Управління витратами на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСЕТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ПУЛЮЯ

Кафедра менеджменту підприємницької діяльності

Індивідуальна робота

З дисципліни: «Управління витратами»

Зміст

1. Витрати виробництва як економічна категорія та їх роль у забезпеченні ефективного функціонування підприємства

2. Порівняння методу стандарт-кост із нормативним методом

3. Задача 16

4. Задача 46

Список використаної літератури

1. Витрати виробництва як економічна категорія та їх роль у забезпеченні ефективного функціонування підприємства

Кожного виробника цікавить питання, скільки товару виробляти і скільки продавати залежно від ціни і витрат на його виробництво. Для виробництва продукції підприємець повинен зробити певні витрати. Це витрати на оплату живої праці (заробітну плату); на будівлі та обладнання (інвестиції); оплату природних ресурсів (води, корисних копалин, що використовуються як сировина та матеріали) та палива; оплату інших енергоносіїв.

В широкому розумінні виробництво або виробничо-господарська діяльність на підприємстві включає всі процеси, необхідні для створення продукту (розробка, виготовлення) і доведення його до споживача (реклама, інформація, транспорт, торгівля). Тому для цього здійснюються виробничі витрати.

Виробничі витрати - це фактичні витрати виробника (фірми) на придбання й використання всіх необхідних умов виробництва, які забезпечують осягнення кінцевого результату господарської діяльності.

Зростання граничних витрат призводить до зменшення виробництва продукції, а отже і до підвищення їх ціни.

Собівартість продукції є мірилом витрат і доходів підприємства. Зменшення витрат на виробництво продукції збільшує доходи, і навпаки. Отже, собівартість відображає реальні витрати підприємства на виробництво продукції, дає можливість визначити ефективність його роботи.

Товаровиробники в умовах конкуренції повинні прагнути до скорочення витрат виробництва або собівартості продукції. Так, для зниження витрат, пов'язаних з використанням основних фондів, необхідно поліпшувати якість машин, устаткування, споруд, зменшувати частку пасивної частини основних фондів (кількість складських приміщень, інших споруд, тари тощо).

Слід особливу увагу звернути на зниження непродуктивних витрат - штрафів, відшкодування збитків тощо, пов'язаних із невиконанням підприємством своїх договірних зобов'язань. До таких витрат належать також прогули працівників на підприємстві.

В умовах ринкової економіки основою діяльності кожного товаровиробника є досягнення максимального прибутку, що є основою для забезпечення розвитку підприємства, поліпшення показників його діяльності, технічного переозброєння та модернізації виробництва, досягнення стійких конкурентних переваг підприємства на ринку. Все це обумовлює важливість управління витратами на підприємстві.

Ефективність функціонування підприємства багато в чому залежить від економічно-грамотного використання усіх видів ресурсів, що обумовлює необхідність поступового переходу до єдиної системи управління витратами (СУВ). Перевагами впровадження такої системи є: забезпечення виробництва конкурентоспроможної продукції за рахунок більш низьких витрат та цін; наявність якісної та достовірної інформації про собівартість окремих видів продукції та їх позиції на ринку в порівнянні з продукцією інших виробників; можливість використання гнучкого ціноутворення; надання об'єктивних даних для упорядкування бюджету підприємства; можливість оцінки діяльності кожного підрозділу підприємства з фінансової точки зору; прийняття ефективних та обґрунтованих управлінських рішень.

Основними показниками і критеріями успішності роботи підприємницьких структур є наявність прибутків, зростання обсягів виробництва, забезпечення конкурентноздатності продукції. Витрати виробництва є внутрішнім фактором досягнення успіху функціонування підприємства в ринковому середовищі. Від величини виробництва залежить рівень ефективності господарювання будь-якої виробничо-господарської структури. Тому, питанням зниження витрат виробництва, в практиці господарювання підприємств, надається велика увага.

Розвиток підприємства часто потребує великих капітальних вкладень в обладнання та інші елементи основного капіталу. При цьому, важлива роль приділяється також й поточної діяльності. Адже, діяльність будь-якого підприємства неможлива без здійснення витрат. А для того, щоб забезпечити високий рівень прибутковості, необхідно використовувати наявні ресурси, мінімізувати витрати.

Система управління витратами повинна впроваджуватися на комплексній основі, забезпечуючи взаємозалежне вирішення поставлених здач. Тільки такий підхід буде сприяти різкому росту економічної ефективності роботи підприємства

2. Порівняння методу стандарт-кост із нормативним методом

Систему обліку витрат «стандарт-кост» ввели у практику американський інженер Г. Емерсон та бухгалтери Ч. Гаррисон і Х. Гант. Сам термін "стандарт-кост" дослівно означає стандартні вартості: "стандарт" - кількість необхідних виробничих витрат (матеріальних і трудових) для виготовлення одиниці продукції або заздалегідь обчислені витрати на виробництво одиниці продукції або надання послуг; "кост " - це грошовий вираз виробничих витрат, які припадають на одиницю продукції. Отже «стандарт-кост» - це заздалегідь визначені або передбачені кошториси витрат на виробництво одного виробу або декількох виробів одного виду протягом певного звітного і попереднього періоду, з якими порівнюють фактичну собівартість.

Зміст системи стандарт-кост полягає в тому, що обліковується лише те, що повинно відбутись, а не те, що відбулося, враховується не реальне, а належне, і обгрунтовано відображаються відхилення, які виникли. В основі лежить чітке, тверде запровадження норм витрат матеріалів, енергії, робочого часу, праці, зарплати та інших витрат, пов'язаних з виготовленням будь-якої продукції або напівфабрикатів. Дотого ж встановлені норми не можна недовиконати. Перевищення норми над фактом означає, що вона була встановлена помилково. Взагалі нормативи, як правило, є незмінними протягом всього строку виготовлення цієї продукції. Тільки суттєві зміни (наприклад, освоєння нового виробу) потребують перегляду нормативів, але це вже зовсім інший продукт.

Перевага системи стандарт-кост перед іншими методами обліку витрат на виробництво полягає в наступному.

По-перше, на підставі встановлених стандартів можна заздалегідь визначити суму очікуваних витрат на виробництво і реалізацію виробів, обчислити собівартість одиниці виробу для визначення цін, а також скласти звіт про доходи.

По-друге, менш складна техніка ведення обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції, оскільки картки стандартної собівартості друкуються заздалегідь із зазначенням нормативної кількості виробничих витрат.

По-третє, при правильній постановці системи потрібен менший бухгалтерський штат.

У протилежність «стандарт-кост» на початку 30-х років в СРСР був розроблений нормативний метод (першим автором вважається М. Жебрак), який впроваджувався декілька десятиріч підряд. Розглянемо, що уявляє собою нормативний метод та порівняємо його із західним прототипом.

В основу системи нормативного обліку виробничих витрат покладені наступні найважливіші принципи:

- розробка нормативних калькуляцій на початок звітного періоду;

- систематичний та своєчасний облік змін норм і оперативне визначення впливу цих змін на собівартість продукції;

- передчасний контроль витрат на основі первинних документів і фіксація відхилень від норм в момент їх виникнення з одночасним виявленням причин та винних;

- щоденна інформація про відхилення від норм.

При застосуванні нормативного методу обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції підставою для визначення фактичної собівартості є нормативна калькуляція, яка складається на основі науково обґрунтованих норм та нормативів. Відхиленням від норм вважається як економія, так і додаткові витрати сировини, матеріалів, заробітної плати. Важливою умовою впровадження системи нормативного обліку є наявність чітко розробленого технологічного процесу виготовлення продукції, недотримання якого викличе відхилення від встановлених норм витрат на виробництво.

Щоденне узагальнення і аналіз відхилень від норм за місцями виникнення витрат і в центрах відповідальності дозволяють керівникам виробничих підрозділів своєчасно усувати негаразди, які виникають в організації виробництва, і попереджати їх виникнення в майбутньому. Таким чином, система нормативного обліку створює умови для організації управління виробництвом за відхиленнями від норм у оперативному режимі.

При застосуванні нормативного методу облік витрат за нормами та відхиленнями від них входить в загальну систему бухгалтерського обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції. Виявлена величина витрат від зміни норм, а також відхилень від норм за статтями витрат щомісячно списується або на собівартість продукції, або на винних. Для цього облік відхилень пропонувалось вести за калькуляційними статтями за напрямками з визначенням:

- об'єктів калькуляції у розрізі статей;

- цехів у розрізі об'єктів калькуляції і статей;

- причин і винних;

- елементів витрат.

Норми витрат переглядаються по мірі здійснення організаційно-технічних заходів, тоді як при «стандарт-кост» це не передбачається. В міру здійснення заходів переглядаються також нормативні калькуляції на вироби, якщо у нормативне бюро надходять повідомлення про зміни норм витрат. Для прийняття управлінських рішень відхилення за місцями їх виникнення виявляються в оперативному порядку на підставі сигнальної та іншої документації. На відміну від системи «стандарт-кост» відхилення від норм за статтями витрат на окремих рахунках не обліковуються. Величина витрат за відхиленнями відображається у оборотних відомостях витрат і випуску продукції з виробництва за окремими видами виробів, а також у калькуляціях фактичної собівартості цих виробів.

В підсумку слід зазначити наступне: нормативний метод тільки тоді буде найбільш ефективним, коли він не фрагментарно, а повністю буде відповідати закордонному взірцю «стандарт-кост», який є надзвичайно прогресивним і актуальним у теперішній час. Це не тільки оперативне планування витрат, яке необхідно керівникам. Це також їх облік на бухгалтерських рахунках не за документами за фактичними витратами, а за нормативними документами з одночасним відображенням відхилень лише у фінансових результатах.

Для широкого використання у вітчизняній практичній діяльності цій методиці потрібно, з одного боку, щоб керівники захотіли отримувати таку інформацію, а з іншого - зацікавити морально і матеріально бухгалтерський апарат у виконанні такої роботи.

витрата стандарт контроль рішення

3. Задача 16

Маржинальний дохід дорівнює сумі виручки і змінних витрат, або прибутку і постійних витрат.

МД=В - ЗВ=П+ПВ

Виручка дорівнює сумі прибутку, змінних і постійних витрат.

Звідси

ЗВ=В - П - ПВ

ЗВ=60000 - 30000 - 20000=10000 (грн)

Знайдемо маржинальний дохід

МД=60000 - 10000=30000+20000=50000 (грн)

Отже маржинальний дохід становить 50000 грн.

4. Задача 46

Метод FIFO:

На 15.02 вартість 400 шт. деталей становить 2000 грн.

На 25.05 вартість 900 шт. (200+100+600) становить 940+550+3180=4670 грн.

На 20.06 вартість 500 шт. (400+100) становить 1920+2010/500?100=2322 грн.

На 1.07 вартість 400 шт. становить 2010/500?100=1608 грн.

Метод LIFO:

На 15.02 вартість 400 шт. становить 940+2000/400?200=1940 грн.

На 25.05 вартість 900 шт. становить 1920+3180/600?500=4570 грн.

На 20.06 вартість 500 шт. становить 2010 грн.

На 1.07 вартість 400 шт. становить 2000 грн.

Метод середньозважених цін:

На 15.02 вартість 400 шт. становить

Ц=(2000+940)/(400+200)=4,9 4,9?400=1960 грн.

На 25.05 вартість 900 шт. становить

Ц=(940+550+3180+1920)/(200+100+600+400)=5.1 5,1?900=4590 грн.

На 20.06 вартість 500 шт. становить

Ц=(1920+2010)/(400+500)=4,4 4,4?500=2200 грн.

На 1.07 вартість 400 шт. становить 4,4?400=1760 грн.

Список використаної літератури

1. Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Малюга Н.М., Чижевська Л.В. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит»/ За редакцією Бутинця Ф.Ф., 2-ге вид. -Житомир: ПП «Рута», 2009.

2. Голов С. Управлінський облік, Київ 2010.

3. Грещак М.Г., Коцюба О.С., Управління витратами: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2008.

4. Давидович І.Є. Управління витратами: Навчальний посібник. 2-е вид., перероб. і доп. - Тернопіль: Економічна думка, 2008р.

5. Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навчальний посібник.- К, - 2010.

Размещено на Allbest.ru