Норми праці, застосовувані в промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

з курсу

«Нормування праці»

на тему:

«Норми праці, застосовувані в промисловості»

Вступ

Щоб нормувати трудовий процес, необхідно нормалізувати не тільки тривалість виконання всіх його частин, але і ряд виробничих факторів, що роблять на неї вплив (важкість праці, санітарно-гігієнічний стан навколишньої працюючого середовища, соціальні і правові норми і т.д.) - Іншими словами, необхідно розробити комплекс норм витрат праці, що включає норми витрат робочого часу, фізичної і нервової енергії виконавши робіт, норми співвідношень витрат праці з його результатами.

Норми витрат робочого часу регламентують величину робочого часу, яка необхідна для виконання одиниці визначеної роботи одним чи декількома працівниками. Норма витрат робочого часу в залежності від конкретних умов організації праці може виражатися:

а) нормою тривалості виконання визначеної роботи (операції,
процесу);

б) нормою часу (трудомісткістю операцій);

в) нормою чисельності.

Метою наукового нормування є не тільки регламентування витрат робочого часу на одиницю вироблення в сформованих організаційно-технічних умовах виробництва, але і виявлення раціональних параметрів і умов трудового процесу. Тут виявляється активна роль нормування в підвищенні ефективності праці і його організації, що забезпечує прогресивність установлюваних норм.

Актуальність даної теми полягає в тім, що трудовий процес є найважливішим чинником виробництва. Саме від нього залежить, наскільки ефективно використовуються на підприємстві засоби і предмети праці, наскільки успішно працює підприємство в цілому.

Метою даної роботи є теоретична оцінка норми праці, застосовувані в промисловості, дослідження взаємозв'язку норм часу та норм виробітку.

Об'єктом дослідження є норми часу і норми виробітку.

Предметом дослідження служать напрямки і заходи, спрямовані на підвищення ефективності використання норм праці.

час виробництво трудовий норма

1. Аналітична частина

1.1 Система та класифікація норм праці

На сьогоднішній день на підприємствах плановими органами використовується система норм праці, що відбивають різноманітні сторони трудової діяльності.

Найбільш широко застосовуються норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, управління, нормовані завдання.

Норма часу (трудомісткості операції) визначає необхідні витрати часу одного робітника або бригади (ланки) на виконання одиниці роботи продукції). Норми часу вимірюються в людино-хвилинах (людино-годинах).

Норма виробітку визначає кількість одиниць продукції певного виду, яка повинна бути виготовлена одним робітником або бригадою ланкою) за даний проміжок часу (годину, зміну). Норми виробітку вимірюються в натуральних одиницях (штуках, метрах і т. п.) і висловлюють необхідний результат діяльності робітників.

Норма обслуговування визначає необхідну кількість верстатів, робочих місць, одиниць виробничої площі і інших виробничих об'єктів, закріплених для обслуговування за одним робітником або бригадою (ланкою).

Норма чисельності визначає чисельність робітників, необхідну для виконання певного обсягу роботи або для обслуговування одного, або декількох агрегатів.

Норми управління (числа підлеглих) визначає кількість робітників що повинні бути безпосередньо підпорядковані одному керівнику.

Нормоване завдання визначає необхідний асортимент і обсяг робіт що повинні бути виконані одним робітником або бригадою (ланкою) за даний проміжок часу (зміну, добу, місяць). Як і норма виробітку нормоване завдання визначає необхідний результат діяльності робітників. Однак на відміну від норм виробітку, нормоване завдання може встановлюватися під час виготовлення різнорідної продукції визначати обсяг роботи не тільки в натуральних одиницях, але і в нормо-годинах, нормо-гривнях. У зв'язку з цим норма виробітку може розглядатися як приватний випадок нормованого завдання.

Об'єктивно існують дві форми витрат праці: витрати робочого часу і витрати робочої сили (фізичної і нервової енергії). Відповідно до цього можна визначити норми витрат робочого часу і норми витрат енергії робітників.

Норми витрат робочого часу встановлюють час для виконання одиниці роботи одним або декількома робітниками.

До норм витрат робочою часу відносяться: норми тривалості виконання робіт, норми часу (трудомісткість операцій) і нормі чисельності.

Норма тривалості визначає час за який може бути виконана одиниця роботи на одному верстаті (агрегаті) або на одному робочому місці. Цей час включає тривалість технологічного впливу на предмет праці і величину об'єктивно неминучих перерв, які припадають в середньому на одиницю роботи. Норма тривалості вимірюється, в одиницях часу: хвилинах, годинах.

Норма часу (трудомісткості операції) визначає необхідні витрати часу одного або декількох робітників на виконання одиниці роботи, або виготовлення одиниці продукції по даній операції. Ці витрати залежать не тільки від тривалості операції, але й від кількості робітників, зайнятих її виконанням. Норма часу вимірюється в людино-хвилинах (людино-годинах), тобто двомірною величиною (тоді як норма тривалості - величина одновимірна).

У порівнянні з нормами витрат робочого часу норми витрат фізичної і нервової енергії робітників досліджені в значно меншій мірі. Ці норми можуть характеризуватися темпом роботи, мірою зайнятості робітників, показниками стомлення і т. под. З існуючих нормативних матеріалів для характеристики норм витрат енергії робітників найбільше підходять норми тяжкості праці. Під тяжкістю праці розуміється сумарний вплив всіх чинників трудового процесу на організм людини. Тяжкість праці залежить від її інтенсивності і від стану виробничого середовища (санітарно-гігієнічних і естетичних умов праці). Норми тяжкості праці регламентують припустимі навантаження на організм працюючих, тому вони використовуються для обґрунтування часу на відпочинок, встановлення компенсацій за несприятливі умови праці і т. под.

Результати їх діяльності висловлюються кількістю виробленої продукції або певним обсягом виконаних робіт. Тому до норм результатів праці, передусім, слід відносити норми виробітку і нормовані завдання.

1.2 Структура норм часу

Технічно обґрунтованою нормою часу (ТОН) називається час, необхідний для виконання одиниці роботи (операції), що встановлюється за результатами комплексного аналізу і розрахунку з урахуванням раціональної організації технологічного процесу.

Структура ТОН включає тільки ті категорії робочого часу, що необхідні для виконання заданої операції в звичайних (нормальних) виробничих умовах.

До цих категорій відносяться:

t_п-з - підготовчо-заключний час;

t_о - основний час;

t_в - допоміжний час (якщо воно не перекривається іншими категоріями часу);

t_обсл. - час на обслуговування робочого місця, що складається з t_орг - часу на організаційне обслуговування і t_тех - на технічне обслуговування;

t_пт. - час технологічних перерв, пов'язаних з технологією й організацією виробництва;

t_отл. - час на відпочинок і особисті потреби.

Формулу ТОН можна виразити в такий спосіб:

, (1.2.1)

Структура ТОН може мінятися в залежності від організаційних умов (зокрема від типу виробництва). Так, tn-з має досить велику питому вагу в t_n для одиничного і дрібносерійного виробництва і може бути відсутня взагалі в масовому виробництві. За допомогою розрахунків за нормативами визначають оперативний час, що включає основне і частину, що не перекривається, допоміжного. Так, наприклад, при токарській обробці, виходячи з оптимальних режимів різання:

(1.2.2)

де l - розрахункова довжина обробки (1=1₁+ 1₂+ 1₃ де l₁ довжина обробки за кресленням, мм; розмір-величина врізання і виходу, мм; 1₃-довжина проходів при узятті спробних стружок, мм);

і - число проходів;

n - частота обертання шпинделя, про/хв;

S - подача різця, мм/про.

У ТОН включається лише частина t_B, перекривається не іншими елементами операції.

де t_уст час па установку і зняття деталі;

t_пер - час, зв'язаний з виконанням технологічного переходу (керування устаткуванням, механізмами, інструментом):

t_контр - час на контрольні виміри. Сума t₀ і допоміжного часу, що не перекривається, їв складає норму оперативного часу:

,

Елементи t_в встановлюються за діючими нормативами. Причому ці нормативи можуть бути різної диференціації:

у масовому виробництві використовуються мікроелементні нормативи на рух;

у крупносерійном - на трудові дії і прийоми;

у серійному - на комплекси прийомів;

у дрібносерійному й одиничному - укрупнені нормативи, типові норми.

При визначенні структури операції необхідно проектувати сполучення виконання прийомів і елементів (наприклад, установка деталі в пристосуванні може виконуватися одночасно з t_о - часом обробки попередньої деталі).

Час на обслуговування робочого місця t_обсл Залежить від ступеня розподілу і кооперації праці між основними і допоміжними робітниками, що займаються постачанням робочих місць заготівлями, матеріалами, інструментом, збиранням стружки. Велика частина цих повторюваних операцій регламентована графіками, а на ряді підприємств - є нормативи.

При відсутності нормативів t _о6сл. Частіше визначається відсотком а від t_on і tо, розрахованого за даними нормального балансу ФРЧ.

Для масового і крупносерійного виробництва:

де а_т, а_о відповідно до норматив часу технічного й

організаційного обслуговування робочого місця, %.

У дрібносерійному й одиничному виробництві і при нормуванні ручних робіт:

t _п-з звичайно знаходиться за галузевими нормативами у залежності від типу устаткування, оснащення, складності налагодження, кількості використовуваних інструментів і ін. У серійному виробництві t₃ нормується окремо на партію деталей (виробів) і входить визначеною часткою в повну (калькуляційну) норму часу на операцію. В одиничному і дрібносерійному виробництві t_п-з встановлюється на кожну роботу в абсолютних одиницях на партію деталей і не залежить від її розмірів;

Т_пт - час нормованих перерв, пов'язаних з технологічним процесом і організацією праці. Включається до складу норми часу, якщо усунення їх (перерв) неможливо чи недоцільно. їхня тривалість залежить від норм обслуговування. співвідношення між основними (верстатами) і допоміжними (наприклад, транспортним) устаткуванням, чисельністю робітників. Перерви за організаційно-технічними причинами можуть мати місце у всіх категоріях витрат часу, крім основного часу;

T_отл - час на відпочинок і особисті потреби знаходять за рекомендаціями НДІ праці;

t _отл = - 0,58 у, де в-показник стомлення у відносних одиницях (10 - 77; при 25 - 40 ед. - стомлюваність помірна).

Розрахунок норми часу в залежності від типу виробництва

Норма часу на операцію (виріб) у машинобудуванні називається нормою штучного часу, залежить від типу виробництва.

У масовому і крупносерійном виробництві, де практично, немає поняття про партії, tn-з не враховується.

t₀₀ зв'язують з t_on a t_то тільки з t ₀:

де а_т -% часу тех. обслуговування від t₀;

а_про -% часі орг. обслуговування від t_im;

а_отл -% часу на відпочинок і особисті потреби від t_on;

а_пт -% часу непереборних техніко-організаційних перерв від

При виготовленні деталей (виробів) партіями крім t_шт встановлюється норма підготовчо-заключного часу на партію, тобто

де n - кількість деталей у партії. У серійному, дрібносерійному, одиничному виробництвах час на обслуговування робочого місця нормують сумарно в процентах від t_oп;

Технологічна трудомісткість деталі тоді

де m - число операцій у технічному процесі.

Штучно - калькуляційний час, норма виробітку і нормоване завдання

У техніко-економічних планових розрахунках виникає необхідність встановити повну (штучно-калькуляційну) норму t_шк, у який враховують відповідну частку t_п-з:

,

де n - кількість деталей (виробів) у партії, шт.

Важливими нормами, що характеризують результати праці, є норми виробітку і нормовані завдання. Норми виробітку розраховуються, виходячи з норми t_шт. На зміну Т_см норма виробітку Н_в повинна відповідати змінному завданню:

,

Зміна норми часу веде зміну норми виробітку:

а) норма t _шт. зменшена на X%:

,

б) якщо прийняти, що норма виробітку збільшилася на в%, то:

,

Зі співвідношення t_шт і Н_в знаходимо залежність між процентом зниження норми часу і підвищенням норми виробітку:



Наприклад, при зменшенні норми часу X на і 5%, норма виробітку Y збільшується на 17,5% [100x15/(100-15)].

Складаються ще нормовані завдання. Найчастіше для нормування. роботи бригади. При цьому загальний обсяг робіт з нормованого завдання повинний відповідати (по номенклатурі і трудомісткості) сукупному фонду робочого часу бригади в нормо - годинник.

,

де n - номенклатура виробів, що підлягають виготовленню бригадою (робіт);

Ni - кількість одиниць (випуску) виробів кожного найменування шт.;

t _шк - норма часу на одиницю 1-го виробу, хв.;

К_в - середній коефіцієнт виконання завдань бригадою;

F_бр - плановий фонд часу роботи за місяць, у годинах. Нормативи на обробку поверхні (неповного 1 шт.) для верстатних робіт складаються з нормативів на установку, вивірку і зняття деталі t, а також з норми часу на обробку по переходах чи на всю поверхню в цілому:

,

де n - число переходів;

t_н.шт - береться з відповідних таблиць.

Типова норма штучного часу є найбільш укрупненим методом нормування і встановлюється для окремих груп деталей, ідентичних конструктивно і технологічно.

У крупносерійному і масовому виробництвах використовується розрахунок норм за даними вивчення витрат часу на операцію і застосовується для тих операцій, на які відсутні нормативи часу.

Особливості нормування прані при різних організаційно-технічних умовах виробництва.

При нормуванні праці в конкретних виробничих умовах розглянуті нами типові формули норми часу можуть змінюватися, а категорії нормованих витрат часу - мати різний зміст. Розглянемо також умови, найбільш характерні для сучасного промислового виробництва.

Нормування праці в період освоєння випуску нової продукції (технологій). Здійснюється за допомогою норм часу чи норм виробітку з поправочними надбавками до них, що вводяться на період освоєння нових видів виробів.

1-й вид надбавок враховує відсутність у робочих навичок у виконанні операцій:

де Т_ос - час на освоєння робіт;

t _шт - норма штучного часу для умов освоєного виробництва;

К_іе коефіцієнт на освоєння робіт.

2-а надбавка, враховує відхилення від запроектованих технічних

умов:

де торг - - час па відхилення від запроектованих оргтехумов;

t' _шт - норма штучного часу, розрахована для існуючих у період освоєння оргтехумов.

Сумарна надбавка і норма часу на період освоєння:

,

В умовах масового і крупносерійного виробництва на період освоєння передбачається додатковий час t_доп до норми часу на операцію в умовах освоєння виробництва.

Період освоєння виробництва поділяється на стадії і дня кожної встановлюється середня величина додаткового часу, що в міру освоєння виробництва зменшується:

,

де t_np - проектна норма часу для освоєння виробництва (t_np), хв.;

t _доп - додатковий час для даної і-ої стадії освоєння. Нормування праці при бригадній формі його організації.

1.3 Встановлення норм часу і норм виробітку

Первинними та найбільш поширеними серед норм праці є норми часу та норми виробітку. Норма часу - основний показник витрат робочого часу, а всі інші - похідні від неї.

Норма часу являє собою максимально допустимі витрати робочого часу (в людино-годинах, людино-хвилинах) на вироблення одиниці продукції робітником (бригадою робітників) при найбільш повному використанні устаткування за певних організаційно-технічних умов

Норма часу (Н_ЧС) складається з витрат масу на основну роботу (Т_осн), допоміжну роботу (Т_доп), обслуговування робочого місця [Т_обс], підготовчо-завершальну роботу (Т_п-з), відпочинок (Т_вп) та на приватні потреби (Т_птр):



Цю формулу застосовують тоді, коли одиниця обсягу робіт, одиниця продукції виготовляється протягом цілої зміни. Але більш поширеною є інша ситуація: коли за зміну виготовляють певну кількість одиниць продукції чи роботи (т штук).

Тоді виникає необхідність у нормуванні витрат часу безпосередньо на виготовлення окремої одиниці, тобто встановлення тривалості так званого штучного часу

Під штучним часом розуміють час, необхідний на виготовлення лише однієї одиниці продукції чи роботи за певних організаційно-технічних умов виробництва. Склад норми часу показано на рис 4.4.

Штучний час взагалі складається з основного й допоміжного часу, обслуговування робочого місця, підготовчо-завершального часу, часу на відпочинок та особисті потреби. Він може бути встановлений як частка від ділення суми перелічених вище необхідних витрат часу за зміну на кількість одиниць продукції, робіт, вироблених за цю ж зміну:

Проте, як показують матеріали фотографій робочого часу, витрати часу на підготовчо-завершальні роботи не пов'язані з кількістю виготовлених одиниць продукції, а залежать від особливостей робочого місця. Тому логічним буде відокремлення його від інших витрат.

Тому час, що нормується, при встановленні норми штучного часу складатиметься з:

суто штучного часу на виготовлення одиниці продукції;

підготовчо-завершального часу на всю зміну (який співвідноситься з одиницею продукції).

Виходячи з цього, норма штучного часу буде сумою:

де t_n_₃ - витрати підготовчо-завершального часу у співвідношенні суми одиниць основного часу та допоміжного часу, тобто це відсоток від оперативного часу на підготовчо-заключну роботу.

У практиці організації праці виробниче завдання робітникові часто видається у вигляді партій сировини, напівфабрикатів для подальшої обробки. Тому виникає необхідність установлення норми часу на партію.

Норма часу на партію складається з кратного кількості одиниць партії витрат штучного часу та часу підготовчо-завершальної роботи:

де n - кількість одиниць, що становлять партію (шт.).

Слід зазначити, що спосіб установлення норм витрат часу на одиницю продукції має певні відмінності. Так, нормування основного часу (оперативного часу) відбувається переважно на основі денних фотографій робочого часу, робочого процесу, нормування допоміжного часу або шляхом безпосередніх хронометражних спостережень за найбільш продуктивними методами праці, або за допомогою спеціальних нормативів для відповідних техніко-організаційних умов. Час обслуговування робочого місця, як правило, нормується у відсотках до оперативного часу за даними масових фотографій робочого дня.

Нормування підготовчо-завершального часу відбувається за допомогою фотографій робочого дня чи за допомогою нормативів. Склад і тривалість підготовчо-завершального часу безпосередньо залежать від особливостей техніки, технології та організації виробничого процесу. Тому важливим є встановлення раціонального складу підготовчо-завершального часу (за допомогою масових фотографій робочого часу). На практиці норма підготовчо-завершального часу встановлюється на партію виробів або на робочу зміну. Нормування часу перерв на відпочинок відбувається тоді, коли на роботах відповідно до характеру технологічного процесу немає короткочасних перерв на машинні та автоматизовані операції, на переходи, на чекання при передаванні праці між членами бригади та ін. Нормовані перерви на відпочинок вводяться при виконанні фізично важких робіт і робіт з підвищеним темпом, з великим вантажообігом за зміну. Нормовані перерви на задоволення природних особистих потреб становлять звичайно 8-10 хв на зміну, вони входять до технічної норми часу у всіх випадках.

Норма виробітку являє собою мінімальну кількість одиниць продукції чи роботи (встановлену методом технічного нормування), яку повинен виробити, виконати робітник зо одиницю часу (як правило, зміну) у певних організаційно-технічних умовах.

Зазвичай встановлюють змінні норми виробітку або для одного робітника, або для бригади робітників. Як мінімальне завдання норма праці повинна бути виконана кожним робітником.

Для встановлення норми виробітку використовують норму часу.

Де Т_зм - тривалість робочого часу (тривалість зміни, доби), год;

Н_чс - норма часу, хвилин на одиницю продукції. Має місце зворотний зв'язок між нормою часу та нормою виробітку:

Внаслідок наявності цього зв'язку процент перевиконання норми виробітку (а) відрізнятиметься від процента зниження норми часу (в) на цю ж роботу (аналогічно процентам динаміки продуктивності праці та трудомісткості продукції):

При розрахунках норми виробітку на конкретні види робіт у тих чи інших організаційно-технічних умовах виходять з того, що її рівень прямо залежить від тривалості корисного часу за зміну та обернено залежить від тривалості витрат основного (t_ос) й допоміжного (t_дп) часу на одиницю продукції (або від тривалості оперативного часу (t_оп) на одиницю продукції).

Для ручних, машинно-ручних та машинних робіт норма виробітку встановлюється за формулами:

Коли продукцію виробляють в апаратах, установках (при так званих апаратурних процесах), формули для розрахунку норми виробітку спрощуються:

- норма виробітку для апаратів безперервної дії залежить від тривалості оперативної роботи за зміну, тривалості планово-запобіжних оглядів та ремонтів (Т_пзр) та від виходу продукції на даному апараті за одиницю часу - годину(В_ч):



- норма виробітку для апаратів періодичної дії залежить від тривалості часу обслуговування апарата за зміну (Т_обс), тривалості циклу виробітку продукції (Т_ц) та від виходу продукції за 1 цикл, чи І процесообіг (В_ц):

- якщо зупинки апарата циклічної дії на обслуговування (Т_обс) відбуваються через N циклів, то формула норми виробітку набуває вигляду:

- якщо апарат циклічної дії не зупиняють на обслуговування (бо воно відбувається паралельно із циклом), то формула норми виробітку набуває вигляду:

Для автоматизованих процесів норма виробітку залежить від тривалості обслуговування робочого місця (Т_обс), тривалості основного часу на вироблення одиниці продукції та від тривалості тієї частини допоміжного часу на вироблення одиниці продукції, що не перекривається машинним часом (t'_доп):



У практиці вітчизняного технічного нормування праці норми виробітку визначаються як вихідне мінімальне завдання, яке кожний з робітників може виконувати на 100% або перевиконувати відповідно до своїх психофізіологічних особливостей за рахунок підвищення інтенсивності праці. Отже, збільшення кількості продукції для робітників-відрядників призводить до відповідного зростання прямого відрядного заробітку, а для робітників з погодинною оплатою - до відповідного зростання преміальних надбавок.

Крім індивідуальних норм виробітку, існують так звані бригадні норми виробітку та комплексні норми часу, що використовуються при застосуванні бригадної форми організації праці. При такій формі планування залік результатів праці бригади здійснюють за загальною трудомісткістю виконання всього комплексу робіт, закріпленого за бригадою. Оплата праці в такому разі відбувається за кінцеві результати праці всієї бригади. Слід зазначити, що розробка комплексних норм праці зовсім не виключає поопераційного нормування робіт, одиничних норм часу і розцінок. Бригадний трудовий процес, як правило, значно ефективніший за індивідуальний, тому що економію часу створюють взаємодія та взаємозаміна членів бригади, більш раціональний розподіл праці між робітниками (більш кваліфіковані виконують складніші роботи, некваліфіковані - найпростіші роботи), середній більш високий ритм колективної праці (внаслідок соціального контролю співробітників) та ін.

Об'єктом нормування праці в бригадах є колективний трудовий процес. Витрати праці в бригаді залежать від ефективного поділу та кооперування праці, системи обслуговування робочих місць, режиму праці та відпочинку. Перехід до колективної прані при машинних та апаратних механізованих і автоматизованих процесах не змінює основного часу роботи машини, устаткування, агрегату, апарата, проте зменшує тривалість допоміжних операцій внаслідок спеціалізації членів бригади, оволодіння суміжними професіями - тобто за рахунок збільшення тривалості паралельного виконання ручних та машинних операцій. Тому бригадна організація праці, як правило, допомагає скоротити тривалість виробничого циклу і трудомісткість виготовлення продукції також за рахунок взаємозаміни робітників на час відпочинку.

Норма часу в бригаді, де кожну операцію виконує один робітник, буде такою [46]:

де Н_опі - норма часу на і-ту операцію;

n - кількість операцій, закріплених за бригадою. У випадках, коли до виконання операцій залучено декілька робітників, норма часу в бригаді становитиме:

де Н_чі - норма чисельності робітників, залучених до виконання і операції.

Для апаратурних та автоматизованих процесів скорочення часу пасивного нагляду за технологічним процесом та збільшення часу активної роботи кожного з членів бригади досягають збільшенням чисельності бригади. Проте встановлення науково обґрунтованої норми праці потребує попереднього складання індивідуальних графіків завантаження часу зміни активною працею кожного з членів бригади, забезпечення такої розстановки їх на робочих місцях, яка призводила б до мінімальної чисельності робітників

З урахуванням розстановки робітників та їхньої завантаженості встановлюється комплексна норма часу бригади [46]:

де Ф_міс - місячний фонд робочого часу;

N_міс - плановий місячний обсяг випуску продукції бригадою. На механізованих потокових лініях та складальних конвеєрах комплексну норму часу встановлюють з урахуванням, такту потокової лінії:

де К_t - такт потокової лінії;

Н_ч - норма чисельності.

Для бригади в цілому як виробничої одиниці, встановлюють одну норму виробітку - комплексну бригадну норму в одиницях кінцевої продукції, що виробила бригада. Для цього попередньо необхідно встановити технічно обґрунтовані норми на кожну з операцій, що становлять трудовий процес бригади. Якщо всі ці первинні норми є технічно обґрунтованими, розрахованими на основі єдиних і типових норм та галузевих нормативів, то кінцева бригадна норма буде теж технічно обґрунтованою. Норма виробітку бригади становитиме.

де Т_зм - тривалість робочої зміни, хв.;

t_шт - норма часу на одиницю і-ї продукції, хв.;

r - чисельність робітників у бригаді, осіб

Слід зазначити, що при встановленні норми виробітку бригади необхідно попередньо виявити резерви і шляхи кращого використання робочого часу, провести відбір та вивчення передових прийомів праці, перевірити можливості використання на практиці різних наукових рекомендацій

У зарубіжній практиці, крім цього, має місце попереднє врахування можливого рівня перевиконання норми при визначенні так званої встановленої норми, яка обчислюється на базі так званих основних норм [46]. Встановлені норми (Н_вст) призначені для стимулювання інтенсифікації праці до рівня, заданого основною нормою, тому що вони розраховані за результатами спостережень за дуже досвідченими робітниками. Тому встановлена норма для звичайних робітників вже містить певний процент перевиконання (d_%) менш напруженої основної норми (Н_осн):

Годинна ставка оплати праці встановлюється на основну норму, тому перевиконання основної норми виробітку (що може бути лише в межах досягнення встановленої норми, тобто не більше d_%) викликає відповідне підвищення заробітку робітника і відображає його зацікавленість у підвищенні інтенсивності праці та зростанні особистої психофізіологічної напруженості праці (тобто відображає особистий внесок окремого робітника).

Забезпечення високої напруженості встановленої норми виробітку досягають заздалегідь визначеним жорстким темпом її виконання за допомогою вирахування так званого нормалізованого часу виконання операцій. Він визначається на основі хронометражних спостережень, скоригованих за темпом праці. Урахування темпу праці здійснюють шляхом суб'єктивного зіставлення фактичного темпу роботи з нормальним, внесенням відповідних поправок у зафіксовану в ході хронометражних спостережень тривалість виконання робітником ручних операцій.

Нормалізований час(В_н) визначається за формулою:

де Т - тривалість виконання операції, встановлена на основі хронометражних спостережень, хв.;

Р - коефіцієнт темпу праці, тобто відношення темпу, що спостерігається під час виконання операції, до нормального темпу, прийнятого за 100%, частки одиниці.

1.4 Встановлення норм обслуговування і норм штату (норм чисельності)

Наявність тільки таких найпростіших норм, як норма часу та норма виробітку, не вирішує проблеми встановлення міри праці у багатьох різних випадках техніко-організаційних відмінностей виробництва. Так, у більшості машинних, автоматизованих та апаратних процесів має місце паралельна праця робітника і машини. Це сприяє впровадженню так званого багатоапаратного, багатоверстатного обслуговування, тобто організаційного об'єднання в одне велике робоче місце виробничої зони з однаковим чи подібним технологічним устаткуванням, машинами, верстатами, яка закріплюється за одним виконавцем. Нормування праці такого робітника відрізняється від встановлення норми часу і норми виробітку, оскільки для цього необхідно встановити максимальні кількості устаткування (апаратів, верстатів), квадратних метрів виробничої площі, погонних метрів продуктопроводів, шляхопроводів тощо, яку він повинен обслуговувати протягом зміни за середньої нормальної інтенсивності праці.

Нормою обслуговування називають кількість одиниць устаткування (кількість робочих місць або площу, погонну довжину виробничих об'єктів), що підлягає обслуговуванню одним робітником (чи групою робітників) протягом зміни.

Поширеним є обслуговування однотипних машин, устаткування (так званих машин-дублерів) в умовах масового виробництва. Використання живої праці, тобто робочого часу робітника, найбільш повним буде тоді, коли машинний час, або автоматичний час роботи одиниці устаткування, апарата, верстата, повністю перекриє всі витрати часу з обслуговування всіх інших машин-дублерів, що увійшли до комплекту машин даної виробничої зони (робочого місця). Тобто

де t_вл вільний машинно-ручний час у роботі однієї машини,

t_об тривалість обслуговування робітником однієї машини (апарата, верстата);

t_прх тривалість переходу робітника від однієї машини до іншої у процесі багатомашинного (багатоапаратного, багатоверстатного) обслуговування;

m - кількість одночасно обслуговуваних машин (апаратів, верстатів).

Виходячи з нього, можна встановити нормовану кількість об'єктів при багатомашинному (багатоапаратному, багатоверстатному) обслуговуванні. Норма обслуговування становить

Слід зауважити, що оскільки від тривалості переходів робітника залежить кількість одиниць техніки при багатомашинному обслуговуванні, то перед встановленням норми обслуговування слід заздалегідь розробити оптимальний маршрут обходу в робочій зоні. Причому потрібно дотримуватись такої вимоги до організації праці, щоб протягом машинно-автоматичного часу на одній машині (апараті, верстаті) робітник зміг послідовно виконати всі необхідні операції в зоні багатомашинного обслуговування.

Методика встановлення норм обслуговування в одиничному та малосерійному виробництві має деякі відмінності від методики, розглянутої раніше. Вони полягають у тому, що кількість машин, яку має обслуговувати робітник, встановлюють більш узагальнено - виходячи з коефіцієнта зайнятості робітника за зміну на кожній з операцій К_з.опі

де t_зі - тривалість зайнятості робітника на і операції, хв;

t_оп - тривалість оперативного часу за зміну, хв.

Тобто цей коефіцієнт по кожній з операцій враховується з відношення часу зайнятості робітника до оперативного часу. Його можна встановити також і на засадах оцінки завантаження машин протягом зміни.

Коефіцієнт зайнятості робітника на окремій (і-й) машині встановлюється з відношення суми часу зайнятості робітника на цій машині протягом зміни до фонду робочого часу за цей період:

Де t_з.маш.і - тривалість зайнятості робітника на і-й машині;

Т_зм - тривалість зміни, хв.

Потрібно виконання ще й такої умови: кількість різних /типів машин, які повинен обслуговувати робітник протягом зміни [т], повинна бути такою, щоб сума коефіцієнтів зайнятості робітника не перевищувала 1. Тобто кількість машин визначається з умови:

На практиці, аби запобігти втраті часу через вимушені простої устаткування (машин, апаратів), коефіцієнт зайнятості робітника встановлюють в межах 0,7-0,8, залишаючи таким чином певний резерв часу на випадок збігу ручних операцій для обслуговування різних машин в умовах різної тривалості операцій.

V сучасному виробництві все ширшого розповсюдження набуває застосування складної техніки, керування якою вимагає кількох робітників або внаслідок необхідності одночасного виконання великої кількості складних функцій, або внаслідок наявності кількох зон обслуговування, досить віддалених одна від одної, через необхідність паралельного виконання основних і допоміжних операцій різної кваліфікації. Тому для обслуговування складного обладнання, машин, апаратів треба встановлювати чисельність обслуговуючих робітників з визначенням кваліфікації кожного з них відповідно до змісту праці Встановлення цього виду технічних норм відбувається за матеріалами фотографій робочого часу і робочого процесу, а також фотохронометражних спостережень.

Норматив чисельності - це число робітників певного професійного та кваліфікаційного складу, необхідне для виконання конкретних робіт їй обслуговування конкретного устаткування. Виходячи з особливостей техніки, технології та організації виробництва і праці норматив чисельності може бути встановлений:

- методом розстановки по робочих місцях (тобто досвідно-статистичним методом);

- методом аналітичних розрахунків за матеріалами безпосередніх спостережень за завантаженням робітників протягом зміни; такий норматив називається нормою змінного штату.

Норма змінного штату - це мінімально необхідна чисельність робітників відповідної кваліфікації для обслуговування окремих стадій виробничого процесу або виробничого процесу в цілому протягом робочої зміни:

де Т_оп - сумарна тривалість часу оперативної роботи за одну зміну (в розрахунку на всіх робітників);

?Т% - тривалість усіх інших витрат робочого часу (у процентах до витрат робочого часу);

Т_пер - тривалість регламентованих перерв на одного робітника протягом зміни.

У чисельнику формули - сумарна потреба робочого часу для обслуговування агрегату, машини, апарата, у знаменнику - період, протягом якого робітник виконує робочі операції. Співвідношення цих величин дає необхідну кількість людей-виконавців. Додатковий аналіз складу, складності та змісту трудового процесу дозволяє диференціювати робітників за кваліфікацією з подальшим групуванням більш складних функцій і закріпленням їх за робітниками більш високої кваліфікації, а менш складних - за робітниками нижчої кваліфікації.

Норми обслуговування широко розповсюджені також у нормуванні праці допоміжних робітників, що здійснюють обслуговування виробництва. Ця група на промислових підприємствах становить 40-60% загальної чисельності робітників. У розвинених країнах вона значно менша. Тому встановлення у допоміжному виробництві технічно обґрунтованих норм праці є значним резервом скорочення чисельності зайнятих та підвищення продуктивності праці.

Складності нормування праці допоміжних робітників випливають з таких її особливостей:

ѕ робітник протягом зміни виконує крім головних ще й цілу низку допоміжних функцій, зміст та обсяг яких не завжди може бути встановлено заздалегідь;

ѕ нерівне завантаження протягом зміни;

ѕ різний зміст та обсяг роботи в окремі дні тижня й місяця;

ѕ нестабільність самого робочого місця.

Тому практично неможливо встановити конкретне коло операцій та нормувати їх тривалість. У цьому разі вихідними матеріалами при встановленні норм обслуговування та норм чисельності є фотографії та фотохронометражі, а також дані технічного й оперативного обліку.

При нормуванні праці допоміжних та обслуговуючих робітників у їхньому трудовому процесі виділяють дві групи функцій: основні (такі, що мають більш постійний зміст, послідовність, тривалість і періодичність) і додаткові (такі, що не мають регулярного характеру, постійного змісту та послідовності). Основні функції враховують безпосередньо за їх тривалістю, додаткові - за їх часткою (%) у робочому часі.

До розрахунку норми обслуговування входить залік частки допоміжної роботи. Норма часу на обслуговування однієї оди ниці устаткування визначається як:

де t_о - час виконання основних функцій на одиницю роботи, прийняту за одиницю вимірювання;

N - кількість одиниць обсягу роботи на одиницю устаткування, що обслуговується робітником (кількість одиниць ремонто-складності в одній фізичній одиниці устаткування, що припадає на один верстат за зміну тощо);

К₁ - коефіцієнт, що враховує виконання допоміжних функцій;

К₂ - коефіцієнт, що враховує час на обслуговування, відпочинок, особисті потреби.

Норма обслуговування для допоміжних обслуговуючих робітників

де Т_зм - тривалість зміни.

У випадках, коли один об'єкт обслуговується групою робітників, для кожного з яких не передбачено чітке визначення змісту праці, немає чіткого розподілу її частин у часі, норму чисельності допоміжних робітників можна встановити за допомогою норми часу:

або за допомогою норми обслуговування:

де А - обсяг робіт на даному об'єкті, що вимірюється кількістю одиниць устаткування, виробничої площі, протяжності комунікацій тощо.

Аналогічно формулі (4.31) можна розрахувати норму обслуговування для допоміжних робітників-ремонтників, взявши за основу норму часу на виконання однієї так званої одиниці ремонтоскладності об'єкта (устаткування, апарата, верстата і т. ін.).

Норма чисельності на ремонтне обслуговування конкретного устаткування така:

де m_i - кількість одиниць устаткування і-го типу;

n - кількість типів устаткування;

p_i - ремонтоскладність одиниці устаткування на дільниці, в цілому по цеху, що підлягає ремонтному обслуговуванню даною групою робітників;

t_од - норма часу на обробку одиниці ремонтоскладності одним робітником;

К_зм - коефіцієнт змінності праці робітників-ремонтників, залучених до ремонтного обслуговування устаткування даної дільниці (цеху).

Розповсюдження у високомеханізованому виробництві так званих гнучких виробничих систем призводить до змін у поділі праці за функціональними ознаками за рахунок збільшення чисельності робітників на стадії підготовки виробництва та зменшення чисельності робітників, зайнятих безпосереднім керуванням технікою. Тому гнучкі виробничі системи обслуговують наскрізні комплексні бригади, чисельність яких має забезпечити запланований рівень використання устаткування в режимі і за програмою, а тривалість часу праці кожного робітника наскрізної комплексної бригади не повинна перевищувати нормативну.

Чисельність робітників, необхідних для обслуговування гнучкої виробничої системи, розраховують на основі встановлення трудомісткості виготовлення партії деталей [46]:



де N_і - план виготовлення деталей і-го найменування на встановлений період;

n_i - розмір партії запуску деталей і-го найменування;

m - кількість найменувань деталей;

Ф_кр - корисний фонд часу на встановлений період;

T_прті - норма часу на виготовлення партії деталей і-го найменування.

де t_пз - підготовчо-завершальний час (включає час на завантаження-розвантаження інструментальних магазинів модуля та вводу-виводу окремих гнучких виробничих модулів у системному режимі);

t _нал час налагоджування модуля;

t_З-Р - час завантаження та розвантаження транспортного

t_опк - час оперативного контролю.

Чисельність робітників для поточного обслуговування уста-кування визначається через норму чисельності та ремонтоскладність устаткування:

де Н_чис - норма чисельності робітників;

Р_ср - середня ремонтоскладність одиниці устаткування;

n - кількість фізичних одиниць діючого устаткування;

Н_обс - норма обслуговування одиниць ремонтоскладності на одного робітника;

К_зм - коефіцієнт змінності роботи устаткування Чисельність нападників верстатів залежить від трудомісткості налагоджувальних робіт (суми часу на обробку пробних партій деталей з перевіркою всіх параметрів, встановлення оптимальних режимів роботи устаткування відповідно до вимог технології, заточування інструментів та на інструктаж верстатників). Норма чисельності нападників [1]:

Т_нал - трудомісткість налагоджувальних робіт;

T_зм - тривалість зміни;

К_зм - коефіцієнт змінності роботи устаткування.

Чисельність контролерів визначається залежно від трудомісткості контрольних операцій. Норма чисельності контролерів [1]:

де Т_к - трудомісткість контрольних операцій в розрахунку на одну зміну;

T_п-з - тривалість підготовчо-завершальних операцій;

К_зм - коефіцієнт змінності роботи устаткування.

Чисельність ремонтного персоналу, необхідного для виконання всіх видів планово-запобіжного ремонту протягом року розраховується на основі планового фонду робочого часу одного робітника на рік [1]:



де Н_рем - чисельність робітників-ремонтників;

Т_рр - сумарна планова трудомісткість ремонтних робіт на рік;

Ф_пл - плановий фонд робочого часу одного робітника на рік. У цілому слід зазначити, що всі норми праці пов'язані між собою, бо їхня основа - це норма часу, встановлення найточніших величин якої є умовою розрахунків усіх подальших науково обґрунтованих норм.

2. Проектна частина

Обґрунтування норм праці по нормативних матеріалах, даним спостережень, спеціальним приладам і установкам

У масовому і крупносерійному виробництві розраховується норма штучного часу (Тшт), а в серійному, дрібносерійному й індивідуальному виробництві штучно-калькуляційного часу (Тшк).

Норма штучного часу в масовому і крупносерійному виробництві визначається по формулі:

Де Т_о - основний час, хв.;

Т_в - допоміжний час, хв.;

T_орг - час на організаційне обслуговування, %;

T_отл - час на відпочинок і особисті потреби, %;

T_тех - час на технічне обслуговування, %;

В інших типах виробництва:

Норма штучно-калькуляційного часу:



де Т_пз - підготовчо-заключний час, хв.;

n - число деталей у партії оброблюваних виробів, шт.

Змінна норма виробітку розраховується по формулі:

або

Фактичні витрати часу на одиницю продукції визначаються:

або

де ?t_ф - фактичне зниження витрат часу на одиницю продукції, хв.

Відсоток виконання норм виробітку (часу) з обліком фактичного зниження витрат на одиницю продукції складе:

або

або

Р_ф - фактичне змінне вироблення (продуктивність праці) робітника за зміну, шт.

або

Ріст продуктивності праці (П%) знаходиться по формулі:

або

або

Ріст продуктивності праці можна визначити через зниження трудомісткості виготовлення деталі (виконання обсягу робіт) у відсотках (t%):

або



Можливе зниження трудомісткості з урахуванням росту продуктивності праці:

Проведи розрахунки можна стверджувати, що ріст продуктивності праці в масовому виробництві складе 4,5%, в серійному - 4,4%. Трудомісткість можливо знизити на 4,3 відсотка в масовому та на 4,2% в серійному.

3. Розрахунок ефективності

Аналіз використання робочого часу передбачає розрахунки трьох відносних показників (коефіцієнтів):

1) ефективного використання змінного робочого часу К₁;

2) несхованих утрат (явних) утрат робочого часу К₂;

3) схованих утрат робочого часу К₃.

Коефіцієнт ефективного використання робочого часу визначається по формулі:

К₁= (Т_{пз після} + Т_оп + Т_{об після} +Т_{отл після}) /Т_см,

Коефіцієнт несхованих (явних) утрат робочого часу визначається по формулі:

К₂= [(Т_{нр до} + _{Тптд до}) - (Т_{отл після} - Т_{отл до)}] / Т_см

Коефіцієнт схованих утрат робочого часу визначається по формулі:

К₃ = [(_{Тпз до} - Т_{пз після)} + (Т_{об до} - _{Тоб після})] / Т_см,

Сума трьох коефіцієнтів (К₁+К₂+К₃) повинна приблизно дорівнювати одиниці.

Можливе ущільнення робочого часу внаслідок усунення усіх видів утрат (К₄) можна розрахувати по формулі:

К₄= 100*(К₂+К₃) / 100 - (К₂-К₃),

де показники К₂ і К₃ виражаються у відсотках.

Приріст продуктивності праці визначається по формулі:

П = Эч*100 / Чср - Эч,

де П - приріст продуктивності праці, %

Эч - відносна економія (вивільнення) чисельності працівників;

Чср -чисельність працівників.

Відносна економія (вивільнення) чисельності працівників визначається по формулі:

Эч = Чср*П / 100+П,

де П - це можливий ріст продуктивності праці в результаті удосконалювання НОТ.

Умовно-річна економія заробітної плати від вивільнення (економії) чисельності складе:

Эг = Эч * Зср * (1 + L / 100),

де Эг - економія заробітної плати від економії чисельності, грн.

Эч - відносна економія чисельності працівників, чіл.

Зср - середньорічна заробітна плата токаря, грн.

(основна і додаткова)

L - відрахування на соціальне страхування, %

Розрахувавши ефективність заходів щодо НОТ, слід зазначити, що їхнє впровадження сприяє значному ростові продуктивності праці, унаслідок вивільнення чисельності працівників скорочуються витрати по оплаті праці, що сприяє економії фонду оплати праці і підвищенню матеріального і морального стимулювання працівників.

Висновок

В даний час на підприємствах використовують системи норм праці, які відображають різні сторони трудової діяльності. Найбільш широко застосовуються норми часу, виробки, обслуговування, чисельності, нормовані завдання.

Норма часу - визначає необхідні затрати часу одного працівника чи бригади (ланки) на виконання одиниці роботи (продукції). Вимірюється в людино-годинах (людино-хвилинах).

Норма виробітку - визначає кількість одиниць продукції, яка повинна бути виконана одним працівником чи бригадою за даний відрізок часу. Вимірюється в натуральних одиницях (штуках, метрах і т.д.).

Норма обслуговування визначає необхідну кількість станків, робочих місць, одиниць виробничої площі та інших виробничих об'єктів, закріплених для обслуговування одним працівником чи бригадою.

Норма чисельності визначає чисельність робітників необхідних для виконання певного обсягу роботи.

Норма керованості визначає кількість робітників, яка повинна бути безпосередньо підпорядкована одному керівнику.

Нормоване завдання визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, які повинні бути виконані одним працівником чи бригадою за даний відрізок часу. На відміну від норм виробки вимірюється не тільки в інструментальних одиницях, а й в нормо-гривнях, нормо-годинах.

Всі названі види норм встановлюються виходячи з необхідних затрат часу на здійснення елементів виробничого процесу. Але робота по встановленню норм праці не зводиться лише до норм праці. В загальному вигляді нормування праці - це вид діяльності по управлінню виробництвом, направлений на встановлення необхідних затрат і результатів праці, а також необхідним співвідношення між чисельністю працівників різних груп і кількістю одиниць обладнання. Отже, названі види норм праці не терплять всіх характеристик трудового процесу, регламентація яких об'єктивно необхідна. При аналізі таких характеристик слід передусім виходити з оцінки трудового процесу по його ефективності, тобто по співвідношенню між затратами і результатами праці. Об'єктивно існує дві форми затрат праці: затрати робочого часу і норми затрат енергії працівників.

Список літератури

1. Абрамов В.М., Канюк В.М., Гриненко А.М., Колот А.М., Чернов В.І. Нормування праці: Підручник/ За ред. В.М. Данюка і В.М. Абрамова. - К., 1995. - 208 с.

2. Багрова І.В. Нормування праці: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 212 с.

3. Білоконенко В.І. Нормування праці. Конспект лекцій ля студентів спеціальності 7.050109 усіх форм навчання. - Харків: Вид. ХДЕУ, 2004. - 140 с.

4. Бычин В.Б., Малинин С.В. Нормирование труда: Учебник/ Под ред. Одягова Ю.Г. - М.: Издательство «Экзамен», 2003. - 320 с.

5. Генкин Б.М. Организация, нормирование и оплата труда на промышленных предприятиях: Учебник для вузов. - М.: НОРМА, 2003. - 305 с.

6. Єрьоменко В.О., Коваленко Г.О., В.С. Рижиков Основи нормування праці: Навчальний посібник. - Краматорськ: ДДМА, 2004. - 252 с.

7. Научная организация и нормирование труда в машиностроении: Учебник для студентов машиностроительных специальностей вузов/ Семёнов С.М., Сероштан Н.А., Афанасьев А.А. и др.; Под общ. ред. Семенова С.М. - М.: Машиностроение, 1991. - 240 с.

8. Научная организация и нормирование труда в машиностроении: Учебник для инженерно - экономических вузов и факультетов / А.П. Степанов, И.М. Разумов, С.В. Смирнов и др. М.: Машиностроение, 1984-464 с.

9. Нормирование труда. Учебник для экономических специальностей вузов / Под ред. Абрамова В.М. и Данюка В.М. - К.:ИСИО, 1995-204 с.

10. Нормирование труда: Учебник для студентов вузов, обучающихся по спец. «Экономика труда» и «Организация и нормирование труда»/ Б.М. Генкин, П.Ф. Петроченко, М.И. Бухалков и др. по ред. Б.М. Генкина. - М.: Экономика, 1985. - 272 с.

11. Организация и нормирование труда: Учеб. Пособие ля вузов/ Под ред. Адамчук В.В./ ВЗФЭИ. - М.: Финстатинформ, 2000. - 301 с.