Управління гнучкістю організації як відкритої соціально-економічної системи

Складність такої системи, як підприємство, не дозволяє без глибокого аналізу здійснити правильний вибір інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку його гнучкості. Для того, щоб можна було здійснити процедури експертних оцінок пріоритетів вибору напрямів розвитку підприємства, необхідно розробити можливі альтернативні напрями інноваційного розвитку гнучкості підприємства.

Процедура розробки альтернативних напрямів виконується в такій послідовності:

Розробка адекватної моделі підприємства, яка представляє собою

сукупність керованих (контрольованих) критеріїв, що характеризують основні властивості підсистем підприємства.

Формулювання на логічному експертному рівні кількох напрямів інноваційного розвитку гнучкості підприємства, що відрізняються один від одного визначеною спрямованістю (наприклад, в напрямку домінуючого розвитку техніко-технологічних інновацій або продуктових інновацій тощо).

Розробка для кожного з розглянутих напрямів таблиці, де у "шкалі різниць" відображаються міркування експертів про можливу позитивну чи негативну тенденцію зміни розглянутих характеристик підприємства. Для розв'язання наведеного комплексу завдань з прийняття рішень у виборі інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства за ознакою гнучкості, потрібно мати відповідний набір інформації, який можна представити формулою :

, (10) [12, с.9]

де - постановка задачі;

- множина допустимих альтернативних варіантів;

- множина критеріїв вибору;

- множина методів вимірювання переваг;

- відображення множини допустимих альтернатив у множину критеріальних оцінок;

- система переваг експерта;

- вирішальне правило, що відображає систему переваг.

Інтенсивність змін вимірюється за допомогою шкали різниць у діапазоні від 1 до 9 (табл.10).

Таблиця 10

Шкала відносної важливості критеріїв [12]

Після визначення тенденцій зміни параметрів підприємства формулюється кожний з напрямів інноваційного розвитку його гнучкості.

Дослідження стану діяльності ВАТ «Турбоатом» дозволило виділити такі пріоритетні стратегічні цілі інноваційно-інвестиційного розвитку гнучкості підприємства [20]: завоювання внутрішніх ринків; підвищення якості продукції; максимізація отримання прибутку; забезпечення фінансової стійкості; розширення експорту.

Слід зазначити, що запропоновано лише загальні цілі розвитку, що дозволяє підприємству виділяти для себе інші цілі або розширити їх залежно від ситуації.

Як відомо, одним з найважливіших факторів функціонування промислового виробництва й основною рушійною силою довгострокового економічного розвитку є інноваційна діяльність. Аналіз змісту бізнес-планів та інвестиційних проектів свідчить про те, що майже усі вони орієнтовані на так звані технічні інновації, тобто розробки та впровадження нових продуктів, технології, устаткування тощо.

Аналіз показав, що майже не приділяється увага таким напрямам інноваційно-інвестиційного процесу, як упровадження сучасних методів організації й управління виробництвом, розвиткові сучасних напрямів соціально-психологічного менеджменту й самоорганізації підприємства, маркетингу з його сучасними інструментами (логістика, бенчмаркетинг, директ-маркетинг), освоєнню нових методів планування й прогнозування, удосконалення кадрової політики тощо.

Дослідження показують, що ці сфери діяльності підприємства не розглядаються як важливі складові інноваційної діяльності, хоча їх роль у підтримці й забезпеченні ефективності інноваційно-інвестиційних процесів на сучасному етапі є очевидною. Ігнорування їх, як складових інвестиційно-інноваційної політики, стримує генерування й упровадження технічних інновацій. Тому в даний час назріла необхідність змінити підходи до формування пріоритетних напрямів інноваційної діяльності.

У результаті дослідження діяльності ВАТ «Турбоатом» з метою визначення пріоритету інноваційного розвитку були виділені такі напрями його інноваційної діяльності: техніко-технологічні інновації (спрямовані на створення та застосування нової техніки й технології); продуктові інновації (орієнтовані на виробництво й використання нової продукції); інновації в управлінні й організації виробництва, фінансів; інновації в управлінні персоналом.

Важливо зазначити, що реалізація визначених напрямків інноваційної діяльності не призводить до досягнення окремої стратегічної мети. Усі напрямки взаємозалежні та взаємопов'язані, тому при впровадженні інноваційно-інвестиційних заходів слід враховувати те, що стратегічні цілі підприємства будуть досягатися в різній мірі, при різній комбінації інноваційних заходів. Також треба відзначити, що, розробляючи окремі напрями інноваційної діяльності, не можна досягти певної стратегічної мети, їх слід застосовувати в системі, виділяючи пріоритетні.

Така форма подання напрямів інноваційного розвитку гнучкості підприємства дозволяє експертам приймати об'єктивні рішення в процесі оцінки пріоритетів інноваційного розвитку при їх порівнянні за відповідним критерієм у методі аналізу ієрархій.

Підприємство у процесі свого керованого чи некерованого розвитку зазнає різних змін, що можуть мати позитивну або негативну спрямованість з погляду системи цінностей, прийнятих в регіоні (країні).

Вибір інноваційного напряму розвитку гнучкості підприємства повинен здійснюватися таким чином, щоб якомога більшою мірою сприяти посиленню позитивних тенденцій і мінімізації негативних наслідків. Сучасна методологія дослідження складних проблем пропонує наступний системний підхід до раціонального вибору бажаного напряму інноваційного розвитку підприємства.

ВИСНОВКИ

Потрібність у розвитку гнучкості підприємства викликана господарською практикою, яка підтверджує, що прискорення організації випуску нової продукції у сучасних економічних умовах виступає у якості важливішого інструмента задоволення потреб споживача і покращення фінансового стану підприємства. Гнучкість до потреб ринку стала головним фактором виживання підприємства у конкурентній боротьбі.

Вирішення економічних суперечностей, що виникли в сучасних умовах вітчизняного виробництва, можливо через відмову від існуючих форм та методів господарювання, к формуванню та затвердженню нових через розвиток гнучкості підприємства. Головним фактором, який забезпечує розширення номенклатури продукції, що випускається, прискорення темпів її оновлення, скорочення економічних циклів життя виробів, зниження серійності випуску є гнучкість підприємства. Гнучкість розв'язує протиріччя між вимогами швидкого переходу до випуску нової продукції й значними витратами на її освоєння, високою трудомісткістю та швидкістю реагування на кон'юнктуру ринку, спеціалізацією й необхідністю диверсифікації виробництва, стандартизацією й патентоспроможністю процесів та виробів. Як результат цих змін у економічній науці виникає поняття «гнучкість підприємства».

Уточняючи зміст й особливості поняття «гнучкість підприємства» в роботі обґрунтовано визначення таких понять як «розвиток», «гнучкість», «підприємство», «гнучкий розвиток підприємства», «розвиток гнучкості підприємства». Це дало можливість представити підприємство як виробничу систему, що являє собою сукупність елементів і зв'язків між ними та виділити чинники, які визначають особливості управління розвитком гнучкості підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Господарський кодекс України // Офіційний вісник України. - 2003. - №11. - 458 с.

2. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002р. №40-IV// Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 47. - С. 1351-1359.

3. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.91 р/ №3356 - XII // Галицькі контракти. - 2000. - Спец. випуск. - С. 18-28.

4. Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11.07.2001р. №2623 // Офіційний Вісник України. - 2001. - № 31.

5. Андреева В. Н. Совершенствование оценки технико-экономического уровня производства : дис. … канд. эконом. наук.: 08.00.05. - Х., 1980. - 212 с.

6. Андрейчиков А.В., Андрейчикова О.Н. Анализ, синтез, планирование решений в экономике. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 368 с.

7. Ансофф Н. Новая корпоративная стратегия. - СПб: Издательство «Питер», 1999. - 416 с.

8. Васильев В. Н. Организация, управление и экономика гибкого интегрированного производства в машиностроении. - М.: Машиностроение, 1986. - 312 с.

9. Васильев В. Н., Садовская Т. Г. Организационно-экономические основы гибкого производства. - М. : Высш. шк., 1988. - 272 с.

10. Дороніна М.С. Управління економічними та соціальними процессами підприємства . Монографія . - Харків: Вид. ХДЕУ, 2002. - C.432.

11. Егорова Т. А. Организация производства на предприятиях машиностроения. - СПб: Питер, 2004. - 340 с.

12. Економіка України за січень - травень 2005 року // Урядовий кур'єр - 2005. - № 117 С.1,6.

13. Економіка України: Підсумки перетворень та перспективи зростання / За ред. В.М. Геєць. - Х.: “Форт”, 2000. - 432 с.

14. Забродский В. А., Кизим Н. А. Развитие крупномасштабных экономико-производственных систем.- Х.: Бізнес Информ, 2000. - 72 с.

15. Кизим М. О., Забродський В. А., Зінченко В. А. Оцінка і діагностика фінансової стійкості підприємства: Монографія. - Х.: Видавничий дім «Інжек», 2003. - 144с.

16. Коробецький Ю. П., Рамазанов С. К. «Імітаційні моделі у гнучкому виробництві». Монографія. - Луганськ : Вид - во СНУ ім. В. Даля, 2003. - 280 с.

17. Коротков Э. М. Концепция менеджмента. - М. : ДЕКА, 1997. - 304 с.

18. Крылов Э.И., Власова В.М., Журавкова И.В. Анализ эффективности инвестиционной деятельности предприятия: Учебное пособие . - 2-е изд. - М.: Финансы и статистика , 2003 . - 608с.

19. Летенко В.А., Туровец О.Г. Организация машиностроительного производства: Теория и практика. - М.: Машиностроение,1982. - 208 с.

20. Литвицький В. Промисловість - 2004: прискореного фінішу не відбулося // Урядовий кур'єр - 2005. - № 7. - С. 5.

21. Лихачева Н. В. Ускорение обновления активной части основных производственных фондов в условиях активизации и интенсификации инвестиционной деятельности предприятий // Економіка промисловості. - 2004. - №2. - С. 73-80.

22. Лук'янченко І. О. Використання системного підходу щодо управління основними коштами підприємства в умовах ринку. // Економіка розвитку. - 2003. - №2. - С. 60-63.

23. Макконелл К.Р., Брю С.Л. « Экономикс: Принципы, проблемы и политика ». В 2 т. Пер. с англ. 11- го изд. Т 2. - М.: Республика , 1992. - 400 с.

24. Малярець Л.М. Статистичний аналіз елементарних ознак розвитку підприємства // Економіка розвитку. - 2004. - № 4(32). - С. 71-79.

25. Масленчиков Ю. С. Технология и организация работы банка: теория и практика .- М.: ДЕКА, 1998.- 432с.

26. Маховикова Г.А., Кантор В.Е. Инвестиционный процесс на предприятии. - СПб : Питер, 2001 . - 176 с.

27. Непомнящий С. К. Формалізація розрахунків вартості активів підприємств // Фінанси України. - 2003. - №5. - С. 59-64.

28. Никитенко І. М. Економіко-організаційні аспекти процесу оновлення основних фондів машинобудівних підприємств Хмельницької області в сучасних умовах // Вісник Технологічного університету Поділля : Економічні науки. - 2004. - №6. - С. 140-144.

29. Отенко І. П., Грачев О. В. Оцінка гнучкості підприємства для виявлення резервів його розвитку // Економіка розвитку. - 2005. - №3(35). - С. 77-80.

30. Отенко И.П., Малярец Л.М. Механизм управления потенциалом предприятия. Научное издание. - Харьков: Изд. ХГЭУ, 2003. - 220 с.

31. Саати Т. Принятие решений . Метод анализа иерархий: Пер. с англ. - М.: Радио и связь, 1993. - 320с.

32. Хаматова Л. А. Экономика предприятия. Экономические ресурсы предприятия: Учебное пособие. - М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2003. - 156 с.

Размещено на Allbest.ru