Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна робота

"Аналіз і розробка системи управління імпортною діяльністю косметологічного центру"

Херсон

Вступ

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, яка побудована на взаємовідносинах між ними, має місце як на території України так і за її межами.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності можуть бути фізичні, юридичні особи, об'єднання фізичних та юридичних осіб, структурні одиниці, спільні підприємства. Одним з цих суб'єктів є косметичний центр.

Косметика вже давно стала предметом масового інтересу. Разом з тим атрибут краси в нашому житті нерозривно пов'язаний з такою категорією, як якість, та мода. Визнав всю сутність краси, косметичні центри почали надавати послуги, які задовольняють клієнтів. Отже, на сучасній мові косметичний центр - центр надання косметичних послуг потенційним клієнтам за належну плату.

Як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, косметичний центр будує відносини з іноземними фірмами, тобто займається імпортом.

Для підвищення якості своїх послуг, салон краси повинен мати якісну косметику та косметичне обладнання, яке й купує в іноземних фірмах, аби задовольнити клієнтів.

Отже, актуальність теми полягає в тому, що завдяки масовій інформації споживачі знають про продукцію інофірм і хочуть користуватись лише такою. Аби задовольнити клієнтів та надати якісні послуги (а іноземна косметика ведучих фірм дійсно має належну якість) співпрацює з інофірмами та імпортує звідти косметику та обладнання.

Метою роботи є аналіз імпортних операцій в діяльності, вигідність косметичного центру від імпорту, та чи являється він перспективним, надати рекомендації щодо вдосконалення імпортних операцій та їх ефективності.

Для здійснення мети ставляться такі задачі:

1. Аналіз внутрішнього та зовнішнього ринку.

2. Вибір оптимальних постачальників.

3. Зниження витрат на придбання та перевезення косметичних засобів.

В дипломній роботі освітлюються такі питання:

1. Теоретично-методологічні аспекти організації імпорту косметики та обладнання українськими косметичними фірмами.

2. Аналіз виробничо-господарської діяльності косметичного центру.

3. Розробка системи управління імпортною діяльністю.

За допомогою системи управління керівництво вірно керує салоном краси.

імпортний косметичний фірма управління

1. Теоретично-методологічні аспекти організації імпорту косметики та обладнання українськими косметичними фірмами

1.1 Теорія виникнення системи управління

Системний підхід до визначення сутності організації й управління

Системна методологія в менеджменті дістала своє визнання і широке поширення уже в другій половині XX століття. Науково-технічний прогрес, що дав могутній поштовх широкої автоматизації виробничих процесів, став робити свій революціонізуючий вплив і на процеси управління Відкрилися можливості застосування цих закономірностей у теорії і практиці управління соціально-економічними організаціями. Це знайшло застосування спочатку в проектуванні автоматизованих систем управління (АСУ), а потім і у формуванні системного підходу до всіх процесів організації й управління в соціально-економічних структурах. З праць закордонних авторів, що визнавали системний підхід як один з універсальних інструментів менеджменту, дістали популярність роботи Р. Джонсона, Ф. Каста, Д. Розенцвейла, С. Оптнера, С. Янга, Дж. Риггса, М.X. Мескона й ін.

Системний підхід ввійшов у сучасну теорію організації й управління як особлива методологія наукового аналізу і мислення. Здатність до системного мислення стала одним з вимог до сучасного керівника. Сутність системного підходу в менеджменті полягає в уяві про організацію як про систему. Система, по визначенню багатьох авторів, - це сукупність взаємозалежних елементів. Характерною рисою такої сукупності є те, що її властивості як системи не зводяться до простої суми властивостей, що входять у неї елементів.

Якість організації системи звичайно виражається в ефекті синергії. Він виявляється в тім, що результат функціонування системи в цілому виходить вище, ніж сума однойменних результатів окремих елементів, що складають сукупність. На практиці це означає, що з тих самих елементів ми можемо дістати системи різної чи однакової властивості, але різної ефективності в залежності від того, як ці елементи будуть взаємопов`язані між собою, тобто як буде організована сама система. [15]

Кажучи, допустимо, про виробництво як соціально-економічній системі, ми як елементи цієї системи розглядаємо людей і засоби виробництва (знаряддя праці, верстати, інструмент, предмети праці й ін.). З одного боку, неважко уявити, що всі ці елементи можуть бути з'єднані між собою таким чином, що на виході системи ми взагалі не дістанемо очікуваного чи продукту дістанемо його не в потрібній кількості і не необхідній якості. З іншого боку, при раціональному розміщенні усі тих же елементів у просторі, організації чіткої взаємодії в часі, правильному використанні професійної кваліфікації людей, їхніх індивідуальних здібностей і можливостей кооперації праці ми можемо дістати на виході системи очікуваний результат.

У біологічних системах (живі організми, рослини) місце і функції кожного елемента, їхня взаємодія і взаємозв'язок визначені природою, а удосконалювання цієї організації відбувається за законами еволюції. У технічних системах місце і функції кожного механізму, вузла і деталі визначені конструктором, що у процесі експлуатації техніки удосконалює її. У соціально-економічних системах місце, функції і взаємозв'язок елементів визначаються менеджером і - їм же уточнюються, коректуються і підтримуються. Розходження в організації цих трьох видів систем, поряд з іншим, полягає в тому, що в біологічних і технічних системах внутрішня структура зв'язків між елементами системи відносно стійка. У соціально-економічних системах основним активним елементом є людина - істота мисляче і вже в силу цього готова поводитися довільно. Крім того, соціально-економічні системи - це завжди відкриті системи, тобто зв'язані з іншими системами і зовнішнім середовищем. Тому структура внутрішніх зв'язків таких систем відносно рухлива, має потребу в постійній підтримці, корекції і регулюванні в міру необхідності, що і забезпечується менеджментом.

У чому ж, таким чином, суть організації як функції менеджменту? Теоретично будь-яку систему складають елементи, їхні властивості і зв'язки. Як уже відзначалося, з тих самих елементів шляхом їхніх різних комбінацій, тобто з'єднання між собою, можна дістати системи різної властивості. Отже, сукупність різнорідних елементів перетворюється в систему за допомогою встановлення визначеної структури зв'язків між ними. Стало бути, організація - це встановлення і забезпечення доцільних зв'язків між елементами системи.

Поняття «зв'язок» як організуючий початок уперше застосував росіянин учений, філософ і економіст А.А. Богданов (Маліновський). Це він визначив, що «усяка людська діяльність об'єктивно є чи організацією дезорганізацією». Його праця «Тектология. Загальна організаційна наука», що з'явилася на початку 1920-х років, передбачив багато висновків кібернетики і теорії систем. А.А. Богданов не використовував термін «система», що ввійшов у широкий побут вже в сучасній науковій літературі. Однак багато чого з того, що він вкладав і поняття «комплекс» чи «тектология» (закон організації живих організмів, по Э. Теккелю), цілком кореспондується із сучасним уявленням про системи і системний підхід.

ми повинні визнати, що А.А. Богданов вніс істотний вклад у теорію організації ще задовго до формування основ теорії систем і менеджменту.

1.2 Управління проектами

Усі зміни, що проводяться цілеспрямовано в соціальній, економічній і іншій сферах людської діяльності мають характер проекту.

Під поняттям «проект» розуміється комплекс взаємозалежних заходів призначених для досягнення протягом заданого часу і при встановленому бюджеті, поставлених задач з чітко визначеними цілями. Проект має часовий характер, його здійснення відбувається протягом обмеженого часу.

Проекти бувають малі, середні і великі. Малі проекти менш капіталомісткі, чим великі проекти. Проекти класифікують у залежності від їхньої тривалості: довгострокові, середньострокові і короткострокові.

Період здійснення проекту називається - життєвим циклом, він має чотири етапи здійснення: концепція (зародження проекту), розробка (проведення планових і проектних робіт), реалізація (проведення реалізаційних робіт), завершення (закінчення робіт із проекту). Коли проект проходить кожну фазу те на його реалізацію кожної фази. потрібно різна кількість трудових ресурсів.

Проект має зовнішнє і внутрішнє оточення. Проект знаходиться під впливом цих оточень, особливість у тім, що внутрішнім оточенням можна керувати, а зовнішнє оточення управлінню не піддається, проект приходиться здійснювати виходячи зі сформованої ситуації в зовнішнім середовищі.

Для досягнення поставлених цілей проекту необхідно застосувати управління проектом.

Управління проектом це мистецтво керівництва і координації людьми і матеріальними ресурсами протягом життєвого циклу проекту шляхом застосування сучасних методів і техніки управління для досягнення в проекті визначених результатів по складу й обсягу робіт.

У функції управління відносять визначення, хто буде виконувати роботи з реалізації проекту? Коли застосувати? І Що потрібно робити? Також у процесі реалізації проекту необхідно керувати: ризиком, персоналом, ресурсами.

У залежності від розмірів робіт, трудомісткості виконання проекту замовник приймає рішення чи використовувати не використовувати послуги професійного керівника. За використання послуг організація платить гроші, але ці витрати будуть цілком виправдані.

Типи і види проектів

Різновид проектів, з якими приходиться зустрічатися в реальний час, дуже велико. Вони можуть дуже відрізнятися по сфері застосування, складу, предметній області, масштабам, тривалості. Найпоширеніші: Мікропроекти - невеликі по масштабах, простими, обмеженими об'єктами. Так в американській практиці капіталовкладення: до 10-15 млн. доларів, трудові витрати: до 40-50 тис. люд. годин. Вони допускають ряд спрощень у процедурі проектування і реалізації, формування команди проекту (можливо короткочасний перерозподіл інтелектуальних, трудових і матеріальних ресурсів). Разом з тим важкість виправлення допущених помилок вимагає дуже ретельного виявлення обсягу характеристик проекту, учасників проекту і методів їхньої роботи, графіка проекту і форм звітності: а також умов контракту. Для мікропроекту характерні такі риси:

- управління проекту покладене на один керівника;

- гнучка організація команди проекту, що забезпечує взаємозамінність її членів;

- максимально простий графік проекту;

- чітке знання кожним членом команди своїх задач і обсягів робіт. Мегапроект - це комплексний проект, що складається з ряду мікропроектів і який вимагає багато - проектного управління. Мегапроект - це цільова програма, у складі якої велике число взаємозалежних проектів, об'єднаних однією метою, виділеними ресурсами і часом на їхнє виконання. Такі програми можуть бути міжнародні, державні, національні, регіональні (розвиток вільних економічних зон), міжгалузеві, галузеві і змішані. Як правило, програми формуються, підтримуються і координуються на верхніх рівнях керівництва: державному, республіканському, міжнародному. Мегапроекти мають ряд особливостей:

- велика вартість (близько 1 млрд. і більше у.о.):

- капиталоємністю - потреба у фінансових засобах, у таких проектах, як правило, вимагають нетрадиційних (акціонерних, змішаних):

трудомісткістю 2 млн. люд/годину.

тривалості реалізації: 5-7 і більше років;

- необхідністю участі інших країн;

вплив на економічне, соціальне середовище регіону і держави в цілому.

Найбільш характерними прикладами галузевих проектів є ті, котрі виконуються в енергетичному комплексі в системі магістральних трубопроводів. Особливості мегапроектів вимагають обліку ряду факторів, а саме:

- розподіл елементів проекту по різних виконавцях і необхідність координації їхньої діяльності;

- необхідність аналізу соціально-економічного середовища регіону, держави в цілому. а можливо і ряду держав - учасників проекту;

- необхідність виділення як самостійну фазу розробки концепції проекту:

- розробка і постійне відновлення плану проекту;

- необхідність виконання фази планування на всіх рівнях планів, від стратегічного до операційного з обліком його різної характеристики і ризику:

- необхідність моніторингу проекту з постійним відновленням всіх елементів плану проекту;

- облік неповторності мегапроекта.

Інвестиційний проект вживається в двох змістах:

- як справа, діяльність захід, що припускає здійснення комплексу яких або дій, що забезпечують досягнення визначених цілей;

- як система організаційно-правових і розрахунково-фінансових документів, необхідних для здійснення яких-небудь чи дій такі дії, що описують.

Як об'єкти інвестиції можуть бути: споруджувані, реконструируемые підприємства, будинку, спорудження, програми регіонального чи іншого рівня, виробництво нових виробів (послуг) на наявних площах. Інвестиції можуть охоплювати як повний науково - технічний і виробничий цикл створення продукції, так і його елементи. Розрізняють наступні форми інвестицій:

- кошти і їхні еквіваленти;

- земля;

- будинку, спорудження, машини й устаткування, вимірювальні й іспитові засоби, оснащення й інструменти й ін.

- майнові права, оцінювані, як правило, грошовим еквівалентом, розрізняють проекти по термінах реалізації.

Міжнародні проекти - це проекти в реалізації, яких беруть участь кілька країн учасниць. Вони виділяються високою вартістю, також відрізняє їхня важлива роль в економіці і політику тих країн, для яких він розробляється.

Специфічність полягає в наступному:

- устаткування і матеріали для таких проектів звичайно закуповується на світовому ринку. Звідси підвищена вимога організації, що здійснює закупівлю для проекту;

- рівень підготовки таких проектів повинний бути значно вище. чим в аналогічних (внутрішніх) проектів, з огляду на розходження в правовій і нормативній базах;

- тривалість підготовчого періоду для таких проектів звичайно більше в зв'язку зі складністю організації й управління;

- інформаційна підтримка міжнародних проектів завжди більш ефективна (і. відповідно, дорожче), чим для внутрішніх проектів. Такі проекти звичайно засновані на взаємодоповнюючих відносинах і можливостях партнерів Нерідко для рішення задач таких Проектів створюються спільні підприємства, що поєднують два і більш учасники для досягнення комерційних цілей під визначеним спільним контролем. При цьому кожен партнер вносить свій внесок і певним чином бере участь у прибутках.

Соціальні проекти: реформування системи соціального забезпечення, охорони здоров'я, соціального захисту незабезпечених шарів населення, подолання наслідків природних і соціальних потрясінь.

Оточення проекту

Поняття оточення проекту:

Здійснення проекту відбувається в оточенні деякого динамічного середовища. яка робить на нього визначений вплив. Якщо припустити, що сам проект для середовища, то можна умовно виділити зовнішнє оточення і внутрішнє оточення. Крім того, у зовнішнім оточенні можна виділити як би два шари: ближнє оточення - це середовище підприємства, у рамках якого здійснюється проект, і далеке оточення - тобто оточення самого підприємства. При проектуванні проекту важливо визначити і врахувати всі можливі впливи на проект і його оточення, з метою не допущення його «руйнування».

Проект має ряд властивостей, про які доцільно пам'ятати, тому що це допомагає методично правильно організувати його реалізацію:

- проект виникає, існує і розвивається у визначеному оточенні, називаною зовнішнім середовищем;

- склад проекту не залишається незмінним у процесі його реалізації і його розвитку; у ньому можуть з'являтися нові елементи (об'єкти) і з його складу можуть віддалятися деякі його елементи:

- проект, як і будь-яка система, може бути розділений на елементи і при цьому між ними повинні визначатися і підтримуватися визначені зв'язки.

Поділ усієї сфери діяльності, у якій з'являється і розвивається проект, на відповідно «проект» і «зовнішнє середовище» деякою мірою умовно. Причина цього полягає в наступному:

1. Проект не є твердою стабільною освітою: ряд його елементів у процесі реалізації проекту може змінювати своє місце розташування переходячи до складу проекту з зовнішнього середовища і назад.

2. Ряд елементів проекту може використовуватися як у його складі, так і поза ним. Типовим прикладом цього, фахівці, що одночасно працюють як над реалізацією конкурентного проекту, так і над рішенням інших проблем (зокрема, над виконанням іншого проекту).

Відповідно до визначення по ШМ69901: мета проекту - це доказовий результат і задані умови реалізації загальної задачі проекту.

Мети повинні бути чітко певні, вони повинні мати ясний сенс, результати, одержувані при досягненні мети повинні бути вимірні, а задані обмеження і вимоги здійсненні. У процесі реалізації проекту мети можуть перетерплювати зміни під впливом змін в оточенні проекту. Мети проекту визначають послідовність таких підходів: визначення покажчиків мети, де аналізується інформація про вимоги до проекту, замовлення на проект, мети підприємства усередині який здійснюється проект, і оточення проекту Визначення цілей здійснюється двома способами індивідуальні і групові.

Групові більш розповсюджені й ефективні вони виключають можливість одержання однобічної інформації. При описі цілей проекту інформація повинна бути чітко сформульована й описана. Повинні бути чітко визначені:

- результати проекту;

- термін закінчення;

- витрати;

- порядок зміни мети;

- ієрархія залежних цілей.

Види забезпечення проекту.

У процесі підготовки і реалізації проекту з використанням сучасних методів і засобів управління проектами потрібно різне забезпечення проектами. До основного забезпечення ефективного управління проектами відносять: інформаційне, математичне, програмне, технічне, організаційне, правове і методичне.

Поняття проекту.

Як правило, проект тоді вважається успішним, коли вдається досягти поставлених мет при дотриманні встановлених термінів і бюджету. Усі положення дисципліни «управління проектом» ґрунтуються на наступній гіпотезі: організоване протікання проекту більше сприяє досягненню цілей проекту, чим неорганізоване (організація замість імпровізації).

Зміст роботи по управлінню проектом складається з об'єктів і чи дій процесів для створення цих об'єктів. «Кінцевий об'єкт» чи «попередня область» проекту декомпозується структурній моделі проекту на декількох рівнях на часткові чи об'єкти дії. Для уточнення «предмета» проекту в цілому і для окремих елементів структурного плану проекту повинні бути знайдені і включені основні і часткові цілі. Оскільки мети проекту можуть змінюватися в ході його здійснення і виявлених помилок повинні бути усунуте, необхідно систематичне управління змінами, контролювати їхнє проведення, їхній вплив на терміни, витрати й інші характеристики проекту. Керувати якістю проекту необхідно з початку його реалізації. Вимоги до якості вказує замовник і виконавець повинний його досягти. Управління контрактами регулює відносини з замовником, виконавцем і постачальниками.

Якщо проект здійснюється в рамках підприємства, то задача керівництва підприємства - однозначно задати мету проекту і регулювати розподіл відповідальності. В задачу керівника проекту входять крім орієнтування проекту, його планування, контролю задач і управління їм, також створення в проекті і для проекту робочого клімату, що забезпечує цілеспрямоване й економічне здійснення проекту і дає кожному учаснику проекту можливість самореалізації.

Концепцію управління проектом можна розглядати в різних аспектах:

- функціональному (по функціях управління);

- динамічному (з погляду фаз і етапів життєвого циклу проекту);

- по типах управління проектом і областям його застосування.

Перший підхід найбільш універсальний тому що дозволяє виділити загальні функції управління проектом.

Другий підхід дозволяє визначити конкретний зміст цих функцій на кожнім з етапів здійснення проекту

Третій підхід дозволяє виявити особливості управління різними видами і типами проекту і можливо на цій основі виділити різні типи управління проектами.

1.3 Організаційно-правові основи імпортних операцій

Зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України й іноземних суб'єктів господарської діяльності, що побудована на взаємних відносинах між ними, котра має місце як на території України так і за її межами. [1]

Суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності є:

1. Фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та громадяни нерезиденти і дієздатні згідно закону України, та постійно проживаючих на території України;

2. Юридичні особи зареєстровані на її території. В тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких знаходиться у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

3. Об`єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно закону України, але які постійно проживають на території України не заборонено займатися господарською діяльністю.

4. Структурні одиниці господарської діяльності іноземних суб`єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно закону України, але котрі мають постійне місце знаходження на його території (філія, відділення, підприємства).

5. Спільні підприємства з участю суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, зареєстрованих на Україні, які мають постійне місце знаходження на території України.

6. Україна, як держава в особі її державних органів, місцевих органів влади, які приймають участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які приймають участь в господарській діяльності на території України.

У зовнішньоекономічної діяльності є такі операції:

експортні;

імпортні.

Імпорт - купівля (у тому числі оплата в не грошовій формі) українськими суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності у іноземних суб`єктів господарської діяльності товарів з вивозом чи возом цих товарів на територію України враховуючи покупку цих товарів, які призначенні для власного споживання установами чи організаціями України, котрі розташовані за її межами. [2]

Ліцензування та квотування імпорту Україна проводе самостійно в особі її державних органів. В Україні є види імпортних ліцензій:

1. Генеральна - відкрите дозволення на імпортні операції на певний товар з визначеною країною на протязі періоду дії режиму ліцензування по цьому товару.

2. Разова - разове дозволення, яке має іменний характер та відається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період, який необхідний для здійснення імпортних операцій.

3. Відкрита - дозволення на імпорт товару на певній період (не менше одного місяця) з визначенням його загального об'єму.

4. Антидемпінгова - оформлене належним чином право на імпорт в Україну на протязі встановленого строку певного товару, який є об'єктом антидемпінгового розслідування / антидемпінгових мір.

5. Компенсаційна - належним чином оформлене право на імпорт в Україну на протязі певного строку визначеного товару, який є об'єктом розслідування / компенсаційних мір.

6. Спеціальна - належним чином оформлене на імпорт в Україну на протязі певного строку визначеного товару, який є об'єктом спеціального розслідування / спеціальних мір.

По кожному виду товару встановлюється тільки один вид ліцензії.

Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій згідно цій статті, при чому загальний об'єм імпорту по цим ліцензіям не повинна перевищувати об'єм встановленої квоти.

Квота (імпортна) - граничний обсяг певної категорії товарів, які дозволено імпортувати на територію України на протязі певного строку, який визначається в натуральних чи в грошових одиницях.

В Україні є такі види імпортних квот:

1. глобальна - квота, яка встановлюється на товар без вказівок визначених країн, звідки товар імпортується;

2. групові - квота, яка встановлюється на товар з визначенням групи країн, звідки товар імпортується;

3. індивідуальна - квота, яка встановлюється на товар з конкретними країнами, з яких він може імпортуватись;

4. антидемпінгові - граничний обсяг імпорту в Україну визначених товарів які є об'єктом антидемпінгового розслідування чи антидемпінгових мір, які дозволено імпортувати в Україну на протязі певного строку і котрий визначається в натуральних або грошових одиницях;

5. компенсаційні - граничний обсяг імпорту в Україну певного товару, що є об'єктом антисубсидиційного розслідування та/або компенсаційних заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом установленого строку та який визначається в натуральних та/ або вартісних одиницях виміру;

6. спеціальні - граничний обсяг імпорту в Україну певного товару, що є об'єктом спеціальних заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом установленого строку та, який визначається в натуральних, та/або вартісних одиницях виміру.

Також імпорт товарів передбачає імпортне мито.

Імпортне мито - мито, яке стягується митником при перевезенні імпортних товарів.

Все це підтверджено законодавчо - правовими актами України такими як:

1. Закон про зовнішньоекономічну діяльність.

2. Закон України про єдиний митний тариф.

3. Закон України про прийняття спеціальних мір відносно імпорту в Україну.

1.4 Аналіз еволюції розвитку косметичної галузі

Косметика - мистецтво бути красивої, знайшло своє існування ще задовго до тому, як з'явилися нові сучасні косметичні засоби. Старання бути красивої і подобатися іншим притаманно всім людям. У стародавні роки вже були відомі такі засоби як: гребінь, татуювання, макіяж і тому подібне. Про історичні люди як і деякі племена Африки й Азії розмальовували обличчя, щоб виглядати краще.

Єгипет вважається основою косметики. Гримування обличчя, використання губної помади, тіней, покрашення волосся - усе це було відоме п'ять тисяч років до нашої ери. Лише після Французької революції косметика почала існувати як відповідної дійсності наука.

Перше косметичне підприємство було засновано французом Г.А. Брокаром [11] у тисяча вісімсот шістдесят четвертому році. Уже тоді він зрозумів, що жодна жінка не зможе обійтися без парфумів. Почавши з виробів косметики, згодом перейшов до проектування салону краси. Це був примітивний салон, що нараховував лише кілька послуг такі як: укладання волосся, нанесення гриму. У такому салоні жінки виконували роль не тільки жінки яка вимагає належного вигляду, а ще і манекена. На той період на відкриття косметологічного центра, потрібно було не багато засобів. Проте зараз для відкриття аналогічного салону требу набагато більше. Отже, щоб відкрити косметичний центр, треба що найменше, тисячу доларів. Алгоритм відкриття дуже простій. Необхідно придбати дозволення, приміщення й оснащення (у тому числі і меблі, косметичні засоби і матеріали).

Для відкриття салону необхідно придбати ліцензію в Міністерстві охорони здоров'я в Києві. Для здійснення діяльності салону крім ліцензії повинні виконувати ряд вимог, що пред'являють органи санітарно-епідемічного пожежного відходу.

Сутність відкриття косметологічного центра підтвердило думку власників косметологічних салонів. На їхню думку, косметичний бізнес вважається перспективним з багатьох причин:

1. Для салонів і косметологічних клінік характерна порівняльна висока рентабельність - від п'яти відсотків до п'ятдесяти відсотків при прибутку до семи тисяч доларів на місяць;

2. Не дивлячись на проблеми з клієнтами, що спробували на собі елітні категорії послуг, у зв'язку з кризою, попит на косметологічні послуги залишається незадоволеній;

3. Цей бізнес розрахований на найбільш масову і постійну категорію послуг - на жінок і тому може вважатися стабільним.

Зараз косметологічний центр включає чотири основних фактори:

1. косметологічну клініку;

2. косметологічний салон (салон краси);

3. оздоровчий комплекс;

4. перукарня.

Усі косметологічні центри можна поділити на три категорії;

a) елітні (7% загальної кількості);

b) середні (28%);

c) недорогі (65%).

Серед недорогих салонів найбільше вагомішим є об'єднання косметологічного кабінету і перукарень. Але яким би не був салон, дешевим чи дорогої, усі зусилля спрямовані на допомогу жінці чи чоловіку. Він допомагає знайти свій стиль і виглядати ефективно, але природньо.

Усі косметологічні центри використовують декоративну і лікувальну косметику, аби нанести як найменшої шкоди шкірі й організму в цілому. [14]

Лікувальна косметика допомагає знищити деякі захворювання шкіри. Тому кваліфіковані лікарі - косметологи не тільки дають ради в питаннях по відходу за шкірою, а також попередження різних хвороб, а і призначають косметичні процедури, що поліпшують шкіру й омолоджують обличчя. Крім консультацій, проводять операції по виправленню носа, підборіддя, здійснюються підтяжки шкіри. У залежності від типу шкіри лікарі-косметологи прописують креми, лосьйони, що виготовляються за рецептами в аптеках. Косметологи уважно працюють з будь-яким, з огляду на індивідуальні особливості шкіри клієнтів. Кожного дня ми використовуємо різні косметичні креми, лосьйони, пудри, помади, шампуні, маски, що прикрашають нашу зовнішність, намагаємося продовжити свіжість шкіри за допомогою різних аерозолів, компресів, масажів. Але дуже часто наші зусилля виявляються даремними, чи базуються на індивідуальному досвіді. Це може привести до негативного результату - старінню. Тому й були засновані косметологічні центри, як посібники і допомога в цій бурхливій житті. Але лікувальна косметологія - це лише один з аспектів усіх послуг, що надаються, проте самий дорогою. Всі останні послуги можна поділити слідуючим чином:

1. діагностика шкіри;

2. догляд за шкірою обличчя, тіла, у тому числі корекція фігури без хірургічного вторгнення;

3. епіляція;

4. манікюр, педикюр;

5. лікування хворого волосся;

Найбільш популярними послугами на цей день є:

1. лімфодренаж;

2. термографічна карта;

3. міостимулюція;

4. перманентний макіяж;

5. нарощування нігтів;

6. хімічний пілінг;

7. щітковий масаж;

8. мікрошліховка;

Також косметологічний салон має такий ряд послуг, як консультації (а також консультації для неповнолітніх). Це начебто такий курс косметології. Сутність цієї послуги полягає в тому, що кваліфіковані консультанти - косметологи дають ради не тільки в тім, як треба стежити за своєю шкірою, волоссям, обличчям і ін., але і дають правила гримування: підкрашування вій, вуст. Як правило, такі консультації дуже допомагають у визначенні своєї зовнішності, стилю, а і подеколи, свого майбутнього.

Не один сучасний центр не може обійтися без перукарні. Останнім штрихом є чи зачіска перука.

Не слід забувати і про наших новаторів, що вже перепробувало в косметології майже усі. Проте вони бажають чогось нового.

Отже, не слід звертатися за допомогою до друзів та знайомих, щоб вони допомогли ще чимось прикрасити їхнє тіло. Треба лише звернутися в косметологічний центр і їм там допоможуть. На цей випадок у широкому спектрі послуг важливе лише загоряння татуюванням і пірсингом. Але про кожну цю послугу окремо.

Татуювання - нанесення орнаменту, чи малюнка якоїсь букви на будь - яке місце на тілі людини (за бажанням клієнта). Частіше за всі, такий вид послуг виконують чоловіка. Проте, мати маленькі татуювання хочуть не тільки чоловіка, але і жінки, що вже склало серйозну конкуренцію чоловікам. Отже татуювальник (чоловік, що робить татуювання) повинний бути не тільки спритним художником, але і разом з тим ще і лікарем, що зміг би пояснити клієнту не тільки позитивні, а і негативні сторони всієї «прикраси».

Поряд з малюнками, орнаментами, стало дуже популярним татуювання очей, вуст і інший, чи як ще його називають - «вічний макіяж». Взагалі такий макіяж роблять собі бізнес - леді, що знаходяться серед людей і постійно з ними спілкуються. Їм завжди треба виглядати належним чином. Це і є позитивна риса «вічного макіяжу». А негативною рисою є те, що жінка може змінити своє амплуа, змінити свій імідж, проте макіяж залишиться назавжди в тім виді, у якому його нанесли.

Але не тільки до татуювальників повинні бути визначені вимоги. А и к клієнтів теж. І ці вимоги повинні ретельно виконуватися:

по-перше, обдумано йти на цей крок;

по-друге, мати здорову шкіру (вона повинна бути непошкодженої), тому що в противному випадку працівник косметичного салону не буде нести ні єдиних покарань;

по-третє, щоб зробити собі татуювання треба мати належний рівень доходу.

А тепер що стосується пірсінгу.

Пірсинг - це є одна з найскладніших операцій, навіть якщо це просто проколювання вуха, носу, вуст, брів, пупка і т. п. Також існує ще інтимний пірсинг (проколювання статевих органів). При цьому додатковими матеріалами є сережки, кільця, невеликі кульки (їхній може надавати салон, чи клієнт приносить свій матеріал). Така операція теж вимагає засоби.

Проте клієнти дуже задоволені, якщо робота виконана належним чином і з якістю.

Отже, звідси можна зробити висновок, що косметичні центри це не тільки послуги, що надаються населенню, але постійний прибуток.

1.5 Огляд сучасної літератури та законодавчих актів

При написанні роботи були використані сучасні літературні дані. Для характеристики основних понять зовнішньоекономічної діяльності були використані книги Кредисова А.І, Балабанова І.Т. Балабанова А.І, Герасимовича Л.М, Лєпи Є.В., Яковлєва Ю.П. Розробка окремих аспектів в Україні, була проведена з використанням праць Кандиби А.М., Баглая В.Б., Герчикової І., Буреніна В.А., Фомішина С.В., Синецького Б.І., Ліндерта П. Крім того, при написанні роботи були використані такі законодавчі акти: Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закони України «Про єдиний митний тариф», «Про прийняття спеціальних заходів відносно імпорту в Україну».

У зв'язку з тим, що косметична діяльність - особливий вид послуг, для розробки конкретних пропозицій був використаний огляд з організації косметичних центрів та книга Дад'янця Г.

1.6 Сутність дослідженої проблеми. Постановка задач дослідження

Зараз все більше на українському ринку з'являється косметичних центрів, які стають невід'ємною частиною нашого життя. Вони знаходять своє відображення в молоді. Бо саме молодь намагається експериментувати, що в них дуже добре виходить.

Спочатку це були примітивні салони, які виконували найпростіші послуги, та й назва у них була проста - перукарня. Але проаналізувавши можливості «перукарні» вона почала розширювати свою діяльність. Вона почала здійснювати більш серйозні та складні послуги. Сама послуга теж починала бути більш якіснішою. Та розвиток в галузі косметики не стоїть на місці.

Українські косметологи почали переймати вміння іноземних косметологів. Деякі не лише переймали теорію та поради, але й практикувалися в іноземних салонах. Після підвищення якості косметичний бізнес пішов вгору. В основному він був спрямований на населення з середнім та високим рівнем достатку. Косметичний бізнес став конкурентоспроможним, та вистояти у цій жорстокій боротьбі вдається не кожному. Наприклад, Євгенія Губська [2] (директор київського косметичного центру «ФАВОРИТ») вважає, що перевагу слід віддавати середньому класу. А Наталія Правдина (директор зарківського салону краси «YVES ROCHER» вважає, що на сьогоднішній день актуально відкривати салони різних рівнів (сама вона власник елітного салону), які розраховані як на елітних так і на середніх споживачів. Таким чином у клієнта завжди буде вибір. Проте на першому місці завжди повинна стояти якість, яка і є заставою успіху.

Найбільш ємними ринками косметичних послуг є такі місця як: Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Харків, Одеса. Саме на ці місця слід звернути увагу при розширенні косметичного бізнесу. Особливості деяких салонів можна побачити на табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Особливості регіональних косметичних ринків

Регіональний ринок	Річний об'єм ринку*	Кількість косметичних салонів**	Середня кількість споживачів салонів люд/добу
Київ	4-4,5	275	15-35
Харків	2	110	5-10
Львів	0,5-0,7	не менше 34	5-7

Кожен український косметичний центр приймає участь у зовнішньоекономічній діяльності. Знайшовши найвигіднішого партнера українська фірма заключає з ним контракт і здійснює імпортні операції.

При здійсненні імпортних операцій фірма - імпортер ставить перед собою такі задачі:

1. аналіз зовнішнього ринку;

2. вибір оптимального постачальника;

3. знизити витрати на придбання та перевезення товару.

До імпортних операцій косметичний салон вдається досить часто, так як постійно його треба оновлювати. Кожного місяця оновлення запасів обійдеться у сто п'ятдесят - двісті USD (в основному це косметичні засоби).

2. Аналіз виробничо-господарської діяльності косметичного центру

2.1 Організаційна структура управління

Рис. 2.1. Органіграма косметичного центру

Директор - вирішує всі організаційно-фінансові питання. Зв'язок з вищепоставленими організаціями та керівництвом. Прийняття остаточних рішень пропонуємими структурами фірми.

Комерційний директор - забезпечує підрозділи фірми матеріальними та фінансовими ресурсами. Підтримує зв'язок з постачальниками та замовниками. Розробляє бізнес-план та плануємий період.

Бухгалтер - веде всю документацію, заповнює накладні, виконує всі калькуляційні роботи, а також слідкує за фінансовим станом всієї фірми.

Менеджер - спеціаліст-професіонал по організації та керуванню в галузі обслуговування, має певну адміністративно-господарську самостійність.

Організаційна структура фірми направлена на встановлення чітких взаємозв'язків між окремими підрозділами фірми, розподілення між ними прав та обов'язків. Організаційна структура косметичного центру її склад та систему підчинення в загальній ієрархії управління фірмою.

2.2 Види діяльності косметичного центру

Косметичний центр має великий вибір послуг, таких як:

1. зачіска різних категорій.

2. манікюр.

3. педикюр.

Сучасна методика педикюра пропонує:

· кусачки замість ножнць для обрізання нігтів.

· «лопатки», «топорики» для видалення кутикули.

· Пластикові пилочки.

· Спеціальний крем, який запобігає наростанню кутикули.

· Ніжна піна замість мила - вона сушить шкіру.

· Крем для ніг, бажанно з ментолом.

· Скраб для стоп та щітки для їх щліхування.

· Браш - щітка для масажу стоп - активізує кровообертання та знімає заморенність.

· Дезодоріруючий тальк - він освіжає шкіру ніг контролює потовиділення.

· Захисні «перепонки» - вони зручні для нанесення лаку.

4. візаж.

5. очищення обличчя.

6. масаж.

7. пірсинг.

8. татуювання.

9. корекція штучних нігтів.

10. нарощування нігтів.

11. лімфодренаж.

Активізує циркуляцію крові та лімфи збільшує інтенсивність обміну речовин, завдяки чому шлаки та зайва вода виводяться з організму прискореним темпом. Суб'єктивний результат з`являється після першої ж процедури - з`являється почуття легкості та бадьорості. Об`єктивне зменшення об`ємів на 3-12 сантиметрів за 10-12 процедур (півмісяця - місяць).

12. міостимуляція.

Укріплює м`язи та збільшує тонус шкіри за допомогою електричного струму.

Результат: зменшення об`ємів на 2-4 сантиметрів за перший сеанс та 5-8 сантиметрів за перший місяць «тренувань».

13. хімічний пілінг.

14. мікрошліховка.

15. антицілюлітна програма-корекція фігури.

16. дизайн нігтів.

17. епіляція.

18. перманентний макіяж.

19. обертання (контурне забинтовування).

Діє по тому ж принципу що й лімфодренаж: лімфооббіг посилюється та тканина рідина з розчиненими в ній шлаками виводяться на ружу. Цей процес прискорюється завдяки активним речовинам - екстракту морських водоростей, глині, протеїнам та іншим. Вони сприятливо впливають і на шкіру. Збільшують її пружність та еластичність.

Результат: зменшення об`ємів на 2-4 сантиметри за один сеанс. Для закріплення ефекту необхідно зробити 10-20 процедур. (в продовж місяцю).

20. альгонізація - комбінований вплив на тіло за допомогою електричного струму та активних речовин (як правило екстракту водоростей) завдяки чому виводиться зайва рідина, укріплюються м'язи, поліпшується стан шкіри.

Результат: зменшення об'ємів на 5 сантиметрів за перший сеанс та на 10-12 за місячний курс лікування.

21. ліпоаспірація - видалення жирових відкладень шляхом його відсмоктування крізь невеликі надрізи на шкірі.

Менш травматичний варіант - вакуумна ліпоспіраія, коли жир, який підлягає знищенню спочатку розчинюється.

Результат: зменшення об'ємів на два літри (саме такий мінімум жиру можна «вилучити» з організму без суттєвої шкоди для здоров'я). Період реабілітації-один місяць.

Протипоказання-цукровий діабет.

22. Сауна.

Поєднання низької вологості та високої температури в декілька раз прискорює обмінні процеси, кровообіг та лімфооббіг. Пори розширюються і продукти обміну залишають організм разом з потовиділенням.

Результат: зниження ваги до одного кілограму за 7-8 процедур час яких 60-90 хвилин.

23. Боді-белт (пояс для схуднення).

Діє за принципом міні-сауни. Область талії, стегон, сідниці (для цієї частини тіла потрібні шорти) розігріваються що призводить до надмірного потовиділення, виведення шлаків та рідини.

Результат: зменшення об'ємів на 2-3 сантиметри за два тижні (в подальшому процес уповільнюється).

Це лише загальне найменування послуг. Кожна послуга щонайменше має сім різновидів. Завітавши до косметичного центру, клієнт знайде все для своєї зовнішності. Працівники центру зроблять все можливе аби покращити зовнішність фігури, піднімуть настрій та додадуть впевненості.

Не враховуючи традиційних послуг по догляду за обличчям, найбільш популярними на сьогоднішній день можна назвати лімфодренаж, термографічну карту, міостимуляцію, перманентний макіяж, нарощування нігтів, хімічний пілінг, щитковий масаж, мікрошліховку.

Косметичний центр розрахований на населення з середнім рівнем достатку. Завітавши до салону, клієнт отримає комплексне обслуговування, тобто таке, звідки він вийде доглянутим від кінчиків пальців до кінчиків волосся.

2.3 Фінансово-економічна діяльність

Фінансова сторона косметичного центру залежить від послуг які вони надають. Адже послуги мають різну ціну. А деякі послуги мають цілу низку сеансів. Наприклад така послуга як пілінг обличчя (тіла) не може бути одноразовою, тобто клієнт повинен пройти комплексне «лікування». А це значить, що попит на дану послугу буде зростати, тим самим зростатиме прибуток.

Значну роль в фінансових показниках грає капіталовкладення. Розмір капітальних вкладень в салон краси залежить від:

- ціни будівлі (власної чи орендованої);

- якості ремонту. Точно відомо, що ремонт будівлі обійдеться не менше ста доларів за один квадратний метр. Можна також орендувати площу, але оплата залежить від місця знаходження і стану. Максимальна фактична вартість оренди будівлі під косметичний центр площею біля двохсот квадратних метрів в Києві складає тисяча дев'ятсот доларів в місяць, мінімальна (сто вісімдесят квадратних метрів) в Харкові - дев'ятсот шістдесят доларів;

- використовуваного обладнання. Вартість косметичного обладнання відображена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Вартість обладнання професійного косметичного салону при мінімальній/максимальній комплектації

Необхідне обладнання	Мінімальна комплектація	Максимальна комплектація
	Кількість одиниць	Вартість за одиницю, (у. о.)	Кількість одиниць	Вартість за одиницю, (у. о.)
1	2	3	4	5
1. Косметичне крісло	1	450	3	2500
2. Стілець косметолога	1	130	3	320
3. Передвижна стійка під апарати	-	-	1	650
4. Полка для комбайну	1	40	-	-
5. Стіл для косметичних засобів	1	205	3	330
6. Стерилізатор	2	150	2	295
7. Дарсонваль	1	200	-	-
8. Лампа-лупа	1	230	1	380
9. Косметичний комбайн	1	1000	-	-
10. Косметичний комплекс	-	-	2	8500
11. Апарат комплексного аналізу	-	-	1	4000
12. Апарат ультразвукового пілінгу	-	-	1	1200
13. Професійний біостимулятор	-	-	1	1400
14. Пістолет для проколювання вух	1	90	1	95
15. Професійний епілятор	1	90	1	95
16. Апеляційний комплекс	-	-	1	2200
17. Стіл для манікюру	1	190	2	1000
18. Манікюрне крісло клієнта	1	400	2	485
19. Манікюрне крісло майстра	1	190	2	300
20. Тумбочка для манікюру / педикюру	1	180	1	300
21. Крісло для педикюру	1	465	1	2020
22. Педікюрне крісло для майстра	1	250	1	350
Разом	4845	43205
Кількість обслуговуючого персоналу	3	6
Кількість обслуговуючих клієнтів в день	15-24	30-48

Однією з основних витратних статтей салону краси - придбання професійної косметики. Спочатку на неї треба витратити не менше однієї тисячі доларів. Кожного місяця її треба оновлювати, що обійдеться в сто п'ятдесят - двісті доларів. Ціна косметики ввійде в ціну послуги. Вартість косметичних послуг приведена в табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Вартість деяких косметичних послуг в великих містах України

Послуга	Вартість послуги, грн.
	Київ	Харків	Львів
Терапевтична косметологія та візаж
1. Очищення обличчя	40-70	25-45	22-34
2. Очищення спини	35-48	від 25	20-50
3. Лікування вугрів	39-67	30-50	27-50
4. Маска	15-145	7-110	5-132
5. Догляд за обличчям (комплексна процедура)	40-93	30-52	25-63
6. Корекція бровей	10-17	від 5	4-13
7. Епіляція ніг	23-50	11-30	10-14
8. Епіляція підмишок	10-30	7-10	5-12
9. Епіляція (лінія бікіні)	20-45	від 15	13,5-16
10. Масаж обличчя (комплексна процедура)	50-75	50	43-50
11. Мікрошліфовка	100-117	90	-
12. Хімічний пілінг	95-120	90	-
13. Перманентний макіяж	від 30	290-320	-
14. Д'арсонвалізація	5-10,5	3-8	3-5
15. Термомасаж	50	від 38	30-40
16. Ультразвук (1 година)	від 70	65-72	-
17. Лімфодренаж (1 година)	73-90	70-84	-
18. Електроліполіз (1 година)	від 55	45-50	-
19. Макіяж	38-58	15-35	10-30
20. Вечірній макіяж	58,5-100	35-51	25-50
21. Манікюр	15-35	10-20	10-20
22. Педикюр	20-40	18-30	20
23. Дизайн нігтів (1 ніготь)	від 2	0,5-1,5	від 0,5
24. Нарощування нігтів (1 ніготь)	від 15	12-17	від 10
25. Реставрація нігтів (1 ніготь)	від 10	5-9	від 5
Оздоровчі послуги
1. Масаж (сеанс)	від 20	15-25	12-15
2. Солярія (1 хвилина)	1-2	0,5-1,4	від 0,5
3. Сауна (сеанс)	25-40	від 20	від 10
4. Тренажерний зал (1 година)	7-20	5-18	5-15

До основних складових вартості косметичних послуг входять:

1. комунальні платежі - двадцять три відсотка;

2. крепарати (медикаменти, косметика) - двадцять п'ять відсотків;

3. зарплата - дванадцять відсотків;

4. амортизація - п'ять відсотків;

5. НДС - двадцять відсотків.

Як правило, прибуток займає п'ятнадцять відсотків в ціні косметичної послуги. На практиці прибуток косметичних салонів за складовими розподіляється слідуючим шляхом:

- клініка - сорок сім відсотків;

- косметичний салон - двадцять дев'ять відсотків;

- перукарня - чотирнадцять відсотків;

- оздоровчий комплекс - десять відсотків.

Таблиця 2.3. Порівняльна таблиця технічно-економічних показників косметичних центрів

Найменування показників	Київ	Харків	Львів
1. Річний об'єм виробництва (млн. $)	4-4,5	2,0	0,5-0,7
2. Кількість салонів краси	275	110	34
3. Кількість працюючих в салоні краси	25-56	15-25	5-10
4. Площа будівлі (м2)	420	280	100-150
5. Капітальні витрати (тис. $)	135-650	80-165	8-145
6. Валовий прибуток з одного робочого місця в косметичному салоні (тис. $)	2-2,8	0,775-2	0,375-1,5
7. Прибуток (тис. $)	135-220	20-120	10-27
8. Строк окупності (роки)	1-3	0,4-3	0,5-1,5
9. Рентабельність в%	20-30	22-28	20-25

Основні шляхи збільшення оптимізації прибутку та рентабельності:

1. представлення комплексних послуг;

2. максимальна кількість послуг;

3. додаткових продаж косметичних засобів та обладнання;

4. грамотна рекламна компанія;

5. продаж клубних абонементів для відвідування салону краси VIP-клієнтам, що допоможе збільшити прибуток;

6. наявність унікальних послуг;

7. відкриття додаткового центру, який розрахований на середнього споживача;

8. відкриття додаткового центру, який розрахований на регіонального споживача - у віддалених від центру районах міста.

На основі статистичних даних, можна зробити висновок, що косметичний бізнес є прибутковим, особливо в Києві, Харкові, Львові. Витрати та прибуток відображені в таблиці 2.3.

2.4 Маркетингова політика косметичного центру

Маркетинг - вид діяльності, котрий забезпечує ринкову орієнтацію управлінням виробництвом товару чи послуг фірмою, враховує реальні замовлення та потреби споживача, а також виробничо-збутової можливості фірми. [34]

Маркетингова політика включає в себе товарну, цінову політику, а також політику продвинення товару (послуги) на ринку.

Розглянемо кожну політику окремо.

Товарна політика. На даному етапі використовуються дослідження ринку, конкурентів, споживачів, розробляють програму дій фірми в галузі виробництва товару / послуг (пропонують, який товар / послуга буде мати максимальний попит, відповідати потребам клієнтів, визначають його якість у порівнянні з конкурентами, а також прогнозують життєвий цикл товару).

Маркетингова сутність товару відрізняється від суспільно прийнятої, так як те, що називається товаром в суспільстві, в маркетингу називається продуктом.

Продукт є невід'ємною частиною товару, який несе в собі якість, заради якої він був придбаний. Поступово продукт повністю перетворюється в товар чи послугу при використанні на нього інструментів маркетингу, до якого відносяться дизайн, реклама та інше. [35]

Готову послугу косметичний центр впроваджує в життя. І лише клієнт відзначить чи довге життя буде у послуги. Щоб визначити життєвий цикл товару, потрібно визначити на який сегмент та чи інша послуга була розрахована. Для визначення оптимального сегменту ринку, маркетолог бере три сегменти ринку:

1 сегмент, розрахований на елітних клієнтів. У такому салоні послуга буде дорогою та з належною якістю. Також будуть використовуватися такі дорогі послуги як: лімфодренаж, міостимуляція і тому подібне. Серед таких клієнтів ці послуги будуть поширеними та постійними, а саме головне - приноситимуть прибуток салону.

2 сегмент, розрахований на середніх клієнтів. На такому ринку популярними будуть менш дорогі послуги, проте життєвість послуг постійно підтримуватиметься. Такі послуги, як пірсинг, татуаж, педикюр, манікюр завжди залишатиметься попит, отже приноситимуть салону постійний прибуток.

3 сегмент, розрахований на масове використання послуг. В основному це будуть найбільш заурядні послуги.

Отже, звідси можна зробити висновок, що салон буде орієнтуватися на перший та другий сегмент ринку, тобто на елітних клієнтів, та клієнтів з середнім рівнем достатку. Вихід на ринок нового суб'єкту можливий в трьох випадках: