Соціологія праці та управління і менеджмент

Соціологія праці й управління як напрям соціологічної науки, який вивчає соціально-трудові відносини і соціальні процеси у сфері праці. Основні види соціально-трудових відносин. Розвиток соціології праці та управління в Україні, їх зв'язок з менеджментом.

Рубрика Менеджмент и трудовые отношения
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 08.08.2011
Размер файла 18,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціологія праці та управління і менеджмент

Вступ

Діяльність і поведінка індивідів та певних груп населення в економічній сфері виявляється, перш за все, в їх праці. Її вважають способом розвитку людства. Саме завдяки праці виробляються матеріальні блага, необхідні для забезпечення відповідного рівня життя суспільства. Щоб виробництво цих благ було ефективнішим, треба вивчати процеси, що виникають під час праці і впливають на її кінцевий результат. Саме цим і займається соціологія праці й управління.

Соціологія праці й управління - це напрям соціологічної науки, який вивчає соціально-трудові відносини і соціальні процеси у сфері праці. Це галузь соціології, яка вивчає працю, трудову діяльність та поведінку, трудовий колектив, інститути і соціальні спільноти у сфері праці та методи впливу на них.

Під час праці виникають різні види соціально-трудових відносин:

за змістом діяльності - виробничо-функціональні, професійно-кваліфікаційні, соціально-психологічні, суспільно-організаційні;

за суб'єктом відносин - міжорганізаційні (колектив-колектив), внутрішньо-організаційні (особа-особа, особа-колектив);

за обсягом владних повноважень - відносини горизонтальні і вертикальні (між робітниками одного рівня чи між начальником і підлеглим);

за характером розподілу результатів праці - відповідно до трудового внеску та за іншими внесками (грошові, майнові тощо);

за ступенем регламентованості відносин - формальні (офіційно оформлені), неформальні (офіційно не оформлені);

за способом спілкування - безособові, міжособові, безпосередні, опосередковані.

Всі ці відносини потрібно регулювати, управляти ними. Цим і займається соціологія управління або, як її називають на Заході, менеджмент. Менеджмент визначають як міждисциплінарну науку, яка поєднує економічний, соціальний, політичний, організаційний, правовий, психологічний та інші підходи до керування виробництвом. Менеджмент поліпшує виробничу діяльність та взаємини її суб'єктів. Головною діючою особою менеджменту є інноваційний менеджер. Він виступає не як начальник, керівник, а, скоріш, як співробітник, партнер, радник. Він передає свої знання і виступає каталізатором спільної діяльності. Вважають, що предмет соціології праці й управління і предмет менеджменту перетинаються, але не збігаються. Можна сказати, що вони не тотожні, бо перший ширший за другого. Менеджмент складає другу половину соціології праці й управління, а саме, соціологію управління. До сфери його дії належать:

визначення цілей і завдань управління, розробка конкретних заходів для їх здійснення;

розподіл завдань на окремі операції;

розподіл робіт і координація взаємодії різних підрозділівусередині організації;

удосконалення формальної ієрархічної структури на виробництві;

оптимізація процесів прийняття рішень;

пошук адекватної мотивації діяльності;

виявлення ефективних стилів керівництва.

Слід зазначити, що соціологія праці й управління нині успішно розвивається в Україні. Ведуться різноманітні соціологічні дослідження. Найактуальнішою проблематикою пошуків вітчизняних соціологів є виявлення ставлення респондентів до ринку праці, розвитку підприємництва, процесів приватизації, шляхів виходу з економічної кризи, методів подолання споживацьких настроїв, відчуженості, форм соціального захисту найбільш вразливих верств населення.

соціологія праця менеджмент управління

Соціологія праці та управління

Вивчення соціології праці та управління має неабияку значущість. Адже праця у соціологічному розумінні є визначальним чинником у становленні людини як особистості, основою соціальної диференціації суспільства, формування соціальних процесів та явищ, засобом створення матеріальних і моральних благ. А в розвитку сучасного суспільства, в умовах перебудови державного апарату, нових вимог до якостей і навичок державних службовців та керівників різних рангів, необхідності підготовки нових кадрів для сфери управління надзвичайно важливою стає управлінська праця.

Праця - основна умова життя людини і функціонування суспільства. Праця є, насамперед, процес, що відбувається між людиною і природою, процес, де людина власною діяльністю опосередковує, регулює та контролює обмін речовин між собою і природою. Речовині природи людина сама протистоїть як сила природи. Завдяки праці людина напала на слід свого природного розвитку, виділилася зі світу тварин і стала думаючою, розумною істотою, тобто справді людиною. Звичайно, праця створила людину. Праця створила людину і людське суспільство, виступає однією з перших передумов життя і розвитку людини, оскільки сама є специфічним процесом, що можливий лише у суспільній діяльності, у спілкуванні людей між собою. Праця завжди виступає у формі колективної діяльності. У виробництві люди вступають у взаємини не тільки з природою, адже люди не можуть виробляти не об'єднуючись для досягнення спільної мети для взаємного обміну діяльністю. Для того щоб виробляти, створювати матеріальні блага люди вступають у певні стосунки, але тільки в межах суспільних зв'язків ці стосунки, як і їх ставлення до природи виступають у формі виробництва.

Соціологія праці - найбільш загальна із спеціальних соціологічних теорій, що має предметами свого дослідження соціально-трудові відносини і процеси, соціальні інститути і спільності в сфері праці (соціологія організацій, промислова соціологія, соціологія села, соціологія трудового колективу, соціологія професій та ін.), закономірності, форми і методи цілеспрямованого впливу на них, тобто є соціологічною основою менеджменту.

Дана соціологія - одна із спеціальних соціологічних теорій, предметом вивчення якої є соціальні аспекти праці, тобто людський фактор, його функціонування в процесі праці. Однак цей підхід дуже загальний, бо проблеми праці вивчає і багато інших наук, у тому числі соціологічних.

Соціологія праці - це галузь соціології, спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає працю, трудову діяльність та поведінку, трудовий колектив як специфічну соціальну підсистему суспільства, його соціальні інститути, а також соціальні спільності в сфері праці, соціально-трудові відносини і процеси та закономірності, форми і методи цілеспрямованого впливу на них.

Предметом вивчення соціології праці є:

- соціальні спільності, тобто різні соціальні групи (суб'єкти праці), які беруть участь у трудовій діяльності, а саме: підприємці, менеджери, інженерно-технічні працівники, службовці, робітники та ін;

- соціальні інститути в сфері праці, тобто історично сформовані специфічні форми спільної діяльності людей, а саме: праця, трудова діяльність та поведінка, трудовий колектив та ін.;

- соціально-трудові процеси, тобто процеси, що відбуваються безпосередньо в трудових колективах, у процесі праці і пов'язані з функціонуванням та зміною станів соціальних груп, окремих працівників, пов'язаних з їх трудовою діяльністю.

Предмет науки “поєднує” п'ять складових: соціальні верстви та інститути в сфері праці, соціально-трудові відносини і процеси, соціальне управління ними.

Соціологія праці вивчає багато різних проблем, передусім співвідношення соціальних і професійних груп, джерела формування соціальних відмінностей у трудових колективах (тобто, чому є підприємці, управлінці і робітники, які ж до того можуть стати безробітними). Нарешті, вона вивчає специфічні соціальні інтереси соціальних груп, необхідних для організації ефективного розвитку колективів, попередження чи вирішення конфліктів у них. Соціологія праці вивчає методологічні та методичні аспекти вирішення таких проблем, як вироблення, прийняття і реалізація управлінських рішень; використання різноманітної інформації в процесі управління; певних методів та стилів керівництва; ефективність самоврядування і виробничої демократії та ін.

Взаємозв'язок соціології праці та управління з менеджментом

При розгляді взаємозв'язку соціології праці та управління з іншими науками про працю виникає ще одна важлива й актуальна проблема. Йдеться про менеджмент, його розгортання та впровадження в умовах переходу нашої країни до ринку.

Першим спробував обґрунтувати головні засади наукового менеджменту американський інженер Ф. - В. Тейлор.

Система Тейлора заклала основи наукової організації праці, вимагала нової організації управління, нових обов'язків управляючих менеджерів.

Уточнимо, що ж розуміють нині під менеджментом. Менеджмент (від англ. Managment - управління, керівництво). Нині менеджмент трактується принаймні в таких чотирьох значеннях:

- як специфічний соціальний і економічний інститут, який впливає на підприємницьку діяльність і породжує специфічний спосіб життя у ринковому суспільстві (який, наприклад, дуже відрізняється від способу життя у суспільстві розвинутого соціалізму, чому ми так важко і звикаємо до оточуючих нас нових реалій);

- як сукупність осіб, зайнятих управлінською працею у сферах приватного та суспільного бізнесу, тобто це своєрідний клас управляючих;

- як наукова дисципліна, що вивчає проблеми управління суспільним виробництвом. У цьому плані виділяють два рівні менеджменту. З одного боку, це загальні теорії соціального управління, які по суті є нічим іншим, як загальними політико-економічними чи соціально-філософськими концепціями (наприклад, теорії революції менеджерів, постіндустріального суспільства, наукового менеджменту, менеджменту людських відносин та ін.). З другого боку, це прикладні теорії організації й управління, тобто спрямовані на вироблення конкретних підходів щодо раціоналізації та вдосконалення управління (наприклад, бригадні форми організації праці чи "гуртки якості");

- як своєрідне, мистецтво управління, поєднання керівництва виробництвом і практичних зразків ефективного управління, які становлять основу професійної кваліфікації менеджера. Тобто йдеться про формування у менеджерів і застосування ними на практиці якихось загальних принципів, методів, прийомів управління.

Таким чином, коли йдеться про взаємозв'язок соціології праці й управління, з одного боку, і менеджменту - з другого, то мається на увазі третє значення менеджменту (тобто менеджмент як наука управління).

Відмінність нашої ситуації від ситуації на Заході полягає не в тому, що там соціологія праці й управління (індустріальна соціологія), з одного боку, і менеджмент - з другого, конституювалися як різні наукові дисципліни, а в тому, що і індустріальна соціологія, і менеджмент там реально існують та мають порівняно тривалу історію розвитку. Так, соціологія праці розвивається на Заході понад сторіччя, виникла задовго до менеджменту, у її межах були здійснені досить глибокі дослідження соціальних проблем праці (роботи Ф. Тейлора, Е. Мейо та ін.). Щодо вітчизняної соціології праці, то її розвиток не був перманентним, постійно стримувався різноманітними ненауковими чинниками (наприклад у роки культу особи).

Крім того, менеджмент, що існує на Заході як могутній соціальний інститут, за яким стоять великі монополії і корпорації, не міг виникнути у нас із загальновідомих причин. Однак навіть незалежно від розвитку соціології праці й управління (це, наприклад, у США головним чином академічна дисципліна, представники якої теоретично вивчають проблеми праці або займаються соціоінженерною діяльністю на виробництві), проблеми менеджменту, управління виробництвом там розвивалися.

Таким чином, у нас нині склалася така ситуація, що треба наздоганяти Захід, паралельно і швидко розвивати, соціологію праці й управління та менеджмент.

Якщо тепер розглянути предмети цих наук сумісно, то можна зробити такі висновки. Менеджмент, по-перше, пов'язаний лише з проблемами управління виробництвом (звичайно, у найширшому плані), по-друге, розглядає ці проблеми комплексно, поєднуючи соціологічні, економічні, організаційні, психологічні та інші підходи.

Соціологія праці й управління, по-перше, розглядає не тільки проблеми управління виробництвом, а й методологічні й інші аспекти функціонування і розвитку соціальних інститутів, специфіку соціально-трудових відносин, різноманітні соціальні групи в сфері праці тощо. По-друге, коли вона розглядає проблеми управління, вона це робить, виходячи з найбільш широкого соціального змісту, використовуючи принципи, методи, закономірності соціального управління.

Таким чином, предмети соціології праці та управління, з одного боку, і менеджменту - з другого, взаємно перехрещуються, а не знаходяться у відносинах підпорядкованості.

Отже, соціологія праці й управління йде попереду менеджменту, вивчає найбільш глибокі загальні тенденції, притаманні розвитку соціальних інститутів, соціально-трудових відносин і процесів, найважливіші методологічні принципи і методи їх регулювання. Менеджмент, використовуючи ці підходи, поєднуючи їх з підходами економічними, організаційними, правовими, психологічними та іншими, виробляє і застосовує на практиці найбільш ефективні моделі, технології, засоби, методи управління виробництвом.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Загальна характеристика і предмет економіки праці. Економічні, адміністративні та соціально-психологічні методи управління. Виникнення школи "наукового управління" або "наукової організації праці", закордонна теорія та практика в галузі трудових відносин.

    реферат [33,6 K], добавлен 03.09.2009

  • Поняття та основні риси глобалізації. Сучасні світові тенденції розвитку соціально-трудових відносин. Цілі, завдання, структура, пріоритетні напрями діяльності міжнародної організації праці. Проблеми формування соціально-трудових відносин в Україні.

    реферат [32,5 K], добавлен 14.10.2009

  • Дослідження організації праці на національному рівні. Фактори покращення результативності праці. Сутність управління з позиції функціонального підходу, резерви підвищення ефективності. Різноманітні моделі організації праці: досвід деяких країн світу.

    статья [14,4 K], добавлен 19.09.2017

  • Сутність соціально-правових відносин, історія їх становлення та стан на сучасному етапі економічного розвитку. Проблеми соціально-трудової сфери України та можливі шляхи їх вирішення. Світові моделі відносин соціального партнерства в сфері праці.

    реферат [22,7 K], добавлен 10.08.2009

  • Програми та методи управління продуктивністю та якістю праці, сутність кластерного підходу. Оцінка продуктивності праці національної економіки. Механізми антикризового управління продуктивністю та якістю праці, напрямки його державного регулювання.

    дипломная работа [757,3 K], добавлен 10.09.2013

  • Принципи управління сучасною економікою, та його методи: економічні, адміністративно-правові та соціально-психологічні. Політика оплати праці на підприємстві. Управління його фінансами, виробничими інвестиціями, витратами та продуктивністю праці.

    курсовая работа [82,4 K], добавлен 01.02.2009

  • Характеристика підприємства як суб'єкта господарчої діяльності, виробничий персонал та соціальні відносини. Соціальна сутність колективної праці, її єдність і неоднорідність, ступінь диференціації. Формування механізму поведінки найманого працівника.

    курсовая работа [52,9 K], добавлен 24.09.2010

  • Ефективність використання трудового та виробничого потенціалу в умовах сучасних соціально-економічних змін. Нормування праці як найважливіший елемент управління підприємством, методи і тенденції. Дослідження стану організації виробництва в Україні.

    статья [24,2 K], добавлен 16.08.2013

  • Види державної соціальної допомоги окремим категоріям населення, порядок її надання. Кошторис доходів, видатків управління праці. Порядок сплати податків. Основні законодавчі акти управлінської діяльності. Аналіз системи мотивації персоналу в організації.

    отчет по практике [62,7 K], добавлен 24.08.2014

  • Суть і зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управління. Поділ і спеціалізація праці у виробництві і управління ним. Виробнича система та організаційна структура підприємства. основними функції: планування, організації, мотивацію, контроль.

    лекция [5,8 K], добавлен 20.09.2008

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.