Концептуальні засади менеджменту техногенно небезпечного підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат на тему

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ МЕНЕДЖМЕНТУ

ТЕХНОГЕННО НЕБЕЗПЕЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Однією з основних причин кризової екологічної ситуації в Україні є наявність значної кількості техногенно небезпечних виробництв (ТНВ) і неефективність забезпечення ними природоохоронної діяльності, зумовлені недосконалим механізмом екологічного контролю та управління на господарюючому суб'єкті. За підрахунками, в цілому по країні на ці виробництва припадає 42,2% вартості основних промислово-виробничих фондів і 33,8% обсягів виробництва. Незважаючи на те, що більшість таких виробництв закриті або перебувають на стадії банкрутства і підлягають санації, вони залишаються джерелами негативного впливу на навколишнє природне середовище через невирішеність еколого-економічних проблем і наслідки нераціонального природокористування. Згідно з керівними принципами Декларації по навколишньому середовищу та розвитку, зусилля держави мають бути спрямовані на забезпечення природної та техногенно-екологічної безпеки на всіх її рівнях - загальнодержавному, регіональному й локальному - в умовах конкурентоспроможного підприємництва.

Техногенно-екологічна безпека на локальному рівні визначається станом окремого виробництва (всього підприємства) або певними наслідками господарської діяльності ТНВ, які характеризуються реальним або потенціально небезпечним впливом на навколишнє природне середовище. Серед факторів формування і реалізації техногенно-екологічної безпеки на рівні техногенно небезпечного підприємства (ТНП) важливу роль відіграє власне управлінський фактор комплексного менеджменту. Управлінський фактор техногенно-екологічної безпеки підприємства забезпечує дотримання встановлених нормативів і вимог раціонального природокористування та оптимальну конкурентоспроможну діяльність. Ефективна система менеджменту дозволить краще організувати еколого-економічну діяльність суб'єкта господарювання, контролювати її відповідність чинному законодавству, цілям і завданням загальної політики підприємства, підвищити конкурентоспроможність його продукції, а також мінімізувати ризики виникнення надзвичайних ситуацій, що є особливо актуальним для існуючих ТНП.

Практично всі ТНП (станом на 2009 р., в Україні функціонувало 10,5 тис потенціально небезпечних підприємств) потребують реструктуризації та екологічної модернізації, причому у сфері не тільки основних фондів, але й усієї виробничої системи в цілому, де пріоритетними, на відміну від звичайних підприємств, виступають еколого-токсикологічні параметри, а потім уже загальноекономічні показники діяльності підприємства Щоб такі виробництва могли успішно розвиватись у ринковому конкурентному середовищі, необхідно мати концепцію комплексної моделі гармонійного функціонування всіх складових ТНВ або суб'єктів на їх основі (тобто, з одного боку - модель для одержання високих виробничих показників та економічної ефективності, а з другого - модель для сприяння збереженню та ефективному відтворенню природних ресурсів). В існуючих літературних джерелах такі концептуально-методичні розробки для ТНП практично відсутні. Тому важливим і актуальним з точки зору системного підходу до інтегральної екологічної модернізації та реорганізації управління ТНВ виступатиме цілеспрямований пошук нових підходів до організації комплексної системи управління ТНП з урахуванням зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на нього.

Метою дослідження у цій роботі, з урахуванням концептуальних засад екологічного менеджменту виробничих процесів, були розробка комплексної моделі менеджменту ТНП і розгляд основних еколого-економічних умов його функціонування у ринковому конкурентному середовищі.

Ефективне вирішення існуючих екологічних проблем і забезпечення гармонізації діяльності ТНВ з навколишнім природним середовищем є можливими за умови розгляду його як цілісної відкритої соціоекосистеми (див рис 1). Розумінню того, як системно аналізувати та інтегрально оцінювати еколого-економічну діяльність господарських об'єктів (зокрема, екологічно небезпечних), сприяли зміни у зовнішньому екологічному (екосистемному) і ринковому конкурентному середовищах за умов трансформації економіки на техногенно порушених територіях в екологічно безпечну. Як видно з рисунка 1, екологічно небезпечні виробництва можна розглядати у ракурсі динамічних процесів розвитку комплексних підсистем, кожна складова яких виконує відповідні функції, сконцентровані на адміністративно-правовому базисі. Наприклад:

організаційна підсистема являє собою ієрархічну сукупність взаємозв'язаних управлінських і виробничих функцій, яка сприяє ефективному досягненню цілей,

екологічна підсистема забезпечує взаємодію підприємства із зовнішнім середовищем і всіма видами матеріально-енергетичних потоків,

соціальна підсистема відповідає за взаємодію суспільних, колективних і власних інтересів підприємства,

виробничо-технічна підсистема - це сукупність взаємозв'язаних ліній устаткування і технологічних процесів (зокрема, об'єктів підвищеної екологічної небезпеки, які у межах виробничої системи взаємодіють з навколишнім природним середовищем),

економічна підсистема забезпечує відносини з усіма суб'єктами, зв'язаними фінансовими потоками (державою, постачальниками, споживачами, фінансово-кредитними установами),

інформаційна підсистема характеризується значним обсягом інформаційних зв'язків між внутрішніми підсистемами та зовнішнім середовищем,

адміністративно-правова базисна підсистема визначає підприємство як юридичну особу з правами та обов'язками, встановленими відповідно до чинного законодавства.

екологічний техногенний менеджмент виробничий

Рис. 1. Основні складові функціонування системи ТНВ

Згідно з рисунком 1, пріоритетними для ТНВ виступають підсистеми правої частини схеми (виробничо-технічна, екологічна та організаційна), тобто першочерговим є врахування еколого-токсиколопчних параметрів діяльності ТНП на відміну від звичайних підприємств, де найвагомішими є соціально-економічні показники. Крім того, важливе питання дослідження ТНП полягає у визначенні впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовищ на еколого-економічну складову ТНВ, оскільки саме через взаємодію ряду процесів можна визначити оптимальні умови його функціонування та ефективного реінжинірингу. Для прийняття управлінських рішень з метою досягнення стратегічних цілей виробничої компанії їй необхідно враховувати зовнішні фактори впливу (насамперед, економічні процеси та екологічні особливості даної території), а також свій внутрішній управлінський потенціал.

З метою реалізації концептуального підходу нами розроблено комплексну модель менеджменту ТНП у ринковому конкурентному середовищі (за умов трансформаційної економіки), де представлено багатомодульну структуру його внутрішнього середовища з чітким розподілом функцій та повноважень, які відповідно забезпечують процес утворення та функціонування виробництва, а елементи зовнішнього середовища справляють інтегрований вплив на всю комплексну еколого-економічну систему ТНВ (див рис 2). Як видно з рисунка 2, до основних факторів впливу зовнішнього середовища на ТНП належать економічні та інноваційні процеси, екологічна політика, нормативно-правове та інформаційне забезпечення, іноземні інвестиції. Визначальним фактором становлення й розвитку нової ефективної системи менеджменту ТНП в Україні є формування законодавчо-нормативних засад зваженої екологічної політики держави у загальній системі господарювання. На стадії проектування і будівництва (або реструктуризації) об'єкта нормативно-правове забезпечення ТНП повинне базуватися на сукупності норм і вимог національного й міжнародного права, на галузевих керівних документах і чинних державних стандартах (ДБН, ДСТУ). Уданий час дедалі більше вітчизняних підприємств орієнтуються на запровадження ефективних систем управління, що відповідають вимогам міжнародних стандартів системи управління якістю (стандартів 150 сери 9000), системи управління навколишнім природним середовищем (стандартів 150 сери 14000), системи управління охороною праці та технікою безпеки організації (стандартів ОН5А5 серн 18000), а також інтегрованих систем управління (ІСУ). Тільки реформування існуючої практики управління природоохоронною діяльністю підприємства і переорієнтація н на екологічні імперативи розвитку дозволять досягти відчутних економічних і соціальних результатів як на макро-, так і на мікрорівні розвитку національної економіки.

З точки зору концептуальних засад менеджменту ТНП, його внутрішнє середовище можна розглядати як динамічну структуру, що, згідно із запропонованою моделлю (див рис 2), включає функціональну (фінансовий менеджмент, маркетинг, екологічний бізнес, контролінг), забезпечуючу (виробничо-технологічний і адміністративний менеджмент) і керуючу (стратегічне та оперативне планування, інноваційний менеджмент) підсистеми центрального модуля взаємозв'язків елементів внутрішнього середовища ТНП з прямим впливом на нього зовнішнього середовища.

Рис. 2. Комплексна модель менеджменту ТНП у ринковому конкурентному середовищі

Якщо розглянути функціональну підсистему менеджменту ТНП детальніше, то, згідно з моделлю, фінансовий менеджмент відповідає за виконання функцій, які пов'язані з фінансами (наприклад, за пошук і залучення інвестиційного капіталу й ціноутворення) та впливають на доходи підприємства. Кошти на інноваційно-інвестиційну діяльність суб'єкта господарювання можуть надходити у вигляді вітчизняних або іноземних інвестицій, державних дотацій, банківських кредитів і фінансування з екологічних фондів відповідно до механізму інвестиційного забезпечення раціонального природокористування (див рис 3).

Рис. 3. Структура механізму інвестиційного забезпечення раціонального природокористування

Розвиток новітніх напрямів екологічного інжинірингу (екологічного бізнесу) пов'язаний з ефективною природоохоронною діяльністю і можливістю одержання економічної вигоди від впровадження на виробництві ресурсо- та енергозберігаючих, мало- або практично безвідхідних "зелених" технологій. Забезпечуючими інструментами екологічного бізнесу можуть стати поетапне інвестування, екологічний лізинг і екологічне страхування, маркета-бельні дозволи (торгівля шкідливими викидами), тощо. Екологічний лізинг в Україні може виступати як засіб ефективного фінансування природоохоронної діяльності та як дійовий інструмент формування основних фондів ТНВ. Для запобігання виникненню техногенних катастроф на таких підприємствах і здійснення відповідних заходів з максимально можливою мінімізацією наслідків пропонується введення вдію моделей екологічного страхування ТНП. Такий фінансовий інструмент регулювання екологічних ризиків, запобігання виникненню аварій та катастроф на підприємстві дозволятиме компенсувати за рахунок страхових компаній реальну шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу на техногенно порушених територіях, а також сприятиме дотриманню вимог до існуючих економічних процесів і розробленої регіональної екологічної політики.

Важливим елементом фінансової підсистеми є контролінг, спрямований на функціональну підтримку менеджменту ТНП, який охоплює інформаційне забезпечення, планування, координацію, контроль і внутрішній консалтинг, а також інтегральну оцінку діяльності підприємства як у минулому, так і в майбутньому для вчасного виявлення і вирішення еколого-економічних проблем, які нагромадилися. Запровадження системи контролінгу на ТНП (особливо тих, які підлягають санації або реінжинірингу) сприятиме їх фінансовій стабілізації шляхом розробки ефективних моделей реінжи-нірингу та екологічного оздоровлення. Розробка стратегії санації або реінжинірингу здійснюється за допомогою методів стратегічного контролінгу в межах стратегічного планування, яке є елементом керуючої підсистеми менеджменту ТНП. У подальшому ця стратегія втілюється у більш деталізованих короткострокових планах санації або у довгострокових реорганізаційних заходах щодо інтегральної екологізації виробництва.

Інноваційна діяльність (інноваційний менеджмент), стратегічне та оперативне планування (або прогнозування) є провідними системо утворюючими функціями управління комплексною еколого економічною системою ТНВ. Система планування дозволяє структурувати проблеми, ідентифікувати та оцінити альтернативні рішення щодо організації діяльності ТНП або у випадку реструктуризації обґрунтувати альтернативні варіанти н здійснення. На підставі довгострокових планів (стратегій) на підприємствах складають оперативні (короткострокові) плани, що найчастіше можуть бути представлені у вигляді бюджетів (фінансових документів, створених до виконання передбачених дій). Інноваційний менеджмент сприяє адаптації діяльності підприємства до змін зовнішнього середовища, і насамперед - трансформації економічної системи завдяки технологічним екологічно модернізованим засобам виробництва старих або нових видів продукції, продукційним (новим або поліпшеним видам продукції, виробам) і управлінським (новітнім підходам і методам управління) нововведенням. Прикладом управлінської інновації слугує екологічний менеджмент підприємства. Оцінка його підготовленості до запровадження екологічного менеджменту може бути зроблена шляхом екологічного аудиту. На основі його висновків і рекомендацій розробляються програма запровадження системи екологічного менеджменту або екологічна програма з елементами його запровадження. Екологічний менеджмент являє собою системний підхід до питань охорони навколишнього природного середовища на всіх етапах діяльності підприємства і спрямований на постійне поліпшення його стану. Компанія не тільки оцінює фінансові вигоди від реалізації системи екологічного менеджменту (економію сировини, збільшення обсягів виробництва, зростання ринкового потенціалу), але й визначає ризики, пов'язані з недостатнім дотриманням екологічних вимог, що може спричинити аварійні ситуації. Конкретні пропозиції та рекомендації щодо організації системи екологічного менеджменту згідно з міжнародними стандартами (ISO 14000 і ЕМАS) на прикладі ТНВ (зокрема, Калуського магнієвого заводу) нами було розроблено та описано раніше. Інтегральна екологізація системи управління таким підприємством шляхом локального реінжинірингу існуючих виробництв є одним з перспективних напрямів загальної екологічної програми відповідно до розробленої первинної моделі екологічної модернізації ТНВ. В умовах становлення ринкових відносин найраціональнішим напрямом удосконалення менеджменту вітчизняних ТНП є організаційні зміни на основі реінжинірингу його бізнес-процесів.

Невід'ємними складовими менеджменту ТНП є екологічний аудит, екологічний моніторинг, облік, екологічний інжиніринг (реінжиніринг), екологічний маркетинг та екологічне навчання. Екологічний аудит як систематичний моніторинг, незалежний аналіз та оцінка діяльності підприємства (організації) дає можливість періодично перевіряти, чи вирішуються поставлені ним (нею) завдання щодо ефективного функціонування системи екологічного менеджменту для поліпшення його основних еколого-економічних показників. У свою чергу, екологічний моніторинг являє собою інформаційну систему, до завдань якої входять безперервне спостереження за динамікою екологічних змін у навколишньому природному середовищі (зокрема, в його окремих компонентах), оцінка і прогнозування інтегральних змін з метою збереження біорізноманіття на досліджуваній території. У відношенні до екологічного аудиту екологічний моніторинг може виступати лише як об'єкт перевірки та інформаційного забезпечення. Запровадження планування, обліку та аналізу екологічних витрат дозволить не тільки враховувати їх при обчисленні собівартості продукції, але й ефективно контролювати та розподіляти витрати на природоохоронні заходи. Маркетингові дослідження та екологічний інжиніринг забезпечують підвищення ефективності інноваційної діяльності менеджменту ТНП і створюють умови для виходу на ринок сучасного екологічно безпечного технологічного устаткування, енергозберігаючих новітніх "зелених" технологій, екологічно чистих сировини й матеріалів.

Будь-яке підприємство можна розглядати як цілісну відкриту соціоекосистему, де використовуються різні ресурси (робоча сила, матеріали, устаткування, сировина, фінанси), тоді яку комплексній еколого-економічній системі ТНВ найважливіше місце належить забезпечуючій підсистемі - модулю взаємозв'язків елементів внутрішнього середовища ТНП і прямого впливу зовнішнього середовища (див рис 2). Цей модуль передбачає управління виробничо-технологічним потенціалом (виробничо-технологічний менеджмент) та адміністративною структурою (адміністративний менеджмент) компанії, з поетапним розглядом завдань ефективного використання реструктуризації та локального реінжинірингу виробництва через значний вплив ТНП на навколишнє природне середовище. Виникає першочергова потреба в оновленні ресурсно-матеріального забезпечення придбанні новітньої екологічно чистої «зеленої» технології, екологічно безпечного технологічного устаткування та отриманні відповідного патентно-ліцензійного "ноу-хау" для їх впровадження. Важливість таких перетворень зумовлена необхідністю оптимального використання ресурсів, економи сировини та енергії, підвищення рівня безпеки при експлуатації устаткування. Якщо робочі місця на підприємстві є максимально безпечними і не створюють ризику для здоров'я людини, то це гарантує йому у перспективі підтримку з боку працівників, профспілок і держави. Адміністративний менеджмент відповідає за кадрове забезпечення компанії та є важливим на стадії формування в ній нової системи управління. Галузева (корпоративна) особливість підготовки до реструктуризації або екологічної модернізацй ТНП зумовлює відповідну організацію екологічного навчання та підвищення професійної кваліфікації з метою стимулювання трудового колективу на всіх рівнях запровадження нової системи менеджменту. Маючи відповідне інформаційне та науково-методичне забезпечення, доцільно створювати галузеві (корпоративні) навчально-демонстраційні центри на базі одного модельного підприємства - представника всієї галузі. Екологічне навчання персоналу компанії повинне проводитися на всіх стадіях екологічної модернізації, що слугуватиме інструментом ефективної реалізації відповідних управлінських, технологічних і господарських рішень. Шляхом постійного навчання кадрів реалізовуватиметься програма інтегральної екологічної модернізації виробництва з метою досягнення найкращих результатів в екологічній та соціально-економічній сферах кожного підприємства.

Література

1. Гірляк О.М., Лазановький П.П. Менеджмент. Підручник для студентів вищих закладів освіти. - Львів: „Магнолія плюс”, 2004 - 352 с.

2. Веснин Менеджмент: Учебник. - 2-е изд., перераб. И доп. - М.: Т.К. Велби, из-во Проспект, 2004 - 504 с.

3. Басовский Л.Е. Менеджмент: Учебное пособие. - М.: ИНФРА-М - (Серия «Высшая школа»), 2003. - 216 с.

4. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник - 3-е издание. - М.: Гардерики, 2003. - 528 с.

5. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник - 2 издание, переработан. и дополнен. - М.: Банки и биржи. ЮНИТИ, 1995 - 480 с.

6. Кабушкин Н.И. Основы менеджмента. - Минск. Издательский центр «ЭКОНОМПРЕС», «Финансы, учет, аудит», 1998 - 285 с.

7. Общий менеджмент. Дайджест учебного курса под редакцией Казанцева А.К.

8. Осовська Г.В. Основи менеджменту: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: „Кондор”, 2003 - 556 с.

9. Осовська Г.В., Осовський О.А. Основи менеджменту: Підручник. Видання 3-є, перероблене і доповнене. - К.: «Кондор», 2006 - 664 с.

Размещено на Allbest.ru