Система корпоративного екологічного управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Загальні положення системи корпоративного екологічного управління

У сучасних умовах реформування економіки, виробничих відносин, форм власності ще діє поняття «галузеве управління» як наслідок минулих форм централізованого управління народним господарством. Раніше розвиток галузей відбувався здебільшого за рахунок бюджетних коштів і ресурсів. Нині, в умовах децентралізації управління власністю, акціонування капіталу, у зв'язку з розширенням підприємництва все більше набуває поширення корпоративне управління, яке ґрунтується на трьох фундаментальних підходах:

для задоволення суспільних і підприємницьких інтересів потрібно знайти такий підхід до проблем управління, який сприяв би новому розумінню партнерства між урядом, суспільством і підприємництвом;

оскільки підприємництво виявилось ефективною рушійною силою суспільного розвитку, то вимоги, поставлені перед системою управління, повинні зміцнювати фундамент оновлення цінностей життєдіяльності й прибутковості;

підприємці та ради директорів корпорацій повинні узгоджувати свою діяльність, цілком усвідомлюючи нові обсяги відповідальності, які випливають із нових масштабів і зростання ваги підприємства; розуміючи, що за все треба платити, і у першу чергу за природокористування та шкоду, завдану природі.

Отже, центр діяльності і відповідальності в системі екологічного управління зміщується від галузевого міністра до ради директорів, тобто в бік корпоративного управління, як це усталилось у світовій практиці. Відповідно й екологічна відповідальність стає одним із головних принципів корпоративного управління, який потребує створення у складі загальної системи корпоративного екологічного управління.

2. Сутність і особливості корпоративного управління

Під корпорацією зазвичай розуміють об'єднання підприємств і власників для ведення підприємницької діяльності, метою якої є отримання прибутку; або об'єднання, що надає послуги населенню (забезпечення газом, водою, електроенергією тощо).

Як видно, є різні форми об'єднання в корпорації, однак усім корпораціям притаманні такі ознаки:

· корпорація - це складний майновий комплекс;

· власність корпорації визначається частками у власному її капіталі;

· акціонери здійснюють контроль корпорації, власниками якої вони є і у формування статутного капіталу якої вони вклали власні кошти;

· керівники і директори корпорації мають юридичне право приймати рішення;

· вищий законодавчий орган корпорації - загальні збори акціонерів, вищий виконавчий орган стратегічного управління - рада директорів (корпоративний «кабінет міністрів»).

Система корпоративного партнерства охоплює такі поняття, як корпоративна філософія, корпоративні цінності, корпоративна культура, корпоративний стиль управління, які повинні бути узгоджені як із національними культурою й інтересами, так і зі світовими та міжнародними інтересами й зобов'язаннями.

Загальнолюдською, національною цінністю є Природа в усіх її проявах (земля, надра, вода, повітря, ліси, живі організми). Усе це й має бути корпоративною цінністю, але не з погляду капіталу, а з погляду національного надбання, джерела життєвих сил, екологічної парадигми життєдіяльності. Тільки за такого підходу можна говорити про раціональне природокористування й охорону навколишнього природного середовища.

Для здійснення вказаного підходу кожна корпорація повинна мати свою корпоративну екологічну політику і реалізовувати її в контексті глобальної, європейської та національної екологічної політики і міжнародних екологічних зобов'язань держави. Це потребує створення й забезпечення ефективного функціонування системи корпоративного екологічного управління як складової загальної системи корпоративного управління, яка має керуватися державними й міжнародними регламентами і стандартами, що стосуються систем екологічного управління за принципами:

відповідальності - пошук та ідентифікація джерел екологічної шкоди, відповідальність за порушення екологічних регламентів і норм;

раціональності - досягнення господарських цілей за мінімальних впливів на навколишнє середовище;

превентивності - постійний моніторинг, проведення попереджувальних заходів щодо впливів;

мотивації (адміністративної та економічної) - ефективне природокористування;

компенсації - відшкодування витрат, пов'язаних із завданою шкодою як у природній, так і в соціальній сферах.

корпоративний управління екологічний

3. Механізми корпоративного управління

Корпоративному управлінню притаманні особливі механізми, які в міжнародній практиці називаються корпоративною ідентичністю. Корпоративна Ідентичність характеризує ступінь відповідності як системи управління окремого корпоративного підприємства корпоративним цінностям, культурі, стилю управління, так і системи життєдіяльності всієї корпорації цінностям, вимогам і культурі навколишнього середовища (господарського, ринкового, національного, міжнародного). Тобто йдеться про систему ідентичності «як знизу, так і зверху» відповідно до загальносистемних законів функціонування й розвитку будь-яких систем-об'єктів господарювання та життєдіяльності.

Корпоративна філософія й корпоративна культура (у тому числі екологічна) перебувають у тісному зв'язку з корпоративною ідентичністю. Корпоративна філософія як «світоглядна» основа діяльності підприємств, корпорації, що визначає принципи такої діяльності, зазвичай зафіксована в головних корпоративних політичних і регламентуючих документах функціонування та розвитку, у тому числі в задекларованій екологічній політиці. Корпоративна культура об'єднує традиції, цінності, принципи й моральні норми, що склалися історично для підприємства, корпорації. У відношеннях між корпоративною філософією і корпоративною культурою обов'язково діє системна корпоративна ідентичність, призначена подолати дисбаланс між бажанням та дійсним станом підприємства, корпорації і досягти таким чином зовнішньої та внутрішньої системної корпоративної ідентичності

4. Передумови і вигоди від впровадження системи корпоративного екологічного управління

Система корпоративного екологічного управління може створюватися на базі існуючих служб екологічної безпеки чи управлінь ресурсовикористанням у корпорації як складова частина загальної системи корпоративного управління відповідно до основних передумов, що визначені міжнародним стандартом ІSО 14001 (ДСТУ ІSО 14001-97):

· визначення управління якістю навколишнього середовища як вищого пріоритету корпорації;

· встановлення і підтримка зв'язків із внутрішніми й зовнішніми зацікавленими сторонами;

· ідентифікація вимог із боку чинної нормативно-правової бази до екологічних аспектів діяльності корпорації;

· реалізація згоди між управлінським персоналом (радою директорів) і працівниками корпорації, її підприємств щодо екологічних проблем із розумінням екологічної та іншої відповідальності;

· включення процедур планування та обліку екологічних аспектів у весь життєвий цикл продукції чи послуг;

· оцінка параметрів виробничих процесів, необхідних для досягнення вимог рівня характеристик екологічності;

· виділення відповідних і достатніх ресурсів (матеріальних, фінансових, людських) для створення системи екологічного управління;

· оцінка характеристик екологічності, їхньої відповідності екологічній політиці корпорації, її цілям і завданням;

· оцінка процесів корпоративного управління для ідентифікації можливостей посилення його екологічних аспектів та екологізації функцій загального корпоративного управління;

· підтримка діяльності субпідрядників щодо створення й розвитку їхніх власних систем екологічного управління.

Внутрішня корпоративна ідентичність щодо екологічної політики забезпечується використанням стандартів серії IS0 14000 як на рівні корпорації, так і на рівні підприємств (малих і середніх), що входять до її складу.

5. Призначення і основні принципи створення системи корпоративного екологічного управління

Система корпоративного екологічного управління (КЕУ) повинна мати свою організаційну структуру, призначену для реалізації корпоративної екологічної політики із застосуванням методології системного підходу відповідно до міжнародних та державних стандартів серії ІS0 14000 (ДСТУ ІSО 14000). Дотримання цих стандартів дає можливість створення ефективної й ідентифікованої системи екологічного управління.

Створення системи КЕУ має ґрунтуватися на таких основних принципах:

• прийняття корпоративної екологічної політики на підставі попереднього аналізу поточного стану діяльності стосовно охорони навколишнього середовища, використання ресурсів і екологічної безпеки, необхідності безумовного виконання природоохоронних законодавчих і нормативних вимог, вимог державної екологічної політики, політики збалансованого розвитку, міжнародних екологічних зобов'язань, а також прийняття заходів щодо запобігання аваріям і катастрофам;

• планування заходів і діяльності, у тому числі чітке визначення першочергових і довгострокових цілей та завдань, щодо екологічного оздоровлення або екологічної модернізації виробництва, формування екологічних програм і планів дій із визначенням конкретного змісту робіт, відповідальних виконавців, термінів, ресурсів, зокрема в аварійних ситуаціях;

• розробка і створення організаційної структури системи КЕУ з наданням необхідних для цього ресурсів, підготовка і прийняття Корпоративного керівництва з екологічного управління як внутрішнього регламентуючого документа, створення системи безперервної екологічної підготовки й навчання персоналу, забезпечення комунікацій та ін.;

• створення корпоративної програми екологічного аудиту як системоутворювальної складової корпоративного екологічного контролю, вимірів та оцінок, включаючи моніторинг виробничих процесів, навколишнього середовища, системи екологічного управління підприємств, визначення екологічних характеристик і проведення коригувальних дій;

• періодичний аналіз стану ефективності системи КЕУ радою директорів і реалізація заходів щодо вдосконалення цієї системи.

На першому етапі створення системи КЕУ слід провести комплексний аналіз пріоритетних напрямів діяльності корпорації, наприклад виконання вимог законодавчих нормативно-правових актів у галузі охорони навколишнього середовища й раціонального використання природних ресурсів, забезпечення еколого-техногенної безпеки.

6. Спеціальні функції системи корпоративного екологічного управління

До спеціальних функцій (механізмів) системи корпоративного екологічного управління належать оцінка характеристик екологічності, оцінка характеристик життєвого циклу продукції, екологічне маркування і сертифікація, екологічний аудит.

Оцінка характеристик екологічності. Будь-якій корпорації вигідно докладати все більших зусиль для досягнення й демонстрації нормативних характеристик навколишнього середовища як свідчення сприятливого впливу її діяльності на довкілля.

Оцінка характеристик екологічності - це внутрішня корпоративна процедура, що може забезпечувати різні рівні управління надійною, об'єктивною й перевіреною інформацією, допомагає керівникові зосередити увагу на тенденціях зміни характеристик екологічності та причинах таких змін.

Оцінка характеристик екологічності базується на безперервному збиранні, обробці та аналізі даних і враховує як оцінку поточного стану, так і оцінку тенденцій змін цього стану в часі. Така оцінка передбачає облік усієї діяльності корпорації від використання ресурсів, реалізації технологічних процесів, виробленої продукції, наявності відходів, а також облік діяльності наданих послуг.

Оцінку характеристик екологічності рекомендується впроваджувати згідно з міжнародним стандартом ІSО 14031. Впровадження може розпочинатись з оцінки впливу на навколишнє середовище окремих робочих процесів (технологій), що перебувають під прямим контролем персоналу, поступово розширюючи сферу оцінки характеристик екологічності та враховуючи дедалі складніші процеси. Це сприяє добровільному використанню оцінки характеристик екологічності всіма підприємствами незалежно від їхнього типу, розмірів, місця розташування й складності; допомагає розробити корпоративні стандарти оцінки характеристик екологічності, що відповідають власним потребам. Такі стандарти будуть корисними підприємствам, які ше не мають системи екологічного управління, що відповідає вимогам ІS0 14001.

Визначення номенклатури характеристик екологічності. Ключовою вимогою до ефективної оцінки характеристик екологічності є комплексність номенклатури показників, які мають бути оцінені за критеріями їхньої придатності та цінності для оцінки збалансованості розвитку.

Наукова обґрунтованість процесу оцінки характеристик повинна бути технічно виправдана, відповідати науковому розумінню описуваної системи.

Екологічні характеристики стану виробничої системи повинні описувати систему в цілому, бути практично й технічно спроможними до реалізації.

Вибір характеристик екологічності. Корпорація має вибрати такі характеристики екологічності, які були б простими, зрозумілими і одержували б інформаційну підтримку з боку користувачів. Вибір надто великої кількості характеристик може ускладнити реалізацію зв'язків, і навпаки - надто мала кількість характеристик може дати недостатній обсяг інформації для ситуацій, що вимагають ефективного управління.

Здійснення оцінки характеристик екологічності

Методологія здійснення оцінки характеристик екологічності визначається корпоративним регламентом і передбачає збирання даних, аналіз даних, агрегування інформації та оцінку інформації.

Використання характеристик екологічності. Передбачається надання корисної інформації для корпоративної системи управління для:

демонстрації екологічних намірів керівництва корпорації щодо охорони навколишнього середовища;

зменшення невизначеності стосовно екологічних аспектів діяльності корпорації, її продукції та послуг;

підвищення поінформованості щодо корпоративної екологічної політики, цілей, завдань та програм підприємств;

поглиблення обізнаності про функції системи екологічного управління.

7. Оцінка характеристик життєвого циклу продукції

Оцінка життєвого циклу, як метод оцінювання екологічних аспектів продукції й потенційних впливів на навколишнє середовище, передбачає такі етапи:

• визначення цілей і змісту оцінки життєвого циклу;

• формування переліку вхідних і вихідних параметрів (інвентаризаційної відомості вхідних і вихідних матеріальних та енергетичних потоків) на стадіях життєвого циклу продукції, проведення необхідних розрахунків у рамках інвентаризаційного аналізу;

• оцінка потенційних впливів на навколишнє середовище, пов'язаних із вхідними й вихідними потоками речовини та енергії;

• інтерпретація результатів інвентаризаційного аналізу й аналізу впливів.

• Ця оцінка також розглядає впливи на навколишнє середовище впродовж усього життєвого циклу продукції - одержання сировини, матеріалів, виробництво, експлуатація й утилізація в межах продукційної системи. Розглядаються і негативні впливи на населення, а також на стан екологічних систем.

8. Екологічне маркування

Під екологічним маркуванням слід розуміти один із видів екологічної декларації, яка характеризує вплив продукції або послуги на навколишнє середовище на всіх стадіях життєвого циклу. Маркування може мати форму знака, графічного зображення на виробі або тарі, бути подане у вигляді текстового документа, технічного бюлетеня, рекламного оголошення тощо.

Головною метою екологічного маркування є виділення серед групи однорідної продукції тієї продукції, яка на всіх стадіях життєвого циклу має менший вплив на навколишнє середовище, з присвоєнням їй відповідного знака.

Екологічний знак присвоюється продукції, якій властиві певні екологічні переваги серед аналогів групи однорідної продукції. Таке екологічне маркування є добровільним і може виконуватися громадськими чи приватними установами, а також мати національний, регіональний або корпоративний масштаб.

Згідно з міжнародним стандартом І8О 14020, екологічне маркування поділяється на три типи. Екологічне маркування знаком, що присвоюється за результатами сертифікації продукції третьою стороною, є маркуванням за типом І. Це маркування реалізується в межах відповідної програми замовника. Програма маркування за типом І вимагає, щоб замовник відповідав певним критеріям, які зумовлюють можливість маркування продукції певним знаком. Маркування за типом II грунтується на самодекларації відповідності продукції певним екологічним нормативам. При цьому продукція маркується особливим знаком. Маркування за типом III схоже з маркуванням за типом І, однак пов'язане з певною інформацією про характеристики екологічності на стадіях життєвого циклу продукції.

Размещено на Allbest.ru