Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство Освіти і Науки України

Тернопільський Національний Економічний Університет

Україно- Нідерландський Факультет Економіки та Менеджменту

Контрольна робота

на тему: "Поняття міжнародного менеджменту, його особливості та функції"

Виконав: студент групи МЕУН 21

Шептак Петро

Тернопіль

2009

ПЛАН

Вступ

3. Характерні риси, стадії і парадигми міжнародного менеджменту

4. Призначення міжнародного менеджменту

Список використаної літератури

Вступ

Особливість управлінської думки в 90-ті роки - посилення міжнародного характеру управління. Слідом за переходом більшості постіндустріальних країн до відкритої економіки, різким підвищенням ролі міжнародної конкуренції й у той же час кооперації виробництва, розвитком міжнародного підприємництва і т.п. інтернаціоналізація управління ставить дуже багато нових питань перед управлінською теорією і практикою. Найважливіші з них - що є загальне й особливе в управлінні, які закономірності, форми, методи керування є універсальними, а які діють у діапазоні конкретних умов різних країн, як найкраще виконати функції керування в зовнішньоекономічній діяльності, у чому полягають особливості національного стилю в керуванні, в організаційній поведінці, наскільки ці особливості важливі для досягнення бажаних результатів, як іноземцям швидше пристосуватися до національного місцевого середовища. Усе це винятково нові питання, що поставила перед керівниками реальна практика наприкінці XX сторіччя.

1. Предмет міжнародного менеджменту

Область міжнародного менеджменту досить велика і в сучасних умовах підлегла визначальним тенденціям функціонування транснаціонального виробництва і капіталу, які склалися у світовій практиці.

Саме капітал у всіх його формах стає системоутворюючим фактором управління (особливо його міжнародного характеру). У його саморусі закладений принцип самоорганізації. І оскільки капітал і науково-технічний прогрес інтернаціональні, а національні чи регіональні господарські комплекси в більшій чи меншій ступені відособлені, це приводить у визначений момент часу до кількісного накладення протиріч і диспропорцій у середовищі прийняття управлінських рішень, що спричиняє перехід у нову якість. Закономірність даного процесу очевидна, тому що вона безпосередньо зв'язана з використанням порівняльних переваг окремих країн за допомогою глобального (міжнародного) управління, створенням і збільшенням вартості.

Поряд з цим не слід применшувати роль і невеликих компанії (бізнес - одиниць), які одержали доступ у це середовище завдяки відкриттю ринків, розвитку телекомунікацій, поширенню інформаційних технологій, змінам в організації міжнародних перевезень і збереженню товарів. Отже, основною характеристикою економіки даного типу є безупинна інтенсифікація діяльності.

У міжнародній економіці формуються структури, орієнтовані в першу чергу на мобільність і гнучкість організацій. Фактори виробництва можна швидко перемістити з одного місця в інше; менеджмент побудований на тих же принципах. Ті чи інші види діяльності, у тому числі другорядні операції, зосереджені у визначених районах, які несуть у результаті цього велике навантаження. Подібна стратегія дозволяє міжнародній компанії знайти вплив і динамізм.

Масова орієнтація міжнародної компанії на зниження витрат, мобільність і глобальні масштаби - риси, властивій економіці цього типу, - ставлять фундаментальні питання; відповіді на них багато в чому визначають розвиток сучасного міжнародного менеджменту.

Міжнародний менеджмент - це форма управління закордонними підрозділами (управлінський процес) з боку основної компанії з метою формування, розвитку і використання її конкурентних переваг на світових ринках для одержання прибутку шляхом раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів.

Базовими принципами теорії міжнародного менеджменту є концепції абсолютних переваг, відносних переваг, міжнародного життєвого циклу продукту і прямих іноземних інвестицій.

Концепція абсолютної переваги, засновником якої є Л.Сміт, стверджує, що одні країни можуть робити товари більш ефективно, ніж інші завдяки природній перевазі (наприклад, технології чи кваліфікованій робочій силі). Країни експортують ті товари, у виробництві яких вони мають абсолютну перевагу, і імпортують ті товари, у виробництві яких перевага належить їх торговим партнерам.

Концепція відносної переваги, засновником якої є Д.Рікардо, стверджує, що загальний обсяг виробництва може бути збільшений завдяки зовнішній торгівлі навіть у тому випадку, якщо одна країна має абсолютну перевагу у виробництві будь-якої продукції. Теорія відносних переваг справедлива стосовно будь-якої кількості товарів і будь-якій кількості країн, а також для аналізу торгівлі між окремими районами, областями, республіками однієї держави.

Управлінський процес міжнародної компанії нерозривно зв'язаний з інтернаціоналізацією її виробничої діяльності. Необхідність інтернаціоналізації усіх форм діяльності міжнародної компанії (у тому числі й управлінської) зв'язана з конкуренцією як на внутрішньому, так і на світовому ринках. У процесі інтернаціоналізації виробництва визначаються три діалектично зв'язані характеристики взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин: матеріально-технічна основа усуспільнення виробництва, його соціально-економічні форми й організаційна структура.

Суб'єктами процесу інтернаціоналізації виробництва виступають всі елементи виробничих відносин, у першу чергу, безпосередні виробники і їх промислове і комерційне угруповання.

В основі міжнародного менеджменту лежить самостійна господарська міжнародна діяльність підприємців - фізичних і юридичних осіб. Міжнародне підприємництво - це особливий вид діяльності поза межами національних границь, її транснаціоналізація.

Форми міжнародного підприємництва дуже різноманітні. Вони включають створення дочірніх фірм і філій за рубежем, спільних підприємств із фірмами інших країн, змішаних компаній за участю місцевої державних і частки капіталу. У свою чергу, кожна з форм може базуватися як на одноособовій, так і на спільній власності в області капіталу, засобів виробництва чи технології, або на всіх цих компонентах у різних сполученнях.

2. Види і функції міжнародного менеджменту

менеджмент міжнародний інтернаціоналізація управління

Сучасні організації, зв'язані з тими чи іншими процесами, які протікають усередині них, використовують наступні види міжнародного менеджменту.

По-перше, організаційне управління, об'єктом якого є процеси створення міжнародної компанії, формування структури і системи керування нею, механізм реалізації управлінських функцій і т.п. З розширенням закордонних операцій перед міжнародною компанією встає задача адаптації організаційного управління до середовища, що змінюється, для більш ефективного пристосування діяльності закордонних філій до цілей корпорації. Виникаюча при цьому організаційна структура буде результатом взаємодії ряду факторів, у тому числі місця розташування і типу закордонних підприємств, їх впливу на загальну ефективність роботи корпорації, характеру активів, які використовуються для ведення бізнесу поза країною базування, і перспектив досягнення цілей міжнародної діяльності і загальних цілей корпорації в часі. У результаті складаються необхідні умови нормального функціонування корпорації й успішного рішення задач, які стоять перед нею. Хоча самі ці рішення є вже об'єктом перспективного чи поточного управління.

По-друге, управління виробництвом, яке спрямовано на вибір основних параметрів технологічного процесу.

У міжнародній практиці використовується системний підхід в управлінні виробництвом, що припускає всебічний облік специфічних характеристик відповідного об'єкту, які визначають його структуру, а, отже, і організацію.

Організація і керування виробництвом складаються в проектуванні і забезпеченні функціонування систем. Вони включають:

* установлення характеру взаємозв'язку елементів системи (підсистеми) і каналів, по яких здійснюються зв'язки в межах системи;

* створення умов погодженого розвитку елементів системи і досягнення тих цілей, для реалізації яких вона призначена;

* створення механізму, що забезпечує це узгодження;

* організаційна побудова органів управління, розробка методів і прийомів керування системою.

По-третє, керування науково-технічною діяльністю, що відбиває особливості процесу інтеграції науки і виробництва, все більшу орієнтацію досліджень і розробок на ринкові потреби, посилення впливу ринкових потреб, посилення впливу ринкових факторів на визначення стратегічних позицій корпорації. У сучасних умовах одержали розвиток інтегровані системи керування процесом інновації, що виділилися з загальної системи управління виробництвом і випуском традиційної продукції.

По-четверте, управління маркетингом, що містить альтернативні підходи до оцінки потенціалу ринку в різних країнах, а також до добору товарної маси, ціноутворенню і сприянню продажам, установленню торгової марки і стратегій збуту, характерних для міжнародного маркетингу.

Зміни, зв'язані зі споживчими перевагами і технологічними зрушеннями, вимагають постійного використання методів узагальненої оцінки закордонного попиту на продукцію: аналізу структури споживання; розрахунків, заснованих на даних закордонних країн; вивчення історичних тенденцій еластичності попиту; регресійного аналізу, а також "аналізу розривів".

По-п'яте, управління вартістю, що означає, що всі методи і прийоми міжнародного менеджменту спрямовані до мети: допомогти міжнародним компаніям максимізувати свою вартість, будуючи процес прийняття управлінських рішень на ключових факторах вартості. Іншими словами, таке управління є безупинною реорганізацією, що інтегрує процес, спрямований на якісне поліпшення стратегічних і оперативних рішень на всіх рівнях організації за рахунок концентрації загальних умов на ключових факторах вартості. Поряд із загальними факторами вартості (ріст обсягу продажів, прибуток від основної діяльності, оборотність капіталу) до ключових факторів вартості, як правило, відносять параметри (наприклад, управлінське охоплення, частка зайнятості, податкова ставка заробітної плати і т.п.), що у результаті навіть незначних змін істотно позначаються на вартості.

Будучи невеликою частиною всієї бізнесу-системи, ключові фактори вартості піддаються виміру з місяця на місяць і знаходяться під прямим контролем керівників виробничих відділень.

По-шосте, управління інформацією, яка переважно використовується для контролю і не призначена для вільного поширення усередині компанії й інших зацікавлених організацій. Метою збору інформації є підготовка стратегічних рішень верхніми поверхами корпорації. Інформаційним технологіям належить скоріше операційна роль, оскільки в процесі збору й обробки стратегічної інформації беруть участь порівняно деякі. У міру того як при децентралізації інформаційного процесу компанії починають використовувати електронні мережі для обміну інформацією між менеджерами, інформаційні технології можуть знайти стратегічну роль.

Інформаційна технологія сама по собі не дає конкурентних переваг. Її потрібно використовувати для підтримки стратегії конкуренції. Для інформаційних систем управління конкуренцією головне - не інформаційна технологія, а формула конкуренції, ключові для неї фактори успіху і додані їй інформаційні науки. Інформаційні науки збирають і обробляють інформацію, важливу для ключового фактора успіху.

До основних видів міжнародного менеджменту також відносять: управління матеріально-технічним постачанням і збутом готової продукції, управління персоналом (соціальне управління), керування екаунтінгом (процес збору, обробки й аналізу даних про роботу організації).

Сутність міжнародного менеджменту виявляється в його функціях, тобто в сукупності задач, які він покликаний вирішувати.

Управлінська діяльність - це сполучення різних функцій (видів діяльності), кожна з який спрямована на рішення специфічних, різноманітних і складних проблем взаємодії між окремими підрозділами компанії.

Зміст кожної функції управління визначається специфікою задач, що зважуються в рамках функції. Тому складність виробництва і його задач визначає всю складність управління і його функцій.

В умовах міжнародної компанії функції розширилися, ускладнилися і диференціювалися в зв'язку з ростом масштабів господарської діяльності, диверсифікованістю й інтернаціоналізацією виробництва. Управлінські функції виконуються в міжнародних компаніях спеціальним апаратом, що складається з взаємодіючих між собою підрозділів. За кожним з них закріплюються свої специфічні функції. Їхнє виконання зв'язане з рішенням конкретних задач, що входять у сферу діяльності відповідного органу управління. А це вимагає застосування визначених, методів і засобів.

Головною функцією міжнародного менеджменту є стратегічне планування, потреба якого випливає з величезних масштабів усуспільнення виробництва. По своїй суті процес стратегічного планування є основою функціонування всіх управлінських функцій, тому що забезпечує чіткий спосіб оцінки мети корпорації й основу для управління членами організації. Його задача - забезпечити нововведення і зміни в корпорації, використовуючи чотири основних види управлінської діяльності: розподіл ресурсів, адаптацію до зовнішнього середовища, внутрішню координацію й організаційне стратегічне передбачення.

У сучасних умовах ця функція доповнюється функцією маркетингу, що дозволяє значно розширити обрії планування. Ефективність стратегічного планування можлива лише при обліку внутрішніх сильних і слабких сторін організації. У розпорядженні організації є чотири стратегічні альтернативи - обмежений ріст, ріст, скорочення і сполучення цих варіантів. Керівництво корпорації вибирає стратегію після того, як проведе аналіз зовнішніх можливостей і небезпек, внутрішніх сильних і слабких сторін і оцінить усі свої альтернативи і варіанти.

Реалізація і контроль стратегічного плану здійснюється за допомогою організаційної функції. Успішна реалізація плану вимагає довгострокових і короткострокових програм, політики, процедур і правил. Вона також передбачає інтеграцію стратегічного плану в структуру корпорації через бюджет і управління цілями. Істотне значення має постійна оцінка реалізації плану для визначення його правильності і виявлення проблем.

Реалізація задач корпорації здійснюється за допомогою діяльності людей. Однак в умовах спеціалізації і поділу праці, особливо міжнародних, необхідно чітко визначати і координувати відносини між людьми і підрозділами міжнародної компанії, інакше ефективність спеціалізації буде загублена. Цю "місію" бере на себе третя функція міжнародного менеджменту - функція координації. Делегування повноважень є основним процесом, за допомогою якого керівники корпорації установлюють формальні взаємини людей в організації. Делегування рідке буває ефективним, якщо керівництво компанії не дотримує принципу відповідності, відповідно до якого обсяг повноважень повинний відповідати делегованої відповідальності.

У результаті делегування прав і обов'язків виникає єдина система, що охоплює всю організацію від верху до низу і яка дозволяє найбільше ефективно розподіляти поставлені задачі між її співробітниками.

Продуктивне виконання прийнятих рішень і отриманих робіт безпосередньо зв'язано з реалізацією потенційних можливостей працівників, діяльність яких повинна бути мотивована. Функція мотивації - це процес стимулювання когось до діяльності, спрямованої на досягнення цілей організації.

Проблема дослідження функцій міжнародного менеджменту в сучасних умовах є найбільш актуальною, суперечливою і трудомісткою, тому що вони не є незмінними, раз і назавжди сформувалися. Вона безпосередньо зв'язана з проблемою організації апарату управління міжнародною компанією, удосконалюванням усієї системи керівництва науково-технічною і виробничо-збутовою діяльністю. Необхідно також враховувати економічні важелі й інструменти, які дозволяють розглядати ці форми досить повно й ефективно.

Отже, функції міжнародного менеджменту виявляються більш повно в умовах комплексного підходу до організації діяльності міжнародної компанії, застосування цільового управління і створення програмно-цільових структур, за допомогою яких виконуються поставлені перед компанією задачі. Тому в процесі реалізації зазначених вище функцій важливу роль грає ланка управління, тобто бізнес-одиниць (виробничих відділень і дочірніх компаній), що в підсумку і забезпечує ефективну діяльність міжнародної компанії в сучасних умовах.

3. Характерні риси, стадії і парадигми міжнародного менеджменту

Характерні для міжнародного менеджменту риси включають економічний, соціально-психологічний, правовий і організаційно-технічний аспекти.

Зміст економічного аспекту включає управління процесом міжнародного виробництва, у ході якого досягається координація матеріальних і трудових ресурсів, необхідних для ефективного досягнення цілей.

Соціально-психологічні аспекти характеризують діяльність особливої групи осіб по організації і керівництву зусиллями всього персоналу компанії (система влади, соціальна функція (культура, традиції, цінності, звичаї суспільства)).

Правовий аспект міжнародного менеджменту відбиває структуру державних політичних і економічних інститутів, проведену ними політику й обумовлене ними законодавство.

Найважливіше значення мають положення торгового права з питань створення компанії, висновку контрактів, промислової власності, а також державне регулювання міжнародного бізнесу, що включає антитрестове законодавство, податкову політику, торгово-політичні засоби й ін.

Організаційно-технічний аспект міжнародного менеджменту включає раціональну оцінку ситуації і систематичний добір цілей і задач, послідовну розробку стратегії для досягнення цих задач, упорядкування необхідних ресурсів, раціональне проектування, організацію, управління і контроль за діями, необхідними для досягнення обраних цілей, мотивацію і винагороду людей, що здійснюють цю роботу.

Міжнародний менеджмент у залежності від видів і послідовності діяльності можна розділити на три стадії: стратегічне управління, оперативне управління, контроль.

Стратегічне управління включає:

* вироблення мети міжнародного менеджменту;

* прогнозування;

* перспективне планування.

Оперативне управління включає діяльність по реалізації вищевказаних заходів, що підрозділяється на:

* організацію, як створення потрібної структури і необхідних ресурсів;

* керівництво, як розпорядництво (мотивація) в умовах створеної структури.

Контроль включає аналіз досягнутих результатів (зворотний зв'язок) і виступає як вихідний пункт нового циклу управління.

Ефективний міжнародний менеджмент припускає єдність усіх видів і стадій процесу керування як єдність економічного, правового, організаційно-технічного і соціально-психологічного аспектів управління.

Найбільш повно реалізація цієї єдності здійснюється в потрійній системі обмінів у каналах комунікацій міжнародного менеджменту, що додає інтернаціональний характер ресурсам управління, виробничим факторам і управлінській інформації міжнародної компанії.

Розглядаючи найважливіші конкурентні переваги компанії, що можуть бути вирішальними для ведення нею міжнародного бізнесу, необхідно виділити ті, котрі відносяться до керування в контексті міжнародного менеджменту:

* орієнтація компанії на попит і потреби ринку, організацію виробництва тих видів продукції, що можуть принести компанії намічуваний прибуток;

* постійне прагнення до підвищення ефективності виробництва; господарську самостійність;

* постійне коректування цілей і програм у залежності від стану ринку;

* виявлення кінцевого результату діяльності чи компанії її господарських самостійних підрозділів на ринку в процесі обміну;

* використання сучасної інформаційної бази для різноманітних розрахунків при прийнятті рішень.

Ці характеристики керування є базовими для інтеграції компанії в міжнародний бізнес. Саме вони є первинним компонентом міжнародного менеджменту.

Поряд з цим варто враховувати, що міжнародний менеджмент - поняття збірне і являє собою сукупність теоретичних положень, що будуть використані в прикладному призначенні. Вони перетворюються в діючі технології практиків, що використовують міжнародний менеджмент.

4. Призначення міжнародного менеджменту

Будучи особливим видом професійної діяльності, міжнародний менеджмент, по-перше, здійснює міжнародне конфігурування управлінської діяльності за рахунок використання конкурентної переваги компанії. Основний принцип - сполучення глобального централізованого міжнародного менеджменту з локальним підходом до розробки цільових управлінських структур локального рівня. Стратегічне планування і централізоване інформаційне забезпечення, професійний підбір кадрів, їх ротація і перепідготовка і т.д. дають істотну економію на витратах виробництва і до того ж служать виробленню єдиного стилю керування і проведення гнучкого регулювання на умови навколишнього середовища, що змінюються.

Конфігуруюча роль міжнародного менеджменту знаходить своє альтернативне вираження в специфічній організації міжнародної управлінської коаліції. Підтвердженням даного процесу є практика централізації і децентралізації компаній, їхнього поглинання і злиття.

Друге призначення міжнародного менеджменту - міжнародне управлінське координування, а саме:

1. Посилення взаємозв'язку і переплетення всіх сторін діяльності компаній на основі системного підходу до керування. Можливостям інтернаціоналізації усіх форм і методів менеджменту в значній мірі сприяє сучасний розвиток систем комунікацій, який усі країни охоплені на глобальному рівні.

2. Передача управлінського ноу-хау і досвіду з країни в країну. Поширення передових форм і методів керування відбувається відповідно до напрямків поширення "просторових інноваційних хвиль", тобто від "тріади" країн, що володіють високим професійним рівнем керування, до країн, найменш розвитим, прагнучим, по можливості, використовувати світовий досвід. З деякими варіаціями всі країни проходять схожі стадії розвитку, що дозволяє використовувати апробовані в минулому на "лідируючих" напрямках методи менеджменту в менш розвитих країнах у даний час.

3. Спільне використання управлінської інформації.

4. Послідовне впровадження управлінських програм, тобто планове переміщення управлінської діяльності з країни в країну. Враховується рівень їхнього соціально-економічного розвитку, підготовленість оргструктур цих країн до сприйняття як нових форм і методів керування, так і управлінських програм. Повною мірою виграші від цієї конкурентної переваги може одержати та міжнародна компанія, що розробляє систему координуючих дій у всесвітньому масштабі, переборе консервативний опір менеджерів інтернаціоналізації чи взагалі їх схильність до традиційних форм чи методів управління.

5. Об'єднання зусиль різних управлінських груп компанії, які знаходяться в різних країнах. Конкурентна перевага виникає тут за рахунок зняття дублювання в здійсненні управлінських впливів на усі фази виробничого циклу і наступної реалізації продукції, а також за рахунок "інтелектуальності" процесу управління, що дозволяє розглядати системно-практикуючу компанію як систему, яка самонавчається. У результаті сумується досвід окремих структурних підрозділів компанії чи співучасників стратегічних альянсів, що приводить до нелінійного, близького до синергічного ефекту. Іншими словами, який координує роль міжнародного менеджменту так, що відбувається не тільки додавання, скільки збільшення управлінського досвіду міжнародної компанії.

Призначення міжнародного менеджменту виявляється також у здійсненні управлінської зчіпки з основними видами діяльності компанії, у першу чергу з розробкою нових товарів і відповідних технологій і виробництвом, а також з фінансовою оболонкою міжнародного підприємництва. Незважаючи на тверді обмеження навколишнього середовища міжнародного бізнесу, міжнародна координація управлінської функції має значні шанси підсилити глобальну конкурентну перевагу компанії.

Таким чином, сучасна теорія міжнародного менеджменту - це, звичайно, самостійна область знань, яка вимагає вдумливого освоєння. Це окрема дисципліна, а також міждисциплінарна область, яку правильніше за все назвати "управлінською думкою", яка сполучає у собі науку, досвід, "ноу-хау", збільшені управлінським мистецтвом.

Список використаної літератури

1. Бєлорусов А.С. Міжнародний менеджмент. - М., 2000. - 224 с.

2. Джон Д. Деніелс, Чі. Х. Радеба. Міжнародний бізнес. Зовнішнє середовище і ділові операції. - М., 1994. - 748 с.

3. Кірєєв А.П. Міжнародна економіка. 4.1. -М., 1997, -416з;-Ч. II. М., 1999

4. Міжнародний менеджмент: Підручник для вузів / Під ред. С.Е.Пивоварова, Д.И.Баркана й ін. - С.-Петербург, 2000. - 624 с.

5. Петрухин В.С. Менеджмент XXI століття. Пропедевтика, теорія і практика вищої продуктивності праці: керівництво для бізнесу. - М., 1998. - 280 с.

6. Черепкова Н.І, Черешків В.І. Міжнародний бізнес. - С.-Петербург., 1998. - 184с.

7. Шевченко Б.М. Міжнародний бізнес. - М., 1994. - 72 с.

Размещено на Allbest.ru