Концепція технологічних устроїв

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

З предмету:

«Інноваційний менеджмент»

1. Концепція технологічних устроїв

Під технологією в англосаксонській термінології розуміється «прикладне знання». За слов'янською інженерною традицією технологія розглядається як сукупність методів обробки, виготовлення, зміни стану чи властивості, форми сировини, матеріалів у процесі виробництва. У сучасній інтерпретації технологія - це сукупність виробничих процесів, науково-технічних і професійних знань, методів, засобів виробництва, нової техніки, які забезпечують перетворення природної речовини в продукти промислового і побутового використання. Існують інші підходи до тлумачення технології.

Характерною ознакою останнього десятиліття є значне зрушення в інвестуванні факторів виробництва (перепідготовка кадрів, підготовка фахівців, новаторів), що є головною рушійною силою економічного зростання, бо саме цей напрям створює умови поліпшення середовища існування та розвитку технологій. Виходячи з цього, визнається той факт, що технологія являє собою соціальний процес, який задовольняючи чи породжуючи потреби, сам змінюється під їх впливом, а саме:

змінився характер праці;

підвищилась могутність людського інтелекту;

здійснилась мікроелектронна, комп'ютерна революція;

почався бурхливий розквіт суспільної думки, усвідомлення динамічного розвитку цивілізації.

Людство цікавиться філософією науково-технічної революції, техніки. З цього приводу є різні точки зору: «Техніка являє собою штучне середовище, але вона йде від природи і пов'язана з законами природи». Інша: «Існують Верховні сили Природи, які уловлюються людським розумом, але не породжується ним. Ідеї - це думки Бога». Третя точка зору: «Техніка є засіб самореалізації людства».

Сучасними основними напрямами науково-технічного розвитку є:

комп'ютеризація виробництва;

удосконалення технологій, які існували раніше;

створення біотехнологій;

створення матеріалів із заданими властивостями;

розвиток штучного інтелекту;

розвиток теорії і практики менеджменту.

До сучасних технологій належать:

лазерна;

плазмова;

вакуумна;

імпульсна;

обробка вибухом;

електрофізичні, електрохімічні методи обробки;

безвідходна технологія.

Біотехнології - це:

1) генна інженерія (виділення гена із ДНК і вживлення його в організм чужорідної клітини);

2) інженерна ензімологія (створення ферментів для складних хімічних процесів);

3) технологічна біохімія (полімери);

4) біоінформатика;

5) гібридизаційна технологія (одержання високоспецифічних антитіл за допомогою клонування).

Розвиток технологій - основна рушійна сила прогресу. Нова технологія виникає не одна, а у зв'язці з іншими, взаємодоповнюючими технологіями.

Поняття «устрій» означає встановлення певного порядку чого-небудь. Технологічний устрій (ТУ) характеризується єдиним технічним рівнем складових його виробництв, пов'язаних вертикальними та горизонтальними потоками якісно однорідних ресурсів, які спираються на загальні ресурси кваліфікаційної робочої сили, загальний науково-технічний потенціал і певні технології.

Кожний технологічний устрій є самовідтворюючою цілісністю, унаслідок чого технічний розвиток економіки не може проходити інакше, ніж шляхом послідовної зміни ТУ. Життєвий цикл кожного технологічного устрою має три фази розвитку і визначається досить довгим періодом існування. За висновком дослідників науково-технічного прогресу, цей період становить 100 років.

Перша фаза припадає на зародження і формування нового ТУ в надрах попереднього і, спираючись на існуючий виробничий потенціал, набуває подальшого розвитку.

Друга фаза пов'язана зі структурною перебудовою економіки на базі нової технології виробництва і збігається з домінуванням певного технологічного укладу.

Швидкість дозрівання певного ТУ залежить від сприятливих технологічних і соціально-економічних умов середовища. Якщо існує хоча і незначний, але стійкий незалежно від цін попит на новий метод, процес, продукт, то розвиток елементів нового технологічного устрою прискорюється.

Третя фаза починається «зрілістю» життєвого циклу ТУ, закінчуючись поступовим затуханням і відмиранням старіючого технологічного устрою. На рисунку 1.1. наводиться життєвий цикл технологічного устрою.

У сучасній теорії інноватики зміну ділових циклів прийнято пов'язувати зі зміною технологічних устроїв у суспільному виробництві, на що звернув увагу М.Д. Кондратьєв, який ще у 20-ті роки, вивчаючи коливання в економіці, прийшов до висновку, що економічним змінам передували значні науково-технічні винаходи і технологічні нововведення. Довгострокове економічне зростання з технологічним розвитком пов'язували такі представники економічної науки, як К. Маркс, Й. Шумпетер, М. Калецькі і багато інших, але довгий час роль технологічних устроїв ігнорувалася в економічній науці.

Рис. 1.1. Життєвий цикл технологічного устрою

Технологічний устрій має складну внутрішню структуру, ядром якої є сукупність базових (радикальних) технологій. Як уже зазначалось, це принципово нові технології, що створені на базі раніше не відомих законів і закономірностей, винаходів, відкриттів, які докорінно змінюють зміст різних видів діяльності в суспільстві.

За визначенням Г. Менша, базові технології - це подія, коли «вперше організується регулярне виробництво або вперше створюється організований ринок відкритого матеріалу, процесу або вперше розробленого технічного виробу».

Слід зазначити, що радикальні нововведення далеко не завжди відрізняються грандіозністю рішень. Наприклад, ідея переміщення отвору для нитки з одного кінця голки на другий (до вістря) стало поштовхом до створення швейних машин і здійснило переворот у виробництві одягу та взуття, виникла швейна промисловість.

Нововведення можуть бути гранично елементарними. Так, розміщення певної кількості сірників у коробці (як правило, 50 штук), дало змогу автоматизувати процес пакування сірників у коробку. Шведи, як ініціатори цієї ідеї, були монополістами сірникового виробництва майже півстоліття.

Роль базових нововведень та їх вплив на динаміку розвитку суспільства показав Д. Кондратьєв на початку ХХ ст. На основі досліджень він виділив такі базові технології:

використання парової машини;

розвиток залізниць, телеграфу, автомобілебудування;

використання електроенергії;

розвиток хімічної промисловості.

На рис. 2.1. показано хвильовий характер виникнення базових технічних нововведень та їх вплив на динаміку розвитку. Саме оновлення технологічної бази викликає зміни в перебудові господарської системи та її організаційної структури, зміни технологічного устрою. Базові технології - це основа нових галузей промисловості і багатьох прикладних технологій, які використовуються для модернізації існуючого виробництва.

Завдяки сучасним технологіям випускається дедалі більше різноманітних виробів, що дає споживачам можливість широкого вибору аж до індивідуалізації продукту чи послуги.

Споживач може мати свою версію будь-якого продукту.

Наприклад. Компанія з виробництва велосипедів, яка розміщена в японському місті Кокубу, сьогодні пропонує 11231 різновиди своїх моделей. Велосипед може бути виготовленим за індивідуальним замовленням і мірками споживача та доставлений протягом двох тижнів, при цьому ціна його на 10% вища порівняно зі стандартною моделлю.

Рис. 2.1. Хвильовий характер виникнення базових технічних нововведень

Перехід від однієї технології до іншої не є поступовим і неперервним. На думку американського дослідника Р. Фостера, нові технології це раптовість, а не запрогнозований процес, це розрив, а не поступовість. Р. Фостер уводить поняття технологічного розриву, який знаменує перехід від однієї технології до іншої, а розвиток кожної технології характеризується за допомогою логістичної S-подібної кривої, яка виступає як основний аналітичний засіб. S-подібна крива відображає залежність між витратами, пов'язаними з розробкою нової технології чи нового продукту, та результатами, одержаними від укладених коштів. Спочатку, коли кошти вкладаються в дослідження, успіхи дуже незначні, потім, коли використовують ключові для досягнення успіхів знання, які реалізуються у вигляді розробок, результати покращуються стрибкоподібно. У міру дальшого інвестування додаткових коштів у процес чи продукт з метою їх удосконалення технічний прогрес досягається важче і коштує це дорожче. Це свідчить про існування межі ефективного використання тієї чи іншої технології. Отже, життєвий цикл технології визначається межею її використання. Уміння розпізнавати межі ефективного використання технологій має вирішальне значення для досягнення успіху компанії (фірми), бо така межа - ознака необхідності розроблення нової технології.

Наприклад, межа ефективності друкування на папері, як технології передавання інформації, визначається появою електронної технології, за допомогою якої в майбутньому можна буде передавати інформацію ефективніше і з меншими витратами.

Перехід від однієї групи технологій до іншої називається технологічними розривами. Виникає розрив між S-подібними кривими і починає формуватись нова S-подібна крива, але на базі нових знань.

Приклад: перехід від електронних ламп до напівпровідників, від гвинтових літаків до реактивних, від теплових електростанцій до атомних, від магнітної стрічки до компакт-дисків і т.д. Подолання технологічних розривів називається технологічним проривом. Це принципово нові рішення. Поняття «прорив» означає вирішення проблеми нетрадиційним шляхом.

Приклад. Японці одержали переваги над швейцарцями завдяки електронним годинникам, «ІБМ» відібрала у фірми «Сміт корона» лідерство в галузі конторської техніки, створивши електронну друкарську машинку, яка пізніше перетворилась у текстовий процесор на базі ЕОМ.

S-подібні криві «ходять» завжди парами, проміжок між парою кривих і відображає розрив - крапку, де одна технологія заміщується іншою. На рисунку 3.1. показані S-подібні криві і технологічний розрив.

На практиці одинична технологія не може задовольнити потреби суспільства. Майже завжди існують конкуруючі технології, кожна зі своєю S-подібною кривою. Розшифрувати розрив S-подібних кривих, коли він виникає, дуже складно. Компанії, які навчились долати технологічні розриви, вкладають кошти в дослідження, щоб знати, де вони перебувають на відповідних S-подібних кривих і чого слід чекати на початку, у середині і наприкінці кривих, як підвищити результативність витрат та їх економічність.

Рис. 3.1. S-подібні криві і технологічний розрив

Зміна базових технологій супроводжується виникненням промислових революцій, які мають не тільки технічні, а й соціальні наслідки. Так, промислові революції ХІХ-ХХ ст. створили умови для індустріалізації, яка звільнила людство від тяжкої фізичної праці, привела до урбанізації, змінила ритм соціального життя. Дух індустріальної епохи був механістичним, відповідно до «характеру машин» виникли соціальні інститути (бюрократична ієрархія, спеціалізація тощо). Робітник став «спицею в механічному колесі», утративши почуття спільності з навколишнім середовищем.

На зміну індустріальній епосі прийшла постіндустріальна - епоха систем комунікацій, яка підвищила рівень соціальної складності і веде до корінних змін у суспільстві. Технічні новації, засоби зв'язку, нові інноваційні технології збільшують ступінь соціальної зв'язуваності. Мережі економічних і соціальних комунікацій розширюють свої масштаби, стають складнішими. Фірми, компанії створюють міжнародні альянси (олігополії), вступають у партнерство зі споживачами, своїми постачальниками, стаючи частиною комунікаційних мереж. Державні і фінансові кордони втрачають своє значення. У світовому просторі розвивається техноглобалізм - розширення міжнародної передачі (трансферту) технологій.

Міжнародна передача технологій (international technology transfer) - це сукупність економічних відносин між фірмами різних країн у сфері використання закордонних науково-технічних досягнень.

Таким чином, розвиток базових (радикальних) технологій є основним чинником економічного зростання, точкою опори для розробки варіантів їх науково-технічного тиражування. Нова технологія «приходить» не одна, а у зв'язці з іншими, взаємодоповнюючими прикладними технологіями. Виникають «пучки» («кластери» - за визначенням Й. Шумпетера) технологій, які стимулюють розвиток нових галузей, різноманітних товарів і динамізм ринків. Це скорочує життєвий цикл виробів, примушує фірми виробляти товари в невеликих кількостях, збільшуючи частку дослідницької роботи за рахунок зниження затрат фізичної праці. Усе це відбувається швидко, бо час створення товару і виходу його на ринок стає рушійним чинником конкуренції.

Нові технології, технологічні ноу-хау, нові продукти, гіпердинамічна поведінка споживачів створюють нові ринки, нові сфери конкуренції, стимулюють «традиційні» галузі, передаючи досвід і одержані технічні результати, забезпечують появу нових ресурсів, створюють нову ситуацію для розвитку суспільства.

Світова економіка нині переживає новий етап, так звану третю хвилю науково-технічної революції. Перша хвиля НТР розпочалась після Другої світової війни і характеризувалась розвитком нових галузей виробництва. Наприклад, післявоєнний бум, що базувався на технології переробки нафти, був пов'язаний з виробництвом пластмаси, пестицидів, штучного волокна, фарб, лаків та інших спеціальних хімічних продуктів, які тепер широко використовуються в багатьох галузях промисловості. Цей ряд продуктів вступив у «зрілу» фазу життєвого циклу наприкінці 60-х років. Після чого настав економічний застій, вийти з якого допоміг новий «пучок» технологій. Під час стагнації було витрачено багато коштів і часу на дослідження та розвиток таких технологій. Результатом стала «друга хвиля» НТР, яка охоплювала період 70-х - 90-х років ХХ ст. Цей період характеризувався розвитком кібернетичної техніки й електронно-обчислювальних машин. Створювались нові робочі місця переважно малими та середніми підприємствами в галузях ЕОМ, обслуговування, фінансово-консультаційних послуг. Водночас старі галузі з великими підприємствами (сталеливарні заводи, верфі, шахти) скорочували виробництво і майже не створювали нових робочих місць. Під натиском нового циклу розвитку реструктуризували своє виробництво «Форд», «Крайслер», «Сіменс». У цей період у США було створено 40 млн. нових робочих місць у галузях, які в період «першої хвилі» ще не існували, і 35 млн. робочих місць було скорочено на підприємствах у «старих» галузях. У 80-ті роки в США щорічно виникало приблизно 6 тис. нових підприємств - це в 7 разів більше, ніж у 60-ті роки.

Наприкінці 90-х років у Силіконовій долині, яка простягається вздовж західного узбережжя США площею у 450 кв. км, виникли підприємства високої технології. Уже в 1988 р. тут працювало 1950 фірм електронної промисловості, у яких було зайнято 220 тис. робітників. Це центр комп'ютерної індустрії, зорієнтований на виробництво мікропроцесорів.

«Третя хвиля» НТР почалась наприкінці ХХ ст. Особливість нового етапу полягає в тому, що було «знайдено» не один «пучок» технології, а декілька. Вони охоплюють усі форми комп'ютерних і телекомунікаційних систем, робототехніки, біогенетики, біоінженерії, космонавтики, створення матеріалів з новими якостями. Це зумовило величезні зміни в економіці. Стара індустріальна культура поступається новій культурі сервісу та комунікацій. Змінюється сфера бізнесу. Найприбутковішим стає розроблення програмного забезпечення, упровадження Інтернету, сервісне обслуговування, розвиток комунікацій, а не виробництво комп'ютерного обладнання. Ці галузі потребують працівників з вищою освітою, високим рівнем кваліфікації. Особлива складність цього процесу пов'язана з його динамічним характером. Прискорюється поширення (дифузія) нововведень, що викликає зміни у розвитку нових напрямів виробничих циклів: виробництво нової продукції і послуг, перебудова галузевої структури економіки, перерозподіл інвестицій у нові сфери виробництва.

Розробка нових технологій коштує все дорожче. Висока вартість розробок потребує великих ринків для відшкодування витрат. Звідси - інтернаціоналізація, інтеграція, глобалізація, поява для багатьох компаній нового конкурентного середовища, нових форм конкуренції. Хвилі винаходів та життєві цикли нововведень мають тенденцію до прискорення, що спричиняє нерівномірність розвитку світу та небезпечність подій.

На думку голландського економіста і підприємця Хенса Віссеми, сучасні нові технології формують нову світову культуру, індивідуальні динамічні життєві стилі, стимулюють космополітичні відносини (тобто суспільство формується технологічними змінами і навпаки). Взаємозалежність світових тенденцій показано на рисунку 4.1.

Рис. 4.1. Взаємодія основних світових тенденцій

Як свідчать прогнози вчених, у п'ятому технологічному устрої, початок якого припадає на 90 - ті роки ХХ ст., і ядром якого, як уже зазначалося, є електронна промисловість, волоконно-оптична техніка, біотехнологія, генна інженерія, космонавтика, передбачається індивідуалізація виробництва, задоволення потреб і бажань як окремої людини, так і суспільства в цілому, повне розуміння феномену духовного життя, яке буде контролюватися на базі так званої психонетики. Все це відчинить двері в нову епоху до «натурального, природного» неконтрольованого суспільства, де назавжди зникне боротьба за виживання та панування над собі подібними.

2. Інноваційний процес

нововведення технічний крива розрив

Одним з основних понять інноватики та інноваційного менеджменту є поняття інноваційного процесу.

Незважаючи на те, що в спеціальній літературі трапляється багато різноманітних підходів до визначення цього явища, суть їх зводиться до одного висновку, а саме: інноваційний процес пов'язаний із створенням, освоєнням і поширенням інновацій. Автори «Модульної програми для менеджерів» інноваційний процес розглядають з різних позицій: як паралельно-послідовне проведення науково-технологічної діяльності; як послідовні зміни фаз життєвого циклу продукту і як інвестиційний проект за стадіями фінансування досліджень та розробок, поширення новацій і їх комерціалізації.

Фундатор інноваційної теорії Й. Шумпетер розглядав інновацію в динаміці, тобто як інноваційний процес, а саме: «виготовлення нового продукту, а не «новий» продукт; упровадження нового методу, а не «новий метод»; освоєння нового ринку; отримання нового джерела сировини; проведення реалізації».

За визначенням американського дослідника Б. Твісса, інноваційний процес - це перетворення наукового знання, наукових ідей, винаходів у фізичну реальність (нововведення), яка змінює суспільство. В основі інноваційного процесу лежить створення, упровадження і поширення інновацій, необхідними властивостями яких є науково-технічна новизна, практичне їх застосування і комерційна реалізованість з метою задоволення нових суспільних потреб. Звичайно, світ нововведень не обмежується тільки технікою і технологіями. Удосконалення, зміни систем управління та організації процесів виробництва теж здійснюються через уведення інновацій. Нові організаційні структури, методи розробки управлінських рішень, форми стимулювання розробляються науковцями-спеціалістами, освоюються і впроваджуються так само, як і нові прилади, технологічні лінії чи обладнання. Нові моделі одягу, види послуг, нові організаційні форми - усе це є результатом інноваційних процесів, які розвиваються на основі певних принципів: спочатку усвідомлюється необхідність змін, визначається мета, розроблюється інновація, освоюється, поширюється, використовується і «відмирає». На думку А. Пригожина, «нововведення - це процес, тобто перехід певної системи з одного стану в інший». Інноваційний процес має чітку орієнтацію на кінцевий результат прикладного характеру, який забезпечує певний технічний і соціально-економічний ефект. На рис. показана загальна схема інноваційного процесу.

Загальна схема інноваційного процесу

Інноваційний процес можна розглядати як комплекс послідовних дій, унаслідок яких новація розвивається від ідеї до конкретного продукту і поширюється під час практичного використання. Перебіг інноваційного процесу, як і будь-якого іншого, визначається складною взаємодією багатьох чинників. Успіх на цьому шляху залежить від управлінського механізму, який об'єднує в єдиний потік витоки наукової ідеї, її розроблення, упровадження результату у виробництво, реалізацію, поширення і споживання. На розвиток інноваційного процесу впливають:

стан зовнішнього середовища, у якому він проходить (тип ринку, характер конкурентної боротьби, практика державного регулювання, рівень освіти, організаційні форми взаємодії науки і виробництва тощо);

стан внутрішнього середовища окремих організаційних і господарських систем (фінансові та матеріально-технічні ресурси, застосування технологій, зв'язки з зовнішнім середовищем та ін.);

специфіка самого інноваційного процесу як об'єкта управління.

Ефективність інноваційного процесу визначається лише після впровадження інновації, коли з'ясовується, у якій мірі вона задовольняє потреби ринку. Важливе значення при цьому має інструмент моделювання. Модель інноваційного процесу дає змогу виділити в інноваційній діяльності окремі складові, відкриваючи тим самим можливість наскрізного планування інновації за стадіями, з урахуванням кон'юнктурних змін.

На відміну від науково-технічного прогресу інноваційний процес не завершується тільки впровадженням новації (техніки, технології, продукту) у виробництво, а має неперервний характер, оскільки «з поширенням (дифузією) інновація вдосконалюється, стає ефективнішою, набуває нових споживчих якостей. Це відкриває для неї нові можливості застосування, нові ринки, а відповідно, і нових споживачів, котрі сприймають даний продукт, технологію або послугу як нові саме для себе».

Таким чином, інноваційний процес можна вважати засобом задоволення суспільних потреб на основі впровадження досягнень науки і технології.

Інноваційний процес охоплює невиробничу сферу, сферу матеріального виробництва й експлуатації. Він є системою етапів, стадій та видів робіт, і тому має складну структуру.

Список літератури

1. Микитюк П.П. Інноваційний менеджмент. Навчальний посібник. - К: Центр навчальної літератури, 2007. - 400 с.

2. Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент. Навчальний посібник. Вид. 3 - е виправл. та доповн./ за редакц. В.О. Василенко - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 440 с.

3. Краснокутська Н.В., Гарбуз С.В. Інноваційний менеджмент: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. - К.: КНЕУ, 2005. - 276 с.

4. Краснокутська Н.В. Менеджмент інноваційний: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2003 - 504 с.

5. Стадник В.В., Йохна М.А. Інноваційний менеджмент.: Навчальний посібник. - К.: Академвидав, 2006. - 464 с. (Альма-матер)

6. Василенко В.О. Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент. Навчальний посібник. за ред. В.О. Василенко. - Київ: УУЛ, Фенікс, 2003. - 440 с.

7. Черваньов Д.М., Рейкова Л.И. Менеджмент інноваційний. Інноваційний розвиток підприємств України. - К.: Т-во «Знання», КОО, 1999 - 514 с.

Размещено на Allbest.ru