Моделі і умови прийняття господарських рішень в торгівлі

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Міністерство освіти і науки

Національний університет водного господарства і природокористування

Кафедра економіки підприємства

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

з дисципліни

"Моделі і методи прийняття рішень в економіці"

на тему

" Моделі і умови прийняття господарських рішень в торгівлі "

(варіант 22)

Виконав:

Студент VІ курсу спеціальності

„Економіка підприємства” ЗВ ФЕіП

Перевірив:

доц. Солодкий В.О.

Рівне-2010

Зміст

Вступ

1. Поняття господарських рішень та їх ознаки

2. Моделі і умови прийняття господарських рішень в торгівлі

3. Корисні структурні схеми та засоби прийняття господарських рішень

4. Закони та закономірності, що впливають на прийняття господарських рішень

Лабораторна робота №1

Лабораторна робота №3

Лабораторна робота №5

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

В умовах ринкових відносин взаємопов'язаний розвиток виробництва і торгівлі виступає як один із важливіших факторів інтенсифікації виробництва і підвищення рівня життя людей.

Ріст виробництва товарів народного споживання, удосконалення їх структури, скорочення дефіцитності товарів потребують чіткої організації взаємодії і узгодження економічно-взаємовигідних інтересів виробництва і торгівлі, що обумовлює необхідність пошуку нових організаційних форм і принципів економічного регулювання господарських зв'язків, які сприяють підвищенню ефективності виробництва.

В умовах подальшого удосконалення господарських зв'язків торгівлі з промисловістю важливе значення має вивчення попиту населення і на основі цього формування асортименту товару.

Внаслідок недоліків у вивченні і прогнозуванні попиту багато-які можливості покращання торгового обслуговування населення залишаються невикористаними.

Насичення ринку товарами потребує певного зміщення прийняття господарських рішень від виробничих підприємств до тих, які займаються реалізацією товарів - до магазинів. Промисловість, збуваючи товари, прагне заставити покупця брати те, що вона може йому запропонувати. Але ринкова економіка направлена на те, щоб заставити промисловість (виробника) робити те, що бажає покупець.

Економічні інтереси виробників і споживачів не завжди співпадають. Задачі торгівлі - врахувати ці обставини і добиватись поєднання інтересів як виробників, так і споживачів. В цих умовах інтереси споживачів є визначальними.

Задачі торгівлі і промисловості в цій галузі зводяться, по-перше, до того щоб виявити потенційні можливості ринку і в короткий строк налагодити виробництво нових товарів, які б відповідали вимогам населення, і по-друге, до того, щоб за допомогою реклами і других засобів підготувати ринок до нових товарів, а часом і створювати його, розвивати потреби, виховувати смаки населення і тим самим перетворювати потенційні можливості реалізації в дійсний попит і задовольняти його.

В сучасних умовах не можна обмежуватись тільки вивченням попиту і навіть його прогнозуванням. Необхідно навчитися організовувати, регулювати попит, управляти ним. Це потребує проведення досліджень з тим, щоб на науковій основі вирішувати що виробляти і продавати, кому, де і як продавати.

Між торгівлею і промисловістю повинно бути певне розділення праці в галузі вивчення попиту.

Торгівля повинна вивчати попит для обгрунтування замовлення на потребу в товарах на наступний рік і забезпечення поточного товаропостачання роздрібної мережі.

Задачі промисловості - прогнозувати попит на перспективу, без чого вона не може планувати розвиток галузі і вірно використовувати капітальні вкладення в її розвиток.

1. Поняття господарських рішень та їх ознаки

Господарське рішення - це результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної мети підприємства.

Сутність господарських рішень проявляється в різних аспектах, які засвідчують вплив цих рішень на економічні, організаційні, правові та технологічні інтереси підприємства. Згідно з економічною сутністю на розробку та реалізацію будь-якого рішення необхідні фінансові, матеріальні й інші витрати. Тому кожне рішення має реальну вартість, а його реалізація повинна приносити підприємству прямий чи опосередкований прибуток. Помилкове або неправильно сприйняте підлеглими рішення може завдати компанії збитків чи навіть призвести до банкрутства. Організаційна сутність полягає в тому, що для розробки та реалізації рішення підприємство повинно мати: необхідний персонал; документи, які регламентують повноваження, права, обов'язки та відповідальність працівників і самого підприємства; налагоджену систему контролю, а також здійснювати координацію роботи пер­соналу. Соціальну сутність закладено в механізмі управління персоналом задля узгодження їхньої діяльності всередині колективу. Правова сутність рішень полягає в можливості здійснення певних заходів у рамках законодавчого поля (виходячи із законодавчих актів України, міжнародних зобов'язань, статутних та інших документів власне підприємства). Технологічна сутність рішень проявляється в можливості забезпечення персоналу, що здійснює розробку та реалізацію рішень, необхідними технічними, інформаційними ресурсами.

Господарські рішення характеризують такі ознаки:

А) можливість вибору єдиної дії з безлічі альтернатив (якщо немає альтернативи, то немає і вибору, а отже, немає і рішення);

Б) наявність мети (безцільний вибір не вважається рішенням);

В) необхідність вольового акту особи, що приймає рішення (ОПР) стосовно його вибору, оскільки ОПР формує рішення через боротьбу думок і мотивів.

2. Моделі і умови прийняття господарських рішень в торгівлі

Господарське рішення торгівлі - це творча вольова дія суб'єкта господарювання, спрямована на вирішення конкретної ситуації або проблеми. Прийняття рішення є центральною ланкою будь-якої діяльності організації.

Для прийняття оптимального господарського рішення необхідний всебічний розгляд процесів і проблем виробничо-господарської, збутової, фінансової та інших видів діяльності з орієнтацією на інтереси організації, стратегічні цілі, економію матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, на одержання оптимального прибутку.

Види господарських рішень в торгівлі:

-?За формою - письмові і усні;

-?За термінами - оперативні, середньострокові і довгострокові;

-?За змістом - економічні, соціальні, організаційні, технічні;

-?За організацією розроблення - індивідуальні, колегіальні, колективні;

- За напрямами дії - зовнішні і внутрішні.

Необхідність прийняття господарського рішення виникає в момент виходу траєкторії розвитку суб'єкта господарювання за межі зони саморегуляції. Очевидно, загрозою є ситуації, які перебувають нижче цієї зони. І чим швидше буде прийняте правильне господарське рішення, тим більша ймовірність повернення об'єкта господарювання до стану рівноваги та спрямування його в напрямі ефективного розвитку. Ситуації, розташовані вище зони саморегуляції, зумовлюють зростання загальної ефективності діяльності організації. Ситуації, розташовані нижче осі абсцис, є кризовими, загрожують існуванню організації і вимагають особливої технології прийняття господарського рішення.

Важливим аспектом прийняття господарських рішень є розробка технологічного процесу вироблення раціональних господарських рішень, під яким слід розуміти оптимальні альтернативи (найкращі варіанти із можливих).

Етапність процесу вироблення господарських рішень в торгівлі:

І. Виникнення ситуації, яка вимагає прийняття рішення.

Загальними симптомами організації, що «захворює» можуть бути: низькі прибутки, збут, продуктивність і якість, надмірні витрати, численні конфлікти в організації, велика плинність персоналу.

ІІ. Збір і аналіз інформації.

Внутрішня інформація - це сукупність даних про поточну діяльність організації та ступінь відповідності її перспективним цілям та завданням. Зовнішня інформація охоплює дані про дії державних органів управління, інших ринкових суб'єктів господарювання, громадських організацій. Внутрішня і зовнішня інформація є предметом інформаційного моніторингу для розроблення господарського рішення. Моніторинг дає змогу своєчасно виявити виникнення певної виробничо-господарської ситуації, яка потребує втручання.

ІІІ. Виявлення та оцінювання можливих альтернатив рішення.

Більшість альтернативних рішень не будуть новими і творчими, а лише модифікованими варіантами тих, що раніше дали добрі результати при вирішенні подібних проблем.

ІV. Підготовка та оптимізація господарського рішення, яке приймається (вибір альтернативи).

Більшість практиків вважає цю стадію основною За наявності кількох варіантів рішення відбір оптимального здійснюють передусім за економічними параметрами, керуючись загальним критерієм ефективності:

К = Р/В > 1,

де К - коефіцієнт економічної ефективності рішення; Р - економічний результат від реалізації рішення; В - витрати, пов'язані з реалізацією рішення.

На практиці процес вибору оптимального рішення на цьому закінчується. Однак обраний варіант оцінюють також за неекономічними критеріями: соціальними наслідками для виконавців, можливими екологічними, технічними, та іншими змінами.

V. Прийняття управлінського рішення (узаконення альтернативи)

Рішення може бути прийняте у формі усного розпорядження, підпису на діловому документі (листі, довідці. інструкції), в оперативній формі (резолюція, службова записка, наказ. постанова). Воно повинне бути зрозумілим для виконавців, конкретним за термінами виконання.

VІ. Реалізація управлінського рішення та оцінювання результатів.

Цей етап починають із доведення до виконавців. Прості господарські рішення доводять до виконавців без додаткових дій. Складне багатоаспектне рішення потребує плану його реалізації. Організація виконання прийнятого рішення полягає в активному використанні механізму стимулювання і відповідальності шляхом переконання, спонукання, і примусу.

З моменту доведення рішення до виконавців розпочинають етап контролювання виконання рішення.

3. Корисні структурні схеми та засоби прийняття господарських рішень

Для формалізації кожної моделі прийняття господарського рішення використовується певна сукупність методів, серед яких найчастіше застосовуються:

Алгоритм рішення. Алгоритм зображує альтернативні напрями дій та фінансові наслідки кожної альтернативи. Розраховуючи ймовірність кожного варіанту розвитку подій, можна проаналізувати результати прийняття рішення чи низки рішень. Один із найкращих методів для прийняття рішень.

Діаграма у вигляді риб'ячого скелету (метод Ішікави). Допомагає зрозуміти відношення між причиною та наслідками. Особливо корисна в ситуаціях, коли причини проблем чи криз важко з'ясувати. Діаграма дає змогу менеджеру: поглянути на проблему в цілому, а не на окремі її частини; знайти більше однієї можливої причини посталої проблеми; надати належну увагу дрібним причинам проблеми; чіткіше побачити зв'язки між причинами; обговорити проблему командою або групою; виробити нові ідеї; оцінити ідеї колективного прийняття рішення. Побудова діаграми передбачає такі кроки: проблема ставиться у квадратик з правого боку сторінки (голова риби); креслиться горизонтальна лінія, що виходить із квадратика (хребет риби); далі кресляться похилі лінії, під кутом 45° до горизонтальної (ребра риби), на яких пишуться можливі причини виниклої проблеми; до кожної причини дописуються ніби лініями в різні боки можливі субпричини (кістки від ребер риби); оцінюються зв'язки між головними причинами та субпричинами для розуміння того, як вони можуть бути поєднані та чи не дублюються вони на діаграмі.

Блок-схема (блок-діаграма). Графічна репрезентація поточної інформації, ідей чи компонентів системи. Це найкращий спосіб пояснити чи зрозуміти, що відбувається всередині замкненої системи. У бізнесі блок-схеми ілюструють процес (фізичний процес виробництва, процес менеджменту), завдяки якому рішення доводяться до кінця. Можливі умовні позначення в схемах: формулювання факту - овал, дія - прямокутник, питання - ромб, напрям руху - стрілка.

Процес складання карт ("ґрунтовка"). Спосіб, у який можна точно зобразити перебіг процесу. Полягає в інтерв'юванні людей, котрі виконують роботу на кожній окремій ділянці, для того, аби зрозуміти головні напрями їхньої діяльності, інформаційні потоки та зв'язки між ними. Чернетка процесу малюється на аркуші паперу.

Уявні схеми. Спосіб репрезентувати багато різних компонентів складної проблеми, інструментів для передачі складних ідей іншим. Використання уявних схем передбачає такі дії: центральна ідея, проблема пишеться в центрі великого аркуша паперу; ідеї, ініційовані центральною, зображуються за допомогою серії ліній, що виходять з центру; як результат з'являється зображення уявної схеми, подібної до павутиння чи кореневої системи алгоритму, де лінії розходяться в усіх напрямах до країв паперу. Схеми дають можливість зламати традиційні способи міркування над проблемою, наблизитися до проблеми буквально з чистим аркушем паперу, звільнюють людей від дотримання попередньої логіки.

4. Закони та закономірності, що впливають на прийняття господарських рішень

господарське управлінське рішення керування

Приймаючи господарське рішення, керівник як людина, як біосоціальна й духовна самокерована система, перебуває під впливом ряду законів природи, синергетичний ефект поєднання яких без їх знання може привести до різних, причому не завжди позитивних, наслідків.

У загальному розумінні закон являє собою стійкі відносини між об'єктами та явищами, яким властиві необхідність, загальність і повторюваність. Основні закони, що їх повинні враховувати ОПР, - це загальні закони, котрі визначають поведінку людини; закони зв'язку із зовнішнім середовищем; соціально-психологічні та біопсихічні закони.

Основні закони та закономірності, що впливають на прийняття рішення:

1. Загальні закони управління людиною

Закон єдності біологічного та соціального. Індивідуум у своєму поводженні, звичках запрограмований навколишнім середовищем, культурними стандартами, тому дії людини визначаються не тільки поточними стимулами, але й усім досвідом її попереднього життя.

Закон єдності соціального й несвідомого. Дії людини визначаються не тільки свідомістю, але й неусвідомленими мотиваційними причинами. Людина може бути запрограмована на виконання рішення і, не усвідомлюючи цього, реалізовувати його.

Закон послідовності розвитку. У природі та єдності зміна розвитку відбувається після виникнення відповідних передумов. За первісними успіхами можуть траплятися зриви, якщо не враховувати стратегічні розриви. Необхідна поетапна реалізація прийнятих рішень.

Закон зростання ентропії. Ізольовані організаційні системи мимоволі прагнуть перейти з менш імовірного стану в більш імовірний за відсутності протидійних сил.

Закон відносності поводження. У механізмах роботи мозку все відносно. У різних умовах ті самі подразники сприймаються по-різному та викликають різні реакції. Поводження людини не підпадає під лінійні закони, воно недетерміновано. Можна лише прогнозувати її дії ймовірнісними методами.

Закон кумулятивного впливу зовнішніх чинників. Причиною поведінкових дій є не одна попередня подія, а низка їх. Тому доцільно враховувати різноманіття та стохастичність соціальних і психологічних явищ у різних ситуаціях, а також ту обставину, що кожна людина домагається своєї мети. Дії людини зумовлюються вродженими та придбаними якостями, підпрограмами, що й викликає зростання впливу зовнішніх сил у сполученні з внутрішніми причинами на ухвалення рішення.

2. Закон інерційності людських систем

Загальний закон інерції. Почавши працювати в одному напрямі, людський мозок має схильність працювати в тому самому напрямі й за інших зовнішніх подразників. Кожна людина набуває певних звичок, навиків, що дають можливість якщо не визначати конкретні її дії, то принаймні прогнозувати.

Закон настановлення. Діяльність людини, її вчинки визначаються, як правило, системами цінностей, що вказують на стан готовності, схильності особи до видів діяльності та ступінь її активності. Людина ще до ухвалення рішення налаштована діяти певним чином, хоча часто й не усвідомлює існування та вплив настанов. Учинки індивідуума в схожих ситуаціях часто збігаються. Отже, знаючи комплекс настанов, можна прогнозувати дії людини.

Закон домінанти. Кожна людина схильна до визначеного сприйняття, способу мислення, способів дії та форм поведінки на основі наявних у кожної людини в нервовій системі вогнищ збудливості. Порушення пов'язано не з поточними факторами, а з минулим досвідом, обставинами. При цьому виявляється схильність до визначеного сприйняття дійсності, способу мислення, способів дії та форм поводження. Сформовані домінанти не переборюються словами й логікою пере­конання, допоки не з'явиться новий досвід, що руйнує старі домінанти.

3. Закони зв'язку із зовнішнім середовищем

Закон відповідності вимогам середовища. Ступінь прояву особистих якостей і реалізація можливостей людини визначається вимогами навколишнього середовища. Гарні умови життя, праці, побуту знижують незадоволеність, але не стимулюють здатність до розвитку.

Закон адаптації. Усі реакції людини, її вчинки та дії спрямовані на усунення шкідливих щодо неї зовнішніх впливів і досягнення сприятливих умов для забезпечення своєї життєдіяльності. Усе, що не пристосується до навколишнього середовища, вимирає.

Закон впливу норм і регламентації. Чинні норми виражають типові соціальні зв'язки та відносини для більшості. Дотримання норм - обов'язок людини. Однак зайва регламентація притлумлює активність особистості, творчу самостійність.

4. Соціально-психологічні та біопсихічні закони

Закон обмеженості нор­мативно-правового по­водження. Встановлені формальні вимоги мають обмежену силу. Органи керування повинні мати повноваження й обов'язки відповідно до функцій. При цьому має дотримуватися домірність відповідальності об'єкту і характеру повноважень.

Закон рефлекторного характеру діяльності. Діяльні акти людини мають у своїй основі безумовні й умовні рефлекси, що забезпечують біологічне і соціальне виживання, саморозвиток людини. Людина, у першу чергу, підкоряється безумовним рефлексам. Ієрархічний (суспільний) рефлекс генетично визначає необхідність боротьби за місце в соціальній ієрархії. Рефлекс мети - основний фактор породження життєвої енергії, завдяки чому створюються (формуються) умови для досягнення цієї мети.

Закон традицій і звичаїв. Звичаї - історично сформовані й передані в процесі еволюції порядки, правила поведінки, а традиції - гальмо. Знищення традицій і звичаїв руйнує організацію, а насаджувана нова культура може бути засвоєна тільки в молодому віці. Традиції можуть мінятися лише зі зміною поколінь.

Закон економії сил. Витрати праці люди прагнуть зменшити, а її результати використовувати максимально. Людина споконвічно запрограмована вдосконалювати, полегшувати працю. Цей закон породжує лінь.

Закон випереджувальної дії реальності. Людський мозок може приймати рішення з визначеним тимчасово-просторовим попередженням майбутніх подій. Усі реакції людини, її дії не вільні від минулого та не відбуваються поза зв'язком із перспективою.

Закон очікуваного корисного ефекту. Людина не може прийняти й виконати рішення, що не обіцяє одержання корисного ефекту.

Закон впливу емоцій та вольової детермінації поведінки. Живі системи стимулюються до дій позитивними емоціями. Позитивні емоції викликають приплив енергії, підвищення тонусу організму. В разі виникнення конфлікту між розумом і почуттям найчастіше перемагає почуття. Однак людина здатна свідомо регулювати свої дії та вчинки відповідно до поставленої мети, хоча воля - не завжди вирішальний фактор її активності. Необхідно враховувати і сферу можливої несвідомої поведінки.

Лабораторна робота №1

Тема: Кореляційний аналіз взаємного впливу показників роботи підприємства (на прикладі впливу на рентабельність діяльності підприємства відношення середньомісячних значень (залишкових) вартості основних виробничих засобів до середньомісячної суми оборотних засобів і засобів обігу).

Завдання роботи:

1. а) Побудувати рівняння прямолінійної однофакторної регресії, використовуючи для цього метод найменших квадратів, визначити тісноту зв'язку.

б) Побудувати рівняння регресії, використовуючи для знаходження коефіцієнтів функцію "Линейн", визначити коефіцієнт кореляції за допомогою функції "Коррел"

в) Порівняти отримані результати.

2. Розрахувати прогнозні значення рентабельності Y при Х_i = 1,825; 1,415; 1,934. (Використати функції "Тенденция" і "Предсказ").

3. Побудувати теоретичні та емпіричні графіки залежності та проаналізувати їх.

4. Зробити економічні висновки щодо впливу відношення вартості основних виробничих засобів до суми оборотних засобів та засобів обігу на рентабельність діяльності підприємства.

Хід роботи:

1. Теоретичні відомості

Не менше значення, ніж структура капіталу з точки зору джерел його формування, має структура розміщення наявного капіталу в активи підприємства, від якої безпосередньо залежить ефективність його діяльності. Фінансові менеджери мають постійно домагатися оптимальних для конкретного підприємства співвідношень між фінансовими ресурсами, авансованими (вкладеними) у різні активи. Для виробничих підприємств об'єктами вкладень фінансових ресурсів є такі шість основних груп активів:

1) основні засоби (будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини, устаткування, транспортні засоби, інструменти, прилади, інші засоби праці, а також земельні ділянки);

2) інші необоротні матеріальні активи (до їх складу входять, зокрема, малоцінні та швидкозношувані предмети, термін експлуатації яких перевищує 12 місяців, інвентарна тара, бібліотечні фонди та інші необоротні матеріальні активи);

3) нематеріальні активи (об'єкти інтелектуальної власності, права володіння);

4) капітальні та фінансові (довготермінові та поточні) інвестиції;

5) оборотні засоби (предмети праці, у тому числі ті, які перебувають у процесі переробки);

6) засоби обігу (готова продукція, товари, грошові кошти, кошти у розрахунках).

Співвідношення вкладень капіталу за означеними напрямками характеризується питомою вагою кожного з них у загальній сумі наявного капіталу. В сукупності показники їх питомих ваг визначають структуру вкладень капіталу конкретного підприємства.

Структура вкладень капіталу в більш аналітично значущому вигляді може бути представлена, якщо її деталізувати за рахунок розбивки:

— основних засобів -- на основні виробничі засоби основної діяльності підприємства (з виділенням активної частини) та інші основні засоби;

— оборотних засобів -- на запаси сировини і матеріалів, інші виробним, запаси, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво тощо;

— засобів обігу -- на готову продукцію, товари, кошти в розрахунках! грошові кошти.

Аналіз динаміки структури вкладень капіталу в окремі активи, накладений на кінцеві результати діяльності підприємства, передусім на показники рентабельності використання капіталу, дає необхідну інформацію для висновків щодо ефективності використання капіталу. Проте немає і н може бути якогось абстрактного тлумачення ефективного або неефективності розміщення фінансових ресурсів у активи безвідносно до діяльності конкретного підприємства. Втім, з певністю можна твердити, що, якщо йдеться про виробниче підприємство, фінансові ресурси певною частиною мають бути спрямовані в основні засоби, оборотні засоби, засоби обігу. І на зрозуміло: відсутність хоча б однієї з названих трьох груп активів унеможливлює нормальну господарсько-фінансову діяльність виробничого; підприємства. Співвідношення між цими вкладеннями являє собою найсуттєвіший елемент структури розміщення фінансових ресурсів підприємствами. Оптимальна структура для кожного підприємства визначається виходячи з конкретних умов господарювання і показників динаміки в порівнянні з досягнутими кінцевими результатами. Найефективніше такий аналіз можна провести, використовуючи кореляційний метод.

2. На даній лабораторній роботі необхідно розв'язати за допомогою ПЕОМ (використовуючи табличний процесор МS Ехсеl) аналітичну задачу зі кореляційного аналізу ефективності структури вкладень капіталу в активи підприємства, зокрема, визначити вплив на рентабельність діяльності підприємства відношення середньомісячних значень (залишкових) вартості основних виробничих засобів до середньомісячної суми оборотних засобів і засобів обігу.

Рівняння прямої, що характеризує відповідну залежність має вигляд:

Формула розрахунку коефіцієнта кореляції:



Якщо r_xy >0,80, то вважаємо, що тіснота зв'язку достатня для того, щоб зв'язок вважати прямолінійним, тобто Y=a+bX.

Для визначення параметрів а і b, використовуємо математично-статистичний метод вирівнювання прямої способом найменших квадратів:

Процес розрахунків

1. Побудували рівняння прямолінійної однофакторної регресії використовуючи алгоритм: а=3,08, b=-0,86. Отже, .

При цьому коефіцієнт кореляції r = - 0,9014 це свідчить про обернений зв'язок та тісноту зв'язку між X і Y.

2. При прогнозних значеннях Xi отримали такі значення Y:

X₁=1,825 Y=1,503

X₂=1,415 Y=1,857

X₃=1,934 Y=1,409

3. Побудовані графіки емпіричних та теоретичних функцій свідчать про щільність (розсіяність) емпіричних та теоретичних даних.

Висновок

Отже, зв'язок між двома величинами середньомісячним значенням (залишкових) вартості основних виробничих засобів до середньомісячної суми оборотних засобів і засобів обігу та рентабельності є тісним та оберненим. Вплив відношення цих показників є таким: при збільшенні відношення середньомісячних значень вартості основних виробничих засобів до середньомісячної суми оборотних засобів на 1 рентабельність збільшиться на 3,08;

Рік, місяць	Фінансо-вий резу-льтат ді-яльності - прибуток, тис. грн.	Середньомісячні суми вкладень капіталу, тис.грн	Хі (коеф)	Уі,% (фактично)	Хі-Хср	(Хі-Хср)2	Уі-Уср	(Уі-Уср)2	(Хі-Хср) *(Уі-Уср)	(Хі)2	Хі*Уі	У,% (резу-льтати функції)	Відхи-лення (У-Уі)
		в основні виробичі засоби	в інші позаобортні активи	В оборот засоби і засоби обігу
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16
Баз.1	478	14921	4119	9194	1,6229	1,6930	-0,0138	0,0002	0,0270	0,0007	-0,0004	2,6338	2,7476	1,6780	-0,0150
Баз.2	501	15446	4093	9674	1,5967	1,7150	-0,0401	0,0016	0,0489	0,0024	-0,0020	2,5493	2,7382	1,7006	-0,0144
Баз.3	494	15391	3943	9504	1,6194	1,7130	-0,0173	0,0003	0,0470	0,0022	-0,0008	2,6225	2,7741	1,6810	-0,0320
Баз.4	508	16544	3932	10090	1,6396	1,6620	0,0029	0,0000	-0,0041	0,0000	0,0000	2,6884	2,7250	1,6635	0,0015
Баз.5	630	15887	10324	10100	1,5730	1,7350	-0,0637	0,0041	0,0690	0,0048	-0,0044	2,4742	2,7291	1,7211	-0,0139
Баз.6	507	15218	4383	9876	1,5409	1,7200	-0,0958	0,0092	0,0539	0,0029	-0,0052	2,3744	2,6503	1,7488	0,0288
Баз.7	520	15264	4283	10150	1,5038	1,7510	-0,1329	0,0177	0,0850	0,0072	-0,0113	2,2615	2,6333	1,7808	0,0297
Баз.8	522	15425	4252	10101	1,5271	1,7530	-0,1096	0,0120	0,0869	0,0076	-0,0095	2,3320	2,6769	1,7607	0,0077
Баз.9	531	15184	4737	9860	1,5400	1,7830	-0,0968	0,0094	0,1170	0,0137	-0,0113	2,3715	2,7458	1,7496	-0,0334
Баз.10	533	15609	4577	10202	1,5300	1,7540	-0,1067	0,0114	0,0879	0,0077	-0,0094	2,3409	2,6836	1,7582	0,0042
Баз.11	529	16444	4537	10302	1,5962	1,6910	-0,0405	0,0016	0,0250	0,0006	-0,0010	2,5478	2,6992	1,7010	0,0100
Баз.12	531	15951	4416	10221	1,5606	1,7360	-0,0761	0,0058	0,0699	0,0049	-0,0053	2,4355	2,7092	1,7318	-0,0042
Звіт1	541	16943	4469	10207	1,6599	1,7110	0,0232	0,0005	0,0450	0,0020	0,0010	2,7554	2,8402	1,6460	-0,0650
Звіт2	535	17502	4492	10235	1,7100	1,6600	0,0733	0,0054	-0,0060	0,0000	-0,0004	2,9242	2,8386	1,6028	-0,0572
Звіт3	518	17119	5097	9938	1,7226	1,6110	0,0859	0,0074	-0,0550	0,0030	-0,0047	2,9673	2,7751	1,5919	-0,0191
Звіт4	514	17042	5078	10025	1,7000	1,5990	0,0632	0,0040	-0,0670	0,0045	-0,0042	2,8898	2,7182	1,6114	0,0124
Звіт5	524	16951	5345	10090	1,6800	1,6180	0,0433	0,0019	-0,0481	0,0023	-0,0021	2,8223	2,7182	1,6287	0,0107
Звіт6	520	17590	5314	10408	1,6900	1,5610	0,0533	0,0028	-0,1050	0,0110	-0,0056	2,8563	2,6382	1,6200	0,0590
Звіт7	513	17220	5558	9897	1,7399	1,5700	0,1032	0,0107	-0,0960	0,0092	-0,0099	3,0273	2,7317	1,5769	0,0069
Звіт8	572	18711	5547	11072	1,6899	1,6190	0,0532	0,0028	-0,0470	0,0022	-0,0025	2,8559	2,7360	1,6201	0,0011
Звіт9	561	18595	5521	10750	1,7298	1,6090	0,0931	0,0087	-0,0570	0,0033	-0,0053	2,9921	2,7832	1,5857	-0,0233
Звіт10	526	17898	5199	10406	1,7200	1,5700	0,0833	0,0069	-0,0960	0,0092	-0,0080	2,9583	2,7004	1,5942	0,0241
Звіт11	547	18600	5925	10948	1,6989	1,5420	0,0622	0,0039	-0,1240	0,0154	-0,0077	2,8864	2,6198	1,6123	0,0703
Звіт12	577	18733	6043	11085	1,6899	1,6090	0,0532	0,0028	-0,0571	0,0033	-0,0030	2,8559	2,7191	1,6201	0,0111
Підсумок	12732	*	*	*	39,2812	39,9850	0,0000	0,1310	0,0000	0,1202	-0,1131	64,4231	65,3310	39,9850	0,0000
Середні величини	*	*	*	*	1,63672	1,66604	*	*	*	*	*	*	*		*

					корел	линейн
	а=	3,079227		корел	-0,9014	-0,8634	3,0792
	b=	-0,86343		тенденция
	rxy=	-0,90137		1,825	1,50347
				1,415	1,85748
				1,934	1,40936
				предсказ
				1,503471
				1,438884
				1,96324

Лабораторна робота №3

Тема: Задача планування виробництва з вибором оптимальної комбінації техпроцесів з метою мінімізації додаткових капіталовкладень.

Завдання для виконання роботи:

1. Скласти математичну модель для розв'язку поставленої задачі (Формалізувати задачу)

2.0птимізувати створену модель за допомогою надбудови „Поиск решений" (в середовищі табличного редактора EXCEL)

3. Зробити економічні висновки, визначивши:

- обсяги виробництва по трьох запропонованих технологіях;

- загальні матеріальні витрати, витрати на оплату праці, експлуатаційні витрати;

- сукупні і питомі прямі витрати по кожній технології;

- величину сумарних капіталовкладень.

Хід роботи:

За результатами досліджень технологічного відділу підприємства розроблено три технології виготовлення основної продукції підприємства. Кожна з цих технологій потребує різної кількості капітальних вкладень. Необхідно обрати найкращий варіант виробництва, який би забезпечив мінімум додаткових капіталовкладень, але при цьому ринкова ніша підприємства в обсязі 10 тис. одиниць продукції в рік була б заповнена. Дані про витрати, пов'язані з виготовленням продукції за різними технологіями подано в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Витрати при різних варіантах технологій

Варіант технології	Питомі прямі витрати, гри ./од. продукції	Питомі KB, грн./од. прод.
	Матеріальні витрати	Витрати на оплату праці	Експлуатаційні витрати
ТІ	120+N	120+N	45	60+N
Т2	110+N	80+N	50	120+N
ТЗ	140+N	75+N	40	80+N

Використовуючи метод лінійної апроксимації, необхідно підібрати таку комбінацію техпроцесів, при якій сумарні прямі матеріальні витрати по підприємству не перевищують 1250000+13600*N гри., витрати на оплату праці 1000000+5000*N грн., експлуатаційні витрати 450000 + 1000*N грн. і забезпечуються мінімальні додаткові капітальні вкладення. (N - номер варіанту (порядковий номер по списку в групі)).

Витрати при різних варіантах технолгій

Варіанти технологій	Питомі прямі витрати, грн/од продукції	Питомі КВ, грн/од прод	Обсяги
	Матеріальні витрати	Витрати на оплату праці	Експлуатаційні витрати
Т1	152	152	45	92	2443,2
Т2	142	112	50	152	11,2
Т3	172	107	40	112	7545,6
цільова ф-я	1071584
		обмеження
обсяг	10000	>=	10000
матеріальні витрати	1670800	<=	1685200
витрати на оплату праці	1180000	<=	1160000
експлуатаційні витрати	412328	<=	482000
	питомі витрати	Сукупні витрати
	Матеріальні витрати	Витрати на оплату праці	Експлуатаційні витрати
Т1	371366,40	371366,4	109944	852676,80
Т2	1590,40	1254,4	560	3404,80
Т3	1297843,20	807379,2	301824	2407046,40

Лабораторна робота №5

Тема: Функціональне згладжування та прогнозування економічних рядів даних.

Завдання для виконання роботи.

Підприємство в процесі планування своєї діяльності здійснює аналіз цінових коливань на свою продукцію. Використовуючи аналітичні дані про такі коливання за останні 3 роки необхідно:

1. Побудувати динамічний ряд та відобразити його у графічному вигляді;

2. Згладити динамічний ряд методом плинних середніх:

3. Провести згладжування ряду динаміки за допомогою лінійної, експоненціальної, степеневої та логарифмічної функцій.

4. Визначити рівняння тренду за цими функціями та встановити, яке з них є найбільш точним, визначивши взаємне відхилення за формулою:

5. Спрогнозувати ціну на інтервал випередження 1 місяць, 3 місяці, 6 місяців і встановити інтервал довіри прогнозу з імовірністю 0,997, використавши функцію ДОВЕРИТ, попередньо розрахувавши для обраного ряду стандартне відхилення (функція СТАНДОТКЛОН).

6. Зробити економічний аналіз отриманих результатів.

Таблиця 5.1

Динаміка цін на продукцію фірми, грн

Період	Ціна	Період	Ціна	Період	Ціна
01.2004	2,50+N	01.2005	2,3+N	01.2006	2,65+N
02.2004	2,50+N	02.2005	2,4+N	02.2006	2,67+N
03.2004	2,55+N	03.2005	2,4+N	03.2006	2,69+N
04.2004	2,55+N	04.2005	2,5+N	04.2006	2,9+N
05.2004	2,54+N	05.2005	2,55+N	05.2006	3,4+N
06.2004	2,53+N	06.2005	2,6+N	06.2006	3,7+N
07.2004	2,57+N	07.2005	2,7+N	07.2006	4,0+N
08.2004	2,58+N	08.2005	2,9+N	08.2006	5,0+N
09.2004	2,3+N	09.2005	2,89+N	09.2006	5,5+N
10.2004	2,24+N	10.2005	2,7+N	10.2006	5,5+N
11.2004	2,3+N	11.2005	2,7+N	11.2006	5,6+N
12.2004	2,2+N	12.2005	2,6+N	12.2006	5,6+N

(N - номер варіанту (порядковий номер по списку в групі / "10"))

Висновок

Отже, оскільки ціна зростала протягом 3 останніх років постійно, то прогноз на найближчі 6 місяців показав подальше зростання ціни при відхиленні 0,718. Найбільш точним рівнянням тренду є експоненціальна функція.

Висновок

Отже, господарське рішення - це результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної мети підприємства.

Види господарських рішень в торгівлі:

-?За формою - письмові і усні;

-?За термінами - оперативні, середньострокові і довгострокові;

-?За змістом - економічні, соціальні, організаційні, технічні;

-?За організацією розроблення - індивідуальні, колегіальні, колективні;

- За напрямами дії - зовнішні і внутрішні.

Для формалізації кожної моделі прийняття господарського рішення використовується певна сукупність методів, серед яких найчастіше застосовуються:

- Алгоритм рішення.

- Діаграма у вигляді риб'ячого скелету (метод Ішікави).

- Блок-схема (блок-діаграма).

- Процес складання карт ("ґрунтовка").

- Уявні схеми.

Список використаної літератури

1. Василенко В.А. Теорія і практика розробки управлінських рішень: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2002. - 420 с.

2. Спирин А.А., Фомин Г.П. Экономико-математические методы и модели в торговле: Учеб. пособие. - М.: Экономика, 1988. - 149 с.

3. Солодкий В.О., Красовський В.Р. Моделі і методи прийняття рішень в економіці: Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення. - Рівне, НУВГП, 2007. - 102 с.

Размещено на Allbest.ru