Соціально-трудові відносини
Визначення середнього атестаційного балу. Робоча сила з позиції економіки трудових ринкових відносин. Трудове поводження, мотивація й оцінка праці. Класифікація нормативних матеріалів з праці і їх удосконалення. Інструкція по статистиці заробітної плати.
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 01.02.2011 |
| Размер файла | 31,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Вступ
Роль праці в розвитку людини й суспільства проявляється в тому, що в процесі праці створюються не тільки матеріальні й духовні цінності, призначені для задоволення потреб людей, але й розвиваються самі працівники, які здобувають нові навички, розкривають свої здатності, поповнюють і збагачують знання. Творчий характер праці знаходить своє вираження в народженні нових ідей, появі прогресивних технологій, більше зроблених і високопродуктивних знарядь праці, нових видів продукції, матеріалів, енергії, які, у свою чергу, ведуть до розвитку потреб.
Таким чином, наслідком трудової діяльності стає, з одного боку, насичення ринку товарами, послугами, культурними цінностями, з іншого боку - прогрес виробництва, поява нових потреб і їхнє наступне задоволення.
Розвиток і вдосконалювання виробництва благотворно позначається на відтворенні населення, підвищенні його матеріального й культурного рівня.
Трудовий процес і пов'язані із цим соціально економічні результати діяльності не обмежуються власною сферою виробництва й послуг. Економіка й соціологія праці починаються із проблеми формування робочої сили й з її пропозиції на ринку праці.
Любою праця - продуктивний, але рівень його продуктивності різний. Щоб домогтися найбільш раціональної величини трудових процесів, праця як такий повинен бути відповідним чином організований, а його оцінка базуватися на певних, обґрунтованих економічних показниках.
В умовах ринкової економіки зростає значення різних факторів, які впливають на ефективність виробництва, тому що в силу конкуренції, що відроджується, результативність діяльності стає вирішальною передумовою існування й розвитку підприємств.
Задача
Проведена атестація керівників, фахівців і службовців за трибальною системою дала змогу визначити, що зі ста атестованих чоловік оцінку "відмінно" одержали 30 чол., "добре" - 50 чол., "задовільно" - 20 чол. Визначте середній атестаційний бал.
Рішення
Визначимо середній атестаційний бал наступним методом:
((30 * 5) + (50 * 4) + (20 * 3)) / 100 = 4,1 балла
Таким чином середній атестаційний бал склав 4,1.
Робоча сила з позиції економіки трудових ринкових відносин
Праця - це доцільна діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і культурних цінностей. Праця є основа й неодмінна умова життєдіяльності людей. Впливаючи на навколишнє природне середовище, змінюючи й пристосовуючи її до своїх потреб, люди не тільки забезпечують своє існування, але й створюють умови для розвитку й прогресу суспільства.
Любою процес праці припускає наявність предмета праці, засобу праці й самої праці як діяльності по доданню предмету праці необхідних людині властивостей.
Предмети праці - це все те, на що спрямовано працю, що перетерплює зміни для придбання корисних властивостей і задоволення тим самим людських потреб.
Засоби праці - це те, за допомогою чого людина впливає на предмети праці. До них ставляться машини, механізми, інструменти, пристосування й інші знаряддя праці, а також будинку й спорудження, що створюють необхідні умови для ефективного використання цих знарядь.
Засобу виробництва - це сукупність засобів праці й предметів праці.
Технологія - це спосіб впливу на предмети праці, порядок використання знарядь праці.
У результаті завершення процесу праці утворяться продукти праці - речовина природи, предмети або інші об'єкти, що володіють необхідними властивостями й пристосовані до людських потреб.
Процес праці - явище складне, багатоаспектне. Основними формами прояву праці є:
- Витрати людської енергії. Це психофізіологічна сторона трудової діяльності, що виражається у витраті енергії мускулів, мозку, нервів, органів почуттів. Витрати енергії людини визначаються ступенем важкості праці й рівнем нервово-психологічної напруженості, вони формують такі стани як стомлення й утома. Від рівня витрат людської енергії залежать працездатність, здоров'я людини і його розвиток.
- Взаємодія працівника із засобами виробництва - предметами й засобами праці. Це організаційно-технологічний аспект трудової діяльності. Він визначається рівнем технічної оснащеності праці, ступенем його механізації й автоматизації, досконалістю технології, організацією робочого місця, кваліфікацією працівника, його досвідом, застосовуваними їм прийомами й методами праці й т.д. Організаційно-технологічні параметри діяльності висувають вимоги до спеціальної підготовки працівників, до їхнього кваліфікаційного рівня.
- Виробнича взаємодія працівників один з одним як по горизонталі (відношення співучасті в єдиному трудовому процесі), так і по вертикалі (відносини між керівником і підлеглим) визначає організаційно-економічну сторону трудової діяльності. Вона залежить від рівня поділу й кооперації праці, від форми організації праці - індивідуальної або колективної, від чисельності працюючих, від організаційно-правової форми підприємства (установи).
Проблеми трудової діяльності служать об'єктом вивчення багатьох наукових дисциплін: фізіології й психології праці, статистики праці, трудового права й т.д.
Вивчення проблеми розвитку суспільства неможливо без вивчення соціальної сутності праці, відносини до нього, оскільки все, що необхідно для життя й розвитку людей, створюється працею. Праця - основа функціонування й розвитку будь-якого людського суспільства, незалежне від усяких суспільних форм умова існування людей, вічна, природна необхідність, без нього не була можлива саме людське життя.
Праця, насамперед процес, що відбувається між людиною й природою, процес, у якому людина своєю власною діяльністю опосередковує, регулює й контролює обмін речовин між собою й природою. Також потрібно враховувати, що людина, впливаючи на природу, використовуючи й змінюючи її з метою створення споживчих вартостей, необхідних для задоволення своїх матеріальних і духовних потреб, не тільки створює матеріальні (їжу, одяг, житло) і духовні блага (мистецтво, літературу, науку), але й змінює свою власну природу. Він розвиває свої здатності й дарування, виробляє в себе необхідні соціальні якості, формує себе як особистість.
Праця - першопричина розвитку людини. Людина зобов'язана праці в поділі функцій між верхніми й нижніми кінцівками, розвитку мови, поступовому перетворенні мозку тварини в розвитий мозок людини, в удосконалюванні органів почуттів. У процесі праці в людини розширювалося коло сприйняттів і подань, його трудові дії поступово стали носити свідомий характер.
Таким чином, поняття "праця" не тільки економічна, але й соціологічна категорія, що має визначальне значення в характеристиці суспільства в цілому й окремих його індивідах.
Виконуючи трудові функції, люди взаємодіють, вступають у відносини один з одним і саме працею є тією первинною категорією, у якій укладене все різноманіття конкретних суспільних явищ і відносин.
Суспільна праця є загальною базою, джерелом всіх соціальних явищ. Він змінює положення різних груп працівників, їхні соціальні якості, у чому й проявляється сутність праці як базового соціального процесу. Найбільше повно соціальна сутність праці розкривається в категоріях "характеру праці" і "змісту праці" (Рис. 1).
Характер праці відбиває в основному його соціальну сутність, по якій праця завжди є суспільним. Однак суспільна праця складається із праці індивідів, а в різних суспільно економічних формаціях зв'язок між індивідуальною й суспільною працею різна, що й визначає характер праці. Він виражає соціально-економічний спосіб з'єднання працівників із засобами праці, тобто процес взаємодії людини із суспільством і залежить від того, на кого людина працює. Характер праці визначається особливостями виробничих відносин, при яких праця відбувається, і виражає ступінь їхньої розвиненості. Він відбиває соціально-економічне положення трудящих у суспільному виробництві, відношення між працею всього суспільств і працею кожного окремого працівника. Але суспільні форми праці обумовлені типом виробничих відносин і в різних суспільних формаціях різні. Для більше повного розуміння соціальної сутності праці необхідно розглянути зміна його характеру при зміні суспільних формацій.
До показників характеру праці ставиться форма власності, відношення працівників до засобів виробництва й своїй праці, розподільні відносини, ступінь соціальних розходжень у процесі праці й ін.
Зміст праці виражає розподіл функцій (виконавських, реєстрації й контролю, спостереження, налагодження й ін.) на робочому місці й визначається сукупністю виконуваних операцій. Воно відбиває виробничо-технічну сторону праці, показує рівень розвитку продуктивних сил, технічних способів з'єднання особистого й речовинного елементів виробництва, тобто розкриває працю насамперед як процес взаємодії людини із природою, засобами праці в процесі трудової діяльності.
При цьому є через сама функціональна взаємодія без обліку тих соціальних відносин, у які люди обов'язково вступають у процесі праці. Зміст праці індивідуально на кожному робочому місці, дуже рухливо й мінливо. Воно характеризується структурою виконуваних функцій, розмаїтістю (монотонністю), співвідношенням виконавських і організаторських елементів, фізичними й нервово-психічними навантаженнями, ступенем інтелектуальної напруги, самостійності діяльності, самоорганізацією праці, наявністю новизни (нестереотипності, творчості) у прийнятих рішеннях щодо виробничого процесу, кваліфікованістю, складністю праці (обсяг знань загальної освіти й професійної підготовки), соціально-економічною оцінкою працівників, що виконують даний вид праці.
Досягнутий рівень суспільного подолу праці породжує повний взаємозв'язок товаровиробників і вимагає всебічного зв'язку між ними. Праця приватного виробника стає суспільним тоді, коли при обміні одержує визнання на ринку.
Стосовно характеру праці його зміст є більше приватним поняттям. Це знаходить обґрунтування навіть у тім, що характер праці (зокрема, поділ між фізичною й розумовою працею) виражає класові розходження, а зміст - лише внутрішньокласову диференціацію.
Зміст праці залежить від того, що людина робить і які знаряддя для цього використаються, які функції виконує і як вони сполучаються при цьому, які зусилля(фізичн або розумові) переважають.
Різний по змісту праця жадає від працівників неоднакового рівня професійних знань, різного ступеня участі в керуванні виробничим процесом, різного рівня загальної культури, відбивається на структурі його потреб. Розходження в змісті праці породжують розходження у кваліфікації працівників, впливають на їхнє відношення до праці, рівень трудової активності. Збагачення змісту праці, поліпшення його умов полегшують праця людини, створюють для нього емоційний і інтелектуальний стимул, збільшують тим самим його виробничу віддачу й задоволеність працею, сприяють розвитку особистості.
Залежно від розходжень у змісті праця класифікується на:
- творчий і репродуктивний (стереотипний),
- фізичний і розумовий,
- простий і складний,
- виконавчий і організаторський (управлінський),
- самоорганізований і регламентований.
Творча праця припускає постійний пошук нових рішень, нових постановок завдань, активне варіювання функцій, самостійність і неповторність руху до шуканого результату.
У репродуктивній праці функції повторюються, залишаються стійкими, майже незмінними, тобто його особливістю є повторюваність (шаблонність) прийомів досягнення результату. Якщо творчість характеризується одержанням чогось якісно нового, ніколи раніше не існуючого, то репродуктивна діяльність зводиться до одержання "стандартного" результату.
Фізична праця характеризується безпосередньою взаємодією людини із засобами праці, прямій включеністю його в технологічний процес, виконавськими функціями в трудовому процесі. Всі ці ознаки взаємозалежні й тільки в єдності дають характеристику фізичної праці як соціального процесу.
Розумова праця включає інформаційні, логічні, узагальнюючі й творчі елементи, характеризується відсутністю прямої взаємодії працівника із засобами виробництва й забезпечує потреби виробництва в знанні, організації й керуванні.
У всіх галузях виробництва, на кожному підприємстві зміст праці втілений у ті або інші професії, що розрізняються функціями й використовуваними при цьому знаряддями праці. Чисто кількісний розподіл фізичних і розумових функцій не може служити вирішальним критерієм для визнання того або іншого виду праці розумовим або фізичним. Усякий процес праці вимагає певних розумових і фізичних зусиль. Розходження в змісті праці засновано на виділенні тієї функції, що для результативності даного виду праці має вирішальне значення.
Простій - це праця працівника, що не має кваліфікації, тобто некваліфікована праця.
Складний - це праця працівника, що має кваліфікацію тобто кваліфікована праця, пов'язаний з додатковими витратами на навчання й виховання кваліфікованого працівника. Кваліфікація - ступінь і вид професійної навченості працівника, наявності в нього знань, умінь і навичок, необхідних для виконання їм певної роботи. Кваліфіковані роботи звичайно визначаються розрядом, до якого даний вид роботи віднесений тарифно-кваліфікаційним довідником.
Визначальним фактором зміни змісту праці, ліквідації його соціально-економічних розходжень є науково-технічний прогрес (НТП), що проявляється на виробництві в результаті його механізації й автоматизації. При цьому змінюється структура трудових дій, функції безпосереднього впливу на предмет праці переходять від робітника до механізмів і машин, збільшуються витрати робочого часу на керування й технічне обслуговування встаткування, підвищується самостійність і відповідальність трудових дій працівників, знижуються витрати м'язової енергії й збільшуються витрати нервової й психічної енергії, підвищується частка складної, кваліфікованої праці, його привабливість і змістовність.
Під змістовністю праці прийнято розуміти насиченість його елементами творчості, розумової діяльності, розмаїтістю виконуваних функцій, самостійністю й великою відповідальністю прийнятих рішень.
Технічні нововведення сучасності створюють реальну основу для рішення великих соціальних проблем - вивільнення людини з безпосередньо виробничого процесу, подолання істотних розходжень між розумовою й фізичною працею. Разом з тим мають місце небажані соціальні явища в сфері праці, пов'язані з тим, що зміни в його змісті нерідко являють собою непередбачений результат науково-технічного прогресу. Метою розробки нової техніки й технології тривалий час був досягнення лише більше високих техніко-економічних показників роботи. Недоліки в керуванні НТП приводили часом до збідніння змісту праці й погіршенню виробничих умов.
У сучасних умовах керування НТП припускає передбачення його соціальних результатів і досягнення планомірно соціальних параметрів, що задають, виробництва. При складанні планів впровадження нової техніки варто одночасно планувати навчання кадрів, здатних її експлуатувати, оскільки робітники, раніше зайняті ручною працею, часто не можуть або не бажають без відповідного навчання трудитися на знову виникаючих робочих місцях. Зростаюча інтелектуалізація праці не завжди одержує з боку робітників позитивну оцінку, тому що впровадження нової техніки, як правило, пов'язане з посиленням нервово-психічної напруги, підвищенням відповідальності, строгою дисципліною.
Таким чином, необхідно не простої відновлення виробництва, а таке, котре давало б поряд з найвищим економічним ефектом і соціальний. Це значить, що реконструкція повинна супроводжуватися не тільки ліквідацією ручних, монотонних, фізичних важких робіт, але й вибором технічних напрямків, при яких поліпшувалися б умови праці, розширювалася сфера кваліфікованої й скорочувалася некваліфікованої, важкої й шкідливої роботи, велася підготовка й перепідготовка кадрів, створювалися робочі місця з інтелектуальними навантаженнями, що дозволяють розкривати творчі можливості людини. У свою чергу, це обумовить інтенсифікацію виробництва за рахунок активізації людського фактора.
У цьому зв'язку особливо актуальними є проблеми атестації робочих місць і їхньої раціоналізації, технічного переоснащення, поліпшення підготовки й перепідготовки робітників, особливо по нових спеціальностях, які виникають у зв'язку з науково-технічним прогресом, впровадженням автоматизації технічних і проектно-конструкторських робіт.
У процесі трудової діяльності люди взаємодіють, образуя соціальні відносини. Найбільш важливими є відносини людини до людини й відносини людини до праці. Вони є одним з визначальних ознак характеру праці. При цьому людина не пасивний носій зазначених відносин. Реалізуючи ці відносини в процесі доцільної діяльності, він не тільки перетворить і привласнює "речовину природи у формі, придатної для його власного життя", але й змінює соціальні відносини, "змінює свою власну природу", свої фізичні й духовні здатності, свої сутнісні сили. Якщо взаємодія людини із засобами виробництва формує в нього професійні здатності й навички, то відношення до праці, відношення друг до друга - певні соціальні якості.
Професійні здатності, навички в сполученні з фізичними можливостями працівників утворять головну рушійну силу виробництва. Однак результат трудової діяльності залежить не тільки від рівня розвитку професійної майстерності й фізичних можливостей , але й у першу чергу від того, як людина ставиться до праці.
Відношення до праці не може бути позитивним, негативним і індиферентним (байдужним, нейтральним). Воно впливає на розвиток продуктивних сил і всю систему виробничих відносин суспільства.
Сутність відносини до праці полягає в реалізації того або іншого трудового потенціалу працівника під впливом усвідомлених потреб і зацікавленості, що сформувався.
Відношення до праці характеризується прагненням (або відсутністю прагнення) людини максимально проявляти свої фізичні й духовні сили, використати свій досвід і знання, здатності досягнення певних кількісних і якісних результатів праці. Воно проявляється в поводженні, мотивації й оцінці праці.
Трудове поводження - зовнішнє, мотивація й оцінка - внутрішній прояв відносини до праці. Трудове поводження працівника характеризується його соціальною активністю.
Соціальна активність - міра соціальної перетворюючої діяльності працівників, заснованої на усвідомленні внутрішньої необхідності дій, мети яких визначаються суспільними потребами. Вона з'являється в соціальній діяльності, і відповідно трьом її формам розрізняються три основних види соціальної активності: трудова, суспільно-політична й пізнавально-творча.
Трудова активність - основний, визначальний вид соціальної активності. Вона виражається в залученні працівника в суспільне виробництво й постійний ріст продуктивності праці, ступеня реалізації їм своїх фізичних і розумових можливостей, знань, умінь, здатностей при виконанні конкретного вила трудової діяльності. Рівень трудової активності характеризується досягнутими результатами у виконанні встановлених виробничих завдань (норм), підвищенні якості продукції, сполученні професій і функцій за власною ініціативою, переході на багатоверстатне обслуговування по галузевих і міжгалузевих нормах, освоєнні других і суміжних професій, поліпшенні використання засобів праці (устаткування, сировини, матеріалів), скороченні строків освоєння нових видів продукції й устаткування, наданні допомоги товаришам по роботі, дотриманні й зміцненні дисципліни праці й ін.
Суспільно-політична активність виражається в розширенні участі в суспільно політичній діяльності, у керуванні справами виробництва. Це участь в обговоренні загальнодержавних постанов, у виборних органах, у роботі громадських організацій, зборів, виконанні суспільних доручень і ін.
Позновально-творча активність проявляється в підвищенні загальноосвітнього й кваліфікаційного рівня, формуванні особистості допитливий, шукаючий, стверджуючий творчий початок у всіх сферах життя суспільства. Це постійний пошук нових постановок завдань, рішень, активне варіювання функцій, оволодівання передовими прийомами й методами праці, внесення в трудовий процес нових, прогресивних, що раніше не використалися елементів, участь у раціоналізаторстві й винахідництві, внесення пропозицій по вдосконалюванню виробництва й праці, практична реалізація яких сприяє підвищенню ефективності діяльності всього колективу.
Соціальна творчість - найбільш зріла форма соціальної активності, вища форма соціальної діяльності, творчий процес, спрямований на перетворення сформованих і створення якісно нових форм соціальних відносин і соціальної дійсності. Воно припускає мобілізацію всіх інтелектуальних, духовних і фізичних сил, дозволяє особистості гранично повно розкрити свої здатності, направити енергію на досягнення інтересів суспільства, колективу.
Зацікавлене й ініціативне, сумлінне й творче відношення до праці здобуває особливе значення в контексті всесвітньої активізації людського фактора, що є вирішальною силою соціального прогресу. У цьому зв'язку важливе сполучення ініціативності з ретельністю, самодіяльності з дисципліною, творчості із традиціями, темпу й обсягу з якістю створюваного продукту, сили внутрішніх спонукань із урахуванням реальних можливостей.
Визначальної у формуванні відносини до праці виступає мотивація. Трудове поводження - результативний процес, похідна мотивації. Мотивація виражається в трудових мотивах і установках, якими керується працівник у своєму трудовому поводженні.
Оцінка праці - внутрішній стан працівника, викликане його трудовою діяльністю, його задоволеністю навколишньою виробничою обстановкою (умовами, оплатою й нормуванням праці, його змістом).
Оцінка трудової діяльності, її результатів залежить від відповідності між мотивами, установками, вимогами, пропонованими працівниками до праці, і властиво трудовою діяльністю, конкретною виробничою обстановкою.
Ціль вивчення відносини до праці - виявлення механізму його формування й керування ім. Найбільш значимими моментами при цьому є вивчення факторів, що формують відношення до праці, і виявлення ступеня його впливу на виробничі показники працівника.
На поводження людини в праці, формування його відносини до праці впливає безліч факторів. Вони стимулюють або стримують збільшення трудових зусиль, використання трудящими своїх знань і досвіду, розумових і фізичних здатностей.
Характеристика відносини до праці повинна даватися як з боку праці (об'єкта), так і з боку працівника (суб'єкта) у вигляді особистої його участі в системі суспільного виробництва, його свідомості, розуміння, оцінки своєї трудової участі (внеску) у суспільне виробництво. Тому всі фактори формування відносини до праці можна розділити на об'єктивні умови й обставини, які утворять незалежні від суб'єкта передумови його діяльності, пов'язані з особливостями виробничого й невиробничого середовища й суб'єктивні, пов'язані з відбиттям зовнішніх умов у свідомості й психіці працівника, з його індивідуальними особливостями.
Об'єктивні характеристики праці, хоча і є зовнішніми стосовно людини, але вони впливають на людину й оцінюються ім. У людини складається певна внутрішня позиція стосовно праці як типу діяльності.
Об'єктивні фактори виступають стимулами, зовнішніми побудниками до трудової діяльності, рівнодіючими стосовно будь-яких видів праці й будь-яких типів особистості; суб'єктивні - мотивами, внутрішніми побудниками конкретної особистості.
Об'єктивні фактори бувають загальні й специфічні.
До загального ставляться соціально-економічні й інші соціальні умови трудової діяльності. Наприклад, характер продуктивних сил, які діють через суспільні відносини й обумовлюють типове для даного суспільного ладу відношення людей до участі в праці. Так, в умовах первісного суспільства праця для людини не був тягарем , сприймалася як нормальна природна форма життєдіяльності людей. Працьовитість віддавна є нормою народної моралі. Працьовитість як діяльність із внутрішніх спонукань особливо проявляється, коли свідомо сполучаються особисті й суспільні інтереси й визначальними стають суспільні мотиви трудової діяльності особистості.
На формування відносини до праці поряд з об'єктивними загальними соціальними факторам, які створюють лише передумови формування певного відношення до праці, впливають об'єктивні специфічні, а також суб'єктивні фактори. Специфічні фактори служать умовами реалізації передумов формування відносини до професії й роботи як конкретному виду праці, створених загальними соціальними факторами.
Специфічні фактори - це обставини й умови конкретної трудової діяльності: зміст праці, його виробничі умови, організація й оплата, соціально-психологічний клімат колективу, система сімейного й шкільного виховання, засобу масової інформації й пропаганди, самостійність діяльності й ступінь участі в керуванні.
Особливе значення має зміст праці, виконуваної роботи. Праця престижний, висококваліфікований, новаторський, з великою часткою творчих елементів створює передумови для відношення до нього як до вищої цінності.
На відношення до праці безпосередньо впливають налагодженість господарського механізму й організація праці. Відношення до праці людей значною мірою залежить від трудового й побутового комфорту. Кожна людина як особистість що почуває, що обговорює, що порівнює хоче, щоб умови його праці й побуту відповідали його поданням, ідеалам, професійній підготовці, фізичним і розумовим можливостям, соціально-психологічним особливостям. І залежно від того, як йому це вдається, розвивається і його трудова активність.
У тому самому колективі, на тих самих ділянках виробництв люди по-різному ставляться до праці: одні трудяться ініціативно, високопродуктивно, з повною віддачею сил і здатностей, інших - допускають втрати робочого часу, не дотримують вимог виробництва, порушують дисципліну праці. Тому великий вплив на формування відносин людини до праці роблять суб'єктивні фактори: попередній досвід, загальна й професійна культура, психологічні, демографічні й соціально - обумовлені особливості людини: його підлога, вік, утворення, стаж роботи, здатності, похилості, ступінь свідомості суспільної значимості діяльності, потреба в ній і особливо ціннісні орієнтації.
Об відношенні до праці в конкретних виробничих умовах можна судити по об'єктивних і суб'єктивних показниках. До об'єктивних, у яких втілюється відношення до праці, ставляться:
- виконання виробничих завдань,
- якість роботи,
- ініціативність,
- самостійність, участь у раціоналізаторстві й винахідництві,
- дисциплінованість.
Слід зазначити, що самі по собі перераховані показники недостатньо відбивають те або інше відношення до праці. Нерідко в сумлінних, свідомих працівників спостерігаються низькі виробничі показники в силу слабкого здоров'я, недостатньої кваліфікації й т.п. Виробничі показники значною мірою залежать від фізичної витривалості, трудового досвіду працівника, його підлоги, віку й обдарованості, тобто від факторів, зв'язаних не з його суб'єктивним відношенням до праці, а виргобничо-кваліфікаційними й психологічними потенціями. Тому для більше повної характеристики відносин до праці варто враховувати ціннісні орієнтації особистості, структуру й ієрархію мотивів трудової діяльності, ступінь задоволеності працівника працею, що становить суб'єктивні показники відносини до праці.
Найбільш важливим із суб'єктивних показників є показник задоволеності працею, що відбиває ступінь відповідності праці тим вимогам, які працівник до них пред'являє. Задоволеність працею формується під впливом реально сформованої виробничої ситуації, установок і мотивів діяльності працівника. Якщо працівник удоволений роботою, то його потреби й інтереси значною мірою реалізовані. Ніж менш змістовна праця й чим більше розвинені потреби й інтереси працівника, тим менше буде його задоволеність працею. По стані об'єктивних і суб'єктивних показників відносини до праці можна судити про те, наскільки праця стала першою життєвою потребою, цінністю для кожного члена колективу, чи служить він засобом самовираження, самоствердження або тільки засобом задоволення його матеріальних потреб.
робочий трудовий сила нормативний
Класифікація нормативних матеріалів з праці і їх удосконалення
Основними документами, що регламентують порядок і організацію розрахунків по оплаті праці, а також на підставі яких аудитор визначає недоліки та складає висновки, є Закон України "Про оплату праці", Кодекс законів про оплату праці України, Порядок визначення середньої заробітної плати, Інструкція із статистики заробітної плати, Закон України "Про відпустки ", Декрет КМУ про прибутковий податок з громадян, Закон України "Про аудиторську діяльність".
До нормативних документів які почали діяти з 01.01.2000 року, відносять Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІУ ; Положення бухгалтерського обліку 16 "Витрати"; Інструкція про застосування нового Плану рахунків. Крім того, відбуваються деякі зміни у нарахуванні та обліку заробітної плати і в теперішній час. З лютого 2001 року набули чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які завлекли за собою втрату працездатності” № 1105 від 23.09.1999р., Закон України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” № 2213 від 11.01.2001р., Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням та похованням” № 2240 від 18.01.2001р.
Згідно Закону Україні " Про оплату праці " від 24.03.95р. № 108/95 ВР розмір заробітної плати залежить від складності і умов виконання роботи, професійно-ділових якостей робітника, результатів його праці і господарської діяльності робітника і підприємства. Згідно цього ж закону, основною заробітною платою є винагорода за виконану роботу згідно встановлених норм праці, вона встановлюється у вигляді тарифної ставки (окладу) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - винагорода за працю поверх встановлених норм, за трудові успіхи і винахідливість і за тяжкі умови праці.
Щодо середньої плати, то вона визначається на підставі Порядку визначення середньої заробітної плати № 100 від 08.02.95р. (зі змінами і доповненнями, які внесені КМУ від 16.05.95р. № 348; від 24.02.97р. № 185). За цим Порядком встановлено періоди, за які нараховується середня заробітна плата, що не враховується до складу середньої заробітної плати. Право на допомогу по тимчасовій непрацездатності, згідно Порядку № 100, мають робітники, на яких розповсюджується державне соціальне страхування. Звільнення робітника від роботи можуть дати тільки лікарі лікувально-профілактичних установ. Підставою для призначення доплати є лікарняний лист. В цьому Порядку вказано умови через які доплата видається, а за якими не видається. Нарахована сума на повинна перевищувати подвійної тарифної ставки чи посадового окладу. Також вказано про порядок виплати допомоги по вагітності та пологах. На теперішній час оплата виплат по тимчасовій втраті працездатності у випадках регламентуються Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням та похованням” № 2240 від 18.01.2001р., а також “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” № 2213 від 11.01.2001р.
Інструкція по статистиці заробітної плати, яка затверджена Наказом Міністерства Статистики України від 11.12.95р. № 323, висвітлює наступні питання : склад заробітної плати, що надходить до фонду основної заробітної плати, що надходить до фонду додаткової заробітної плати, які суми включаються до інших заохочувальних та компенсаційних виплат; середня заробітна плата робітників, доходи робітників (дивіденди, відсотки).
Робітникам і службовцям в ході їх робітничої діяльності надаються відпустки. Момент з якого виникає право на відпустку, умови через яки надаються відпустки , послідовність надання відпустки , як відбувається процес нарахування пов'язаний з оплатою відпустки і за рахунок чого ,- всі ці моменти обумовлені в Законі України " Про відпустки " від 15.11.96р. № 504/96-ВР з деякими змінами та доповненнями. Згідно з цим Законом, відпустки поділяються на щорічні (основні та додаткові ), творчі, соціальні.
Тест
Оптимальний обсяг виробництва людського капіталу протягом життєвого циклу:
а) зменшується;
б) збільшується;
в) не змінюється;
д) може і зменшуватися, і збільшуватися,.
Відповідь
Вірна відповідь а) зменшується.
Висновки
Трудова поведінка - це виконавча сторона трудової діяльності, зовнішній її прояв. Однак за зовні ідентичними трудовими вчинками може бути схована різна по своїй внутрішній спрямованості трудова діяльність. Так, постійне вдосконалювання трудових прийомів і методів в одного працівника може обумовлюватися прагненням збільшити свій заробіток, в іншого - одержанням визнання своїх товаришів, колективу й т.д. Для виявлення шляхів підвищення ефективності трудової діяльності необхідне вивчення не тільки її зовнішнього прояву, а й внутрішньої сутності, характеру її внутрішніх спонукальних сил.
Головною спонукальною силою людини, групи, суспільства є потреба, під якою розуміється об'єктивно обумовлений запит особистості в необхідні для існування благах і діяльності по їхньому придбанню. Не маючи їжі, одягу, житла, духовних благ люди не можуть існувати. А щоб все це мати, вони повинні робити, трудитися. Отже, люди трудяться тому, що їм необхідно задовольнити потреби. Потреби активізують людини. Якщо немає потреби, не може бути й активності.
Однак спонукальною силою володіють усвідомлені потреби. Потреби, усвідомлюючись людьми, відбивають у їхній психіці невідповідність зовнішніх умов їхнім внутрішнім вимогам і визначають їхня діяльність по усуненню такої невідповідності.
Потреби й інтереси характеризують внутрішню обумовленість трудового поводження. Слід зазначити, що люди включаються в трудову діяльність не тільки із внутрішньої потреби, але й під зовнішнім впливом. Зовні трудове поводження обумовлюється трудовий ситуацією-комплексом умов, у яких протікає трудовий процес.
Список використаної літератури
1. Бланк И.А. Управление торговим предприятием. - М.: Ассоциация авторов и изделий ТАНДЕМ; ЗКМОС 1998. -416 с.
2. Генкин Б.М. Экономика и социология труда: Учебник для вузов. - М.: Издательская группа НОРМА - ИНФРА. М, 1999. - 384 с.
3. Генкин Б.М. Основы управлення персоналом: Учебник. - М.: Высшая школа, 1996. - 383 с.
4. Генкин Б.М. Эффективность труда и качество жизни: Учебное пособие. -СПб.: СПбГИЗА, 1997.-112 с.
5. Колосницина М.Г. Экономика труда: Учеб. пособие. -- М.: ИЧП Изд. "Магистр", 1998.-240 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Загальна характеристика і предмет економіки праці. Економічні, адміністративні та соціально-психологічні методи управління. Виникнення школи "наукового управління" або "наукової організації праці", закордонна теорія та практика в галузі трудових відносин.
реферат [33,6 K], добавлен 03.09.2009Сутність та функції заробітної плати, характеристика її форм та систем. Формування заробітної плати на ринку праці. Методи та види мотивації праці, формування її механізму. Характеристика наукових теорій заробітної плати (А. Сміт, К. Маркс, Сей, Петті).
курсовая работа [866,9 K], добавлен 30.10.2015Облік особового складу працівників, праці та заробітної плати. Види трудового договору, та способи його оформлення. Кадрова документація, яка регламентує трудові відносини: накази про прийом на роботу, надання відпустки, про припинення трудового договору.
контрольная работа [20,2 K], добавлен 04.12.2010Процес мотивації праці та схема організації заробітної плати в туристичній організації. Пропозиції для покращення системи мотивації. Основні форми мотивації працівників підприємницьких структур. Матеріальні та нематеріальні методи мотивації персоналу.
статья [123,3 K], добавлен 31.08.2017Сутність соціально-правових відносин, історія їх становлення та стан на сучасному етапі економічного розвитку. Проблеми соціально-трудової сфери України та можливі шляхи їх вирішення. Світові моделі відносин соціального партнерства в сфері праці.
реферат [22,7 K], добавлен 10.08.2009Суб’єкти соціально-трудових відносин. Види соціального страхування. Обов'язки держави як суб'єкта соціально-трудових відносин, а також організації та профспілок. Проблеми розбудови національної моделі соціально-трудових відносин та шляхи їх вирішення.
реферат [20,9 K], добавлен 15.08.2009Формування функцій менеджменту підприємства ПраТ "Вінницький олійножировий комбінат". Розробка механізму прийняття управлінських рішень в організації. Розробка пропозицій щодо удосконалення керівництва. Мотивація праці як складова ринкових відносин.
курсовая работа [162,6 K], добавлен 06.06.2019Поняття трудового права України як галузі права. Місце трудового права в системі права України. Система трудового права України в сучасних умовах. Загальні положення трудових відносин. Індивідуальні та колективні трудові відносини.
курсовая работа [31,5 K], добавлен 06.08.2007Принципи та вимоги до формування системи мотивації праці на підприємстві. Складові системи мотивації праці персоналу на вітчизняних підприємствах. Аналіз ролі заробітної плати як елемента системи мотивації праці. Організація охорони праці на підприємстві.
дипломная работа [272,3 K], добавлен 27.06.2014Аналіз операцій з оплати праці. Заробітна плата: сутність та принципи формування. Формування заробітної плати в умовах ринку. Аналіз ефективності використання трудових ресурсів підприємства. Стратегічне управління трудовими ресурсами.
курсовая работа [90,2 K], добавлен 03.01.2007
