Размещено на http://www.allbest.ru/

29

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

В сучасних умовах науково - інформаційна діяльність
впливає на забезпечення високих темпів розвитку науки та виробництва.

Реферат є одним з самих розповсюджених документів, які використовуються в науково - інформаційній діяльності. Реферуванням
охоплено багато різноманітних наукових документів - статей, книг, описань винаходів, дисертації та інші. Організацією реферування, підготовкою і розповсюдженням рефератів займаються десятки тисяч спеціалістів. У зв'язку з цим велике значення має аналіз і узагальнення набутого досвіду, подальше більш глибоке вивчення характерних особливостей процесу реферування та якостей реферату як специфічного документа, вдосконалення методів його складання та редагування.

В курсовій роботі розглядаються питання складання і редагування рефератів, відображено сучасний стан теорії і практики підготовки рефератів.

1. Цільове призначення реферату

1.1 Розвиток реферативної інформації

реферат інформація документ вторинний

Згідно з загальним визначенням, реферат - це коротке викладення змісту наукового документа (від лат. Referre - сповіщати).

Необхідність в реферативній інформації у суспільства під впливом книгодрукування, початок якому було покладено в середині 20 ст.

Перше реферування було надруковано в 1665 р., коли вийшли в світ перші наукові журнали: французький «Журнал вчених» і англійський «Вчені нотатки королівського суспільства».

Згодом в журналах друкувалося все більше статей, які займали все більше місця. Статті почали витісняти реферати книг; в свою чергу вони збільшували загальну кількість оригінальних публікацій, потік яких збільшувався і все більше потребував упорядкування та систематизації описання.

Ідея організації спеціалізованих реферативних журналів виникла ще в 18 ст. В Росії автором такої ідеї був М.В. Ломоносов, Який звернув увагу на специфіку нових творів та творчі труднощі, пов'язані, по суті, з працею журналіста - референта.

М.В. Ломоносов фактично сформулював головні вимоги до реферату та до його складання, він говорив: «Кто берется сообщать публике содержание новых сочинений… предпринимает труд тяжелый и весьма сложный, которого цель не в том, чтобы передавать вещи известные и истины общие, но уметь схватить новое и существенное в сочинениях, принадлежащих иногда людям самым гениальным». [2, с. 6]

Все це відноситься до першого періоду в розвитку реферату.

Створення першого спеціалізованого реферативного журналу сучасного типу поклало початок другому періоду в розвитку реферату, який характеризується появою все більшої кількості нових реферативних журналів і накопиченням практичного досвіду їх видання. Реферат набував все більшого значення не тільки в області суспільних наук.

Початок третього періоду в розвитку реферату був в кінці 19 і початку 20 ст. Воно пов'язано з посиленням ролі наукових документів та бібліографії в науці та техніці, що було обумовлено вимогам швидко - зростаючого промислового виробництва.

Четвертий період - формування в єдиній загальнодержавній системі науково - технічної інформації, основи якої були закладені в перші роки радянської влади.

В наші дні реферат є одним з най розповсюджених письмових повідомлень. Широкого розповсюдження реферат набуває в наслідок впровадження в нашій країні системи авторського реферування.

Авторське реферування відіграє велику роль в організації оперативного і повного інформування про новітні досягнення науки, техніки, виробництва як в середині країни, так і за рубежем.

Практика розробки та експлуатації документальних інформаційно - пошукових систем, реалізованих за допомогою автоматичних чи механічних засобів, показує, що реферати є обов'язковою частиною пошукових масивів (фондів документів). Використання рефератів в інформаційно - пошукових системах робить посилання для більш оперативного, точного і повного складання пошукових образів документів і дозволяє споживачу уточнювати результати пошуку, отримані безпосередньо від машини.

Ці дані характеризують історію розвитку реферату та кордони його поширення в теперішньому часі. Вони свідчать про те що реферат може виконувати різноманітні функції.

1.2 Функції реферату

Цільове призначення документа найбільш повно розкривається при розгляданні його функціональних властивостей. Самою суттєвою та визначною функціональною властивістю реферату є інформативність. Зі всіх вторинних документів ні анотація, ні бібліографічний опис не розкривають так повно основний зміст першоджерела як реферат.

Реферат дозволяє в цілісному, загальному вигляді побачити головне в змісті первинного джерела. Спостереження показують, що читання рефератів може заощадити до 90% часу, необхідного для прочитання первинних документів. Більше того, не рідко реферати заміняють первинні документи.

Реферат необхідно розглядати також в якості пошукової системи. Користуючись рефератами, користувач здійснює по ним безпосередній пошук інформації

В широкому понятті реферат можна розглядати як пошуковий характер первинного документа. Щоб реферат виконував пошукові функції, він повинен характеризувати рефероване джерело не тільки змістовно, а й описово.

В цілому реферат вказує на існування, наявність відповідного документа; разом з тим реферат описово характеризує окремі елементи змісту і передає бібліографічні ознаки.

Діапазон використання рефератів досить широкий. Так, реферати описів винаходів не тільки сповіщають про нові технічні рішення, доносять до користувача суть цих рішень, допомагають пошуку патентної документації. Зібрані разом, вони можуть бути використані при попередньому дослідженні заявок на винаходи.

Реферат придатний для вирішення ще однієї важливої задачі. Він може бути використаний для індексації змісту тексту первинного документа, що суттєво скоротить затрати часу та праці порівняно з затратами на виконання цієї роботи безпосередньо користуючись першоджерелом.

Таким чином, реферат являє собою багатофункціональний вторинний документ. Йому притаманні функції: інформативна, індикативна, науково-комунікативна, довідкова, пошукова, сигнальна, прогностична, індикативна.

1.3 Особливості реферату

Першою особливістю є те, що реферат являє собою повідомлення вторинного характеру, його тема та зміст обумовлені темою та змістом реферованого джерела інформації. В рефераті зберігається рівень доступності матеріалу, притаманного первинному документу.

Другою особливістю є те, що реферат використовується, як правило, незалежним від первинного документа і завжди обумовлює його читання. І не обов'язково, щоб після прочитання реферату виникла або підтвердилась потреба звертання до первинного документу.

Реферат придатний для самостійного використання, він може бути створений за орієнтиром на задоволення інформаційного запиту окремого споживача інформації. При користуванні рефератом читач має іншу спрямованість при читанні первинного документу. Загалом, необхідно перш за все, оцінити по реферату первинний документ та встановити своє відношення до нього. Разом з тим бувають ситуації, коли реферат заміняє
читання первинного документа.

2. Реферування

2.1 Реферування як процес згортання первинної інформації

Основні питання:

1. Основні вимоги до процесу реферування.

2. Основні етапи реферування.

1). Основні вимоги до процесу реферування.

Особливості кожного виду інформаційних документів обумовлюють певні відмінності у їх підготовці. Тому розглянута загальна методика/підготовки інформаційних документів потребує доповнення та конкретизації для основних видів інформаційних документів.

Розгляд цих особливостей розпочнемо з реферування як процесу, в якому відображені методи, що лежать в основі ІАД.

Отже, процес реферування - це процес згортання первинної інформації, що міститься у вихідному документі. До створення реферату пред'являються певні вимоги, що обумовлені особливостями реферату як інформаційної моделі документа:

* повнота відображення інформації;

* об'єктивність відображення інформації;

* змістовність передачі інформації;

* стислість передачі інформації;

* зрозумілість (читабельність) тексту реферату.

Реферат має не тільки багато різновидів, а й свою

літературну форму.

Реферат складається з 3 основних структурних частин:

1. Заголовочна частина / відомості про документ, що

реферується/;

2. Власне реферативна частина / інформація з вихідного

документа/;

3. Довідкова частина / шифри, індекси первинного документа, відомості про таблиці, схеми, ілюстрації, списки літератури, наявні у первинному документі, а також прізвище референта /.

Обсяг реферату:`

оптимальний обсяг друкованого реферату - 200 слів. Згідно з вимогами стандарту 7.9 - 77 «Рефераты и аннотация» обсяг реферату має відповідати таким нормам:

для заміток та коротких повідомлень - 500 др. знаків;

для більшості статей, патентів - 1000 др. знаків;

для документів великого обсягу - 2500 др. знаків. У вторинних виданнях, зокрема, з суспільних наук, допускається публікація розширених рефератів, обсяг яких не регламентується. Загальним же правилом для укладача реферату є максимум інформації у мінімальному обсязі. 2. Основні етапи реферування.

Другим основним правилом для укладача реферату слід вважати таке: написання тексту реферату ніколи не розпочинають одночасно із читанням тексту вихідного документу.

Референт повинен розпочинати роботу по складанню реферату із загального ознайомлення із текстом першоджерела, щоб охопити основний зміст первинного документу:

1 етап - загальне ознайомлення з вихідним документом

(першоджерелом).

2 етап - читання вихідного документа та виділення

інформативних фрагментів.

3 етап-аналіз інформативних фрагментів та відбір основної інформації.

4 етап - узагальнення відібраної інформації, побудова схеми викладу інформації.

5 етап - написання тексту реферату.

На першому етапі референт знайомиться з основним змістом первинного документа, його тематичною спрямованістю, структурою, цільовим та читацьким призначенням, обсягом тощо. З цією метою він переглядає зміст вихідного документа, титульні елементи, видавничу анотацію, передмову, післямову, структуру глав.

На другому етапі у тексті виділяються змістові фрагменти тексту (частини первинного документа, які містять різні аспекти його змісту).

На третьому етапі визначається основна інформація з кожного інформативного фрагменту, неінформативні відомості відкидаються.

На четвертому етапі відібрана інформація має бути систематизована, тобто об'єднана у нову цілісність, у новий текст, але при збереженні змістової характеристики первинного документа. Для логічності викладу інформації референт складає робочий план реферату.

На п'ятому етапі складається текст реферату. Референт повинен при цьому дотримуватися вимог структури та обсягу реферату.

Методи реферування.

Щоб створити реферат, адекватний первинному документу, потрібно зберегти в процесі АСОД семантичні характеристики вихідного документа. Їх потрібно відшукати у первинному документі, перенести в інформаційний документ та відобразити у пошуковому образі первинного документа. Саме ці змістовні ознаки потрібні споживачеві, він шукає їх у масиві інформації.

Такими ознаками можуть бути основні аспекти змісту. Їх потрібно відобразити у рефераті.

Вибір змістових аспектів (сторін змісту) у первинному документі та створення на їх основі вторинного документа одержав назву поаспектного методу реферування.

Схеми змістових аспектів досить поширені в роботі референтів. Найбільш розповсюдженими є три формалізованих схеми змістових аспектів: універсальна, для описових текстів, для розповідних текстів. Змістові аспекти єдині для різних галузей знань, хоча й відрізняються за своїм змістом та формою. За допомогою цих схем проводять інформаційний аналіз документа. Референт їх використовує на 2, 3 етапах реферування.

Поаспектний метод може слугувати основою для формалізації процесів складання рефератів, зменшує вплив суб'єктивного фактора на процес реферування.

2. Методи викладу інформації у рефераті.

Розрізняють три основних методи викладу інформації у рефераті: екстрагування, перефразування, інтерпретація.

Екстрагування - це побудова реферату на основі витягу із вихідного тексту речень, що містять змістові аспекти. Тобто текст реферату будується з речень тексту первинного документа. Ці речення визначаються за зовнішніми ознаками, т. з. маркерами (словесними кліше, мовними зразками). Найчастіше цей метод викладу інформації застосовується при автоматизації реферування.

Перефразування - це побудова реферату на основі передачі змісту вихідного документа у перефразованому вигляді. При такому методі допускається заміщення, суміщення та узагальнення текстових речень. Текст реферату лише частково співпадає з вихідним документом.

Інтерпретація - це побудова реферату на основі узагальненого уявлення про зміст вихідного документа. При такому

методі референт оперує не самим текстом первинного документа, а його змістом. Найчастіше зустрічається при реферуванні зарубіжних матеріалів або документів великого обсягу (напр. дисертацій).

Ще слід зупинитися на формуванні початку реферату. Початок реферату не повинен містити зайвої інформації, загальновідомих положень. Слід уникати дублювання назви вихідного документа. Початок реферату має встановити межу, з якої починається виклад нової інформації. 3. Особливості підготовки рефератів з суспільних наук.

Дослідження в суспільних науках, їх результати, узагальнення, висновки використовують для викладу певних ідеологічних поглядів та політичних доктрин. Тому при реферуванні документів з суспільних наук потрібно проаналі-увати світогляд та переконання автора. Важливо також враховувати конкретні історичні умови, місце й час розвитку подій.

В цій галузі використовується переважно розширений реферат, тому що джерела реферування мають великий обсяг та своєрідний стиль викладу. Обсяг реферату вважається оптимальним, якщо він становить не більше 1/10 обсягу вихідного документу. Реферат на такі документи повинен містити інформацію про автора первинного документа. Реферат має широку читацьку адресу, він багатьом замінює читання першоджерела. Для забезпечення найбільшої інформативності реферату в ньому викладаються кінцеві висновки, результати та інша фактографічна інформація автора, його погляди.

Замість приміток користуються оціночними зворотами типу, «автор справедливо стверджує», «автор вважає» тощо.

Припускається пояснення змісту першоджерела. Але реферат не повинен перетворюватися у вступну статтю до первинного документа, переказ його змісту чи критичну рецензію.

2.2 Вітчизняне реферування та видання реферативної інформації

Практично всі розвинуті країни світу мають реферативні служби, що готують та видають реферативну інформацію з різноманітними покажчиками, як на папері, так і на мікро - та машинних носіях.

США володіють найстарішою і добре розвинутою системою реферування НТІ, яка побудована на галузевому та тематичному принципах. Реферативні служби об'єднані в Національну федерацію служб реферування та індексування. Ще з 1963 року цією федерацією видається «Повний покажчик науково-технічних реферативних та бібліографічних видань світу», в якому в систематизованому вигляді наводяться `дані про періодичні видання вторинної інформації 40 країн світу. У 1966 році в США створено Комітет з науково-технічних зв'язків, а також державні центри з документації, на які покладені завдання з організації діяльності реферативних служб країни.

У Великій Британії при Міністерстві освіти та науки ще 1965 року створено Управління з науково-технічної інформації, на яке покладено функції координації діяльності реферативних служб у країні, стимулювання дослідних робіт в галузі інформаційного обслуговування, в тому числі реферативною інформацією.

В Японії функціонує Національна служба реферування з природничих наук та техніки на базі Японського центру науково-технічної інформації. Виходять 9 серій реферативного журналу «Поточна бібліографія з науки та техніки» в традиційній формі та на машиноносіях.

У зв'язку з тим, що збільшується кількість науково-технічної літератури у світі, збільшується і кількість реферативної інформації, її обсяги подвоюються через кожні 15 років. Відповідно зростає кількість реферативних служб, робота яких організується за централізованою та децентралізованою схемами. Так, в ряді країн, наприклад у Франції, Японії, Російській Федерації, Румунії, Угорщині, функціонує лише один інформаційний орган, шо охоплює реферування всієї літератури в галузі науки та техніки.

У Росії протягом більш 40 років функціонує реферативна служба на базі ВІН1ТІ, яка готує та видає реферативну інформацію з вітчизняних та зарубіжних публікацій. У ВІН1ТІ щорічно оброблюється біля 13 тис. зарубіжних журналів ЗО країн світу 60 мовами. У реферативні журнали (РЖ) ВІН1ТІ щорічно включається біля 1 млн рефератів. У 1995 році було видано 27 зведених томів РЖ, до яких увійшли 204 випуски з найбільш актуальних проблем науки та техніки.

Вся створена ВІН1ТІ реферативна інформаційна продукція та бази даних (БД) є інтелектуальною власністю ВІН1ТІ як юридичної особи; вони не можуть бути власністю якогось окремого підрозділу ВІН1ТІ.

Децентралізована підготовка та видання реферативної інформації спеціалізованими службами реферування прийнята у Німеччині, США та в інших країнах. Такі служби створюються за тематичним принципом у залежності від тематичної направленості самих служб. Однак треба відзначити, що децентралізація реферативної діяльності приводить до значного дублювання як в національному, так і в міжнародному масштабах.

Тому виникла ідея створення всесвітньої служби реферування, яка об'єднувала б реферативні служби різних країн. У межах такої всесвітньої служби окремі інформаційні органи повинні діяти на принципах координації та взаємодії. Кожна реферативна служба зобов'язується обробити літературу своєї країни для центрального або міжнародного реферативного центру. З свого боку центральна служба поставляє місцевим службам свої видання і БД та забезпечує їх іншими видами обслуговування. Тепер функції спеціального органу, що відає діяльністю реферативних і бібліографічних служб окремих країн, покладені на Реферативне бюро Міжнародної ради наукових спілок (РБ МРНС).

Згідно з Законом України «Про науково-технічну інформацію» одним з основних завдань національної системи НТІ України е реферування опублікованих та неопублікованих на території України джерел науково-технічної та економічної інформації.

Реферуванню підлягають всі результати науково-технічної діяльності, що опубліковані в книгах, брошурах, збірках, періодичних виданнях, інших джерелах інформації. Реферування всієї науково-технічної літератури та документації - це своєрідний обліково-реєстраційний механізм охоплення всього масиву вітчизняних публікацій, що видаються на терені України.

В Україні вже налагоджено обліково-реєстраційний механізм обробки результатів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР). Діє, хоч і за старою схемою, механізм реєстрації і обліку депонованих рукописних робіт. Свою систему обліку та державної реєстрації мають патентна та нормативно-технічна документація. Бібліографічний облік вітчизняних публікацій, у тому числі в галузі науки і техніки, веде Книжкова палата України. Проте відсутність в Україні реферативних джерел приводить до втрат інформації, перешкоджає якісному обслуговуванню споживачів інформації, а також участі України в міждержавному обміні НТІ. Необхідно також відзначити, що реферативні журнали (збірники) у тих країнах, що їх видають, входять до складу обов'язкового набору інформаційних продуктів даної держави, без яких неможливе нормальне функціонування національної системи НТІ.

В Україні вже здійснюються спроби підготовки та видання реферативної інформації. Так, Черкаський центр інформації з хімічної промисловості видає реферативні збірники, що являють собою фактично збірники коротких оригінальних статей з проблем хімії та хімічної промисловості або ж містять виробничий досвід. «Медицинский реферативний журнал», який видає з 1994 року Республіканський центр наукової медичної інформації Міністерства охорони здоров'я України, містить реферати зарубіжних медичних періодичних видань. Інститут проблем реєстрації інформації НАН України з 1995 року видає український реферативний журнал «Джерело» (чотири рази на рік). Журнал містить авторські реферати статей, що публікуються лише у періодичних виданнях НАН України. Реферування кожного журналу здійснюється нетематично, незважаючи на те, що багато статей має міжгалузеве значення В журналі відсутній довідково-пошуковий апарат. Усе це не дозволяє вважати журнал повноцінним реферативним виданням.

Отже, в Україні вже тепер можна застосовувати систему реферування за двома схемами: децентралізованою та централізованою. Однак при застосуванні децентралізованої схеми в системі реферування буде задіяно багато різних міністерств та відомств, що викличе труднощі в координації цієї роботи. Тому доцільно застосовувати централізовану систему реферування.

Згідно з Законом України «Про видавничу справу» видання реферативних журналів покладається на Книжкову палату. Враховуючи те, що Книжкова палата України одержує обов'язковий примірник всієї друкованої продукції, має власну видавничо-поліграфічну базу, можна стверджувати, що вона має всі підстави стати провідною організацією у сфері реферування.

З метою підвищення оперативності та якості підготовки реферативних журналів та збереження бюджетних коштів було б доцільним застосовувати авторський реферат, який в обов'язковому порядку повинен супроводжувати рукопис документа, що видається.

Таким чином, запропонована нами організаційно-функціональна структура системи реферування має основним своїм ланцюгом центральний заклад з підготовки та видання реферативних журналів - Книжкову палату України. На неї повинні бути покладені такі функції:

* одержання від видавництв, реєстрація та обробка рефератів і формування бази даних рефератів;

* формування змістовної частини, оформлення та підготовка до друку випусків реферативних журналів;

* контроль за виконанням вимог нормативно-методичних документів щодо системи реферування;

* створення реферативних баз даних;

* довідково-інформаційне обслуговування в традиційному та автоматизованих режимах;

* здійснення в установленому порядку міждержавного обміну реферативного інформацією.

Пропозиції щодо фінансово-господарського механізму функціонування системи реферування складаються з вимог поширення чинності законодавства України, що стосується державної підтримки періодичних видань засобів масової інформації, на реферативні видання. Це дасть можливість одержати пільги та звільнення від податку на додану вартість на папір, картон та інші поліграфічні матеріали вітчизняного виробництва, а також на послуги підприємств поліграфії, зв'язку та транспорту.

Підготовка, видання та розповсюдження реферативних журналів ведеться на безприбуткових засадах. Саме фінансування робіт з підготовки та видання реферативної інформації повинне здійснюватись із держбюджету за державним замовленням та за рахунок коштів від розповсюдження реферативних видань.

3. Особливості реферату як вторинного документа

3.1 Реферат - інформаційна модель первинного документа

Однією з основних специфічних особливостей, які враховують при складанні і редагуванні реферату, являється його повна змістовна, а деколи формальна залежність від первинного документа. В цьому випадку реферат слід розглядати як інформаційну модель реферованого документа, який, в свою чергу, являє собою, по суті, відображення відповідної об'єктивної дійсності, пізнаній в процесі наукового дослідження.

Інформаційна модель може містити дані різної степені спільності, в залежності від чого вона буде або детальною, або інтегральною. З цієї точки зору первинні документи відносять до числа детальних моделей, які включають відносно докладні відомості про предмети, явища, методи і т. п.

Реферат як інтегральна модель, в якій інформація представлена в
загальному вигляді. Інтегральна інформаційна модель об'єктивної дійсності зручна для випадків, коли необхідно отримати загальне представлення про події і прийняти принципове рішення.

Важливою вимогою до любої інформаційної моделі є відповідність оригіналу.

Розглядаючи реферат як інформаційну модель, можна визначити, що ряд якостей первинного документа залишається незмінним в процесі
реферування.

Для процесу реферування має значення і таке суттєве явище, як інваріантність інформації відносно логічних перетворень, здійснюваних в процесі підготовки реферату.

При реферуванні інваріантний характер інформації проявляється в тому, що незалежно від степені стиснення її семантичні властивості залишаються не зміненими. Згортання стає можливим завдяки аналізу, узагальненню та представленню в рефераті перш за все тих фактів,
які відносяться до основних аспектів змісту первинного документа. Інакше можна сказати, що в процесі підготовки реферату здобувається і звільняється від логічних зв'язків (доказів, обговорень і т. п.) головна ідея, яка об'єднує всі інформаційні елементи первинного документу і основні факти.

Важливо звернути увагу на те, що первинний документ, його реферат і описання ключовими словами повинні бути подібні в семантичному відношенні, так як змістовним праобразом для них служить одна й та ж сама реальна дійсність.

3.2 Структура реферату

Загалом для реферату як специфічного жанру науково-технічної інформації характерна самостійна літературна форма. Однак в ряді випадків вона випробовує вплив реферованого документа. Тому її самостійність відносна: вона може залежати від типа реферованого документа (книга, стаття, опис винаходу, дисертація і т.д.); від його характеру; від того, до якої галузі знання відносяться відомості, відображені в реферованому джерелі; від мови, стиля першоджерела; від методів доказів, наявності ілюстрацій і т. п.

Найбільшою постійністю відрізняється структура реферату, в якій можна виділити три основні частини:

1. Заголовну

2. Особисто реферативну

3. Довідковий апарат.

Заголовна частина включає заголовок реферату та бібліографічний опис первинного документа.

Особисто реферативну частину іноді називають тілом реферату або основа реферату. Вона включає інформацію, отриману шляхом аналітико - синтетичної обробки змісту первинного документу, і являє собою структурний елемент, якому реферат зобов'язаний своїм існуванням як специфічний вторинний документ.

Текст особисто реферативної частини може бути оформлений двояко: або поабзацно, або безабзаців. Поабзацна побудова текстів використовується в рефератах, які мають об'єм, збільшений за порівнянням із стандартним.

Безабзацна побудова тексту характерна для стислих рефератів,
головним чином тих, які узагальнено передають зміст першоджерела.
Такі реферати являють собою єдиний стислий комок основного змісту первинного документу.

Оптимізацію структури документів пов'язують з двома основними факторами - сприйняттям і розумінням їх текстів. Як об'єкт сприйняття
текст характеризується змістом та формою; і те, і друге може бути об'єктом уваги при читанні. Фактори, які впливають на розуміння тексту, найбільш різноманітні. Одні з них відносяться до самого тексту, другі - до
читача.

До довідкового апарату реферату відносять відомості, додатково характеризуючи реферований документ та реферат: індекс УДК; шифр документа; довідки про кількість ілюстрацій та таблиць в тексті реферованого документа, про присутню в ньому притекстової бібліографії;
посилання, примітки референта або редактора; прізвище референта або редактора (назва організації, яка склала реферат).

В процесі реферування інформація, яка знаходиться в первинному документі, повинна бути піддана такій оптимальній степені згортання, щоб складаний реферат був мінімальним по об'єму і в той же час міг максимально повно виконати свої функції.

Як правило, редакції реферативних журналів встановлюють граничний об'єм рефератів, вказуючи його в інструкціях. Об'єм реферату лімітується також стандартами (див. Таблицю).

Рекомендований об'єм реферату

	Реферований документ	Об'єм тексту реферату в знаках
ГОСТ 7.9-77	Нотатки, стислі повідомлення Статті, описання винаходів Документи великого об'єму Видання по суспільним наукам	500 1000 2500 Не регламентується
Інструкція ВІНІТІ	Статті, книги, описання винаходів	В РЖ - не регламентується В системі «Асистент» - 900
Методика складання рефератів по культурі та мистецтву	Статті Монографії та збірники	Не більше 9000 Не більше 27000
Державний стандарт США	Короткі повідомлення Статті Наукові доклади та дисертації	500-600 1250-1500 2500-3000

Пошуки шляхів оптимізації об'єму реферату відносяться до актуальної задачі теорії та практики реферування. Один з напрямків її рішення пов'язано з вивченням того, як діє споживач, коли він отримує інформацію різної степені згортання.

3.3 Типізація рефератів

Питання складання реферату тісно пов'язані з проблемою його типізації, яка є однією з центральних в теорії та практиці реферування.
Обґрунтованою та вірною типізацією реферату може вважатися та, яка склалася емпірично в процесі цього розвитку та практичного використання
в науково-інформаційній діяльності.

Типізація заснована на аналізі загальних, суттєвих ознак реферату,
які виділяють його з числа інших документів, а також на виявлені ознак одиничних, специфічних, притаманних окремим типам рефератів, які
використовуються в системі науково-технічної інформації.

Загальні ознаки реферату намагаються врахувати при формуванні його визначень. Наприклад, в інструкції реферат визначається як «текст,
який містить основну наукову інформацію реферованого документа (відомості про об'єкт, ціль, місце, час, методи, результати, висновки)». Згідно державного стандарту «реферат - скорочене викладення змісту первинного документа або цього частини з основними фактичними відомостями та висновками».

Виділяють три відмінні риси рефератів:

- Перша характеризує реферат як документ вторинний, написаний з первинного;

- Друга відображає особливості змісту реферату чим він відрізняється від інших вторинних документів;

- Третя вказує на об'єм реферату.

У запропонованому нижче визначенні реферату зроблена спроба різностороннє охарактеризувати його особливості: реферат - це семантично адекватне обмежене малим об'ємом основного змісту первинного документу, відмінне стабільністю структури та призначене для виконання різноманітних інформаційних функцій при використанні його читачами різних категорій.

Названі риси є загальними для реферату як специфічного письмового повідомлення. Однак вони не завжди і не в усіх рефератах проявляються в однаковій мірі.

В одних випадках вимагається скласти реферат, в якому викладався б основний зміст первинного документа, в других - реферат, в якому вказувалося б лише на те, що, як (в якій мірі) розглянуто в тому ж документі. Два реферату одного й того ж первинного джерела отримують
різну цільову спрямованість та відрізняються по формі викладення інформації.

В силу названих причин реферати прийнято поділяти на інформативні та індикативні.

Дані про типологічні ознаки рефератів та їх типізація мають важливе значення для практики.

Реферати про їх цільовому призначенню повинні бути інформативними.

Від того, хто являється автором реферату, можуть суттєво залежати змістовні, формальні характеристики, функціональна та адресна спрямованість реферату.

Дані про типізацію рефератів відіграють важливу роль при відборі матеріалів, які підлягають реферуванню, та вирішення питання, які органи
загальнодержавної системи НТІ, та що вони повинні реферувати. Ці дані необхідні для референтів та редакторів, для авторів інструкцій по реферуванню, для індексаторів, для розробників алгоритмів автоматизованого реферування та індексування текстів, для вирішення задач інформаційного сполучення.

При виборі типу реферату доводиться приймати до уваги:

1) категорію споживачів інформації, яким адресується реферат;

2) характер інформаційного запиту;

3) змістовну цінність первинного документу;

4) чи може споживач інформації особисто скористатися первинним
документом;

5) спеціалізацію референта та його кваліфікацію;

6) тип первинного документа його тематичні та об'ємні характеристики;

7) чи буде реферат виданий як елемент видавничого оформлення первинного документу (видання) або він призначений для реферативного видання; в останньому випадку повинен врахуватися
вид реферативного видання.

4. Складання реферату

4.1 Реферування як процес аналітико - синтетичної переробки інформації

реферат інформація документ вторинний

Для теорії та практики підготовки рефератів важливе значення має проникнення в інтелектуальний (логічний) механізм процесу реферування. Цю задачу можна вирішувати, спираючись на той факт, що зміст реферату обумовлюється змістом реферованого документа.

Реферат як вторинний документ має на меті розкрити зміст первинного документу таким чином, щоб звернути увагу читача на основну інформацію і передати її в згорнутій формі.

Операції підготовки рефератів відображають загальні закономірності смислового процесу, пов'язанного з мовною уявою інформації, вказані операції називають логічними.

Якщо розглядати логічні операції виділення та представлення інформації при складанні та редагуванні рефератів, то перш за все слід зупинитися на аналізі.

Аналіз - це операція переробки речі, явища або відношення між предметами на складові елементи, виконувана в процесі пізнання та практичної діяльності.

В процесі аналізу зміст поділяється на складові його аспекти.

При виконуванні даної операції підготовки реферату, в тому числі на певному етапі його редагування, потрібно відволікати від того, що не має прямого відношення до змісту, в даному випадку від мови та стиля первинного документа. Основна задача - поаспектно проаналізувати зміст, визначити, яка інформація відноситься до кожного з аспектів, встановити її ціннісну ієрархію та співвідношення цільовому призначенню реферату, зрозуміти й оцінити зміст первинного документа. Аналіз дозволяє знайти головнею, що необхідно включити в реферат, виявити тривіальні та надлишкові відомості та позбавитися їх.

Процес реферування - це інтелектуальний творчий процес, який включає аналітико - синтетичну переробку інформації та створення нового документу - реферату, який має специфічну мовно - стилістичну форму.

Описані логічні операції невід'ємні від практичних процедур створення реферату, які, як правило, приводять до слідую чого:

1. Загальне ознайомлення з реферованим документом з ціллю його оцінки;

2. Читання документу, в ході якого виділяються суттєві, ключові елементи змісту;

3. Аналіз виділених повідомлень та відбір самих важливих, гідних включення в реферат;

4. Побудування схеми викладення;

5. Написання та літературна оформлення реферату.

При аналізі документу наявні в ньому відомості ділять на три групи: 1) елементи, які повинні бути включені в реферат (нові ідеї. гіпотези, нові методики, процеси і т.д.)

2) фактичні дані

3) відомості використовувані в якості аргументів та для ілюстрацій.

В процесі згортання інформації, яка відноситься до першої групи, рекомендовано проводити лише текстові скорочення (шляхом лаконізації мовних конструкцій), без втрати відомостей. З того, що віднесено до другої групи, в реферат переносять цифрові дані, формули і т. п. Третю групу відомостей представляють в рефераті узагальнено в індикативній формі.

Одним з важливих в теорії та практиці реферування є питання

Про те, з чого слід починати викладення особисто реферативної частини.

Можна починати реферат з назви нової проблеми, нового питання. Такий початок відразу вводить споживача інформації в атмосферу того суттєвого, що дано в рефераті.

До типових відносяться початок реферату, в якому дається узагальнена характеристика змісту реферованого документа або вказується, в чому суть змісту.

По засвідченню референтів, в процесі реферування важко буває здійснити синтез головного з окремих елементі змісту, виділених при аналізі першоджерела, та знайти такі узагальнені форми представлення інформації, які виключили б її втрату. По частинам і в цілому реферований документ єдине, яке коротко сформулювати та логічно, зв'язно, послідовно, з мінімальною втратою фактів представити це головне в рефераті.

Слід звернути увагу на особливість реферування зарубіжних матеріалів.

Для того щоб проаналізувати зміст оригінального джерела інформації, одних спеціальних знань недостатньо. Необхідно вміння розбиратися в усіх формах, обертах та конструкціях іноземної мови, необхідні здібності до перекладу. Переклад при реферуванні - це передача головного із змісту реферованого документа в формі, яка відрізняється від форми оригіналу. Цим і обумовлюються його особливості, основні з яких слідуючи:

1. При реферуванні здійснюється і переклад з усіма вимогами адекватності, та переробка іноземного тексту, і скорочення, і викладення його відповідно з нормами побудови реферату.

2. Референт переводить не письмово, а, як правило, усно: він читає текст, безпосередньо сприймаючи його зміст. Письмово перекладає лише найбільш важливі по змісту та важкі частини тексту, а також окремі фрази, слова і терміни, які в процесі реферування можуть бути включені в реферат.

3. Референт, не будучи зв'язаний необхідністю точно викладати в перекладі стиль та незвичайність оригіналу, як цього вимагає робити перекладач при повному перекладі, можливо більш вільно користуватися текстом першоджерела, ширше використовувати адекватні заміни, робити перестановки та об'єднувати схожі питання та проблеми, висвітлені в різних місцях статті, ділити складні періоди, речення і т.д.

4.2 Поаспектний метод реферування

Розглядаючи змістовні особливості реферату як інформаційної моделі, ми звертали увагу на те, що він є проміжною ланкою між первинним документом та його пошуковим характером, складним з ключових слів і дескрипторів. Кінцевою ланкою цього ланцюга буде інформаційний запит, який надійшов від споживача інформації. Доцільно методи реферування та індексування ґрунтувати на аналізі таких характеристик змісту, які інваріантні логічним перетворенням.

З цього випливає, що загальні ознаки змісту, однаково характеризуючи первинний, вторинний документи, пошуковий образ та інформаційний запит, необхідно шукати в об'єктивній діяльності, яка служить праобразом для описування та відображається в усіх чотирьох перелічених текстах. Такими ознаками можуть бути основні аспекти змісту.

Зміст реферованого документа необхідно розглядати з різних боків, це забезпечує однозначний підхід до його інформаційного аналізу.

Перевага такого підходу в тому, що ці сторони змісту, так звані смислові аспекти, залишаються не змінними на різних етапах переробки інформації.

Смислові аспекти, які заслуговують відображення в рефератах, можуть бути такими:

1) проблема, предмет або тема дослідження;

2) наукова (технічна) галузь, в якій проведено дослідження;

3) ціль дослідження;

4) матеріал, на якому проведено дослідження;

5) точка зору на предмет або сторона, з якої він розглядається;

6) визначення об'єкту дослідження (розробки);

7) вид дослідження;

8) метод дослідження;

9) використане обладнання;

10) умови, в яких проводились дослідження;

11) конкретні результати;

12) технічна ефективність об'єкту, запропонованого в результаті дослідження;

13) економічна ефективність, вартість обґрунтованого (розробленого) об'єкту. (1, с. 245-246).

Висновок

Отже, підготовка рефератів, повно, оперативно і в доступній мірі відображають ідеї та факти, які складають сутність світової науки і техніки, - одна із актуальних задач науково - інформаційної діяльності.

Аналіз складання та редагування рефератів показує, що цю задачу слід вирішувати комплексно - з урахуванням місця і ролі референта в системі науково - технічної інформації, його співвідношення з первинним документом, типізації, специфіки структури, мови, стилю, категорій споживачів інформації, які користуються рефератами.

Необхідно виділити, що підхід до складання рефератів, базується на виявлені основних елементів змісту першоджерела, зараз отримав обґрунтування та оформлення як поаспектний метод реферування. Його сила в тому, що він дозволяє здійснювати аналіз змісту реферованого документа, спираючись на інваріантні змістові характеристики інформації.

Важливу роль в підготовці рефератів відіграє типізація. Запропонована типізація рефератів побудована на аналізі практики реферування, враховує специфіку реферату, його цільове призначення, функціональні властивості, залежність від першоджерела, особливості форми.

Особливу роль представляє розробка методів автоматизації реферування.

Наприкінці потрібно сказати, що нові форми та методи підготовки та використанні реферативної інформації, породжені автоматизацією, не виключає традиційних форм реферату в записи на традиційних носіях, не виключаючи участі спеціалістів в складанні і редагуванні рефератів.

Всі ці форми і методи повинні доповнювати один одного і бути направлені на підвищення ефективності системи науково - технічної інформації.

Список використаної літератури

1. В.И. Соловьев. Составление и редактирование рефератов: Вопросы теории и практики. - М., 1975 г.

2. В.И. Соловьев. Составление и редактирование рефератов: Жанры информационной литературы // Вопросы теории и практики: Обзор. Реферат. - М., 1983. (Изд. 2-е).

3. Библиография №2. Книжная палата: 2000 год. с. 12-15.

4. Вісник книжкової палати №3.-К.:1998 рік. с. 25.

5. Вісник книжкової палати №10.-К.:1998 рік. с. 6.

6. Вісник книжкової палати №3.-К.:1999 рік. с. 15.

7. Г.В. Сіркова. Основи інформаційно-аналітичних досліджень. Рівненський інститут слав'янознавства Київського слов'янського університету.-К.:1998 рік. с. 24-28.

8. Жанры информационной литератури: Обзор. реферат.-Москва «Книга».1983 год. с. 203-210.

9. Бірбраєр В., Котенко Л. До концепції вітчизняної системи реферування та видання реферативної інформації // Вісн. Кн. палати. - 1998. - №3. - С. 25-26.

10. Белая А.А., Каширин Ю.П. Информационная деятельность в системе Академии наук УССР // НТИ. Сер.1. - 1985. - №4. - С. 11-14.

11. Белая А.А., Колтун А.Я. Маркетинг в научно-информационной деятельности учреждений АН Украины // Наука та наукознавство. - 1994. - №1-2. - С. 116-123.

12. Бондарь В.В., Ефременкова В.М., Королева ЛМ. Структура наполнения РЖ и БД Химия // НТИ-97. Информационные ресурсы. Интеграция. Технологии: Материалы конф., Москва, 26-28 нояб. 1997 г. - М., 1997. - С. 39-40.

13. Виноградов В.А. Развитие информации по общественным наукам в СССР // НТИ. Сер. 1. - 1977. - №11-12. - С. 27-33.

14. Воронков В.І, Єфанов С.О., Токар 0.17. Розвиток державної автоматизованої системи моніторингу науково-технологічної діяльності України // Глобальний інформаційний простір: ресурси, технології, інновації. Тези доп. та повідомл. - К.: УкрІНТЕІ, 1998 - С. 15-18.

15. Гедримович Г.В., Жабко Е.Д. Современное состояние библиографических ресурсов, создаваемых на различных уровнях ГАСНТИ // Интенсификация использования библиографических ресурсов. - Л., 1989. - С. 40-67.

16. Гречихин А.А., Здоров И.Г. Информационные издания: Типология и основные особенности подготовки. - М.: Книга, 1988. - 272 с.

17. Ефременкова В.М., Ханко О.А. Комплектование НТЛ для РЖ и БД ВИНИТИ: некоторые принципы моделирования «входного потока» периодических изданий // НТИ-97. Информационные ресурсы. Интеграция. Технологии: Материалы конф., Москва, 26-28 нояб. 1997 г. - М., 1997. - С. 88-89.

18. Зайченко Н. Реферативні ресурси - інформаційний продукт сучасної наукової бібліотеки // Бібліотечний вісник. - 2005. - №1. - С. 28-35.

19. Карташов Р. Про створення реферативних журналів України // Вісн. Кн. Палати. - 1996. - №1-2. - С. 27-30.

20. Концепция развития ГСНТИ в 1991-1995 гг. // НТИ. Сер. 1. - 1991. - №9. - С. 9-13.

21. Сенченко М.І. Книжкова палата України: істория і сьогодення. - К., 2004. - 160 с.

22. Сорока М. Інформаційне забезпечення науки в Україні (90-ті роки ХХ ст.) Створення національної системи реферування інформації // ВКП. - 2001. - №8. - С. 20-25; №9. - С. 20-22.

23. Сорока М. Система реферування українських наукових видань (основні концептуальні положення) // Бібліотечний вісник. - 1999. - №3. - С. 5-7.

Размещено на Allbest.ru