Зміст експертного оцінювання ризику

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний технічний університет ім. Ю. Кондратюка

Фінансово-економічний факультет

Кафедра економіки підприємства

Реферат

з дисципліни «Економічні ризики»

на тему: «Зміст експертного оцінювання ризику»

Розробила студентка групи 401-ЕП

Невмивака М.Б.

Керівник: Кулакова С.Ю.

Полтава 2008

Ризик супроводжує функціонування всіх підприємств і є невід'ємною ознакою економічного процесу.

Поява ризику та існування - це об'єктивне економічне явище в основі якого лежить невизначеність ситуації та умов господарювання, обмеженість матеріальних, трудових фінансових та інформаційних ресурсів, що викликає на практиці їх дефіцит і сприяє появі ризику.

В рамках окремих методів аналізу ризику виділяють методи оцінки окремих ризиків, що пов'язані з рішеннями перезбуту продукції, цінової політики та методи оцінки загального ризику підприємства.

Оцінка загального ризику підприємства представляє собою форму агрегування окремих ризиків.

Кількісна оцінка ризику полягає у визначенні числового значення рівня ризику. Саме до таких методів належить експертні оцінки ризику.

Метою написання реферату є дослідження експертного методу оцінки ризику; визначення його основних напрямків і етапів. Процес аналізу ризику включає такі процедури:

- виявлення можливих варіантів розв'язку проблеми;

- визначення потенційних наслідків реалізації прийнятого рішення;

- інтегральна оцінка ризику, яка включає кількісний і якісний аспект.

Існуючі методи оцінки ризику покликані в комплексі реалізовувати зазначені процедури. Але і в їх рамках зберігаються загальні тенденції оцінювання ризику за двома напрямками: рівень ризику та ризик часу.

Рівень ризику представляє собою оцінку співвідношення масштабу очікуваних втрат до обсягу майна підприємства, а також ймовірністю настання цих втрат.

При здійсненні оцінки рівня ризику будь-яким методом вихідним параметром є мінливість наслідків конкретного рішення.

Мінливість - це кількість коливань, які трапляються в ряді значень при відхиленні їх від характерної середньої величини.

Основний постулат рівня ризику: чим вища мінливість, тим більший рівень ризику проекту.

Під вільними від ризику інвестиціями розуміють такі, для яких ймовірність настання втрат (відхилень від середнього) близька до нуля, а розмір втрат по відношенню до наявного майна не великий. 

При оцінці рівня ризику проектів використовують таку взаємозалежність між ризиком і доходом:

Рисунок 1

Як видно з малюнку, починаючи з інвестицій, вільних від ризику (1) при зростанні рівня ризику проекту збільшується його доходність.

Інший фактор, що впливає на ризик є час. Тому ризик іноді називають зростаючою функцією часу, тобто чим довше є термін реалізації рішення, тим більшим є ризик.

Коли гарантовано, що інвестиції не принесуть збитків і гроші вкладаються на короткий період, то їх називають безпечними.

При досліджені складних систем, до яких входять і фінансові системи, виникають проблеми, які виходять за межі формальних математичних постановок задач. Тому дуже часто для оцінки ризику використовують метод експертного оцінювання. Основна ідея цього методу полягає у використанні інтелекту людей та їх здатності знаходити рішення слабо формалізованих задач. Проте перевага таких методів є водночас і їх недоліком, бо іноді суб'єктивізм експертів може спотворювати результати оцінки. Тому для отримання прийнятних результатів кількість експертів повинна бути необмежена.

Останнім часом у практиці ризик-менеджменту широко застосовуються групові методи експертизи: консиліуми, наради, закриті обговорення, бізнес-тренінги, «мозкові атаки». Дослідження показують, що методи колективної генерації ідей дають на 70% більше ідей, ніж їх можна отримати від тих самих експертів у процесі індивідуальної експертизи.

Незалежно від форми проведення експертних процедур, всі експертні методи базуються на бальній оцінці окремих факторів ризику і визначенні їх частки.

Методика проведення експертного оцінювання полягає у проведенні наступних заходів:

1) формування мети оцінювання;

2) постановка задачі;

3) створення групи управління процесом оцінювання;

4) опис форми отримання необхідних результатів;

5) підбір експертів та визначення їх компетентності;

Підбір експертів повинен здійснюватись таким чином, щоб фахівці, які увійшли в групу:

- по-перше, були обізнані в специфіці роботи даного підприємства (об'єкту рішень);

- по-друге, не були б зацікавленні у результатах оцінювання.

Тому як правило, в групу експертів включають 2-3 фахівців даного підприємства і 2-3 зовнішніх експертів. Компетентність експертів об'єктивно визначається ступенем їх кваліфікації у певній області знань, шляхом аналізу професійної, наукової та іншої діяльності.

Суб'єктивний метод оцінки компетентності полягає у взаємному оцінюванні кожним експертом кваліфікації своїх колег і своєї за певною шкалою. Після обробки результатів опитування встановлюється компетентність експертної групи, яка визначає можливу похибку оцінювання.

6) складання анкет опитування;

7) вибір методу отримання інформації;

8) безпосереднє опитування експертів;

9) обробка результатів і складання звіту для прийняття рішення.

Методи обробки результатів опитування:

1) Метод надання переваг. При використанні цього методу експерти нумерують об'єкти (показники ризику) у порядку їх характерності, при цьому найменш характерний елемент отримує №1. У процесі обробки результатів розраховується коефіцієнт відносної важливості (характерності)

j-того елемента за такою залежністю:

(3.2),

експертний оцінка ризик

де Kij - місце, на яке поставлена характерність j-того елемента (показника) у і-того експерта;

n - кількість експертів;

S - кількість елементів, що розглядаються.

Той показник, для якого даний коефіцієнт найбільший і є показник ризику, що на думку експертів у більшій мірі характеризує об'єкт. 

2) Метод рангів. При цьому методі експерти оцінюють важливість кожного елемента за школою відносної значимості в наперед обумовленому діапазоні: 0-1, 0-10, 0-100.

Цей метод, на відміну від попереднього, дозволяє оцінити не тільки пріоритетність j-того елементу, але і ступінь його вагомості.

Метод визначення ступеня ризику шляхом експертних оцінок носить більш суб'єктивний характер у порівнянні з іншими методами. Ця суб'єктивність є наслідком того, що група експертів, що займається аналізом ризику, висловлює власні суб'єктивні судження як про минулу ситуацію, так і про перспективи її розвитку.

Найбільше часто даний метод застосовується при недостатній кількості інформації або при визначенні ступеня ризику такого напрямку підприємницької діяльності, що не має аналогів, що також не дає можливості аналізувати минулі показники.

У найбільш загальному виді сутність даного методу полягає в тому, що підприємство виділяє визначену групу ризиків і розглядає, яким чином вони можуть впливати на його діяльність. Цей розгляд зводиться до дачі бальних оцінок за імовірність виникнення того чи іншого виду ризику, а також до ступеня його впливу на діяльність фірми.

Аналіз спеціальної літератури, присвяченій даній темі, показав, що існує не багато широко відомих і найбільше часто застосовуваних методик оцінки ступеня ризику на підставі використання методу експертних оцінок:

- методика Швейцарської банківської корпорації;

- методика ВERI .

Однак, слід зазначити, що їхньою специфічною особливістю є визначення ступеня ризику для економіки всієї країни без обліку специфіки різних напрямків підприємницької діяльності.

Методика Швейцарської банківської корпорації. Дана методика складається з чотирьох етапів:

1) визначення основних напрямків аналізу;

2) збір вихідних даних, їхнє попереднє угруповання й обробка;

3) процес безпосереднього прогнозування і визначення ступеня ризику по окремих розглянутих елементах (напрямкам підприємницької діяльності);

4) визначення сукупного ступеня ризику. Схема факторів ризику, що впливають на підприємницьку діяльність, використовувана в даній методиці.

Фактори ризику.

1. Внутрішня економіка:

- реальний приріст ВВП;

- інвестиційне співвідношення всередині країни;

- ефективність інвестицій;

- середній рівень інфляції;

- ріст грошових надходжень;

- рівень реального внутрішнього кредиту;

- характеристика податково-бюджетної політики.

2. Економіка країни-партнера:

- конкурентноздатність;

- торговий баланс;

- експорт товарів і послуг;

- імпорт товарів і послуг;

- зовнішньо торгівельне сальдо;

- частка експорту у ВНП;

- концентрація експорту;

- імпорт у країну партнера.

3. Заборгованість:

- загальна сума заборгованості країни, у т.ч. Міжнародному Валютному Фонду та Міжнародному Банку Реконструкції і Розвитку;

- міжнародні резерви;

- вартість послуг по зовнішній заборгованості;

- частка зовнішньої заборгованості в обсязі експорту;

- частка зовнішньої заборгованості по послугах (виплаті відсотків) у загальному обсязі експорту.

4. Рівень платоспроможності по боргах.

5. Частка міжнародних резервів в обсязі імпорту.

6. Величина політичного ризику.

7. Рівень безробіття.

8. Рівень ВНП на душу населення.

Реальний приріст ВНП (валового національного продукту) розраховується як скоректоване відношення (на рівень інфляції) зміни ВНП.

Під інвестиційним співвідношенням усередині країни мається на увазі відношення суми інвестицій до вартості ВНП. Відповідно до даної методики оптимальним вважається співвідношення в 25%.

Ефективність інвестицій, іншими словами, рентабельність інвестицій протягом всього аналізованого періоду при оптимумі повинна бути не менш 20%.

Середній рівень інфляції розглядається з погляду зміни споживчих цін і складу споживчого кошика, що є відображенням не тільки економічної, але і соціально-політичної ситуації в країні.

Ріст грошових надходжень, так само як і інші показники, аналізується в динаміці. При цьому вивчаються всі грошові агрегати: наявні засоби, засоби підприємств і населення на розрахункових поточних рахунках і депозитах у банках, страхові засоби, вартість цінних паперів державної позики.

При аналізі рівня реального внутрішнього кредиту (депозити громадян у банках) даний показник коректується на індекс інфляції.

Для характеристики податково-бюджетної політики в даній методиці використовується модель американського математика і політолога Артура Леффера, відповідно до якої зусилля податкового преса з боку держави на підприємців негативно відбивається на діловій активності в цілому і є дестимулятором росту надходжень у державний бюджет, а в деяких випадках навіть скорочує їх.

У даній методиці конкурентноздатність розглядається досить нетрадиційно і являє собою конкурентноздатність національної валюти - динаміки її обмінного курсу.

Наступна група показників зв'язана з аналізом торгового балансу по усіх видах товарів і послуг (торговий баланс, експорт товарів і послуг, імпорт товарів і послуг, зовнішньоторговельне сальдо, частка експорту у ВНП).

Концентрація експорту розраховується як частка експорту основного товару (чи групи товарів) у загальному обсязі експорту. Даний показник характеризує залежність країни від основних споживчих ринків.

Імпорт у країну-партнера розраховується в абсолютному вираженні в тих грошових одиницях, що використовуються в даній методиці.

Інші показники, що аналізуються в даній методиці, являють собою оцінку можливості країни розраховуватися по своїх зовнішніх зобов'язаннях, і є також відображенням політичного ризику, що визначається по десятибальній шкалі:

1-3 бали - низький ризик;

4-6 балів - помірний ризик;

7-9 балів - високий ризик;

10 балів - надвисокий ризик.

Після того, коли всі показники розраховані, фірма повинна вирішити, яка база повинна використовуватися для порівняння. Таким чином, уся сукупність даних параметрів повинна бути розрахована і для базової економіки (наприклад, економіки своєї власної країни), після чого і проводиться порівняння. Ця ідея представляється досить цікавої тому, що при наявності альтернативних варіантів розвитку зовнішньоекономічної діяльності в різних регіонах є можливість вибору оптимального варіанта.

Дана методика побудована таким чином, що існує можливість коректування результатів первісного аналізу, забезпечуючи в такий спосіб її гнучкість.

Однак, основним недоліком методики Швейцарської банківської корпорації є те, що при її використанні не враховується специфіка визначеного напрямку діяльності. Результатом цього є те, що вона може бути ефективно застосована, в основному, для аналізу ступеня ризику при проведенні зовнішньоекономічної діяльності фірми, і виявити ризик на рівні держави. На підставі даної методики можна судити про фінансову стійкість економіки, а отже, і про рівень ділової активності суб'єктів господарювання.

Інша широко відома методика, для визначення ступеня ризику в цілому по економіці країни розроблена фірмою ВІК! (Німеччина). На підставі опитування 100 незалежних експертів розраховується спеціальний індекс, на підставі якого і позиває про ступінь ризику економіки.

Опитування, проведений за цією методикою, складається з 15 питань, кожний з який має максимальну питому вагу (табл. 1).

Таблиця 1 - Оцінні критерії індексу BER

Оцінні критерії	Максимальна питома вага, %
Політична стабільність	12
Відношення до іноземних інвестицій	6
Ступінь націоналізації	6
Імовірність і ступінь девальвації внутрішньої валюти	6
Стан платіжного балансу	6
Ступінь розвитку бюрократії	4
Темп економічного росту	10
Конвертованість валюти	10
Якість виконання договорів	6
Рівень витрат на заробітну плату і продуктивність праці	8
Можливість користатися послугами внутрішніх і зовнішніх експертів	2
Ефективність організації комунікації	4
Взаємини між господарськими суб'єктами і державою, зв'язок із громадськістю	4
Умови одержання короткострокових кредитів	8
Умови одержання довгострокових кредитів	8

Відповідям на поставлені питання передує всебічний, глибокий аналіз. Оцінка політичної стабільності дається на підставі методів варіаційного аналізу (проводиться аналіз частоти виникнення і специфіки різного роду протиріч суспільства (наприклад, локальних конфліктів, страйків і ін.). Широко застосовуються при використанні цього методу регресійні моделі, дисперсійний і (чи) пофакторний аналіз, тих складових, котрі впливають на той чи інший параметр.

Такий показник, як темп економічного росту ВНП, розраховується по окремій шкалі (мал. 2).

Рисунок 2 - Оцінка темпу економічного росту для індексу ВERI

Річний темп економічного росту, % Оцінка по шкалі ВERI %. Таким чином, ріст ВНП менш чим на 3% у рік оцінюється на 2,5% в індексі ВІК1, від 3 до 6% - на 5%, від б% до 10% - на 7,5%, більш 10% - на 10%. Як і в попередній методиці, ступінь розвитку бюрократії (ступінь державного регулювання економіки) оцінюється при використанні моделі Леффера. Крім цього, у даному показнику враховуються і такі параметри, як швидкість грошових переказів усередині країни і за її межами, здійснення митно-контрольних процедур і т.д.

Після проведення аналізу складових індексу ВІР1 економіка тієї країни, що має більш високе значення індексу, є більш стабільної, а отже, і менш ризикованої.

Об'єктивний недолік даної методики, також як і попередньої, полягає в тому, що вона не враховує тих ризиків, що можуть виникнути безпосередньо при функціонуванні фірми. Обидві методики носять більш глобальний характер, на підставі яких можна судити про ступінь ризикованості всієї економіки, а не конкретного напрямку підприємницької діяльності, що фірма планує розвивати в даній країні. Таким чином, використовувати дані методики доцільно при проведенні зовнішньоекономічної діяльності.

Що стосується спеціальних методик експертної оцінки ступеня ризику конкретного напрямку діяльності підприємства, то вони повинні розроблятися як з урахуванням ступеня ризику в даній економіці (основою для цього можуть служити методики Швейцарської банківської корпорації і BERI), так і з урахуванням специфічних особливостей даного суб'єкта господарської діяльності і тимчасового простору, охоплюваного аналізом.

Отже, експертне оцінювання ґрунтується на об'єктивних фактах, знаннях і суб'єктивних відчуттях експертів щодо реальної ситуації. Незважаючи на деяку обмеженість результативних можливостей методу експертного оцінювання, він доволі широко застосовується в економіці.

ВИСНОВОК

Отже, метод експертних оцінок, як правило використовується у тих випадках коли підприємство не має достатньої статистичної інформації або є сумніви щодо її достовірності. Метод експертних оцінок базується на досвіді та інтуїції фахівців та реалізовується шляхом оброблення їх думок.

Існує не багато методик оцінки ступеня ризику на підставі використання методу експертних оцінок, а саме деякими з них є:

- методика Швейцарської банківської корпорації;

- методика ВERI .

Методами обробки результатів опитування при методі експертних оцінок є:

- метод надання переваг;

- метод рангів.

Перевагами даного методу є:

- оперативність отримання інформації для прийняття рішення;

- відносно невеликі витрати на проведення оцінювання.

Недоліком даного методу є:

- суб'єктивізм отриманої оцінки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Антикризисное управление: Учебник. Под ред. Э.М. Корткова. - М.: ИНФРА-М, 2000.

2. Балабанов И.Т. Риск- менеджмент. - М., 1996.

3. Вітлінський В.В. Аналіз, оцінка і моделювання економічного ризику. - К.: Деміур, 1996.

4. Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. - К.: ТОВ Борисфен-М, 1996.

5. Вітлінський В.В., Наконечний С.І, Шарапов О.Д. Економічний ризик і методи його вимірювання. - К.: ІЗМН, 1996.

6. Грязнов А.Г. Антикризисний менеджмент. - М., 1996.

7. Теория и практика антикризисного управления. Под ред. С.Г. Беляева, В.И. Кошкина. - М.

8. Машкова Н.І. Економічні ризики. - К., 2003.

9. Ястремський О.І. Моделювання економічного ризику - К.: Либідь, 1992.

10. Ястремський О.І.Основи теорії економічного ризику: Навчальний посібник для студентів екон. спец. вищ. навч. закладів - К.: Артек, 1997.

Размещено на Allbest.ru