Поняття ризик-менеджменту

Размещено на http://www.allbest.ru/

17

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

на тему:

«Поняття ризик-менеджменту»

Вступ

У зв'язку з розвитком ринкових відносин підприємницьку діяльність у нашій країні доводиться здійснювати в умовах наростаючої невизначеності ситуації й мінливості економічного середовища. Виходить, виникає неясність і непевність в одержанні очікуваного кінцевого результату, а отже, зростає ризик, тобто небезпека невдачі, непередбачених втрат. Особливо це властиво початковим стадіям освоєння підприємництва.

Подібна обстановка трохи незвичайна й незвична для нашого господарника або просто громадянина, якому треба буде пройти тернистий шлях, перш ніж він перетвориться в справжнього підприємця.

В умовах командно-адміністративної економіки всі ми звикли до того, що економічна обстановка формується «зверху» у приказному порядку у вигляді набору правил і норм. Плани, програми, постанови, інструкції, державні ціни, фонди, ліміти, тарифи формували ту економічну систему координат і господарське середовище, у якій змушені були діяти підприємства і люди.

Звичайно, тверда система централізованих установок і приписань сковувала ініціативу, придушувала інтерес і творчий початок. Але вона вносила явну або принаймні гадану чіткість, забезпечувала нав'язаний «порядок».

Хоча й не з повною впевненістю, але можна було передбачати обсяги виробництва, поставок, продажів, ціни й відповідно прибуток, доходи. Словом, діяти в заданих умовах.

В ринковій економіці, до якої прагне Україна, все проходить зовсім інакше. Підприємець сам встановлює ціни, тарифи, строки та умови поставки товарів. Тобто діє на свій страх і ризик.

При такому підході в ринковій економіці можна взагалі виявитися поза справою й без справи. Треба не уникати неминучого ризику, а вміти відчувати ризик, оцінювати його ступінь і не переходити за припустимі межі.

Із сказаного випливає перше правило поведінки підприємця: не уникати ризику, а передбачати його, прагнучи знизити до можливо більше низького рівня.

На жаль, у нашій економічній науці й практиці господарювання, по суті, відсутні загальновизнані теоретичні положення про господарський ризик. Украй слабко розроблені методи оцінки ризику стосовно до тих або інших виробничих ситуацій і видам діяльності, відсутні розповсюджені практичні рекомендації про шляхи й способи зменшення й запобігання ризику.

Але цьому всьому може зарадити ризик-менеджмент, тобто наука і мистецтво управління небажаними наслідками, які сьогодні чекають на підприємства з різних сторін.

З історії про ризик як науку

У наш час не викликає сумніву те, що ризик супроводжує функціонування будь-якого підприємства і є невід'ємною ознакою економічного процесу. Його поява та існування - це об'єктивне економічне явище, в основі якого лежить невизначеність ситуації, умов господарювання, скінченність (обмеженість) матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних та інших ресурсів, що викликає на практиці їх дефіцит і сприяє появі ризику як елемента господарського процесу. Таким чином, діяльність підприємства та ризик завжди взаємопов'язані.

Накопичення наукових знань про стохастичний характер технічних і суспільних процесів, розвиток спеціальних розділів математики і логіки, необхідність створення юридичних норм і правил, що регулюють практику страхування, біржових угод і т. п., привели до того, що в другій половині ХІХ - на початку ХХ століття ризик потрапляє в поле зору представників різноманітних природничих, суспільних та економічних наук.

Наукові уявлення про ризик складалися поетапно. Це явище почали вивчати статисти, економісти, юристи, математики. Потім с формувалися наукові теорії: ігор, ймовірностей, дослідження операцій, катастроф, соціальної психології, ризику.

Поняття ризику з'явилося у військових, економічних, демографічних, медичних, біологічних, правових та інших дисциплінах. Приблизно з 60-х років ХХ століття ризик став предметом міждисциплінарних досліджень. Виникла нова галузь знань - ризикологія.

У вищих навчальних закладах багатьох країн з'явилася нова дисципліна під назвою «Менеджмент ризику».

Загальновизнаним першовідкривачем проблеми ризику в рамках сучасної економічної теорії є американський економіст Франк Найт.

У країнах з розвинутою ринковою економікою існує багато довідників та солідних економічних досліджень стосовно ризику в бізнесі. В США, наприклад, у всіх спеціалізованих часописах типу «Форчун» чи «Бізнес уїк» є спеціальні рубрики, присвячені проблемам ризику в інвестиціях, кредитуванні тощо. Практично всі великі фінансові фірми (наприклад, «Меріл Лінч») безкоштовно випускають методичні поради з різних питань комерційного та інших видів ризику.

Основні терміни та поняття ризик-менеджменту. Класифікація ризиків

ризик менеджмент стратегія

Під ризиком розуміється можлива небезпека втрат, що випливає зі специфіки тих або інших явищ природи й видів діяльності людського суспільства.

Ризик - історична й економічна категорія. Як історична категорія, ризик являє собою усвідомлену людиною можливу небезпеку. Вона свідчить про те, що ризик історично зв'язаний з усім ходом суспільного розвитку.

У міру розвитку цивілізації, з'являються товарно-грошові відносини, і ризик стає економічною категорією.

Як економічна категорія ризик являє собою подію, що може відбутися або не відбутися. У випадку здійснення такої події, можливі три економічних результати: негативний, нульовий і позитивний.

Ризиком можна управляти й вживати заходів до зниження ступеня ризику.

Під господарським (підприємницьким) розуміють ризик, що виникає при будь-яких видах діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їхньою реалізацією, товарно-грошовими, і фінансовими операціями, комерцією, здійсненням соціально-економічних і науково-технічних проектів.

У підсумку підприємницький ризик характеризується як небезпека потенційно можливої, імовірної втрати ресурсів або недоодержання доходів у порівнянні з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів у даному виді підприємницької діяльності.

Інакше кажучи, ризик є погроза того, що підприємець понесе втрати у вигляді додаткових видатків понад передбачений прогнозом, програмою його дій, або одержить доходи нижче тих, на які він розраховував.

Класифікація ризиків

Під класифікацією ризику розуміють розподіл ризику на групи по певних ознаках для досягнення поставлених цілей.

Класифікаційна система ризиків включає групу, категорії, види, підвиди й різновиди ризиків. Залежно від можливого результату, ризики ділять на дві більші групи - чисті й спекулятивні.

Чисті ризики означають можливість одержання негативного або нульового результату.

Спекулятивні ризики виражаються в можливості одержання як позитивного, так і негативного результату.

Залежно від основної причини виникнення ризиків (базисний або природний ризик), вони діляться на наступні категорії: природні, екологічні, політичні, транспортні, комерційні.

До природних відносяться ризики, пов'язані із проявом стихійних лих природи.

Екологічні ризики - це ризики, пов'язані із забрудненням навколишнього середовища.

Політичні ризики пов'язані з політичною ситуацією в країні й діяльністю держави.

Транспортні ризики пов'язані з перевезеннями вантажів різними видами транспорту.

Комерційні ризики являють собою небезпеку втрат у процесі фінансово-господарської діяльності.

По структурній ознаці комерційні ризики діляться на майнові, виробничі, торговельні й фінансові.

Майнові ризики пов'язані з імовірністю втрат майна підприємця через крадіжку, диверсії, недбалості, перенапруги технічної й технологічної систем.

Виробничі ризики пов'язані зі збитком і зупинки виробництва внаслідок впливу різних факторів.

Торговельні ризики пов'язані зі збитком через затримку платежу в період транспортування товару, не поставки товару.

Фінансові ризики підрозділяються на два види - ризики, пов'язані з купівельною спроможністю грошей, і пов'язані із вкладенням капіталу (інвестиційні).

До ризиків, пов'язаним з купівельною спроможністю грошей, відносяться наступні різновиди ризиків: інфляційні й дефляційні, валютні та ризики ліквідності.

Інфляційний ризик - це ризик того, що при росту інфляції одержувані грошові доходи знецінюються з погляду реальної купівельної спроможності швидше, ніж ростуть.

Дефляційний - це ризик того, що при росту дефляції відбувається падіння рівня цін, погіршення економічних умов підприємництва й зниження доходів.

Валютні ризики - являють собою небезпеку валютних втрат, пов'язаних зі зміною курсу однієї іноземної валюти стосовно іншої.

Ризики ліквідності - пов'язані з можливістю втрат при реалізації цінних паперів або інших товарів через зміну оцінки їхньої якості й споживчої вартості.

Інвестиційні містять у собі наступні підвиди ризиків - ризики упущеної вигоди, зниження прибутковості, прямих фінансових втрат.

Ризик упущеної вигоди - це ризик настання непрямого (побічного) фінансового збитку (неодержаний прибуток) у результаті нездійснення якого-небудь заходу (страхування, інвестування).

Ризик зниження прибутковості - може виникнути в результаті зменшення розміру відсотків і дивідендів по портфельних інвестиціях, по внесках і кредитам.

Ризик зниження прибутковості включає наступні різновиди: процентні й кредитні ризики.

До процентних ризиків відноситься небезпека втрат комерційними банками, кредитними установами, селінговими (продаж) компаніями в результаті перевищення процентних ставок, виплачуваних ними по притягнутим коштам, над ставками по наданих кредитах. До процентних ризиків відносяться також ризики втрат, які можуть понести інвестори у зв'язку зі зміною дивідендів по акціях, процентних ставок на ринку по облігаціях, сертифікатам і іншим цінним паперам.

Кредитний ризик - це небезпека несплати позичальником основного боргу й відсотків, що належать кредиторові.

Кредитний ризик може бути також різновидом ризиків прямих фінансових втрат, що включають наступні різновиди: біржовий, ризик банкрутства й селективний ризик.

Біржові ризики являють собою небезпеку втрат від біржових угод.

Селективні ризики (вибір, відбір) - це ризик неправильного вибору видів вкладення капіталу, виду цінних паперів для інвестування в порівнянні з іншими видами цінних паперів при формуванні інвестиційного портфеля.

Ризик банкрутства - це небезпека в результаті неправильного вибору вкладення капіталу, повної втрати підприємцем власного капіталу й нездатності його розраховуватися по взятим на себе зобов'язанням.

Сутність і зміст ризик - менеджменту

Ризик - це фінансова категорія. Тому на величину ризику можна впливати через фінансовий механізм за допомогою прийомів фінансового менеджменту й особою стратегії.

У сукупності стратегія й прийоми утворять своєрідний механізм управління ризиком, тобто ризик-менеджмент.

Таким чином, ризик-менеджмент являє собою частину фінансового менеджменту і є системою управління ризиком і фінансовими відносинами, що виникають у процесі цього управління.

Ризик-менеджмент включає стратегію й тактику управління. Під стратегією управління розуміються напрямки й спосіб використання коштів для досягнення поставленої мети.

Тактика - це конкретні методи та прийоми для досягнення поставленої мети в конкретних умовах.

Ризик-менеджмент як система управління складається з двох підсистем: керованої підсистеми (об'єкта управління) і керуючої підсистеми (суб'єкта управління).

Об'єктом управління в ризик-менеджменті є ризик, ризикові вкладення капіталу і економічні відносини між господарюючими суб'єктами в процесі реалізації ризику.

Суб'єкт управління - це спеціальна група людей (фінансовий менеджер, фахівець зі страхування), що здійснюють функціонування об'єкта управління. При цьому важлива роль належить інформації; той хто володіє інформацією - володіє ризиком.

Етап визначення мети являє собою формулювання мети, керуючись якою визначають ступінь прийнятності ризику.

Для людини ця мета може включати турботу про своє здоров'я, підтримку певного матеріального рівня сім'ї, побудову кар'єри і т. п.

Етап розпізнавання ризику виражається в усвідомленні можливих ризикових ситуацій підприємцем чи індивідом.

Етап оцінки ризику полягає у визначенні ступеня його серйозності й небезпеки.

Розрізняють два типи оцінок ризику - якісну і кількісну.

На етапі вибору методів управління ризиком самі методи поділяються на дві категорії - контроль за ризиком і фінансування ризику.

Рішення про те, який з методів управління ризиком вибрати, приймає особа, відповідальна за прийняття рішень. Іноді виявляється, що найкращим рішенням може бути поєднання відразу кількох методів.

Етап застосування обраного методу (або методів) - рішення про те, який х методів управління ризиками слід застосовувати. Часто виявляється, що дієвою є сукупність різних методів.

Етап оцінки результатів - це підбиття підсумків за певний період діяльності в умовах ризику.

Розрізняють два типи функцій ризик-менеджменту: функції об'єкта управління й суб'єкта управління.

До функцій об'єкта управління відноситься: організація вирішення ризику, ризикових вкладень капіталу, роботи зі зниження величини ризику, процесу страхування ризиків, економічних відносин і зв'язків між суб'єктами господарського процесу.

До функцій суб'єкта управління відноситься: прогнозування, організація, регулювання, координація, стимулювання й контроль.

Прогнозування в ризик-менеджменті являє собою розробку на перспективу змін фінансового стану об'єкта.

Організація - це об'єднання людей, що спільно реалізують програму ризикового вкладення капіталу на основі певних правил.

Регулювання являє собою вплив на об'єкт управління, за допомогою якого досягається стан стабільності цього об'єкта у випадку виникнення відхилення від заданих параметрів.

Координація - це погодженість роботи всіх ланок системи управління ризиком, апарата управління й фахівців.

Стимулювання - це спонукання фінансових менеджерів до зацікавленості в результатах своєї праці.

Контроль - перевірка організації роботи зі зниження ступеня ризику, що припускає аналіз результатів заходів щодо зниження ступеня ризику.

Організація ризик-менеджменту

Для підприємця важливо знати дійсну вартість ризику, від якого страждає його діяльність.

Під вартістю ризику варто розуміти фактичні збитки підприємця, витрати на зниження величини цих збитків або витрати по відшкодуванню таких збитків і їхніх наслідків.

На основі наявної інформації про навколишнє середовище, імовірність, ступені й величини ризику розробляються варіанти ризикового вкладення капіталу й проводиться оцінка їхньої оптимальності шляхом зіставлення очікуваного прибутку й величини ризику.

Підходи до рішення управлінських завдань можуть бути найрізноманітнішими, тому ризик-менеджмент має багатоваріантність.

Багатоваріантність ризик-менеджменту означає сполучення стандарту й неординарності фінансових комбінацій, гнучкість і неповторність тих або інших способів дії в конкретній господарській ситуації.

Ризик-менеджмент досить динамічний. Особливу роль у рішенні ризикових завдань грають інтуїція менеджера (здатність без логічного продумування знаходити правильне рішення) та інсайт (усвідомлення рішення деякої проблеми).

У випадках, коли розрахувати ризик неможливо, прийняття ризикових рішень відбувається за допомогою евристики (сукупність логічних прийомів і методичних правил теоретичного дослідження й відшукання істини).

Ризик-менеджмент має свою систему евристичних правил і прийомів для ухвалення рішення в умовах ризику.

Основними правилами ризик-менеджменту є:

Ш Не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал.

Ш Треба думати про наслідки ризику.

Ш Не можна ризикувати більшим заради меншого.

Ш Позитивне рішення приймається лише при відсутності сумніву.

Ш При наявності сумнівів приймаються негативні рішення.

Не можна думати, що завжди існує тільки одне рішення Можливе є й інше.

Реалізація першого правила означає, що перш ніж ухвалити рішення щодо ризикового вкладення капіталу, фінансовий менеджер повинен:

ь визначити максимально можливі обсяги збитку по даному ризику;

ь зіставити його з обсягами вкладеного капіталу;

ь зіставити його з усіма власними фінансовими ресурсами й визначити, чи не приведе втрата цього капіталу до банкрутства даного інвестора.

Обсяг збитку від вкладення капіталу може дорівнювати обсягу даного капіталу, бути менше або більше його.

При прямих інвестиціях обсяги збитку, як правило дорівнює обсягу венчурного капіталу.

При прямому збитку (пожежа, повінь, крадіжка й т. п.) розмір збитку більше прямих втрат майна, тому що він включає ще додаткові грошові витрати на ліквідацію наслідків збитку й придбання нового майна.

При портфельних інвестиціях, тобто при купівлі цінних паперів, які можна продати на вторинному ринку, обсяг збитку звичайно менше суми витраченого капіталу.

Співвідношення максимально можливих обсягів збитку й обсягу власних фінансових ресурсів інвестора являє собою ступінь ризику, що веде до банкрутства.

Вона виміряється за допомогою коефіцієнта ризику:

К_р=З_max/С_вл;

де К_р - коефіцієнт ризику;

З_max - максимально можлива сума збитку, грн.;

С_вл - обсяг власних фінансових ресурсів з обліком точно відомих надходжень коштів, грн.

Дослідження ризикових заходів дозволили зробити висновок, що оптимальний коефіцієнт ризику становить 0,3, а коефіцієнт ризику, який веде до банкрутства інвестора дорівнює 0,7 і більше.

Реалізація другого правила вимагає, щоб фінансовий менеджер, знаючи максимально можливу величину збитку, визначив би, до чого вона може привести, яка ймовірність ризику, і прийняв рішення про відмову від ризику (тобто від всього заходу), прийнятті ризику на свою відповідальність або передачі ризику на відповідальність іншій особі.

Дія третього правила особливо яскраво проявляється при передачі ризику, тобто при страхуванні. У цьому випадку він означає, що менеджер повинен визначити й вибрати прийнятне для нього співвідношення між страховим внеском і страховою сумою.

Ризик не повинен бути утриманий, тобто інвестор не повинен приймати на себе ризик, якщо розмір збитку відносно великий у порівнянні з економією на страховому внеску.

Реалізація інших правил означає, що в ситуації, для якої є тільки одне рішення (позитивне або негативне), треба спочатку спробувати знайти інші рішення. Якщо ж аналіз показує, що інших рішень немає, то діють за правилом «розраховуючи на гірше».

Варто мати на увазі психологічні особливості людини, що проявляються при прийнятті й реалізації ризикових рішень, агресивність, нерішучість, сумніви, самостійність, екстраверсія, інтроверсія й ін.

Невід'ємними етапами організації ризик-менеджменту є також організація заходів щодо виявлення наміченої програми дії, контроль за її виконанням, аналіз і оцінка результатів виконання обраного варіанта ризикового рішення.

Стратегія ризик-менеджменту

Стратегія являє собою мистецтво планування, керівництва, заснованого на правильних та далекоглядних прогнозах.

Стратегія ризик-менеджменту - це мистецтво управління ризиком у невизначеній господарській ситуації, засноване на прогнозуванні ризику й прийомів його зниження.

Стратегія ризик-менеджменту включає правила, на основі яких приймаються ризикові рішення та способи вибору їх варіантів.

Це наступні правила:

1. Максимум виграшу.

2. Оптимальна ймовірність результату.

3. Оптимальне коливання результату.

4. Оптимальне сполучення виграшу й величини ризику.

Сутність першого правила проявляється в тому, що з можливих варіантів ризикових вкладень капіталу вибирається варіант, що дає найбільшу ефективність результату (виграш, дохід, прибуток) при мінімальному або прийнятному для інвестора ризику.

Сутність правила оптимальної ймовірності результату полягає в тому, що з можливих рішень обирається те, при якому ймовірність результату є прийнятною для інвестора, тобто задовольняє фінансового менеджера.

На практиці застосування правила оптимальної ймовірності результату звичайно сполучається із правилом оптимального коливання результату.

Сутність правила оптимального коливання результату полягає в тому, що з можливих рішень вибирається те, при якому ймовірності виграшу або програшу для того самого ризикового вкладення капіталу мають невеликий розрив, тобто найменшу величину дисперсії, середнього квадратичного відхилення, варіації.

Сутність правила оптимального сполучення виграшу та величини ризику означає те, що менеджер оцінює очікуване величини виграшу й ризику (програшу, збитку) і вирішує вкласти капітал у той захід, що дозволяє одержати очікуваний виграш і одночасно уникнути великого ризику.

Правила ухвалення рішення ризикового вкладення капіталу доповнюються способами вибору варіанта рішення.

Існують наступні способи вибору рішення:

1. Вибір варіанта рішення за умови, що відомі ймовірності можливих господарських ситуацій.

2. Вибір варіанта рішення за умови, що ймовірності можливих господарських ситуацій невідомі, але є оцінки їхніх відносних значень.

3. Вибір варіанта рішення за умови, що ймовірності можливих господарських ситуацій невідомі, але існують основні напрямки оцінки результатів вкладення капіталу.

Висновок

В умовах ринкових відносин, при наявності конкуренції й виникненні часом непередбачених ситуацій, господарська, фінансова, виробнича або комерційна діяльність неможлива без ризиків. Однак і відсутність ризику, тобто небезпеки настання непередбачених і небажаних для суб'єкта підприємницької діяльності наслідків його дій, в остаточному підсумку шкодить економіці, підриває її динамічність і ефективність. Нормальний хід економічного розвитку вимагає досить повної й різноманітної «ризикової стратифікації», що забезпечує кожному суб'єктові можливість зайняти позиції в такій зоні господарювання, у якій ступінь ризику відповідає його похилостям і особистим якостям. Існування ризику й неминучі в ході розвитку зміни його ступеня виступають постійним і сильнодіючим фактором руху підприємницької сфери економіки.

У директивній економіці доводилося мати справу з ризиком невиконання державного плану, порушень договірних зобов'язань, недопоставок продукції й т.д., обумовлених найчастіше недотриманням правил і норм господарської діяльності. У ринковій економіці першорядними елементами ризику є непередбачуваність кон'юнктури ринку, попиту цін і поводження споживача. Саме це і відрізняє планову економіку від ринкової з точки зору ризикології і ризик-менеджменту.

Список використаної літератури

1. М.М. Клименюк, І.А. Брижань. Управління ризиками в економіці: Навч. посібник. - К.: Просвіт, 2000;

2. Н.І. Машина. Економічний ризик і методи його вимірювання. - К.: Знання, 2000;

3. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоурі Ф. Основи менеджменту. - М.: Дєло, 1992

4. Котлер Ф. Основи маркетингу. - М.: Прогрес, 1992

5. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року №436 - IV

Размещено на Allbest.ru