Використання принципів управління в діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕМА

ВИКОРИСТАННЯ ПРИНЦИПІВ УПРАВЛІННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Вступ

Актуальність теми моєї курсової роботи «Використання принципів управління в діяльності підприємства» визначається в тім що принципи управління покликані забезпечити високу ефективність діяльності будь-якого колективу, їх злагоджену роботу, сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного члена. Цим методи управління відрізняються від усіх інших технічних та технологічних методів, які використовуються у ході вирішення комплексних виробничо-господарських завдань.

Головною метою роботи є теоретичне обґрунтування та методичне забезпечення управління підприємством, а також розглянути основні методи, принципи управління підприємством, найважливіші елементи управління сучасним підприємством, фактори, що впливають на організацію управління, дослідити типові організаційні структури управління.

Відповідно до визначеної мети в даній роботі планується вирішити такі основні завдання:

- дослідження базису методів управління підприємства;

- основні принципи управління підприємством;

- обґрунтування впливу зовнішніх факторів на організаційну структуру управління підприємством;

- розробка методичних рекомендацій щодо дослідження та оцінки управління підприємством.

Під час виконання курсової роботи я використала такі методи дослідження як математичні, статистичні методи, а також методи економічного та фінансового аналізу.

Теоретичною й методологічною основами роботи є фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і закордонних вчених-економістів, які стосуються проблем методів управління підприємством.

Я хочу зазначити, що особлива роль методів управління полягає у тому, щоб створити умови для чіткої організації процесу управління, використання сучасної техніки і прогресивної технології організації праці і виробництва, забезпечити Їх максимальну ефективність при досягненні поставленої мети.

Таким чином, зміст поняття «методи управління» витікає із суті і змісту управління і належить до основних категорій теорії управління.

Я вважаю, що формування цілеспрямованого впливу на трудові колективи та їх окремих членів безпосередньо пов'язане з мотивацією, тобто використанням факторів, які визначають поведінку людини в колективі у процесі виробництва.

Звідси витікає дуже важлива вимога до методів управління: методи управління повинні мати свою мотиваційну характеристику, що визначає напрям дії їх.

Таким чином, ця характеристика показує мотиви, які визначають поведінку людей і на які орієнтована відповідна група методів.

Ефективність застосування методів управління в основному залежить від рівня кваліфікації керівних кадрів, що зумовлює потребу систематичної і цілеспрямованої підготовки та повсякденного використання всіх зазначених напрямів впливу на колектив і окремих людей.

Фінансова звітність є важливим джерелом інформації для використання в управлінні підприємством.

Об'єктом дослідження даної роботи методи управління підприємством, принципи, на яких засновані ці методи, трудовий колектив підприємства.

Джерелами під час проведення дослідження стали література таких авторів як Аппенянский А.І., Бреддик У., Вейлл Пітер, Герасименко В., та інших авторів, а також закон України “Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України”.

керівництво підприємство

1. Сутність та значення управління як основної системи в керівництві

Необхідність управління виявляється в наступному. Згідно з основними положеннями теорії систем будь-який об'єкт, явище чи процес (включаючи підприємство) можна розглядати як систему. Під системою розуміють сукупність взаємозв'язаних в одне ціле елементів. Елемент системи -- це частина цілого, яка в процесі аналізу не підлягає поділу на складові. Система має часову сутність (її склад може бути визначений у кожний даний момент), а також свої межі та навколишнє середовище.

Перша особливість підприємства як системи полягає в тім, що підприємство -- це відкрита система, яка може існувати лише за умови активної взаємодії з навколишнім середовищем. Воно вибирає із проміжного та загального зовнішнього середовища основні фактори виробництва і, перетворюючи їх на продукцію (товари, послуги, інформацію) та відходи, передає знов у зовнішнє середовище. Умовою життєздатності системи є корисний (вигідний) обмін між «входом» і «виходом». [5]

Інша особливість підприємства як системи: воно є штучною системою, створеною людиною заради її власних інтересів, передовсім спільної праці. Тому очевидною характеристикою будь-якого підприємства є поділ праці.

Управління, яке (в широкому розумінні) є діяльністю, спрямованою на координацію роботи інших людей (трудових колективів), також є складною системою. Диференціація та координація управлінської праці, формування рівнів управління здійснюються за допомогою вертикального поділу праці.

Функції управління. Підприємства різняться між собою за розмірами, управління і сферами діяльності, технологічними процесами тощо. Проте всі вони як системи мають і певні спільні характеристики (загальні риси), з-поміж яких передовсім треба назвати функції управління -- об'єктивно зумовлені загальні напрями або сфери діяльності, сукупність яких забезпечує ефективне кооперування спільної праці.

Виокремлюють кілька функцій управління. Структура цієї моделі містить два елементи: елемент керуючий; елемент виконавчий.

Керуючий елемент сприймає: через вхідний канал імпульс із зовнішнього середовища через канал зворотного зв'язку імпульси, що стосуються його власного стану та стану структури системи. [7]

Потрібно створити умови, за яких виконавці відчували б, що вони можуть задовольнити свої потреби тільки тоді, коли буде забезпечено досягнення цілей підприємства. Це означає, що керуючий елемент має виконувати належним чином функцію мотивації. Мотивація -- це, власне, причина, яка спонукає членів трудового колективу до спільних погоджених дій, аби забезпечити досягнення поставленої мети.

По-четверте, для того, щоб запобігти появі зовнішніх перешкод і можливих відхилень від очікуваних результатів діяльності системи, керуючий елемент повинен встановлювати параметри діяльності ефектора, вимірювати досягнуті результати роботи, порівнювати їх із запланованим обсягом, за необхідності -- коригувати діяльність, накопичувати досвід для вдосконалення планування. Саме цим пояснюється необхідність виконання керуючим елементом контролюючих функцій. [6, c.11]

Ці чотири основні функції тісно зв'язані між собою в єдиному процесі управління. Незадовільне планування чи недосконала організація, так само як і слабка мотивація праці або поганий контроль, негативно впливають на результати діяльності фірми в цілому.

З урахуванням цього важливо наголосити, що управління підприємством відображає сукупність взаємозв'язаних процесів планування, організації, мотивації та контролю, які забезпечують формування й досягнення цілей підприємства.

2. Основні принципи управління підприємством та їх використання

Вихідним моментом менеджменту є система принципів управління, інваріантних стосовно об'єктів і суб'єктів управління.

Перші спроби сформулювати принципи управління відбувалися ще в доісторичні часи. Так, принципи управління домашнім господарством і сільськогосподарським маєтком розглядав у своїх роботах Ксенофонт -- давньогрецький письменник та історик (близько 430 -- 355 або 354 рр. до н. є.).

В енциклопедичній літературі дається широке тлумачення поняття "принцип". Це основне вихідне положення будь-якої теорії або вчення, внутрішнє переконання, що визначає норму поведінки, основа побудови або діяльності якоїсь системи. У менеджменті під принципом слід розуміти основні керівні ідеї, правила та орієнтири діяльності управлінського персоналу, у рамках яких реалізуються цілі організації. Принципи повинні не тільки відповідати цілям менеджменту, а й враховувати сучасні вимоги до підприємницької діяльності і прогресивні тенденції можливих змін, мати достатню легітимність.

Загальноприйнятим є те, шо принципи раціонального менеджменту були сформульовані в 1912 р. у книзі американського менеджера Г. Емерсона Дванадцять принципів продукти вності.

1. Точно поставлені ідеали або цілі.

2. Здоровий глузд.

3. Компетентна консультація.

4. Дисципліна.

5. Справедливе ставлення до персоналу.

6. Швидкий, надійний, повний, точний і постійний облік.

7. Диспетчеризація.

8. Норми і розклади.

9. Нормалізація умов.

10. Нормування операцій.

11. Письмові стандартні інструкції.

12. Винагорода за продуктивність.

Змістові принципи висвітлені в роботах Ф. Тейлора, А. Файоля, М. Вебера та ін.

Розвиток науки і узагальнення практики підприємницької діяльності дали змогу сформулювати сучасні принципи менеджменту. Серед них розрізняють загальні та спеціальні.[9]

До загальних принципів слід насамперед віднести принцип поєднання демократизму і доцільного економічного централізму. Згідно з цим принципом, усі зайняті у підприємництві пра-цівники вільно вибирають, де і в межах яких форм власності та господарювання докласти своїх зусиль. Питання господарської діяльності підприємств, кооперативів, об'єднань самостійно вирішуються їхніми трудовими колективами з урахуванням економічної політики держави, запитів ринку та можливостей максимального задоволення потреб працюючих. Апарат управління здійснює виключно функції координації та регулювання трудової діяльності колективів, забезпечує доцільне використання виробничого потенціалу економічних фондів, які створюються. Для здійснення оборонної програми, соціального й екологічного захисту населення створюються відповідні централізовані фонди. Держава централізовано визначає політику ціноутворення, оподаткування, розробляє валютну, банківську, митну системи тощо.

Форми демократизації управління постійно розвиваються і вдосконалюються, що зумовлюється зростанням продуктивних сил економіки, удосконаленням його технологічної оснащеності і підвищенням культурно-технічного рівня. Генеральним напрямом розвитку економіки країни є демократизація всіх сторін суспільного життя, підвищення ролі місцевих органів розвитку самоуправління, забезпечення господарської самостійності трудових колективів і кожного товаровиробника.

Важливим принципом є досягнення високої економічної ефективності будь-якої діяльності. Цей принцип передбачає результативність, успіх у досягненні мети, а також економічність або мінімальні витрати для одержання відповідного результату за умов виправданого ризику.

Основу ефективності виробництва становлять прискорення процесу структурних змін і науково-технічного прогресу в усіх ланках економіки країни, всебічна інтенсифікація і раціоналізація усіх видів діяльності, впровадження ефективних форм господарювання і управління, боротьба за бережливість, зменшення витрат сировини, найбільш повне використання техніки. Слід уміло використовувати стимули і чинники ринкового механізму (податкову систему, ціни, кредит, процентні ставки), а також прогресивні форми організації праці і виробництва.

Підвищення ефективності виробництва вимагає також широкого застосування економіко-математичних методів і сучасної комп'ютерної техніки для прийняття оптимальних рішень і розв'язання важливих питань розвитку трудових колективів, повної узгодженості локальних критеріїв ефективності із загальним глобальним критерієм ефективності виробництва.

Високих економічних показників можна досягти за умови реалізації принципу стимулювання. Історичний досвід показав, що саме люди є носіями певних інтересів, прагнень як матеріального, так і духовного характеру. Люди діють, працюють, беруть участь у суспільно-політичному та духовному житті суспільства, керуючись певними потребами. Без урахування цих потреб неможливо правильно управляти працівниками, організовувати їх на розв'язання того чи іншого завдання.

Життєві потреби та інтереси людей -- основне джерело їх соціальної активності, стимул до праці. Організація управління людьми має поєднувати рівень задоволення потреб кожної людини з її трудовою активністю, кількістю і якістю затраченої нею праці, розміром її внеску у суспільно корисну справу.

Підвищенню матеріальної зацікавленості працівників сприяють впровадження гнучкої системи оплати праці, заснованої на участі працівників у прибутках підприємства чи в розподілі доходів, розширення системи преміальних виплат залежно від результатів роботи конкретного підрозділу, введення компенсаційних виплат при виході у відставку, викуп працівниками акцій підприємства тощо.

Сучасні системи матеріальної зацікавленості повинні розвиватися у напрямку посилення залежності результатів оплати праці управлінських працівників від рівня кваліфікації, віддачі і обсягу обов'язків, передбачати відповідальність за неякісну працю та безгосподарність.

Поряд з матеріальними, слід застосовувати різні форми морального стимулювання, забезпечуючи соціальну рівність і диференціацію в оплаті праці, правильне поєднання суспільних, групових та особистих інтересів, реалізацію інтересів і пріоритету кожного працівника. У трудових колективах доцільно враховувати психологічний вплив установленого порядку розподілу прибутків на подальше підвищення продуктивності праці, згуртованість колективу, бажання підвищувати свій професійний рівень тощо.

Ефективність менеджменту залежить також від втілення у життя принципу єдиноначальності в поєднанні з колегіальністю. Необхідність єдиноначальності зумовлена, зокрема, потребами великого машинного виробництва, яке передбачає найсуворішу єдність усіх працівників. Єдиноначальність означає підпорядкованість у трудовому процесі усіх працівників одній особі -- керівникові, який має необхідні права щодо управління дорученою йому ланкою і несе повну відповідальність за її роботу.

Єдилоначальність дає змогу усувати знеособлення і безвідповідальність. Кожен працівник відповідає за свою ділянку роботи і підпорядкований певному керівникові, розпорядження останнього є для нього обов'язковими. Принцип єдності розпорядництва вимагає, шоб виконавець отримував розпорядження тільки від одного начальника.

Управління діяльністю підприємств, асоціацій, акціонерних товариств і об'єднань завжди має колективний характер. У розробці та здійсненні соціально-виробничих програм, крім керівників, беруть участь спеціалісти і рядові працівники. Тому єдиноначальність в управлінні трудовими колективами повинна вміло поєднуватися з колегіальністю, додержанням повноважень загальних зборів (конференцій) трудових колективів, рад (правлінь), широким залученням спеціалістів до розв'язання важливих господарських рішень.

За будь-яких умов діяльність у сфері менеджменту повинна здійснюватися згідно з вимогами принципу науковості. Він передбачає повне використання найновіших концепцій розвитку науки і техніки, прогресивного досвіду організації менеджменту в кращих підприємствах і організаціях. Вимоги цього принципу реалізуються за умови, шо на розвиток науки і мистецтва менеджменту спрямовуються достатні зусилля, готуються професійні кадри для різних рівнів менеджменту, постійно вдосконалюється механізм господарювання, впроваджується найновіша організаційна та обчислювальна техніка.

Суворе додержання принципу науковості дає змогу уникати виявів волюнтаризму і суб'єктивізму при прийнятті відповідальних рішень. Менеджмент має грунтуватися на глибокому пізнанні об'єктивних економічних законів, закономірностей управління, урахуванні тенденцій розвитку економічних та соціальних процесів, умілому використанні наукових принципів менеджменту, додержанні вимог раціонального природокористування.

Успішне подолання економічної кризи і розвиток економіки України вирішальною мірою залежить від кадрів. Розробка і здійснення певної кадрової політики повинна здійснюватися відповідно до принципу правильної підготовки і розстановки кадрів, щоб забезпечувалася стабільність кадрів, професіоналізація управління і реалізувалися вимоги сократівського правила: "Кожна людина на певному місці і кожне місце для певної людини". Це вимагає чималих організаційних зусиль і чималих інвестицій на здійснення селекційної роботи з кадрами, їх підготовку, перепідготовку і правильне використання.

В економічній літературі перераховуються й інші принципи: гуманності менеджменту, його інтегрованості, відповідності способів, засобів і впливів закономірностям, які притаманні керованим об'єктам, тощо.

До числа принципів деякі автори відносять принцип поєднання галузевого і територіального управління, комплексності і системності, провідної ланки і зосередження сил, принцип зворотного зв'язку, принцип необхідної різноманітності та ін.

При побудові систем управління і здійсненні управлінських процесів у практиці менеджменту використовують цілу систему спеціальних принципів.

В економічній літературі широко рекламуються принципи таких компаній, як ІВМ, "Дженерал моторе". Найсуттєвішим з них є принцип забезпечення прибутковості бізнесу у поєднанні з максимальним добробутом працівників фірми. Крім того, перераховуються ще й такі принципи:

1. Розробка чітких цілей (стратегічних, тактичних, оперативних), обґрунтування стратегії підприємства, надання свободи пошуку в її межах, повне врахування реальностей ринкових ситуацій.

2. Опора на об'єктивні економічні закони, загальнолюдські цінності, моральність і екологічність діяльності. .

3. Розширення і поглиблення зв'язку організації із зовнішнім середовищем.

4. Високі стандарти діяльності, відповідальності перед суспільством, постійний пошук альтернативних варіантів діяльності, розв'язання нових проблем новими методами.

5. Орієнтація на перспективу розвитку, нововведень, новаторства та ентузіазму персоналу.

6. Децентралізація управління, делегування повноважень, впровадження підприємницького стилю роботи, створення мікроцентрів, які працюють на ринкових або близьких до них умовах.

7. Розробка простих, реалістичних і чітких критеріїв оцінки власної діяльності, регулярне звіряння з ними ділового процесу.

8. Пріоритет споживача (надійне, швидке і зручне обслуговування), висока якість і доступні ціни.

9. Постійне навчання кадрів, підвищення їх професійних знань, досвіду і вміння робити конкретну справу, активне формування нового мислення персоналу з орієнтацією на динамічні, швидкі зміни в масштабах і характері діяльності.

10. Ототожнення співробітників з підприємством, його інтересами і принципами, виховання почуття співучасника в його успіхах і невдачах.

11. Інтеграція особистих інтересів і цілей організації, відповідальність усіх працівників за стан справ в організації, залучення їх "до участі в прибутках".

12. Відмова від зайвого адміністрування і перехід до сучасної організаційної культури менеджменту, що грунтується на єдиних інтересах і цілях діяльності, партнерстві, співробітництві, взаємній вигоді, взаємодії, а не лише на владі й підлеглості.[18]

Дотримання вимог перелічених принципів є однією з найважливіших передумов ефективного функціонування апарату управління підприємств та об'єднань.

Організаційні принципи менеджменту

Вони охоплюють сукупність правил, норм, які регулюють внутрішні взаємини між керуючою та керованою системами, а також всередині керуючої.

Кожна організація має свій структурний поділ, в основі якого - групування видів виробничої та управлінської діяльності. Воно здійснюється з дотриманням певних організаційних принципів: функціональної дефініції, скалярного (безумовної відповідальності), рівня повноважень, єдиноначальства, делегування повноважень, діапазону управління, паритету повноважень і відповідальності, відповідності завдань.

Принцип функціональної дефініції

Передбачає необхідність формулювання очікуваних від керуючого чи виробничого підрозділу результатів, напрямів їх діяльності, делегованих організаційних повноважень, усвідомлення посадових та інформаційних взаємозв?язків з іншими підрозділами. Дотримання цього принципу активізує роль підрозділів у досягненні цілей організації, а недотримання може дезорієнтувати підрозділи щодо очікуваних результатів їх діяльності.

Скалярний (безумовної відповідальності) принцип

Дотримання його пов?язане із запровадженням Ланцюжка прямих посадових відносин керівників і підлеглих у масштабах організації. Це означає, що завжди повинна бути особа, яка володіє верховною владою в організації. Чітка лінія посадового зв?язку вищого керівника з кожним із підлеглих забезпечує ефективність процесу прийняття рішень і комунікацію. Підлеглі повинні знати, хто делегує повноваження та на чий розгляд вони повинні передавати рішення проблем, які виходять за межі їх повноважень.

Принцип рівня повноважень

Зумовлюється принципом функціональної дефініції та скалярним. Суть його полягає в тому, що для збереження ефективності делегування повноважень необхідно, щоб співробітники приймали всі рішення у межах своїх повноважень, не переадресовувати їх на вищі організаційні рівні, а на розгляд керівництва передавали вирішення лише тих питань, які не належать до їх компетенції.

Принцип єдиноначальності

Чим повніший взаємозв?язок підлеглого з керівником, тим менша ймовірність отримання ним суперечливих вказівок і вища персональна відповідальність за наслідки роботи.

Принцип безумовної відповідальності

Відповідальність є обов?язком і не може бути делегованою, тобто жодний керівник не може шляхом делегування звільнитися від відповідальності за діяльність підлеглих. Підлеглі, отримавши доручення і необхідні для його виконання повноваження, несуть повну відповідальність перед керівниками за свою діяльність; керівники несуть усю відповідальність за організаційну діяльність підлеглих.

Принцип паритету повноважень і відповідальності

Повноваження - це право на виконання дорученої роботи, а відповідальність - це обов?язок її виконати. Тому відповідальність за конкретні дії не може перевищувати передбачений обсяг делегованих повноважень, але і не повинна бути меншою за нього.

Принцип делегування повноважень

Повноваження, делеговані окремим керівникам, повинні бути достатніми для того, щоб забезпечити можливість отримання очікуваних результатів.

Принцип діапазону управління

Для кожної управлінської посади існує гранична кількість співробітників, якими може ефективно керувати одна людина, але ця цифра може змінюватися залежно від ситуацій та їх впливу на кількість часу, необхідного для ефективного менеджменту.

Принцип прямого керівництва

Чим менш опосередковані особисті контакти керівника з підлеглими, тим ефективнішим є керівництво. Навіть об?єктивна опосередкована інформація недостатня для правильного оцінювання підлеглих. За безпосереднього контакту керівник може краще навчати, отримувати пропозиції і входити в суть проблем.

Принцип відповідності завдань

Завдання окремих осіб і структурних підрозділів організації повинні взаємно доповнювати одне одного, формуючи систему цілей організації.

Принципи, локалізовані за зонами і напрямами управлінської діяльності, регулюють менеджмент факторів виробничого процесу людських, матеріально-речових та фінансових відповідно до специфіки виробничо-господарської діяльності організації. Ці принципи конкретизуються в рамках кожної системи менеджменту на основі предметної сфери діяльності господарюючого суб?єкта, рівня культури та загальної філософії організації.[6]

У практиці менеджменту конкретної організації можуть виявляти себе й інші принципи. У такий спосіб формується індивідуальна система принципів організації, яка забезпечує високі результати їх діяльності. Однак цю систему треба постійно переглядати і поновлювати, передбачаючи уточнення, відкидання принципів, якщо вони не забезпечують очікуваних результатів.

3. Застосування методів управління на підприємстві, які засновані на основних принципах управління

Усі методи управління, які використовуються на підприємстві обов'язково ґрунтуються на принципах управління підприємством

В управлінні підприємством виокремлюють такі основні функції:

- планування -- визначення мети діяльності підприємства;

- організація -- визначення і розподіл серед виконавців окремих завдань, повноважень та відповідальності;

- мотивація -- створення умов, за яких виконавці зможуть і бажатимуть виконувати пропоновану їм роботу якнайкраще;

- аналіз і контроль -- вимірювання та порівняння результатів наміченої діяльності із запланованими показниками; коригування діяльності в разі виявлених відхилень від плану.

На підприємстві застосовуються економічні, організаційно-розпорядчі, соціальні методи управління підприємством.

Економічні методи управління, які засновані на тому принципі, що рішення по соціально-економічним питанням, які стосуються діяльності підприємства, виробляються та приймаються органами управління з участю трудового колективу та уповноважених ним органів, проявляються в тому що всі члени несуть матеріальну відповідальність за комп'ютерну техніку, якою користуються, за стіл та стілець, що знаходиться в їх використанні. Також за погодженням членів трудового колективу на підприємстві постійно проводиться стимулювання членів колективу за допомогою матеріальних виплат: премії, нагородження за високі досягнення в роботі. Так, наприклад, у липні 2006 року матеріальне нагородження за хороші результати роботи у розмірі 300 грн. отримало 4 працівники: сортувальник, програміст, який розробив програмне забезпечення для обліку реалізованої продукції, організатор роздрібної торгівлі, начальник торгового відділу.

На основі вищезазначеного принципу трудовий колектив підприємства має право найняття робочої сили, а саме:

- розглядає і затверджує проект колективного договору;

- розгляд і вирішує згідно з статутом підприємства питання самоврядування трудового колективу;

- визначає і затверджує перелік і порядок надання працівникам соціальних пільг;

- бере участь у матеріальному і моральному стимулюванні продуктивної праці, заохочує винахідницьку і раціоналізаторську діяльність, порушує клопотання про представлення працівників до державних нагород.

На основі принципу здійснення управління підприємством у відповідності зі статутом, який, відповідно до Господарського Кодексу України, містить відомості мету і предмет діяльності підприємства, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, організаційно-розпорядчі методи проявляються в тому, що керівництво підприємства видає накази, розпорядження, кожен відділ підприємства має положення про відділ, в якому зазначені основні завдання, функції, права, відповідальність відділу, а також взаємовідносини з іншими підрозділами підприємства, мета діяльності, кожен працівник має посадову інструкцію, згідно з якою виконує свої обов'язки. Дисциплінарні вимоги до працівників встановлює керівництво, наприклад, вранці по приходу на роботу кожен працівник повинен поставити свій підпис в журналі до початку робочого часу. У разі якщо працівник запізнився, його можуть покарати шляхом позбавлення премії за поточний місяць, або винести догану.[11]

На основі принципу, який говорить про те що найняття (призначення, обрання) керівника підприємства є правом власника (власників) майна підприємства та реалізується безпосередньо або через уповноважені ним органи, директор підприємства призначається радою (правлінням) підприємства на термін своїх повноважень і затверджується засновниками.

Директор підприємства:

- самостійно розв'язує усі питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені Статутом підприємства до компетенції загальних зборів і ради (правління) підприємства;

- без доручення діє від імені підприємства, є представником його інтересів в усіх підприємствах, організаціях і органах;

- розпоряджується майном підприємства, укладає договори, видає доручення;

- відкриває в установах банків розрахунковий і інші рахунки підприємства;

- затверджує штат підприємства, видає накази, у тому числі про прийняття на роботу і звільнення з роботи, дає вказівки, що є обов'язковими для всіх працівників підприємства.

Організаційно-розпорядчі (адміністративно-правові) методи передбачають і застосування відповідних матеріальних, адміністративних і карно-правових санкцій. Так, на підприємстві протягом 1 півріччя 2006 року проведено 10 перевірок діяльності структурних підрозділів, в т.ч. 2 комплексних, 2 документальних і 3 тематичних. За результатами проведених перевірок виявлені порушення, зокрема: безпідставне списання матеріальних цінностей, безпідставне заниження обсягів наданих послуг, приватні розмови із службових телефонів, несвоєчасне віднесення ПДВ до податкового кредиту, заниження валових доходів, завищення валових витрат. За результатами проведених перевірок притягнуто до відповідальності 24 посадові особи, в т.ч. до дисциплінарної - 6 та до матеріальної - 18 осіб.

Загальна сума матеріальних санкцій, застосованих до працівників, становить 0,7 тис.грн.

На основі принципу, який гласить про те що рішення по соціально-економічним питанням, які стосуються діяльності підприємства, виробляються та приймаються органами управління з участю трудового колективу, соціальні методи на підприємстві проявляються в тому що органами управління за участю трудового колективу передбачають вивчення соціальних запитів та інтересів членів колективу, середовища виробництва, громадської думки, а також встановлення хороших взаємовідносин у колективі, максимальному задоволенні соціальних потреб працівників.

Управління підприємства може здійснюватися на принципах широкої демократії і активної участі його працівників у розв'язанні питань діяльності підприємства, а також поєднанням прав трудового колективу і власника майна підприємства для господарського використання.

Виходячи з принципу про вищий керівний орган підприємства, основною формою здійснення повноважень трудового колективу підприємства є його загальні збори, які скликаються за необхідністю, але не рідше одного разу на рік.

Питання, що підлягають розглядові загальними зборами, термін і місце їх проведення визначаються Дирекцією і доводяться до відома усіх працівників підприємства не пізніше ніж за 30 днів до проведення зборів.

Загальні збори правомочні, якщо присутні більше половини членів трудового колективу за винятком, коли ухвали мають прийматися більшістю голосів.

До виняткових правил загальних зборів членів підприємства належать:

- ухвалення Статуту підприємства, внесення до нього доповнень і змін;

- обрання директора і членів Дирекції - представників трудового колективу і їх заміна;

- затвердження Положення про Дирекцію;

- затвердження правил внутрішнього розпорядку;

- затвердження планів економічного і соціального розвитку підприємства;

- заслуховування і затвердження звітів Дирекції;

- прийняття ухвал про випуск цінних паперів, про порядок і обсяг виплачуваних за ними дивідендів;

- затвердження Положень про формування і розподіл доходів підприємства, фонду оплати праці, фонду виробничого і соціального розвитку підприємства;

- прийняття ухвал з продажу будівель і споруд, видатків на суму, що перевищує один мільйон карбованців (сума умовна);

- накладання стягнень на директора і членів Дирекції;

- прийняття ухвал про реорганізацію і ліквідацію підприємства.

Загальні збори мають право приймати також будь-які інші ухвали, пов'язані з їх статутною діяльністю.

Висновки

В ході дослідження принципів управління підприємством було розглянуто такі основні питання:

1) теоретичні основи управління підприємством;

основні методи управління та принципи, на яких засновані ці методи;,

різновиди та історія заснування принципів;

Отже, по результатам моєї курсової роботи я можу зазначити, що в управлінні підприємством можна застосовувати економічні, соціальні, організаційно-розпорядчі методи, кожен з яких обов'язково засновуються на принципах управління.

Можна відмітити, що здійснення управління відповідно до методів, визначених в першій главі має багато недоліків, які потрібно опрацьовувати та позбуватися їх. Так, наприклад, такими недоліками є відсутність нормативів витрат на підприємстві, недоліки в організаційній структурі, не дуже здоровий соціально-психологічний клімат колективу.

Я визначаю шляхи до усунення виявлених недоліків в управлінні підприємством, а також пропозиції з удосконалення методів управління.

Отже, при розгляді організаційної структури відділів було виявлено, що дана організація сполучає в собі елементи функціональної та дивізіональної форми структури організації.

Найбільш впливовими зовнішніми факторами для організації є постачальники товарів, закони та провадження державного регулювання, конкуренти та економічна ситуація, яка склалася в Україні.

В організації існує проблема перевитрат на утримання виробничого персоналу в загальних витратах становить 35,1%.

Саме через значні перевитрати в даній сфері вартість додана управлінням є від'ємною величиною і становить 10207 грн., тому рентабельність управління становить -132,9%, що свідчить про неефективне управління трудовими ресурсами, а отже низьку продуктивність праці управлінців.

Думаю, що до штатного розкладу необхідно включити посаду маркетолога та менеджера для проведення маркетингової стратегії, пошуку постачальників унікальних товарів і виконання функцій заступника директора.

Таким чином, я вважаю що проведені перетворення дадуть змогу більш ефективно здійснювати управління підприємством в частині управління персоналом, витратами, прибутками підприємства та управління в цілому.

А ефективне управління - це, як відомо залог успіху та процвітання підприємства.

Список використаних джерел

1. А. Акофф. Планування майбутньої корпорації. К. 1985.

2. Андрушків Б.М., Кузьмин О.Е. «Основи менеджменту».- Львів: «світ», 1995. -296 с.

3. Аппенянский А.И. «Человек и бизнес. Путь совершенства».-М.: Барс, 1995.-228с.

4. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 528 с.

5. Бреддик У. Менеджмент в организации: Учебное пособие. - М.: «Инфра-М», 1997. - 344с.

6. Веснин В.Р. Практический менеджмент персонала: Пособие по кадровой работе. - М.: Юристъ, 1998. - 496 с.

7. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник. - 3-е изд. - М.: Гардарики, 1999. - 528 с.

8. Вичев В.Н. Мораль и социальная психика.-М.: Триада-Лтд 1997.-314 с.

9. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. - М.: Банки и биржи, «ЮНИТИ», 1995. - 480с.

10. Гравин В. Дятлов В. Основы кадрового менеджмента - М 1996. - 608с.

11. Грейсон, О'Дейл. Американський менеджмент ХХ віку. К. 1991.

12. Доблаев В.Л. Теория организации. - М.: МГУ, 1995. - 157 с.

13. Дятлов В.А., Кибанов А.Я., Пихало В.Т. Управление персоналом. - М.: ПРИОР, 1998. - 385 с.

14. Завадський Й.С. Менеджмент: «Management» - 2-е. вид. - К. - Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1998. - Т.1. - 542 с.

15. Захарченко В.И. Качество составления экспортного контракта // Економіка. Фінанси. Право (укр). - 2001. - №1. - с. 30 - 32.

16. Зигерд В., Ланг Л. «Руководство без конфликтов»: сокр. пер. с нем. -М.: Экономика,1990.-335с.

17. Казанцев А.К., Подлесных В.И., Серова Л.С. Практический менеджмент: в деловых играх, хозяйственных ситуациях, задачах и тестах: Учебное пособие. - М.: ИНФРА-М, 1998. - 367 с.

18. Кабушкин Н.И. Основы менеджмента: Учеб. пособие. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: ТОО «Остожье», 1999. - 336 с.

19. Кнорринг В.И. Искусство управления М БЕК, 1997. - 288 с.

20. Коротков С. Концепция менеджмента.: Учебное пособие. - 1996.-304с.

21. Ладанов И.Д. Психология управления рыночными структурами: преобразующее лидерство. - М.: УЦ «Перспектива», 1997. - 321с.

22. Лукашевич В. Основы менеджмента в торговле.: Учебное пособие. - 1996.-191с.

23. Ладанов И. Д. Практический менеджмент. -М. 1995. -491 с.

24. Майталь Ш. Экономика для менеджеров Учебник. - пер. с англ. - М.: «Инфра-М», 1993. - 306с.

25. Майкл Меськон и др. Основы менеджмента. - М.: Экономика, 1995. - 243 с.

26. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Учебник. - пер. с англ. - М.: «Дело», 1994. - 702с.

Размещено на Allbest.ru