передбачає дослідження показників, що відображають співвідношення витрат і доходів у відповідності з інтересами його учасників. Розрізняються наступні показники ефективності інвестиційного проекту:
* показники фінансової ефективності, що враховують фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників;
* показники бюджетної ефективності, що відбивають фінансові наслідки здійснення проекту для державного, регіонального чи місцевого бюджету;
* показники економічної ефективності, які враховують витрати і результати, пов'язані з реалізацією проекту, що виходять за межі прямих фінансових інтересів учасників інвестиційного проекту.
Витрати учасників інвестиційного проекту підрозділяються на первісні (капіталоутворюючі інвестиції), поточні і ліквідаційні, які здійснюються відповідно на стадіях будівництва, функціонування і ліквідації.
Оцінка майбутніх витрат і результатів при визначенні ефективності інвестиційного проекту здійснюється в межах розрахункового періоду, тривалість якого (обрій розрахунку) приймається з врахуванням: тривалості створення, експлуатації і (при необхідності) ліквідації об'єкта; середньозваженого нормативного терміну служби основного технологічного устаткування; досягнення заданих характеристик прибутку (маси і/чи норми прибутку і т.д.); вимог інвестора.
Список джерел
1. Анискин Ю.П. Управление инвестициями: [учебное пособие] / Анискин Ю.П. - М.: ИКФ Омега-Л, 2002. - 167 с.
2. Антипенко Е.Ю. Принципы анализа капитальных вложений: [монография] / Е.Ю. Антипенко, В.И. Доненко. - Запорожье: Фазан; Дикое поле, 2005. - 420 с.
3. Антонов А.В. Розвиток наукової думки з питань інвестиційної діяльності. Економіка: проблеми теорії і практики. - 2002. - С. 73-80.
4. Бакаєв Л.О. Кількісні методи в управлінні інвестиціями: Навч. посібник. Бакаєв Л.О.-К.:КНЕУ, 2000
5. Верба В.А. Проектний аналіз: підручник/ В.А. Верба, О.А. Загородніх. - К. КНЕУ, 2000. - 322 с.
6. Воркут Т.А. Проектний аналіз: навч. посіб./ Т.А. Воркут. - К.: Укр. цент духовної літератури, 2000. - 428 с.
7. Гоголев О.Д., Паєнтко Т.В. Фінанси підприємств у запитаннях і відповідях: навч. посіб. - 3-тє вид. - К.: Комп'ютерпрес, 2010. - 318 с.
8. Данилова Л.І. Лізинг як фактор інвестиційного розвитку // Фінанси України. - №11, 2003. 13-15 с.
9. Денисенко М.П. Основи інвестиційної діяльності. - К: Алерта, 2003. - 338 с.
10. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. - 3-є вид., випр. і доп. Рекомендовано МОН / Савицька Г.В. - К., 2009. - 668 с.
11. Загородній А.Г., Стадницький Ю. І. Менеджмент реальних інвестицій: Навч. посіб. - К.: Знання, КОО, 2000. - 209 с.
12. Інвестознавство: Підручник / За наук. ред. В.Г. Федоренка. - К.: МАУП, 2000.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Сутність інвестицій, характеристика інвестиційного проекту та його циклів. Методика оцінки ефективності інвестиційної діяльності підприємства. Розробка системи для максимально достовірної оцінки інвестиційного проекту. Проблеми інвестиційної діяльності.
курсовая работа [802,8 K], добавлен 30.03.2015Сутність інвестицій, їх форми та види. Інвестиційна привабливість підприємства та необхідність її оцінки. Методика інтегральної оцінки привабливості компаній та акціонерних товариств. Оцінка привабливості проектів на основі визначення їх ефективності.
курсовая работа [38,3 K], добавлен 04.03.2012Методи оцінки ефективності інвестиційного проекту. Використання імітаційних моделей в процесі розробки та аналізу ефективності. Методи аналізу інвестиційних проектів з врахуванням ризику,а також моделі прийняття рішень в аналізі реальних інвестицій.
реферат [77,1 K], добавлен 08.04.2013Економічна сутність та класифікація інвестицій. Інвестиційна діяльність: сутність та результати. Інвестиційні плани та проекти як результат інвестиційної діяльності. Місце і значення інвестиційного менеджменту у бізнесі, його поняття, мета та завдання.
курсовая работа [64,5 K], добавлен 23.08.2010Управління професійним навчанням у сучасній компанії, теоретичні основи оцінки ефективності інвестицій в персонал. Шляхи інвестування мотивації, навчання, розвитку співробітників. Удосконалення системи керування персоналом та оцінки навчання компанії.
научная работа [1,1 M], добавлен 24.09.2010Зміст та особливості здійснення підприємствами зовнішньоекономічних торговельних операцій. Експортні операції та методи оцінки їх ефективності. Дослідження та вибір факторів, що впливають на ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
дипломная работа [1,6 M], добавлен 10.12.2014Суть, поняття, принципи побудови логістичної системи. Сучасний рівень інформаційного забезпечення управлінських процесів в умовах державного госпрозрахункового підприємства. Застосування логістичних підходів до оцінки ефективності інформаційної системи.
курсовая работа [176,0 K], добавлен 07.07.2010Оцінка інноваційних проектів та визначенням ступеня впливу їх на добробут власників або інвесторів. Відмінність фінансового та економічного підходів до оцінки проекту, фактори впливу. Матриця економічної ефективності та привабливості інновацій.
контрольная работа [1,3 M], добавлен 19.08.2009Економічна сутність інвестицій та динаміка інвестування. Сутність, мета і завдання інвестиційного менеджменту. Основні поняття інвестиційної діяльності та стадії інвестиційного процесу. Регулювання інвестиційної діяльності державними органами в Україні.
курсовая работа [83,8 K], добавлен 09.01.2009Функції держави у сфер: інвестицій. Бюджетні важелі. Грошово-кредитна політика. Норми страхових резервів. Облікова ставка Національного банку. Операції на відкритому ринку з державними цінними паперами. Інвестиційне середовище. Інвестиційна діяльність.
реферат [21,0 K], добавлен 08.11.2008
