Керування та процес прийняття управлінських рішень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Керування та процес прийняття управлінських рішень

1. Керування як кібернетичне й економічне поняття

Керування існує, повсюдно поширено, застосовується в природі й у суспільстві в самих різних видах і формах Звичайно прийнято відносити до керування, що розуміється в економічному змісті цього слова, впливу з боку людини, людей на навколишній їхній природний і людський світ, здійснювані для забезпечення існування, продовження і поліпшення життя, тобто "людське керування". Такий підхід використаний вище при формулюванні поняття "керування". При подібному розумінні керування всі процеси, які відбиваються у світі, що спостерігаються, об'єкти можна розділити на керовані і некеровані.

До керованого відносять процеси, явища, події, об'єкти, на які людина, люди здатні впливати, змінюючи і направляючи їхній хід, рух у бажану сторону. Відповідно некерованими вважаються процеси й об'єкти, що знаходяться поза зоною, можливості впливу, активного впливу з боку людині. Зрозуміло, що "керованість" і "некерованість" не є абсолютні поняття. У реальній дійсності доводиться мати справу з частково керованими процесами й об'єктами, тобто керованими деякою мірою й у визначеному відношенні, до якоїсь межі. В той же час некеровані сьогодні процеси й об'єкти можуть завтра стати керованими, якщо людина освоїть засоби і методи керування ними Поки люди не керують погодою і, тим більше, кліматом, але перші кроки в цьому напрямку вже здійснюються.

З визначеним ступенем умовності навколишній світ можна розділити на некеровану Природу і керовану Економіку, частиною якої все більш стає сучасна Людина. При цьому Економіка розуміється в самому широкому смислі слова, містить не тільки виробничу, фінансову, але і соціальне середовище, поширюється на всю гаму відносин між людьми.

Так бачиться, сприяє в економічному і навіть філософському смислі керування, здійснюване людьми. Але можливий і ще більш загальний погляд на керування, відповідно до якого можливістю, правом, мистецтвом керування наділені не тільки люді.

Людина керує багатьма об'єктами живої і неживої природи і створеної їм же другої, штучної природі. Людина керує й іншими людьми, направляючи, контролюючи їхні дії. У той же час усі ми є свідками численних процесів керування і самоврядування, в яких керуючі впливи на об'єкти і процеси виробляються не людьмі. В організмі тварин і самої людини автоматично підтримується визначена температура тіла, регулюється потік крові. Чередою диких тварин звичайно керує ватажок. Керування машинами і механізмами здійснюють приладі. В усіх цих ситуаціях люди або зовсім не керують, або мають непряме відношення до керування, створюючи апаратуру для автоматичного регулювання.

Разом з тим у всіх процесах, де спостерігається керування, поза залежністю від їхньої природи й участі в них людини як джерела керуючих впливів, є щось загальним, властивим усім формам, видам керування. У будь-якій системі керування є в наявності такі її невід'ємні складові частини, елементи, як суб'єкт керування, об'єкт керування, що керують впливи, зворотний зв'язок. Вони утворять єдиний і в той же час загальний контур керування.

У XX ст. сформувався самостійний напрямок, предметом якого стало вивчення загальних принципів керування, що характеризують його як універсальний процес, властивий соціальним, економічним, біологічним, технічним системам, об'єктам. Наука, що вивчає загальні закономірності керування в живій і неживій природі, у техніці й економіці, одержала назву кібернетики. Галузь кібернетики, предметом якої стало дослідження керування в економіці, відома за назвою "економічна кібернетика". Значний внесок у зародження і розвиток кібернетики вніс видатний американський учений Норберт Вінер, якого називають "батьком кібернетики". Цікаво, що хоча термін "кібернетика" (у перекладі з грецького означає "керманич", "кермовий") ввійшов у науковий побут у 1948 р. після виходу у світло книги Н. Вінера "Кібернетика", вперше це слово використовував фізик Ампер для позначення державного керування.

При всій плідності ідей кібернетики варто не втрачати з виду ту обставину, що навіть сам Н. Вінер попереджав про обмежені можливості використання принципів, правил технічної і біологічної кібернетики в економіці.

Кібернетика виходить з положення про єдину принципову схему керування у виді самої загальної моделі функціонування керованої системи, основні елементи якої типові для будь-яких систем, форм і видів керування (рис. 1).

Відповідно до загальної схеми функціонування керованих систем суб'єкт керування, тобто активна частина всієї системи керування, виробляє, ініціює керуючі впливи у виді сигналів, команд, що надходять до об'єкта керування (у схемі умовно поданий один об'єкт, звичайно їх буває дещо менше), що являє собою стосовно суб'єкта пасивну, виконавську частину системі. Об'єкти керування, сприймаючи керуючі впливу, приводять свій стан і спосіб дії у відповідність з отриманою установкою, переданої їм у виді керуючого впливу, Про реакцію об'єкта на керуючий сигнал суб'єкт довідається через канал зворотного зв'язку, одержуючи по цьому каналі інформацію про відповідні дії, про поводження об'єкта. У залежності від отриманої цим каналом зворотного зв'язку інформації і зміни умов, цілей і задач керування суб'єкт керування виробляє і передає об'єкту нові керуючі впливі.

Суб'єкт і керовані їм об'єкти утворять у своїй взаємодії керовану систему, що містить керуючу частину, називану іноді керуючою системою, і керовану частину у виді сукупності об'єктів, якими керує суб'єкт. Керована система звичайно не буває замкнутою, закритою, вона являє собою відкриту систему, тісно взаємодіючу з зовнішнім середовищем, в умовах якої функціонує. Зокрема, зовнішнє середовище впливає на суб'єкт керування у виді, наприклад, що надходить до нього ззовні управлінської інформації, яка в схемі позначена "вхід". А об'єкт керування покликаний створювати продукт своєї діяльності, що надходить на його вихід.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1. Типовий контур керування

Виділимо окремі специфічні ситуації, що складаються в керуванні.

Якщо задача суб'єкта керування полягає в тому, щоб підтримувати визначений стійкий стан об'єкта, перешкоджати виходу з цього стану, то подібну ситуацію називають гомеостазис. Забезпечення сталості хімічного складу середовища, її температури, тиску, забезпечуваний керуванням, часто спостерігається в біологічних системах, живих організмах, а також у фізико-хімічних технологіях, використовуваних у виробництві.

У багатьох випадках керуючі впливи ставлять своєю задачею забезпечити проходження об'єкта керування визначеній програмі дій, заданою суб'єктом. По каналі зворотного зв'язку суб'єкт керування одержує інформацію про можливі відхилення від установленої програми і виробляє керуючі впливи, які придушують, що ліквідують такі відхилення. Подібне керування іменують керуванням по відхиленнях.

Близьким до керування по відхиленнях є ситуаційне керування, яке полягає в тому, що керуючі впливи суб'єкт керування формує в залежності від ситуації, яка складається в тому середовищі, в якому функціонує керована система, тобто в так називаному зовнішнім середовищі.

Недостатній облік, слабка реакція або просто зневага з боку суб'єкта керування інформацією, одержуваною їм каналами зворотного зв'язку, характеризує "тверде" керування, відірване від реальних умов. Найчастіше в такому керуванні виявляється кабінетний стиль, небажання керівників вникати в результати і наслідки прийнятих ними рішень. Тверде односпрямоване керування має місце й у тих ситуаціях, коли канали зворотного зв'язку засмічені, спотворюють інформацію про щирий стан і поводження об'єкта або коли зворотний зв'язок взагалі відсутній. Образний приклад такої ситуації виявляє собою керування центральною опалювальною системою, при якій особа (суб'єкт керування), яка містить, яка виключає і набудовує систему на визначений режим, не одержує каналами зворотного зв'язку інформації про величину температури в опалювальних приміщеннях і діє "на либонь".

Зворотна картина спостерігається при надмірно "м'якому" керуванні, коли керівник, завдяки надійно діючим каналам зворотного зв'язку, добре інформований про стан об'єкта керування і його реакцій на керуючі впливи, але не здатний виробляти, застосовувати діючі управлінські рішення або, як говорять, "владу вжити". Подібна ситуація блискуче описана байкарем Криловим у байці про кота і кухаря, в якого кіт стягнув курча і преспокійно доїдає його на очах у хазяїна. Кухар намагається присоромити, перестерігати кота, але його слабкий керуючий вплив не досягає меті. Канал зворотного зв'язку працює, а керуючий канал, по суті, бездіє. У кібернетику й економіці подібну ситуацію характеризують як утрату керованості. Щось подібне стало спостерігатися в російській економіці кінця дев'яностих років.

існує велика розмаїтість суб'єктів і об'єктів керування економікою, видів керуючих впливів і каналів зворотного зв'язку.

Як суб'єкти керування, в економіці звичайно виступають законодавчі, виконавчі, правові органи держави, галузеві, відомчі, територіальні органи керування, власники економічних об'єктів, органи керування підприємствами, організаціями, господарські керівники, менеджери різних рівнів.

Об'єкти керування -- це світова економіка, економіка країни, її регіонів, території, економіка галузей, підприємств, економічні ресурси і фактори виробництва у виді засобів праці, сама праця, трудові колективи, працівники, персонал, науково-технічний і інформаційний потенціал, фінанси.

Керуючі впливи подані законами, указами, підзаконними нормативними актами, державними програмами, постановами директивних органів, планами, програмами, положеннями, інструкціями, правилами і нормами, що діють на підприємствах, в організаціях і установах, наказами, розпорядженнями, вказівками господарських керівників і власників економічних об'єктів, матеріальними і моральними стимулами.

Зворотні зв'язки -- це результати безпосередніх спостережень і контролю за об'єктом керування з боку суб'єкта керування й уповноважених їм осіб, доповіді, повідомлення, звіти працівників про їхню діяльність, статистична і бухгалтерська звітність, підсумки аналізу господарської діяльності, матеріали обліку і контролю. Канал зворотного зв'язку може бути зоровим спостереженням, звуковим повідомленням, електричним сигналом, мати вид повідомлень, доповідей, письмових звітів. інформація, передана каналом зворотного зв'язку і, що надходить до суб'єктів керування, може мати кожну з форм, сприйманих суб'єктом. Для льотчика -- це показання приладів, для водія автомобіля -- зорова інформація, для того, хто дзвонить по телефону -- відповідний сигнал викликуваного абонента, для педагога -- відповідь учня на контрольні запитання, для керівника робіт -- звіт виконавців і власне спостереження, для державного чиновника -дані про діяльність підвідомчих йому організацій і осіб.

Спільність кібернетичних принципів і керування економікою виявляється ще в одному відношенні. Відповідно до прийнятого в кібернетику принципу необхідної розмаїтості ступінь розмаїтості характеристик, властивостей, способів дій суб'єкта керування повинна бути вище, ніж в об'єкта керування. Простіше кажучи, суб'єкт керування повинний бути структурно влаштований складніше об'єкта керування, мати більш високий рівень організації, маневреності. Керівник зобов'язаний володіти навкруги знань і уявлень про об'єкт керування більшим, ніж володіють керовані їм особи, виконавці. На жаль, в економіці принцип необхідної розмаїтості дотримується далеко не завжди.

і, нарешті, ще про одну спільність кібернетики і керування економікою. Кібернетика і теорія інформації виходять із уявлення про керування як способу зниження ентропії системі. Ентропія є властивість системи, що характеризує міру її впорядкованості, організації, чим нижче ентропія -тим вище рівень організації. Відповідно до законів термодинаміки при відсутності керування ентропія ізольованої, закритої системи підвищується, система втрачає структуризацію, впорядкованість, перетворюється в однорідну масу, що не володіє енергетичним потенціалом. Керування в живій природі дозволяє живим організмам знижувати ентропію (збільшувати негентропію) і тим самим підвищувати свої енергетичні, життєві здібності за допомогою організації життєвих процесів і протистояння смерті, розпаду, перетворенню в порох. Є всі підстави затверджувати, що і керування економікою за своєю суттю спрямовано на зниження ентропії економічних систем, внесення в них організації, впорядкованості, що запобігають небезпечному зростанню ентропії, яка приводить до зниження енергетичних можливостей, придушенню джерел розвитку, зменшенню ступеня розмаїтості навколишнього нас світу. Простіше кажучи, керування протидіє деструкції, деградації систем завдяки своєму антиентропійному характеру, можливості зменшувати ентропію.

При всій спільності понять "кібернетика" і "керування" вони не ідентичні. Кібернетика, за визначенням радянського академіка В.М. Глушкова, є наука про загальні закони перетворення інформації в складних керуючих системах. Керування вивчає не тільки інформаційну природу керуючих впливів і зворотного зв'язку, головна увага в ньому зосереджено на суб'єктах і об'єктах керування, механізмах формування керуючих впливів, способах і результатах їхнього впливу на об'єкти керування. Кібернетика, будучи у своїй основі фізичною і математичною наукою, цікавиться чисто інформаційними процесами, тобто передачею, обробкою, збереженням інформації, виміром її кількості, використанням інформації в системах автоматичного регулювання. У керуванні економікою наголос робиться на економічному змісті управлінської інформації, на ролі людей як осіб, які виробляють і виконують управлінські рішення, на можливості за допомогою керування направляти і змінювати економічну систему.

2. Сутність і особливості управлінського рішення

Поняття «рішення» багатозначно. Під рішенням іноді розуміють і розробку визначеного варіанта діями, і сам процес діяльності, і її кінцевий результат. Так, наприклад, коли говорять про рішення проблеми, використовують цей термін у трьох значеннях. По-перше, рішення проблеми -- це знайдений, але ще не здійснений варіант дій. По-друге, рішення проблеми -- це і сам процес її дозволу, тобто усунення: деяких перешкод і труднощів, зміна чого-небудь, здійснень яких-небудь дій або операцій. і нарешті, рішення проблеми нерідко розглядають, і як підсумок діяльності. Оцінюючи результати якої-небудь роботи, ми часто говоримо: «От це рішення проблеми», розуміючи під цим не або намір передбачуваний варіант дій, а їхній практичний результат.

Багатозначність поняття «рішення» варто враховувати і при визначенні категорії «управлінське рішення». іноді визначення управлінського рішення обмежують лише вибором можливого варіанта дій. Даний підхід поєднує зміст цієї категорії теорії керування і не відповідає його сутності. Можна вибрати гарний варіант дій, але залишається лише наміром, якщо не здійснити організаційно-практичну діяльність по його виконанню, не виявити наполегливості для його реалізації. іноді розпорядження керівника не виконується. Чи було в цьому випадку управлінське рішення? Очевидно, так, але це невиконане рішення, тобто нездійснений вплив. Один лише намір керівника діяти певним чином не можна розглядати як управлінське рішення. Такий підхід негативно позначається на практиці керування, спонукаючи керівника до видання багатьох наказів і розпоряджень, а не до конкретного керівництва, роботі з людьми.

Категорія «управлінське рішення» має багатоаспектний зміст. У широкому смислі термін «управлінське рішення» можна розуміти як концентроване вираження процесу керування на його заключній стадії, як команду, що підлягає виконанню, яка надходить від керуючої до керованої системі. Управлінське рішення завжди має соціально-економічну природу. Воно пов'язано з діяльністю людини, яка керує іншими людьми і використовує при цьому усі свої здібності, уміння, знання і навички. Можна виділити три пов'язаних між собою аспекти управлінського рішення.

1) По-перше, управлінське рішення -- це вид діяльності, який відбувається у керуючій системі і пов'язаний з підготовкою, вибором і прийняттям визначених варіантів дій. У цьому аспекті управлінське рішення -- це вид роботи в апараті керування, визначений етап процесу керування.

2) По-друге, управлінське рішення --це варіант впливу керуючої системи на керовану, формула впливу. У цьому смислі управлінське рішення є опис передбачуваних дій керуючої системи стосовно керованого.

3) По-третє, управлінське рішення -- це організаційно-практична діяльність керуючої системи в керованій системі. Роблячи акцент на цьому важливому аспекті, управлінське рішення іноді визначають як акт організаційно-практичної діяльності керівника й апарату керування, здійснюваною по заздалегідь розробленому і свідомо вибраному варіанті. Розуміння управлінського рішення тільки в такому трактуванні звужує його повний зміст. Для правильного розуміння управлінського рішення потрібно завжди враховувати всі три його аспекти в єдності і взаємозв'язку.

Управлінське рішення як специфічний вид діяльності людини в процесі керування можна подати у виді послідовності визначених операцій. Це насамперед розробка варіантів дій, вибір варіанта, його прийняття (твердження) і здійснення.

Рішення поєднує всю сукупність зазначених операцій, є сполученням інтелектуальної діяльності в керуючій системі з організаційно-практичною діяльністю в керованій системі. Рішення знаходиться на стику процесу керування процесу виробництва. Воно є найважливішою ланкою відносин керування, що пов'язують фактором керуючої і керованої систем.

Конкретизуючи соціальну сутність управлінського рішення, можна виділити такі його властивості:

1. Управлінське рішення припускає наявність можливих варіантів дій і вибору одного з них відповідно до об'єктивно існуючої обстановки, інтересами і потребами.

2. Вибір і прийняття варіанта дій є результатом свідомої, розумово-психологічної діяльності людині.

3. Необхідність і основний зміст управлінського рішення визначаються метою й орієнтується на її досягнення.

4. Управлінське рішення володіє, активізує, і є організуючою силою.

Основою управлінського рішення є організована свідома діяльність людей.

Соціальна сутність управлінського рішення не заперечує необхідності і корисності використання сучасної електронно-обчислювальної техніки при розробці рішення. Техніка не може замінити людину як суб'єкт керування. Вона лише прискорює роботу, полегшує зусилля, підвищує продуктивність праці. У цьому її важливе значення, як у процесі розвитку виробництва, так і в процесі функціонування й удосконалення системи керування виробництвом.

керування кібернетичний економічний рішення

3. Класифікація управлінських рішень

Класифікація управлінських рішень має важливе теоретичне і практичне значення. Управлінські рішення можна класифікувати за різними критеріями. Вибір критеріїв класифікації визначається потребами теорії і практики керування (рис 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2. Класифікація управлінських рішень

За функціональним змістом рішення можна підрозділити на планові, організаційні, координаційні, стимулюючі і контрольні, можливі рішення, що торкаються одночасно кількох функцій керування. Однак у кожному рішенні, як правило, вдається виділити домінуючу функцію керування.

За сферою дії можна виділити економічні, організаційні, соціальні, технічні рішення. Ця класифікація призначена для розподілу виробничих проблем по підсистемах соціально-економічної системі.

Управлінські рішення можуть розроблятися на різних рівнях ієрархії системи керування і здійснюватися керованою системою в різних масштабах. За цим критерієм можна виділити рішення першого, другого, третього і наступного рівнів ієрархії системи керування.

За організацією розробки управлінські рішення можуть підрозділятися на одноособові, колегіальні і колективні.

Одноособові рішення -- це рішення, розроблювальні і прийняті керівником без узгодження й обговорення їх у колективі або з окремими особамі. Найчастіше це оперативні рішення, які торкаються приватного питання, або рішення,які не торкаються принципових проблем розвитку виробництва. У виняткових обставинах це можуть бути рішення надзвичайної важливості. Характер і зміст одноособових рішень визначаються рівнем централізації керування.

Колегіальні рішення -- це такі рішення, що розробляються спільно групою фахівців і приймаються групою відповідних керівників (колегія, рада і т.д.). Ці рішення звичайно вимагають серйозної підготовки і мають багатоаспектний зміст. Колегіальні рішення не повинні вступати в протиріччя із системою особистої відповідальності керівників різних рангів за їхню реалізацію.

Колективні рішення розробляються і приймаються на загальних зборах всіма учасниками незалежно від займаного службового становища, рангу і характеру роботі. Найчастіше такі рішення приймаються або відкидаються шляхом голосування. Ці рішення, як правило, стосуються принципових питань функціонування і розвитку виробництва або торкаються деяких інтересів всього колективу. Розробка і прийняття колективних рішень є найважливішою формою участі трудящих у керуванні виробництвом. Ця форма розвивається і є одним з головних напрямків удосконалення керування.

Управлінські рішення можна класифікувати і за масштабами проблемі. Є рішення, спрямовані на дозвіл якої-небудь однієї проблеми, що має приватне значення, і рішення, що торкаються комплексу проблем у різних сферах керованої системі. За цим критерієм можна виділити загальні і приватні рішення.

Кожне рішення має визначену організаційну форму. Деякі рішення точно визначають усі завдання, систему контролю, терміни звітності і ін. інші ж рішення вказують лише на напрямок діяльності, не регламентуючи строго їхні конкретні форми і зміст.

За критерієм організаційного статусу можна виділити конкретно-тверді, нормативні, гнучкі й управлінські рішення, які орієнтують.

Нормативні і гнучкі рішення на відміну від конкретно-твердих дають можливість вибору методів виконання передбачених ними завдань, а що орієнтують указують лише загальний напрямок діяльності без установлення конкретних завдань.

Управлінське рішення може бути розраховане на різні терміні. Його дія може бути короткочасною або дуже тривалою. За термінами дії можна виділити рішення прогностичні, планові, оперативні (поточні). Необхідно знайти найкращі тимчасові границі дії, що особливо важливо для нормативних і планових рішень, які передбачають конкретні терміни виконання планових і інших завдань.

В основі будь-якого управлінського рішення є причини, які визначають його необхідність або доцільність. Для різних рішень такі причини різні. Аналізуючи їх, можна виділити такі класифікаційні групи: програмні рішення, рішення по розпорядженнях вищих органів, ініціативні і ситуаційні. Співвідношення цих груп рішень у практиці керування показує характер і стиль управлінської діяльності.

Відсутність ініціативних рішень характеризує казенний підхід керівника до своїх обов'язків; велика кількість ситуаційних рішень свідчить про нестійкість функціонування керованої і керуючої систем, викликаною недоліками керування.

Управлінське рішення припускає визначені методи його розробці. В даний час існує великий арсенал методів розробки управлінських рішень. Усю сукупність їх, у свою чергу, можна класифікувати за різними критеріям. Для наших цілей можна виділити графічні, математичні, статистичні і евристичні методи розробки управлінських рішень. Кожна з цих груп методів припускає визначені умови її використання. Правильний вибір методів розробки управлінських рішень багато в чому визначає їхня якість і ефективність.

Класифікація управлінських рішень характеризує їхні різні сторони і є інструментом аналізу змісту і ролі рішень у процесі керування.

Размещено на Allbest.ru