Організація управління виробництвом і його вдосконалення на ВАТ "Прикордонник" Березанського району Миколаївської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України Миколаївський державний аграрний університет

Курсова робота

з дисципліни «Менеджмент організації» на тему:

Організація управління виробництвом і його вдосконалення на ВАТ «Прикордонник» Березанського району Миколаївської області

Виконала:

студентка групи ЗЕД4/3

Кравчук Т.В

Перевірив:

Гречкосій В.В

МИКОЛАЇВ 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА УПРАВЛІНСЬКА ХАРАКТЕРИСТИКА ВАТ «ПРИКОРДОННИК» БЕРЕЗАНСЬКОГО РАЙОНУ.

1.1 Розміщення господарства, його природні та економічні умови.

1.2 Розміри ВАТ «Прикордонник» та його спеціалізація.

1.3 Показники економічної ефективності

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ НА ВАТ «ПРИКОРДОННИК» БЕРЕЗАНСЬКОГО РАЙОНУ.

2.1 Організаційна структура і структура управління виробничої системи.

2.2 Органи управління. Діяльність лінійних і функціональних керівників.

2.3 Аналіз виконання функцій управління.

РОЗДІЛ 3 ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЮ ВИРОБНИЧОЮ СИСТЕМОЮ ВАТ «ПРИКОРДОННИК» БЕРЕЗАНСЬКОГО РАЙОНУ.

3.1 Удосконалення організаційної структури і структури управління.

3.2 Шляхи підвищення оперативності управління.

3.3 Оптимізація чисельності працівників та удосконалення системи стимулювання праці на ВАТ «Прикордонник» .

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Вступ

Перехід економіки до ринкових відносин вимагає докорінних змін у плануванні, надання йому якісно нових рис. Зокрема, підвищення самостійності підприємств та їх підрозділів у здійсненні планування потребує постійного моніторингу стану ринку, готовності до ринкових коливань. Без цього неможливо забезпечити реалізацію стратегії саморозвитку й економічного виживання в умовах конкуренції. Доведено, що близько 40% ринкових збоїв пояснюються недоліками в плануванні, його недостатньою якістю.

Останніми роками, однак, планово-економічна робота у значній частині аграрних підприємств знаходиться в занепаді. Пов'язаними з її організацією проблемами займається ряд вчених-економістів, серед яких М.М. Гук, Ф.В. Зінов'єв, Д.П. Карич, Т.Д. Кошляк та інші. Проте, багато питань залишаються невирішеними.

Прискорені перетворення, що відбуваються в аграрних формуваннях нового типу, вимагають постійних модифікацій різних аспектів аналізу та показників планування господарської діяльності підприємства. Базою для порівняння мають бути економічні нормативи, встановлені відповідно до конкретних умов, зон і регіонів України, а також орієнтири, досягнуті іншими країнами світу і вітчизняними передовими підприємствами. З переходом до ринкових відносин адміністративні методи планування мають поступово замінюватися на адаптивні, індикативні та стратегічні.

Для забезпечення належної достовірності та дієвості різноманітних планів і прогнозів необхідно підвищувати кваліфікацію працівників, рівень оволодіння ними сучасними методами планування (зокрема з використанням математичного апарата і комп'ютерної техніки). Працівники економічної служби повинні мати високий рівень теоретичної підготовки, конкретне знання економіки, техніки, технологій виробничих можливостей і потреб, а також методів планування.

Метою курсової роботи є обґрунтування ролі економічної служби, вимоги до її спеціалістів і удосконалення її управлінської діяльності.

Об'єктом дослідження є ВАТ Прикордонник" Березанського району Миколаївської області. Період охоплює 2003-2005 роки.

Робота виконана на 32 сторінках друкованого тексту, містить 6 таблиць, 2 рисунка і 20 джерел використаної літератури.

РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА УПРАВЛІНСЬКА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО ВАТ « ПРИКОРДОННИК» БЕРЕЗАНСЬКОГО РАЙОНУ

1.1 Розміщення ВАТ ”Прикордонник”, його природні та економічні умови

Відкрите акціонерне товариство “Прикордонник” Березанського району Миколаївської області розташоване в південній частині центрального степу України. Господарський центр знаходиться в с.Рибаківка. Відстань від центральної садиби до найближчої станції становить 70 км, яка розташована в м. Одеса, до морського порту 40 км, до аеропорту-75 км, до обласного центру міста Миколаєва - 90 км.

Територія господарства належить до посушливої помірно жаркої агрокліматичної зони з м'якою зимою. Середньомісячна температура повітря становить 8-10 С. Середньомісячна температура найбільш холодного місяця січня -26 С. Найбільш теплого червня +27 С. Тривалість осінньо-зимового періоду 135 днів.

Для зими характерні часті відлиги, після яких починається різке зниження температури. В середньому грунт промерзає на глибину 40-47 см. Сніговий покрив непостійний , середня висота покрива 10-15 см. Повна відлига ґрунту настає в кінці другої на початку третьої декади березня.

Сума опадів за рік складає 353 мм. Найбільш дощовим місяцем є червень, найбільш сухим - березень. Основна кількість опадів випадає в теплий період року і переважно у вигляді ливнів, іноді з градом. Забезпеченість вологою території недостатня. Переважаючий напрям вітрів південно-західний.

Природно - кліматичні умови наведені на основі спостережень метеостанції м.Очаків. Кліматичні умови сприятливі для вирощування зернових культур, соняшнику, гороху, кукурудзи, баштанних культур, винограду.

Таблиця 1.1

Місце розташування ВАТ «Прикордонник»

Пункти	Назва	Відстань, км	Стан доріг
Обласного центру	м. Миколаїв	90	асфальт
Районного центру	смт Березанка	30	асфальт
Залізничної станції	М. Одеса	70	асфальт
Пункту реалізації:			асфальт
- зерна	Березанський елеватор	35	асфальт

1.2 Розміри дослідного господарства ВАТ"Прикордонник" та його спеціалізація

Для того, щоб провести аналіз економічних умов потрібно визначити, яке за розмірами є досліджуване господарство (велике, середнє, мале), для цього необхідно розрахувати показники розміру виробництва.

Таблиця 1.2

Показники розміру виробництва в ВАТ «Прикордонник»

Показники	Роки	Господарство в 2008 р. у % до
	2 006р.	2 007р.	2 008р.	2 006р.	2 007р.
Валова продукція в порівняльних цінах 2005р.	5682,82	5060,93	8889,05	156,4	175,6
Грошова виручка від реалізації с/г продукції, тис. грн.	5258,0	7123,0	8067,7	153,4	113,3
Площа сільськогосподарських угідь, га.	3754,0	3741,0	3738,0	99,6	99,9
Середньорічна чисельність працівників, чол.	170,0	156,0	159,0	93,5	101,9
в т. ч. -в рослинництві	112,0	101,0	103,0	92,0	102,0
- в тваринництві	58,0	55,0	56,0	96,6	101,8

Таким чином, аналізуючи данні розраховані в таблиці 1.2 можна зробити висновок про те, що ВАТ «Прикордонник» відноситься до середніх господарств. Про це свідчать показники: середньорічної чисельності працівників зайнятих в сільськогосподарському виробництві 160 чол., площа сільськогосподарських угідь, що в середньому складає 3700 га.

Ефективність виробництва в аграрних підприємствах залежить не лише від розміру провідних галузей, а й від того як розвинуті й інші галузі, що мають товарних характер.

До факторів виробничо-економічної характеристики господарства відносять спеціалізацію, що представляє собою переважний розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції.

Найбільш раціональною для господарства є та, яка дозволяє за даних умов виробити більшу кількість продукції з найменшими витратами коштів і праці.

За допомогою розрахункової таблиці 1.3 можна визначити спеціалізацію досліджуваного підприємства. В цій таблиці наведені дані про склад та структуру грошової виручки окремих галузей видів продукції, а також робіт і послуг.

Таблиця 1.3

Склад та структура грошової виручки на ВАТ «Прикордонник»

Галузі та види	Товарна продукція, тис. грн.,	В середньому за три роки, тис. грн.,	Структура
продукції			грошових
	2 006р.	2 007р.	2 008р.		надходжень, %
Зернові	2822,6	3077,5	3946,3	3282,13	48,15
Соняшник	1102	553,7	354,4	670,03	9,83
Ріпак озимий		356,2
Виноград	579,2	1945,4	2510,3	1678,30	24,62
Інша продукція	60	30,6	0,4	30,33	0,45
Разом по рослинництву	4563,8	5963,4	6811,4	5779,53	84,79
Скотарство ВРХ	216,8	329,4	120	222,07	3,26
Молоко	477,4	830,2	1029,5	779,03	11,43
Інша продукція	0	0	106,5	35,50	0,52
Разом по тваринництву	694,2	1159,6	1256	1036,60	15,21
Всього по с/г виробництву	5258	7123	8067,4	6816,13	100,00

Виходячи з даних таблиці 1.3 можна зробити такий висновок, що головною галуззю на ВАТ "Прикордонник" є рослинництво. Про це свідчить питома вага грошової виручки рослинництва в підприємстві, вона становить 82%, а це 3982,50 тис. грн. в середньому за 3 роки. Допоміжною галуззю являється тваринництво так як займає 21% від загальної виручки. Тому зрозуміло, що рослинництво є пріоритетною галуззю і з кожним роком розвивається, збільшуючи обсяги виробництва саме рослинницької продукції. Найбільші грошові надходження підприємство отримує від реалізації зернових культур, а також соняшнику.

1.3 Показники економічної ефективності підприємства

На сьогодні ефективність виробництва сільськогосподарських підприємств у значно залежить від результативності і економічності роботи управлінських кадрів. Тому є необхідність в аналізі рівня загальної ефективності системи менеджменту персоналу (таб. 1.7). Але для того щоб визначити валову продукцію в порівняльних цінах треба розглянути розрахунок вартості сільгосппродукції виробленої за 12 місяців (2006, 2007, 2008 роки) на ВАТ «Прикордонник»

Таблиця 1.4

Розрахунок вартості сільськогосподарської продукції за 2006 рік на ВАТ «Прикордонник»

Назва с/г продукції	Кількість, ц	Порівняльна ціна за 2005 рік за од.продукції, грн	Вартість , грн
Пшениця	54843,8	40,58	2225561,4
Ячмінь	11554,5	47,54	549300,93
Солома	2790	3,28	9151,2
Соняшник	7526,4	88,02	662473,728
Виноград	4633,5	147,58	683811,93
Живці	145	165	23925
Багаторічні	1700	7,1	12070
Горох	819,4	38,53	31571,482
Кукурудза на силос	21745	3,73	81108,85
Кукурудза на корм	5425,8	35,88	194677,704
Кукурудза на зел.корм	1719	3,73	6411,87
Зел.мас.культур.росл	1410	2,4	3384
Всього по рослинництву	114312,4		4483448,1
Молоко	7067	104,27	736876,09
ВРХ	611,6	664,71	406536,636
Гній	47500	1,17	55575
Всього по тваринництву	55178,6		1198987,73
Посів озимих культур
	220 га		388,94
Всьго			5682824,76

Таблиця 1.5

Розрахунок вартості сільськогосподарської продукції за 2007рік на ВАТ «Прикордонник»

Назва с/г продукції	Кількість, ц	Порівняльна ціна за 2005 рік за од.продукції, грн	Вартість , грн
Пшениця	35414	40,58	1437100,12
Ячмінь	1951,75	47,54	92786,195
Солома	5740	3,28	18827,2
Соняшник	3083,94	88,02	271448,3988
Виноград	11646,77	147,58	1718830,317
Живці	133	165	21945
Багаторічні	800	7,1	5680
Горох	819,4	38,53	31571,482
Кукурудза на силос	16260	3,73	60649,8
Кукурудза на зел.корм	1864	3,73	6952,72
Ріпак озимий	2913,1	113,57	330840,767
Зел.мас.культур.росл	6498,5	2,4	15596,4
Всього по рослинництву	87124,46		4012228,399
Молоко	6300	104,27	656901
ВРХ	520	664,71	345649,2
Гній	39450	1,17	46156,5
Всього по тваринництву	46270		1048706,7
Всьго			5060935,099

Таблиця 1.6

Розрахунок вартості сільськогосподарської продукції за 2008 рік на ВАТ «Прикордонник»

Назва с/г продукції	Кількість, ц	Порівняльна ціна за 2005 рік за од.продукції, грн	Вартість , грн
Пшениця	40,5	64336,4	2605624,2
Ячмінь	22,933	4754	109023,482
Солома	5780	3,28	18958,4
Соняшник	8250	88,02	726165
Виноград	18795,2	147,58	2773795,616
Багаторічні	1850	7,1	13135
Кукурудза на силос	74596	3,73	278243,08
Кукурудза на корм	5968,8	3,73	22263,624
Зел.мас.культур.росл	5464,5	240	1311480
Всього по рослинництву	120767,933		7858688,402
Молоко	6496	104,27	677337,92
ВРХ	531	664,71	352961,01
Гній	55,22	1,17	64,6074
Всього по тваринництву	7082,22		1030363,537
Всьго			8889051,939

Таблиця 1.7

Ефективність системи управління персоналом на ВАТ «Прикордонник»

Показники	2006 рік	2007 рік	2008рік	2008 рік у % до 2006
Загальні показники
Площа сільськогосподарських угідь, га	3754	3741	3738	99,6
Валова продукція у порівняних цінах 2005р., тис грн	5682,85	5060,94	8889,05	156,4
Прибуток, тис грн	5258	7123	8067,7	97,1
Повна собівартість реалізованої продукції , тис. грн	6239,8	4431,3	5106,4	81,8
Середньорічна чисельність працівників, чол	170	156	159	93,5
в т.ч. працівників апарату управління, чол	14	14	14	100,0
Управлінські витрати, тис.грн	318,3	367,7	381,4	119,8
Загальний фонд оплати праці, тис.грн	1651,8	1918,8	2100	127,1
в т.ч. працівників апарату управління тис. грн	181,2	216	244,4	134,9
Відпрацьовано тис.люд год., всього	292,7	297,9	282,4	96,5
в т.ч . працівниками апарату управління тис.люд год	29,3	31	31,9	108,9
Показники результативності діяльності персоналу управління
1. Одержано валової продукції на 1-го працівника управління, тис.грн.	405,9	361,5	634,9	156,4
2. Одержано валової продукції на 1 грн управлінських витрат, грн.	17,9	13,8	23,3	130,5
3. Одержано валової продукції на 1 люд.-год затрачену на управління, грн	194,0	163,3	278,7	143,7
4. Одержано валової продукції на 1 грн. заробітної плати управлінських кадрів, грн	3,4	2,6	4,2	123,0
Показники економічної діяльності персоналу управління
1. Питома вага управлінських працівників у загальній кількості працюючих, %	8,2	9,0	8,8	1,1
2. Питома вага витрат на управління у загальній собівартості продукції, %	5,1	8,3	7,5	1,5
3. Питома вага заробітної плати управлінських працівників у загальному фонді оплати праці, %	11,0	11,3	11,6	1,1
4. Питома вага заробітної плати управлінських працівників у собівартості продукції, %	2,9	4,9	4,8	1,6

Аналізуючи отримані данні можна говорити про досить ефективну організацію роботи персоналу. Про це свідчить величина прибутку підприємства. До того ж на кожну людино-годину відпрацьовану в управлінні виробляється в середньому за три роки 144 грн валової продукції. Цей показник виріс на 44 % у 2008 році в порівнянні з 2006р. Також на 56 % виріс показник виробництва валової продукції в розрахунку на одного працівника в управлінні.

Тобто, простежується стабільний ріст показників ефективності роботи управлінців.

Що ж стосується економічності роботи керівників, то за результатами розрахунків можна простежити досить прозору тенденцію до зниження витрат на роботу працівників апарату управління. Про її наявність, як на етапі планування, так і впровадження можу стверджувати, спираючись на відомості отримані в результаті бесід з керівником підприємства.

Проте, що стосується напрямків удосконалення системи управління персоналом слід зосередитись на наступних питаннях:

1) у зв'язку з переходом до ринкових відносин та приближення до європейських систем управління слід впроваджувати нові системи управління, впроваджувати в практику новітні теоретичні розробки(які звісно вже себе підтвердили в Європі)

2) виділення кадровому менеджменту місця та об'єму в системі управління організацією пропорційно до поставлених задач стратегічного управління всією організацією, з огляду на розміри організації, долю ринку, на якому працює організація і т.д.

3) підготовка кваліфікованих працівників кадрової служби.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ В ДЕРЖАВНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО ВАТ «ПРИКОРДОННИК» БЕРЕЗАНСЬКОГО РАЙОНУ

2.1 Організаційна структура і структура управління виробничої системи

Склад економічної роботи визначає склад її виробництвом:

економічне обґрунтування стратегії соціально-економічного розвитку підприємства на основі прискорення науково-технічного прогресу, удосконалення організації виробництва і управління;

упровадження діючого господарського розрахунку і прогресивних форм
організації праці, посилення режиму економії;

розробка всебічно обґрунтованих, збалансованих планів економічного і соціального розвитку підприємства, річне, поточне і оперативне планування діяльності господарства;

упровадження нормативного метода планування і економічного стимулювання на основі прогресивних нормативів, посилення зацікавленості та відповідальності трудових колективів за інтенсифікацію виробництва, забезпечення високих кінцевих її оплатою;

організація своєчасного і діючого контролю соціально-економічного розвитку підприємства, виконання річних і оперативних планів, виявлення резервів і розробка мір по їх використанню на основі достовірного обліку і комплексного розвитку економічного аналізу;

організація бюро економічного аналізу і економічного навчання кадрів.

Головною умовою ефективності економічної роботи являється творче застосування основоположних принципів господарювання;

- збалансованого розвитку економіки, розширення прав, підвищення самостійності і відповідальності господарств, посилення їх зацікавленості в кінцевих результатах виробництва.

Основу економічної роботи ВАТ "Прикордонник" Березанського району Миколаївської області складає упровадження на всіх ділянках суспільного виробництва діючого господарського розрахунку і колективного підряду.

Вся планово-економічна, аналітична, статистична, інформаційна і облік в господарстві являє собою єдину економічну службу, діяльність якої направлена на покращення, обліку і аналізу господарської діяльності.

В економічній роботі беруть участь первинні трудові колективи, всі служби управління, керівники і спеціалісти підрозділів.

Очолює економічну роботу і несе персональну відповідальність за її постановку керівник господарства, а організовує її планово-економічна і бухгалтерська служби, галузеві спеціалісти.

До складу економічної служби в ВАТ "Прикордонник" Березанського району Миколаївської області входять: головний економіст і економіст по оплаті праці.

Підвищення якості і діяльності економічної роботи вимагає чіткого встановлення прав і відповідальності кожної посадової особи, виробничих і управлінських служб, трудових колективів і органів суспільного управління.

2.2 Органи управління. Діяльність лінійних і функціональних керівників

Економіст по оплаті праці являється керівником і організатором економічної роботи з питань організації, нормування і оплати праці. Він будує роботу згідно з головною своєю задачею - удосконалювати організацію, нормування і оплату праці, а також контроль за дотриманням діючих законів, положень про працю. Свої розпорядження і вказівки економіст по оплаті праці, як правило, погоджує з головним економістом і дає їх через керівників структурних підрозділів ВАТ "Прикордонник".

Економіст по оплаті праці повинен:

- згідно з керівниками структурних підрозділів, іншими спеціалістами і профсоюзною організацією розробляти заходи для покращення
організації нормування і оплати праці;

- брати участь в розробці оперативних планів і завдань виробничих підрозділів, які стосуються організації, нормування і оплати праці;

- здійснювати контроль за правильністю застосування діючих умов оплати праці;

- аналізувати затрати праці у всіх галузях виробництва і розробляти конкретні заходи по покращенню використання трудових ресурсів і підвищення продуктивності праці;

- разом з начальниками цехів та іншими робітниками брати участь в раціоналізації трудових процесів і розробляти заходи по науковій організації праці;

- робити технічне нормування праці:

- здійснювати фото-хронометражні спостереження, безпосередньо
брати участь в організації і проведенні паспортизації та інших заходів по вивченню умов виробництва в цілях нормування праці і раціоналізації трудових процесів;

- упроваджувати типові норми виробітку (норми обслуговування) і при необхідності проводити їх нормування на місцеві умови, розробляти норми на роботи, які не передбачені збірниками типових і єдиних норм виробітку;

- при необхідності з врахуванням місцевих умов диференціювати норми по виробничим підрозділам, ділянкам тощо;

- переглядати норми по мірі змін організаційно-технічних і природно-виробничих умов виконання робіт;

- проводити систематичний аналіз виконання встановлених норм виробітку і контролювати правильність їх застосування;

- разом з головним бухгалтером здійснювати контроль за правильністю оформлення нарядів і облікових листів, нарахування і використання засобів, передбачених на оплату праці;

- вивчати, узагальнювати і упроваджувати у виробництво передовий досвід організації, нормування і оплати праці;

- брати участь в проведенні економічної роботи,навчання робітників, пояснювати їм питання нормування, організації і оплати праці;

- дотримуватися правил і норм по охороні праці і пожежній безпеці, виробничої санітарії.

Економіст по оплаті праці має право:

- вимагати від спеціалістів, керівників структурних підрозділів, бухгалтерів і обліковців подання інформації і матеріалів, необхідних для планування і аналізу трудових витрат;

- давати висновки по матеріалам про заохочення робітників за високі виробничі показники в роботі;

- подавати головному економісту матеріали про накладання стягнень на робітників, винуватих в порушенні діючих умов оплати праці;

- за дорученням керівника представляти господарство у вищестоящих та інших організаціях по спеціальним питанням.

Економіст по оплаті праці несе відповідальність за:

- своєчасну і якісну розробку заходів по покращенню організації нормування і оплати праці;

- своєчасну і якісну розробку відповідних розділів ( по праці і оплаті) планових завдань виробничим підрозділам;

- правильне застосування діючих умов праці;

- покращення використання трудових ресурсів і підвищення продуктивності праці;

- організацію технічного нормування, застосування, перегляд і упровадження технічно обґрунтованих норм виробітку;

- своєчасне представлення звітності у встановленому порядку.

При невиконанні функціональних обов'язків, наказів і розпоряджень керівника, Положення, залучається, в залежності від характеру порушень і їх наслідків, до адміністративної, матеріальної або кримінальної відповідальності згідно законодавства.

2.3 Аналіз виконання функцій управління

Цілеспрямовану організацію діяльності трудових колективів і окремих виконавців в ВАТ "Прикордонник" Березанського району Миколаївської області здійснює апарат управління .

Обов'язки управлінських працівників у різних типах сільськогосподарських підприємств неоднакові. Водночас є багато загальних ознак у діяльності керівників і спеціалістів господарств.

Питання організації і управління вирішує керівник господарства разом з головними спеціалістами-керівниками галузей і служб з попереднім обговоренням їх в трудовому колективі на виробничій нараді. Намічені заходи конкретизуються в завданнях, планах, наказах, а їх реалізація відображається в системі контролю, економічному аналізі, обліку і звітності.

Під час аналізу збирають і систематизовують інформацію про об'єкти, формулюють можливі функції експертним шляхом, оцінюють нову функціонально-структурну модель об'єкта з урахуванням рівня виконання його функцій і розміру приведених затрат.

Важливу роль відіграє оперативний економічний аналіз. Він дає змогу глибоко вивчати діяльність трудових колективів у процесі виробництва і здійснювати потрібні коригуючи впливи на об'єкти управління.

При цьому економічна служба тісно взаємодіє з іншими службами і підрозділами підприємства (табл.2.1)

Таблиця 2.1

Аналіз виробничо-оперативної інформації

Документація або завдання	Від кого одержана інформація, строки представлення	Яка інформація передається	Кому передається інформація, строки представлення
1	2	3	4
Комплексний план розвитку господарства	Всі служби згідно з наказом	Затверджені показники, економічний аналіз, прогнози розвитку галузей	Керівництву господарства і вищестоящій організації на розгляд
Організаційно-господарський план.	Всі служби згідно з наказом	Затверджені показники, економічний аналіз, прогнози розвитку галузей	Керівництву господарства і вищестоящій організації на розгляд
Виробничо -фінансовий план господарства	Всі служби і спеціалісти згідно із затвердженням графіка до 10.01.	Затверджені економічні показники	Керівництву господарства, банку, вищестоящим с.-г. органам, до 15.01.
Уточнення норм виробітку і положення про оплату праці	Економічна служба, до 15.12.	Плануємі системи і форми організації і оплати праці; норми виробітку і обслуговування	Керівництву господарства на затвердження, вищестоящій організації для погодження, до 01.01.
Госпрозрахункові плани підрозділів	Всі служби і підрозділи згідно графіка, до 01.12.	Плануємі системи і форми організації госпрозрахунку	Підрозділам для обговорення. Керівництву для затвердження, до 01.01.
Технологічні карти в рослинництві і тваринництві	Агрономічна, інженерна, зоотехнічна, ветеринарна служби, керівники підрозділів, до 15.11.	Нормативи виконання робіт, тарифні ставки та інше	Економічній службі. Керівництву для затвердження. Використовується в господарстві, до 01.12.

Роблячи аналіз виробничо-оперативної інформації, можна зробити висновок, що економічна служба взаємодіє і має зв'язки з усіма структурними підрозділами господарства. Вони постійно надають їй всю необхідну усну і документальну інформацію для виконання укладених обов'язків. А економічна служба, в свою чергу, теж постійно представляє інформацію іншим службам і працівникам.

РОЗДІЛ 3. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЮ ВИРОБНИЧОЮ СИСТЕМОЮ В ДЕРЖАВНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО ВАТ «ПРИКОРДОННИК» БЕРЕЗАНСЬКОГО РАЙОНУ

3.1 Удосконалення організаційної структури і структури управління підприємством

Під методом управління розуміють спосіб, прийом або сукупність прийомів цілеспрямованого впливу на інтереси людей, а через них - на матеріальне виробництво для досягнення мети. Суть методу становить сукупність практичних прийомів та способів виконання функцій з урахуванням економічних законів і вимог наукових принципів управління. В методах управління відображається головний зміст керівної діяльності. Вони вказують на те, яким чином здійснюються цілі управління - узгодження, об'єднання і направлення сил всіх робітників на ефективне ведення виробництва.

Практика показує необхідність застосування не одного, а декількох методів. Це визначається: по-перше, тим, що кожна функція управління не може бути вирішена тільки одним способом; по-друге, не можна і впливати на керовані об'єкти тільки яким - небудь одним методом.

До основних методів управління відносяться: економічні, адміністративні, правові.

Від того, як інтереси людей будуть враховуватися і задовольнятися, перш за все залежать результати і ефективність виробництва. Тому економічні методи займають в управлінні головне, центральне місце.

Економічні методи управління - це система впливу на керований об'єкт (на колектив і окремих його членів) за допомогою об'єктивно існуючих економічних важелів - оплати праці, премій, цін, собівартості, госпрозрахунку, прибутку, рентабельності, кредиту і т.д.

В досліджуваному підприємстві застосовуються такі методи як преміювання за якісне і своєчасне виконання робіт, за економію витрат на ремонт техніки, крім цього застосовуються штрафні санкції до порушників трудової дисципліни, за порушення правил агротехніки та інших організаційно - виробничих вимог.

Висунуті економічною реформою вимоги переходу від адміністративних до переважно економічних методів управління вимагають перебудови всього економічного механізму. Потрібно створити такі економічні умови, які давали б змогу виконувати програму не шляхом адміністративного тиску, а в результаті економічної заінтересованості всіх учасників виробництва. Для цього слід забезпечити широке залучення трудівників до активної участі у складанні перспективних і поточних планів, підвищити заінтересованість підприємств (об'єднань) у розробці оптимальних планів, що максимально враховують можливість інтенсивного використання землі та інших засобів виробництва, поліпшення організації праці, виробництва і управління. Крім того, треба подолати попередній стереотип економічного мислення, старі підходи до розв'язання складних питань без достатнього наукового обґрунтування, усунути зрівнялівку в економічному стимулюванні трудових колективів і в оплаті праці тощо.

Перехід на економічні методи управління вимагає активного використання товарно-грошових відносин, зокрема посилення впливу на економіку фінансово-кредитних важелів, удосконалення системи ціноутворення, поступового переходу до біржової торгівлі засобами виробництва, збалансування попиту і пропозицій на ринку товарів та послуг для населення. Мають розвиватися ринкові відносини і створюватися ринкова інфраструктура (фондові, товарні та інші біржі, біржовий механізм торгівлі, канали зв'язку, інформаційно-комерційні центри, ефективна податкова система, умови для розвитку конкуренції тощо) та відпрацьовуватися їх механізм на основі саморегуляції економічних процесів.

Економічні методи управління реалізуються через планування, господарський розрахунок, матеріальне стимулювання, економічний аналіз, ціноутворення та інші.

3.2 Шляхи підвищення оперативності управління

Організаційно-економічні перетворення в аграрному комплексі супроводжуються диверсифікацією виробництва, розширенням самостійності підприємств та їх підрозділів.

Досить велика кількість тракторів комбайнів та інших сільськогосподарських машин, що працюють на полях і фермах, перетворюють кожне господарство на складну інженерно-технічну і соціально-економічну систему, що ґрунтується на тісній взаємодії великої кількості людей, машин та механізмів. Складність управління визначається й іншими факторами. Це, насамперед, властива сільському господарству сезонність, яка не дозволяє рівномірно протягом року використовувати наявну техніку, робочу силу і вимагає виконання у стислі строки великого об'єму робіт.

Крім того, механізовані агрегати, загони та бригади розміщенні на великій території господарства, і для попередження та усунення різних організаційних непогодженостей директор господарства завжди повинен мати своєчасну і повну оперативну інформацію. Ця інформація має поступати відповідно до ритму виробничого процесу і тим самим створювати передумови для своєчасної координації і регулювання діяльності людей. Рішення по виявлених відхиленнях і збоях у виробництві повинні негайно доводитись до конкретних виконавців.

Під оперативним управлінням розуміють координуючий і регулюючий вплив на керований об'єкт зі строком дії рішень, що приймаються, не більше одного місяця. Оперативне управління передбачає здійснення по суті всіх функцій управління, пов'язаних із поточною діяльністю підприємства та його виробничих підрозділів: розробка та доведення до виконавців короткострокових (оперативних) планів та завдань; забезпечення виконавців необхідними матеріально-технічними ресурсами та розміщення їх на робочих місцях; організація взаємодії і координація діяльності спеціалістів та безпосередніх виконавців; надання їм допомоги в усуненні збоїв у роботі; здійснення оперативного розпорядництва, контролю і обліку виконання робіт.

Велику допомогу у своєчасному зборові інформації та оперативному управлінні може надати диспетчерська служба або, як її ще називають інформаційно-диспетчерська служба підприємства.

Ця служба являє собою організаційну форму оперативного управління, що базується на сучасних технічних засобах зв'язку, збору, обробки інформації і контролю за ходом робіт. Добре організована диспетчерська служба підвищує оперативність управління виробництвом, скорочує витрати робочого часу через організаційні причини, своєчасно усуває виробничі труднощі, знижує простої тракторів, автомобілів та інших технічних засобів, полегшує і удосконалює працю керівників і спеціалістів, які звільняються від багатьох розпорядницьких і контрольних операцій, підвищує якість управлінських рішень, завдяки використанню необхідної оперативної інформації. Врешті-решт все це веде до покращення використання землі, робочої сили, технічних засобів та підвищення результативних показників виробничо-фінансової діяльності трудових колективів.

Об'єктами диспетчерської управління на підприємстві є: цехи, відділення, бригади, загони, тваринницькі ферми, центральна ремонтна майстерня, відділки, машинні подвір'я і пересувні ремонтні засоби для технічного обслуговування; автогаражі, нафтобази, склади запасних частин і матеріалів, зерноочисні і сушильні пункти, зерносклади; різні служби центральної садиби і відділень (водокачки, електростанції, котельня тощо); різні служби. Невеликі об'єкти - агрегати, загони і орендні колективи - можуть входити в єдину систему диспетчерського управління через диспетчерські пости підрозділів, виробничих дільниць.

Диспетчерській службі доручається виконання таких завдань оперативного управління: організація складання оперативних планів і завдань, доведення до виконавців і контроль за їхнім виконанням; прийом, обробка і систематизація оперативних звітів про хід виконання робіт, виробництво і реалізацію продукції, стан ресурсів; своєчасне забезпечення оперативною інформацією директора і спеціалістів господарства; проведення разом зі спеціалістами господарства оперативного аналізу ходу виконання робіт; своєчасне усунення причин, що порушують встановлений режим роботи на усіх ділянках виробництва шляхом маневрування трудовими, технічними та іншими ресурсами господарства; прийом заявок, запитів, вимог від підрозділів господарства і окремих виконавців, організація і контроль за їхнім виконанням; організація централізованого використання технологічного транспорту і спецтехніки (мобільні рем засоби, автокрани, бензовози, бульдозери і т.д.); забезпечення внутрігосподарського зв'язку; ведення спеціальної оперативної документації.

При своєчасному і якісному виконані перелічених завдань диспетчерська служба здійснює регулярний інтегруючий вплив на виконання виробничих процесів і наближення їх до оптимально завершального стану.

управління керівник структура організаційний

3.3 Оптимізація чисельності працівників та удосконалення системи стимулювання праці на ВАТ «Прикордонник»

При розвитку ринкових відносин на селі можливе породження проблеми безробіття, викликане певним скороченням найманого персоналу в новостворених підприємствах. Основною причиною нестачі робочих місць є низька мінімальна заробітна плата, яка здебільшого складає лише половину мінімального прожиткового мінімуму. Сільгосппідприємствам доводиться утримувати більше працівників, ніж їх потрібно для виконання технологічних робіт в оптимальні строки. Скоротились сфера застосування вузькопрофільних спеціалістів у сільгосппідприємствах, перехід їх до сервісних організацій, пов'язаних з обслуговуванням сільськогосподарського виробництва.

Аналіз використання персоналу в на ВАТ «Прикордонник» свідчить про його недостатню зайнятість протягом року. В той же час у тваринництві зайнятість перевищує нормативну, а в підрозділах рослинництва фактична зайнятість неквалїфікованих робітників далеко не повна і становить 180-200 днів, механізаторів - 220-250 днів. У господарстві поки що відсутні додаткові й допоміжні галузі виробництва, в яких можна було б використати вільну робочу силу.

З метою економії витрат на оплату праці й забезпечення працівників роботою відповідно до їх кваліфікації, віку, стану здоров'я і враховуючи сезонність виробництва, на підприємстві здійснено оптимізацію складу всіх працівників шляхом їх розподілу на чотири категорії. В першу категорію входять всі працівники, зайняті на виконанні постійних видів діяльності - спеціалісти, тваринники, механізатори, водії -- 234 чол. До другої категорії віднесені переважно працівники рослинницької галузі, праця яких здебільшого використовується протягом року сезонно, до 6 місяців -- 96 чол. В разі переведення працівників з безстрокового трудового договору на сезонний договір у трудовій книжці роблять запис "Переведено на сезонний трудовий договір". Третю категорію працівників складають тимчасові робітники із зайнятістю до двох місяців -- 9 чол. Четверта категорія включає працюючих з використанням погодинної системи оплати праці.

Застосування погодинної оплати праці забезпечує працею жінок з малолітніми дітьми, молодь, що навчається, інвалідів та літніх людей. Чинним законодавством передбачено при застосуванні погодинної оплати встановлення працівникам нормованих завдань. При цьому важливо дотримуватись умови, при якій мінімальний розмір погодинної тарифної ставки не повинен бути меншим, ніж при умові відпрацювання місячної норми часу при установленій мінімальній заробітній платі.

Оптимізація складу персоналу на ВАТ «Прикордонник» створила умови для впровадження нової системи стимулювання праці, в якій усунуті недоліки раніше застосовуваних систем. У сільгосппідприємствах найбільш поширені такі види економного стимулювання праці: відрядна оплата за обсяги виконаних робіт за тарифними ставками; погодинна оплата праці; підвищена оплата на збиранні врожаю; надлишки за роботу у святкові і вихідні дні; за кваліфікацію; за стаж; додаткова оплата за виконання плану; за досягнутий рівень виробництва; за збільшення рівня рентабельності і зменшення витрат.

Практика розвитку сільськогосподарського виробництва в більшості країн світу свідчить, що фактори підвищення рівня концентрації і поділу праці не є вирішальними для росту ефективності галузі. Успіх переважно визначає фактор персональної відповідальності за виробничий процес.

Завдання внутрішньогосподарського розподільного механізму полягає у забезпеченні прямої залежності розміру оплати праці (частки в доході) кожного працівника первинного трудового колективу від результативності його трудового внеску в кінцеві результати діяльності підприємства.

На практиці поки що не вироблений більш ефективний проти затратний механізм, при якому як економія, так і перевитрата ресурсів прямо позначається на рівні доходів працівників. В умовах динамічності економіки важливо позначити область допустимих значень, що не залежать від внутрішньогосподарських госпрозрахункових колективів.

На ВАТ «Прикордонник» розроблена система стимулювання праці, яка основана на таких основних положеннях: заінтересованості кожного працівника підприємства в підвищенні ефективності використання виробничих ресурсів; збільшенні прибутковості; відповідності між особистими інтелектуальними і фізичними зусиллями працівників і розміром індивідуального отриманого доходу (оплати праці); обґрунтованості співвідношень в оплаті праці різних груп і категорій працівників виходячи з кваліфікації, досвіду та складності виконуваних робіт і функцій.

Ці положення реалізуються в агрофірмі у процесі застосування основних принципів, за яких: прибуток (оплата праці) працівників первинних підрозділів визначається шляхом вирахування з виручки від реалізації продукції (послуг) матеріальних і прирівняних до них витрат, тобто за результативно-залишковим принципом; комбінування індивідуальних і колективних форм стимулювання праці із спрямованістю зусиль працівників підрозділу на отримання максимального прибутку; встановлення надбавок і доплат у загальному обсязі особистих доходів працівників, що мають стимулюючий вплив, на рівні не менше 50%; здійснення моменту оплати праці наближено до часу виконання робіт, по можливості за технологічними циклами; при реалізації права підприємства на самостійне визначення системи стимулювання праці враховується обов'язковість державного і договірного регулювання оплати праці; система оплати праці повинна бути своєчасно доведена до працівників у простій і доступній формі при укладенні колективного договору між власниками та трудовим колективом підприємства; широке застосування погодинної оплати праці при установленні нормованих завдань для населення, незайнятого на постійній роботі в підприємстві.

На рівні підприємства форми і системи оплати праці визначаються в колективному договорі. Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-квалїфікаційні характеристики. Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників -- залежно від їх кваліфікації.

Основою системи стимулювання праці начальників цехів і головних функціональних спеціалістів є контракт, що укладається з ними власниками. Базовий посадовий оклад директора визначається в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Базові посадові оклади керівників вищевказаної категорії визначаються директором в мінімальних заробітних платах в діапазоні 50-90% по відношенню до його окладу. Додаткові виплати працівникам вищевказаної категорії нараховуються по таких показниках: частина чистого прибутку; виплати за високу прибутковість (рентабельність) підприємства: одноразові премії за виконання завдань керівника підприємства, що збільшують прибутковість виробництва.

Функціональні загальногосподарські спеціалісти отримують доплати до базового окладу по результатах роботи підприємства в цілому, галузі -- за результатами роботи підпорядкованих їм галузей (цехів). За високі особисті досягнення в роботі, вагомий особистий внесок у кінцевий результат цій категорії керівників окремим рішенням директора (зборів учасників) може проводитись за рахунок підприємства оплата комунальних послуг, санаторних путівок, навчання дітей у вищих навчальних закладах тощо. Також може бути надана безпроцентна грошова позика для будівництва індивідуального житла, придбання транспортних засобів, домашнього майна тощо.

ВИСНОВКИ

На основі проробленої роботи по аналізу управлінської діяльності економічної служби сільськогосподарських виробничих систем в ВАТ "Прикордонник" Березанського району Миколаївської області можна зробити такі висновки:

ВАТ "Прикордонник" відноситься до числа середніх господарств, про що говорить розмір загальної земельної площі та розмір валової продукції в порівняльних цінах. Дане підприємство спеціалізується на виробництві зернових культур.

Досліджуване господарство має триступінчату структуру управління.

При ній виникають труднощі, пов'язані з подвійним підпорядкуванням керуючих - директору і головним спеціалістом. Це приводить до неузгодженості у роботі, значних затрат часу на координацію і розв'язання виробничо-господарських питань. Вона хоч і створює умови для звуження фронту контролю, але й збільшує кількість ступенів управління в організації.

Протягом досліджуваного періоду 2006-2008 років зменшилася економічна ефективність використання земельних угідь, про це свідчить зменшення виходу валової сільськогосподарської продукції у порівняльних цінах

Економісти ВАТ "Прикордонник" працюють досить ефективно і майже дотримуються примірних нормативів затрат робочого часу на виконання окремих управлінських операцій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" К.:1999.

Земельна реформа на Україні: Збірник законодавчих та урядових актів .- К.: Україна, 1991.

Національна програма розвитку сільськогосподарського виробництва України в 1996-2005 роках. - Київ 1995-186с.

Большаков А. Менеджмент. Учебное пособие. - Москва - Харьков - Минск, 2000.

Блок Р. і ін. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи. Практичний посібник. - Київ: "Урожай", 2001-286с.

Веснін В.Р. Менеджмент персоналу. - М.: ЗАО "Бізнес - школа",2000- 304с.

Гудзинський О.Д. Менеджмент у системі агро бізнесу - К.:"Урожай" 1994-239с.

Завадський І.С. Управління сільськогосподарським виробництвом в системі АПК - К.:, 1992-366с.

9. Завадський І.С. Менеджмент. Том II - К.:2002-635с.

10.Завадський І.С. проектування в системі управління та менеджменту. Практикум -К.: "Урожай" 1994-205с.

11.Завадський І.С. менеджмент. Том І. - К.: УФІМБ 1999-54ІС

12.3иновьев Ф.В. Управление сельськохозяйственньїм производством. Практикум К.: 1989-210с.

13. Казарцев В.В. Виробничий менеджмент.-К.:2001-316с.

14. Куліш М.Ю., Червен І.І., Гречкосій В.В. реформування аграрного сектора економіки України (у схемах і графіках).- М.,2000-166с.

15. Кибанов А.Я. Управление персоналом организации. Практикум (учебное пособие).-М., 2002.

16. Кибанов А.Я.Управление персоналом организации. Учебник.-М.,2002-36с.

17. Лесів І. Сучасні методи в менеджменті, основані на ринковій економіці. -Ужгород, 1994.-247с.

18. Лоза Г.М. Управление в совхозах и колхозах. Издательство "Колос",-М- 1972. - 325с.

19. Основные положения об организации экономической работы в сельскохозяйственных предприятиях, К.:1987-45с.

20. Червен І.І., Прокопенко М.М. Про поліпшення роботи планово-економічної служби підприємств. Економіка АПК. - 2003, №3 ст.69-73.

Размещено на Allbest.ru