Інноваційна діяльність та стратегія підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

23

План

1. Інноваційна стратегія підприємства, особливості її формування. Види інноваційних стратегій та принципи їх вибору

1.1 Формування інноваційної стратегії підприємства

1.2 Види інноваційних стратегій

2. Особливості фінансування створення і функціонування технопарків та інших інноваційних структур

2.1 Сучасні організаційні форми здійснення інноваційної діяльності

Висновок

1. Інноваційна стратегія підприємства, особливості її формування. Види інноваційних стратегій та принципи їх вибору

1.1 Формування інноваційної стратегії підприємства

Розвиток будь-якого підприємства неможливий без вироблення ним стратегічних напрямків своєї діяльності, які ґрунтуються на нововведеннях, тобто мають інноваційний характер. Стратегія розвитку підприємства базується на використанні науково-технічних досягнень у сфері організації, техніки і технології, ця стратегія націлена на спроможність підприємства використовувати комплексні інновації. На початковому етапі формування інноваційної стратегії підприємству слід визначити її тип. Існують кілька типів стратегій, і різні економісти визначають їх по-різному. Одні з них визначають три типи стратегії. Це - наступальна (активна), імітаційна і комбінована стратегії. Обравши, скажімо, імітаційну стратегію з поступовим переходом до наступальної і досягнувши певного успіху, керівництво підприємства не повинно чекати стадії спаду, а має відразу ж придбавати нову ліцензію або провести розробки з метою підвищити технологічний рівень інноваційної системи, щоб перейти до виробництва власного нового продукту. Таким чином підприємство перейде до наступальної стратегії, яка ґрунтується не на окремій інновації, а на їх серії.

Обравши адаптаційну (пасивну) стратегію, підприємство може у перспективі опинитися серед відсталих спочатку в техніко-технологічному, а згодом і в економічному відношенні. За класифікацією X. Фрідмана, існує шість типів інноваційної стратегії підприємства: наступальна, захисна, імітаційна, залежна, традиційна, "за нагодою". Наступальна інноваційна стратегія охоплює: активні НДДКР, орієнтовані на маркетинг; стратегію злиття, стратегію придбання. Захисна інноваційна стратегія відбиває реакцію підприємства на дії конкурентів і побічно - на потреби і поведінку споживачів. Імітаційна інноваційна стратегія підприємства пов'язана з копіюванням технології виробництва продукції фірм-піонерів і передбачає придбання ліцензії виробництва такого продукту. Залежна інноваційна стратегія відзначається тим, що характер інноваційних змін на підприємстві залежить від політики інших фірм, які виступають як основні у коопераційних технологічних зв'язках. "Залежні" підприємства не роблять самостійних спроб змінити свою продукцію, оскільки вони тісно пов'язані вимогами до неї провідного підприємства.

Традиційна інноваційна стратегія означає відсутність технологічних змін на підприємстві. На таких підприємствах закріплюються певні інноваційні форми на тривалий період їх життєвого циклу. Традиційна інноваційна політика вважається інноваційною як осмислена відмова від оновлення продукції у результаті аналізу ситуації і стану конкурентів. Традиційна стратегія уникає власне інноваційної поведінки. Інноваційна стратегія "за нагодою" пов'язана з використанням інформації і можливостей, які виникають у зовнішньому середовищі підприємства. Характерна її риса - відсутність власної науково-технічної діяльності. Такий тип стратегії називають ще "стратегією ніші". Конкурентні переваги товаровиробника залежать від обраної ним інноваційної стратегії та успішного втілення її у життя. А. Чендлер у своїй книзі "Стратегія і структура" зазначає: "Стратегія - це визначення основних довготермінових цілей і завдань підприємства, прийняття курсу дій і розподілення ресурсів, необхідних для виконання поставлених цілей". Узагальнюючи сутність будь-якої з названих інноваційних стратегій, можна дати таке визначення: інноваційна стратегія, будучи складовою загальної стратегії підприємства, являє собою ціленаправлену діяльність щодо визначення найважливіших напрямів, вибору пріоритетів перспективного розвитку підприємства і вироблення комплексу заходів, потрібних для їх досягнення.

Інноваційний розвиток підприємства починається з вироблення стратегії управління ним. У більшості розвинених країн така стратегія охоплює етапи: інноваційний задум, інноваційний проект, інноваційний план, що використовуються для отримання (у названій послідовності), інформаційного забезпечення інноваційного процесу . Інноваційну стратегію підприємства треба розглядати як опорну для всього кола питань і проблем, які має вирішувати товаровиробник.

Ефективна інноваційна стратегія розвитку підприємства передбачає оцінювання всіх форм інноваційної діяльності підприємства, що мають прояв у нововведеннях різного типу. Треба мати, однак, на увазі, що на практиці дотримання цього положення досить утруднене, оскільки інноваційний процес па підприємстві має охоплювати всі сторони господарської діяльності і входити складовою частиною до всіх підрозділів підприємства. Наприклад, до основних (до речі, різновекторних) цілей виробничого підприємства входять: випуск високоякісних виробів у заданому обсязі та заданого виду в призначений час; підвищення ефективності використання науково-виробничого потенціалу; активне ведення зовнішньоекономічних операцій; забезпечення екологічної безпеки виробництва і навколишнього середовища та ще багато чого іншого. І все це має бути скориговане з провадженням інноваційної стратегії.

Отже, інноваційна стратегія є ціле направлена діяльність щодо визначення важливих напрямків вибору пріоритетів перспективного розвитку підприємства і вироблення комплексу заходів, що потрібні для їхнього втілення. Інноваційна стратегія підприємства визначається такими найголовнішими складовими: об'єктом і характером ресурсів, які має (або планує мати) підприємство, і ринковими позиціями та загальногосподарською структурою (контрольована частка ринку, доступ до джерел фінансування та сировини, стан конкурентоспроможності). На початковому етапі розбудови інноваційної стратегії вирішується і тривалість періоду формування стратегії підприємства. По-перше, інновація потребує досить тривалого періоду часу, що, звичайно, відбивається на всьому процесі виробничого життя підприємства. По-друге, період формування нової стратегії підприємства неможливий без інвестиційної стратегії підприємства.

Взаємозалежність інноваційної і інвестиційної стратегій настільки щільна і глибока, що ці процеси, направлені до єдиної мети, стають начебто одним цілим. Є навіть автори, котрі стверджують, що інновація - це вкладення інвестиційного капіталу в нововведення. У всякому разі, можна констатувати, що інвестиційні рішення - це невідокремлювана частина інноваційної стратегії будь-якого підприємства. На початковому етапі інновацій на підприємстві формулюються цілі інноваційної стратегії. По-перше, необхідно враховувати напрям загальної стратегії розвитку підприємства, а також спосіб організації інноваційного процесу на підприємстві. Відомо три моделі такої організації: внутрішня, коли інновація створюється і засвоюється внутрішніми підрозділами підприємства; зовнішня, коли замовлення на створення передається іншим організаціям; венчурна, коли підприємства для реалізації інноваційних проектів створюють дочірні венчурні фірми. Формулювання цілей інноваційної стратегії має бути пов'язане з життєвими циклами продукції, які проходять стадії: народження, дитинство, юність, рання зрілість, остаточна зрілість, старіння і відродження. І на кожній з цих стадій інноваційний розвиток підприємства має свій специфічний характер. Інноваційна політика підприємства (стратегія нововведень на підприємстві) - це об'єднання цілей технічної політики і політики капіталовкладень і спрямування їх на впровадження нових технологій і нових видів продукції. Інноваційна політика передбачає досягнення майбутніх результатів шляхом налагодження інноваційного процесу, який включає в себе стадії дослідження, запровадження нововведень у виробництво, отримання нового продукту, просування його на ринок та отримання результату.

1.2 Види інноваційних стратегій

Інноваційна стратегія - це один із засобів досягнення цілей організацій.

Стратегії взагалі і безпосередньо інноваційні спрямовані на розвиток і використання потенціалу організацій.

Відносно зовнішнього середовища

Інноваційними стратегіями можуть бути:

- інноваційна діяльність організації спрямована на отримання нових продуктів, робіт і послуг;

- застосування нових методів в НДДКР, виробництві, управлінні;

- перехід до нових організаційних структур;

- застосування нових видів ресурсів, нових підходів до використання традиційних ресурсів.

Відносно внутрішнього середовища інноваційні стратегії поділяються на декілька великих груп:

1) продуктові (портфельні, бізнес-транші);

2) функціональні (виробничі, сервісні);

3) ресурсні (фінансові, трудові, матеріальні, інформаційні);

4) організаційно-управлінські (технології, методи, системи управління).

Це спеціальні інноваційні стратегії.

Базові стратегії, як правило поділяються на:

1) стратегії інтенсивного розвитку ( наступальна);

2) стратегії інтеграційного розвитку (імітаційна);

3) стратегії диверсифікації;

4) стратегії скорочення (захисні, оборонні).

Базові стратегії відображають загальноприйняті напрямки розвитку конкурентних переваг фірми. Їх використовують в якості типових при підборі альтернативних стратегій.

Особливості інноваційних стратегій:

Інноваційні стратегії створюють особливо складні умови для проектного фірмового і корпоративного управління. До таких умов відносяться:

1. підвищення рівня невизначеності результатів

2. підвищення інвестиційних ризиків проектів

3. посилення змін в організації у зв'язку із інноваційною реструктуризацією

4. посилення протиріч в керівництві організації

Класифікація типів конкурентної поведінки фірми

Стратегічна поведінка поділяється на чотири типи:

1. Віолентна - характерна для великих компаній, що здійснюють масове виробництво, виходять на масовий ринок із своєю чи придбаною новою продукцією, випереджає конкурентів за рахунок серійності виробництва і ефекту масштабу.

2. Патієнтна - це пристосування до вузьких сегментів широкого ринку шляхом спеціалізованого випуску нової чи модернізованої продукції з унікальними характеристиками.

3. Експлерентна - це вихід на ринок з радикально новим інноваційним продуктом і захоплення частини ринку.

4. Комутаційна - пристосування до умов і попиту місцевого ринку, заповнення вільних ніш, не зайняту віолентами і патієнтами, освоєння нових видів послуг після появи нових продуктів і нових технологій, імітація новинок, їх просування.

Методика ідентифікації конкурентної поведінки. Порядок ідентифікацій організації, віднесення її до того чи іншого типу стратегічної, конкурентної, інноваційної поведінки наступний:

1. Складається характеристика організації, що аналізує її пропорції, галузі ринку.

2. За встановленими характеристиками дана організація описується з допомогою морфологічної матриці ідентифікації за типом стратегічної конкурентної поведінки.

3. Проводиться аналіз морфологічного опису з використанням характеристики підприємств за типом інноваційної поведінки, встановлюється відповідність одному чи декільком типам стратегічної конкурентної поведінки.

2. Особливості фінансування створення і функціонування технопарків та інших інноваційних структур

2.1 Сучасні організаційні форми здійснення інноваційної діяльності

Традиційно в Україні наукову та інноваційну діяльністю здійснювали інститути Академії наук, галузеві науково-дослідні інститути (НДІ), вищі навчальні заклади, конструкторські бюро (КБ), проектні і технологічні інститути різних типів, наукові лабораторії та інженерні центри провідних підприємств, експериментальні підприємства різних галузей народного господарства. Для збільшення ефективності інноваційної діяльності НДІ, КБ та експериментальні підприємства об'єднувались у науково-виробничі об'єднання (НВО) та в міжгалузеві науково-технічні комплекси (МНТК), або ж наукові інститути та вищі навчальні заклади створювали свої експериментальні бази, інженерно-конструкторські центри. Подібні структури дозволяли здійснювати повний цикл інноваційного процесу (іноді не включаючи фундаментальні дослідження) в рамках об'єднання, зменшуючи час виконання бюрократичних процедур.

За сучасних умов ”головною метою науково-технічної й інноваційної політики держави є повне й ефективне використання наявного наукового потенціалу і подальший його розвиток для підвищення конкурентоспроможності промисловості”,- говориться в Концепції державної промислової політики, затвердженої Указом Президентом України 12 лютого 2003 року. Для досягнення поставленої мети необхідно використовувати не тільки традиційні організаційні форми здійснення інноваційних процесів, але й використовувати міжнародний досвід по використанню сучасних ефективних організаційних форм реалізації інновацій.

Однією з найпоширеніших у світі ефективних інноваційних організаційних структур є технологічний парк. Технопарки характеризуються визначеною локалізацією, найчастіше в широко відомій своїми науково-технічними здобутками науковій установі, вищому навчальному закладі, який є стратегічним засновником технопарку, та який залучає до здійснення інноваційної діяльності проектні інститути, КБ, експериментальні та промислові підприємства, орієнтовані на впровадження інновацій. В межах технопарку здійснюється повний цикл інноваційного процесу. У разі необхідності для досягнення поставлених цілей технопарки можуть долучати різні установи і підприємства на умовах створення дочірнього або спільного підприємства. Суспільно-виробничі і комерційні відносини цих підприємств у технопарку врегульовуються статутом технопарку, договорами про спільну (сумісну) діяльність

Концепція створення одного з перших технологічних парків була реалізована на початку 1950 років у Пало-Альто, Каліфорнія (США), на базі Стенфордського університету. Щоправда в подальшому цей технопарк виріс до масштабів технополісу відомого нині під назвою „Силіконова долина”. Період 1960-1980 років характеризується прискоренням процесу створення технопарків та інноваційних структур інших типів, розвитком фінансових інститутів і сфери послуг для підтримки інноваційної діяльності. І це в першу чергу пов'язано з інтенсивним розвитком галузей матеріалознавства, мікроелектроніки, кібернетики, квантової електроніки, генетики, зв'язку та з формуванням підвищених вимог ринкового попиту на науково-технічні розробки наукомістких галузей. За останні роки кількість технопарків у США зросла з декількох десятків до декількох сотень, в Росії та Польщі нараховується близько 70 технопарків, в Угорщині - 35, в Чехії -20, і ці цифри постійно зростають. В 2003 році в Сеулі (Південна Корея) було створено Міжнародну асоціацію технопарків та технополісів.

В Україні процес створення технопарків почався наприкінці минулого століття. Відправною точкою цього процесу стало розпорядження Президента України „Про створення технопарків та інноваційних структур інших типів” , видане 23 січня 1996 року. Перші три технопарки почали своє існування у липні 1999 року, коли Верховною Радою України було прийнято Закон „ Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків”. Цей Закон визначає правові та економічні засади запровадження та функціонування спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків „Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка” (Київ), „Інститут електрозварювання імені Є.О.Патона” (Київ), „Інститут монокристалів” (Харків), та пізніше до них додались технопарки „Вуглемаш” (Донецьк), „Інститут технічної теплофізики” (Київ), „Київська політехніка” (Київ), Інтелектуальні інформаційні технології” (Київ), „Укрінфотех” (Київ) за Преамбулою Закону із змінами, внесеними згідно із Законами №2743-ІІІ (2743-14) від 04.10.2001 та №3118-ІІІ (3118-14) від 07.03.2002.

Спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності запроваджується для технологічних парків, їх учасників, дочірніх і спільних підприємств строком на 15 років і діє при виконанні інноваційних та інвестиційних проектів за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків протягом перших п'яти років з дати реєстрації проектів, але в межах вищезазначеного строку дії спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності.

Пріоритетні напрями діяльності для кожного із технологічних парків розробляються відповідно до Законів України „Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” (№2623-ІІІ від 11.07.2001) та „Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” (№433-ІV від 16.01.2003) та затверджуються Президією Національної академії наук України та центральним органом виконавчої влади з питань науки (на даний час - Міністерством освіти і науки України).

Реєстрацію, розгляд та експертизу інвестиційних та інноваційних проектів технологічних парків здійснює центральний орган виконавчої влади з питань науки (Міністерство освіти і науки України та Український державний центр науково-технічної та інноваційної експертизи). Положення про порядок розгляду і реєстрації інвестиційних та інноваційних проектів за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків затверджується Кабінетом Міністрів України.

Особливості оподаткування технопарків та їх учасників, дочірніх та спільних підприємств:

· Суми податку на додану вартість, нараховані по операціях з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з виконанням інвестиційних та інноваційних проектів за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків, і суми податків з прибутку , одержаного від виконання зазначених проектів, не перераховуються до бюджету держави, а зараховуються на спеціальні рахунки та використовуються зазначені суми виключно на наукову та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технологічних та дослідно-експериментальних баз. Порядок зарахування сум податків на спеціальні рахунки та їх використання встановлюється Кабінетом міністрів України;

· Спеціальний режим оподаткування діє у період виконання проекту, але не більше ніж протягом 5 років з моменту реєстрації проекту;

· Технологічні парки та їх учасники, дочірні та спільні підприємства, яким надаються податкові пільги, забезпечують ведення окремого бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з виконанням інвестиційних та інноваційних проектів. Не використані протягом встановленого строку дії спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності кошти, накопичені на спеціальних рахунках, підлягають зарахуванню до Державного бюджету України.

Особливості державної підтримки діяльності технопарків:

ь Інвестиційні та інноваційні проекти технопарків є пріоритетними для залучення кредитів, що надаються під державні гарантії іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями, іншими фінансово-кредитними установами;

ь Інвестиційні та інноваційні проекти, які виконуються у пріоритетних напрямах діяльності технологічних парків, є пріоритетними для залучення коштів Української державної інноваційної компанії (до 13.04.2000 - Державний інноваційний фонд) та її регіональних відділень;

ь У разі невиконання учасниками технопарків своїх зобов'язань за договорами про спільну діяльність на виконання інвестиційних та інноваційних проектів за пріоритетними напрямами діяльності вони повинні за наслідками податкового періоду , на який припадає виконання договору, збільшити свої податкові зобов'язання на суму вивільнених від оподаткування коштів за весь період дії таких договорів, а також сплатити пеню, нараховану на таку суму, виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день збільшення податкового зобов'язання, та за період від дати вивільнення таких коштів до дати сплати її до бюджету.

Порядок ввезення товарів, устаткування, обладнання, сировини, матеріалів, комплектуючих та інших предметів, які використовуються технологічними парками, їх учасниками, дочірніми та спільними підприємствами регламентується таким чином:

ь Сировина, матеріали, устаткування, обладнання, комплектуючі та інші товари (крім підакцизних товарів, за винятком товарів згідно з кодами ТН ЗЕД 852110310, 852110390, 852810), які не виробляються в Україні або виробляються, але не відповідають технічним характеристикам та міжнародним стандартам, при ввезенні в Україну для використання технологічними парками для виконання інвестиційних та інноваційних проектів звільняються від сплати ввізного мита та податку на додану вартість;

ь Номенклатура та обсяги постачань по імпорту визначаються у додатку до інноваційного та інвестиційного проекту технопарку та реєструються у відповідних державних органах;

ь У разі використання постачань по імпорту не для потреб інвестиційних та інноваційних проектів технопарків ввізне мито та податок на додану вартість сплачуються до бюджету у повному обсязі, і крім того, сплатити пеню, нараховану на таку суму податків, виходячи із 120 відсотків облікової ставки Нацбанку України;

ь Технологічні парки, які виконують інвестиційні та інноваційні проекти, щоквартально складають та подають до органів державної податкової служби звіти про ввезені ними сировину , матеріали, устаткування, обладнання, комплектуючі та інші товари, а також про їх цільове використання. інноваційна стратегія технопарк

В листі Державної податкової адміністрації України №2303/7/23-7017 від 12.02.2003 „про правомірність використання пільг учасниками технопарків” наголошується, що контроль за цільовим використанням товарів та інших предметів на територію України згідно з пунктом 3 спільного наказу державної податкової адміністрації України(ДПА) та Державної митної служби України (ДМС) від 16.03.2001 №109/188 „ Про затвердження Порядку здійснення митними органами контролю за сплатою податків на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України” здійснюють органи державної податкової служби. Інформація про факти порушень надсилається податковим органом, який проводив перевірку, до митного органу, що здійснив митне оформлення товарів, для подальшого застосування до порушника санкцій, передбачених Митним кодексом України та іншими відповідними законодавчими актами.

Технологічні парки користуються певними особливими режимами валютного регулювання:

ь Розрахунки за експортно-імпортними операціями, що здійснюються при виконанні інвестиційних та інноваційних проектів, провадяться у строк до 150 календарних днів;

ь Кошти, що надійшли в іноземній валюті від реалізації продукції (продажу товарів, виконання робіт, надання послуг) технологічних парків не підпадають обов'язковому продажу.

З метою забезпечення механізму впровадження механізму впровадження спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків створена Комісія з організації діяльності технологічних парків і інноваційних структур інших типів. Комісія є постійно діючим органом Кабінету Міністрів України, який призначає і затверджує персональний склад і голову Комісії .Очолює Комісію віце-прем'єр-міністр України з гуманітарних питань.

Згідно з положення про Комісію на неї покладаються задачі організаційного і методичного забезпечення діяльності зі створення і функціонування інноваційних структур різних типів. Комісія займається стратегічними і актуальними проблемами діяльності технопарків, розглядає пропозиції і ухвалює рішення з таких питань:

ь Створення, реорганізація і ліквідація технологічних парків і інноваційних структур інших типів;

ь Визначення пріоритетних напрямів діяльності інноваційних структур, реєстрація проектів, що виконується ними;

ь Удосконалення системи показників і критеріїв економічної і соціальної ефективності проектів;

ь Удосконалення механізму ведення оперативного бухгалтерського обліку витрат на інвестиційні та інноваційні проекти, впровадження системи контролю і відповідної державної статистичної і бухгалтерської звітності;

ь Сприяння реалізації механізму нарахування і цільового використання коштів, що акумулюються на спец рахунках технологічних парків, здійснення контролю за цільовим використанням товарів, що ввозяться в Україну для реалізації інвестиційних та інноваційних проектів.

Однією з найважливіших функцій Комісії є організація експертизи і реєстрація інвестиційних та інноваційних проектів. Загальне управління процесами експертизи і реєстрації проектів здійснює Департамент інновацій і трансферу технологій Міністерства освіти і науки України, Робоча група з питань підготовки пропозицій щодо організації діяльності технологічних парків і інноваційних структур інших типів, Український державний центр експертизи науково-технічних та інноваційних проектів, які визначають склад експертної групи для проведення експертизи поданих документів (проектів). Після проведення експертизи члени експертної групи представляють в Міністерство науки і освіти висновок про відповідність проекту затвердженим критеріям.

Комісія може залучати фахівців центральних органів виконавчої влади, підприємств і організацій до розгляду окремих питань, а також у встановленому порядку запитувати у виконавців проектів документи і матеріали, необхідні для розв'язання покладених на неї завдань.

Узагальнення досвіду діяльності технологічних парків і інших інноваційних структур, підготовка пропозицій з розвитку та підвищення ефективності їх діяльності, робота з удосконаленням законодавства, а також розробка стратегії розвитку науки і інноваційної діяльності в Україні - це постійне коло задач, яке входить до планів роботи Комісії.

Порядок відкриття спеціальних рахунків технопарків та користування коштами з цих рахунків додатково регламентується Постановою Кабінету Міністрів України №1018 від 26.06.2000 (із змінами внесеними Постановою КМ №1960 від 25.12.2002) „про відкриття спеціальних рахунків технологічними парками і затвердження порядку зарахування сум податків на спеціальні рахунки та їх використання технологічними парками”. Кабінет міністрів України затвердив такий Порядок зарахування сум податків на спеціальні рахунки та їх використання технологічними парками:

ь Технологічний парк, його учасники, дочірні та спільні підприємства відкривають спеціальні рахунки в установах банків для зарахування сум податку на додану вартість та податку на прибуток, пов'язаних з виконанням інвестиційних та інноваційних проектів за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків. Зазначені спеціальні рахунки є дохідно-видатковими. Відкриття таких рахунків в установах банків, в яких відкрито основний або додатковий поточний рахунок, здійснюється на підставі заяви. У разі відкриття спеціального рахунку в інших установах банків подаються документи, передбачені Інструкцією Національного банку;

ь Учасники технологічного парку, дочірні та спільні підприємства перераховують на відкриті ними спеціальні рахунки 50 відсотків сум податку на додану вартість, нарахованих відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість” за операціями з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з виконанням інвестиційних та інноваційних проектів за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків, і сум податку з прибутку одержаного від виконання зазначених проектів, нарахованих у порядку, встановленому Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Решта 50 відсотків зазначених сум перераховується ними на спеціальні рахунки технопарків, до складу яких вони входять;

ь Кошти, зараховані на спеціальні рахунки технологічних парків їх, учасників, дочірніх та спільних підприємств, використовуються ними виключно на наукову і науково-технічну діяльність, розвиток власної науково-технологічної та дослідно-експериментальної бази, зокрема на:

ь проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт за пріоритетними напрямами науково-технічної діяльності;

ь створення, розвиток, модернізацію та реконструкцію науково-технологічних та дослідно-експериментальних дільниць;

ь підготовку конструкторської та технологічної документації, технічних умов, технічних проектів;

ь організацію, проведення та участь у роботі наукових, науково-технічних конференцій, семінарів та виставок, публікацію результатів наукових досліджень та інноваційної діяльності за пріоритетними напрямами науково-технічної діяльності;

ь патентування розробок, придбання прав на об'єкти інтелектуальної власності (патентів, ліцензій на використання винаходів, корисних моделей, промислових зразків, ноу-хау тощо);

ь технологічну підготовку виробництва;

ь придбання устаткування, інших засобів виробництва, пов'язаних з впровадженням інновацій;

ь на витрати, пов'язані з організацією, проведенням та участю у роботі наукових, науково-технічних конференцій, семінарів та виставок, публікацію результатів наукових досліджень та інноваційної діяльності за пріоритетними напрямами науково-технічної діяльності технологічних парків їх, учасників, дочірніх та спільних підприємств може витрачатися не більше 5 відсотків коштів, зарахованих на спеціальні рахунки.

ь Використання коштів, зарахованих на спеціальні рахунки, здійснюється згідно з кошторисами затверджених інвестиційних та інноваційних проектів;

ь Напрями використання у поточному році коштів, зарахованих на спеціальні рахунки технологічних парків, їх учасників, дочірніх та спільних підприємств, визначаються планом використання коштів, який розробляється науково-технічною радою технопарку і затверджується його керівництвом на початку кожного року;

ь Технологічні парки, їх учасники, дочірні та спільні підприємства, яким надаються пільги із сплати податків і зборів, забезпечують ведення окремого бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з виконанням інвестиційних та інноваційних проектів;

ь Звіти про використання коштів, зарахованих на спеціальні рахунки технологічних парків подаються в установленому порядку до Міністерства освіти і науки та Державну податкову адміністрацію не пізніше 15 лютого року, що настає за звітним періодом.

Головною метою технопарку є виконання інноваційних та інвестиційних проектів впровадження наукомістких розробок, високих технологій і конкурентоспроможної на світових ринках продукції у виробництво та бізнес. Технопарк функціонує як інноваційна структура в рамках Угоди про спільну діяльність.

Загальновідомі і визнані розробки цих наукових установ. Це оптичні і сцинтиляційні кристали, детектори на їх основі, медичні томографічні гамма-камери, митні інтроскопи, медичні трансплантати та інструментарій на базі сапфіру, барвники і люмінофор цільового призначення, виробництво алмазів, спеціальні інструменти для обробки різних матеріалів, ультразвукова і рентгенівська медична діагностична апаратура і багато іншого. Рівень цих розробок відповідає. А в деяких випадках перевищує характеристики найкращих світових аналогів..

Згідно з Угодою про створення Технопарку організаційну і господарську діяльність за дорученням його учасників виконує спеціально створене закрите акціонерне товариство „Технопарк „Інститут монокристалів”, засновниками якого є майже всі учасники Угоди.

Президентом Технопарку і одночасно Головою Науково-технічної Ради Технопарку є науковий керівник НТК „Інститут монокристалів” академік В.П. Семиноженко , Віце-президентом Технопарку є генеральний директор НТК „Інститут монокристалів” член-кореспондент НАН України Б.В. Гриньов. Керівником виконавчої дирекції Технопарку є генеральний директор ЗАТ „Технопарк „Інститут монокристалів” доктор хімічних наук О.В. Шишкін.

Технопарк є відкритою структурою і його учасниками можуть стати і інші науково-технологічні організації, профіль яких відповідає пріоритетним напрямам діяльності технопарку, і які мають перспективні інвестиційні та інноваційні проекти. Склад Технопарку налічує близько 50 учасників, спільних та дочірніх підприємств.

Прогнозна оцінка результатів діяльності Технопарку показує, що протягом п'яти років (2001-2005 рр.) річний об'єм робіт Технопарку з виконання інвестиційних та інноваційних проектів досягне 55 млн. грн. Усього протягом 5 років за рахунок державної підтримки завдяки спеціальному режиму інноваційної діяльності буде отримано близько 17 млн. грн.., які будуть спрямовані на розвиток науково-технічної сфери і матеріальної сфери Технопарку.

Розподіл загальної кількості зареєстрованих проектів Технопарку за галузями господарської діяльності має такий вигляд :

- медицина, хімічна промисловість - 35%;

- машинобудування, приладобудування -19%;

- електроніка, інформаційні технології - 17%;

- охорона навколишнього середовища -10%;

- інші галузі -19%.

Соціально-економічні результати діяльності Технопарку сприяють:

ь прискоренню темпів освоєння випуску нової конкурентоспроможної продукції, реальній підтримці вітчизняної науки;

ь формуванню привабливого інвестиційного клімату, відновленню довіри інвесторів і збільшенню кількості внутрішніх і зовнішніх інвестицій в науково-технологічну сферу;

ь перебудові науково-технічної діяльності в Україні в напрямі її комерціалізації; появі нових позабюджетних джерел фінансування науково-технічних досліджень і розробок;

ь підвищенню соціальної привабливості праці в наукових закладах, скороченню кількості наукових кадрів, залученню молоді до наукової та інноваційної діяльності;

ь розвитку інноваційної діяльності, появі нових робочих місць у сфері наукомісткого підприємництва.

Головними завданнями учасників Технопарку є:

ь забезпечення потреб внутрішнього ринку країни високоякісною продукцією, в тому числі продукцією, що заміщує імпорт;

ь зміцнення експортного потенціалу національної економіки та вихід на зовнішні ринки з конкурентоспроможним інноваційним продуктом;

ь зростання обсягів виробництва, збільшення оподатковуваної бази та надходжень до бюджету та до позабюджетних фондів;

ь вирішення соціальних та економічних проблем, створення нових та збереження існуючих робочих місць, забезпечення навантаження виробничих та наукових колективів.

У Технопарку об”єднані більш ніж 30 організацій і підприємств Національної академії наук України, Міністерства промислової політики, Міністерства освіти і науки, а також інших відомств.

На даний час стверджена та виконується перша черга інноваційних проектів Технопарку. Очікуваний обсяг виробництва інноваційної продукції по цих проектах на період дії спеціального режиму (2001-2005рр.) складатиме 500 млн.грн., в тому числі 180 млн.грн. - на експорт, відрахування до держбюджету за цей період складатимуть 35 млн.грн., обсяг реінвестицій в інноваційні проекти та розвиток інноваційної інфраструктури -27 млн.грн.

Після закінчення дії спеціального режиму інноваційної діяльності за затвердженими на цей час проектами обсяг випуску продукції за 2006-2010 р. складатиме понад 950 млн.грн.

До використання залучаються також іноземні інвестиції. Але не у вигляді кредитів, а у вигляді участі іноземного капіталу в уставних фондах спільних підприємств - учасників Технопарку. На сьогодні такі інвестиції складають 5,0 млн. доларів., а найближчим часом,ці інвестиції зростуть на 1,8 млн.доларів.

Розподіл загальної кількості зареєстрованих проектів Технопарку за галузями господарської діяльності має такий вигляд:

- енергозбереження - 25%;

- металургія - 25%

- машинобудування - 25%

- приладобудування -8,3%;

- інформаційні технології - 8,3%;

- охорона навколишнього середовища -8,3%.

Учасники технологічного парку:

- Інститут фізики напівпровідників НАН України;

- Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро ІФН НАН України;

- ВАТ „Дніпропетровський машинобудівний завод”;

- ВАТ „УКРПЛАСТИК”;

- Державне науково-технічне підприємство „РАДИКАЛ”;

- ВАТ „Київський мотоциклетний завод”:

- ЗАТ „Краматорський машинобудівний завод”;

- ВАТ „Одеський кабельний завод”;

Державне підприємство „Виробниче об”єднання Південний машинобудівний завод” ім..А.М.Макарова та інші.

Висновок

Дослідивши сфери діяльності діючих нині в Україні технологічних парків можна зробити висновок, що найбільше інноваційних та інвестиційних проектів виконується в енергозберігаючих галузях, в машино- та приладобудуванні, в медицині та фармакологічній галузі, в металургії, в інформаційних технологіях та телекомунікаціях та деяких інших галузях.

Головною метою технопарку є виконання інноваційних та інвестиційних проектів впровадження наукомістких розробок, високих технологій і конкурентоспроможної на світових ринках продукції у виробництво та бізнес. Технопарк функціонує як інноваційна структура в рамках Угоди про спільну діяльність.

Размещено на Allbest.ru