Управління використанням капіталу в операційній діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління використанням капіталу в операційній діяльності підприємства

Система управління використанням капіталу реалізує свою головну мету та основні задачі шляхом здійснення певних функцій. Ці функції поділяються на дві основні групи, обумовлені комплексним змістом розглянутої системи управління:

1. Функції управління використанням капіталу підприємства як керуючої системи. Ці функції є складовими частинами будь-якого процесу управління (будь-якої керуючої системи) незалежно від виду діяльності підприємства, його організаційно-правової форми, розміру, форми власності і т. п. У теорії управління ці функції характеризуються як загальні.

2. Функції управління використанням капіталу як спеціальної області управління підприємством. Склад цих функцій визначається конкретним об'єктом даної керуючої системи. Теорія управління розглядає ці функції як специфічні.

Одна з основних функцій управління використанням капіталу як спеціальної області управління підприємством є управління використанням капіталу в операційній діяльності підприємства. Функціями цього управління є розподіл використовуваного капіталу в розрізі основного і оборотного його видів; обґрунтування напрямків найбільш ефективного використання основного капіталу і своєчасного оновлення окремих видів необоротних активів; вибір найбільш ефективних форм реновації основних засобів і нематеріальних активів; пошук і реалізація резервів підвищення ефективності використання оборотного капіталу підприємства.

Функції управління використанням капіталу в операційній діяльності підприємства:

а) Розробка політики управління використанням капіталу в операційному процесі;

б) Управління використанням операційного основного капіталу;

в) Управління використанням оборотного капіталу.

Політика управління використанням капіталу в операційному процесі підприємства

Політика управління використанням операційного капіталу являє собою найважливішу складову частину загальної стратегії управління використанням капіталу підприємства, яка полягає в оптимізації його обсягу і складу, раціоналізації його обігу та забезпечення зростання його ефективності (продуктивності).

Етапи розробки політики управління використанням капіталу в організаційному процесі:

1. Аналіз використання капіталу в операційній діяльності підприємства у попередньому періоді. Метою такого аналізу є виявлення основних тенденцій у розвитку операційного капіталу підприємства та оцінка досягнутого рівня ефективності його використання. На цьому етапі аналізується:

· динаміка загального обсягу використання капіталу в операційній діяльності підприємства;

· динаміка складу операційного капіталу в розрізі основного і оборотного його видів;

· динаміка оборотності використовуваного операційного капіталу в цілому, в тому числі оборотного капіталу;

· динаміка рівня ефективності використання операційного капіталу на підприємств;

· основні чинники, що вплинули на зміну рівня ефективності використання операційного капіталу.

2. Визначення загальної потреби в капіталі, необхідному для використання в операційному процесі підприємства в майбутньому періоді. Розрахунок загальної потреби в капіталі, що використовується в операційній діяльності підприємства, що ґрунтується на показнику «капіталомісткість продукції» та виробничій програмі на майбутній період.

3. Оптимізація складу використовуваного операційного капіталу в розрізі його видів. Така оптимізація складу операційного капіталу підприємства спрямована, з одного боку, на забезпечення повного корисного використання активів, які формуються за рахунок основного і оборотного капіталу, а з іншого, - на формування умов прискорення обороту операційного капіталу в цілому.

Оптимізація складу використовуваного операційного капіталу в розрізі його видів вимагає обліку галузевих особливостей здійснення операційної діяльності, середньої тривалості операційного циклу на підприємстві, а також оцінки позитивних і негативних особливостей функціонування активів, сформованих за рахунок основного і оборотного капіталу підприємства.

4. Вибір найбільш прогресивних видів активів, що формуються за рахунок операційного капіталу. Сучасне ринок капіталу і капітальних товарів пропонує для формування операційних активів підприємства ряд альтернативних об'єктів та інструментів.

У процесі їх конкретного вибору слід за інших рівних умов враховувати їх перспективність, багатофункціональність, здатність генерувати прибуток у різних господарських ситуаціях використання і відповідно підвищувати ринкову вартість підприємства.

5. Забезпечення максимального залучення в операційний процес всього потенціалу активів, сформованих за рахунок операційного капіталу. У процесі управління сформованими активами повинні бути визначені рівні корисного їх участі в операційному процесі і вжиті заходи до підвищення ефективності використання виробничих основних фондів, запобігання утворенню й прискоренню використання наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, прискоренню інкасації, простроченої дебіторської заборгованості і т.п.

6. Забезпечення умов прискорення обороту капіталу, що використовується в операційному процесі. Створення таких умов у процесі розробки політики управління використанням операційного капіталу надає як пряме, так і непрямий вплив на ефективність цього використання.

Висока роль прискорення обороту операційного капіталу у формуванні операційного прибутку (тобто кінцевого ефекту використання цього капіталу) визначає необхідність постійного управління цим процесом. Процес цього управління повинен враховувати характер кругообігу сукупного операційного капіталу та окремих його видів при здійсненні операційної діяльності. З метою ефективного управління оборотом операційного капіталу формуються за його рахунок операційні активи прийнято підрозділяти на підприємстві на наступні групи:

а) високооборотні операційні активи. До них належать виробничі запаси із закупівлею і доставкою яких немає проблем, а відповідно і немає необхідності формування страхових і сезонних їх розмірів; запаси готової продукції, що користуються попитом споживачів; короткострокова дебіторська заборгованість; грошові активи в національній та іноземній валюті, постійно обслуговують операційний процес;

б) операційні активи з нормальною оборотністю. До них відносяться інші види оборотних операційних активів підприємства, що не увійшли до складу групи. Як правило, вони складають переважну частину активів, сформованих за рахунок операційного капіталу;

в) низько оборотні операційні активи. До них відносяться необоротні операційні активи, що формуються за рахунок основного капіталу підприємства - виробничі основні засоби і нематеріальні активи, що використовуються в операційному процесі.

7. Забезпечення мінімізації втрат вартості операційного капіталу в процесі його використання. Всі види операційних активів, сформовані за рахунок операційного капіталу, в тій чи іншій мірі схильні до ризику втрат вартості в процесі виробничого використання. Так, необоротні активи - машини, механізми, устаткування, окремі нематеріальні активи - схильні до втрат вартості у зв'язку з моральним старінням з появою більш ефективних їх аналогів; запаси товарно-матеріальних цінностей - втрат від природних втрат; дебіторська заборгованість - втрат від неповернення або несвоєчасного повернення; грошові активи - інфляційним втрат вартості і т. п. Тому політика управління операційним капіталом Повинна бути спрямована на мінімізацію втрат його вартості на підприємстві.

8. Забезпечення реального відображення в обліку вартості операційного капіталу. В умовах інфляційної економіки тільки за реальне відображення вартості активів, сформованих за рахунок операційного капіталу (а відповідно і реальне відображення вартості основного і оборотного операційного капіталу) може бути правильно визначена ефективність використання цього капіталу.

Управління використанням операційного основного капіталу підприємства

Процес управління використанням операційного основного капіталу будується на підприємстві з урахуванням особливостей обороту цього капіталу. Спочатку авансований у необоротні операційні активи основний капітал у міру подальшого обороту в операційному процесі підприємства функціонує у двох основних формах:

* у формі реально функціонуючих внеобротних операційних активів (основних засобів і нематеріальних активів), що відображаються за залишковою їх вартості;

* у формі накопиченої суми амортизації (зносу) використовуються в операційному процесі необоротних активів.

З урахуванням перерахованих форм використання операційного основного капіталу формується і система цілей його використання (рис. 1).

Малюнок 1. Система цілей використання операційного основного капіталу

Розглянута система цілей становить основу формування політики управління використанням операційного основного капіталу підприємства.

Управління використанням оборотного капіталу.

Цілеспрямоване управління використанням оборотного капіталу в операційному процесі, а відповідно і оборотними активами підприємства, визначає необхідність попередньої їх класифікації.

Класифікація оборотних активів, сформований за рахунок операційного капіталу

1. За характером фінансових джерел формування виділяють валові, чисті та власні оборотні активи.

а) Валові оборотні активи (або оборотні кошти в цілому) характеризують загальний їх обсяг, сформований за рахунок як власного, так і позикового капіталу. У складі звітного балансу підприємства вони відображаються як сума другого і третього розділів його активу.

б) Чисті оборотні активи (або чистий робочий капітал) характеризує ту частину їх обсягу, що сформована за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу.

в) Власні оборотні активи (або власні оборотні кошти) характеризують ту їх частина, яка сформована за рахунок власного капіталу підприємства.
Якщо підприємство не використовує довгостроковий позиковий капітал для фінансування оборотних коштів, то суми власних і чистих оборотних активів співпадають.

2. Види оборотних активів. За цією ознакою вони класифікуються в практиці фінансового менеджменту наступним чином:

а) Запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів. Цей вид оборотних активів характеризує обсяг вхідних матеріальних потоків оборотного капіталу у формі запасів, що забезпечують виробничу діяльність підприємства.

б) Запаси готової продукції. Цей вид оборотних активів характеризує обсяг виходять матеріальних потоків оборотного капіталу у формі запасів виготовленої продукції, призначеної до реалізації. У практиці фінансового менеджменту до цього виду оборотних активів додають зазвичай обсяг незавершеного виробництва (з оцінкою коефіцієнта його завершеності за окремими видами продукції в цілому). При значному обсязі і тривалості циклу незавершеного виробництва його виділяють в процесі управлінням використанням оборотного капіталу в окремий вид оборотних активів.

в) Дебіторська заборгованість. Вона характеризує суму заборгованості на користь підприємства, представлену фінансовими зобов'язаннями юридичних і фізичних осіб за розрахунками за товари, роботи, послуги, видані аванси і т.п.

г) Грошові активи. У практиці фінансового менеджменту до них відносять не тільки залишки грошових коштів у національній та іноземній валюті (у всіх їхніх формах), а й суму короткострокових фінансових вкладень, які розглядаються як форма інвестиційного використання тимчасово вільного залишку грошових активів, що входять до складу операційного оборотного капіталу (так званий «спекулятивний залишок грошових коштів»).

д) Інші види оборотних активів. До них відносяться оборотні активи, не включені до складу вище розглянутих їх видів, якщо вони відображаються в загальній їх сумі (витрати майбутніх періодів тощо).

3. Характер участі в операційному процесі. Відповідно до цього ознакою оборотні активи (або оборотний капітал) диференціюються наступним чином:

а) Оборотні активи, що обслуговують виробничий цикл підприємства (запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів; обсяг незавершеного виробництва, запаси готової продукції);

б) Оборотні активи, що обслуговують фінансовий (грошовий) цикл підприємства (дебіторська заборгованість та ін.)

Більш докладно диференціація оборотних активів за цією ознакою буде розглянута при характеристиці виробничого і фінансового (грошового) циклів підприємства.

4. Період функціонування оборотних активів. За цією ознакою виділяють такі їх види:

а) Постійна частина оборотних активів. Вона являє собою незмінну частину їх розміру, яка не залежить від сезонних та інших коливань операційної діяльності підприємства і не пов'язана з формуванням запасів товарно-матеріальних цінностей сезонного зберігання, дострокового завозу та цільового призначення. Іншими словами, вона розглядається як незнижуваний мінімум оборотних активів, необхідний підприємству для здійснення операційної діяльності.

б) Змінна частина оборотних активів. Вона являє собою варіюють їх частина, яка пов'язана із сезонним зростанням обсягу виробництва і реалізації продукції, необхідністю формування в окремі періоди господарської діяльності підприємства запасів товарно-матеріальних цінностей сезонного зберігання, дострокового завозу та цільового призначення. У складі цього виду оборотних активів виділяють зазвичай максимальну і середню їх частину.

Класифікація оборотних активів підприємства не обмежується перерахованими вище основними ознаками. Вона буде доповнена в процесі подальшого викладу питань управління використання оборотного капіталу.

Управління використанням оборотного капіталу підприємства пов'язано з конкретними особливостями формування його операційного циклу. Операційний цикл підприємства являє собою період повного обороту всієї суми оборотних активів, у процесі якого відбувається зміна окремих їх видів. Постійний процес цього обороту представлений на малюнку 2.

Малюнок 2. Характеристика руху оборотних активів в процесі операційного циклу підприємства

капітал управління операційний актив

Найважливішою характеристикою операційного (виробничо-комерційного) циклу, що істотно впливає на обсяг, структуру та ефективність використання оборотного капіталу, є його тривалість. Вона включає період часу від моменту витрачання підприємством грошових коштів на придбання вхідних запасів матеріальних оборотних активів до надходження грошей від дебіторів за реалізовану їм продукцію.

У процесі управління оборотним капіталом в рамках операційного циклу виділяють дві основні його складові: 1) виробничий цикл підприємства; 2) фінансовий цикл (або цикл грошового обороту) підприємства.

Виробничий цикл підприємства характеризує період повного обороту матеріальних елементів оборотного капіталу, що використовується для обслуговування виробничого процесу, починаючи з моменту надходження сировини, матеріалів і напівфабрикатів на підприємство та закінчуючи моментом відвантаження виготовленої з них готової продукції покупцям.

Використання капіталу у операційній діяльності фінансовий цикл (цикл грошового обороту) підприємства представляє собою період повного обороту грошової форми оборотного капіталу, інвестованих в оборотні активи, починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за одержані сировину, матеріали та напівфабрикати, і закінчуючи інкасацією дебіторської заборгованості за поставлену готову продукцію.

Між тривалістю виробничого та фінансового циклів підприємства існує тісний зв'язок, яка графічно представлена на малюнку 3.

Малюнок 3. Схема взаємозв'язку виробничого та фінансового циклів обігу оборотного капіталу підприємства

Інвестиційна політика підприємства

Інвестиційна діяльність підприємства підпорядкована певній інвестиційній політиці, розробленій підприємством в складі його фінансової стратегії (для інституційних інвесторів - інвестиційних компаній, інвестиційних фондів і т. п. - вона розробляється, як самостійна інвестиційна стратегія). Основною ціллю інвестиційної політики є забезпечення найефективніших шляхів розширення активів підприємства з позицій перспектив його розвитку і збільшення його ринкової вартості. З врахуванням цієї цілі зміст політики управління інвестиціями підприємства можна сформулювати наступним чином: інвестиційна політика представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка є у виборі і реалізації найефективніших шляхів розширення об'єму його активів для забезпечення основних напрямків його розвитку.

Інвестиційна політика підприємства передбачає:

1. Формування окремих напрямків інвестиційної діяльності підприємства у відповідності із стратегією його економічного розвитку. Розробка напрямків інвестиційної діяльності підприємства базується на стратегії його економічного розвитку в майбутньому періоді і покликана вирішувати наступні задачі:

- визначення співвідношення різних форм інвестування на окремих етапах перспективного періоду. Форми інвестування визначаються функціональною направленістю діяльності підприємства, його розмірами, стадією його життєвого циклу і рядом інших умов;

- визначення галузевої направленості інвестиційної діяльності. Ця задача вирішується для підприємств, що здійснюють багатогалузеву господарську діяльність;

- визначення регіональної направленості інвестиційної діяльності. Така задача вирішується підприємствами з регіональною диверсифікацією діяльності. Формування окремих напрямків інвестиційної діяльності підприємства у відповідності із стратегією його економічного розвитку дозволяє визначити пріоритетні цілі і задачі цієї діяльності за окремими етапами майбутнього періоду.

2. Дослідження і врахування умов зовнішнього інвестиційного середовища і кон'юнктури інвестиційного ринку. В процесі такого дослідження вивчаються правові умови інвестиційної діяльності в цілому і в розрізі окремих форм інвестиційної діяльності («інвестиційний клімат»); аналізується поточна кон'юнктура інвестиційного ринку і фактори, що визначають її; прогнозується найближча кон'юнктура інвестиційного ринку в розрізі окремих його сегментів, пов'язаних з діяльністю підприємства.

3. Пошук окремих об'єктів інвестування і оцінка їх відповідності напрямкам інвестиційної діяльності підприємства. В процесі реалізації цього напрямку інвестиційної політики вивчається поточна пропозиція на інвестиційному ринку, відбираються для вивчення окремі інвестиційні проекти і фінансові інструменти, що найповніше відповідають напрямкам інвестиційної діяльності підприємства для оновлення складу діючих її видів; проводиться детальна експертиза відібраних об'єктів інвестування.

4. Забезпечення високої ефективності інвестицій. Відібрані на попередньому етапі об'єкти інвестування аналізуються з позиції їх економічної ефективності. При цьому для кожного об'єкту інвестування використовується конкретна методика оцінки ефективності. За результатами оцінки проводиться ранжирування окремих інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування за критерієм їх ефективності (дохідності). При інших рівних умовах відбираються для реалізації ті об'єкти інвестування, які забезпечують найбільшу ефективність.

5. Забезпечення мінімізації фінансових ризиків, пов'язаних з інвестиційною діяльністю. В процесі реалізації цього напрямку інвестиційної політики повинні бути в першу чергу оцінені ризики, властиві кожному конкретному об'єкту інвестування. За результатами оцінки проводиться ранжирування окремих об'єктів інвестування по рівню їх ризиків і відбираються для реалізації ті з них, які при інших рівних умовах забезпечують мінімізацію інвестиційних ризиків.

Поряд з ризиками окремих об'єктів інвестування оцінюються фінансові ризики, пов'язані з інвестиційною діяльністю в цілому. Ця діяльність пов'язана з відволіканням фінансових засобів у великих розмірах і, як правило, на тривалий період, що може призвести до зниження рівня платоспроможності підприємства по поточних господарських операціях. Крім того, фінансування окремих інвестиційних проектів здійснюється часто за рахунок значного залучення позичкового капіталу, що може призвести до зниження рівня фінансової стійкості підприємства в довгостроковому періоді. Тому в процесі формування інвестиційної політики слід завчасно прогнозувати, як вплинуть фінансові ризики, пов'язані з інвестиційною діяльністю, на дохідність, платоспроможність і фінансову стійкість підприємства.

6. Забезпечення ліквідності інвестицій. Здійснюючи інвестиційну діяльність слід передбачати, що в силу суттєвих змін зовнішнього середовища, кон'юнктури інвестиційного ринку або стратегії розвитку підприємства в майбутньому періоді по окремих об'єктах інвестування може різко знизитися очікувана дохідність, підвищитися рівень ризиків, знизитися значення інших показників їх інвестиційної привабливості для підприємства. Це буде вимагати прийняття рішення про своєчасний вихід з окремих інвестиційних програм і реінвестування капіталу. З цією ціллю по кожному об'єкту інвестування повинен бути оцінений ступінь його майбутньої ліквідності. За результатами оцінки проводиться ранжирування окремих інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування по критерію їх ліквідності. При інших рівних умовах відбираються для реалізації ті з них, які мають найбільшу ліквідність.

7. Визначення необхідного об'єму інвестиційних ресурсів і оптимізація структури їх джерел. Всі напрямки і форми інвестиційної діяльності підприємства здійснюються за рахунок інвестиційних ресурсів, що формуються ним. Інвестиційні ресурси представляють собою всі види грошових і інших активів, що залучаються для здійснення вкладів в об'єкти інвестування. В процесі реалізації цього напрямку інвестиційної політики підприємства прогнозується загальна потреба в інвестиційних ресурсах, необхідних для здійснення інвестиційної діяльності в передбачуваних об'ємах; визначається можливість формування інвестиційних ресурсів за рахунок власних фінансових джерел; виходячи з ситуації на грошовому ринку визначається доцільність залучення для інвестиційної діяльності позичкового капіталу. В процесі оптимізації структури джерел інвестиційних ресурсів забезпечується раціональне співвідношення власних і залучених фінансових засобів, а також диверсифікація залучених джерел фінансування інвестицій по окремих кредиторах потоках майбутніх платежів з ціллю попередження зниження фінансової стійкості і платоспроможності підприємства в майбутньому періоді.

8. Формування і оцінка інвестиційного портфелю підприємства. З врахуванням можливого залучення об'єму інвестиційних ресурсів, а також оцінки інвестиційних якостей окремих об'єктів інвестування проводиться формування сукупного інвестиційного портфелю підприємства. При формуванні інвестиційного портфелю слід врахувати, що високий рівень дохідності окремих і об'єктів інвестування рідко супроводжується мінімальним рівнем їх інвестиційних ризиків і високим ступенем ліквідності. Тому в процесі формування інвестиційного портфелю визначаються принципи його і формування з врахуванням фінансового менталітету керівництва, а потім кожен об'єкт інвестування, який відбирається в нього, оптимізується по співвідношенню рівня дохідності, інвестиційного і ризику і ліквідності. На заключному етапі формування інвестиційного портфелю проводиться його оцінка і оптимізація по перерахованих критеріях в цілому. Сформований інвестиційний портфель розглядається як сукупність інвестиційних програм, що реалізуються в майбутньому періоді.

9. Забезпечення шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм. Намічені до реалізації інвестиційні програми повинні бути виконані якнайшвидше виходячи з наступних міркувань: перш за все, високі темпи реалізації кожної інвестиційної програми сприяють прискоренню економічного розвитку підприємства в цілому; крім того, чим швидше реалізується інвестиційна програма, тим швидше починає формуватися додатковий грошовий потік у вигляді прибутку і амортизаційних відрахувань; прискорення реалізації інвестиційних програм скорочує терміни використання позичкового капіталу; нарешті, швидка реалізація інвестиційних програм сприяє зниженню інвестиційних ризиків, пов'язаних з несприятливою зміною кон'юнктури інвестиційного ринку, погіршенням інвестиційного клімату в цілому.

В процесі формування інвестиційної політики підприємства, як правило, виділяють три основні напрямки:

1) реальні інвестиції;

2) фінансові інвестиції;

3) інноваційні інвестиції.

Реальні інвестиції (Real investments) є в даний час основним напрямком інвестиційної діяльності підприємства. Вони представляють собою вкладення засобів в реальні матеріальні активи, в основному в оновлення основних фондів підприємства.

Фінансові інвестиції (Financial investments) представляють собою вкладення засобів підприємства на термін більше одного року в різні грошові і фондові інструменти інвестування, серед яких найбільш значну долю займають вкладення засобів у цінні папери.

Інноваційні інвестиції (Innovative investments) представляють собою вкладення засобів в нематеріальні активи, що забезпечують впровадження сучасних наукових досягнень в практику діяльності підприємства.

Специфіка різних форм інвестиції визначає особливості управління ними, які вимагають спеціального розгляду.

Список літератури

Стоянова Е.С., Быкова Е.В., Бланк И.А. Управление оборотным капиталом. М.: Перспектива, 1998.

Бланк И.А. Управление формированием капитала. - К: Ника-Центр, 2000.

Петрович Й.М., Захарчин Г.М. Організація виробництва: підручник. - ЛьВів: «Магнолія плюс», 2005. - 400 с.

Економіка підприємства. / 3а ред. Покропивного С.Ф. - К.: Хвиля-Прес, 2000

Стоянова Е.С., Быкова Е.В., Бланк И.А. Управление оборотным капиталом. М.: Перспектива, 1998.

Размещено на Allbest.ru