Ризики у сучасному бізнесі

Як економічна категорія ризик являє собою подію, що може чи відбутися не відбутися. У випадку здійснення такої події можливі три економічних результати: негативний, нульовий, позитивний.

У залежності від можливого результату (ризикової події) ризики можна поділити на дві великі групи: чисті і спекулятивні.

Чисті ризики означають можливість одержання негативного чи нульового результату. Спекулятивні ризики виражаються в можливості одержання як позитивного, так і негативного результату. До цих ризиків відносяться фінансові ризики, що є частиною комерційних ризиків.

У залежності від основної причини виникнення ризиків (базисний чи природний ризик) вони поділяються на наступні категорії: природно-природні ризики, екологічні, політичні, транспортні, комерційні ризики.

Екологічні ризики - це ризики, зв'язані з забрудненням навколишнього Середовища. Політичні ризики зв'язані з політичною ситуацією в країні і діяльністю держави. Політичні ризики виникають при порушенні умов виробничо-торгового процесу з причин, що безпосередньо не залежать від суб'єкта, що хазяює. До політичних ризиків відносяться:

- неможливість здійснення діяльності унаслідок воєнних дій, революції, загострення внутрішньополітичної ситуації в країні, націоналізації, конфіскації і підприємств, введення ембарго, через відмовлення нового уряду виконувати прийняті попередниками зобов'язання і т.п.;

- уведення відстрочки (мораторію) на зовнішні платежі на певний строк через настання надзвичайних обставин (страйк, війна і т.д.);

- несприятлива зміна податкового законодавства;

- заборона чи обмеження конверсії національної валюти у валюту платежу. У цьому випадку обов'язково перед експортерами може бути виконане в національній валюті, що має обмежену сферу застосування.

Транспортні ризики - це ризики, зв'язані з перевезеннями вантажів транспортом: автомобільними, морськими, річковими, залізничним, літаками і т.д.

Комерційні ризики являють собою небезпеку втрат у процесі фінансово-господарської діяльності. Вони означають невизначеність результатів від даної комерційної справи.

По структурній ознаці комерційні ризики поділяються: майнові, виробничі, торгові, фінансові.

Майнові ризики - ризики, зв'язані з імовірністю втрат майна підприємця через крадіжку, диверсії, недбалості, перенапруги технічної і технологічної системи і т.п.

Виробничі ризики-ризики, зв'язані зі збитком від зупинки виробництва унаслідок впливу різних факторів і, насамперед з чи загибеллю ушкодженням основних і оборотних фондів (устаткування, сировина, транспорт і т.п.), а також ризики, зв'язані з впровадженням у виробництво нової техніки і технології.

Торгові ризики являють собою риски, зв'язані зі збитком через затримку платежів, відмовлення від платежу в період транспортування товару, недопоставки і т.п.

Фінансові ризики зв'язані з імовірністю утрат фінансових ресурсів (тобто коштів)

Фінансові ризики підрозділяються на два види: ризики, зв'язані з купівельною спроможністю грошей, і ризики, зв'язані з вкладенням капіталу (інвестиційні ризики).

До ризиків, зв'язаним з купівельною спроможністю грошей, відносяться наступні різновиди ризиків: інфляційні і дефляційні ризики, валютні ризики, ризики ліквідності.

Інфляція означає знецінення грошей і, природно, ріст цін. Дефляція - це процес, зворотний інфляції, виражається в зниженні цін і відповідно в збільшенні купівельної спроможності грошей.

Інфляційний ризик-це ризик того, що при росту інфляції, одержувані грошові доходи знецінюються з погляду реальної купівельної спроможності швидше, ніж ростуть. У таких умовах підприємець несе реальні втрати.

Дефляційний ризик - це ризик того, що при росту дефляції відбуваються падіння рівня цін, погіршення економічних умов підприємництва і зниження доходів.

Валютні ризики являють собою небезпеку валютних утрат, зв'язаних зі зміною курсу однієї іноземної валюти стосовно іншої, при проведенні зовнішньоекономічних, кредитних і інших валютних операцій.

Ризики ліквідності - це ризики, зв'язані з можливістю втрат при реалізації цінних чи паперів інших товарів через зміну оцінки їхньої якості і споживчої вартості.

Інвестиційні ризики містять у собі наступні підвиди ризиків: ризик упущеної вигоди, ризик зниження прибутковості, ризики прямих фінансових утрат.

Ризик упущеної вигоди - це ризик настання непрямого (побічного) фінансового збитку (неодержаний прибуток) у результаті нездійснення якого-небудь заходу (наприклад, страхування, хеджування, інвестування і т.п.).

Ризик зниження прибутковості може виникнути в результаті зменшення розміру відсотків і дивідендів по портфельних інвестиціях, по внесках і кредитам.

Портфельні інвестиції зв'язані з формуванням інвестиційного портфеля і являють собою придбання цінних паперів і інших активів. Термін « портфельний» походить від італійського «portofoglio», означає сукупність цінних паперів, що маються в інвестора.

Ризик зниження прибутковості включає наступні різновиди: процентні ризики і кредитні ризики.

До процентних ризиків відноситься небезпека втрат комерційними банками, кредитними установами, інвестиційними інститутами, селінговими компаніями в результаті перевищення процентних ставок, виплачуваних ними по притягнутих засобах, над ставками по наданих кредитах. До процентних ризиків відносяться також ризики втрат, що можуть понести інвестори в зв'язку зі зміною дивідендів по акціях, процентних ставок на ринку по облігаціях, сертифікатам і іншим цінним паперам.

Ріст ринкової ставки відсотка веде до зниження курсової вартості цінних паперів, особливо облігацій з фіксованим відсотком. При підвищенні відсотка може початися також масове скидання цінних паперів, емітованих під більш низькі фіксовані відсотки і за умовами випуску, достроково прийнятих назад емітентом. Процентний ризик несе інвестор, що вклав засоби в середньострокові і довгострокові цінні папери з фіксованим відсотком при поточному підвищенні середньострокового відсотка в порівнянні з фіксованим рівнем. Іншими словами, інвестор міг би одержати приріст доходів за рахунок підвищення відсотка, але не може визволити свої засоби, вкладені на зазначених умовах.

Процентний ризик несе емітент, що випускає в звертання середньострокові і довгострокові цінні папери з фіксованим відсотком при поточному зниженні середньоринкового відсотка в порівнянні з фіксованим рівнем. Інакше кажучи, емітент міг би залучати засобу з ринку під більш низький відсоток.

Цей вид ризику при швидкому росту процентних ставок в умовах інфляції має значення і для короткострокових цінних паперів.

Кредитний ризик - небезпека несплати позичальником основного боргу і відсотків, що приєднуються кредитору. До кредитного ризику відноситься також ризик такої події, при якому емітент, що випустив боргові цінні папери, виявиться не в змозі виплачувати відсотки по них чи основній сумі боргу.

Кредитний ризик може бути також різновидом ризиків прямих фінансових утрат.

Ризики прямих фінансових утрат включають: біржовий ризик, селективний ризик, ризик банкрутства.

Біржові ризики являють собою небезпеку утрат від біржових угод. До цих ризиків відносяться ризик неплатежу по комерційних справах, ризик неплатежу комісійної винагороди брокерської фірми і т.п.

Селективні ризики (лат. Selektio- вибір, добір) - це ризик неправильного вибору видів вкладення капіталу, виду цінних паперів для інвестування в порівнянні з іншими видами цінних паперів при формуванні інвестиційного портфеля.

Ризик банкрутства являє собою небезпека в результаті неправильного вибору вкладення капіталу, повної втрати підприємцем власного капіталу і нездатності його розраховуватися по узятим на себе зобов'язанням.

У будь-якім інвестуванні капіталу завжди присутній ризик. Місце ризику в інвестуванні капіталу визначається самим існуванням і розвитком господарського процесу. Ризик є обов'язковим елементом будь-якої економіки. Прояв ризику як невід'ємної частини економічного процесу - об'єктивний економічний закон. Існування даного закону обумовлено елементом кінцівки будь-якого явища, у тому числі і господарському процесі. Кожне явище має свій кінець. Це тільки в математику існують нескінченні величини. В об'єктивних же явищах усе обмежено, всі елементи мають свій дефіцит. Обмеженість (кінцівка) матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних і інших ресурсів викликає в реальності їхній дефіцит і сприяє появі ризику як елемента господарського процесу. Таким чином, інвестування капіталу і ризик завжди взаємозалежні.

Ступінь ризику - це імовірність настання случаючи втрат, а також розмір можливого збитку від нього.

Ризик підприємця кількісно характеризується суб'єктивною оцінкою ймовірної, тобто очікуваної, величини максимального вкладення капіталу. При цьому чим більше діапазон між максимальним і мінімальним доходом (збитком) при рівній імовірності їхнього одержання, тим вище ступінь ризику.

Ризик являє собою дію в надії на щасливий результат за принципом « повезе - не повезе». Приймати на себе ризик підприємця змушує, насамперед, невизначеність господарської ситуації, тобто невідомість умов політичної й економічної обстановки, що оточує та чи інша діяльність, і перспектив зміни цих умов. Чим більше невизначеність господарської ситуації при ухваленні рішення, тим більше і ступінь ризику.

Невизначеність господарської ситуації обумовлюється наступними факторами: відсутністю повної інформації, випадковістю, протидією, політичною нестабільністю, відсутністю чіткого законодавства.

Відсутність повної інформації про господарську ситуацію і перспективу її зміни змушує підприємця шукати можливість придбати відсутню додаткову інформацію, а при відсутності такої можливості почати діяти навмання, спираючи на свій досвід і інтуїцію.

Невизначеність господарської ситуації багато в чому визначається фактором випадковості.

Випадковість - це те, що в подібних умовах відбувається неоднаково, і тому її заздалегідь не можна передбачати і запрогнозувати.

Критерії (показники) ступеня ризику і методи їхнього розрахунку. Вкладенню капіталу завжди супроводжують вибір варіантів і оцінка ступеня ризику. Для цього необхідно кількісно визначити величину фінансового ризику при альтернативних варіантах і порівняти її.

Фінансовий ризик, як і будь-який іншої, визначається математично вираженою імовірністю настання втрати, що спирається на статистичні дані і може бути розрахована з досить високою точністю. Щоб кількісно визначити величину фінансового ризику, необхідно знати всі можливі наслідки якої-небудь окремої дії (операції) і імовірність самих наслідків. Стосовно до економічних задач методи теорії ймовірностей зводяться до визначення значень імовірності настання подій і до вибору з можливих подій самого кращого, виходячи з найбільшої величини математичного чекання. Інакше кажучи, математичне чекання якої-небудь події дорівнює абсолютній величині цієї події, помноженої на імовірність його настання.

Строго говорячи, при всебічній оцінці ризику варто було б установлювати для кожного абсолютного чи відносного значення величини можливих утрат відповідну імовірність виникнення такої величини. При цьому вихідною стадією оцінки повинне стати побудова кривої (таблиці) ймовірностей одержання визначеного рівня прибутку (збитку). Але стосовно до діяльності комерційних банків це найчастіше надзвичайно складна задача. Тому на практиці обмежуються спрощеними підходами, оцінюючи ризик по одному чи декільком показникам, що представляють узагальнені характеристики, найбільш важливі для висновку про прийнятність ризику.

Імовірність настання втрат може бути визначена двома.

1) Об'єктивний метод визначення імовірності заснований на обчисленні частоти, з яким відбувається дана подія, а

2) суб'єктивний - на припущеннях (особистому досвіді і судженнях оцінюючого, думці експертів і фінансових консультантів і т.п.)

При суб'єктивному визначенні значення імовірності для того самого події здобувають різні величини й у такий спосіб робиться різний вибір.

Ефективне керування рівнем ризику повинне вирішувати цілий ряд проблем - від відстеження (моніторингу) ризику до його вартісної оцінки.

Рівень ризику, зв'язаного з тим чи іншою подією, постійно міняється через динамічний характер зовнішнього оточення банків. Це змушує банк регулярно уточнювати своє місце на ринку, давати оцінку ризику тих чи інших подій, переглядати відносини з клієнтами й оцінювати якість власних активів і пасивів, отже, коректувати свою політику в області керування ризиками.

Кожен банк повинний думати про мінімізацію своїх ризиків. Це потрібно для його виживання і для здорового розвитку банківської системи країни. Мінімізація ризиків - це боротьба за зниження втрат, інакше називана керування ризиками. Цей процес керування містить у собі: передбачення ризиків, визначення їхніх ймовірних розмірів і наслідків, розробку і реалізацію заходів щодо чи запобігання мінімізації зв'язаних з ними втрат.

Усе це припускає розробку кожним банком власної стратегії керування ризиками, тобто основ політики прийняття рішень таким чином, щоб вчасно і послідовно використовувати всі можливості розвитку банку й одночасно утримувати ризики на прийнятному і керованому рівні.

Мети і задачі стратегії керування ризиками у великому ступені визначаються постійно змінюється зовнішнім економічним середовищем, у якій приходиться працювати банку. Основними ознаками зміни зовнішнього Середовища в банківській справі Росії в останні роки є: наростання інфляції, ріст кількості банків і їхніх філій; регулювання умов конкуренції між банками з боку Центрального банку й інших державних органів; перерозподіл ризиків між банками при участі Центрального банку; розширення грошового і кредитного ринків; поява нових (нетрадиційних) видів банківських послуг; посилення конкуренції між банками, випадки поглинання великими банками дрібних конкурентів; збільшення потреби в кредитних ресурсах у результаті зміни структури росту потреби підприємств в оборотному капіталі і зміни структури фінансування убік зменшення банківської частки власного капіталу клієнтів банку; частішання банкрутств у сфері дрібного і середнього бізнесу з одночасним відхиленням від виконання вимог кредиторів: відсутність діючих гарантій по поверненню кредиту.

Банк повинний уміти вибирати такі ризики, що він може правильно оцінити і якими здатний ефективно керувати. Вирішивши прийняти визначений ризик, банк повинний бути готів керувати їм, відслідковувати його. Це вимагає володіння навичками якісної оцінки відповідних процесів.

В основу банківського керування ризиками повинні бути покладені наступні принципи:

- прогнозування можливих джерел чи збитків ситуацій, здатних принести збитки, їхній кількісний вимір;

- фінансування ризиків, економічне стимулювання їхнього зменшення;

- відповідальність і обов'язок керівників і співробітників, чіткість політики і механізмів керування ризиками;

- координуємий контроль ризиків по всіх підрозділах і службам банку, спостереження за ефективністю процедур керування ризиками.

Завершальний, найважливіший етап процесу керування ризиками - запобігання (попередження) виникнення чи ризиків їхня мінімізація. Відповідні способи разом зі способами відшкодування ризиків складають зміст так називаного регулювання ризиків.

ВИСНОВКИ