Організаційна структура підприємства ПФ "Агропромтехнологія"

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Вступ

Перехід до ринкової економіки потребує нових підходів до управління: на перший план виходять економічні, ринкові критерії ефективності, підвищуються вимоги до гнучкості управління. Економічне середовище сьогодні крайнє нестабільне. Науково-технічний прогрес та динаміка зовнішнього середовища змушують сучасні підприємства переходити до все більш складних систем. Для забезпечення регулювання таких середовищ необхідні нові методи, які відповідають зусиллям зовнішнього та внутрішнього середовища підприємств.

Основою будь-якої організації є люди (колектив) і без них функціонування організації неможливе. Трудовий колектив - формальна (формалізована) спільність людей об'єднаних спільною діяльністю для досягнення певної мети. Сукупність об'єктивних умов, в яких опиняються люди в процесі спільної діяльності, зумовлює і обмежує способи їх взаємодії. Кількість потреб, які можуть бути задоволені в спілкуванні також виявляються обмеженою обставинами, що склалися. В зв'язку з цим в колективах часто виникають виробничі ситуації, в ході яких між людьми виявляються суперечності по широкому колу питань. Самі по собі ці розбіжності і суперечності можуть виступати як позитивний чинник руху творчої думки. Проте стаючи гострішими вони можуть перешкоджати успішній роботі і вести до конфліктів.

Звіт є результатом практики на базі приватної фірми "Агропромтехнологія". В роботі використано отримані в процесі вивчення ряду економічних дисциплін.

Ціль практики - розширення і поглиблення теоретичних знань закріплення раніше отриманих знань на практиці а також набуття навичок менеджера у діяльності підприємства.

Основним завданням було вивчення начальних відомостей про організацію:

- стан і перспективи розвитку виробничого-господарської і фінансової діяльності.

- організаційно-правову форму і форму власності,

- специфіку і спеціалізацію діяльності призначення продукції чи послуг, що випускаються.

У ході проходження практики повинна бути вивчена система менеджменту організації, її особливості в залежності від масштабу і організаційно-правової форми організації, а також зібрати матеріали і документи які можуть бути використані у подальшому написанні дипломної роботи.

Задача планування і ведення підприємства - це створення організації виробництва пристосованої до постійно-мінливих зовнішніх і внутрішніх умов ринку. При цьому такі поняття як, планування підприємства, ухвалення рішення про ведення плану, контроль більш докладно розглянуті в розділах.

Метою планування є надання допомоги підприємствам у питаннях організації підприємства. При цьому метою господарювання звичайно є максимальне отримання прибутку на більший термін.

Вимогу про тривалість введено тому, що поряд з рентабельністю повинні бути враховані стабільність і ліквідність підприємства при плануванні. Крім максимізації прибутку при плануванні повинні бути враховані деякі обмеження (наприклад, максимальне трудове навантаження робочої сили, можливість ризику традиції і т.д.

Планування проводиться як правило в два етапи:

1. Вибір і становлення виробничих процесів, що враховуються при плануванні (розрахунок максимального доходу)

2. Комбінація виробничих процесів з метою максимізації загального максимального доходу (оптимальний напрямок виробництва).

2. Характеристика підприємства

2.1 Передмова

ПФ "Агропромтехнологія" - це об'єднання людей матеріальних, технічних фінансових та інших ресурсів, формування управляючої системи визначення видів діяльності, необхідної для реалізації цілей, розстановка і налагодження взаємодії, працівників, щоб забезпечити досягнення накреслених цілей.

Організаційна діяльність є основним елементом менеджменту. Вона охоплює широке, коло питань: визначення раціональної структури управління видів діяльності та завдань, які потрібно розв'язати для досягнення цілей підприємства.

В господарстві здійснюється розподіл між окремими керівниками і спеціалістами загального об'єму робіт повноважені і відповідальності визначення взаємо підпорядкованості і взаємозалежності зайнятих на підприємстві працівників, розстановка зайнятих працівників на окремих ділянках роботи відповідно до їх кваліфікації спеціалізації здібностей.

В управлінні здійснюється загальне лінійне керівництво тобто передбачення, лідерство, організація праці, і виробництва, мотивація до праці, виховна робота, контроль за виконанням рішень. З цією метою здійснюється операції.

2.2 Кадри

Управління персоналом або кадрова політика охоплює широкий діапазон діяльності: підбір, підготовка, оцінка і розстановка працівників розробка системи заробітної плати підвищення кваліфікації кадрів, здійснення соціально-побутових заходів та ін. Для успішного вирішення усіх цих задач насамперед, потрібно чітко з'ясувати особливості управлінської праці як об'єкта менеджменту.

Управлінська праця тісно пов'язана з розробкою типової структури управління і нормативів чисельності працівників апарату управління. На основі типової структури управління розроблюється посадові характеристики і тарифно-кваліфікаційні довідники, схеми посадових окладів і формуються штати.

2.3 Управління

Структура управління передбачає прямий вплив на керуючий об'єкт і запровадження в своїх руках усіх функцій керівництва. Поділ праці між керівниками здійснюється за принципом розподілу як функцій так і об'єктів управління. Управлінням підприємством займається особа це засновник підприємства який вирішує питання ринків збуту цінової політики, де і які засоби придбати. Засновник виступає директором підприємства, який керує трьома ланками:

- господарською частиною

- комерційними питаннями

- загальномасштабними питаннями

Також керівник здійснює функцію управління, а кожний працівник підпорядковується і одержує вказівки від безпосереднього керівництва.

Галузеві особливості передбачають дроблення функцій управління не за об'єктами, а за спеціальностями. Управлінські функції зосереджуються в руках кваліфікованих спеціалістів, кожен з яких керує діяльністю всіх працівників у межах своєї компетенції (планування, бухгалтерський облік, інженерного обслуговування та ін.)

Тривалий час при розв'язанні проблем домінував підхід коли наголос побився на матеріальний виробництва на механізації виробничих процесів, насиченні підприємства сучасною технікою та ін.

У той час непоодинокі випадки, коли в управлінській діяльності зовсім не впроваджувався або лише частково враховувався людський фактор.

Все це свідчить про те, що для успішного управління необхідно керуватися не тільки економічними законами, а й соціологічними знаннями про людину, про закономірності діяльності і поведінки, про можливості і здібності про психологічні відмінності між людьми. Про їхню групову взаємодію.

2.4 Фінанси

Перехід до ринкових відносин зумовив до раціонального управління усіма ресурсами, включаючи фінанси.

Під впливом процесів реформування економіки розглядаються як підсистема соціально-економічної системи і включає різноманітні фінансові відносини пов'язані з утворенням і використанням грошових ресурсів, а також сукупність фінансових установ.

За нинішніх умов фінанси розширили свої границі впливу. Усе більш актуально стає розробка методів і прийомів ефективного використання обмежених фінансових ресурсів інвестування коштів в активи чи проекти, що забезпечують доходи за допустимого ризику. Тут на допомогу приходять фінансовий менеджмент, що спрямований на управління рухом фінансових ресурсів і фінансових відносин які виникають між господарськими суб'єктами у процесі руху фінансових ресурсів.

- склад продукції (необхідне внутрішнє виробництво визначених товарів незалежно від його економічної оцінки)

- необхідність у позиковому капіталі: верхня межа для довгострокового кредиту при інвестиціях, короткострокові рамки кредиту

2.5 Виробничі процеси

Опис існуючих виробничих процесів у Факт-підприємстві доцільно проводити через калькуляцію маржинальних доходів, включаючи визначення потреби у факторах і виходу факторів. У розрахунках маржинального доходу виробнича техніка й економіка знаходяться в тісному взаємозв'язку. Тому необхідно наочно показати, які виробничо-технічні припущення лежать в основі окремих коефіцієнтів.

Серед потреб у факторах або виходу факторів особливо важливими є: потреба в робочому часі (розділена по робочих періодах), потреба в оборотному капіталі. Також необхідно вказати потребу в заготівлі будматеріалів, необхідністю обладнання.

При розрахунку виробничо-економічних показників для Факт-підприємства необхідна загальна сума найважливіших коефіцієнтів по окремих виробничих процесах (з розрахунків маржинальних доходів). Найважливішим показником є загальний маржинальний доход. Він визначається як сума добутків окремих маржинальних доходів на обсяг виробничого процесу у Факт-підприємстві (також розраховується загальна потреба в робочому часі, загальна потреба в капіталі і т.д.)

Комбінація процесів у Факт-підприємстві встановлює:

- об'ємів виробітку, пропорційні спеціальні витрати, а також загальний маржинальньш доход,

- у якому обсязі використовуються наявні площі,

- використовуваний робочий час (по нормативі),

- використовуваний капітал (по нормативу/ передбачувана величина) і

- у якому обсязі покритий рівень самозабезпечення,

- забезпеченість необхідним обладнанням,

Завдяки розрахункові узагальнених сум різних виробничо-технічних коефіцієнтів можливо перевірити наскільки близькі розрахунки до фактичної ситуації.

Якщо в розрахунках вийшов надлишок робочого часу або дефіцит основного матеріалу, хоча в дійсності все навпаки, то необхідно шукати помилку і проводити коригування.

Загальний маржинальний доход підприємства являє собою, суму, що повинна покрити незалежно розглянуті (постійні) витрати, тобто:

а) незалежні від виробничої програми основні витрати (= постійні витрати підприємства) як нр.:

- амортизація і утримання наявних будівель

- амортизація наявних машин - загально виробниче страхування

- податки підприємства та ін. платежі

- профспілкові збори

- інші постійні витрати

б) незалежні від виробничої програми або незалежно розглянуті витрати праці

в) незалежні від виробничої програми витрати на позичковий капітал: відсотки, оренда землі, оренда приміщень

Після відрахування цих незалежних від виробничої програми постійних витрат дістаємо прибуток. У випадку наявних незалежних від виробничої програми доходів, необхідно збільшити прибуток на їхню суму (отримані відсотки, доходи від здачі в оренду, заробітна плата і т.д.). Прибуток Факт-підприємства є доходом або винагородою всіх наявних на підприємстві власних факторів виробництва. На підприємстві з найманою робочою силою прибуток є доходом, винагородою вкладеного власного капіталу.

Чистий дохід (винагорода загального - капіталу, власної праці) - Відсотки, орендні платежі + Прибуток (винагорода власного капіталу, власної праці)

Розрахована в такий спосіб, прибуток може надалі використовуватися в розрахунках важливих виробничо-економічних показників при аналізі підприємства: формування власного капіталу, поріг кредитоспроможності, дохід, доступний для споживання і т.п.

2.6 Фактори ризику

В управління здійснюється комплексний аналіз напрямів діяльності підприємств, прогнозування тенденції розвитку, реальна оцінка виробничо-технічних можливостей підприємства, рівень його конкурентноздатності, аналіз наявностей внутрішніх резервів і ресурсів аналіз зовнішнього середовища у якому функціонує підприємство, а також аналіз макроекономічних процесів та відслідковування регулятивної політики держави.

Основою ділової стратегії підприємства є визначення пріоритетних довготермінових цілей і завдань, напрямів його діяльності обґрунтування необхідних ресурсів та характеру їх виконання.

Опрацювання стратегії потрібно здійснити у декілька етапів:

1. проаналізувати зовнішнє середовище, тобто здійснити комплексний аналіз напрямів діяльності, спрогнозувати тенденції розвитку, реально оцінити виробничо-технічні можливості, рівень його конкурентноздатності, проаналізувати наявність внутрішніх резервів і ресурсів.

2. визначити цілі та ключові проблеми розвитку підприємства.

3. опрацювати альтернативні програми розвитку підприємства

При цьому слід враховувати такі критерії як реалістичність, рентоздатність, ступінь розвитку, тощо.

Господарський ризик, його об'єктивна оцінка та прогнозування в практиці господарства малознайомі. Однак це не означає, що діяльність не пов'язана з комерційним ризиком.

Будь-яка діяльність пов'язана з поняттям управлінських рішень, тобто прийняття будь-якого управлінського рішення здійснюється за умов невизначеності, що передбачить існування подій, спрогнозувати, які звичайно неможливо, це можуть бути помилки у виборі мети, похибки в оцінці факторів внутрішнього і зовнішнього середовища даної системи, різний рівень реальності аналізу та обґрунтування рішень, погіршення стану ринку, зміна соціальних умов, негативні природні явища і багато інших.

Складання всіх потенційно можливих виробничих процесів для Підприємництва - План:

(Процеси - факт чи їх покращені варіанти, а також нові виробничі процеси):

- Необхідне для планування коефіцієнту виробничих процесів подаються у зручній табличній формі.

- Крім того при програмному плануванні на основі методично-об'єктивного розрахунку маржинального доходу визначаються масштаби конкурентноздатності, а також визначаються переваги кожного виробничого процесу окремо з точки зору окупності найважливіших виробничих факторів

В залежності від потреб можливе розширення результатів планових розрахунків через калькуляцію в наступних галузях:

- Аналіз підприємства - розрахунок показників рентабельності, ліквідності і стабільності

- Фінансування - визначення джерел фінансування і потреб у фінансових коштах у вузькому значенні (Фінансовий план) або широкому значенні (План фінансування інвестицій)

- Багато періодична калькуляція - врахування впливу часу на економічність і ліквідність (перехідні роки) інвестиції

- Оцінка ризиків - врахування впливу недостовірних даних на економічність і ліквідність за допомогою сенситивного аналізу, розробки сценаріїв дії.

3. Організаційна структура управління підприємством

3.1 База для порівняння заходів при плануванні підприємства

Для оцінки заходів щодо розвитку підприємства необхідно порівняти можливі ситуації, оскільки мова йде про оцінку впливу якого-небудь заходу, то рекомендую - наступну систему порівняння:

- стан до введення проекту (порівняння - спочатку - після) або

- ситуація при не проведенні даного заходу (порівняння - з- без).

При розгляді заходів необхідно точно визначити який захід фактично зумовлює які ефекти. При плануванні підприємства існує проблема того, що субоптимальне факт-підприємство порівнюється з оптимальним підприємством- план і різниця в успіху підприємства надається проведеним заходам. Якщо в рамках планування розвитку підприємства складений план, успіх якого ґрунтується як на поліпшенні виробничої технології, так і на вкладенні інвестицій, то не можливо конкретно визначити, який захід якою мірою вплинув на загальний успіх підприємства. Можливо, що успіх підприємства тільки при поліпшенні виробничої технології був би вище, ніж при вкладенні інвестицій. Тому при плануванні підприємства важливо планувати поступово. Це значить, що рекомендується спочатку скласти план розвитку підприємства з поліпшенням виробничих технологій ("Оптимізація підприємства"). Цей план може стати основою для планування підприємства "Оптимізація+інвестиції", тобто для оцінки впливу інвестицій на розвиток підприємства.

3.2 Загальна інформація

Загальна інформація охоплює як специфічну для підприємства, так і загальногосподарську інформацію:

- інформація про організаційно-правову основу діяльності

- природнокліматичні умови

- стан доріг

- взаємовідносини підприємства з зовнішнім середовищем

Соціально-економічні відносини

Наявність виробничих факторів та інші виробничі обмеження

а) Земля (розглядається як корисна виробнича площа)

Інформація про наявність, якість землі, обмеження використання площі, орендні відносини і т.д..

б)Робоча сила

Наявність робочої сили визначається в загальноприйнятих одиницях (РС, люд.-година), що поділяються на виробничі періоди та мають наступну класифікацію:

- сімейна робоча сила: розподіл задач, визначення потреби в робочому часі для будівельної робочої діяльності

- постійна наймана робоча сила: кваліфікація, рівень заробітної плати

- сезонна наймана робоча сила: наявність часу, кваліфікація, рівень заробітної плати

в) Майно і капітал

Облік майна і капіталу підприємства (наприклад у спрощеному балансі) необхідний насамперед для того, щоб:

- встановити структуру майна і суму вкладеного капіталу

- провести калькуляцію постійних витрат,

- показати виплати по кредитах і відсоток необкладання для підприємства-факт,

- провести облік вартості частини майна, потенційно передбаченого для реалізації. г)Інші виробничі обмеження

При обліку інших виробничих обмежень розглядають слідуюче:

- обмеження в зміні;

- політичні і правові відносини;

- наявність позикового капіталу й ін.

Виробничі процеси підприємства визначаються за допомогою калькуляції маржинального доходу включаючи визначення потреби у факторах виробництва. При розрахунку маржинального доходу враховують також техніку, що приймає участь у виробництві. Далі перераховані потреби у факторах виробництва які є особливо важливими: потреба в робочому часі (підрозділ на робочі періоди);

потреба в капіталі для й оборотного майна;

потребі і забезпечення основними видами матеріалів.,

Показники ефективності діяльності підприємства розраховуються на основі загального маржинального доходу підприємства-факт. Загальний маржинальний доход підприємства-факт являє собою суму, яка повинна покривати незалежні від виробництва (постійні) витрати.

При розрахунку цих незалежних від виробництва витрат отримують прибуток. Виходячи з прибутку можна обчислити подальші важливі виробничі показники, необхідні для аналізу виробничої діяльності підприємства.

3.3 Аналіз господарської діяльності підприємства

За допомогою представленого підприємства, результатів бухгалтерського обліку підприємства, а також виходячи з вертикального і горизонтального аналізу підприємства, можна провести аналіз ситуації підприємства (економічний і соціально-економічний аналіз підприємства). Метою даного аналізу насамперед є:

Відображення ситуації-факт підприємства,

Проведення аналізу господарських і соціально-економічних питань підприємства,

Аналіз цілей, а також, наприклад, встановлення ієрархії цілей,

Відобразюення слабких місць у дійсній організації виробництва підприємства і розробка можливостей подальшого розвитку підприємства

Центральне значення при аналізі слабких місць в організації підприємства має встановлення показників господарської діяльності підприємства для оцінки

- рентабельності: економічна ефективність вкладених коштів виробництва ліквідності: здатність оплатити наявні платежі в термін

- стабільності: здатність зберегти рентабельність і ліквідність при непередбаченому ризику і забезпечити на довгий час

Для поліпшення результатів діяльності підприємства має значення наступне: а)Раціоналізація: поліпшення результатів діяльності підприємства за допомогою оптимізації в рамках наявних ресурсів. Це означає:

- оптимальна інтенсивність (оптимальна кількість вкладеної сировини і матеріалу)

- оптимальна структура витрат (комбінація, що сприяє найменшим витратам виробництва)

- поліпшення оптимального напрямку виробництва за допомогою вибору і комбінації виробничих процесів у рамках наявних ресурсів

б) Розширення:

Розширення виробничих потужностей (або також зменшення ризику) за допомогою купівлі засобів виробництва, їх оренди, фінансуванням власними засобами або кредиту.

в) Інтеграція:

Розширення потужностей або зменшення ризику через кооперацію. Придбання додаткових засобів виробництва пов'язано з залученням інших підприємств в організацію виробництва (наприклад, кооперативні форми господарювання).

г) Комбінування:

Фактори виробництва, особливо робота, застосовуються поза сільськогосподарською діяльністю підприємства, наприклад, при ділових поїздках, при несільськогосподарській діяльності підприємства (самостійної і несамостійної).

У більшості випадків для поліпшення організації діяльності підприємства передбачається проведення декількох заходів, наприклад, раціоналізації, розширення і комбінування одночасно.

Для того, щоб визначити області , які фактично мають можливості поліпшення організації підприємства необхідно відповісти на конкретні питання, наприклад такі як:

- Наскільки застосовні ще наявні вільні ресурси. Наприклад, невикористана сімейна робоча сила і наймана робоча сила, невикористані резерви будинків?

- Як можна поліпшити використання виробничої техніки у вже наявних галузях виробництва?

- У яких нових виробничих процесах особливо зацікавлене підприємство і які з них підходять для поліпшення результатів діяльності підприємства?

- За допомогою яких заходів можна зменшити ризик діяльності підприємств?

- Які довгострокові перспективи має підприємство?

Для складання плану підприємства може використовувати різні методи планування. Вони розрізняються за складністю, областю планування, часом планування і т.д.. Докладно методи планування описані в модулі "Огляд методів планування".

Підчас калькуляції інтимізованого підприємства переслідуються наступні цілі:

а) Встановлення об'єктивного порівняльного базису для підприємство і підприємство-план.

б) Встановлення об'єктивного порівняльного базису для оцінки ефективності інвестицій, в) Контроль можливостей розвитку підприємства без зміни або малій зміні вкладених факторів.

Після поданого інтимізованого підприємство розраховують наступні плани підприємства при різних припущеннях щодо наявності факторів, виробничій техніці, ринкових відносин. Тому що в розрахунку маржинального доходу зміни диспропорційних витрат (наприклад, амортизація, зміст, заробітна плата, відсотки, альтернативні витрати й ін.) не враховуються, вони повинні бути охоплені і розраховані окремо.

У межах консультацій для підприємств рекомендується складання плану підприємства на основі поданої інформації керівником підприємства ("План керівника підприємства"). Потім задача консультанта полягає в тому, щоб розробити план відповідно до пропозиції керівника підприємства (базуючись на результатах аналізу підприємства), отримані плани необхідно докладно пояснити.

При аналізі окремих підприємств необхідний більш точний підхід до обчислення калькуляційної ставки для власного капіталу описаним способом.

При оцінці рентабельності власного капіталу баланс повинен бути занижений на задану вартість земельних ділянок і наявних нематеріальних активів, щоб уникнути розбіжностей в оцінці підприємств. Наявний у розпорядженні власний капітал після вирахування позичкового капіталу окупається індивідуальною орієнтованою на грошовий ринок процентною ставкою (напр., 6 %). Значення капіталу обчислюється як середня величина між початковою і кінцевою величиною.

Як орендна ставка для власної площі на початок господарського року береться нетто-орендна плата виходячи з регіонального рівня орендної плати.

3.4 Фінансова звітність

Першим важливим показником рентабельності й одночасно вихідним пунктом для подальших нижче наведених показників є прибуток.

Він є оплатою до цього часу невинагороджених факторів (не нагороджена робота, власний капітал, фактори розташування) і центральним показником економічно-комерційної ефективності підприємства в цілому.

На противагу прибутку доход виробництва відноситься на усі фактори (свої і позичкові) і є центральним показником для визначення економічно-технічної ефективності виробництва.

Оскільки з прибутку вже вирахувані витрати на використання чужих факторів, то їх необхідно знову додати (виплата відсотків по кредиту, оплата заробітної плати персоналові, орендні витрати). Цей результат є сумою, яка призначена для покриття усіх задіяних у підприємстві факторів; вона є вкладом підприємства в показники народного господарства в цілому.

ПрП + виплата відсотків по кредиту + оплата заробітної плати (заробітна плата, включаючи нарахування) + витрати на оренду (на землю, устаткування, права і т.д.), лізинг = доход підприємства

Якщо доход підприємства поділити на витрати факторів, то одержимо цільову величину відносної окупності факторів. Вона показує в якому обсязі фактична окупність відповідає фактичним витратам.

Доход підприємства / витрати на фактори Робота і Капітал (вкл. землю, немат. активи) = Відносна окупність факторів

при чому:

Оплата відсотків по кредиту + витрати на оренду (земля, устаткування, права і т.д.) + оплата заробітної плати (заробітна плата включаючи нарахування) + процентна ставка на власний капітал(поділений на землю, права) + ставка оплати праці працівників - членів родини, яка не винагороджуються = витрати на фактори Робота і Капітал

Вході визначення рентабельності капіталу обчислюється доход отриманий від вкладеного власного капіталу й у якому співвідношенні він знаходиться до обсягу вкладеного капіталу (окупність вкладеного капіталу). Тому що частина прибутку містить оплату праці працівників, які не винагороджуються, вона повинна бути зменшена на суму їхньої заробітної оплати.

Рентабельність загального капіталу

При визначенні прибутку витрати на використання позичкового капіталу уже відняті у формі процентних і орендних платежів; оскільки вони є частиною доходу отриманого з загального капіталу, то їх потрібно знову додати до прибутку.

Звідси випливає:

ПрП + відсотки по кредитах + витрати на орендні платежі - ставка заробітної плати невинагородженої робочої сили = Доходи від вкладеного загального капіталу (Чистий доход) / у середньому вкладений загальний капітал = Рентабельність загального капіталу

В аналізі підприємства рентабельність загального капіталу грає все-таки скоріше другорядну роль.

Найчастіше розглядається тільки доход однієї визначеної частини капіталу. Відповідно складаються (поряд із заробітною платою) ставки витрат для не задіяних частин майна.

3.4.1 Порівняльний аналіз отриманих даних

У першу чергу визначимо, при якій системі оподатковування приватний підприємець одержав найбільший розмір чистого доходу за місяць, з огляду на, що розміри виручки від реалізації були щомісяця рівномірними. У зв'язку з тим, що для двох з розглянутих систем оподатковування існують законодавчо визначені межі виторгу від реалізації, аналіз будемо проводити по двох напрямках:

- для середньомісячного виторгу від реалізації менш 9000 грн., при якій приватний підприємець може працювати по кожній з розглянутих систем оподатковування;

- для середньомісячного виторгу від реалізації більш 9000 грн., коли коштує вибір між загальною системою оподатковування і сплатою єдиного податку.

Очевидно, що при розглянутих розмірах виручки від реалізації чистий доход досяг свого найбільшого значення при використанні системи оподатковування по єдиному податку і найменшого - при загальній системі оподатковування. Якщо врахувати, що розрахунки велися за інших рівних умов, змінювалася тільки величина прибуткового податку, то можна змело затверджувати, що на зміну чистого доходу вплинула саме обрана система оподатковування.

По-іншому виглядає картина, якщо порівнювати одержувані доходи при середньомісячних розмірах виторгу від реалізації менш 9000 грн., коли в приватного підприємця їсти можливість працювати і по фіксованому податку

З таблиці очевидно, що розмір чистого доходу для всіх розглянутих розмірів виручки від реалізації товару досягає найбільшого значення при використанні спрощеної системи оподатковування зі сплатою єдиного податку, а найменшого - при загальній системі оподатковування.

Варто звернути увагу, що при невеликих обсягах реалізації (порядку 5000 грн.) тільки застосування єдиного податку дозволило одержати чистий доход.

Аналогічним образом проілюструємо питому вагу податкових платежів і зборів при використанні трьох систем оподатковування (таблиця).

Вивчивши діаграму, можна відзначити, що якщо при загальній системі оподатковування спостерігається тенденція збільшення питомої ваги податкових платежів і зборів у загальній сумі витрат зі збільшенням виторгу від реалізації, то при двох інших розглянутих системах оподатковування питома вага податкових платежів і зборів зменшується при нарощуванні обсягів діяльності.

Таким чином, розглянутий числовий приклад показав, що при здійсненні такого виду діяльності, як торгівля хлібобулочними виробами, більш ефективним буде використання системи оподатковування по єдиному податку. Однак варто пам'ятати, що приклад досить умовний і містить визначену погрішність - адже в даному випадку при нарощуванні обсягів реалізації кількість найманих робітників і одиниць використовуваного вантажного транспорту не змінювалася, а збільшення обсягів продажів здійснювалося шляхом більш ефективного використання спочатку наявних ресурсів. Також при використанні матеріалів даної статті необхідно враховувати законодавство визначені особливості, що стосуються організації різних видів діяльності (Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", Закон України "Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках зі споживачами в сфері торгівлі, суспільного харчування і послуг" і ін.), що у свою чергу можуть уплинути на вибір системи оподатковування.

4. Система менеджменту

Крім прийняття управлінських рішень, другий (психологічний) рівень аналізу управління, передбачає також урахування у процесі управління такого важливого феномена, як керівництво.

Ефективність керівництва значною мірою залежить від використовування певного стилю керівним складом. Стиль керівництва - цілісна, відносно стійка система методів, способів, прийомів впливу керівника на колектив з метою виконання управлінських функцій, яка характеризується певними індивідуально - типологічними особливостями.

Стиль керівництва як соціально - психологічний феномен у процесі здійснення керівником управлінської діяльності виконує важливі адаптаційні функції. З одного боку, він адаптує керівництво до об'єктивних умов, за яких діє керівник і функціонує колектив, а з іншого - адаптує діяльність керівництва до самого керівника. Іншими словами, стиль керівництва сприяє подоланню суперечностей між особливостями керівника та вимогами діяльності, яку він здійснює, тобто впливає на забезпечення найбільш "комфортної" взаємодії керівника з самою діяльністю, а також на успішну взаємодію діяльності з оточенням.

Важливий вплив на вибір стилю керівництва справляє такий чинник, як психологічний клімат колективу якому притаманний сприятливий психологічний клімат, між особистісні стосунки побудовано на засадах взаємо підтримки, взаємодопомоги, тому логічним є використання демократичного стилю керівництва. Що ж до колективів деяких відділень де спостерігається негативне ставлення до спільної справи і члени колективу байдуже (а подекуди й агресивно) ставляться один до одного, доцільним спочатку буде застосування авторитарного стилю керівництва з використанням певних дисциплінарних заходів, забезпеченням чіткої організації праці і поступовим збільшенням компонентів демократичного стилю.

Стиль керівництва має також певною мірою узгоджуватися з очікуваннями та ціннісними орієнтаціями членів колективу. В колективі переважає колективістська орієнтація, тому логічним доповненням буде дотримання керівником демократичного стилю керівництва. У колективах відділень, де спостерігається індивідуалістична орієнтація, а члени колективу очікують чітких, однозначних розпоряджень керівника, ефективним є застосування директивного, авторитарного стилю, оскільки демократичні принципи керівництва будуть не зовсім зрозумілими і прийнятними для працівників таких відділень.

Для керівника, що використовує у своїй управлінській діяльності демократичний стиль керівництва, характерна самозвичувальна реакція на фрустрацію, а не пошуки „винних". Мої дослідження та спостереження доказують, що характерною ознакою є самозахисна та звернена реакція на фрустрацію.

Директивний стиль управління деяких керівних відділень пов'язаний переважно із спрямованістю діяльності на результат. При цьому на їхню управлінську діяльність досить часто впливають зовнішні оцінки, тобто мотиви - стимули, а результат роботи підрозділу в цілому керівник часто сприймає як результат власної діяльності. Відтак провідною стає керівна мотивація.

Керівник використовує адміністративні методи впливу, за допомогою яких можна досягти зовні ефективних, хоча й тимчасових результатів. Йому властива внутрішня мотивація, пов'язана з процесом і результатом діяльності, а також із взаємодією з підлеглими.

Адаптивний спосіб керівництва найповніше відповідає сучасній економічній ситуації, тому вважаємо, що дня досягнення успіху треба забезпечити динамічний розвиток власного бізнесу в умовах жорсткої конкуренції. Для цього потрібно на основі наукових рекомендацій розробити та послідовно впроваджувати новітні технології в програму розвитку виробничої діяльності підприємства; формувати інформаційне забезпечення-виробництва на перманентній основі; володіти здатністю нівелювати вплив ризикових ситуацій на фінансове становище господарства; максимально враховувати соціальні потреби працюючого персоналу.

Ефективне ведення бізнесу в умовах науково-технічного розвитку вимагає від лідерів господарств впровадження новітніх технологій та наукову організацію виробництва, створюючи матеріальну базу для їх подальшого розвитку. Для цього потрібно мати адекватну систему управління та культуру керування, які здатні забезпечити продуктивність, ефективність, динамічність, адаптивність виробництва до різноманітних вимог споживачів, постачальників, винахідників та інших суб'єктів ринку.

Займаючи активну позицію в процесі інноваційного управління керівник взаємодіє із суб'єктами ринку. Держава виступає головним арбітром і стимулюючим фактором інноваційного розвитку через створення відповідного пакета законопроектів, тобто системно діє на власника. Важливою передумовою інноваційного розвитку господарства є ефективно налагоджений зворотний зв'язок з освітніми й науковими установами, які покликані забезпечувати виробництво сучасними науковими розробками. Слід підкреслити, що особлива позиція в контексті цього питання належить дорадчій службі, яка повинна надавати послуги інформаційно - консультаційного характеру товароробнику. Важливою проблемою для керівника є необхідність пошуку та залучення інвестицій (у тому числі зарубіжних), одержання кваліфікованих послуг юридичного характеру. Взаємодія керівника з центрам комерційних юридичних послуг частково задовольняє ці потреби.

Орієнтуючись у законопроектах і підтримуючи зв'язки з науковцями, голова підприємства постійно володіє інформацією. На інформаційній основі базуються його стосунки: з постачальниками ресурсів для впровадження передових технологій у виробничу діяльність. Освоєння інновацій технічного та технологічного характеру сприяє зниженню собівартості на одиницю виробленої продукції, підвищуючи її конкурентоспроможкїсть. В результаті збільшується чисельність споживачів продукції виробництва, чим забезпечується надійна матеріально-технічна та фінансова база для впровадження нового циклу нововведень.

Усвідомлення лідером актуальності означених проблемних питань є платформою інноваційного управління виробництвом, що підвищує ринкову позицію господарюючого суб'єкта порівняно з аналогічними підприємствами. На цьому фоні набуває актуалізації процес вивчення досвіду сучасних керівників, що дозволяє виділяти у формуванні національної бізнес - еліти, адаптованої до роботи в українських умовах ринкових перетворень.

Так, на основі проведеного анкетування підприємств Полтавського району виявляється, що актуальністю сьогодення є попит на своєчасну інформацію як необхідної передумови забезпечення інноваційних перетворень у виробничій сфері.

4.1 Основні завдання менеджера

§ Працювати чесно і добросовісно.

§ Дотримуватися трудової дисципліни - основи порядку (своєчасно приходити на роботу, дотримуватися встановленої тривалості робочого часу, використовувати свій робочий час для виконання дорученої справи, своєчасно виконувати розпорядження адміністрації і т. д.).

§ Дотримуватися вимог по охороні праці, техніці безпеки, виробничій санітарії, гігієни праці і протипожежній безпеці, передбачених відповідними правилами та інструкціями.

§ Утримувати у порядку і чистоті своє робоче місце.

§ Берегти майно фірми, ефективно використовувати обладнання, інвентар тощо.

§ Дотримуватися етики моралі, поважати гідність співробітників, утримуватися від дій, котрі заважають працівникам виконувати свої обов'язки.

§ Постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру.

Права менеджера

1. Менеджер користується правами, які надані їх згідно законодавчих і нормативних нормативних документів України та контракту про прийняття на роботу.

2. Менеджер має право ставити перед керівництвом питання, рішення яких необхідні для покращення виховної роботи у вузі.

Відповідальність:

1. Менеджер відповідає за:

§ використання посадових обов'язків, які передбачені даною посадовою інструкцію;

§ збереження колективної атмосфери;

§ змістовне та естетичне проведення виконавчих робіт.

Взаємини:

Працівники структурних підрозділів фірми співпрацюють в межах покладених на них обов'язків, підпорядкованості та субординації з метою успішної реалізації статутних завдань.

4.2 Організація оплати праці

Економічні механізми, що забезпечують раціональне функціонування нових господарських формувань у сільськогосподарському виробництві, повинні враховувати чинне законодавство України й системи оплати праці, які б стимулювали сурове дотримання технологічних вимог і строків виконання робіт, раціональне використанні ресурсів виробництва, підвищення кваліфікацій, прагнення досягти високих кінцевих результатів.

Протягом значного періоду функціонування колективних підприємств оплата праці удосконалювалась і нині склала певні и види та показники, застосування яких доцільне й за умов ринкових відносин.

Оплату праці поділяють на такі три категорії.

Основна оплата за:

Кількість виробленої продукції;

Відпрацьовані людино-години;

Обсяг виконаної роботи.

Додаткова оплата за:

Якість виконаних робіт;

Стислі строки виконання;

Підвищена оплата на наднормовий час;

Стаж роботи в даному відділі;

Кваліфікація виконавця (класність);

Надбавки за активну (премії);

Надбавки за роботу на різних видах техніки.

Преміювання за:

Збереження й ефективне використання техніки;

Подовження строків служби техніки;

Економію енергоресурсів та інших прямих витрат;

Досягнення високих прибутків;

Навчання молодих працівників.

Наведенні категорії взаємопов'язані між собою й взаємозалежні одна від одної. Чим вища основна оплата праці, тим більша й додаткова, оскільки остання нараховується по відповідних відсотках (встановлюється в господарстві) до основної. Дещо інакша система преміювання, яка встановлюється за визначеними показниками від суми економії витрат та встановлених розмірів за збереження техніки, подовження строків її служби й навчання молодих працівників. Преміювання за результатами діяльності від прибутку встановлюється у відсотковому розмірі за рішенням трудового колективу. Оплата праці з нарахуванням зменшена на 43,3% на 1-го чол.. Вартість витраченого пального знижена на 61,4%. Всього застосування нових технологій дає фірмі економію на прямих затратах - 277,6 грн., з 1 об'єкта в порівнянні з застосуванням звичайної технології. Оскільки для рентабельності виробництва важливо, в першу чергу, рахувати витрати та прибуток, а вже потім наведені розрахункові дані про економічну ефективність двох технологій, свідчать, що при сьогоднішньому рівні світових цін тільки із застосуванням нових технологій дадуть змогу покращити всі основні економічні показники та якість продукції.

Таблиця № 1

Показники	Значення по роках
	2001 р.	2002 р.	2003 р.
Умовних	1,6	1,6	1,6
Обсяг робіт, у. е. га	735	805	767
Відпрацьовано змін	245	228	256
Відпрацьовано днів	245	228	256
Витрачено пального, кг	2800	4000	3400
Витрата палива, кг / у. е. га	3,81	4,97	4,43
Коефіцієнт змінності	1	1	1
Коефіцієнт використання	0,336	0,336	0,336
Щільність механізованих робіт, у. е. га / га	7,25	7,95	7,57
Собівартість, у. е. га, грн..	45,15	47,62	51,3
Річний виробіток на у. е. трактор, у. е. га	459,4	503,1	479,4
Денний виробіток, у. е. га	3	3,53	3
Змінний виробіток, у. е. га	3	3,53	3

Ефективність роботи характеризує собівартість механізованих робіт. Зведено в таблицю № 2 основні показники, що впливають на собівартість робіт.

Таблиця № 2. Структура собівартості механізованих робіт

Показники	Значення по роках грн. / у.е. га
	2001 р.	2002 р.	2003 р.
Заробітна плата	2,8	3,2	3,35
Амортизація	6,75	6,67	7,10
Ремонт і ТО	5,25	5,45	6,7

5. Використання робочого часу керівника

ПФ. „Агропромтехнологія" працює з 9 ⁰⁰ до 19 ⁰⁰. Кожний робочий день є дуже важливим. Крім керівника на офісі фірми присутній невеликий колектив: секретар, бухгалтер, помічник бухгалтера. Секретар має постійний зв'язок з директором, коли той відсутній в офісі.

Робочий день директора розпочинається з 9 ⁰⁰. Кожний ранок директор проводить в офісі займаючись аналізом запланованих справ, телефонними розмовами, приймаючи відвідувачів (клієнтів, підлеглих, партнерів, співробітників).

На ранок домовляються про зустрічі. Також проводяться колегіальні збори робітників та даються розпорядження по виконанню роботи необхідної виробництву. Друга половина дня присвячується виїздам у справах. Це може бути налогова, пожежна, банківська служби. Або відвідування необхідних інстанцій. Також директор часто відвідує місце проведення роботи - заказів. Виїздить до місця наступного замовлення, самостійно розглядує приміщення, приймає рішення про процес та гарантії виконання роботи. Але завжди інформує своїх підлеглих про своє рішення, вислуховує пропозиції та надає чіткі розпорядження.

Після 17 ⁰⁰ директор знаходиться на офісі, займаючись підготовкою необхідних паперів, документів. Проводить аналіз виконаної роботи. Якщо працівники не вкладаються в зазначені строки, то директор приймає необхідних заходів та заздалегідь попереджує замовника.

Ввечері директор відвідує деякі культурно - необхідні зустрічі з колегами та партнерами. Більшу частину робочого часу директор використовує для контролю виконуваної роботи та прийняттю необхідних заходів. Проте, ніколи не забуває про дружніх підлеглих, завжди поцікавиться справами інших та вітає з поважними датами квітами, або преміями.



6. Комунікаційні відділи інформації

Головним родом занять П. Ф. "Агропромтехнології" є встановлення газифікованого обладнання.

Для того, щоб придбати замовників використовується лише реклама, тому, що фірма вже має свою добру репутацію. А також, вона являється з небагатьох фірм, які надають такі послуги.

Коли все ж з'являється потенційний замовник, директор особисто спілкується з клієнтом та довідується необхідну інформацію. А саме! Де? Коли? Що саме? Якого ґатунку? Директор розповідає про умови надання послуг і, якщо клієнта вони задовольняють, підписується договір. В цьому договорі обговорюються усі побажання обох сторін та відповідальність, яку несе кожна із сторін. Договір складається в двох екземплярах та має такий зміст:

§ Фірма зобов'язується виконати усі необхідні роботи з урахуванням побажань замовника;

§ Замовник, в свою чергу, зобов'язується розрахуватися з фірмою після виконання роботи оговорену суму (з урахуванням інфляції та незапланованих розходів);

§ Плата проводиться не пізніше 30 календарних днів по закінченню усіх виконуваних робіт;

§ За невиконання вимог діючого договору винна сторона відшкодовує принесені цим збитки в порядку, відповідному до діючого законодавства;

§ У випадку невчасного виконання роботи або оплати зі сторони винного відраховується пеня, в розмірі подвійної ставки НБУ, діючої в період, за який начисляється пеня;

§ Умови Діючого Договору можуть бути змінені по взаємній згоді з обов'язковим підписанням письмового документу;

§ Жодна зі сторін не має право передавати свої права по Діючому Договору третій стороні без письмової згоди іншої сторони. Додаток А.

7. Роль керівника на фірмі

У своїй роботі керівник П. Ф. "Агропромтехнології" являється і засновником, і директором. Зазвичай директор придержується таких головних принципів:

1. Рівень значущості для керівника творчої співпраці з колективом.

2. Ступінь орієнтації керівника на налагодження міжособистністних стосунків у колективі, формування колективу.

3. Тип спілкування керівника з підлеглими.

4. Ступінь урахування в процесі керівництва індивідуально - психологічних особливостей працівників і соціально - психологічних характеристик колективу.

5. Головні методи впливу на працівників.

6. Особливості орієнтації керівника на самого себе.

Керівник придержується демократичного стилю управління. Активно взаємодіє з колективом у всіх питаннях його життєдіяльності, колегіальність у прийнятті управлінських рішень, уважно ставиться до всіх пропозицій і побажань, ураховує досвід, знання, новаторський підхід, заохочує до самостійності та самодисципліни.

Керівник надає важливого значення встановленню психологічного контакту з кожним працівником і колективом у цілому, уважно, з повагою ставиться до всіх працівників, не створюючи навколо себе групи найбільш "довірених" осіб, які користуються певними "пільгами" в обмін на підтримку керівника.

Завжди враховує потреби та інтереси кожного працівника, створює максимальні умови для їх задоволення. Дотримується чіткої системи морального та матеріального стимулювання працівників, а також етики службових стосунків.

Директор самокритично оцінює свою діяльність, її результати, власні особистісні характеристики, швидко адаптується в умовах соціальних змін, постійно підвищує свій фаховий творчий потенціал.

Культура спілкування із співробітниками у колективі - одна із необхідних умов, високої ефективності праці, морального задоволення від неї.

Успіх не в останню чергу визначається складом і формою ділових взаємовідносин працівників одне з одним, з керівником закладу.

Легше працювати у дружньому і згуртованому колективі зі здоровим психологічним кліматом, високою трудовою дисципліною, загальним прагненням виконати службові обов'язки з максимальною віддачею сил, знань, досвіду.

У гарному колективі праця йде на лад завдяки прагненню кожного допомогти іншому, виявити увагу до товариша по роботі, розділити з ним усе приємне і радісне, усі проблеми.

Така поведінка частіше за все пояснюється низькою культурою людини, її невихованістю, а інколи є прикриттям лінощів і небажання працювати у повну силу, з повною самовіддачею.

Колегами називають товаришів по роботі чи навчанні, людей, об'єднаних спільністю ділових інтересів. Колегіальність - це прагнення людей вирішувати усі питання спільно на принципах взаємоповаги і взаємодопомоги.

Молодому спеціалісту, який робить перші кроки, особливо необхідно знання того, що є поряд людина, на яку можна зіпертися у важку хвилину, отримати від неї допомогу, пораду. На перших порах своєї діяльності практично кожен відчуває недостатність необхідних знань, умінь, навичок. Обов'язок більш досвідчених колег - допомогти своїм молодим товаришам по професії і роботі.

При виконанні своїх професійних обов'язків працівник повинен звертатися до колег на ім'я та по-батькові, тільки на "Ви". При цьому виключення не робиться для родинних відносин, для друзів і приятелів. Не приймаються до уваги також вік і службове положення (навіть найвище).

Нормою здорових взаємовідносин працівників одне з одним є обережне відношення до авторитету - свого і товаришів. Для створення сприятливого психологічного клімату керівник насамперед забезпечив необхідні організаційно-управлінські, матеріально - технічні, технологічні умови для ефективного виконання діяльності. У разі, коли оптимальне забезпечення таких умов не є можливим, треба створити мінімальні умови, пояснивши працівникам причини такої ситуації, а також обов'язково створивши однакові стартові умови для всіх працівників.

Необхідною умовою, яка дає можливість формувати колектив ґрунтується на врахуванні індивідуально-психологічних особливостей працівників (інтелект, творчий потенціал, фахова підготовка, вікові, статеві характеристики, можливість їх сумісності з іншими працівниками колективу тощо). Реалізація цього напрямку діяльності здійснюється спільно з психологічною службою.

Важливою умовою є також формування психологічної культури керівників і працівників Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського: оволодіння навичками ділового спілкування, запобігання та розв'язання конфліктів, формування у членів колективу емпатії (як уміння відчувати стан іншої людини і співпереживати з нею) в повсякденному житті та у стресових ситуаціях.

Це досягається за допомогою проведення спеціальних психологічних семінарів, курсів з використанням різноманітних активних форм навчання (ділових ігор, психологічних практикумів, тренінгів тощо). У вирішенні цього завдання значна роль належить також психологічній службі, оскільки реалізація цієї умови дає змогу перетворити процес становлення психологічного клімату в медичному колективі на двосторонній, у якому, з одного боку, активну участь бере керівник колективу, а з іншого -- всі члени колективу, формуючи у себе позитивне ставлення до роботи, своїх колег, до керівника, навчаючись розв'язувати ділові питання насамперед на основі поваги до особистості кожного учасника спільної діяльності, враховуючи його індивідуально-психологічні особливості, тобто реалізуючи гуманістичний підхід у процесі управлінської та фахової діяльності.

Створення керівниками Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського умов для позитивного впливу чинників мікросередовища на зміст і спрямованість психологічного клімату може опосередковано впливати й на дію чинників макросередовища (зменшувати їхню негативну дію, робити їх не такими відчутними або, навпаки, збільшувати можливості для виявлення ініціативи, активності медичного колективу в умовах ринкової економіки).