Особлива увага при оцінці структури джерел майна підприємства повинне бути приділена способу їхнього розміщення в активі. Вважається оптимальним якщо за рахунок власного капіталу сформовані основні засоби і частина оборотних. З цією метою розраховується показник інвестування ():

(2.8)

де - основний капітал, грн.

Можна бачити, що на кінець періоду даний показник погіршився, тобто у структурі основного капіталу та оборотних коштів з'явилися позикові кошти. Фінансове положення підприємства знаходиться в безпосередній залежності від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються в реальні гроші [1,7,13].

У загальному виді швидкість обороту активів підприємства () визначається за допомогою формули:

(2.9)

де - середньорічна вартість активів підприємства, грн.

Джерелом інформації для розрахунків є техніко-економічні показники діяльності ВАТ “Цюрупинський маслозавод” (Додатки А, Б, В).

Середня величина активів за даними балансу визначається по формулі:

 (2.10)

де і - вартість активів підприємства відповідно на початок і кінець року, тис. грн.

Оборотність оборотних активів () визначається по формулі:

(2.11)

де - середньорічна вартість активів підприємства, тис. грн.

(2.12)

де і - вартість оборотних активів підприємства відповідно на початок і кінець року, грн.

Якщо швидкість обороту активів відома, можна визначити тривалість одного обороту в днях:

 (2.13)

(2.14)

де - тривалість одного обороту активів підприємства, у днях;

- тривалість одного обороту оборотних активів, у днях.

Чим вище обсяг реалізації, тим ефективніше використовуються активи, швидше обертаються. Можна сказати, що всі активи ВАТ “Цюрупинський маслозавод” обернулися в ході реалізації 3,08 рази, а оборотні 5,24 рази. Тривалість обороту всіх активів склала 117 днів, а оборотних - 69 днів.

Кінцеві фінансові результати діяльності підприємства характеризуються не лише абсолютними показниками прибутку або збитку. Суб'єкти господарювання, які зацікавлені у віддачі від використаних ресурсів і вкладеного капіталу, аналізують співвідношення отриманого ефекту з понесеними витратами (використаними ресурсами). Для цього обчислюють відносний показник ефективності - рентабельність [3,9,26].

Рентабельність продукції () розраховується як відношення валового прибутку від продажу до собівартості реалізованої продукції.

(2.15)

де - валовий прибуток від продажу, грн.;

- собівартість реалізованої продукції, грн.

Для маслозаводу цей показник становить:

Даний показник свідчить, що ВАТ “Цюрупинський маслозавод” з 1 грн. понесених витрат отримало 0,17 грн. валового прибутку на початку року і 0,18 грн. в кінці року.

Динаміка зміни всіх основних фінансових показників ВАТ “Цюрупинський маслозавод” подана в табл. 3.

Таблиця 3. Основні показники фінансового стану ВАТ “Цюрупинський маслозавод”.

Показник	Одиниця виміру	Нормативне значення	Значення для ВАТ “Цюрупинський маслозавод”
			На початок 2003 року	На кінець 2003 року	Відхилення
					абсолютне	відносне,%
1	2	3	4	5	67	78
Чистий оборотний капітал	тис. грн.	-	1183,7	1696,6	512,9	43,3
Коефіцієнт поточної ліквідності	-	більше 2	2,41	3,35	0,94	39,0
Коефіцієнт незалежності	%	-	76	82	6	7,9
Коефіцієнт фінансування	-	більше 1	3,1	4,6	0,5	16,1
Показник інвестування	-	більше 1	1,8	2,0	0,2	11,1
Швидкість оборота активів	рази	-	3,08	-	-
Швидкість оборота оборотних активів	рази	-	5,24	-	-
Тривалість одного оборота активів	дні	-	117	-	-
Тривалість одного оборота оборотних активів	дні	-	69	-	-
Рентабельність продажу	%	-	17	18	1	5,9

Проведеного аналізу фінансового стану ВАТ “Цюрупинський маслозавод” можна зробити висновок, що підприємство у 2003 році мало досить непогані фінансові показники, що свідчить про стійке положення підприємства на ринку переробки молочної продукції м. Херсону та області та досить ефективне управління фінансами маслозаводу.

2.3 Аналіз зовнішнього середовища підприємства

Традиционно, наиболее активное потребление - сезон сливочного масла - в Украине приходится на осенне-зимний период. В последнюю зиму компанией Taylor Nelson Sofres (TNS) Ukraine проведены исследования потребления сливочного масла в городах Украины. з всех опрошенных горожан 91,3% признали себя потребителями масла, что соответствует количеству населения почти в 14,52 миллиона человек. А если принять данную аудиторию потребителей за 100%, то наибольшая ее доля - 31,0% (или 4,497 млн. человек) - съедает в месяц четыре 200-граммовых пачки сливочного масла. Наименьшая доля - 10,7% (1,56 млн.) человек - те, кто потребляет не более 200 граммов в месяц. Две пачки ежемесячно потребляют 29,7%; три - 26,9% и еще 1,7% опрошенных не ответили, сколько масла они съедают ежемесячно. В отличие от сливочного масла, наибольшая доля аудитории потребителей - 37,9% (3,97 млн. человек) - те, кто съедает две упаковки маргарина в месяц. На втором месте с показателем 28,6% (2,86 млн.) аудитория, потребляющая ежемесячно не более одной упаковки маргарина. Три упаковки маргарина в месяц потребляют 18,3% опрошенных, что соответствует 1,83 млн. украинских горожан. Четыре пачки в месяц - 12,5%, или 1,245 млн., жителей возраста 16 - 65 лет. Не ответили на вопросы анкеты 2,8% респондентов. Следует учесть, что в отличие от сливочного масла, маргариновая «фасовка» отличается большим размером - 250 граммов (против 200 г у сливочного масла). И методом несложного подсчета можно определить максимальное и минимальное количество съедаемых за месяц (или за год) тонн маргарина. Но как бы там ни было, в нашей стране интенсивность потребления сливочного масла все равно в несколько раз выше, чем его растительного или растительно-молочного «брата».

В настоящее время около 98% маргариновой продукции производится на 10 предприятиях, в свою очередь производство сливочного масла рассредоточено между 200 предприятиями. Следует отметить, что 55% молочного рынка контролируют несколько молочных объединений, в том числе более 25% -- молочные холдинги «Юнимилк» и «Вимм-Билль-Данн», которые входят в состав российских компаний.

С активным развитием таких сегментов молокоперерабатывающей отрасли, как твердые сыры, цельномолочная продукция, СОМ СЦМ, значимость сливочного масла в ассортименте молочных продуктов начала несколько сдавать свои позиции. И если в 1997 г. удельный вес сливочного масла в суммарном выпуске молочных продуктов занимал около 15-16%, то в 2004 г. -- только 8%.

Регионы. Согласно официальной статистике, в 2004 г. было произведено 137,9 тыс. т сливочного масла на сумму около $193 млн. В настоящее время региональную ТОП-5 возглавляют маслозаводы Винницкой, Черниговской, Хмельницкой, Сумской и Житомирской областей, доля которых в суммарном объеме произведенного масла в январе-июне 2005 г. составила около 44% (или почти 24 тыс. т).

Лидеры. В текущем году, по оценкам операторов рынка, в ТОП-5 производителей классического сливочного масла с жирностью 72,5% и 82% относят: Роменский молкомбинат (4,0%), Староконстантиновский молокозавод (3,0%), ЗАО «Галичина» (3%), Житомирский маслозавод (2%), филиал Нежинского гормолзавода ДП «Аромат» (2%), которые суммарно производят около 14-15% отраслевого объема масла.

Ассортимент. В ассортиментной линейке сливочного масла в первом полугодии 2005 г. почти 98% занимает сливочное масло с жирностью до 85% (2004 г. - около 90%). Это преимущественно сладкосливочное масло типа «Селянское», «Вологодское», с жирностью 72,5%. Активизация спроса на украинское сливочное масло со стороны внешнего рынка частично повлияла и на увеличение объемов производства масла с классической для европейцев жирностью - 82,5%.

В небольших количествах производится сливочное масло с наполнителями (какао, цикорий, йогурт и пр.) -- по официальным данным, в 2004 г. выработано около 6,5 тыс. т. Причем, около 70% или 4,5 тыс. т сливочного масла с наполнителями составляла продукция компаний Волынской области (Рожищенское ООО «Агро-Росы», Ратновский молокозавод, Рожищенский сырзавод).

Для внешней торговли маслом и маргаринами, характерна экспортная активность на рынке сливочного масла, и достаточно вялая торговля маргаринами с преобладанием экспортных поставок. В Россию осуществляется около 70% экспортных поставок маргарина и более 80% экспортных поставок сливочного масла, а также почти 50% так называемого масла сливочно-растительного.

Согласно торговым источникам, экспорт такого масла в 2004 г. оценивался на уровне 7-8 тыс. т, а в первом полугодии текущего года -- на уровне 5-6 тыс. т. Это преимущественно масло «Тульчинское» (Тульчинский маслосырзавод), «Золотава» (Андрушевский маслосырзавод), «Полтавское» (Решетиловский маслозавод), «Масло фермерское» (Шаргородский маслозавод), «Новоодесское» (ЗАО «Дружба», г. Новая Одесса) и др.

Украинский рынок масложировой продукции остается достаточно стабильным и характеризуется дальнейшим совершенствованием рецептур существующей продукции, наполнителей, расширением ассортимента, расфасовки и др. При этом удельный вес сливочного масла в суммарном выпуске масложировой продукции (сливочное масло и маргариновая продукция) составляет в последние 2 года около 40% (диаграмма 1, табл. 1).

Основная тенденция, формирующаяся в настоящее время в группе масел животного происхождения, - наращивание производства сливочного масла с применением растительных жиров, а также заменителей молочного жира. Если в 2001 г. удельный вес такого масла составлял около 1%, то в 2002 г. - 8%. А показатели 2003 г. еще выше, учитывая имеющийся спрос на российском рынке. Украинский потребитель также покупает такое масло, как традиционное сливочное, не всегда обращая внимание на его состав.

Общие тенденции рынка сливочного масла. Показатели производства основных видов молокопродуктов в текущем году, как и в 2002, указывают на относительную стабильность развития молокоперерабатывающей отрасли, несмотря на ряд проблем на сырьевом рынке и внешнем рынке сбыта сухой молочной продукции (табл. 2, диаграмма 2).

Отмечается дальнейшее сокращение поголовья коров, что естественным образом негативно сказывается на объемах производства молока. При этом сократился и пиковый период производства молока. Однако, несмотря на все сложности, объемы производства основных видов готовых молокопродуктов остаются довольно высокими. Причем одними из наиболее стабильно развивающихся являются рынки сыра и цельномолочной продукции, а также сливочного масла и молочных консервов.

В связи со значительной конкуренцией на сырьевом рынке производство готовой молокопродукции все в большей степени концентрируется на крупных предприятиях, способных вкладывать значительные средства в модернизацию производства, мобильно реагировать на изменение конъюнктуры рынка, постоянно расширяющих свой ассортимент. Производство молочных продуктов в Украине, особенно масла, сыра и цельномолочной продукции, по-прежнему выгодно как отечественному, так и зарубежному инвестору. Хотя в последнее время объем прямых иностранных инвестиций незначителен. В большинстве своем молокоперерабатывающая отрасль развивается за счет собственных оборотных средств, эмиссии акций и кредитов резидентов, и, надо сказать, достаточно успешно.

На конец 2002 г. зарубежные инвестиции в молочную промышленность Украины составили 18,0 млн долл. (на конец 1999 г. - 19,0 млн долларов). Эта цифра инвестиций включает не только молокоперерабатывающие предприятия, в том числе мини-цеха и мини-заводы, но и другие организационно-правовые формы операторов молочного рынка Украины.

Производство молочных продуктов в Украине, особенно масла, сыра и цельномолочной продукции, по-прежнему выгодно как отечественному, так и зарубежному инвестору. Хотя в последнее время объем прямых иностранных инвестиций незначителен. В большинстве своем молокоперерабатывающая отрасль развивается за счет собственных оборотных средств, эмиссии акций и кредитов резидентов, и, надо сказать, достаточно успешно.

На конец 2002 г. зарубежные инвестиции в молочную промышленность Украины составили 18,0 млн долл. (на конец 1999 г. - 19,0 млн долларов). Эта цифра инвестиций включает не только молокоперерабатывающие предприятия, в том числе мини-цеха и мини-заводы, но и другие организационно-правовые формы операторов молочного рынка Украины.

Рейтинг регионов по наибольшему количеству иностранных инвестиций в молочную отрасль Украины возглавляют (в млн дол. США):

· Черкасская область - 5,8;

· Одесская область - 3,06;

· Николаевская область - 3,02.

Вместе с тем, необходимо отметить, что за последние два года уровень инвестиций в молочную отрасль сократился, что объясняется частично несовершенством инвестиционного климата в Украине, изменением приоритетности развития отдельных секторов молочной индустрии, реструктуризацией собственности отдельных СП, активизацией внутренних инвесторов и рядом других причин.

Переработка молока

По оценочным данным, предприятия молочной промышленности в последние несколько лет перерабатывают 7,5 млн тонн молока в год. Наиболее емкими группами молочных продуктов, производимыми молочной индустрией Украины и потребляющими наибольшее количество сырого молока, традиционно являются: сливочное масло; цельномолочная продукция; сыры жирные.

В 2002 г. около 40% сырого молока, поступающего на молокоперерабатывающие предприятия, использовалось в производстве сливочного масла (2001 г. - 59%), 20% -цельномолочной продукции (7% - цельное молоко и 13% - кисломолочные продукты), 20% - сыров жирных, включая брынзу (2001 г. - 19%). Остальные 20% были использованы в производстве молочных консервов, сухого цельного молока и сухих молочных смесей, мороженого и других молочных продуктов

Аналогичная ситуация сохраняется и в 2003 г. Всего, по оценкам экспертов, с января по сентябрь 2003 г. предприятиями молочной отрасли Украины было переработано около 5,8 млн тонн молока, причем удельный вес молока, использованного в производстве сливочного масла, составляет в настоящий момент более 40% или более 2,4 млн тонн сырого молока.

Основные регионы производства сливочного масла. Как отмечалось выше, производство сливочного масла остается наиболее емким сектором молочной отрасли Украины. Темпы роста производства сливочного масла в 2003 г. (январь-сентябрь) составили более 5%, в сравнении с аналогичным периодом 2002 г., который был не совсем удачным для производителей масла (диаграмма 4). Темпы падения производства сливочного масла в 2002 г., по сравнению с 2001 г., составили 16%. Согласно статистическим данным, в 2002 году произведено около 131,2 тыс. тонн сливочного масла (2001 г. - 156,0 тыс. т), что частично объяснялось не только снижением спроса со стороны России, но также и снижением производства казеина вследствие спада спроса со стороны мирового рынка. По прогнозам экспертов, показатели 2003 г. обещают выйти на уровень 2001 г. с незначительным превышением - будет произведено 132,0-135,0 тыс. т.

Предположения ряда СМИ о возможном катастрофическом дефиците сливочного масла на внутреннем рынке Украины не оправдались. Ввиду существенного снижения запросов зарубежных компаний, особенно - российских, на украинское масло, около 90% произведенного масла как в 2002 г., так и в 2003 г., было реализовано преимущественно на внутреннем рынке.

В условиях высоких цен и постоянного спроса на сливочное масло в Украине для большинства производителей его производство пока не является убыточным, хотя по-прежнему не приносит большой прибыли. Жесткая конкуренция на этом рынке привела к закрытию ряда мелких предприятий, но в то же время крупные предприятия наращивали объемы выпуска продукции, модернизируя свое производство.

Традиционно наибольшее количество сливочного масла производится в Винницкой, Житомирской, Черкасской, Черниговской, Сумской, Хмельницкой и Полтавской областях (диаграмма 5).

Удельный вес этих регионов в суммарном производстве сливочного масла в Украине составляет около 58% (или 64,0 тыс.т готовой продукции за период январь-сентябрь 2003 г.).

Как показано в таблице 3 "Ведущие области-производители сливочного масла, (объем за янв-сент 2003 г., тонн)", темпы роста в производстве присущи всем указанным областям (за исключением Черниговской) и колеблются от 14 до 65%. Рост объемов производства связан главным образом с сезонным увеличением сырьевых ресурсов, поступающих на переработку, и достаточно высокими ценами на готовую продукцию. Отмечается значительный внутренний спрос на данный товар, что связано, прежде всего, с закупками значительных партий в Госрезерв, созданием запасов для реализации в осенне-зимний период.

Что касается лидеров в производстве сливочного масла, то уже не первый год бесспорным флагманом остается ОАО "Тульчинский маслосырзавод", удельный вес которого составляет около 9% в суммарном объеме производства этой товарной группы.

Среди других лидеров, входящих в ТОП-5 крупнейших производителей сливочного масла, можно назвать ООО "Андрушевский маслосырзавод", ОАО "Роменский молкомбинат", ОАО "Житомирский маслозавод", ОАО "Шполянский молокозавод", который в 2003 г. потеснил ОАО "Нежинский гормолзавод", входящий в ТОР-5 лидеров образца 2002 г. (диаграмма 6).

Доля расфасованного сливочного масла составляет 20-25% от общего объема выпуска. При этом, несмотря на многообразие "сливочных" марок, доля каждой не превышает 2-7% от общего объема выпуска масел в потребительской упаковке. На протяжении двух последних лет лидером в данном сегменте остается Роменский молочный комбинат (таблица 4). Заслуживает внимания рост объемов выпуска фасованного масла на Житомирском маслозаводе "Рудь" - в 3 раза, а в 2003 году результаты обещают быть еще выше. По сообщению сотрудников завода, самый большой спрос наблюдается в сегменте премиум, в котором у компании представлены две марки: Gold и "Вологодское" (новинка этого года).

Анализ внешней торговли показал, что сливочное масло является одним из экспортно-привлекательных молочных продуктов, наравне с сухим молоком, казеином, молочными консервами, сыром. Для внешней торговли сливочным маслом традиционно преобладание экспорта над импортом, хотя незначительные поставки импортного масла периодически имеют место. Основным потребителем украинского масла на внешнем рынке традиционно является Россия. В текущем году доля сливочного масла в экспортных поставках составляет около10%.

Анализируя последнюю ситуацию на рынке экспортных поставок сливочного масла, можно отметить, что в июле 2003 г. экспорт сливочного масла сократился почти на 11% и составил 1,77 тыс. тонн (июнь - 1,99 тыс. тонн). Экспортные поставки сливочного масла составили около 10% объемов украинского производства данного продукта в июле т.г.

Основными покупателями украинского сливочного масла по-прежнему являются компании России (83%), частично рост экспорта связан с закупками масла в Госрезерв России (Таблица 5. "Украина: экспорт основных молочных продуктов, 2003 год"). Украинское масло поставлялось также небольшими партиями в Азербайджан, Молдову, Армению, Казахстан. Складывающаяся на внутреннем рынке России ценовая ситуация довольно благоприятна для украинских экспортеров, в связи с чем на осенне-зимний период прогнозируется рост экспортных поставок сливочного масла в эту страну.

С начала т.г. объем экспортных поставок сливочного масла составил 10,09 тыс. тонн, что превышает показатели 2002 года - 8,21 тыс. тонн, но значительно уступает показателям 2001 года - 35,2 тыс. тонн.

Средний уровень таможенной стоимости сливочного масла в июле составил 1319,7 $US/т (июнь -- -- 1294,3 $US/т), на условиях поставки DAF, граница Украины/FOB, порты Черного моря.

3. Впровадження рекомендацій щодо підвищення ефективності управління товарно-матеріальними запасами

3.1 Рекомендації по забезпеченості ВАТ “Цюрупинський маслозавод” матеріальними ресурсами

Обов'язковою умовою стабільного виробничого процесу є повне і своєчасне забезпечення його необхідними матеріальними ресурсами. В процесі аналізу необхідно дати оцінку, наскільки підприємство було в цілому забезпечене матеріальними ресурсами. Слід виявити причини, якщо по яких-небудь позиціях виявились факти недопоставки, які шкодили процесу виробництва [9,13].

Витрати матеріалів на виробництво продукції () обчислюють за формулою:

(3.1)

де - кількість найменувань виготовлюваної продукції;

- обсяг випуску продукції -го найменування в натуральному вимірі;

- норма витрат матеріалу на одиницю -го виробу;

- витрати матеріалу на зміну залишків незавершеного виробництва.

Для маслозаводу витрати сировини на виробництво продукції становлять:

(3.1.1)

Потреба підприємства в матеріальних ресурсах визначається за окремими їх видами на основну і неосновну діяльність та за їх запасами, які необхідні для забезпечення нормального функціонування підприємства на кінець періоду. При великій номенклатурі матеріалів доцільно оцінювати обґрунтованість потреб у матеріалах, які мають найбільшу питому вагу в собівартості продукції, а також у дорогих і дефіцитних матеріальних ресурсах. Загальну потребу підприємства в матеріальних ресурсах можна обчислити за такою формулою:

(3.2)

- потреба -го виду матеріалів на випуск -го виду продукції;

- необхідні для нормального функціонування підприємства запаси -го виду матеріальних ресурсів на кінець періоду:

(3.2.1)

В основу розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах повинні бути покладені нормативи і норми витрат ресурсів на одиницю продукції та складських запасів. Норми повинні враховувати підвищення якості продукції, її конкурентоспроможність, прогресивність нових видів і відображати головні напрямки прогресу [8,15].

Таблиця 2. Динаміка норм витрат сировини на виробництво продукції ВАТ “Цюрупинський маслозавод”.

Норма витрати сировини, т.
2002 р.	2003 р.
план	факт	план	факт
15,1	15,1	14,8	14,78

Порівнюючи норми витрат сировини на виробництво продукції за 2002 і 2003 роки, можна зробити висновок о прогресивності поточних витрат. Порівняння планових і фактичних норм витрат в 2003 році свідчить про підвищення ефективності використання матеріалів у виробництві.

При аналізі забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами в першу чергу перевіряють якість плану матеріально - технічного постачання. Для цього можна побудувати порівняльну табл. 3.

Таблиця 3. Забезпечення потреб ВАТ “Цюрупинський маслозавод” у сировині договорами і фактичне їх виконання.

Планова потреба, т.	Джерела покриття потреби, т	Укладено договорів, т.	Забезпечен ня потреби угодами, %	Поступи ло від постачаль ників, т.	Виконан ня угод, %
	внутр.	зовніш
3800	40	3760	3530	94	3510	99,4

З таблиці 3 видно, що план потреби у сировині не повністю забезпечений договорами на поставку і внутрішніми джерелами покриття, тому керівництву підприємства слід більш уважно віднестися до вибору постачальників і переходити на довгостроковий характер співпраці з найбільш відповідальними і надійними із них.

Для аналізу забезпеченості підприємства необхідними ресурсами розраховуються наступні показники:

коефіцієнт забезпеченості за планом:

(3.3)

де ВДП - внутрішні джерела покриття, т;

УД - укладено договорів, т;

П_пл - планова потреба в матеріалі, т.

фактичний коефіцієнт забезпеченості:

(3.4)

де ПВП - поступило матеріалів від постачальників, т [11].

Даний коефіцієнт показує, що укладеними договорами і власними джерелами покриття ВАТ “Цюрупинський маслозавод” забезпечує свою потребу у сировині на 94%.

Фактично ж діло обстоїть ще гірше, так як в результаті недовиконання договорів, підприємство було забезпечене сировиною лише на 93%.

Одним з найбільш розповсюджених показників оцінки виконання плану по ритмічності - є коефіцієнт ритмічності. Його величина визначається шляхом додавання фактичних питомих ваг поставки за кожний період, але не більше їх планового рівня. Данні для розрахунку приведені в таблиці 4.

Коефіцієнт варіації (Кв) визначається як відношення середньоквадратичного відхилення від планового завдання за квартал до середньоквадратичного планового випуску продукції:

(3.6)

Це означає, що поставка на підприємство сировини по кварталах відхиляється від графіка в середньому на 12,6%.

За звичайних умов керівництву фірми можна було порекомендувати змінити тих постачальників, які зривають план поставки сировини. Керівництву слід врахувати ненадійність постачальників і створити на підприємстві страховий запас потрібної сировини.

Таблиця 4. Ритмічність поставки сировини на маслозавод по кварталах.

Квартал	Поставка сировини за рік, т.	Питома вага сировини, %	Коефіцієнт виконання плану	Частка продукції, яка зарахована в виконання плану ритмічності, %
	план	факт	план	факт
1	771,4	668,8	20,3	17,6	0,87	17,6
2	1022,2	877,8	26,9	23,1	0,86	23,1
3	1132,4	1219,8	29,8	32,1	1,08	29,8
4	874,0	767,6	23,0	20,2	0,88	20,2
Всього	3800,0	3534,0	100	97	0,97	90,7

3.2 Пропозиції по визначенню оптимального розміру виробництва партії продукції

Сир «Здоров'я» - це типовий виріб ВАТ «Цюрупинський маслозавод». Остаточне виробництво цього виробу виконується на працюючій щодня виробничій лінії. Один з компонентів (пепсин) для сиру «Здоров'я» виготовляється в іншому підрозділі. Випускаючи цей компонент, підрозділ забезпечує продуктивність, що складає 100 виробів у день. Потреба в компоненті на виробничій лінії дорівнює 40 штук у день. Яким буде оптимальний розмір виробництва партії продукції для цього компонента, якщо:

Щоденна норма споживання d = 40 виробів;

Річна потреба D = 10000 (40 виробів х 25 робітників днів);

Денна норма виробництва р = 100 виробів;

Витрати на пуско-налагоджувальні роботи S = $ 50;

Річні витрати збереження Н = $ 0,50 на один виріб;

Вартість одного компонента складає З = 7 днів.

Оптимальний розмір виробництва партії продукції обчислюється за формулою (1.6):

Точку чергового замовлення обчислимо по формулі (1.2):

Звідси випливає, що замовлення на 1826 штук необхідно розміщати в момент, що коли поточний запас знижується до 280 виробів.

З огляду на те, що норма виробництва компонента (пепсину) для сиру «Здоров'я» складає 100 виробів у день, виконання цього замовлення займе 18,26 днів і забезпечить 45,65-денний запас (1826 / 40). У період, коли компонентів не випускається, підрозділ може виконувати інші замовлення.

Розрахунок величини замовлення і точки чергового замовлення по моделі з фіксованим обсягом. Щоденна потреба в компоненті (пепсині) до сиру «Здоров'я» має нормальний розподіл (середнє значення дорівнює 60, а стандартне відхилення - 7). Джерело постачань вважається надійним і забезпечує постійний час виконання замовлення - 7 днів. Вартість розміщення замовлення дорівнює $10, а річні витрати збереження складають $0,50 на один компонент. Втрат, зв'язаних з дефіцитом виробів і невиконанням замовлень, немає. В основному продажі здійснюються протягом усього року. За цими даними можна розрахувати величину замовлення і точку повторного замовлення, що дозволяли б задовольнити 95%-ну потребу у наявному запасі.

Оптимальну величину замовлення обчислюємо по формулі (1.3):

Щоб обчислити точку чергового замовлення, потрібно обчислити кількість виробів, яка використовується протягом часу виконання замовлення, і скласти його з резервним запасом.

Стандартне відхилення потреби протягом шести днів (період виконання замовлення) обчислюється на основі дисперсії по окремих днях. Оскільки потреба для кожного дня є незалежною величиною, то стандартне відхилення розрахуємо по формулі (1.10):

Далі потрібно довідатися, скільки потрібно стандартних відхилень для забезпечення зазначеного рівня обслуговування. Розрахуємо по формулі (1.12):

Як випливає з таблиці 1 для інтерполяції E(z) = 2,09, одержуємо Z = - 2,1. Тоді точку чергового замовлення розрахуємо по формулі (1.7):

Отриманий результат можна інтерпретувати в такий спосіб: замовлення на 775 компонентів розміщається щораз, коли кількість компонентів, що залишаються в запасі, скорочується до 381.

Резервний запас у цьому випадку ZV_L виявляється негативним. Це означає, що якщо маслозавод замовляв обчислену кількість компонентів Q = 775, коли рівень запасу знижується до очікуваної потреби протягом періоду виконання замовлення (d_av = 420), він забезпечував би більш високий рівень обслуговування, чим йому було потрібно. Щоб знизити його до 95% потрібно допустити більше недостач, видаючи замовлення в точці, розташованої трохи нижче обчисленої точки чергового замовлення (381).

Можна перевірити рівень обслуговування, забезпечуваний у цьому прикладі, указавши, що заводу довелося б розміщати 19,35 замовлень у рік.

У кожному з періодів заводу довелося б зіштовхуватися з дефіцитом 38,8 компонентів (2,1?18,5). Таким чином, завод зазнав би дефіцит 750 компонентів у рік (19,35?38,8). Отже, рівень обслуговування складає, як і було потрібно заводу:

Розрахунок величини замовлення по моделі с фіксованим періодом. Щоденна потреба в компоненті до сиру «Буковинському» складає 60 одиниць; стандартне відхилення - 3 одиниці. Контрольний період - 30 днів, а період виконання замовлення - 7 днів. Керівництво маслозаводу прийняло рішення створювати запас, що забезпечує 95%-не задоволення потреби. На початку даного контрольного періоду в запасі залишається 150 виробів.

Величина замовлення обчислюється по формулі (1.13):

(1.13.1)

Перш, ніж вирішити це рівняння, потрібно знайти V_T+L і Z . Щоб знайти V_T+L , скористаємося твердженням, що стандартне відхилення послідовності незалежних випадкових перемінних дорівнює кореню квадратному із суми дисперсій за кожний день (1.10):

(1.10.2)

Тепер, щоб знайти Z, потрібно знайти E_z і відшукати відповідне значення в таблиці 1. У цьому випадку потреба протягом контрольного періоду складе d_av T, тобто по формулі (1.14):

(1.14.1)

З таблиці 1 при E_z = 2,09 шляхом інтерполяції одержуємо Z = -2,1.

Таким чином, кількість виробів, яку потрібно замовити, складає:

(1.15)

Отриманий результат можна резюмувати в такий спосіб: замовлення на 1980 компонентів буде розміщений через контрольний період часу - 30 днів, з урахуванням виробів, що залишилися в запасі.

3.3 Пропозиції щодо раціонального використання матеріальних ресурсів на ВАТ “Цюрупинський маслозавод”

Недоліки в матеріальному забезпеченні, зменшення об'ємів матеріалів в поточних запасах можуть бути до певної міри компенсуватися їх економією в процесі виробництва. І навпаки, перевитрата матеріальних ресурсів і їх використання не по прямому призначенню тягнуть за собою невиконання плану виробництва продукції при в цілому задовільному матеріальному забезпеченні.

Аналіз використання матеріалів проводиться за допомогою узагальнюючих показників матеріалоємності або оберненого йому матеріаловіддачі [11].

Матеріаловіддача (Мв) розраховується за формулою:

(3.7)

де ВВП - вартість виробленої продукції, грн.

ВМВ - вартість матеріальних витрат, грн.

(3.7.1)

Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто з кожної гривні використаних матеріалів маслозавод виробляє продукції на 1,7 гривні.

Матеріалоємність продукції показує скільки матеріальних витрат необхідно зробити або фактично приходиться на виробництво одиниці продукції і розраховується за формулою:

(3.8)

де : Мє - матеріалоємність продукції:

(3.8.1)

Даний показник свідчить про те, що доля матеріальних витрат в загальній вартості річної продукції маслозаводу складає 60%.

Питому вагу матеріальних витрат в собівартості продукції (ПВ) можна розрахувати, використовуючи формулу [10]:

(3.9)

де : ПСП - повна собівартість виробленої продукції, грн.:

Динаміка даного показника, свідчить про те, що в звітному році, в порівнянні з попередніми, матеріалоємність продукції знизилася з 0,76 до 0,74, що дозволило знизити собівартість продукції.

Коефіцієнт матеріальних витрат (К_мв) розраховується за формулою:

(3.10)

де СМВ - сума матеріальних витрат, грн.

СМВ_ПЛ - сума планових матеріальних витрат, перерахована на фактичний обсяг випущеної продукції, грн.

Він показує наскільки економно використовуються матеріали в процесі виробництва, чи нема їх перевитрати в порівнянні з встановленими нормами:

Так як значення даного показника менше 1, то це свідчить про те, що матеріальні ресурси використовуються економно.

В таблиці 5 наведено всі показники для розрахунку впливу факторів з боку забезпечення і використання сировини на виробництво сирів.

Спрощений розрахунок передбачає визначення впливу лише двох факторів, таких як [12]:

1) зміна кількості використаної сировини на виробництво основної продукції (сирів):

т

2) зміна матеріаловіддачі

т

Разом:

т

Таблиця 5. Данні для аналізу використання матеріальних ресурсів.

Показник	За планом	По факту	Відхилення
1	2	3	4
Обсяг виробництва продукції, т	348	324	-24
Поступило сировини за рік, т	3000	2803	-197
Залишок сировини на початок року, т.	75	83	+8
1	2	3	4
Використано сировини всього, т. В тому числі: - на виробництво основної продукції - на інші вироби	3015 2992 23	2868 2819 49	-147 -173 +26
1	2	3	4
Залишок сировини на кінець року, т.	60	18	-42
Норма витрати на одиницю продукції, кг	8,62	8,37	-0,25
Вихід готової продукції з 1т сировини, кг	116	118	+2

Перший фактор має комплексний характер і узагальнює дію наступних чотирьох факторів :

а) вплив ненормативного залишку сировини на початок року:

т

б) вплив зміни надходжень сировини за рік в порівнянні з планом:

т

в) вплив зміни залишку сировини на кінець року (обернений вплив):

т

г) вплив не планового використання сировини на інші цілі (обернений вплив):

т

Разом:

т

Згідно з проведеними розрахунками, резерви виробництва складають:

т

або:

плану виробництва.

Якщо зробити перерахунок впливу факторів за допомогою вартісних показників, то можна отримати наступні результати:

Таблиця 6. Узагальнюючі показники використання сировини

Показник	За планом	По факту	Відхилення
Товарна продукція, тис. грн.	10600	10331	-269
Витрати основного матеріалу, тис. грн..	6211	5867	-334
Матеріаловіддача	1,71	1,76	+0,05
Матеріалоємність	0,59	0,57	-0,02

Вплив факторів з використанням матеріаловіддачі буде мати вигляд:

1) зміна суми матеріальних витрат на виробництво продукції:

тис. грн.

2) зміна матеріаловіддачі в порівнянні з планом:

3)

тис. грн.

Разом:

тис. грн.

Щодо резервів виробництва продукції, то вони складають 587,84 тис. грн. при умові збільшення об'ємів закупки сировини до планового рівня. Другим резервом являється ліквідація неритмічності в поставках сировини, сума даного резерву складає 8,13 тис. грн..

Таким чином, загальна сума резерву випуску продукції про повному використанні матеріальних ресурсів - 592,97 тис. грн.. (587,84 + 8,13).

4. Охорона праці

Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України, Закон України “Про охорону праці”, “Про охорону здоров'я”, “Про пожежну безпеку”, “Про використання ядерної енергії та радіаційний захист”, “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, а також Кодекс законів про працю України (КЗіП).

В ст. 43 Конституції України записано: “Кожен має право на працю, що включає можливості заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується”, “ Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом”, “Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється”.

Кожен хто працює, має право на відпочинок (ст. 45 Конституції України). Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо тривалості роботи у нічний час.

У тексті ст. 46 Конституції України вказано на те, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.

Основоположним законодавчим документом в галузі охорони праці є Закон України “Про охорону праці”, дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до Праці на цих підприємствах.

Верховна Рада України 14 жовтня 1992 року прийняла Закон України “Про охорону праці”. Цей Закон визначає основні положення щодо:

пріоритету життя і здоров'я працівників стосовно результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов роботи;

комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань і з урахуванням інших напрямків економічної і соціальної політики, досягнень в області науки і техніки й охорони навколишнього середовища;

соціального захисту працівників, повного відшкодування збитку обличчям, що постраждали від нещасливих випадків на виробництві і професійних захворюваннях;

установлення єдиних нормативів по охороні праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їхньої діяльності;

використання економічних методів керування охороною праці, проведення політики пільгового оподатковування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов роботи, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;

здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

забезпечення координації діяльності державних органів, заснувань, організацій і об'єднань громадян, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я, гігієни і безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між власниками і працівниками (їхніми представниками), між усіма соціальними групами при прийнятті рішень по охороні праці на місцевому і державному рівнях;

міжнародного співробітництва в області охорони праці, використання світового досвіду організації роботи у відношенні поліпшення умов і підвищення безпеки праці.

Відповідно до ст. 44 закону України “Про охорону праці” державний нагляд за дотриманням законодавства та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:

Департамент державного нагляду за додержанням законодавства про працю;

Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;

органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України;

органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я, які здійснюють нагляд за дотриманням умов санітарного законодавства.

Відомчий контроль за охороною праці здійснюють місцеві державні адміністрації і Ради народних депутатів у межах відповідної території, які:

забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеві значення;

здійснюють контроль за додерженням нормативних актів про охорону праці.

Внутрішньовідомчий контроль за станом охорони праці в галузі здійснюють міністерства та відомства.

Так, контроль за дотриманням законодавства про охорону здійснює державна інспекція праці Міністерства праці та соціальної політики України. Громадський контроль за виконанням законодавства про охорону праці здійснюють:

трудові колективи через вибраних ними уповноважених;

профспілки в особі своїх вибраних органів і представників.

Державний нагляд за станом охорони праці зображено на рисунку 12.

Уповноважені діють відповідно до положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці, яке розробляється на підприємстві на підставі типового положення, затвердженого Держнаглядохоронпраці.

Профспілки здійснюють контроль за дотриманням власником законодавчих та інших нормативних документів про охорону праці, відповідного виробничого побуту для працівників і забезпечення їх засобами колективного та індивідуального захисту.

Рис. 12. Державний нагляд та громадський контроль за станом охорони праці.

Уповноважені діють відповідно до положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці, яке розробляється на підприємстві на підставі типового положення, затвердженого Держнаглядохоронпраці.

Профспілки здійснюють контроль за дотриманням власником законодавчих та інших нормативних документів про охорону праці, відповідного виробничого побуту для працівників і забезпечення їх засобами колективного та індивідуального захисту.

Значну роль профспілкових комітетів щодо профілактики травматизму та професійних захворювань.

Профспілки мають право безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, хід виконання відповідних програм поліпшення гігієни і безпеки праці, зобов'язань колективного договору (угоди), вносити власникові чи державному органу управління охороною праці пропозиції з питань охорони праці та одержувати від них аргументовані відповіді.

Громадський контроль за станом охорони праці представлено на рис. 13.

Рис. 13. Громадський контроль за станом охорони праці.

Аналіз організації охорони праці проведений у ВАТ "Цюрупинський маслозавод". свідчить, що робоче місце відповідає стандартам. Фарбування стін, підлоги і стелі добре сполучаються, ніжні тони діють заспокійливо і створюють необхідну атмосферу для роботи.

Робоче місце гарне освітлено: є чотири великих віконних прорізи, світильники загального і місцевого висвітлення. Освітленість робочих місць у відповідності зі СНІП 11-4-79. Норми освітленості приміщень різних типів на рівні умовної робочої поверхні представлені в таблиці 8

Таблиця 8. Норми освітленості приміщень різних типів на рівні умовної робочої поверхні.

Тип приміщення	Норми освітлення, ЛК при освітленні
	комбіноване освітлення	загальне освітлення
1. Машинний зал.	750	400
2. Приміщення для персоналу, виконуючого технічне забезпечення ЕОМ.	750	400
3. Архіви, приміщення для зберігання носіїв інформації.	___	300

Оптимальні норми мікроклімату для приміщень з ПЕОМ відповідають ДСТ 12.1.005-88 ССБТ «Загальні санітарно - гігієнічні вимоги до повітря робочої зони»

Температура повітря в робочому приміщенні в теплий і холодний період року знаходиться в нормі і представлені в таблиці 9. У ВАТ "Цюрупинський маслозавод" в холодне пору року працює система опалення, постійно працює кондиціонер сучасної моделі.

У виробничому приміщенні шуму немає.

Площа робочого місця також знаходиться в нормі. Для її розрахунку використовуємо формулу:

Sp.м.= (a+b+0,5с)(d+e), (4.1)

де: а - довжина робочого місця;

b - відстань від стіни до робочого місця;

с - відстань між двома робітниками місцями по довжині;

d - ширина робочого місця;

е - відстань між двома робітниками місцями по ширині.

Таблиця 9. Оптимальні норми мікроклімату для приміщень з ПЕОМ.

Період року	Категорія ваги робіт	Температура повітря, З не більш	Відносна вологість повітря, %	Швидкість руху повітря, м/c
Холодний	Легка-1а	22-24	40-60	0,1
	Легка-1б	21-23	40-60	0,1
Теплий	Легка-1а	23-25	40-60	0,1
	Легка-1б	22-24	40-60	0,2

У нашому випадку:

А =2,0м; b =1,8м; c =1,5м; d =1м; e =3,0м.

Розраховуємо площу:

Sp.м = (2,0+1,8+0,5 х 1,5)(1+3,0)=18,2м.

Даний результат відповідає стандартам.

Охорона праці в ВАТ "Цюрупинський маслозавод" здійснюється на підставі інструкції, що поширюється на всі відділи підприємства. Інструкція розроблена на підставі Рекомендацій «Держнаглядохоронпраці» з використанням «Порядку розробки і твердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві», «Типового положення про вивчення, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці», ПТЕ і ПТ6, ПУЕ, ДСТ-12.1.013-78. Інструкція діє протягом трьох років із дня її твердження.

Результати інструктажу заносяться в «Журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці», у журналі після проходження інструктажу ідуть підпису, що інструктує і працівника, що пройшов інструктаж.

До роботи допускаються особи, якім є 18-ть років, що пройшли спеціально необхідне навчання й одержали відповідні свідчення (дипломи), пройшли вхідний інструктаж і інструктаж на робочому місці.

За порушення правил безпеки при роботі з електрофікованим устаткуванням працівник несе дисциплінарну, матеріальну і кримінальну відповідальність.

Одним з небезпечних факторів, що виникають в аварійній ситуації при роботі з електроприладами, є небезпека загоряння.

Пожежі становлять особливу небезпеку, тому що сполучені з великими матеріальними втратами. Характерна риса підприємства - невеликі площі приміщень. Як відомо, пожежа може виникнути при взаємодії пальних речовин, окислювача і джерел запалювання. У приміщеннях присутні всі три основні фактори, необхідні для виникнення пожежі.

Пальними компонентами є: будівельні матеріали для акустичної і естетичної обробки приміщень, перегородки, двері, підлоги, ізоляція силових, сигнальних кабелів, обмотки радіотехнічних деталей, ізоляція сполучних кабелів осередків, блоків, субблоків, панелей, стійок, шаф, рідини для очищення елементів і вузлів ЕОМ від забруднення й ін.

Для відводу теплоти від ЕОМ у виробничих приміщеннях постійно діє могутня система кондиціонування. Як правило, кондиціонування повітря здійснюється і в допоміжних, і в службово-побутових приміщеннях. Тому кисень, як окислювач процесів горіння, мається в будь-якій крапці приміщень .

Джерелами запалювання на підприємстві можуть виявитися електронні схеми ЕОМ, прилади, застосовувані для технічного обслуговування, прибудую електроживлення, кондиціонери повітря, де в результаті різних порушень утворяться перегріті елементи, електричні іскри і дуги, здатні викликати загоряння пальних матеріалів.

Під вогнестійкістю розуміють здатність будівельної конструкції підлягати впливу високої температури в умовах пожежі і зберігати при цьому свої експлуатаційні функції. Будинки і спорудження по вогнестійкості підрозділяються на п'ять ступенів. Ступінь вогнестійкості будинків і споруджень визначається межами вогнестійкості їх основних будівельних конструкцій.

Межа вогнестійкості будівельної конструкції - це час у часах від початку іспиту по стандартному температурному режимі до виникнення одного з наступних ознак: утворення в конструкції наскрізних чи тріщин наскрізних отворів, через які проникають продукти чи горіння полум'я; підвищення температури на поверхні конструкції, що обігрівається не, у середньому більш ніж на °140 С чи в будь-якій крапці цієї поверхні більш на °180 С у порівнянні з температурою конструкції до чи іспиту більш ніж на 220 °С незалежно від темпера тури конструкції до іспиту; утрата конструкцією несучої здатності, тобто обвалення конструкції. Межі вогнестійкості будівельних конструкцій визначаються на підставі вогневих іспитів зразків у спеціальних печах. Мінімальні межі вогнестійкості представлені в таблиці 10.

Вогнестійкість основних будівельних конструкцій у ВАТ "Цюрупинський маслозавод" відповідає І ступеню вогнестійкості будинків і споруджень.

Таблиця 10. Мінімальні межі вогнестійкості.

	Основні будівельні конструкції
Ступінь вогнестій кості будинків і споруд жень	Основні стіни, стіни на сходах, колони	Сходові площад-ки, марші в сходо вих клітках	Зовнішні стіни з начіпних панелей	Внутрішні стіни (перегород ки)	Конструкції міжетажних перекрить	Плити, настили й інші несущі конструкції покрить
I	2,5	1	0.5	0,5	1	0,5
II	2	1	0,25	0,25	0,75	0,25
III	2	1	0,25	0,25	0,75	не нормуються нормується
IV	0,5	0,25	0,25	0,25	0,26	те ж
V	не нормується

При виникненні аварійної ситуації працівник зобов'язаний:

припинити роботу, відключити електроенергію для запобігання влучення людей під напругу;

якщо в ситуації, що склалася, є потерпілі, необхідно зробити першу медичну допомогу і викликати Швидку допомогу;

при виникненні пожежі викликати пожежну команду і застосувати зусилля для пожежегасіння наявними засобами;

докласти про пожежу відповідальному працівнику банку.

На стан здоров'я працюючого за ПК впливають такі шкідливі фактори, як довге незмінне положення тіла, що викликає м'язово-кісткові порушення; постійна напруга очей; вплив радіації (випромінювання від високовольтних елементів схеми дисплея); вплив електростатичних і електромагнітних полів що може привести до шкірних захворювань, появи головного болю і дискфункції ряду органів.

У числі професійних захворювань працюючих за ПК - тендовагініт, травматичний епиконділіт, хвороба де Карвена, тендосіновіт, синдром каналу зап'ястя:

тендовагініт - запалення і набухлість сухожилля. Захворювання поширюється на зап'ястя , кисть, плечі;

травматичний эпіконділіт (променевий бурсит) - роздратування сухожиль, що з'єднують передпліччя і ліктьовий суглоб;

хвороба де Карвена - різновид тендовагініту, при якій страждають сухожилля, зв'язані з великим пальцем кисті руки;

тендосіновіт - запалення синовіальної оболонки сухожильної підставки і кисті зап'ястя;

синдром каналу зап'ястя - обмеження медіального нерва руки в результаті набрякання чи сухожилля синовіальної чи оболонки повторення вигинання зап'ястя.

Особам, що працюють на ПК забороняється:

- доторкатися до обірваних і оголених електричних проводів;

- користатися ушкодженими розетками і качанами;

- працювати при знятому захисному кожусі;

- працювати на ПК, монітори яких розташовані один напроти іншого в одній кімнаті (приміщенні).

При роботі з інформацією рекомендуються працювати при світлому тоні чорними знаками.

Особи, що працюють на ПК повинні дотримувати наступного режиму роботи:

- при введенні даних, читанні інформації з екрана безперервна тривалість роботи не повинна перевищувати 4-х годин при 8-ми вартовому робітнику дні;

- через кожну годину роботи необхідно робити перерва на 5-10 хвилин, а через 2 години - 15 хвилин;

- невиконання вимог дійсної інструкції є порушенням трудової дисципліни, а винні несуть відповідальність згідно діючих правил і положень;

Перед початком роботи необхідно перевірити:

- розміщення складових частин ПК (монітор, принтер, блок і ін.);

- монітор варто розташувати таким чином, щоб кут зору на екран був 10-15 градусів, а відстань до екрана 40-80 див.;

- цілісність сполучних кабелів;

- підключення складових частин ПК згідно схеми з'єднання;

- наявність передбачених захисних екранів;

- наявність і стан кожухів.

Забезпечити висвітлення робочого місця таким чином, щоб не було відблисків від клавіатури та екрана відеомонітора в напрямку очей працюючого (при неможливості забезпечення застосовувати спеціальні захисні сітки, фільтри).

Включення ПК необхідно робити послідовно, відповідно до інструкції по експлуатації. Не підключати і не виключати з'єднувачі електроживлення при включеному ПК.

По закінченні роботи виключити ПК у послідовності відповідно до інструкції по експлуатації. Доповідати особі, відповідальної за технічний стан комп'ютерів, про всі замічені несправності в роботі ПК, якщо вони мали місце.

У наслідку проведеного аналізу можна зробити висновок , що організація охорони праці у ВАТ "Цюрупинський маслозавод" відповідає нормативним вимогам.

Висновки та пропозиції

Раціональна організація матеріально-технічного постачання на підприємстві значною мірою визначає рівень використання його засобів виробництва, ріст продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення прибутку і рентабельності. Цим визначається роль і значення матеріально-технічного постачання в системі виробничого менеджменту. Забезпечення виробництва необхідними матеріальними ресурсами є початковою ланкою виробничого процесу, а збут готової продукції - його завершенням. Основною задачею підприємства по організації і управлінню матеріально-технічним постачанням є своєчасне, безперебійне і комплексне забезпечення виробництва всіма необхідними матеріальними ресурсами для здійснення виробничого процесу в точній відповідності з затвердженими плановими завданнями. При цьому сам процес постачання повинний здійснюватися при мінімальних транспортно-складських витратах і найкращому використанні матеріальних ресурсів у виробництві.