Моделювання в управлінні

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Тести

1. Форма інвестування, яка здійснюється з метою впровадження інновацій у виробництво - це:

а) ризиковий капітал;

б) капітальні вкладення;

в) інтелектуальні інвестиції;

г) інноваційні інвестиції;

д) імітаційний капітал.

2. Нове технічне рішення, що має визначений науково-технічний рівень та промислове значення, це:

а) винахід;

б) відкриття;

в) ноу-хау;

г) інновація;

д) проектне рішення.

3. Комплексне технічно-економічне дослідження об'єкту з метою розвитку його корисних функцій при оптимальному співвідношенні між його значущістю для споживача та витратами на здійснення - це:

а) метод визначення ефективності використання інновацій;

б) метод функціонально-вартісного аналізу;

в) метод визначення ефективності витрат на інноваційну діяльність;

г) факторний аналіз функціонування технологічної низки.

2. Моделювання при прийнятті управлінських рішень: поняття та підходи

Великі успіхи та визнання в усіх галузях сучасної науки принесло широке застосування у XX ст. методу моделювання. Однак методологія моделювання тривалий час розвивалась незалежно окремими науковцями. Була відсутня єдина система понять, термінологія. Лише поступово визначалося значення моделювання як методу наукового пізнання, як важливої наукової категорії. Саме тому використання моделей управління є актуальним на сучасному етапі.

Під моделюванням розуміють процес побудови, вивчення та використання моделей. Воно обов'язково включає побудову абстракцій, аналогій, конструювання наукових гіпотез. Тому, звичайно, можна запитати: чи є моделювання особливим методом наукового пізнання, чи не є воно синонімом процесу теоретичного дослідження або процесу пізнавальної діяльності взагалі?

Моделювання є загальнонауковим методом пізнання об'єктивної реальності, заснований на вивченні моделей, які відтворюють реальність. Він базується на теорії подібності, а тому вивчення об'єкта за моделлю базується на принципі аналогії.

Хоча всі суттєві проблеми моделювання пов'язані з поняттям моделей, принципами і методами їх побудови та аналізу, а моделювання як метод наукового пізнання, велику історію, до цього часу вчені не можуть однозначно відповісти на питання: що таке модель?

Модель - матеріальний об'єкт, який у процесі дослідження замінює об'єкт-оригінал так, що його детальне вивчення дає нові знання про об'єкт-оригінал.

Система управління підприємством в ринкових умовах розглядається як певний механізм управління відносинами, який включає в себе:

- закони управління, що повторюють взаємозв'язок між елементами системи управління, забезпечуючи її цілісність і дієвість;

- функції і методи управління, що є конкретними формами та прийомами цілеспрямованої дії органів управління на інтереси та умови життєдіяльності учасників колективної праці;

- інформацію щодо питань про соціальні та виробничі процеси;

- інструментарій і важелі такого впливу, як плани, рішення, державні замовлення, норми та нормативи, форми морального і матеріального стимулювання;

- організаційну структуру, яка розкриває внутрішню будову системи управління і відображає особливості та загальний розподіл праці, її кооперацію, специфіку виконання конкретних функцій і методів управлінської діяльності;

- технічні засоби збору, обробки та зберігання інформації, що підвищують продуктивність праці;

- кадри управління, тобто керівників, спеціалістів, допоміжний персонал.

Усі методи прийняття рішень базуються на моделях. Моделі - це наукові інструменти. Модель - це зображення визначеного реального предмета чи ситуації.

Моделі не можуть, та й не повинні зображувати всі дрібні деталі предмета чи ситуації. Передбачається, що в моделях відображені найбільш істотні їхні риси.

Шляхом виключення багатьох деталей, модель пропонує спрощений погляд на загальну дійсність. Багато деталей не беруться до уваги, тому що вони не є необхідними для прийняття дрібних рішень. Риси та деталі, що входять в модель, повинні відповідати меті, з якою вона створюється. Одним із критеріїв успішної моделі є наявність прийнятного балансу реальних і абстрактних рис. Занадто велика кількість реальних деталей у моделі приведе до того, що вона буде відбивати і ті аспекти реальної ситуації, що нас не цікавлять. Зайва кількість абстрактних рис зміщує фокус занадто далеко від конкретної ситуації.

Моделювання в управлінні дозволяє зробити суттєвий крок в бік кількісних оцінок і кількісного аналізу результатів рішень, що приймаються, підняти його на якісно новий рівень, розробити і впроваджувати у практику прийняття управлінських рішень сучасні технології.

Професійне використання моделей управління дозволяє менеджеру контролювати інтуїтивні судження при прийнятті рішень, частково забезпечувати узгодженість і надійність прийнятих управлінських рішень. Використання моделей управління приносить в практику управлінських рішень елемент системності, забезпечує ефективність взаємодії різних етапів прийняття рішень.

Метод моделювання в управлінні діяльністю підприємства може застосовуватися для дослідження об'єктів будь-якої природи, і, в свою чергу, всі об'єкти можуть стати засобом моделювання.

Моделі управління прийнято ділити на два великих класи: моделі матеріальні (предметні) - предметні (геометричні), фізичні, аналогові та моделі ідеальні (змістовні) - знакові і математичні (функціональні та структурні). Знакові бувають: словесно-описові та графічні (портретні та умовні).

Перші проявляються в будь-яких матеріальних об'єктах, які мають природне або штучне походження (відібрані в природі або свідомості людини для дослідження); інші є продуктом людського мислення; операції з такими моделями здійснюються у свідомості людини.

У класі матеріальних моделей найбільш характерні предметні, фізичні та аналогові моделі.

Предметні (геометричні) моделі призначені для аналізу в основному тих якостей об'єкту, які визначаються його розмірами, формою, іншими ознаками, які характеризують об'єкт без урахування його внутрішньої природи.

Фізичні моделі дозволяють вивчати властивості об'єкта або процесу із збереженням його фізичної природи або хімічних властивостей. Це лабораторні дослідно-програмні установки у хімічних технологіях, гідродинамічні моделі судів і гідротехнічних приміщень, аеродинамічні моделі літальних апаратів і тощо.

Ці моделі є матеріальними об'єктами тієї ж природи, що і об'єкт-оригінал. Подібність оригіналу та моделі в цьому випадку проявляється в одних і тих же законах відповідної області явищ. Фізичне моделювання особливо розповсюджене у технічних науках. В управлінні фізичному моделюванню відповідає поняття реального економічного експерименту.

Аналогові моделі відповідають тим же цілям, що й фізичні, але природа процесів, які використовуються в оригіналі та моделі, різна. Аналогові моделі зображують предмети чи ситуації, заміняючи різні реальні елементи іншими, що відрізняються формою чи властивостями. Типовий приклад - електронне моделювання на аналоговій обчислювальній машині. В основі аналогового моделювання лежить подібність між математичними описами процесів оригіналу і моделі.

Клас ідеальних моделей об'єднує різноманітні моделі, які відрізняються, перш за все, за ступенем формалізації діяльності.

У науковому пізнанні основним видом ідеальних моделей є знакові моделі, які використовують певну формалізовану мову. В свою чергу важливими видами знакових моделей є словесно-описові, графічні та математичні.

Словесно-описові є описанням властивостей реального або уявного об'єкта на звичайній мові. Це можуть бути технічні завдання, постановка завдання при проектуванні повністю АСУ, пояснювальна записка до проекту тощо. Такі моделі дозволяють описати об'єкт достатньо повно, але їх не можна використовувати для аналізу, прогнозу, одержання нової інформації про об'єкт.

Графічні моделі залежно від призначення можна поділити на портретні та умовні. Графічно портретна модель - це модель, яка графічними засобами відображає реально або теоретично досліджені властивості, характеристики об'єкта (схема конструкції, план місцевості, схема маршрутів транспорту тощо).

Графічна умовна модель призначена для відображення графічного образу характеристик, властивостей об'єкта, які неможливо спостерігати (графіки, гістограми, діаграми).

Математичні моделі описують властивості системи, які забезпечують вирішення завдань процесів на мові математики (функціональна та логічна залежність, алгебраїчні системи, диференційні рівняння, графічні структури тощо).

Математичне моделювання - метод дослідження, що заснований на аналогії процесів і явищ, різних за своєю природою, які описуються однаковими математичними залежностями. Математичне моделювання є важливою формою моделювання, планування та управління.

З розвитком математики, електронної обчислювальної техніки, загально методологічних і предметних наук різноманітність математичних моделей збільшується, з'являються нові форми математичного моделювання.

Математичну модель - це певний чинник зовнішніх умов об'єкта X (“входу”) до характеристик об'єкта Y (“виходу”). За способом вираження відношень між зовнішніми умовами, внутрішніми параметрами та характеристиками математичні моделі поділяються на два основних види: функціональні та структурні.

Основна мета функціональних (або кібернетичних) моделей - пізнання сутності об'єкта через найважливіші прояви цієї сутності: діяльність, функціонування, поведінка. Внутрішня структура при цьому не вивчається, а інформація про структуру не використовується. Функціональна модель імітує поведінку об'єкта так, що, задаючи значення “входу” X, можна одержати значення “виходу” Y. Побудувати функціональну модель - це відшукати оператор D, який пов'язує X та Y:

Y=D(X)

управлінське рішення матеріальна ідеальна модель

Структурні моделі відображають внутрішню організацію об'єкта: його складові частини, внутрішні параметри, їх взаємозв'язок із “входом” і “виходом” тощо.

Функціональні та структурні моделі доповнюють одна одну. З одного боку, при вивченні функціональних моделей виникають гіпотези про внутрішню структуру об'єкта, які пояснюють його функціонування, і тим самим відкривається шлях для структурного моделювання. З іншого боку, аналіз структурних моделей надає інформацію про те, як об'єкт реагує на зміни внутрішніх умов.

Застосування моделювання в економічних дослідженнях призвело до виникнення наступних трьох груп моделей:

1. Дескриптивні - відомі також як моделі описового характеру, що застосовуються для оцінки фінансового стану підприємства. До них відносять побудову системи звітних балансів, представлення фінансової звітності у різних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, системи аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записи до звітності. Такі моделі засновані на використання інформації фінансової звітності.

2. Предикативні - носять передбачувальний прогностичний характер і використовуються для прогнозування доходів підприємства та його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширеними з них є розрахунок точки критичного обсягу продаж, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу, моделі ситуаційного аналізу.

3. Нормативні - дозволяють порівняти фактичні результати діяльності підприємства з очікуваними, що розраховані за бюджетом. Ці моделі використовуються при внутрішньому фінансовому аналізі, їх зміст зводиться до встановлення нормативів за кожною статтею витрат за технологічними процесами, видами виробів, центрами відповідальності і до аналізу відхилень фактичних даних від цих нормативів. Аналіз у значному ступені базується на застосуванні системи жорстко детермінованих факторних моделей.

Основні підходи до побудови моделей управління та їх характеристика наведені в табл. 1.

Таблиця 1. Підходи до побудови моделей управління

Розглянуті моделі та підходи управління є важливими у практичному застосуванні. Кожен з підходів до управління діяльністю підприємства має свої переваги, недоліки, можливості та обмеження. Перший підхід орієнтований на формування структур фінансового управління; для другого характерний акцент на технологічну сторону; у центрі уваги третього знаходяться соціально-психологічні аспекти організаційних структур фінансового управління; у четвертому підході організаційна структура розглядається як відкрита система управління.

Процес моделювання в управлінні діяльністю включає три елементи:

1) суб'єкт (дослідник);

2) об'єкт дослідження;

3) модель, опосередковану відносно пізнавального суб'єкта та пізнаваного об'єкта.

Головна особливість моделювання в тому, що це метод опосередкованого пізнання за допомогою об'єктів-замінників. Модель виступає своєрідним інструментом пізнання, який дослідник ставить між собою та об'єктом, і за допомогою якого вивчається досліджуваний об'єкт.

Перший етап побудови моделі передбачає наявність певних знань про об'єкт-оригінал. Пізнавальні можливості моделі обумовлюються тим, що відображають будь-які суттєві особливості об'єкта-оригіналу. Питання про необхідність в достатній мірі схожості оригіналу та моделі потребує конкретного аналізу.

Таким чином, вивчення одних сторін змодельованого об'єкта здійснюється ціною відмови від відображення інших сторін. Тому будь-яка модель замінює оригінал лише в суворо обмеженому змісті. Причому для одного об'єкта може бути побудовано декілька “спеціалізованих” моделей.

На другому етапі процесу моделювання модель виступає самостійним об'єктом дослідження. Однією з форм такого дослідження є проведення експериментів, за яких свідомо змінюються умови функціонування моделі та систематизуються дані про її поведінку. Результатом цього етапу є сукупність знань про модель, показників, що описують її стан і поведінку.

На третьому етапі здійснюється перенесення значень з моделі на оригінал - формування сукупності знань про об'єкт. Цей процес перенесення знань проводиться за певними правилами. Знання про модель повинні бути змінені з урахуванням тих якостей об'єкту, які не знайшли відображення або були змінені при побудові моделі.

Четвертий етап - практична перевірка одержаних за допомогою моделей управління знань та їх використання для побудови узагальненої теорії об'єкта, його перебудови або управління ним.

Для розуміння сутності моделювання важливо мати на увазі, що моделювання - не єдиний спосіб отримання знань про об'єкт. Ця обставина враховується не тільки на етапі побудови моделі, але і- на завершальній стадії, коли проходить об'єднання та узагальнення результатів дослідження.

Моделювання є циклічним процесом. Це означає, що за першим чотирьох етапним циклом може слідувати другий, третій і т.д. При цьому знання про досліджуваний об'єкт розширюються, а кінцева модель поступово удосконалюється. Недоліки, що виявляються після першого циклу моделювання та обумовлені недостатніми знаннями про об'єкт і помилками в побудові моделі, можна виправити у наступних циклах. В методології моделювання, таким чином, закладені глибокі можливості саморозвитку.

3. Список використаних літературних джерел

Виноградський М.Д. Організація праці менеджера: навч. посібн. [для студ. екон. ВНЗів] / М.Д. Виноградський, А.М. Виноградська, О.М. Шканова. -- К.: Вид-во "Кондор", 2003. -- 414 с.

Кузьмін О.Є. Керівництво організацією: навч. посібн. / О.Є. Кузьмін, Н.Т. Мала, О.Г. Мельник, І.С. Процик. - Львів: Вид-во НУ "Львівська політехніка", 2008. -- 244 с.

Мала Н.Т. Управлінські рішення: класифікація та процес прийняття / Н.Т. Мала // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". -- Сер.: Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. - Львів : Вид-во НУ "Львівська політехніка", 2007. -- № 605. -- С. 20-24.

Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті: навч. посібн. / за ред. д-р екон. наук, проф. Ф.Ф. Бутинця, канд. екон. наук, доц. М.М. Шигун. - Житомир : Вид-во ЖДТУ, 2004. -- 352 с.

Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління : навч. посібн. / Л.Е. Орбан-Лембрик. -- К. : Академвидав, 2003. -- 568 с.

Размещено на Allbest.ru