Мале підприємництво та ризики у підприємництві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мале підприємництво та ризики у ПІДПРИЄМНИЦТВі

Вступ

Одним із перспективних напрямів створення конкурентно-ринкового середовища є розвиток малого підприємництва. Сьогодні цілком очевидно, що успіх ринкових перетворень великою мірою визначатиметься тим, як вдасться реалізувати потенціал малого підприємництва, цього динамічного і мобільного сектору економіки.

Здійснення підприємницької діяльності завжди пов'язане з ризиком, який прийнято називати підприємницьким. Економічна та правова культура підприємця як особливого соціально-психологічного типу господарника виражається у певному відношенні до ризику. Несприйняття ризику по суті означає припинення будь-якої діяльності. Водночас уміння своєчасно враховувати ризики підвищує конкурентоспроможність підприємницьких операцій, стимулює інноваційну діяльність.

1. Економічна сутність малого підприємництва

Відповідно до розмірів підприємств, масштабів їх діяльності підприємництво поділяють на мале, середнє та велике. У світі існують фірми-гіганти з багатомільярдними оборотами, на яких працюють десятки й сотні тисяч працівників. Існують і розвиваються крихітні фірми, на яких зайнято дві, три особи. Розмір підприємств залежить від виробничої функції підприємства, технологічного типу виробничого процесу, здатності швидко реагувати на зміни ринкової ситуації, на рух попиту, появу нових потреб у суспільстві тощо.

Світовий досвід і практика господарювання показують, що найважливішою ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох великих, середніх і малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Найбільш динамічним елементом структури народного господарства, що постійно змінюється, є мале підприємництво.

Набутий власний досвід, позитивні результати розвитку малого підприємництва в країнах, які пройшли етап реформування економічних систем, показують, що воно є одним із засобів усунення диспропорцій на окремих товарних ринках, створення додаткових робочих місць і скорочення безробіття, активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції, швидкого насичення ринку товарами та послугами. А малі підприємства, за певних умов і за підтримки з боку держави, -- потенційно інноваційні, гнучкі й витратоефективні, мають підприємницький досвід і достатній професійний рівень.

Властивістю сучасного етапу економічного розвитку є становлення (для постсоціалістичних країн) і подальше вдосконалення (для розвинутих країн) змішаної економіки ринкового типу. Саме ринковий тип економічної організації суспільства, конкурентно-ринковий спосіб координації економічних процесів і прийняття рішень у межах національних економічних систем є найбільш перспективним. Він стає історично виправданим для країн, що вирішують проблему вибору способу соціально-економічного розвитку.

Об'єктивними перевагами сучасної ринкової економіки є ефективне і переважно раціональне використання виробничих ресурсів, динамізм, конкурентність, високі адаптаційні властивості науково-технічного прогресу тощо. Ринковий механізм господарювання забезпечує свободу економічного вибору, реалізацію власного економічного інтересу та взаємоузгодженість інтересів ринкових суб'єктів. Не менш важливими ознаками ринкової економіки є реалізація підприємницького потенціалу, мобілізація самостійної ініціативи господарського суб'єкта. Отже, мале підприємництво виступає рушійною силою соціально-економічного розвитку.

Мале підприємництво є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор економіки історично і логічно відігравав роль необхідної передумови створення ринкового середовища. Він був первинною вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва. Саме тому дрібнотоварне підприємництво відіграло структуроутворювачу роль з історії становлення економіки конкурентно-ринкового типу. Ця специфіка та своєрідне функціональне призначення малого підприємництва набувають особливого значення для країн, які йдуть шляхом відтворення ринкової системи господарювання. Здатність малого підприємництва до структуроутворення ринку висуває завдання його відродження та спрямовує в число першочергових заходів реформування економіки України на її перехідному етапі.

У структурі сучасної змішаної економіки співіснують та органічно взаємодоповнюються мале, середнє та велике підприємництво. Але на відміну від двох останніх, мале підприємництво є вихідним, найбільш численним, а тому і найбільш поширеним сектором економіки. Відмінності між цими трьома видами підприємництва зумовлені різним рівнем суспільного розподілу праці, характером спеціалізації та усуспільнення виробництва, а також вибором технологічного типу виробничого процесу.

Мале підприємництво -- це самостійна, систематична, ініціативна господарська діяльність малих підприємств та громадян-приємців (фiзичних ocіб), яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку. Практично, це будь-яка дiяльність (виробнича, комерційна, фінансова , страхова тощо) зазначених суб'ектах господарювання, що спрямована на реалізацію власного економічного iнтepecy.

Мале підприємництво здійснюеться створенням розгалуженої системи малих підприємств.

Мале підприємство -- це організаційно-економічний вид підприємств, які згідно 31 ст. 2 Закону України "Про підприемства в Украни' кваліфікуються за показником чисельності зайнятих пра-ддзншив i3 градащею за сферами д1яльност1.

Зокрема, до малих підприємств належать підприемства з кількістю зайнятих в1д 15 до 200 oci6 залежно від галузі або виду діяльності. Так, у промисловості та будівництві малими вважаються підприємства, на яких працює до 200 oci6, в цих галузях виробничої' сфери -- до 50 oci6, у науці та науковому обслуговуванні -- до 100 oci6, у галузях невиробничої сфери -- до 25 oci6, а в роздрібній торгівлі -- до 15 oci6.

Верховною Радою Украни 19 жовтня 2000 р. було ухвалено Закон Украни "Про державну підтримку малого підприємництва". Відповідно до цього Закону суб'ектами малого підприємництва е:

фізичш особи, зареестровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької' діяльності (громадяни-підприємці);

юридичні особи -- суб'єкти підприемницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власность в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (кален-
дарний рік) не перевищуе 50 ociб та обсяг річного валового доходу не перевищуе 500 000 євро.

Середньооблікова чисельність працюючих визначається з урахуванням ycix працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів.

2. Функції малого підприємництва

Роль і місце малого підприємництва в національній економіці найкраще виявляються в притаманних йому функціях.

По-перше, мале підприємництво формує конкурентне середовище. Відомо, що в умовах вільної ринкової економіки конкуренція є відображенням відносин змагання між господарськими елементами, коли їх самостійна діяльність ефективно обмежує можливості кожного з них вплинути на загальні умови обігу товарів на даному ринку, а також стимулює виробництво тих товарів, яких потребує споживач.

Тоді діяльність учасників ринкових відносин набуває динамічного характеру, вона пов'язана з економічною відповідальністю та ризиком підприємця, що перетворює його на своєрідний соціальний двигун економічного розвитку. Мале підприємництво допомагає утвердженню конкурентних відносин, бо воно є антимонопольним за своєю природою, що виявляється в різноманітних аспектах його функціонування. одного боку, малий бізнес, внаслідок численності елементів, що його складають, та їх високого динамізму значно меншою мірою піддається монополізації, ніж великі підприємства.

З іншого боку, за умов вузької спеціалізації та використання новітньої техніки він виступає як дійовий конкурент, що підриває монопольні позиції великих корпорацій.

Саме ця риса малого бізнесу відіграла суттєву роль у послабленні, а іноді й у подоланні розвинутими країнами притаманної великому капіталу тенденції до монополізації та затримки технічного прогресу.

2.1 Роль та значення малого підприємництва

По друге, підприємництво, оперативно реагуючи на зміни кон'юнктури ринку, надає ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця його риса набула в сучасних умовах особливого значення внаслідок швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, прискорення науково-технічного прогресу (НТП), зростання номенклатури промислових товарів та послуг.

По-третє, величезним є внесок малого підприємництва в здійснення прориву з ряду важливих напрямів НТП, передусім у галузі електроніки, кібернетики, інформатики. Сприяючи прискоренню реалізації новітніх технічних і комерційних ідей, випуску наукомісткої продукції, малий бізнес, тим самим, виступає провідником НТП. Наприклад, більшість дрібних фірм, що з'явилися наприкінці 80-х років у Великобританії, є найбільш технічно оснащеними. А у США на сектор малого бізнесу припадає близько 50 % науково-технічних розробок.

По-четверте, мале підприємництво робить вагомий внесок у вирішення проблеми зайнятості. Ця функція виявляється у здатності малого підприємництва створювати нові робочі місця й поглинати надлишкову робочу силу під час циклічних спадів та структурних зрушень економіки. У розвинутих країнах на малий бізнес припадає в середньому 50 % всіх зайнятих та до 70--80 % нових робочих місць. Якщо у період криз 70--80-х років у розвинутих країнах ішов процес скорочення робочих місць на великих підприємствах, то дрібні фірми їх не тільки зберегли, а й навіть створювали нові.

По-п'яте, важлива функція малого підприємництва полягає в пом'якшенні соціальної напруги і демократизації ринкових відносин, бо саме воно є фундаментальною основою формування середнього класу. Отже, воно виконує функцію послаблення притаманної ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації та розширення соціальної бази реформ, що здійснюються на даному етапі. Без орієнтації на таку соціальну базу ринкового середовища, яким є середній клас, запроваджені реформи приречені на провал.

Таким чином, роль та функції малого підприємництва полягають не тільки в тому, що воно є одним із найважливіших дійових факторів економічного розвитку суспільства, яке спирається на ринкові методи господарювання. Його важливою функцією є сприяння соціально-політичній стабільності суспільства, тобто воно відкриває простір вільному вибору шляхів і методів роботи на користь суспільства та забезпечення власного добробуту.

За умов дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів саме суб'єкти малого підприємництва не вимагають великих стартових інвестицій, мають швидке обертання ресурсів, спроможні за певної підтримки найбільш швидко й економічно доцільно вирішувати проблеми демонополізації, стимулювати розвиток економічної конкуренції. Таким чином, мале підприємництво є невід'ємною рисою будь-якої ринкової господарської системи, без чого така економіка і суспільство в цілому не можуть не тільки розвиватися, а й навіть існувати. Великий капітал, безумовно, визначає рівень науково-технічного і виробничого потенціалу, але основою розвитку країн з ринковою системою господарювання є мале підприємництво як найбільш масова, динамічна та гнучка форма ділового життя. Саме в секторі малого підприємництва створюється і функціонує чимала маса національних ресурсів, яка є живильним середовищем для середнього та великого підприємництва. Вирішення існуючих проблем розвитку малого підприємництва в Україні, створення відповідного середовища потребують докорінної перебудови державної політики щодо сприяння цьому сектору економіки. Зокрема, йдеться про створення відповідної правової бази розвитку малого підприємництва, фінансово-кредитну та матеріально-технічну підтримку, науково-методичне, інформаційно-консультативне та кадрове забезпечення малого підприємництва.

3. Причини та сутність підприємницького ризику

Становлення ринкових відносин в Україні характеризується динамічною зміною економічної ситуації, зростаючою невизначеністю розвитку складових господарської системи. Звідси -- поява невпевненості підприємця у досягненні кінцевих результатів діяльності, неясність у визначенні можливих прибутків або втрат. Особливо це притаманне інноваційному підприємництву, початковим стадіям будь-якого бізнесу або здійсненню нових підприємницьких задумів.

Ринкова система господарювання базується на економічній свободі підприємця. Регулювання підприємницької діяльності відбувається шляхом встановлення норм її здійснення, дією системи оподаткування. Все інше визначається інтересами виробників і споживачів, дією ринкових конкурентних сил. Але конкурентно-ринкове середовище вбирає свободу багатьох учасників підприємницької діяльності. За таких умов вигода для одних може обернутися збитками для інших. Це означає, що підприємець постійно стикається з невизначеністю, неповнотою інформації, а отже -- з підвищеним ризиком.

Які ж дії мусить виконувати підприємець у такій ситуації?

Найбільш легким варіантом відповіді може бути той, що підприємець повинен шукати справу без ризику, вести бізнес із заздалегідь визначеним результатом. Але така поведінка вступає у суперечність зі змістом підприємницької діяльності. За такого підходу взагалі дуже важко розпочати власну справу або вийти зі своєю продукцією на нові ринки, оновити товари та послуги. Тому правильною відповіддю може бути тільки та, що підприємець повинен не уникати ризику, а передбачати його, намагаючись уникнути.

Характерною особливістю підприємницького ризику є його пряма залежність від умов конкретної угоди або дії у виробництві, закупки чи реалізації продукції. Отже, висновок: найбільш вагомими складовими ризику виступають непередбачуваність ринкової кон'юнктури, обсягів попиту та його структури, поведінки споживачів, рівня цін.

Таким чином, підприємницьким ризиком слід вважати ризик, який виникає в усіх сферах діяльності бізнесмена: виробництві, реалізації товарів та послуг, фінансовому та торговельному посередництві, здійсненні науково-технічних і комерційних проектів. У кожній сфері підприємницької діяльності ризик пов'язується з можливою втратою (повною або частковою) ресурсіз, що є у розпорядженні підприємця. Це можуть бути матеріальні, фінансові, інтелектуальні та інші ресурси. Крім того, ризик пов'язується з можливою втратою доходів або їх недоотриманням порівняно з очікуваним результатом. Як правило, втрата або недоотримання доходів знаходяться у прямій залежності від раціонального використання ресурсів.

Отже, ризик -- це небезпека повної або часткової втрати ресурсів або доходів. Іншими словами, ризик має якісну й кількісну оцінки. Якщо відбувається та чи інша подія в ринковому середовищі, то можливими можуть стати три економічні результати: негативний (програш, збитки), нульовий і позитивний (виграш, вигода).

Для визначення кількісної міри ризику застосовують базові показники, що використовуються для порівняння декількох альтернативних рішень. Це можуть бути розрахункові або очікувані показники прибутку, витрат, виручки. Вони представлені у бізнес-плані, техніко-економічному обґрунтуванні підприємницького проекту, розрахунках за тією чи іншою угодами. Звідси стає зрозумілим, що втратами у підприємництві слід вважати зниження прибутку або доходу порівняно з очікуваними величинами. Отже, обрання правильного рішення, детальне опрацювання підприємницького проекту, вивчення можливих втрат та їх величини виступає основою запобігання ризику.

мале підприємництво вдосконалення розвиток

4. Види ризику

Для оцінки можливості тих чи інших втрат, спричинених відхиленням реального ходу підприємницької діяльності від очікуваного, необхідно передусім добре знати усі види витрат, а після цього розрахувати їх як можливі прогнозні величини. При цьому підприємцю потрібно враховувати принаймні два моменти: по-перше, оцінка кожного з видів втрат у кількісному вираженні не завжди дає змогу звести їх в єдину величину; по-друге, непередбачені зміни в підприємницькій діяльності можуть, з одного боку, викликати втрати у вигляді підвищених витрат ресурсів, зменшення доходу, а з іншого -- зумовити економію певних видів ресурсів, що принесе, відповідно, непередбачений позитивний результат.

Втрати, що можуть виникнути у підприємницькій діяльності: матеріальні, трудові, фінансові, часу.

Матеріальні види втрат проявляються у непередбачених підприємницькими планами додаткових витратах або прямих втратах устаткування, сировини, транспортних засобів тощо. Ці види втрат можуть мати як натуральний вимір, так і вартісний.

Трудові втрати пов'язані з втратою робочого часу, викликаною непередбаченими обставинами, наприклад, простоєм устаткування, несвоєчасним надходженням сировини для виробництва тощо. їх виміром є години робочого часу.

Фінансові втрати -- найбільш поширений вид втрат у підприємницькій діяльності. Вони поділяються на ризики, пов'язані з купівельною спроможністю грошей (інфляційні й дефляційні, валютні ризики, втрати від зниження цін на продукцію, що реалізується, або підвищення цін на сировину), та ризики, пов'язані з вкладенням капіталу (інвестиційні ризики).

Втрати часу зумовлені затримками у підприємницькій діяльності, викликаними несвоєчасним виконанням договорів, робіт, доставки товару. Випадкові втрати часу здатні суттєво вплинути на величину доходу, передбаченого бізнес-планом. Вимірюються як у натуральному, так і у вартісному вигляді.

Крім названих видів втрат існують втрати, які важко піддаються класифікації. Формами прояву цих втрат можуть бути збитки морального плану: втрата престижу підприємця, його фірми. Ці види втрат не завжди піддаються чіткому кількісному виміру.

Таким чином, ризики і втрати доцільно класифікувати, виявляючи найбільш загомі за величиною та ймовірністю виникнення. Це дозволить заздалегідь передбачити втрати, неминучі витрати і враховувати їх у бізнес-план. Звичайно, низка факторів має випадковий характер, і їх врахувати заздалегідь практично неможливо. Але знання найбільш важливих причин, що їх викликають, дає змогу послабити їх негативний вплив.

Яким же чином можна передбачити випадкові втрати у підприємництві?

Розглянемо для прикладу деякі втрати у виробничому підприємництві, потенційна можливість яких породжує підприємницький ризик.

Можливі причини виробничого характеру -- зменшення продуктивності праці, низький рівень використання устаткування, неритмічна поставка сировини.

Наслідки -- зменшення запланованих обсягів виробництва, прибутку від реалізації.

Можливі причини змін ринкової ситуації -- недостатня якість продукції, падіння попиту, інфляція.

Наслідки -- зниження цін порівняно із запланованими.

Для визначення втрат необхідно зіставити: у першому випадку -- можливе сумарне зменшення обсягу випуску продукції у вартісному виразі із запланованим; у другому -- зменшення валової виручки від реалізації продукції внаслідок зміни ціни одного виробу.

При фінансових операціях у специфічній товарній формі виступають гроші, цінні папери, валюта. Тому під час оцінки фінансового ризику підприємець повинен враховувати такі специфічні фактори, як зміна курсу грошей, валюти, цінних паперів, обмеження на валютно-грошові операції.

Основними видами ризиків у підприємницькій діяльності є: виробничі, матеріально-технічні, постачальницько-збутові, інвестиційні, кредитні, валютні, управлінські, маркетингові, економіко-правові та інші.

Виробничий ризик -- ризик, безпосередньо пов'язаний з процесом виробничої діяльності, зокрема з можливістю технічних та виробничих неполадок, аварій тощо.

Матеріально-технічний ризик -- ризик, пов'язаний з низьким або недостатнім рівнем матеріально-технічної бази фірми (підприємства), яка може не забезпечити випуск конкурентоспроможної продукції.

Постачальницько-збутовий ризик -- ризик, зумовлений зривом чи зміною умов укладених договорів і своєчасної поставки або постачанням неякісних матеріалів, комплектуючих виробів; несвоєчасним постачанням товарів споживачу, їх недостатньою якістю тощо.

Інвестиційний ризик -- ризик, пов'язаний з порушенням матеріально-речової структури інвестицій, незбалансованістю прямих (забезпечують володіння контрольним пакетом акцій) і портфельних (такого володіння не забезпечують) інвестицій тощо.

Кредитний ризик -- ризик, зумовлений небезпекою неповернення, часткового або несвоєчасного повернення кредитів.

Валютний ризик -- ризик, пов'язаний з непередбаченою зміною курсу національної валюти, а також курсів іноземних валют.

Управлінський ризик -- ризик, зумовлений нераціональним характером прийнятих менеджерами різних ланок, особливо топ-менеджерами управлінських рішень.

Маркетинговий ризик -- ризик, зумовлений неточними (недостовірними) прогнозуваннями обсягів досліджуваного ринку тощо.

Економіко-правовий ризик -- ризик, пов'язаний з недосконалістю та змінами у законодавстві щодо підприємницької діяльності, неправильним застосуванням державою чинного законодавства тощо.

5. Управління ризиками у підприємницькій діяльності

Суб'єкт підприємницької діяльності, який мислить раціонально, не повинен покладатися на стихійний хід подій, він мусить навчитися управляти ризиками у підприємництві.

У підприємницькій практиці постійно розробляються і реалізуються заходи, спрямовані на зниження величини ризику. У сукупності вони становлять єдиний механізм управління ризиком, так званий ризик-менеджмент. Останній становить собою систему управління ризиком і фінансовими відносинами, що виникають у процесі цього управління.

При цьому ризик-менеджмент базується на використанні таких методів зниження його в підприємницькій діяльності, як диверси фікація ризику; об'єднання ризиків або страхування; розподіл ризиків; пошук інформації.

Розглянемо ці методи.

Диверсифікація ризику -- це метод зниження ризику шляхом розподілу його між декількома ризикованими товарами. Здійснюється в такий спосіб, що підвищення ризику від купівлі (або продажу) одного означає зниження ризику від купівлі (або продажу) іншого.

Об'єднання ризиків -- це метод, спрямований на зниження ризику шляхом перетворення випадкових збитків у відносно невеликі постійні витрати. Останні становлять основу страхування.

Розподіл ризику відбувається під час розробки фінансового плану підприємницького проекту, підготовки контрактів, угод. Значно зменшує потенційний ризик детальна розробка бізнес-плану та прогнозування підприємницької діяльності. У бізнес-план закладаються можливі зміни й проблеми здійснення проекту, форми контролю поточних операцій, аналітична оцінка стану справ.

Ризик пов'язаний та багато в чому зумовлений невизначеністю ситуації, що складається на ринку. Методи аналізу ризикіз передбачають використання інформації щодо відповідних операцій, запланованих підприємцем. Пошук інформації тим самим сприяє зниженню ризику. Для визначення кількості необхідної інформації доцільно порівняти очікувані майбутні вигоди з очікуваними запропонованими витратами, пов'язаними з її одержанням.

Ефективність заходів зі зниження ризику залежить від вирішення таких завдань: обґрунтування надійності ринків збуту; міцності матеріально-технічної бази підприємства; заходів, спрямованих на зниження ризику; вибору підприємницької стратегії, її інноваційності; аналітичної оцінки товару, ринків, конкурентів.

Наприклад, для обґрунтування надійності ринків збуту потрібно визначити потенційну кількість покупців, виявити їхні споживацькі нахили, бажання. Міцність матеріально-технічної бази підприємства визначається величиною та станом виробничих фондів, наявністю сучасних технологій. Інноваційність обраної підприємницької стратегії виражається у пошукові нових форм задоволення потреб споживачів, створенні новітніх товарів та послуг. Аналітична оцінка товару, ризиків, конкурентів дасть змогу уникнути зайвих витрат, знайти слушний час для розгортання бізнесу.

Попередня розробка цих заходів допоможе уникнути можливого банкрутства або інших негативних наслідків. Отже, внесення правильного рішення, детальне опрацювання підприємницького проекту з використанням засобів блокування та мінімізації ризиків у процесі його здійснення -- основний спосіб вирішення питань ризик-менеджменту.

З цією метою формується ризикова політика фірми. Ризикова політика фірми -- це комплекс захисних заходів від основних форм ризиків.

Найважливішими захисними антиризиковими заходами є:

страхування ризику;

вивчення ринку;

вивчення клієнтів, зокрема перевірка їх платоспроможності;

здійснення диверсифікації виробництва та постачання;

поточний контроль;

використання застави;

вивчення конкурентів;

створення фінансових резервів;

створення страхових запасів найважливіших матеріалів;

удосконалення цінової політики тощо.

Размещено на Allbest.ru