Класифікаційні ознаки методів управління і етапи процесу прийняття управлінських рішень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класифікаційні ознаки методів управління і етапи процесу прийняття управлінських рішень

Економічний зміст управління полягає у цілеспрямованому впливі суб'єкта управління (керуюча підсистема) на економічний зміст управління (керована підсистема), який забезпечує збереження, функціонування і розвиток підприємства.

З точки зору управління будь-яке підприємство є складною фінансово-господарською системою, що характеризується сукупністю взаємопов'язаних рівнів та елементів (підсистем) і якій притаманне багатоцільове функціонування.

На відміну від закритої системи, яка має фіксовані межі функціонування і не залежить від впливу зовнішнього середовища, підприємство, як суб'єкт економічної діяльності - це відкрита економічна система.

Відкрита економічна система активно взаємодіє з навколишнім середовищем і постійно перебуває під його впливом, отже, є вразливою до зовнішніх змін.

Моделювання діяльності підприємства як відкритої економічної системи дозволяє визначити критерій ефективності управління: управління є ефективним, якщо в процесі перетворення входів (фінансових, матеріальних та трудових ресурсів) з'являються додаткові виходи (прибуток, соціальний ефекти тощо) і на цій основі утворюється додаткова вартість входів. У процесі виробничо-фінансової діяльності між керуючою і керованою підсистемами відбуваються функціональні зв'язки, які виявляються в потоках економічної інформації між ними.

Для того, щоб вихідні характеристики відкритої економічної системи підтримувались на заданому рівні, структури оперативного управління забезпечуються прямим і зворотним зв'язком з керованим об'єктом. Сукупність прямих і зворотних зв'язків утворює інформаційну систему управління об'єктом:

- Прямий зв'язок слугує для передання інформації, що має характер команди, якою прийняті управлінські рішення доводяться до керованого об'єкта.

- Зворотний зв'язок забезпечує оперативний контроль виконання команди. Разом з тим, зі зворотним зв'язком в орган управління надходить оперативна інформація щодо зміни параметрів керованого об'єкта внаслідок виконання або невиконання команди. Аналіз оперативної інформації дозволяє своєчасно відкоригувати стратегію і тактику управління підприємством відповідно до обставин, які склалися на керованому об'єкті.

Таким чином, зміст процесу управління полягає у тому, щоб керуючий вплив був своєчасний і забезпечував досягнення цілей підприємства.

Методи управління - це способи і прийоми, що спрямовані на прийняття рішень. Вибір методів управління, інтеграція різних з них при формуванні управлінського рішення визначається знанням, досвідом й інтуїцією фахівців, що здійснюють управління. Найпоширенішими ознаками класифікації методів управління є такі:

1. За впливом на об'єкт управління:

- економічні методи управління являють собою спосіб впливу, який у своїй основі має економічні відношення й економічні інтереси персоналу;

- економіко-математичні методи - це методи, які засновані на пошуку екстремумів аналогічних оптимізаційних результатів для макро- і мікроекономічної системи (модель «вхід-вихід» або «ефект-затрати»);

- організаційно-розпорядчі методи - це методи, які ґрунтуються на основі сили та авторитету суб'єкта управління;

- Соціально-психологічні методи використовують індивідуальну і суспільну свідомість і психологією, яка базується на суспільно-значущих, морально-етичних категоріях, цінностях, і вихованні;

- Вплив на основі лідерства має важливе значення для досягнення організаційної ефективності. Цей метод дозволяє швидко вирішувати складні завдання й оперативно реагувати на непередбачувані ситуації;

- Автоматизовані методи управління - це методи для реалізації функції управління;

- Програмно-цільові і проблемно-орієнтовані методи. У цих методах використовується матриця програмно-цільового управління, що сприяє розв'язанню проблеми в складних ситуаціях (економічна криза, зміна ринків збуту, стихійне лихо тощо).

2. Відповідно до розв'язуваних завдань:

- методи засновані на використанні знань й інтуїції фахівців (творчої діяльності);

- методи, засновані на виявленні й узагальненні думок досвідчених фахівців-експертів, використанні їхнього досвіду й нетрадиційних підходів до аналізу діяльності організацій;

- методи формального подання систем. Методи формалізованого подання систем управління, засновані на використанні математичних, економіко-математичних методів і моделей дослідження систем управління.

- Комплексні методи - засновані на інтеграції експортних і формалізованих методів.

3. За ознакою формалізації:

- неформалізовані (інтуїція, евристика, досвід, промислове шпигунство, невербальні методи);

- формалізовані (методи прогнозування, методи оптимізації, методи теорії ігор, теорія корисності, теорія нечітких множин).

4. За ознакою обґрунтованості:

- метод, заснований на інтуїції керуючого, що обумовлена наявністю в нього раніше накопиченого досвіду й суми знань у конкретній сфері діяльності, що допомагає вибрати й прийняти правильне рішення;

- метод, заснований на понятті «здоровий глузд», коли керуючий, приймаючи рішення, обґрунтовує їх послідовними доказами, зміст яких спирається на накопичений ним практичний досвід;

- метод, заснований на науково-практичному підході, що припускає вибір оптимальних рішень на основі переробки великої кількості інформації, що допомагає обґрунтувати прийняті рішення;

5. За аналітичною базою прийняття рішень:

- аналітичні методи: засновані на роботі керівника або фахівця, що може здійснювати аналітичні співвідношення. Вони визначають співвідношення між умовами виконання завдання та її результати у вигляді формул, графіків або логічних співвідношень. Основу цих методів складають теорії: ймовірностей, марковських процесів, масового обслуговування;

- статистичні методи - засновані на використанні інформації про минулий вдалий досвід інших організацій в якій-небудь сфері діяльності для розробки і реалізації управлінського рішення іншими компаніями;

- Метод математичного програмування: цей метод дозволяє розраховувати найкращий варіант згідно з критеріями оптимальності. Метод працює лише за умови чітко сформульованої цілі. Найчастіше застосовується для прийняття рішень у сфері планування та організації виробництва;

- Методи, що активізують: до них належать методи психологічної активації і методи підключення нових інтелектуальних джерел;

- Експертні методи: застосовуються при недостатньому обсязі інформації або її відсутності;

- Метод сценаріїв заснований на передбаченні варіантів рішень і очікуваних при цьому наслідків;

- Евристичні методи: спираються на логіку, досвід за допомогою яких виявляється нова суттєва інформація для розробки та реалізації управлінського рішення;

- Метод дерева рішень. Цей метод передбачає графічну побудову різних варіантів дій, які можуть бути застосовані для вирішення вихідної проблеми.

6. За методом прийняття рішення:

- декомпозиція. Подання складної проблеми як сукупності простих питань;

- діагностика. Пошук у проблемі найбільш важливих деталей, які вирішуються в першу чергу. Використовується при обмежених ресурсах;

- експериментальні оцінки. Формуються які-небудь ідеї, розглядаються, оцінюються, порівнюються;

- метод Делфі. Експертам, які не знають один одного, дають питання, пов'язані з розв'язанням проблеми, думку меншості експертів доводять до більшості;

- метод неспеціаліста. Питання вирішуються особами, які ніколи не займалися даною проблемою, але є фахівцями в суміжних сферах;

- інші методи (лінійне програмування, імітаційне моделювання, метод теорії ймовірності метод теорії ігор, метод аналогій).

Отже, методи управління - це способи і прийоми, спрямовані на прийняття рішень. Вибір методів управління визначається знаннями, досвідом і навіть інтуїцією суб'єктів управління. Грамотне застосування методів управління сприяє одержанню достовірних і повних результатів поставлених цілей.

Процес управління починається з аналізу ситуації на ринку (визначення проблематики) та включає формування, прийняття і реалізацію управлінського рішення.

Прийняття рішення передбачає дві ситуації:

1. перша - стандартна, зрозуміла, без наявності невизначеності та ризику. Передбачає усвідомлення керівником економічної ситуації, яка добре відома і яку можна розв'язати, користуючись стереотипом за аналогією без затримки формування, прийняття і реалізації управлінського рішення.

2. друга - представляється незрозумілою, характеризується невизначеністю і ризиком, передбачає пошук альтернатив, додаткових об'єктивних даних, а також додаткових зусиль керівників, спрямованих на зменшення невизначеності.

Процес прийняття управлінських рішень:

- ситуація на ринку товарів та послуг;

- усвідомлення керівництвом ситуації на існуючому інформаційному забезпеченні;

- стандартна виробнича ситуація;

- визначення загальної цілі;

- розподілення цілі за структурними підрозділами;

- формування завдання;

- наявність невизначеності і ринку;

- пошук альтернатив;

- додаткове інформаційне і методичне забезпечення;

- прогноз очікуваних результатів за багатьма альтернативами;

- вибір оптимальної альтернативи;

- Формування управлінського рішення;

- Прийняття управлінського рішення;

- Реалізація управлінського рішення;

- Оцінка наслідків реалізованого управлінського рішення.

Отже, в умовах ринкової економіки під час виробничо-фінансової діяльності підприємства мають місце невизначеність і ризик щодо майбутнього доходу, витрат, прибутку тощо. Це обумовлено:

- розширенням економічного і соціально-культурного виробництва та одночасною обмеженістю матеріальних, трудових, фінансових та ін. ресурсів;

- більш складними і розгалуженими фінансовими, економічними, соціальними, технічними, організаційними зв'язками між підприємствами і їх оточенням;

- збільшенням обсягу інформації, яку необхідно отримувати, використовувати, перетворювати і передавати користувачам;

- ускладнюються об'єкти управління і підвищується складність завдань; стрімко розвивається наука і техніка.

Отримані нові дані сприяють формуванню альтернативних рішень і дозволяють обрати оптимальне.

Оптимальне рішення - це варіант рішення, яке в рамках обмежених ресурсів і часу забезпечує найліпше значення деякого критерію оцінки рішення.

Як і в багатьох інших галузях, у сфері управління, протягом певного часу винайдено набір інструментів і методів для того, щоб допомагати управлінському персоналу приймати рішення. Наскільки корисне кожне знаряддя, звичайно, залежить від того, хто використовує його та з якою метою.

В останні роки теоретики та практики менеджменту здійснили ряд досліджень, які спрямовані на зниження суб'єктивності процесу прийняття рішень і підвищення його науковості. Кроки в прийнятті рішень допомагають керівнику бути більш систематичним, інструменти цього процесу допомагають йому бути більш раціональним. Розробляються такі інструменти, що використовують моделі рішень і різні математичні методи.

Методи прийняття управлінських рішень об'єднуються у декілька груп, докладно це зображено в таблиці 1.

управління рішення

Таблиця 1. Методи прийняття управлінських рішень

При прийнятті управлінських рішень завжди важливо враховувати середовище їх прийняття. Рішення приймаються в різних обставинах відносно ризику.

Прийняття рішень не відбувається у вакуумі. Вірніше, рішення приймаються під впливом різного виду перешкод і обмежень.

Існує три основні умови, за яких приймаються рішення: стан впевненості або визначеності, стан ризику та стан повної непевності або невизначеності.

Стан впевненості або визначеності існує, коли керівник точно знає, який буде результат, якщо буде прийняте і реалізоване те чи інше рішення. Впевненість значно впливає на процес оцінки альтернатив. Коли результат кожної альтернативи може бути вірогідно та надійно передбачений, керівник, як правило, вибере альтернативу з результатом.

Наприклад, керівник може точно встановити на найближчу перспективу, якими будуть витрати на виробництво певного виробу, оскільки орендна плата, вартість матеріалів і робочої сили відомі або можуть бути розраховані з високою точністю; в умовах визначеності існує лише одна альтернатива. Однак більшість організаційних рішень не приймається в стані впевненості.

Стан ризику існує, коли керівники мають достатньо інформації для оцінки можливих наслідків реалізації рішень. Результати таких рішень не є визначеними, але імовірність кожного результату відома. Імовірність визначається як ступінь можливості здійснення події і змінюється від 0 до 1. Cума ймовірностей всіх альтернатив повинна дорівнювати одиниці.

Размещено на Allbest.ru