Формування системи прикладних методів у менеджменті

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

«Формування системи прикладних методів у менеджменті»

Варіант № 2

Зміст

Вступ

1. Визначення управління і процес управління

2. Здійснення оперативного обліку і аналізу діяльності підприємства

3. Основні заходи при реструктуризації морських портів

Висновки

Список літератури

Вступ

Необхідність в управлінській діяльності виникла фактично на перших етапах становлення людського суспільства. Первісні люди змушені були якось будувати свою діяльність. Так, під час полювання, пошуку рослинної їжі виникала необхідність створити групи мисливців, шукачів плодів тощо. Тому виникала потреба в перших, поки що примітивних, управлінських функціях (розробка плану полювання на мамонта, розміщення мисливців при полюванні на хижаків, розбирання туші і т.д.). Але ця управлінська діяльність здійснювалась непослідовно (кожний раз мала різний характер) та непродумане (не застосовувались єдині принципи та підходи, не враховувались закономірності та попередній досвід). Тому не можна говорити про те, що наука про менеджмент зародилась ще у первісні часи. Навіть з розвитком людського суспільства (рабовласницький лад, феодалізм тощо) певних обґрунтованих підходів та механізмів не було створено. Давньоруський князь чи французький король, як правило, управляли своїм князівством (королівством), приймаючи суперечливі та невиважені рішення. Не робилось спроб вивчити закономірності управлінського процесу, узагальнити набутий досвід. процес управління підприємство

З подальшим розвитком виробничо-господарської діяльності людей врешті-решт виникли певні організаційні форми (майстерні, господарства поміщиків, примітивні підприємства тощо). Однак у кожному випадку застосовувались свої особливі підходи в управлінні, які не базувались на узагальненнях, принципових положеннях, виявлених тенденціях.

Метою роботи є розглянути три питання:

1. Визначення управління і процес управління.

2. Здійснення оперативного обліку і аналізу діяльності підприємства.

3. Основні заходи при реструктуризації морських портів.

1. Визначення управління і процес управління

Для того, щоб організація могла домогтися своїх цілей, її завдання повинні бути скоординовані. Тому управління є істотно важливою діяльністю для організації. Воно являє собою невід'ємну частину будь-якої людської діяльності, що у тому або іншому ступені має потребу в координації. В управлінні потребує не тільки виробництво, але і держави, міста і території, галузі, лікарні і університети, церкви і агентства соціального забезпечення.

Філософи стародавності думали, що причиною тяжкого становища суспільства, як правило, є відсутність належного управління або порушення старшинства між людьми [1, c. 12].

Англійське слово "менеджмент" походить від кореня латинського слова "манус" - рука; спочатку воно ставилося до сфери управління тваринами і означало мистецтво управляти кіньми. Пізніше це слово переніс у сферу людської діяльності і стало позначати галузь науки і практики управління людьми і організаціями.

Таким чином, виявляється, що менеджмент і управління - це практично гра в дефініції. Тому в перекладній літературі "менеджмент" і "управління" визначаються як слова-синоніми.

Разом з тим слід зазначити, що поняття "менеджмент" має міждисциплінарний характер і семантика цього слова дуже складна. Фундаментальний Оксфордский словник англійської мови так визначає менеджмент:

· Спосіб, манера спілкування з людьми.

· Влада і мистецтво управління.

· Особливого роду вмілість і адміністративні навички.

· Орган управління, адміністративна одиниця.

У словнику іноземних слів "менеджмент" переводиться на російську мову як управління виробництвом і як сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом з метою підвищення ефективності виробництва і його прибутковості.

У сучасній теорії і практиці під менеджментом розуміється процес керівництва (управління) окремим працівником, робочою групою і організацією в цілому. Практично всі відомі закордонні енциклопедії трактують поняття "менеджмент" як процес досягнення цілей організації руками інших людей. Суб'єктом цього процесу є менеджер [1, c. 13].

Сутність і зміст процесу управління проявляється в його функціях.

Управління - це інтегрований процес планування, організації, координації, мотивації і контролю, необхідний для досягнення цілей організації.

Самою очевидною характеристикою організацій є поділ праці. Як тільки в організації відбувається горизонтальний і вертикальний поділ праці, з'являється необхідність в управлінні.

Отже, в організації існують дві внутрішні органічні форми поділу праці. Перша - це поділ праці на компоненти, що становлять частини загальної діяльності, тобто горизонтальний поділ праці. Друге, назване вертикальним, відокремлює роботу з координування дій від самих дій. Діяльність по координуванню роботи інших людей і становить сутність управління.

Управління розглядається як вид діяльності людей, спрямований на досягнення певної мети або цілей. Менеджмент повинен задавати напрямок руху фірмі, який він управляє. Він повинен продумати місію фірми, встановити її мети і організувати ресурси для одержання результатів, які фірма повинна дати суспільству.

"Управління - це особливий вид діяльності, що перетворює неорганізовану юрбу в ефективну цілеспрямовану і продуктивну групу. Управління як таке є і стимулюючим елементом соціальних змін, і прикладом значних соціальних змін" (Питер Друкер).

Управління виконує функцію підприємця, направляючи мислення і ресурси туди, де вони дадуть найбільші результати, найбільший внесок у суспільне благо [1, c. 13].

Отже, управління - це цілеспрямований вплив на систему для її безперебійного функціонування. У кожній системі виділяють керуючу і керовану підсистеми. Процес управління складається із двох етапів. На першому, розробляються програми (плани), на другому, ці програми (плани) реалізуються.

Характерна риса керуючої підсистеми є наявність прямого і зворотного зв'язка.

Управління (менеджмент) віддавна було найважливішою стороною діяльності людини. З ростом масштабів виробничих сил, що утягують у господарський оборот, значення управління збільшувалося. Це зажадало створення і розвитку теорії, методології і прикладних завдань управління системами. Управління системою покликано забезпечити цілеспрямоване поводження при умовах, що змінюються, роботи. Це досягається належною організацією системи, під якою розуміють її структуру і спосіб функціонування [2, c. 8].

При розгляді поняття управління можна виділити три основних аспекти: зміст, організація і технологія управління.

1. Зміст управління полягає у виявленні і розробці основних закономірностей управління, його принципів, методів і шляхів, що дозволяють щонайкраще досягати поставлених цілей.

Зміст управління залежить від цілей, завдань і конкретних особливостей виробництва. Від прийнятої технології виробництва. Від взаємозв'язків виробничих підрозділів. Від характеру основних і оборотних фондів. Від робочої сили й всієї системи виробничих відносин.

2. Організація управління характеризується побудовою раціональної системи управління шляхом виділення взаємозалежних рівнів, функцій і стадій управління.

Розробляється ієрархічна структура органів управління, які спеціалізуються на виконанні певних управлінських функцій і наділяються правами і повноваженнями для їхнього виконання.

3. Технологія управління представляє процес, що включає процедури і дії, пов'язані з виконанням основних управлінських операцій.

Технологічні процедури управління можна розділити на формалізуючі, які можна виконувати за встановленими правилами (алгоритмам) на комп'ютері, і на творчі, які виконуються людьми (керівниками). Ув'язування всіх елементів технології управління забезпечується за допомогою автоматизованої системи управління.

Всі три аспекти управління повинні комплексно використатися залежно від конкретних особливостей управління [3, c. 23].

Процес управління виробництвом складається з окремих управлінських циклів, кожний з яких можна розділити на ряд самостійних операцій. Цими операціями, як відомо, є: збір і передача інформації про об'єкт управління, її обробка і аналіз, вироблення на основі цього аналізу управлінського рішення, передача рішення на об'єкт управління і його реалізація цим об'єктом, порівняння отриманих у результаті реалізації рішення показників з їх планованими величинами.

Різноманітні ситуації, з якими стикається керівництво підприємства, взаємопов'язані. Процес управління, який реагує на вплив ситуації, викликає появу інших процесів управління, які, у свою чергу, викликають нові процеси, що, тим самим, утворює постійні управлінські цикли.

Основою всіх управлінських процедур є інформація та процес обміну цією інформацією.

Основний закон управління - на кожне підприємство, як відкриту систему, внутрішнє та зовнішнє середовище справляють різноманітний вплив як закономірно повторювальний, так і випадковий. Щоб утримати свою цілісність та здатність до функціонування, система управління підприємства повинна відповідати на кожний такий вплив відповідною протидією, і саме у відповідний час.

До процесу управління на підприємстві ставиться ряд вимог. Процес управління повинен мати такі особливості, як: неперервність, нерівномірність, циклічність, послідовність, відносна змінність і сталість.

Головна вимога до організації управління на підприємстві полягає в тому, що система управління підприємством повинна мати таку ж саму або більшу різноманітність та швидкодію програм дій, що відповідає можливій різноманітності впливу середовища на систему, що управляється.

Зміст процесу управління характеризується наступною спрямованістю управлінського впливу (рис. 1) [3, c. 32].

Рис. 1. Напрямки управлінської діяльності в організації

 Основними елементами управління підприємством виступають: стратегії, структура, системи, стиль, сумісність цінності, склад персоналу, сума навичок. Характеристика елементів управління наведена в таблиці 1.

Таблиця 1. Характеристика елементів управління

Елементи управління	Характеристика елементу
Структура	Опис характеристики організаційної схеми (рівні, ланки, організаційні зв'язки).
Системи	Опис формальних та неформальних процесів і встановлення процедур на підприємстві.
Стратегії	Спрямованість підприємства на досягнення поставлених цілей.
Склад персоналу	Характеристики основних категорій персоналу підприємства.
Сума навичок	Характеристика дій керівників підприємства, спрямованих на досягнення цілей і системи управління в цілому.
Стиль	Характеристика дій керівників підприємства, спрямованих на досягнення цілей і системи управління в цілому.
Спільність цінності	Найважливіші цінності та основоположні концепції, що визначають поведінку учасників діяльності підприємства.

Процес управління припускає виконання функцій планування, організації, координації, мотивації, контролю, здійснюючи які менеджери забезпечують умови для продуктивної і ефективної праці зайнятих в організації працівників і одержання результатів, що відповідають цілям. Отже, зміст процесу управління проявляється в реалізації його функцій.

Процесний підхід до управління дозволяє інтегрувати всі види управлінської діяльності в єдину логічно взаємозалежний ланцюжок. Такий підхід дозволяє представити управління як процес реалізації взаємозалежних функцій, що змінюються в просторі і у часі, метою якого є рішення проблем і завдань організації.

Процес управління є інформаційний процес, тобто процес формування, сприйняття, передачі, обробки і зберігання інформації. Слід особливо зазначити, що управління не зводиться до інформації, але і немислимо поза інформацією. Зазначені п'ять стадій виникнення, проходження і використання інформації реалізуються в ряді дій керівників і виконавців відповідно до їхніх посадових обов'язків [3, c. 35].

Таким чином, менеджмент можна розглядати як інформаційний процес, за допомогою якого професійно підготовлені фахівці формують організації і управляють ними шляхом постановки цілей і розробки способів їхнього досягнення. Це є підставою для розгляду менеджменту як процесу впливу на діяльність окремого працівника, групи і організації в цілому з метою досягнення максимальних результатів. Цей вплив здійснює певна категорія людей - менеджери. Тому менеджмент нерідко ідентифікується з менеджерами, а також з органами або апаратом управління.

2. Здійснення оперативного обліку і аналізу діяльності підприємства

Під обліком на підприємстві розуміють область діяльності, що охоплює всі способи систематичного надання достовірної інформації про хід і результати господарської діяльності. Облік на підприємстві вирішує наступні завдання :

· збір, обробка і відбиття первинних даних про господарську діяльність,

· систематизація даних з метою узагальнення і одержання підсумкової інформації про господарську діяльність,

· створення вихідної інформаційної бази для планування і здійснення контролю за виконанням планів,

· забезпечення збереження власності підприємства.

· створення інформаційної бази для визначення місця підприємства в територіальному поділі праці, у коопераційних міжрегіональних і міжнародних зв'язках.

Оперативний облік - це збір поточної інформації про хід господарської діяльності за короткий строк, протягом дня. Оперативний облік ведеться по структурним підрозділам підприємства ділянка, цех, бригада, змін, по операціях. Оперативний облік лише фіксує дані про виконання окремих операцій 6eз узагальнення по цеху або підприємству в цілому [4, c. 190].

Оперативний облік - система поточного спостереження, контролю за окремими господарськими операціями і управління ними в ході їхнього здійснення. Оперативний облік обмежується рамками підприємства і ведеться на місцях здійснення господарських операцій. Інформація оперативного обліку використовується для повсякденного керівництва діяльністю підприємства.

Дані оперативного обліку також стають основою для ведення управлінських, бухгалтерських, податкового обліків, систем оперативного планування і бюджетування, тому при організації оперативного обліку необхідно враховувати потреби різних груп користувачів.

У наш час у багатьох галузях ведення оперативного обліку без інформаційних систем уже просто не можливо через великий потік одержуваної і оброблюваної інформації. До того ж автоматизація оперативного обліку необхідна для ефективної роботи підприємства, дозволяє зменшити трудомісткість процесів обробки і використання даних, підвищити якість одержуваних даних, забезпечити з і своєчасність прийняття керівництвом рішень.

При автоматизації оперативного обліку основними завданнями інформаційної системи є забезпечення безперервності надходження виникаючих у господарській діяльності даних, контроль даних , що надходять,, виконання оперативних бізнес-процесів, своєчасне надання необхідної інформації для прийняття управлінських рішень.

За допомогою оперативного обліку в організаціях забезпечується поточний контроль виконання певних операцій або виробничих завдань окремими ділянками (підрозділами). Така інформація необхідна для вироблення і прийняття оперативних управлінських рішень на рівні оперативного регулювання виробничими процесами.

Інформація, формована оперативним обліком з високою точністю, об'єктивністю і необхідною подробицею, відбиває численні якісні і кількісні характеристики процесів і фактів господарської діяльності, не істотних з погляду інших видів обліку [4, c. 191].

Оперативний облік здійснюється безпосередньо на робочих місцях у момент здійснення певних господарських операцій.

Основна його особливість - швидкість забезпечення даними для оперативного керівництва.

Інформація оперативного обліку формується на основі даних документів або на основі даних, одержуваних усно, по телефоні, факсу та ін. При цьому для відбиття інформації використовуються натуральні, трудові і грошові облікові вимірники, найбільше часто - натуральні й трудові. Однак інформація оперативного обліку не дає цілісної картини функціонування організації, використання цієї інформації обмежено тимчасовим періодом. Як правило, вона втрачає своє значення для керування після завершення господарського процесу.

Інформація оперативного обліку може бути представлена у вигляді простих записів про господарські операції в спеціальних журналах, звітах або усних відомостях.

Метою оперативного обліку є рішення керівників і конкретні рекомендації з керування виробничим процесом на певний момент часу.

Особливістю оперативного обліку є те, що від його показників не потрібно абсолютної точності, але разом з тим вони повинні бути правильними, щоб на їхній основі можна було дати оцінку чиненим господарським процесам [4, c. 191].

3. Основні заходи при реструктуризації морських портів

Реструктуризація підприємств виступає, з одного боку, важливою складовою частиною трансформаційного процесу, а з іншого боку, може розглядатися як одна з кінцевих цілей цього процесу, за ступенем реалізації якої можна у переважній більшості судити про успіх трансформації в цілому та є достатньо довгим процесом, який розвивається разом із ринковою трансформацією в цілому. На початкових етапах трансформаційного процесу підприємства спочатку займають позицію очікування, яка поступово переростає в слабку адаптаційну діяльність, якщо зміни макросередовища мають необоротний характер.

Реструктуризація може застосовуватися в 3-х основних ситуаціях:

· по-перше, в умовах, коли організація знаходиться в стані глибокої кризи, зупинило виробництво або його продукція в силу асортименту, якості не знаходить попиту на ринку, що є характерним для багатьох промислових вітчизняних підприємств;

· по-друге, в умовах, коли поточне положення підприємства можна вважати задовільним, проте прогнози його подальшої діяльності є несприятливими;

· по-третє, реструктуризацію можуть зазнавати підприємства, що успішно працюють, з метою підвищення рівня власної конкурентоспроможності [5, c. 18].

Портовій системі України як раз властиві всі три вказані ситуації. Є група портів, виробничі потужності яких використовуються менше, ніж на 50%, існує група портів, прогнози подальшої діяльності яких несприятливі, у зв'язку з переформатуванням вантажопотоків, і існує група успішно функціонуючих портів, подальше підвищення конкурентоспроможності яких стримується системою господарських взаємовідношень, що складалися, в цій сфері діяльності.

Наказом Президента України № 463/2008 року “Про заходи із забезпечення розвитку України як морської держави”, Стратегією розвитку портової системи України до 2015 року визначено створення Державної адміністрації на базі існуючого урядового органу державного управління, приведення її структури у відповідність функціям державного управління портами та іншими підприємствами морського та річкового транспорту, державною системою забезпечення безпеки судноплавства. Виконання зобов'язань України за її міжнародними договорами в галузі судноплавства, інші функції Морської адміністрації України у визначеному порядку будуть здійснюватися Мінтрансзв'язком через Державну адміністрацію морського та річкового транспорту, а основна виробнича функція портів - обробка та обслуговування транспортних засобів підлягає повній поступовій комерціалізації. Дана обставина дозволяє зробити висновок про необхідність системної реструктуризації підприємств портової діяльності України, що охоплює всі її види.

Проведення заходів з реструктуризації для кожного суб'єкта господарювання вимагає власних засобів рішення завдань, відносно ставлення мети та вибору засобів її досягнення з урахуванням особливостей підприємств портової діяльності як суб'єктів господарювання [5, c. 18].

Морський торговельний порт слід розглядати як виробничо-економічну систему, що має певну організаційно-економічну структуру. Якщо кожний системний об'єкт - центр відповідальності економічної системи, в свою чергу володіє організаційно-економічною структурою, між центрами відповідальності таких системних об'єктів, встановлені вертикальні або горизонтальні господарські зв'язки, то така економічна система володіє організаційно-економічною структурою.

Такий підхід до розуміння організаційно-економічної структури дозволяє охарактеризувати процес реструктуризації виробничо-економічної системи (організаційно-економічну) як оптимізацію в часі та просторі логічно завершеної сукупності економічних відношень, між системними об'єктами (відносно відокремленими господарськими суб'єктами - центрами відповідальності), організованими за певною формою, з встановленими відношеннями власності, організаційною структурою та відношеннями управління, що забезпечує досягнення найкращого економічного результату або іншого заданого критерію на всьому етапі життєвого циклу.

Важливим моментом при формуванні програми (проекту) реструктуризації є вибір критерію, за допомогою якого буде оцінюватися успішність заходів, що здійснюються.

В якості основних критеріїв оцінки результатів реструктуризації, як правило, використовуються такі показники:

· вартість бізнесу S;

· прибуток П;

· фінансова стійкість;

· рентабельність IR.

Особливістю морських портів є те, що технологічні рішення, як правило, є відомими, а питання полягає в залученні інвестицій у розвиток портового господарства. Тому в якості критерію реструктуризації доцільно розглядати інвестиційну привабливість структури [6, c. 19].

Для реалізації вказаних посилань у дисертації розроблена економіко-математична модель оптимізації процесу реструктуризації морського порту за критерієм максимізації прибутку:

	(1)

	(2)

	(3)

	(4)
	(5)

	(6)

	(7)

У виразах (1)-(7) прийняті такі позначення:

Xij - параметр управління, що забезпечує вибір того чи іншого варіанту реструктуризації j = 1, m, для кожної i-ої сукупності бізнес-одиниць (СБО), i = 1, n;

Пij tji - прибуток за варіантам j для і -ої СБО у проміжок часу tji = 1, Тji;

К - можливості з фінансування;

kij - витрати сумарні на j - й варіант реструктуризації для i-ої СБО;

Ti - строк окупності, максимально припустимий для i-ої СБО;

Т - період життєвого циклу реструктуризації (або весь життєвий цикл), що розглядається

Тji - період життєвого циклу (або життєвий цикл), що розглядається, для j-ого варіанту реструктуризації для i-ої СБО.

і - ставка дисконтування;

Qit - обмеження з попиту для для i-ої СБО в інтервалі часу t,

Pijt - виробнича потужність i-ої СБО у відповідності з j-им варіантом у проміжок часу t;

- обрана для розрахунків модель прогнозування банкрутства, у якій - виражається через прибуток відповідний СБО, f-й параметр моделі прогнозування банкрутства, af -значення вагового коефіцієнта для f-го параметра;

At - прийняте значення мінімального розміру всіх активів для t-го інтервалу часу.

Дана математична модель дозволяє здійснити вибір одного з множинності альтернативних варіантів реструктуризації з урахуванням обмежень, що пов'язаних зі станом зовнішнього середовища (попиту на продукцію кожної СБО) та внутрішнього середовища (можливості з фінансування реструктуризації), а також умов за строком окупності для кожної СБО. Отриманий у результаті рішення оптимальний варіант реструктуризації (комплексне рішення перетворення вихідної множинності СБО) забезпечує сумарний ефект для підприємства в цілому, при цьому, для кожної окремо узятої СБО, досягнення локального ефекту не є обов'язковим [7, c. 8].

Відзначимо, що крім умови (3) по обмеженню капітальних вкладень у цілому за всіма структурними підрозділами, можна ввести обмеження по фінансуванню для кожної СБО, тобто:

	(3*)

Більше того, при інформації, що є про динаміку фінансових вкладень для кожного варіанта реструктуризації, можна ввести обмеження по кожному часовому проміжкові:

	(3**)

Таким чином, в залежності від ступеня агрегування вихідної інформації за варіантами реструктуризації, можна використовувати або обмеження (3), або (3) і (3*), або всі три (3, 3*, 3**). Аналогічним чином може бути представлено і обмеження (7).

Крім того, у випадку складності розрахунків параметрів обмеження (7), забезпечити фінансову стійкість можна шляхом окремого прогнозування показників фінансового стану підприємства та перевірки для оптимального варіанту виконання умов, що базується, наприклад, на відомій моделі Альтмана. Це дозволить забезпечити більш високий рівень стійкості отриманого варіанту реструктуризації.

За розробленою моделлю виконані розрахунки, які показали її математичну коректність та можливість практичної реалізації [7, c. 9].

Таким чином, транспорт, як одна з головних галузей економіки, покликаний задовольняти потреби населення та всіх видів суспільного виробництва у перевезенні. Транспортний комплекс України є складною галуззю народного господарства, що містить у собі залізничний, автомобільний, морський, річковий, авіаційний та трубопровідний транспорт. Він відіграє роль своєрідної "кровоносної" системи економіки держави.

Незважаючи на широке обговорення проблеми реструктуризації підприємств в економічній літературі 90х років, єдине визначення цієї категорії роблено не було.

Існуюча множинність, а іноді і суперечливість підходів до формування сукупності видів реструктуризації, властива різним авторам. Так, реструктуризація становить процес перетворень, об'єктом якого є деяка відносно відокремлена господарська одиниця, що має закінчений виробничий цикл, результат якого здатний задовольняти певні суспільні потреби. Вся діяльність, яка не вписується в ці межі, не повинна належати до категорії реструктуризація, а пов'язана просто з певними удосконаленнями та перетвореннями окремих аспектів господарської діяльності.

В цьому зв'язку господарський суб'єкт, або окремі підрозділи, що користуються його правами, з його відмітними особливостями розглянуті з точки зору неокласичної, інституціональної й еволюційної теорій. Це дозволило уявити даний суб'єкт як свого роду “системний інтегратор”, тобто ціннісний економічний суб'єкт, що поєднує в часі й просторі різноманітні соціально-економічні процеси для досягнення економічної вигоди шляхом використання системних мультиплікативних ефектів.

Таким чином, з одного боку, є техніко-технологічний процес перетворення обмежених ресурсів у суспільно корисний продукт, якому властиві перетворення, направлені на підвищення ефективності цього процесу. Це один вид реструктуризації, тобто заміна обладнання, застосування нових технологій, їх різноманітні комбінації [5, c. 19].

З іншого боку, є певна організаційна єдність, яка охоплює техніко-технологічний процес та формує системний об'єкт, що визначає закінченість виробничого циклу, якому притаманні вхід, вихід, процес, обмеження та зворотний зв'язок, що являє собою організаційно-правову надбудову над техніко-технологічним процесом.

Можна провести аналогію, коли техніко-технологічний процес ототожнюється з виробничими силами, а організаційно-правова надбудова - з виробничими відносинами. При такому погляді перетворення, тобто реструктуризацію виробництва, можна уявити як процес перетворень, еволюцію суспільства.

Інакше кажучи, необхідність ефективного використання обмежених ресурсів вимагає нових рішень у розвитку виробничих сил (техніко-технологічна реструктуризація), а останні - нових відношень, тобто нової надбудови.

Звідси маємо існування двох основних напрямків (різновидів) реструктуризації: у техніко-технологічні перетворення і організаційно-правове перетворення. Все інше є критеріями, показниками, які ніяким чином не можна назвати видами реструктуризації.

Насправді, що таке рентабельність, витрати, ліквідність, платоспроможність і тому подібне - ні що інше як показники, що відображають певний рівень стану виробничих сил та виробничих відношень, а їх рівень - мету, яку необхідно досягти в результаті удосконалення останніх.

Таким чином, під реструктуризацією слід розуміти процес перетворення, техніко-технологічного базису та (або) організаційно-правової надбудови з метою підвищення ефективності використання обмежених ресурсів для створення результату діяльності, що здатний задовольняти зростаючі потреби суспільства та дозволяють виробництву успішно функціонувати в умовах ринкової економіки [7, c. 9].

Основним інструментарієм здійснення реструктуризації на теперішній час по суті є тільки лише проектний менеджмент, який, визначаючи процес перетворень як певний проект, сформований у часі і просторі, дозволяє сформувати оптимальну програму досягнення кінцевого результату, не даючи проте відповіді на цілий ряд питань, пов'язаних з вибором та формулюванням цілі, обґрунтуванням критеріїв та обмежень щодо її досягнення.

Висновки

Управління - це інтегрований процес планування, організації, координації, мотивації і контролю, необхідний для досягнення цілей організації.

Управління (менеджмент) віддавна було найважливішою стороною діяльності людини. З ростом масштабів виробничих сил, що утягують у господарський оборот, значення управління збільшувалося. Це зажадало створення і розвитку теорії, методології і прикладних завдань управління системами. Управління системою покликано забезпечити цілеспрямоване поводження при умовах, що змінюються, роботи. Це досягається належною організацією системи, під якою розуміють її структуру і спосіб функціонування.

Оперативний облік - це збір поточної інформації про хід господарської діяльності за короткий строк, протягом дня. Оперативний облік ведеться по структурним підрозділам підприємства ділянка, цех, бригада, змін, по операціях. Оперативний облік лише фіксує дані про виконання окремих операцій 6eз узагальнення по цеху або підприємству в цілому.

Аналіз існуючих та використовуваних на практиці методичних підходів до проведення діагностування підприємства, що передує реструктуризації, виявив їх обмежений характер, пов'язаний з відсутністю оцінки зв'язку між фінансовою стійкістю суб'єкта реструктуризації та його системних об'єктів з внутрішніми та зовнішніми факторами, які змінюють характер свого впливу в процесі та після проведення реструктуризації.

Список літератури

1. Жигалов В.Т., Шимановська Л.М. Основи менеджменту і управлінської діяльності: Підручник. - К.: Вища шк.., 2004. - 223 с.

2. Конспект лекцій з курсу «Формирование системы прикладных методов в менеджменте».

3. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: учебник / О.С. Виханский, А. И. Наумов. --4-е изд., перераб. и доп. -- М.: Экономиста, 2005. -548 с.

4. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник / Бутинець Ф.Ф. та ін. 2005, 480 с.

5. Минакова С.М. Реструктуризация как эффективное средство повышения конкурентоспособности / С.М. Мінакова // Наука і освіта - 2002: Міжнародна науково-практична конференція, 05-07 березня 2002 р.: тези доповідей. - Дніпропетровськ, 2002. - С. 18-19.

6. Мінакова С.М. Види, цілі та процес формування програми реструктуризації / С.М. Минакова, С.П. Онищенко // 60 науково-технічна конференція професорсько-викладацького складу, 22-24 травня 2007 р.: тези доповідей. - Одеса, 2007. - С. 19-20

7. Мінакова С.М. Практика здійснення та ефективність реструктуризації портів / С.М. Мінакова // 61 науково-технічна конференція професорсько-викладацького складу, 20-22 травня 2008 р.: тези доповідей. - Одеса, 2008. - С. 7-9.

Размещено на Allbest.ru