Радикальні перетворення суспільства супроводжуються складними процесами конструювання демократичного політико-правового механізму керування соціальними явищами. У державному житті зі значним протиборством затверджується поділ влади: законодавчої, виконавчої й судової. Соціально-трудова сфера наповнюється різними формами безпосередньої взаємодії підприємств, громадських організацій і рухів з державою і його структурами. У соціально-економічному просторі за участю держави формується неординарна система соціального партнерства. Виниклі у світовій історії ідеї пріоритету права, солідаризму, договірного регулювання стають актуальними в практичній політиці України.

Курс на створення ринкової основи економіки з різноманіттям форм економічної діяльності приводить до висновку про необхідність розвитку принципів соціальної держави, одним з факторів досягнення яких є становлення сучасних соціально-трудових відносин і системи соціального партнерства між людиною й державою, працівником і роботодавцем, виробником і споживачем.

Особливість сучасного етапу розвитку соціально-трудових відносин у країні складається в їхньому перехідному характері: не зложилися до кінця суб'єкти відносин, не оформилися інтереси цих суб'єктів, немає єдиної правової бази й інститутів реалізації соціального партнерства.

Підприємство працює у тризмінному режимі. За червень працівник у 1-у зміну відпрацював 8 500 людино-днів, у 2-ю - 5 500 і в 3-ю - 2 000 людино-днів, кількість робочих днів за режимом роботи підприємства - 20, кількість робочих місць - 500.

Соціальне партнерство - порівняно молодо. Як ефективні кошти регулювання відносин між більшими групами людей і верствами населення на Заході використається лише в останні десятиліття.

Під моніторингом розуміють систему спостереження, оцінки й прогнозу економічної й соціальної обстановки, що складається на території.

Головна мета функціонування системи моніторингу складається в забезпеченні органів керування повною, своєчасною й достовірною інформацією про процеси, що протікають у різних сферах економіки, про складну соціальну ситуацію.

Основними завданнями є:

- організація спостереження. Одержання достовірної й об'єктивної інформації про протікання на території соціально-економічних процесів;

- оцінка й системний аналіз одержуваної інформації, виявлення причин, що викликають той або інший характер протікання економічних процесів;

- забезпечення у встановленому порядку органів керування, підприємств, установ і організацій незалежно від їхньої підпорядкованості й форм власності, громадян інформацією, отриманої при здійсненні соціально-економічного моніторингу;

- розробка прогнозів розвитку соціально-економічної ситуації;

- підготовка рекомендацій, спрямованих на подолання негативних і підтримку позитивних тенденцій, доведення їх до відомості відповідних органів керування й влади.

Основні принципи організації моніторингу:

- цілеспрямованість - вся система раціонального моніторингу повинна бути орієнтована на рішення конкретних управлінських завдань;

- системний підхід - розгляд регіону як підсистеми більшої суспільної системи дослідження зв'язків його з іншими територіальними ланками;

- комплексність - моніторинг окремих сфер і напрямків розвитку регіону повинен здійснюватися у взаємозв'язку один з одним; необхідно здійснювати послідовне рішення всієї сукупності завдань моніторингу по кожному з його напрямків;

- безперервність у спостереженні за об'єктом;

- періодичність зняття інформації про зміни, що відбуваються;

- порівнянність застосовуваних показників моніторингу в часі й інші.

Інформаційний фонд соціально-економічного моніторингу повинен являти собою систематизовані багаторічні дані про економічну й соціальну обстановку, що складається в районі в розрізі, наприклад, основних напрямків моніторингу, нормативно-довідкові матеріали, зведені в статистичні регістри й бази даних. Інформаційною основою регіонального соціально-економічного моніторингу можуть служити бази даних державних органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, установ, організацій; спеціалізовані бази дані спостереження за станом здоров'я й фізичного розвитку населення, за забезпеченням санітарно-епідемологічного благополуччя й середовища перебування людини, і т.п., дані державної статистичної звітності, матеріали обстежень, програм, проектів і т.п.

Моніторинг якості життя населення містить у собі: моніторинг здоров'я. Індикаторами стану здоров'я населення є середня тривалість життя; смертність, у тому числі дитяче й материнська; число немовлят, що бідують у реабілітації.

Моніторинг здоров'я населення повинен здійснюватися разом з екологічним моніторингом, моніторингом рівня медичного обслуговування, нормальних умов житла, харчування, відпочинку.

Основні напрямки екологічного моніторингу пов'язані з оцінкою стану поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, ґрунтового покриву, впливу шумового й радіаційного фонів на навколишнє середовище.

Моніторинг рівня медичного обслуговування населення припускає оцінку його забезпеченості амбулаторно-поліклінічними установами й стаціонарною мережею, відповідності чисельності медперсоналу прийнятим нормам, наявність і доступність ліків, медикаментів.

Моніторинг рівня забезпеченості житлом припускає крім оцінки забезпеченості, оцінку рівня благоустрою житла, характеру заселення, відповідності сучасним планувальним і гігієнічним вимогам.

Основним показником якості харчування населення є забезпечення їм необхідної кількості кілокалорій і грамів білка. У рамках моніторингу необхідно провести оцінку споживання населенням основних продуктів харчування по наступних групах: м'ясо й м'ясопродукти в перерахуванні на м'ясо, цукор, масло рослинне, картопля, овочі й баштанні, хлібні продукти. Також необхідно оцінити насиченість місцевого ринку продуктами харчування по обсязі й асортиментам, якість реалізованих товарів, доступність (просторових і фінансову) продуктів харчування.

При моніторингу сфери рекреації й дозвілля оцінюють рівень фізкультурного руху, рівень і тенденції розвитку міських зон масового відпочинку, умови для проведення заходів рекреаційного характеру й доступність цих заходів. Серед основних індикаторів, що характеризують рівень фізкультурної роботи й можливості рекреаційної сфери в місті, можна вказати число колективів фізкультурників, обсяг реалізації платних послуг населенню, стан матеріально-технічної бази об'єктів фізкультури й спорту, вимір потужності (місткості) об'єктів оздоровчого відпочинку.

Моніторинг рівня життя. Використаються наступні індикатори: визначення індексу життя (індексу споживчих цін) - зміна вартості фіксованого набору споживчих товарів і послуг у поточному періоді і його вартість у базовому періоді. Оцінка доходів населення припускає розгляд реальних загальних доходів населення, реальних розташовуваних доходів, особистих доходів, середніх доходів і середньої зарплати.

Реальні загальні доходи населення є особисті доходи з додаванням вартості безкоштовних або надаваних на пільговій основі послуг з виправленням на зміну споживчих цін.

Реальні розташовувані доходи населення визначаються як особисті доходи з виправленням на зміну споживчих цін.

Особисті доходи населення - всі види грошових і натуральних доходів, отриманих трудящими у вигляді винагороди за роботу з наймання, від індивідуальної трудової діяльності, грошові надходження із суспільних фондів споживання. Особисті розташовувані доходи визначаються як особисті доходи за винятком податків, обов'язкових платежів і добровільних внесків населення в громадські організації.

Грошові доходи населення включають всі надходження фінансових коштів населенню від підприємств, безготівкові перерахування й суми, утримувані на сплату податків, вартість продуктів і послуг, надаваних населенню в рахунок належних йому грошових доходів.

Середній доход і середня заробітна плата працівників нараховується виходячи із суми коштів, спрямованих на споживання розраховуючи на один зайнятого.

Найважливішим показником рівня життя населення є купівельна спроможність середньої заробітної плати, споживчі витрати населення, обсяг грошових заощаджень населення, величина накопиченого майна.

Купівельна спроможність середньої заробітної плати визначається через кількість товарів і послуг, які споживач зможе придбати на середню заробітну плату.

При моніторингу рівня життя населення необхідно також оцінити стан і рівень зношеності об'єктів ЖКГ, забезпеченість населення послугами побутового характеру, наявність і доступність цих послуг, які споживач зможе придбати на середню заробітну плату

У період переходу до ринкової економіки особливого значення набуває оцінка рівня життя соціально незахищених верств населення. Тому моніторинг рівня життя населення повинен містити в собі оцінку показника реальної купівельної спроможності середньої пенсії (допомог, стипендій).

Моніторинг способу життя городян. Він безпосередньо пов'язаний з оцінкою рівня зайнятості населення, забезпечення громадського порядку й особистої безпеки підтримці сприятливого соціально-психологічного клімату в суспільстві. зміна робочий соціальний моніторинг

Моніторинг рівня зайнятості населення містить у собі крім визначення кількісних і якісних показників ринку праці, визначення структури зайнятості по галузях економіки, виявлення динаміки структури галузей.

Моніторинг забезпечення громадського порядку припускає визначення рівня злочинності, числа зроблених злочинів, числа осіб, що зробила злочини.

Моніторинг соціального самопочуття населення проводиться з метою виявлення відносини населення до рівня свого матеріального благополуччя, стану здоров'я , ступеня особистої безпеки, ходу економічних реформ готовності й здатності активно адаптуватися до нових умов життєдіяльності, політичним волям і т.д. Оцінка цих показників провадиться на основі відповідей городян на питання соціологічних досліджень.

Соціальна напруженість у суспільстві є однієї з найважливіших складового моніторингу способи життя населення. Індикаторами соціальної напруженості є: почуття, настрою із приводу діючих способів задоволення потреб, розподілу благ, почуття, настрою із приводу діяльності інститутів, відповідальних за забезпечення способів реалізації потреб і інтересів, готовність соціальних груп захищати й відстоювати свої основні потреби й інтереси. Вихід України на зовнішній ринок, розвиток інтеграційних процесів у Західній Європі й у світі взагалі, жадають від України прийняття загальносвітових оцінок рівня життя населення, зокрема, стандарту купівельної спроможності - одиниці паритету купівельної спроможності, що дозволяє збалансувати розходження в рівні цін.

Моніторинг соціально-економічного потенціалу регіону дозволяє оцінити можливості, резерви, території при залученні всього комплексу різного роду ресурсів, наявних у регіоні. Виділяють базовий ресурсний потенціал регіону й блок потенціалів, що забезпечують, соціально-економічного розвитку регіону.

Блок ресурсних потенціалів містить у собі

- природно-ресурсний потенціал - визначається кількістю і якістю запасів ресурсів, умовами видобутку й транспортування

- економіко-географічний потенціал - визначається довжиною шляхів сполучення, їхньою пропускною здатністю, близькістю території до сировинних, продовольчих і ресурсних баз, можливостями відпочинку й організації різних видів туризму вільними площами й ін.

- демографічний потенціал - визначається загальною чисельністю населення, його порожнім-віковим складом, динамікою росту (убули) населення, міграційними процесами.

Блок потенціалів, що забезпечують, поєднує локальні потенціали, які покликані сприяти реалізації базових ресурсних потенціалів і містить у собі наступні потенціали:

- трудовий потенціал - обумовлений освітнім, кваліфікаційним, професійним складом робочих кадрів, зайнятістю в розрізі галузей і сфер господарства;

- виробничий потенціал - обумовлений структурою й обсягом виробництва, величиною й ефективністю використання фондів4

- науково-інноваційний потенціал - обумовлений величиною і якістю фундаментального й прикладного наукового заділу;

- соціально-інфраструктурний потенціал, характеризуемый резервами розширення номенклатури і якості виконуваних послуг. Підвищення їхньої доступності;

- бюджетний потенціал - обумовлений величиною місцевих податків і зборів, відрахуваннями від податків, надходжень від приватизації державної власності, здачі муніципального майна в оренду й інших.

- інвестиційний потенціал - обумовлений кількістю притягнутих коштів вітчизняних і закордонних інвесторів.

Окремо виділяють потенціал перетворення. Індикаторами цього потенціалу можуть бути повнота й глибина розробки проекту тих або інших змін, готовність регіону (соціально-психологічна, правова організаційна, технічна, інформаційна, науково-методична й т.п.) до практичної реалізації намічуваних трансформацій.

Організація регіонального (міського) моніторингу входить до складу функціональних підсистем системи місцевого самоврядування поряд з організацією маркетингової діяльності, ефективного підприємництва, фінансової діяльності, програмної діяльності й контролем за виконанням рішень.

Під соціально-економічним моніторингом у місті розуміється оцінка, прогноз, система спостереження й аналізу економічної й соціальної обстановки, що складається на території, а також постановка рекомендацій із прийняття раціональних управлінських рішень.

Завдання соціально-економічного моніторингу зводяться до:

- спостереженню за ходом соціально-економічних процесів, що відбуваються в місті;

- оцінці цих процесів;

- аналізу причин, що викликають той або інший соціально-економічний стан;

- прогнозу розвитку соціально-економічної ситуації;

- розробці рекомендацій, спрямованих на усунення негативних наслідків і розвиток позитивних тенденцій.

Основними напрямками соціально-економічного моніторингу є:

- моніторинг якості життя населення,

- внеску міста в рішення обласних, міжрегіональних, федеральних проблем,

- моніторинг ходу соціально-економічних змін у місті,

- величини соціально-економічного потенціалу міста й ефективності його використання.

Виділення цих напрямків моніторингу обумовлено цілями розвитку будь-якого міста, досягненням необхідної якості життя населення й забезпечення необхідного внеску в рішення обласних, міжтериторіальних і федеральних проблем.

Моніторинг якості життя населення припускає розгляд рівня й способу життя населення, стану суспільного здоров'я. Моніторинг рівня життя населення припускає оцінку доходів, споживання й витрат населення, грошових заощаджень, накопиченого майна, забезпеченості населення об'єктами освіти, культури, мистецтва, стану рівня життя соціально-незахищених верств населення, а також порівняння існуючого рівня із прийнятим стандартом життя.

Моніторинг здоров'я здійснюється за допомогою оцінки рівня медичного обслуговування, якості харчування, житлових умов, а також доступністю занять фізичною культурою, рекреаційних послуг і повноцінного дозвілля.

Моніторинг способу життя включає оцінку зайнятості населення, стану правопорядку й безпеки громадян, оцінку соціального самопочуття населення.

Тест

Існування двосторонньої монополії передбачає, що:

а) рівень зайнятості буде меншим, ніж у ситуації, коли ринкову силу має лише одна зі сторін;

б) рівень заробітної платні буде вищим, ніж припущено профспілками, але нижчим, ніж запропонував монополіст;

в) рівень заробітної платні залежатиме від співвідношення сил фірми і профспілки при переговорах;

г) втрати ефективності, ймовірно, будуть більшими, ніж якби тільки одна зі сторін мала ринкову силу.