Витрати підприємства як комплексний економічний показник господарської діяльності підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний банк України

Університет банківської справи (м. Київ)

Львівський інститут банківської справи

Кафедра економіки праці та управління персоналом

Курсова робота

«Витрати підприємства як комплексний економічний показник господарської діяльності підприємств»

Студентки групи 201 - УП

Лабінської Ольги Володимирівни

Д.е.н., професор кафедри економіки

та управління персоналом.

Сторонянська І.З.

Львів 2010

Зміст

Вступ

1. Витрати підприємства : економічний зміст

2. Аналіз фінансово-економічних показників господарської діяльності підприємства «БудМакс»

3. Підвищення ефективності діяльності підприємства за рахунок зниження витрат

Висновки

Перелік використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Україна, нажаль, поки що належить до країн з слабо розвинутою ринковою економікою. Саме це є однією з причин того, що власники і менеджери вітчизняних підприємств постійно відшукують шляхи зниження ціни на свою продукцію з метою збільшення попиту на неї серед населення з низькою платоспроможністю. Логічним і дієвим заходом для виконання цього завдання є пошук можливостей для зниження собівартості виготовлення продукції чи надання послуг. Тобто - чіткий контроль та зниження рівня виробничих та інших витрат на продукування майбутнього товару.

Особливого значення набувають у даному випадку непрямі витрати, вірний облік та списання яких може оптимізувати грошові потоки, уникнути зайвих витрат і врешті отримати певний, а іноді і значний економічний ефект.

Мета курсової роботи полягає у вивченні теоретико-методичних положень, спрямованих на зниження підприємства, та розробці рекомендацій щодо підвищення ефективності діяльності підприємства за рахунок зниження витрат.

Об'єктом дослідження виступає господарська діяльність підприємств та витрати підприємства як комплексний економічний показник господарської діяльності підприємств.

Предметом дослідження виступають витрати підприємства.

Завданнями даної роботи є:

· розкрити суть поняття витрат;

· проаналізувати класифікацію витрат у комплексі;

· провести аналіз фінансово-економічних показників господарської діяльності підприємства “БудМакс”;

· визначити методи ефективного зниження рівня виробничих та інших витрат.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків і переліку використаної літератури.

В першому розділі висвітлено сутність та класифікацію витрат підприємства у комплексі.

В аналітичній частині наведені розрахунки господарської діяльності підприємства “БудМакс” , на основі яких можна зробити висновки про фінансово-економічний стан даного підприємства.

В рекомендаційному розділі досліджено методи ефективного зниження рівня виробничих та інших витрат.

Інформаційною базою дослідження слугували: нормативно-законодавча база України, статистична інформація, навчальна та наукова література з питань витрат підприємства і шляхів їх зниження.

1. Витрати підприємства : економічний зміст

Процес праці - це поєднання трьох обов'язкових елементів: доцільної діяльності людей , предметів та засобів праці. Два останніх елементи є матеріальними умовами праці - засобами виробництва, створеними раніше затраченою працею. Сукупні витрати живої та уречевленої праці на виробництво продукції складають дійсні витрати виробництва. Вони вимірюються часом, необхідним для виробництва продукції в певних організаційно-технічних та економічних умовах. У такому найбільш абстрактному розумінні витрати виробництва однаково притаманні усім суспільно-економічним формаціям.

Витрати визначаються як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Для управління менеджерам потрібні не просто дані про витрати, а інформація про об'єкт витрат - продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Важливою умовою успішної діяльності підприємств є досягнення оптимального рівня витрат на виробництво, внаслідок чого зросте конкурентноздатність продукції та стане реальним досягнення довгострокового економічного зростання підприємств.

Основними передумовами управління витратами є наступні напрями:

1. В управлінні витратами найбільш важливе значення має оперативно отримана інформація про витрати, що дозволяє втручатись у виробничий процес і оптимізувати його.

2. Основним принципом управління витратами є відповідність системи обліку цілям управління.

3. Критерієм точності при обчисленні собівартості продукції повинна бути не повнота включення витрат, а спосіб віднесення витрат на ту чи іншу продукцію.

4. Основна увага повинна приділятись розподілу непрямих витрат та визначенню точної фактичної собівартості та прогнозні розрахунки собівартості, складання обгрунтованих нормативних калькуляцій та організація контролю за їх дотриманням в процесі виробництва.

5. Виявлення відхилень до або під час здійснення виробничого процесу дозволяє менеджерам оперативно втручатись у хід виробництва і попереджувати виробничі витрати, що має велике значення у мобілізації резервів виробництва і підвищенні його ефективності.

Для збереження і покращення загальної прибутковості підприємства керівництво повинне знати розміри специфічних витрат і прибутків на будь-який момент по окремих видах продукції, по кожному цеху та по інших структурних підрозділах підприємства. Облік витрат дає цю інформацію, допомагає контролювати витрати, встановлюючи критерії ефективності виробництва. Перевірка витрат за кожен тиждень або місяць надає керівництву інформацію про ефективність діяльності підприємства. Вона показує на якій ділянці потрібно вжити заходів для того, щоб привести витрати у відповідність.

Основні переваги обліку витрат полягають у тому, що він точно відображає, де були здійснені витрати і створює передумови для їх скорочення. Завданнями обліку витрат є:

ь Скорочення витрат шляхом порівняння фактичних витрат з витратами, передбаченими в кошторисі

ь Збалансування виробництва по підрозділах, щоб підтримувати рівномірний потік матеріалів

ь Забезпечення повних, точних даних про діяльність підприємства

ь Розподіл накладних витрат

Класифікація витрат - поділ витрат на класи на основі певних загальних ознак об'єктів і закономірних зв'язків між ними.

Необхідність в різних класифікаціях витрат, використання різних методів їх збирання і розподілу зростає з ускладненням господарської діяльності підприємства. Вона є передумовою успішної організації планування, обліку, контролю, аналізу та ефективного управління витратами.

В основу наведеної нижче класифікації витрат покладено принцип: різні витрати для різних цілей. Виділяють три напрями класифікації витрат:

Рис.1.1. Класифікація витрат [20]

Вичерпані (спожиті) витрати - збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду.

Невичерпані (неспожиті) витрати - збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу або іншої вигоди в майбутніх періодах.

Невичерпані витрати відображаються в активі балансу, а вичерпані витрати - у звіті про фінансові результати. [20]

На практиці не всі витрати, що відносяться до звітного калькуляційного періоду (вичерпані витрати), безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції. Тому для визначення собівартості продукції або товарів розрізняють витрати, які формують собівартість продукції (товарів), та витрати періоду.

Витрати на продукцію - витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції або з придбанням товарів для реалізації.

У виробничій сфері до таких витрат належать витрати (сировина і матеріали, заробітна плата виробничих робітників з відрахуваннями від неї, амортизація верстатів), пов'язані з функцією виробництва продукції, що формують її історичну собівартість

На торговельному підприємстві витратами на продукцію є чиста вартість придбання товарів для реалізації.

Витрати періоду - витрати, що не включаються до собівартості продукції та запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені.

Підприємства, що виготовляють продукцію, до таких витрат відносять витрати на здійснення всіх інших своїх функцій (управління, маркетинг, дослідження, розробка) вартісного ланцюжка. На торговельних підприємствах витратами періоду є витрати обігу. У підприємствах виробничої сфери витрати, які відносяться на собівартість продукції, називають виробничими витратами, а витрати періоду - витратами діяльності.

Важливою ознакою витрат як у виробничій, так і у невиробничій сфері є характер їх зв'язку з певним об'єктом: продукцією, підрозділом, проектом. Залежно від характеру цього зв'язку витрати поділяють на прямі та непрямі.

Під прямими розуміють такі витрати, які пов'язані з виробництвом одного певного виду продукції. При цьому на підставі первинних документів вони можуть бути прямо віднесені на собівартість відповідної продукції.

Прямими витратами називають економічно однорідні витрати, що відносяться на собівартість конкретного виду продукції прямо, безпосередньо у відповідності з обгрунтованими нормами та нормативами. До них відносяться витрати на сировину та основні матеріали, заробітна плата робітників основного виробництва, відрахування на соціальні заходи від заробітної плати робітників тощо.

Непрямими витратами називають витрати, які неможливо розрахувати по окремих видах продукції за ознакою прямої приналежності, оскільки вони пов'язані з виготовленням декількох видів продукції або з різними стадіями її обробки. Їх включають до собівартості конкретних видів продукції шляхом розподілу пропорційно до будь-якої умовної бази. До непрямих відносяться витрати на утримання і експлуатацію машин та обладнання, на підготовку та освоєння виробництва, втрати від браку, загальновиробничі, адміністративні та інші виробничі витрати.

Отже, непрямі витрати - витрати, що не можуть бути віднесені до певного об'єкту витрат економічно можливим шляхом.

Основні витрати - витрати, безпосередньо пов'язані з технологічним процесом виготовлення продукції, та неминучі при будь-яких умовах та характері виробництва, незалежно від рівня та форм організації управління. Вони поділяються на три групи: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат відносять сировину і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, інші матеріальні витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включають заробітну плату та інші виплати робітникам, зайнятим на виробництві продукції, виконанням робіт або наданням послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат.

Витрати на оплату праці інших категорій виробничого персоналу (майстри, допоміжний персонал) і на заробітну плату робітників, що не може бути прямо віднесена на продукцію (оплата часу простою, додаткові виплати), включають до складу виробничих накладних витрат.

До складу інших прямих витрат включають усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація.

Накладні витрати - витрати, не пов'язані безпосередньо з технологічним процесом виготовлення продукції, а утворюються під впливом певних умов роботи по організації, управлінню та обслуговуванню виробництва.

Прикладом цих витрат є допоміжні матеріали, заробітна плата обслуговуючого персоналу (непряма), витрати на утримання і ремонт будівель, приміщень, устаткування, амортизація та страхування основних засобів, орендна плата, оплата комунальних послуг.

Накладні витрати не можна точно розподілити між конкретною продукцією, так як вони поширюються на всю виробничу продукцію. Тому їх пов'язують з конкретною продукцією наближено, розподіляючи всю суму накладних витрат за період між продукцією на основі прийнятої бази (пропорційно до заробітної плати основних робітників, суми прямих витрат, трудомісткості, завантаження обладнання).

По відношенню до обсягу виробництва виробничі накладні витрати поділяються на змінні, постійні та умовно-змінні. Прикладами змінних виробничих накладних витрат є витрати на допоміжні матеріали, на дрібне оснащення та інструменти, на опалення, освітлення та споживання електроенергії. Розмір цих витрат зростає або зменшується прямо пропорційно до кількості виготовленої продукції. Часитна виробничих накладних витрат, що називаються постійними, залишається практично незмінною протягом звітного періоду незалежно від коливань обсягу випуску продукції. Це, наприклад, страхові внески, орендна плата, заробітна плата майстрів, амортизаційні відрахування на обладнання. До умовно-змінних накладних виробничих витрат варто віднести плату за користуванням телефоном (основна плата плюс плата за міжміські розмови), за комунальні послуги.

До невиробничих витрат включають: адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Для прийняття управлінських рішень вкрай необхідно розрізняти релевантні та нерелевантні витрати.

Релевантні витрати - витрати, величина яких може бути змінена внаслідок прийняття рішення.

Нерелевантні витрати - витрати, величина яких не залежить від прийняття рішення. [20]

Поділ витрат на релевантні (які враховуються при розрахунку) та нерелевантні (які не враховуються при розрахунку) має не менш важливе значення для прийняття правильних управлінських рішень, ніж поділ витрат на постійні та змінні. Релевантні витрати дорівнюють нулю при відмові від існуючого варіанту використання засобів на користь альтернативного, а нерелевантні витрати залишаються незмінними. Отже, тільки релевантні витрати повинні враховуватись при прийнятті рішень.

Різницю між витратами, які виникають при прийняття альтернативних рішень, називають диференційними витратами.

Розглядаючи різні альтернативні варіанти рішень необхідно враховувати не лише дійсні (реальні), а й можливі витрати (втрати).

Дійсні витрати - витрати, які вимагають сплати грошей або витрачання інших активів. Ці витрати відображаються у бухгалтерських регістрах в міру їх виникнення.

Можливі витрати (втрати) - вигода, яка втрачається, коли вибір одного напрямку дії вимагає відмовитись від альтернативного рішення

Можливі витрати не відображають в облікових регістрах і беруть до уваги тільки в разі використання обмежених ресурсів.

Маржинальні витрати - витрати на виробництво додаткової одиниці продукції.

Середні витрати - загальні витрати на виробництво додаткової групи продукції, поділені на загальну кількість одиниць продукції.

Щоб управляти витратами, важливо знати, як вони поводяться, тобто є вони змінними чи постійними щодо певної діяльності.

Класифікація витрат на постійні та змінні важлива для прийняття управлінського рішення щодо обсягу виробництва і ціноутворення.

Змінними (умовно-змінними) називають витрати, загальний розмір яких зростає або зменшується прямо пропорційно до зміни обсягу виробництва.

Основними прикладами таких витрат є: прямі витрати матеріалів, прямі витрати праці, частина виробничих накладних витрат, змінні витрати на продаж товарів та послуг. Один з цікавих аспектів поведінки змінних витрат полягає у тому, що змінні витрати залишаються постійними в розрахунку на одиницю продукції.

Практика свідчить, що не всі витрати змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності.

Напівзмінні витрати - витрати, які змінюються, але не прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності. Прикладом таких витрат є витрати на придбання матеріалів за умови отримання знижки у разі придбання великої партії та витрати часу на одиницю продукції, що поступово скорочуються в міру зростання кваліфікації робітників.

Значну частину напівзмінних витрат складають змішані витрати, тобто витрати, які містять елемент як змінних, так і постійних витрат. Типовим прикладом змішаних витрат є плата за телефон, яка включає постійні витрати у вигляді абонентської плати та змінні витрати - плату за тривалість проведених розмов.

Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції. Їхня загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції (зрозуміло у певних межах). Лише за істотних змін обсягу виробництва, наслідком яких є зміни виробничої та організаційної структури підприємства, стрибкоподібно міняється величина постійних витрат, після чого вона знову залишається постійною. До постійних належать витрати на утримання та експлуатацію будівель і споруд, організацію виробництва, управління. На практиці до групи постійних відносять також витрати, які змінюються внаслідок зміни обсягу виробництва, але не істотно. Їх називають умовно-постійними. [10]

Напівпостійні витрати - витрати, які змінюються ступінчасто при зміні обсягу діяльності. Прикладом таких витрат є заробітна плата робітників-ремонтників, за умови, що для обслуговування на кожні 1000 машино-годин роботи обладнання потрібен 1 ремонтник.

Таким чином, за короткий період часу витрати можуть бути змінними (напівзмінними) і постійними (напівпостійними). Але за тривалий період усі витрати мають тенденцію до зміни, тобто постійні витрати стають напівпостійними і змінююються ступінчасто. ля контролю діяльності окремих підрозділів та оцінки роботи їх керівників виділяють контрольовані та неконтрольовані витрати.

Непропорційні витрати поділяються на прогресуючі та дегресуючі. Прогресуючі витрати зростають більшою мірою, ніж обсяг виробництва, kп > 1. Вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва вимагає більших витрат на одиницю продукції. Це, приклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні та торгові витрати та ін. Дегресуючі витрати зростають менше, ніж обсяг виробництва, kп < 1. До них належить широке коло витрат на експлуатацію машин і устаткування, його ремонт, інструмент тощо.

На рис. 1.2. графічно показана динаміка загальних постійних і змінних витрат. Динаміка витрат на одиницю продукції є іншою і легко може бути побудована, виходячи з наведеної закономірності. Так, змінні пропорційні витрати на одиницю продукції залишаються на одному рівні залежно від обсягу виробництва. На графіку їх лінія буде паралельна осі абсцис. Постійні витрати понижуються на одиницю продукції із зростанням її обсягу по параболічній кривій. Для дегресуючих витрат залишається та ж динаміка, тільки різкіше виражена.

В практичних обчисленнях загальну динаміку змінних витрат спрощують, вважаючи всю їх сукупність пропорційною. Це значно полегшує аналіз і прогнозування витрат.

Рис. 1.2. Динаміка витрат (С) залежно від обсягу виробництва (V): а) постійних; б) дегресуючих; в) пропорційних; г) прогресуючих. [10]

Для контролю діяльності окремих підрозділів та оцінки роботи їх керівників виділяють контрольовані та неконтрольовані витрати.

Контрольовані витрати - витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або чинити на них значний вплив.

Неконтрольовані витрати - витрати, які менеджер не може контролювати або впливати на них.

Собівартість продукції -- це грошовий вираз витрат на її виробництво. Собівартість продукції (робіт, послуг) підприємства складається з витрат, пов'язаних з використанням у процесі виробництва продукції природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних засобів, а також інших витрат на її виробництво. [19]

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

· прямі матеріальні витрати;

· прямі витрати на оплату праці;

· інші прямі витрати;

· загально-вироборчі витрати.

Факторами зниження собівартості є підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці, зміна структури та обсягу продукції, галузеві та інші фактори. [1]

Вцілому механізм господарювання підприємства визначається ступенем управління витратами. Це показано на рис. 1.3.

Рис. 1.3. Елементи системи управління витратами та їх взаємозв'язок.

Вимоги управління визначають окреме вивчення методики визначення витрат виробничої діяльності і необхідність розробки для підприємств системи контролю за собівартістю продуукції виробничих підрозділів на основі розширення аналітичності групувань витрат, що застосовують у обліку.

Облік витрат - відображення витрат, що здійснюються на підприємстві протягом певного періоду, пов'язаних з процесами постачання, виробництва і реалізації в розрізах, що формують собівартість готової продукції.

Таке відображення забезпечує отримання вичерпаної інформації, необхідної для того, щоб управляти витратами підприємства і оцінювати його діяльність шляхом визначення фінансових результатів.

Під методом обліку витрат слід розуміти сукупність засобів відображення, групування та систематизації даних про витрати, що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання.

Рис.1.4. Методи обліку витрат

Виділяють облік фактичних (для складання звітної калькуляції) і нормативних витрат (передбачає складання нормативної, планової чи кошторисної калькуляції).

витрата підприємство господарська діяльність

2. Аналіз фінансово-економічних показників господарської діяльності підприємства «БудМакс»

Підприємство ТзОВ «БудМакс» працює у сфері будівництва. Займається виробництвом будівельних матеріалів. Річна виробнича програма складає становить 29 тис. будматеріалів. Трудомісткість за видами робіт складає 2 розряд - 2,1; 3 розряд - 2,6; 5 розряд - 0,8.

Розрахуємо трудомісткість підприємства «БудМакс» :

Складальні роботи: 2,1+2.6+3,4=8,1

Разом по усіх видах робіт: 8,1+0,8=8,9

Загальна трудомісткість по розрядах: 2 розряд - 2,1*29000= 60900

3 розряд - 2,6*29000= 75400 5 розряд - 0,8*29000= 23200

Загальна трудомісткість по налагоджувальним і регульованим роботам : 0,8*29000= 23200 . Разом по усіх видах робіт: 8,9*29000=258100

Таблиця 2.1 Трудомісткість річної виробничої програми ТзОВ “БудМакс”

№ п / п п / п	Вид і розряд робіт	Трудомісткість виробу, нормо-годин	Річна прогр., шт.	Трудомісткість програми за видами і розрядами робіт, н- год.
1	Складальні роботи - всього в тому числі за розрядами:	8.1	29000	234900
	2 розряд	2.1		69900
	3 розряд	2,6		75400
	5 розряд	3,4		98600
2	Налагоджувальні і регулювальні роботи - всього:	0,8		23200
	6 розряд	0,8
				23200
3	Разом по усіх видах робіт	8,9	29000	258100

Розрахуємо необхідну кількість робочих місць :

Обчислюємо номінальний річний фонд часу роботи обладнання:

Фн. = (365-108)*2*8=4112 год./ рік

Обчислюємо дійсний фонд часу використання обладнання:

Фд.= 4112*(1-0,05)=3906,4 год./ рік

Розрахуємо кількість робочих місць з видами робіт:

Скл. 2 розряду = 69900/3906,4*1,04= 15

Скл. 3 розряду =75400 /3906,4*1,04=19

Скл. 5 розряду = 98600/3906,4*1,04=25

Налагод.VI розряду = 23200/3906,4*1,04=6

Таблиця 2.2 Розрахунок необхідної кількості робочих місць ТзОВ «БудМакс»

№ п/п	Показники	Позначення	Види робіт за розрядами	Всього
			Складальні	Налагодження і регулювання
			2	3	5	5-6
1	Нормативна трудомісткість, нормо - години	Тн	2.1	2,6	3,4	0,8	9
2	Дійсний річний фонд робочого часу,години	Фд	3906.4
3	Прийнята кількість робочих місць	Спр	15	19	25	6	65

Розрахуємо чисельність промислово-виробничого персоналу :

Для цього визначимо чисельність основних робітників:

Номінальний фонд часу: 365-108=257

Цілоденні невиходи на роботу: 19+3.2+1,8=24

Явочний фонд робочого часу: 257-24=233

Дійсний фонд робочого часу робітника: 233*8,0=1864

Таблиця 2.3.1 Бюджет робочого часу одного працівника на 2010 рік по ТзОВ «БудМакс»

№ п/п	Показник	Нормальні умови праці
1	Календарний фонд часу, днів.	365
2	Вихідні і святкові, днів.	108
3	Номінальний фонд часу, днів.	257
4	Цілоденні невиходи на роботу - всього, днів, втому числі:	24
	- чергові і додаткові відпустки	19
	- невиходи в зв'язку з хворобою	3.2
	- невиходи по виконанню державних обов'язків	1.8
5	Явочний фонд робочого часу, днів.	233
6	Номінальна тривалість робочої зміни, год.	8,0
7	Дійсний фонд робочого часу робітника, год./рік	1864

Розрахуємо чисельність відрядників (основних робітників) за професіями та розрядами :

Чскл. 2 = 60900/1864*1,04= 32 чол.

Чскл. 3 = 75400/1864*1,04= 39 чол.

Чскл. 5 = 98600/1864*1,04= 51 чол.

Чмонт. 6 = 23200/1864*1,04= 12 чол.

Розрахуємо чисельність допоміжних робітників:

Чк.я. =65/20= 4 чол. (3р. - 1чол.; 4р. - 1чол.; 6р. - 2чол.)

Чс.р. = 65/50= 2 чол. (3р. - 1чол.; 5р. - 1чол.)

Чел. = 65/50= 2 чол. (1р. - 1чол.; 3р. - 1чол.)

Чвод. = 65/70= 1 чол. (2р. - 1чол.)

Таблиця 2.3.2 Зведена відомість складу робітників цеху підприємства «БудМакс»

№ п/п	Професія	Чисельність робітників, чол.
		Всього	В тому числі по розрядах
			І	II	ІІІ	IV	V	VI
1	Складальник	122		32	39		51
2	Монтажник	12						12
Разом основних робітників відрядників	134		32	39		51	12
3	Контролер якості	4			1	1		2
4	Електрик	2	1		1
5	Водій	1		1
6	Слюсар-ремонтник	2			1		1
Разом допоміжних робітників (погодинників)	9	1	1	3	1	1	2
Всього робітників цеху	143	1	33	42	1	52	14

Розрахуємо чисельність керівників, спеціалістів та службовців :

Припустимо, що кількість керівників буде на рівні 4%, спеціалістів - 1%, службовців - 2% від загальної кількості робітників. Загальна кількість робітників дорівнює 131, звідси маємо:

Чкер. = 143*0,04= 6 чол. Чспец. = 143*0,01=2 чол. Чслужб.=143*0,02=3чол.

Визначимо чисельність прибиральниць, якщо норма обслуговування - 300 м2 і середня площа одного робочого місця =4,5

Маємо:

Чприб. = 65*4,5/300= 1 чол.

Таблиця 2.3.3 Штатний розпис адміністративно-управлінського персоналу підприємства «БудМакс»

Посада	Чисельність, чол.	Посадова ставка*, грн. /місяць	Сума, грн./рік
Інженерно-технічні працівники, в т.ч.:
Керівники, в т. ч.:	6		208800
1 . Начальник цеху	1	3600	43200
2. Заст. нач. цеху	2	3200	76800
3. Старший майстер	1	2800	33600
4. Майстер дільниці	2	2300	55200
Спеціалісти, в т. ч.:	1		63600
1 . Інженер конструктор	1	2700	32400
2. Інженер технолог	1	2600	31200
Службовці, в т. ч.:	3	-	51600
1. Комірник	1	1500	18000
2. Обліковець	2	1400	33600
МОП, в т. ч.:	2	-	22440
1. Прибиральники	1	960	11520
2. Гардеробники	1	910	10920
РАЗОМ	13	-	346440

Розрахуємо фонд оплати праці :

Розрахуємо фонд тарифної заробітної плати робітників-відрядників:

Зтар.від = (60900*5,11)+(75400*5,63)+(98600*7,18)+(23200*8,44)= =1639,457 тис. грн

Розрахуємо фонд тарифної заробітної плати робітників-погодинників:

Зтар.пог.=1864*(5,04+5,67*2+7,56+4,58+5,04+6,43+5,04+6,43) = 95,921 тис.грн.

Таблиця 2.4 Розрахунок річного фонду оплати праці підприємства «БудМакс»

№ п/п	Група	Кількість працю-ючих, чол.	Фонд тарифної зарплати, тис. грн.	Преміальні доплати, тис. грн.	Фонд основної зарплати тис. грн.	Додаткова зарплата, тис. грн.	Фонд оплати праці тис. грн.	Середньо місячна зарплата працю-ючого, грн. /чол.
1	Основні робітники	134	1639,457	245,92	1885,377	188,5377	2073,915	1289,75
2	Допоміжні робітники	9	95,921	11,51	107,431	10,7431	118,1741	1094,2
3	Керівники	6	208,8	52,2	261	26,1	287,1	3987,5
4	Спеціалісти	2	63,6	12,72	76,32	7,632	83,952	3498
5	Службовці	3	51,6	7,74	59,34	5,934	65,274	1813,17
6	МОП	2	22.44	2.244	24.684	2.4644	27.1524	1131,35
7	Нарахування на заробітну плату	37,29%					1353,6
	Разом	156	2081,818	332,334	2414,152	241,4112	4009,1675	2141,65

Розрахуємо річну суму амортизаційних відрахувань :

Обраховуємо вартості основних фондів

Вартість будівель становить:

Sбуд. = 65*4,5*1400=409,5 тис.грн

Вартість обладнання становить:

Sобл. та. апар. = 65*39,3=2554,5 тис.грн

Вартість інструментів і пристроїв (10% від вартості обладнання і апаратури) становитиме:

Sінст. = 2554,5*0,1=255,45 тис. грн.

Вартість виробничого інвентаря становить (1,5%від вартості апаратури і обладнання):

Sінв.вир. = 2554,5*0,015=38,32 тис.грн

Визначимо вартість господарського інвентаря:

Sінв.госп. = (2500*9)+(5200*11)=79,7 тис.грн

Sвир. і госп. = 38,32+79,7=118,02

Всього: 3337,47

Таблиця 2.5 Вартість основних фондів і амортизаційних відрахувань підприємства «БудМакс»

№ п/п	Найменування основних фондів	Балансова вартість, тис.грн.	Квартальна норма амортизації%	Сума амортизаційних відрахувань. тис. грн.
1	Будівлі і споруди	409,5	2	8,19
2	Обладнання, апаратура і прилади	2554,5	6	153,27
4	Інструмент і пристрої	255,45	6	15,327
5	Виробничий і господарський інвентар	118,02	10	11,802
Всього	3337,47	24	188,59

Визначимо витрати на основні та допоміжні матеріали і куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби

Обчислимо витрати на основні та допоміжні матеріали і куповані напівфабрикати, якщо в розрахунку на один виріб вони становлять 75 і 104 грн. відповідно:

Sосн. = 75*29000= 2175 тис.грн

Sкуп.напівф = 104*29000= 3016 тис.грн

Всього: 5191 тис.грн

Таблиця 2.6 Розрахунок витрат на основні та допоміжні матеріали і куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби підприємства «БудМакс»

№ п/п	Матеріал	Витрати на одиницю, грн.	Витрати на річну програму, тис.грн.	Транспортно-заготівельні витрати, тис.грн,	Загальна вартість, тис.грн.
1	Основні матеріали	75	2175	108,75	2283.75
2	Комплектуючі вироби і куповані напівфабрикати	104	3016	150,8	3166.8
Всього	179	5191	259.55	5450.55

Калькуляція собівартості та розрахунок гуртової ціни виробу

Sом. = 78,75 грн. Sкомп. = 109,2 грн. Sоз.ор. = 65,013 грн.

Таблиця 2.7 Калькуляція собівартості та визначення гуртової ціни виробу підприємс тва «БудМакс»

№ п/п	Стаття витрат	Сума втрат, грн./шт. (тис.)	Примітка
1	Основні матеріали	78,75	табл. 5.2, розрах.
2	Куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби	109,2	табл. 5.2, розрах.
3	Основна заробітна плата основних робітників	65,013	табл. 4.2 розрах.
4	Додаткова заробітна плата основних робітників	6,5013	10% від п.3
5	Нарахування на заробітну плату	26,67	37,29% від (п.3 + п.4)
6	Витрати по утриманню і експлуатації обладнання	63,06	97 % від п.3
7.	Загальновиробничі витрати	50,71	78 % від п. 3
8	Адміністративні витрати	68,26	105 % від п. 3
9.	Позавиробничі витрати	28,09	6 % від виробничої собівартості
10	Повна собівартість	496,25	сума пп. 1-9
11	Плановий прибуток підприємства	99,25	2 0 % від п. 10
12	Всього (гуртова ціна виробу)	595,5	сума пп. 10-11

Розрахуємо основні техніко-економічні показники роботи підприємства «БудМакс»

Розрахуємо норматив матеріалів та комплектуючих виробів:

Нм. = 5191/360*42= 605,62 тис.грн.

Норматив оборотних засобів:

Wоб. = 605,62*100/55= 1101,13 тис. грн.

Визначимо обсяг випуску продукції в гуртових цінах:

29*595,5= 17269,5 тис.грн/рік

Визначимо собівартість товарної продукції:

Sтов. = 29*496,25=14391,25 тис.грн./рік

Витрати на одну гривню товарної продукції підприємства становитимуть:

Вгрн.тп. = 14391,25 /17269,5 =0,83 грн./1грн.тп.

Прибуток підприємства:

П = 99,25*29=2878,25 тис. грн./рік

Рентабельність виробництва:

Рв. = 2878,25*100/3337,47+1101,13=65,07%

Таблиця 2.8 Основні техніко-економічні показники роботи цеху підприємства «БудМакс»

№ п/п	Стаття витрат	Одиниця вимірювання	Величина показника	Примітка
1	Виробнича програма	тис. шт.	29	Завдання
2	Обсяг випуску продукції в гуртових цінах підприємства	тис. грн.	17269,5	Розрахунок
3	Фонд оплати праці	тис. грн.	4009,1675	Табл. 4.2
4	Середньорічна вартість основних виробничих фондів	тис. грн.	3337,47	Табл. 5
5	Загальна площа цеху	м 2	292,5	Розрахунок
6	Спискова чисельність працівників	чол.	156	Табл. 4.2
7	Спискова чисельність робітників	чол.	143	Табл. 3.2
8	Виробіток одного працівника за рік	тис.грн.	110,7	Розрахунок
9	Фондовіддача	грн.	5,2	Розрахунок
10	Собівартість товарної продукції	тис. грн.	14391,25	Розрахунок
11	Витрати на 1 грн. товарної продукції	грн.	0,83	Розрахунок
12	Середньомісячна заробітна плата одного працівника	грн.	2141,65	Табл. 4.2
13	Сума оборотних засобів	тис. грн.	1101,13	Розрахунок
14	Прибуток підприємства	тис. грн.	2878,25	Розрахунок
15	Рентабельність виробництва	%	65,07%	Розрахунок

Отже, на підприємстві «БудМакс» працює 156 працівників. Рівень рентабельності складає - 65,07%, а це в свою чергу означає, що підприємство є прибутковим.

3. Підвищення ефективності діяльності підприємства за рахунок зниження витрат

Управління витратами - це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства. Система управління витратами має функціональний та організаційний аспекти. Вона включає такі організаційні підсистеми:

? пошук та виявлення чинників, що впливають на економію усіх видів ресурсів;

? планування витрат за їхніми видами;

? нормування витрат ресурсів;

? облік та аналіз витрат;

? економічне стимулювання економії ресурсів та зниження витрат.

За кожен елемент цієї системи відповідають певні виконавці, структурні підрозділи підприємства. Вони розробляють комплекс заходів, спрямованих на зниження сукупних витрат на виробництво і реалізацію продукції. В загальному можна сказати, що управління витратами - це вміння економити ресурси і максимізувати віддачу від них [9, 18].

Вміння планомірно і раціонально керувати витратами в періоди погіршання кон'юнктури ринку підвищує шанси на виживання. Також за сприятливих економічних умова важливою стає задача оптимального розподілу ресурсів між поточною та інвестиційною діяльністю [2, 5].

Це можливо зробити, якщо на підприємстві діє продумана система управління витратами.

Побудову та вдосконалення системи управління витратами на підприємствах пропонується здійснювати шляхом:

? виділення основних понять і процедур, системи управління витратами;

? виявлення існуючих проблем формування та контролю витрат на підприємстві;

? формування моделі управління витратами з урахуванням особливостей галузі та підприємства;

? побудови інформаційної системи;

? адаптації документообороту до обраної інформаційної системи;

? розподілу відповідальності за формування витрат та створення механізму мотивації і стимулювання їх зниження.

Основні поняття та процедури в системі управління витратами розглядаються за трьома напрямками:

? планування витрат;

? облік та план - фактний контроль витрат;

? корегуючий вплив на процес формування витрат.

Планування витрат передбачає такі дії:

? складання класифікації витрат;

? визначення норм витрат ресурсів, виходячи із запланованого обсягу випуску продукції та необхідності підтримки оптимального режиму роботи технологічного обладнання;

? розрахунок вартості витрат на основі даних про заплановані витрати ресурсів та існуючі ціни на них;

? визначення умов, за яких можлива економія ресурсів або допустима їх перевитрата порівняно з нормами;

? розробка програми ресурсозбереження;

? складання плану-кошторису на витратному горизонті планування.

Разом з тим, при планування витрат у цехах потрібно розробити (на основі загальної схеми статей витрат) свою власну класифікацію, яка б деталізувала загальні статті витрат у вигляді, зручному для планування та управління ними [3, 11].

Наступним кроком у плануванні витрат має бути розроблення норм та нормативів витрачання ресурсів, виходячи з планових завдань з виробництва продукції та необхідності нормального функціонування технологічного обладнання. При цьому відповідна увага має приділятися «прив'язці» норми чи нормативу, тобто тому чи нормуються витрати ресурсу на одиницю продукції, на умовну одиницю технологічного обладнання, на одиницю часу використання ресурсу, чи інше в залежності від змісту бізнес процесу. Розрахунок вартості витрат у плановому періоді стає можливим, коли на основі плану випуску продукції, норм і нормативів витрат ресурсів будуть отримані дані про необхідні ресурси. Таким чином за допомогою довідника діючих цін на ресурси можна визначити вартісну оцінку запланованих витрат. При цьому треба мати на увазі, що не завжди отримана вартісна оцінка витрат відповідає поточним можливостям підприємства або його довгостроковому плану розвитку [12].

В цьому разі на рівні підрозділів має розроблятися програма ресурсозбереження. Основним принципом ресурсоекономії є скорочення втрат в процесі здійснення технологічної операції чи підвищення ефективності використання ресурсу.

Бажаним варіантом планування витрат є складання двох кошторисів:

? на основі діючих завдань з виробництва продукції та прийнятих норм і нормативів;

? з корекцією першого кошторису на основі програми ресурсозбереження.

Тому, враховуючи ефект економії по мірі реалізації програми ресурсозбереження, потрібно заохочувати авторів програми. Спланувавши витрати, необхідно налагодити їх облік і план - фактний контроль. Під оперативним обліком витрат розуміють їх однорідне відображення в цехових облікових формах із заданою періодичністю і заданим терміном готовності даних. За своєю структурою облікова форма має співпадати з плановою (цеховим кошторисом), бути її «дзеркальним відображенням». Тобто, облікова форма повинна забезпечувати можливість прямого порівняння планових та фактично досягнутих показників. У цьому і полягає один із важливих елементів всієї системи управління витратами, а саме план - фактний контроль.

Реалізація названих принципів оперативного обліку об'єктивно потребує введення деяких додаткових документів (тижневих довідок та актів), що слугують документальною основою введення даних у систему оперативного обліку витрат.

План - фактний контроль зазвичай здійснюється в двох розрізах: натуральних і вартісних показниках [14]. Тому система оперативного обліку витрат повинна давати відповідь про причину відхилення фактичного показника від планового. Є дві основні причини - відхилення від норм витрачання ресурсів та зміни цін на ресурс.

Підприємницький успіх значною мірою залежить від того, наскільки правильно здійснена необхідна техніко-економічна і фінансова оцінка на стадії планування, прийняття управлінського рішення.

На невеликих підприємствах, як правило, одна й та ж особа (власник або менеджер) здійснює управління господарською діяльністю і приймає важливі рішення. Але в разі зростання масштабів підприємства (реорганізації, злиття) та ускладнення його структури виникає необхідність розподілити повноваження з прийняття рішень між різними рівнями управління.

Одним з головних завдань апарату управління на сьогодні є створення такої системи управління витратами виробництва, яка б давала можливість керувати витратами на всіх етапах виробничого циклу; відповідала б критеріям єдності підходів на різних рівнях управлінської діяльності (прогнозування, планування, обліку, калькулювання, аналізу використаних можливостей та оцінки), дозволяла встановлювати залежність параметрів зниження витрат виробництва і зростання якості продукції та її обсягів.

Система управління витратами буде ефективною лише в тому випадку, якщо будуть враховані особливості кожного промислового підприємства, охолені всі процеси, що здійснюються підприємством та буде побудована у відповідності до принципів управління.

В практиці підприємств, що працюють в умовах ринку, розрізняють наступні підходи до побудови аналітичних рахунків управлінського обліку:

ь за центрами виникнення витрат;

ь за центрами відповідальності;

ь за центрами рентабельності.

Дуже важливим в управлінському обліку є організація обліку за центрами відповідальності за витратами і центрами відповідальності. Це проводиться з метою контролю за витратами за місцем їх виникнення для оцінки зусиль, прикладених для отримання прибутку як основної умови діяльності організації.

Центри виникнення витрат - окремі структурні підрозділи підприємства, в яких можна організувати нормування, планування та облік витрат виробництва з метою спостереження, контролю та управління витратами виробничих ресурсів, а також оцінки їх використання.

Система обліку, в якій передбачається складання звітів за даними порівняння кошторисних (стандартних) показників з фактичними, називають облік за центрами відповідальності.

Центр відповідальності - групування витрат, яке дозволяє поєднувати в одному обліковому процесі місця виникнення витрат (виробництво, цех, дільницю, бригаду) з відповідальністю їх керівників.

Система обліку за центрами відповідальності: дозволяє оперативно контролювати витрати і результати на різних рівнях організації і оцінювати діяльність окремих менеджерів і підрозділів на підставі проведення первинного аналізу.

Центр рентабельності - різновид центрів відповідальності, в яких дохід є грошовим вираженням виготовленої продукції; витрати - грошове вираження використаних ресурсів, а прибуток - різниця між доходом та витратами.

Основні принципи управління витратами вироблені практикою і зводяться до наступного:

системний підхід до управління витратами;

єдність методів, які практикуються на різних рівнях управління витратами;

управління витратами на всіх стадіях життєвого циклу виробу - від створення до реалізації;

органічне поєднання зниження витрат з високою якістю продукції (робіт, послуг);

недопущення поднормових витрат;

широке впровадження ефективних методів зниження витрат;

удосконалення інформаційного забезпечення про рівень витрат;

підвищення зацікавленості виробничих підрозділів підприємства до зниження витрат.

Контроль за витратами на управління є досить важливим. В сукупних витратах вони в деяких галузях займають 20-30%, тому зниження цих витрат дає економічний ефект.

Зниження витрат на виробництво продукції - складний процес, що вимагає від трудового колективу дотримання запланованих витрат трудових, матеріальних та енергитичних ресурсів, ефективного використання обладнання, пошуку резервів економії ресурсів.

Зниження витрат виробництва на підприємстві досягають в результаті:

застосування ресурсозберігаючої технології, що забезпечує економію матеріалів та енергії, вивільнення робітників

чіткого дотримання технологічної дисципліни, що призводить до скорочення втрат від браку

використання технологічного обладнання, особливо такого, що дорого коштує в економічно ефективних сферах та режимах

збалансованлї експлуатації виробничих потужностей, що призводить до скорочення вартості основних засобів, незавершеного виробництва та запасів продукції

розробки оптимальної стратегії технічного розвитку підприємства, що забезпечує раціональний рівень витрат на створення технічного потенціалу підприємства

підвищення організаційного рівня виробництва, що призводить до скорочення втрат робочого часу, тривалості виробничого циклу і, як наслідок, зниження собіваротсті продукції та величини оборотних засобів підприємства

запровадження ефективних систем внутрішньовиробничих економічних відносин, що сприяють економії всіх видів ресурсів, підвищенню якості продукції

раціоналізація організаційної структури системи управління виробництвом а значить, скорочення витрат на управління, підвищення його ефективності.

Висновки

1. Розглядаючи поняття «витрати» слід відмітити, що це зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або зменшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок внесків учасників). В економічній літературі з поняття «витрати» трактується як виражені в грошовій формі затрати різних видів економічних ресурсів, в тому числі праці, сировини, матеріалів та комплектуючих, фінансових ресурсів, основних засобів, у процесі виробництва, обігу розподілу товарів та продукції.

2. Управління витратами - це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства. Раціональне управління витратами є запорукою фінансової стабільності та стійкості у роботі вітчизняних товаровиробників. Недооцінка ролі управління витратами зумовлює значні витрати підприємств і організацій, що у кінцевому випадку негативно впливає на рівень виробничих витрат та на результати господарювання.

3. Пошук шляхів зниження витрат виробництва в сучасних умовах слід розглядати як фактор підвищення прибутковості й ефективності робити підприємств, забезпечення їх стабільності в ринковому середовищі, розширення можливостей внутрішньовиробничої реструктуризації відповідно до змін кон'юнктури ринків збуту продукції.

4. Пошук шляхів зниження витрат виробництва в сучасних умовах слід розглядати як фактор підвищення прибутковості й ефективності робити підприємств, забезпечення їх стабільності в ринковому середовищі, розширення можливостей внутрішньовиробничої реструктуризації відповідно до змін кон'юнктури ринків збуту продукції.

5. Контроль та регулювання обліку витрат та калькулювання собівартості продукції проводиться уповноваженими особами підприємства в рамках центрів відповідальності на підставі встановлених норм та нормативів, дані будь-яких відхилень оформляються відповідними документами, що є підставою для поточного корегування норм та нормативів. Реалізація сформованих напрямів спрямована на підвищення ролі витрат виробництва у забезпеченні ефективності роботи підприємств, перехід від пасивних методів обліку витрат за минулий період до активних методів втручання у виробництво на основі аналізу ефективності формування витрат, виявлення суттєвих відхилень від встановлених норм і нормативів.

6. Особливу увагу слід звернути на систему звітності центрів витрат. Як правило, витрати вищої ланки складаються Із витрат ланок нижчого і середнього рівня. Отже, первинна інформація про витрати виробництва мас формуватися на нижчих ланках. Від повноти і достовірності таких звітів залежить ефективність функціонування всієї системи управління витратами на підприємствах. Слід констатувати, що в звітах доцільно інформувати не тільки про величину витрат, а й вказувати, хто конкретно несе за них відповідальність відповідно до структури центрів витрат підприємства. Розподіл відповідальності за формування витрат та створення механізму мотивації є дуже важливим.Обов'язковим елементом ефективного управління витратами є система мотивації ресурсозбереження, яка будується у вигляді премій за виконання норм та нормативів або відсотку від економії проти норм.

7. Удосконалення системи управління витратами націлене на постійний пошук і виявлення резервів економії ресурсів, нормування їх витрат, планування, облік та аналіз витрат за їх видами, стимулювання ресурсозбереження і зниження витрат з метою підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Використання стратегічного управління витратами є ефективною системою, яку треба широко використовувати в практичній діяльності вітчизняних підприємств. Кожне підприємство має дбати про перспективи розвитку і знижувати в довгостроковому періоді витрати, з метою оптимізації їхнього рівня.

Перелік використанних джерел

1. Бойчик І. Економіка підприємства. Навчальний посібник для вузів. -«Атіка», 2002

2. Бухалков, Михаил Ильич. Планирование на предприятии: Учебник / М. И. Бухалков. - 3-е изд. - М.: ИНФРА-М, 2005

3. Варава Л.Н. Теоретические аспекты формирования и развития системы стратегического планирования и управления / Л. Н. Варава // Економiка промисловостi. - 2002. - №3

4. Василик О.Д. Теорія фінансів. - К.: НІОС. - 2000

5. Вецепура Н.В. Стратегическое планирование как инструмент повышения эффективности хозяйственной деятельности предприятия / Н. В. Вецепура // Економiка промисловостi. - 2002. - №3(17)

6. Голов С.Ф. Управлінський облік. Підручник. - К.:Лібра, 2003

7. Грещак М. Г. Управління витратами : Навч.-метод. посібник [Для самост. вивч. дисц.] / М. Г. Грещак, О. С. Коцюба. - К.: КНЕУ, 2002

8. Давидович І.Є. Управління витратами : Навч. посіб. / І.Є .Давидович. - К.: Центр навчальної літератури, 2008 р.

9. Егоров П.В., Андреева В.Г. Диагностика управления финансовой деятельностью предприятия: Монография. - Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2005

10. Економіка підприємства: підручник/ За ред. С. Ф. Покропивного. -- К.: КНЕУ, -- 1999

11. Ильин, Анатолий Игнатьевич. Планирование на предприятии: Учеб. пособие для вузов по экон. специальностям и направлениям / А. И. Ильин. - 4-е изд. - Минск: Новое знание, 2003

12. Карлова Н.П., Андреева В.Г. Комплекс модулей по финансовому планированию и оценке финансового состояния предприятия (дисциплина «Финансы предприятий»). - Донецк: ДонНУ, 2006

13. Кондрат`єв О. - Оцінка фінансової стійкості підприємств та її показники. //ФУ-1996-№11

14. Лень Г.С. Стратегічне планування як складова частина фінансового механізму підприємства / Г.С. Лень // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. - К., 2001. - Вип.7.

15. Методичні рекомендації оціни впливу економічних факторів на собівартість виробництва продукції (робіт, послуг) у промисловості та ефективність роботи підприємства. - К., Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень (ДІТЕД) Міністерства промислової політики України, 2003

16. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб. - К.:”Каравела”, 2003

17. Фінансовий аналіз: Навчальний посіб. / Г.В. Митрофанов, Г.О. Кравченко, Н.С. Барабаш та ін.; За ред. проф. Г.В. Митрофанова. - К.: Київ нац. торг.-екон. ун-т.: 2002

18. Шершньова, Зоя Євгенівна. Стратегічне управління: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / З. Є. Шершньова, С. В. Оборська, Ю. М. Ратушний. - К.: КНЕУ, 2001.

19. Шкварчук Л.O. Ціни і ціноутворення. - К: Кондор, 2005