1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Інноваційний менеджмент порівняно нове поняття для наукової громадськості і підприємницьких кіл. Саме в даний час Україна переживає бум новаторства. На зміну одному формам і методам керування економікою приходять інші. У цих умовах інноваційною діяльністю буквально змушені займатися всі організації, усі суб'єкти господарювання від державного рівня керування до знову створеного товариства з обмеженою відповідальністю в сфері малого бізнесу. Термін "інновація" став активно використовуватися в перехідній економіці України як самостійно, так і для позначення ряду родинних понять: "інноваційна діяльність", "інноваційний процес", "інноваційне вирішення" і т.п. У літературі нараховується велика кількість визначень. Наприклад, по ознаці утримання або внутрішньої структури виділяють інновації технічні, економічні, організаційні, управлінські й ін. Виділяються такі ознаки, як масштаб інновацій (глобальні і локальні); параметри життєвого циклу (виділення й аналіз усіх стадій і підстадій), закономірності процесу впровадження і т.п. У спеціальній літературі й офіційних документах частіше усього використовувалися поняття керування науково-технічним прогресом, упровадження досягнень науки і техніки у виробництво тощо, що характерно для централізовано керованої економіки. У ринкових умовах господарювання, де комерційні організації мають повну юридичну й економічну самостійність, ні про яке впровадження чого-небудь не може бути й мови. Цією принциповою відмінністю пояснюється розходження в отриманні окремих понять в області інноваційного менеджменту. Прийнято вважати, що поняття "нововведення" є російським варіантом англійського слова innovatoin. Буквальний переклад з англійського означає "введення новацій" або в нашому розумінні цього слова "введення нововведень". Під нововведенням розуміється новий порядок, новий звичай, новий метод, винахід, нове явище.

1. Інноваційна стратегія

Загальновідомо, що перехід від однієї якості до другої потребує витрат ресурсів (енергії, часу, фінансів тощо). Процес перекладу нововведення (інновації) у нововведення (інновації) також потребує витрат різноманітних ресурсів, головними з який є інвестиції і час. У умовах ринку як система економічних відношень купівлі - продажі товарів, у рамках якої формуються попит, пропозиція і ціна, головними компонентами інноваційної діяльності виступають нововведення, інвестиції і нововведення. Нововведення формують ринок нововведень (новацій), інвестиції ринок капіталу (інвестицій), нововведення (інновації) ринок чистої конкуренції нововведень. Ці три головних компоненти й утворять сферу інноваційної діяльності (мал.1.).

Малюнок 1. Схема інноваційної діяльності

Під інноваціями в широкому змісті розуміється прибуткове використання нововведень у виді нових технологій, видів продукції і послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного або іншого характеру. Період часу від зародження ідеї, створення і поширення нововведення і до його використання прийнято називати життєвим циклом інновації. З урахуванням послідовності проведення робіт життєвий цикл інновації розглядається як інноваційний процес.

Терміни "інновація" і "інноваційний процес" близькі, але не однозначні. Інноваційний процес пов'язаний із створенням, освоєнням і поширенням інновацій. Творці інновації (новатори) керуються такими критеріями, як життєвий цикл виробу й економічної ефективності. Їхня стратегія спрямована на те, щоб перевершити конкурентів, створивши нововведення, що буде визнано унікальним у певній області. Науково-технічні розробки і нововведення виступають як проміжний результат науково-виробничого циклу і в міру практичного застосування перетворюються в науково-технічні інновації - кінцевий результат. Науково-технічні розробки і винаходи є додатком нового знання з метою його практичного застосування, а науково-технічні інновації (НТІ)- це матеріалізація нових ідей і знань, відкриттів, винаходів і науково-технічних розробок у процесі виробництва з метою їхньої комерційної реалізації для задоволення визначених запитів споживачів. Неодмінними властивостями інновації є науково-технічна новизна і виробнича придатність.

Отже, науково-технічні інновації повинні:

Ш мати новизну;

Ш задовольняти ринковий попит;

Ш приносити прибуток виробнику.

Поширення нововведень, як і їхнє створення, є складовою частиною інноваційного процесу.

Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу: простий внутрішньоорганізаційний (натуральний), простий міжорганізаційний (товарний) і розширений. Внутрішньоорганізаційний інноваційний процес припускає створення і використання нововведення усередині однієї і тієї ж організації, нововведення в цьому випадку не приймає безпосередньо товарної форми. При простому інноваційному процесі нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Така форма інноваційного процесу означає відділення функції творця і виробника нововведення від функції його споживача. Розширений інноваційний процес виявляється в створенні нових виробників нововведення, у порушенні монополії виробника-піонера, що сприяє через взаємну конкуренцію удосконалюванню споживчих властивостей товару, що випускається . У умовах товарного інноваційного процесу діють як мінімум два хазяйнуючих суб'єкти: виробник (творець) і споживач (користувач) нововведення. Якщо нововведення - технологічний процес, його виробник і споживач можуть сполучатися в одному суб'єкті , що хазяйнує.

Простого інноваційний процес переходить у товарний за дві фази: 1) створення нововведення і його поширення; 2) дифузія нововведення. Перша фаза - це послідовні етапи наукових досліджень, дослідно-конструкторських робіт, організація дослідного виробництва і збуту, організація комерційного виробництва. На першій фазі ще не реалізується корисний ефект нововведення, а тільки створюються передумови такої реалізації. На другій фазі суспільно-корисний ефект перерозподіляється між виробниками нововведення (ВН), а також між виробниками і споживачами.

Для успішного керування інноваційною діяльністю необхідне ретельне вивчення інновацій Насамперед необхідно уміти відрізняти інновації від несуттєвих видозмін у продуктах і технологічних процесах (наприклад, естетичні зміни - кольори, форми і т.п.); незначних технічних або зовнішніх змін у продуктах, що залишають незмінними конструктивне виконання й здійснюючих не достатньо помітний вплив на параметри, властивості, вартість виробу, а також вхідних у нього матеріали і компонентів; від розширення номенклатури продукції за рахунок освоєння виробництва випускавшихся не колись на даному підприємстві але уже відомих на ринку продуктів, із метою задоволення поточного попиту і збільшення прибутків підприємства. Новизна інновацій оцінюється по технологічних параметрах, а також із ринкових позицій. З урахуванням цього будується класифікація інновацій.

У залежності від технологічних параметрів інновації підрозділяються на:

Ш продуктові інновації, вони включають застосування нових матеріалів, нові напівфабрикати і комплектуючих; одержання принципово нових продуктів.

Ш процесні інновації означають нові методи організації виробництва (нові технології). Процесні інновації можуть бути пов'язані зі створенням нових організаційних структур у складі підприємства (фірми).

По типах новизни для ринку інновації діляться на:

Ш нові для галузі у світі;

Ш нові для галузі в країні;

Ш нові для даного підприємства (групи підприємств).

За місцем в системі (на підприємстві, у фірмі) можна виділити:

Ш інновації на вході підприємства (зміни у виборі і використанні сировини, матеріали, машин і устаткування, інформації й ін.);

Ш інновації на виході підприємства (вироби, послуги, технології, інформація й ін.);

Ш інновації системної структури підприємства (управлінської, виробничої, технологічної).

У залежності від глибини внесених змін виділяють інновації:

Ш радикальні (базові); що

Ш покращують;

Ш модифікаційні (приватні).

У Науково-дослідному інституті системних досліджень розроблена розширена класифікація інновацій з урахуванням сфер діяльності підприємства. За цією ознакою виділяються інновації: технологічні;соціальні, торгові, в області керування,виробничі

Головна увага в інноваційному менеджменті приділяється виробітку стратегії інновації і мір, спрямованих на її реалізацію. Розробка і випуск нових видів продукції стає пріоритетним напрямком стратегії фірми, тому що визначають всі інші напрямки її розвитку.

Здійснення інноваційного менеджменту в цілому припускає:

Ш розробку планів і програм інноваційної діяльності;

Ш спостереження за ходом розробки нової продукції і її впровадження;

Ш розгляд проектів створення нових продуктів;

Ш проведення єдиної інноваційної політики: координації діяльності в цій області у виробничих підрозділах;

Ш забезпечення фінансами і матеріальними ресурсами програм інноваційної діяльності;

Ш забезпечення інноваційної діяльності кваліфікованим персоналом;

Ш створення тимчасових цільових груп для комплексного вирішення інноваційних проблем - від ідеї до серійного виробництва продукції.

Вибір стратегії є запорукою успіху інноваційної діяльності. Фірма може виявитися в кризі, якщо не зуміє передбачати обставини , що змінюються , і відреагувати на них вчасно. Вибір стратегії - найважливіша складового циклу інноваційного менеджменту. У умовах ринкової економіки керівнику недостатньо мати гарний продукт, він повинен уважно стежити за появою нових технологій і планувати їхнє впровадження у своїй фірмі, щоб не відставати від конкурентів.

Стратегічне планування переслідує дві головні мети.

1. Ефективний розподіл і використання ресурсів. Це так називана "внутрішня стратегія". Планується використання обмежених ресурсів, таких, як капітал, технології, люди. Крім того, здійснюється придбання підприємств у нових галузях, вихід із небажаних галузей, добір ефективного "портфеля" підприємств.

2. Адаптація до зовнішнього середовища. Ставиться задача забезпечити ефективне пристосування до зміни зовнішніх чинників (економічні зміни, політичні чинники, демографічна ситуація й ін.).

Стратегічне планування грунтується на проведенні численних досліджень, зборі й аналізі даних. Це дозволяє мати постійний контроль за ринком. При цьому варто враховувати, що в сучасному світі обстановка стрімко змінюється. Отже, стратегія повинна бути розроблена так, щоб при необхідності її можна було замінити інший.

Розробка стратегії починається з формулювання загальної цілі організації, що повинна бути зрозуміла будь-якій людині. Постановка цілі грає важливу роль у зв'язках фірми з зовнішнім середовищем, ринком, споживачем.

При виборі цілі потрібно враховувати два аспекти: хто є клієнтами фірми і які потреби вона може задовольнити.

Після постановки загальної цілі здійснюється другий етап стратегічного планування - конкретизація цілей. Наприклад, можуть бути визначені такі головні цілі:

1) прибутковість - домогтися в поточному році рівня чистого прибутку 5 млн. д.е. ;

2) ринки (обсяг продажів, частка ринку, впровадження в нові лінії), наприклад, довести частку ринку до 20% або довести обсяг продажів до 40 тисяч штук;

3) продуктивність, наприклад, середній годинниковий виробіток на одного робітника 8 їж. продукції;

4) продукція (загальний обсяг випуску, випуск нових товарів або зняття деяких моделей із виробництва й ін.);

5) фінансові ресурси (розмір і структура капіталу; співвідношення власного і позикового капіталу; розмір оборотного капіталу й ін.);

6) виробничі потужності, будинки і спорудження;

7) впровадження нових технологій (головні показники, технологічні характеристики, вартість, терміни впровадження);

8) організація - зміни в організаційній структурі і діяльності, наприклад, відчинити представництво фірми у визначеному регіоні;

9) людські ресурси (їхнє використання,спрямування, навчання і т.п.);

10) соціальна відповідальність.

Стратегічне планування спирається на ретельний аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища фірми. Процеси і зміни в зовнішньому середовищі роблять життєво важливий вплив на фірму. Головні чинники, пов'язані з зовнішнім середовищем, - це економіка, політика, ринок, технологія, конкуренція. Особливо важливим чинником є конкуренція. Тому необхідно виявити головні конкуренти і з'ясувати їхні ринкові позиції (частка ринку, обсяги продажів, цілі і т.д.). Ретельне вивчення сильних і слабких сторін конкурентів і порівняння їхні результати з власними показниками дозволять краще продумати стратегію конкурентної боротьби.

До серйозних чинників зовнішнього середовища відносяться соціально-поведінкові й екологічні. Фірма повинна враховувати також зміни в демографічній ситуації, освітньому рівні й ін. Аналіз внутрішнього середовища проводиться з метою виявлення сильних і слабких сторін у діяльності фірми.

Стратегія є відправним пунктом теоретичних і емпіричних досліджень. Організації можуть різнитися тим, наскільки їхні керівники, що приймають ключові вирішення, зв'язали себе зі стратегією використання нововведень. Якщо вище керівництво підтримують спроби реалізувати нововведення, можливість того, що воно буде прийнято до впровадження в організації, зростає.

Задача експертизи складається з оцінки наукового і технічного рівня проекту, можливостей його виконання й ефективності. На підставі експертизи приймаються вирішення про доцільність і обсяг фінансування.

Процедури оцінки проектів, юридичного оформлення угод і контракти, а також форми і методи контролю за їхнім виконанням діють у всіх країнах із розвитою ринковою економікою. Велике значення мають терміни проведення експертиз, узгодженні, тривалість періоду від подачі заявок і пропозицій до відкриття фінансування або надання пільг і субсидій. Постійно удосконалюються методи контролю за ходом реалізації проектів, використанням засобів по цільовому призначенню, збільшується число обов'язкових умов, яким повинен відповідати проект.

Існують три головних методи експертизи інноваційних проектів, що фінансуються з бюджету:

Ш описовий;

Ш порівняння становищ "до" і "після";

Ш порівнянна експертиза.

Описовий метод широко поширений у багатьох країнах. Його суть складається в тому, що розглядається потенційний вплив результатів здійснюваних проектів на ситуацію на визначеному ринку товарів і послуг. Одержувані результати узагальнюються, складаються прогнози і враховуються побічні процеси. Він дозволяє враховувати, наприклад, взаємодія сфери НІОКР із патентним правом, податковим законодавством, утворенням, підготуванням і перепідготовкою кадрів.

Головна негативна риса цього методу в тому, що він не дозволяє коректно зіставити два і більш альтернативних варіанти.

Метод порівняння становищ "до" і "після" дозволяє брати до уваги не тільки кількісні, але і якісні показники різноманітних проектів. Проте цьому методу властива висока можливість суб'єктивної інтерпретації інформації і прогнози.

Порівнянна експертиза складається в порівнянні становища підприємств і організацій, що одержують державне фінансування і не отримуючих його. У цьому методі звертається увага на порівнянність потенційних результатів здійснюваного проекту, що складає одне з вимог перевірки економічної обґрунтованості конкретних вирішень по фінансуванню короткострокових і швидкоокупних проектів.

Метод порівнянної експертизи застосовується в США й інших країнах із розвитою ринковою економікою. Цей метод також мають негативні риси, зокрема, він не застосовується при виробітку довгострокових пріоритетів державної політики.

Плюси і мінуси різноманітних методів експертизи інноваційних проектів обумовлюють їхнє комбіноване застосування.

Спеціальною комісією ОЕСР рекомендовано керуватися такими принципами проведення експертиз:

1) наявність незалежної групи дослідників, що виступають арбітрами в спірних ситуаціях за результатами експертизи, по доборі фахівців, її провідних, і методам контролю;

2) при намірі доданої вартості діяльність в області досліджень і нововведень розглядається як виробнича;

3) проведення попереднього прогнозування і планування витрат на середньострокову перспективу, щоб мати можливість визначити гадану ефективність і час для контролю;

4) методи контролю повинні бути ув'язані з перспективами розвитку системи керівництва науково-технічною політикою на державному рівні.

При експертизі проектів повинно бути визначено потенційний вплив результатів досліджень або розробок на соціальне, економічне й екологічне середовище. Експертиза містить не тільки кількісну, але і якісну оцінку проектів. При прийнятті рішень враховуються оцінки, висловлені кожним членом експертної групи. Експерти мають право потребувати будь-яку інформацію, що стосується розроблювального проекту. До кожної експертної групи може бути залучений висококваліфікований представник замовника експертизи.

Експертна оцінка дається на основі аналізу наукового утримання проекту і наукового потенціалу автора (або авторського колективу). При аналізі наукового утримання проекту враховуються:

1) чіткість викладу задуму проекту (чітке, нечітке);

2) чіткість визначення цілі і методів дослідження (чітко, нечітко);

3) якісні характеристики проекту (проект має: фундаментальний характер; міждисциплінарний або системний характер; прикладний характер);

4) науковий заділ (є: істотний науковий і методологічний заділ у вирішенні сформульованої в проекті проблеми; публікації по заданій темі; науково-методична проробка рішення проблеми відсутніх).

5) новизна постановки проблеми (автором уперше сформульована і науково обгрунтована проблема дослідження; автором запропоновані оригінальні підходи до рішення проблеми; сформульована в проекті проблема дослідження відома науці й автором не запропоновані оригінальні підходи до вирішення проблеми).

Науковий потенціал авторського колективу оцінюється з урахуванням аналізу наукового утримання проекту (автор/учасники в стані виконати заявлену роботу; експерт сумнівається в можливості виконати заявлену роботу).

Таким чином, експерт повинен не тільки дати опис проекту, але й оцінити: його актуальність для даної галузі знань; чи ставиться проект до пріоритетних напрямків досліджень; новизну поставленої проблеми; перспективи розвитку проекту; якісний склад учасників, а також обгрунтувати по приведеної вище системі оцінку проекту

Для експериментально-лабораторних досліджень експертиза передбачає відповіді на такі питання:

Ш чи підготовлені програми досліджень

Ш чи підготовлені анкети для опитуванння

Ш чи проведене пілотажне дослідження Передбачаються три рівні експертизи.

Перший рівень - попередній розгляд проекту і вирішення таких задач:

Ш добір проектів для участі в експертизі другого рівня;

Ш упорядкування мотивованих висновків по відхилених проектах;

Ш визначення експертів по кожному проекті, минулому на індивідуальний рівень експертизи.

Формалізація результатів експертизи здійснюється на рейтинговій основі. Рейтинг індивідуального проекту встановлюється на другому рівні експертизи.

На третьому рівні дається висновок по проекту (можуть бути внесені корективи в загальний рейтинг проекту, приймаються вирішенню про фінансування).

Експертиза повинна забезпечити вибір якісного інноваційного проекту. Подані інвесторам інноваційні проекти, повинні бути порівняні і піддаватися аналізу за допомогою єдиної системи показників. Це значить, що інформаційна база, точність і методи визначення вартісних і натуральних показників по варіантах повинні бути порівняні.

Порівнянність поданих проектів визначається по:

Ш обсягу робіт, вироблених із застосуванням нових методів (технологій, устаткування і т.п.);

Ш якісним параметрам інновацій;

Ш чиннику часу;

Ш рівню цін, тарифи;

Ш умовам оплати праці.

Головними критеріями для оцінки інвестиційних проектів є:

1. Цілі організації, стратегія, політика і цінності.

Сумісність проекту з поточною стратегією організації і довгострокового плану.

Виправданість змін у стратегії організації (у випадку, якщо цього потребує прийняття проекту).

Відповідність проекту відношенню організації до ризику.

Відповідність проекту відношенню організації до нововведень.

Відповідність проекту вимогам організації з урахуванням тимчасового аспекту (довгостроковий або коротко терміновий проект).

Відповідність проекту потенціалу росту організації.

Усталеність становища організації.

Ступінь диверсифікації організації (тобто кількість галузей, що не мають виробничого зв'язку з головною галуззю, у якій здійснює свою діяльність організація, і їхня частка в загальному обсязі її виробництва), що впливає на стабільність її становища.

Вплив великих фінансових витрат і відстрочки одержання прибутку на сучасний стан справ в організації.

Вплив можливого відхилення часу, витрат і виконання задач від запланованих, а також вплив невдачі проекту на стан справ в організації.

2. Фінансові критерії

Розмір інвестицій (вкладення у виробництво, вкладення в маркетинг; для проектів НІОКР витрати на проведення дослідження і вартість розвитку, якщо дослідження успішно).

Потенційний річний розмір прибутку

Очікувана норма чистої прибутку.

Відповідність проекту критеріям економічної ефективності капіталовкладень, прийнятим в організації.

Стартові витрати на здійснення проекту.

Гаданий час, після закінчення якого даний проект почне приносити витрат і прибутків.

Наявність фінансів у потрібні моменти часу.

Вплив прийняття даного проекту на інші проекти, що потребують фінансових засобів.

Необхідність притягнення позичкового капіталу (кредити) для фінансування проекту, і його частка в інвестиціях.

Фінансовий ризик, пов'язаний із здійсненням проекту.

Стабільність надходження прибутків від проекту ( чизабезпечує проект стійке підвищення темпів росту прибутків фірми, або прибуток від року до року буде коливатися)

Період часу, через який почнеться випуск продукції (послуг), а, отже, відшкодування капітальних витрат.

Можливості використання податкового законодавства (податкових пільг).

Фондовіддача, тобто відношення середнього річного валового прибутку, отриманого від проекту, до капітальних витрат (чим вище рівень фондовіддач і, тим нижче в загальних витратах організації частка постійних витрат, що не залежать від зміни завантаження виробничих потужностей, а, отже, тим менше будуть збитки у випадку погіршення економічної кон'юнктури; якщо рівень фондовіддачі в даній організації нижче середнегалузевої , то у випадку кризи в її більше шанси розоритися однієї з перших).

Оптимальність структури витрат на продукт, закладений у проекті (використання найбільше дешевих і легко доступних виробничих ресурсів).

3. Науково-технічні критерії (для проектів НІОКР)

Можливість технічного успіху.

Патентна чистота Унікальність продукції (відсутність аналогів).

Наявність науково-технічних ресурсів, необхідних для здійснення проекту.

Відповідність проекту стратегії НІОКР в організації.

Вартість і час розробки.

Можливі майбутні розробки продукту і майбутні застосування нової що генерується технології.

Вплив на інші проекти.

Патентоспроможність (чи можлива захист проекту патентом)

Потреби в послугах консультативних фірм або розміщенні зовнішніх замовлень на НІОКР.

4. Виробничі критерії

Необхідність технологічних нововведень для здійснення проекту.

Відповідність проекту наявним виробничим потужностям (чи буде підтримуватися високий рівень використання наявних у наявності виробничих потужностей або з прийняттям проекту різко зростуть накладні витрати)

Наявність виробничого персоналу (по чисельності і кваліфікації).

Розмір витрат виробництва. Порівняння її з розміром витрат у конкурентів.

Потреба в додаткових виробничих потужностях (додатковому устаткуванні).

5. Зовнішні й екологічні критерії.

Можливий шкідливий вплив продуктів і виробничі процеси.

Правове забезпечення проекту, його непротиречність законодавству.

Можливий вплив перспективного законодавства на проект.

При виборі проекту, оцінці його ефективності варто враховувати чинники непевності і ризику. Повномасштабне вивчення цього питання виходить за рамки даного навчального посібника, тому зупинимося на них лише коротенько.

Під непевністю розуміється неповнота або неточність інформації про умови реалізації проекту, у тому числі супутніх витратах і результатах. Непевність, пов'язана з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих ситуацій і наслідків, характеризується поняттям ризику.

При оцінці проектів найбільше істотними рекомендуються такі види непевності й інвестиційних ризиків.

1. Ризик, пов'язаний із нестабільністю економічного законодавства і поточної економічної ситуації, умов інвестування і використання прибули

2. Зовнішньоекономічний ризик (можливість введення обмежень на торгівлю і постачання, закриття меж тощо)

3. Непевність політичної ситуації, ризик несприятливих соціально-політичних змін у країні або регіоні

4. Неповнота або неточність інформації про динамік техніко-економічних показників, параметрах нової техніки і технології

5. Коливання ринкової кон'юнктури, цін, валютні курси тощо,

6. Непевність природно-кліматичних умов, можливість стихійних лих

7. Виробничо-технологічний ризик (аварії і відмови устаткування, виробничий шлюб тощо)

8. Непевність цілей, інтереси і поведінка учасників

9. Неповнота або неточність інформації про фінансове становище і ділову ситуацію підприємств-учасників (можливість неплатежів, банкрутств, зривів договірних зобов'язань).

Найбільше точним є метод формалізованого опису непевності. Стосовно до видів непевності, що найбільше зустрічається часто при цей метод , що оценке інвестиційних проектів, , включають такі етапи:

Ш опис усієї множини можливих умов реалізації проекту (або у формі відповідних сценаріїв, або у виді системи обмежень на значення головних технічних, економічних тощо параметри проекту) і витрат , що відповідають цим умовам , (включаючи можливі санкції і витрати, пов'язані зі страхуванням і резервуванням), результатів і показників

Ш перетворення вихідної інформації про чинники непевності в інформацію про можливості окремих умов реалізації і відповідних показників ефективності або про інтервали їхньої зміни;

Ш визначення показників ефективності проекту в цілому з урахуванням непевності умов його реалізації - показників очікуваної ефективності

2. Тести

інноваційний конкуренція капітал стратегічний планування

1. Мотивація включає:

A) мету;

Б) мотиви;

B) чинники;

Г) прагнення до досягнення мети;

Е) всі відповіді вірні.

2. Життєвий цикл нового продукту включає:

A) 3 стадії;

Б) 4 стадії;

B) 6 стадій;

Г) 7 стадій.

3. Життєвий цикл нової операції включає:

A) 3 стадії;

Б) 4 стадії;

B) 6 стадій;

Г) 7 стадій.

4. Прогноз буває:

A) математичний;

Б) нормативний;

B) імовірнісний.

5. Екстраполяція означає:

A) розповсюдження результатів, одержаних із спостереження над однією частиною явища, на іншу його частину;

Б) встановлення вірогідності різних напрямів розвитку, залежних від досвіду;

B) сприяння реалізації однієї функціональної можливості.

6. Квазімодель -- це:

A) метафора;

Б) аналогія;

B) несправжня модель, тобто майже модель;

Г) емпірична модель.

7. Аналітична модель:

A) модель на досвіді;

Б) прогноз майбутнього за допомогою математичної моделі;

B) прогноз послідовності подій за допомогою фундаментальних законів.

8. Пошуковий прогноз -- це:

A) цільовий прогноз;

Б) ланцюг припущень;

B) прогноз, що є основою для ухвалення рішення з питань, що не мають прямого відношення до самих прогнозів.

9. Епістемологія прогнозування інновацій включає:

A) економіко-статистичний підхід;

Б) онтологічний підхід;

B) фронтальний підхід.

10. Основним мотивом покупки інновацій є:

A) підвищення конкурентоспроможності господарюючого суб'єкта;

Б) зниження витрат господарюючого суб'єкта на передачу інновацій;

B) низька ціна.

Вірний / невірний даний вираз:

1. Ринок одного покупця -- це унітарний ринок. Вірно.

2. Продуцент -- це продавець інновації. Невірно.

3. Концепція життєвого циклу інновації -- це основа механізму аналізу і планування інновацій. Вірно.

4. Новий продукт і нові операції мають одну і ту ж схему життєвого циклу. Невірно.

5. Пошуковий прогноз -- це цільовий прогноз. Вірно.

6. Нормативний прогноз -- прогноз, що відповідає на питання "Що буде, якщо... ?". Невірно.

7. Емпірико-феноменологічна модель -- це модель прогнозу майбутнього за допомогою математичної залежності, що узгоджується з емпірично знайденими параметрами. Невірно.

8. Емпірична модель -- це модель на досвіді. Невірно.

9.Економічний метод ринкового господарювання -- це ринкові регулятори, сполучені з конкуренцією. Вірно.

10. Операція є ноу-хау продуцента. Невірно.

3. Завдання

1. До першочергових задач інноваційних менеджерів в Україні відносяться наступні:
А	Б	В
* забезпечення життєздатності свого підприємства в умовах внутрішньої і зовнішньої конкуренції; * розробка і послідовна реалізація програм розвитку персоналу підприємства (фірми) з урахуванням соціальних проблем свого підприємства і суспільства в цілому; * уміння йти на ризик у розумних межах і здатність нівелювати вплив ризикових ситуацій на фінансове положення фірми.	* забезпечення життєздатності свого підприємства в умовах внутрішньої і зовнішньої конкуренції; * розробка і послідовна реалізація програм розвитку персоналу підприємства (фірми) з урахуванням соціальних проблем свого підприємства і суспільства в цілому;	* уміння йти на ризик у розумних межах і здатність нівелювати вплив ризикових ситуацій на фінансове положення фірми.
3. Інноваційний процес (ІП) -- це …
А	Б
послуги, що поширюються в господарській практиці і суспільній діяльності.	послідовний ланцюг подій, у ході яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології, або структури послуги і поширюється в господарській практиці і суспільній діяльності.
5. Інноваційний менеджмент -- це …
А	Б
сукупність методів і форм управління інноваційним процесом, а також зайнятими цією діяльністю організаційними структурами і їхнім персоналом.	сукупність методів і форм управління інноваційним процесом.
7. Інноваційні рішення засновані на …
А	Б
методах економічного аналізу, на технічному обґрунтуванні й оптимізації ИП.	судженні, багато в чому подібному з інтуїтивними, у їхній основі лежать знання і досвід, головний упор робиться на здоровий глузд.
9. По глибині внесених змін типи інновацій…
А	Б
- одиничні і повторювані	- радикальні (базові), що поліпшують, модифікаційні (частки);
11. Існують такі типи інновацій по розміщенню у виробничому циклі …
А	Б
- одиничні і дифузійні;	- сировинні, що забезпечують (технологічні), продуктові;
13. Існують такі типи інновацій по інноваційному потенціалі і ступеню новизни …
А	Б
- одиничні і дифузійні;	- радикальні, комбінаторні, що удосконалюють.
15. Успіх інновацій залежить від …
А	Б
- від науково-технічної компетенції персоналу	- громадянської позиції, так і від науково-технічної компетенції персоналу, від творчої активності, стимуляції і мотивації окремих співробітників..
16. Які види діяльності повинні охоплювати на фірмах і підприємствах ІП?
А	Б
- проектно-конструкторську і виробничу діяльність.	- інформаційну, наукову, проектно-конструкторську і виробничу діяльність.
18. Раціональна організація і управління інноваційним процесом залежать від …
А	Б
оптимального сполучення величини витрат на створення інновацій, термінів їхньої реалізації, а також ринкових параметрів (можливостей).	розходження і послідовності виконання досліджень і розробок; структури ресурсів; терміновості і швидкості розгортання робіт; організаційних зв'язків.
20. У США, Японії, країнах Західної Європи в малому інноваційному бізнесі використовуються такі організації, як …
А	Б
материнські і дочірні фірми	венчурні - фірми "ризикованого" капіталу і спин-офф - фірми-"нащадки", різні інвестиційні фонди.
23. Вкладення венчурного капіталу має специфічні умови:
А	Б
* пайова участь інвестора в капіталі фірми в чи прямій опосередкованій формі; * надання засобів на тривалий термін; * активна роль інвестора в керуванні финансируемой фірмою.	* інноваційної ідеї - нової технології, нового виробу; * суспільної потреби і підприємця, готового на основі ідеї організувати фірму; * ризикового капіталу для фінансування.
25. Фирмам-експлерентам, патиєнтам, віолентам і комутантам.
А	Б
вони передають свої борги.	вони передають свої результати
27. Головною метою інноваційного менеджера венчурних фірм і фірм-патиєнтів є …
А	Б
є зниження ризику в життєдіяльності фірми і створення комфортних умов для її співробітників.	задоволення національних і місцевих потреб, на етапі падіння циклу випуску продукції.
29. Невід'ємними елементами технополісів повинні бути ……………...
А	Б	В
венчурні фірми й акціонерні комерційні банки.	приватні підприємства і зони вільної торгівлі	зони вільної торгівлі
31. Ціль техпопарків -- .
А	Б
стимулювати мале інноваційне підприємництво	стимулювати велике інноваційне підприємництво.
33. Бізнеси-інкубатори займаються …
А	Б
комплексом наукових установ фундаментального і прикладного характеру, вузів, конструкторських і внедренческих організацій, а також ряду промислових підприємств, орієнтованих на освоєння нововведень.	реалізацією будь-якого проекту, що обіцяє прибуток,, звичайно вони знаходяться під патронатом банку, готового інвестувати ризиковий капітал.
35. Невід'ємними елементами технополісів повинні бути …
А	Б
підприємства, державні установи.	венчурні фірми й акціонерні комерційні банки.
37. Щоб відібрати контрагентів, необхідно одержати і проаналізувати техніко-економічну інформацію про кожне з них, зокрема такі дані:
А	Б
* керівництво контрагента; * номенклатура продукції, що випускається; * фінансова звітність за останні чотири квартали; * структура активів і пасивів; * стан устаткування і тривалість технологічного циклу випуску продукції, що може бути використаний у ТЦ; * структура ціни на продукцію; * наявність зв'язків з іншими підприємствами.	* вибір джерела фінансування; * підбор підприємств-виконавців (контрагентів); * визначення мети (стратегії); * вивчення технології; * контроль результатів.
39. В управлінні, особливо в перехідний період економіки України, активну і часто вирішальну роль грає …... планування.
А	Б
державне	фінансове
40. Процес спонукання учасників до діяльності для досягнення цілей технологічного ланцюжка називається …
А	Б
мотивацією.	управлінням.
43. Розрізняють внутрішні винагороди - …
А	Б
почуття задоволення від добре виконаної роботи і досягнутої мети.	грошові виплати чи просування по службі і внутрішні.
45. Ефективний розподіл і використання ресурсів, адаптація до зовнішнього середовища - основні цілі … планування.
А	Б
державного	стратегічного
47. Метод показників …
А	Б
заснований на аналізі показників технічних систем. Кожна технічна система описується визначеним набором показників. З розвитком науково-технічного прогресу вони удосконалюються, що і відбивається в технічній документації.	полягає у фіксації появи принципово нових технічних ідей, розробок, проектів визначення предметної області в інноваційній діяльності фірми.
49. Метод визначення характеристик публікаційної активності …
А	Б
заснований на аналізі показників технічних систем. Кожна технічна система описується визначеним набором показників. З розвитком науково-технічного прогресу вони удосконалюються, що і відбивається в технічній документації.	базується на аналізі інформаційного потоку публікацій по різних напрямках науки і техніки, що підкоряється циклічному розвитку і може розглядатися як організована система.
51. Метод термінологічного і лексичного аналізу …
А	Б
базується на припущенні про заміну термінологічного апарата при використанні дослідниками теорій, ідей, знань з інших областей техніки і науки.	полягає у фіксації появи принципово нових технічних ідей, розробок, проектів визначення предметної області в інноваційній діяльності фірми.
53. Фірми, що мають високі частки розвитку в стабільних галузях називаються …
А	Б
"дійні корови"	"зірки"
55. Вибираючи варіант стратегії інноваційної політики, керівництво фірми повинне враховувати такі найважливіші фактори:
А	Б
· рентабельності (прибутковості) витрат (перемінних, постійних, загальних); · рентабельності продажів; · рентабельності основної діяльності; · балансової рентабельності; · чистої прибутковості витрат; · прибутковості всієї діяльності; · коефіцієнта самофінансування; · рентабельності капіталу.	· розробка нових стратегій базується на досвіді минулих стратегій і на результаті застосування поточних; · при ухваленні рішення необхідно враховувати рівень ризику; · гарні ідеї часто зазнають невдачі тому, що були запропоновані в невідповідний момент (фактор часу); · власники часто роблять силовий тиск на стратегічний план, розроблений інноваційними менеджерами.
57. У залежності від спеціалізації підприємства (фірми) як організованої форми виробничого процесу у відношенні пріоритетів розрізняють …
А	Б
технології головні, чи основні, і що забезпечують, чи допоміжні	технології машинобудівні і що забезпечують.
59. Кінцевим результатом виробничої діяльності є …
А	Б
зроблені продукти, роботи, послуги.	зроблені продукти, послуги.
61. До матеріального продукту відносять …
А	Б
конструкція, дизайн, патенти, торгова марка.	пластмаса, метал, скло, інтегральні схеми і т.д.;
63. До інтелектуального продукту відносять …
А	Б
конструкція, дизайн, патенти, торгова марка.	спожита теплова енергія й електроенергія, упредметнена енергія праці.
65. Що включає сучасне поняття "конкурентноздатність"?
А	Б
* технологія управління об'єктом; * рівень техніко-економічної підготовки персоналу; * науково-технічний рівень розвитку суспільства; * економічний і політичний потенціал виробничої системи (закони, капітал, ресурси, економічна привабливість); * можливість задоволення інтересів у конкретному виді діяльності	* економічний і політичний потенціал виробничої системи (закони, капітал, ресурси, економічна привабливість).
67. У природі і суспільстві розрізняють такі види енергії:
А	Б
сонячну, вітрову, енергію падаючої води, ядерну, хімічну, граві-, електро-, магнітостатичну, механічну, теплову, електричну, електромагнітну, упругостну, а також енергію фізичної і розумової праці у формі робіт і послуг, що відповідають класифікації продукту і діяльності людського суспільства.	сонячну, ядерну, хімічну, теплову, електричну, електромагнітну.
69. Основні принципи енергозберігаючої політики держави наступні:
А	Б
* сертифікація енергоресурсів, а також палива енерговикористовуючого, енергозберігаючого і діагностичного устаткування, матеріалів, конструкцій і транспортних засобів; * включення в державні стандарти на матеріали, устаткування, конструкції, транспортні засоби показників їх енергоефективності; * обов'язковість обліку юридичними особами вироблених чи енергетичних ресурсів, що витрачаються ними, а також обліку фізичними особами одержуваних ними енергоресурсів; * сполучення інтересів споживачів, постачальників і виробників енергоресурсів.	* здійснення державного нагляду за ефективним використанням енергетичних ресурсів; * пріоритети ефективного використання енергоресурсів; * сертифікація енергоресурсів, а також палива, що використовує енергію, енергозберігаючого і діагностичного устаткування, матеріалів, конструкцій і транспортних засобів; * включення в державні стандарти на матеріали, устаткування, конструкції, транспортні засоби показників їх енергоефективності; * обов'язковість обліку юридичними особами вироблених чи енергетичних ресурсів, що витрачаються ними, а також обліку фізичними особами одержуваних ними енергоресурсів; * сполучення інтересів споживачів, постачальників і виробників енергоресурсів; * підтримка зацікавленості юридичних осіб - виробників і постачальників енергетичних ресурсів у їхньому ефективному використанні.
71. Персонал науково-дослідних організацій складається головним чином з ...
А	Б
фахівців різних галузей промисловості.	науковців, зайнятих в основному виробництві наукової продукції, - розробці ідей, тим, проектів, складанні звітів, пояснювальних записок, креслень і т.д.
73. Ефективність інтелектуальної наукової діяльності інноваційної організації залежить в основному ...
А	Б
від індивідуальних творчих здібностей науковців, ступеня їхньої підготовки і рівня кваліфікації.	від обстановки на підприємстві, грошових надходжень з бюджету на дослідницькі роботи.
75. Який повинна бути мотивація у творчих колективах?
А	Б
мотивація спонукання.	мотивація примусу.
78. При виконанні складних досліджень і розробці проектів звичайно виділяють:
А	Б
1) керівне ланка; 2) допоміжна ланка; 3) експериментальна ланка.	1) групу керівників; 2) цільову; 3) комітети.
80. Джерелами фінансування наукової кар'єри є в основному …
А	Б
державні надходження.	гранти різних фондів, за рахунок яких можуть також фінансуватися поїздки на закордонні конференції.
82. Особливості видавничого проекту наступні:
А	Б
* фундаментальна наукова проблема, на рішення якої спрямований проект; * конкретна фундаментальна задача в рамках розв'язуваної проблеми; * пропоновані методи і підходи (у тому числі інноваційні); * очікувані наукові результати (з оцінкою ступеня новизни й оригінальності); * сучасний стан досліджень у даній області науки; * порівняння очікуваних результатів зі світовим рівнем; * науковий заділ по пропонованому проекті, отриманий колективом (організацією) на момент його складання; * список основних публікацій, що близько стосуються пропонованого проекту; * перелік і характеристика наявних структур, лабораторій, устаткування.	* фундаментальні проблеми, для рішення яких буде використане дороге устаткування; * указ сфери застосування устаткування (організація, структурні підрозділи); * загальний план робіт із придбання і введення в лад устаткування; * перелік наявного устаткування і матеріалів з обґрунтуванням необхідності придбання нового обладнання; * контракт на придбання чи виготовлення дорогого устаткування.
84.У загальному випадку конструкція нового виробу розробляється поетапно:
А	Б
* необхідні розрахунки; * експериментальні роботи; * проектування і конструювання виробу; * виготовлення й іспит досвідчених зразків; * коректування конструкторської документації за результатами здачі досвідчених зразків (партії) приймальної комісії. Після цього розробляється технологія виготовлення виробу і здійснюється постановка його на виробництво по таких етапах: * розробка документації на технологічні процеси; * проектування і виготовлення спеціального технологічного устаткування й оснащення; * налагодження засобів технологічного оснащення виробництва; * приймальні іспити серійної і масової продукції.	* фундаментальна наукова проблема, на рішення якої спрямований проект; * конкретна фундаментальна задача в рамках розв'язуваної проблеми; * пропоновані методи і підходи (у тому числі інноваційні); * очікувані наукові результати (з оцінкою ступеня новизни й оригінальності); * сучасний стан досліджень у даній області науки; * порівняння очікуваних результатів зі світовим рівнем; * науковий заділ по пропонованому проекті, отриманий колективом (організацією) на момент його складання; * список основних публікацій, що близько стосуються пропонованого проекту; * перелік і характеристика наявних структур, лабораторій, устаткування.
86. Пошук нових ідей здійснюється на етапі інженерного прогнозування, і тут необхідний контакт інноваційного менеджера з усіма можливими джерелами ідей по розробці нових товарів (техніки).
А	Б
середньому	ранньому
88. Функціонально-вартісний аналіз -- це …
А	Б
ефективний метод комплексного техніко-економічного дослідження інноваційного об'єкта з метою розвитку й удосконалення його корисних функцій при оптимальному співвідношенні між їхньою значимістю для споживача і витратами на їхнє здійснення.	обов'язковий документ, необхідний для початку проведення науково-дослідних робіт. У ньому визначаються мета, зміст і порядок виконання робіт, спосіб реалізації результатів. Даний документ повинен узгоджуватися з замовником.
90. Для експертизи інноваційних проектів, що фінансуються з бюджету, використовують такі методи:
А	Б
* описовий; * порівняння положень об'єкта "до" і "послу"; * порівняльна експертиза.	* розподіл ризику між учасниками проекту (передача частини ризику співвиконавцям); * страхування ризику; * резервування засобів на покриття непередбачених витрат.
92. Яку експертизу роблять на другому рівні?
А	Б
другий рівень - визначення рейтингу індивідуального проекту.	другий рівень - складання висновку по проекту (вносяться корективи в загальний рейтинг, приймається рішення про фінансування).
94 Для добору ефективного варіанта інноваційних заходів використовують показники порівняльної економічної ефективності, що враховують лише змінюються по порівнюваних варіантах вартісні частини:
А	Б
* опис; * порівняння положень об'єкта "до" і "послу"; * порівняльна експертиза.	* наведені витрати; * строк окупності додаткових інвестицій в інновації; * коефіцієнт ефективності додаткових інвестицій в інновації.
96. У залежності від витрат, що враховуються, і результатів інтегральних показників розрізняють наступні види ефекту від реалізації інновацій:
А	Б
* фінансовий * ресурсний * соціальний	* економічний * науково-технічний * фінансовий * ресурсний * соціальний * екологічний
98. Перелічимо інструменти державного регулювання міжнародних зв'язків:
А	Б
* вибір пріоритетних напрямків співробітництва і його реалізацій; * фінансування обміну кадрами; * підключення до світових систем науково-технічної інформації; * включення у світовий технологічний простір шляхом введення в країні міжнародних стандартів і норм; * надання юридичних, посередницьких, консультаційних і інших послуг учасникам співробітництва; * підтримка міжнародних контактів малого і середнього інноваційного бізнесу; * державне стимулювання закордонних інвестицій в інноваційну сферу й аналогічні вкладення вітчизняних інвесторів за кордоном; * закордонне патентування за державний рахунок; * залучення закордонних експертів до оцінки масштабних програм і проектів; * закупівля закордонної науково-технічної літератури.	* включення у світовий технологічний простір шляхом введення в країні міжнародних стандартів і норм; * надання юридичних, посередницьких, консультаційних і інших послуг учасникам співробітництва; * підтримка міжнародних контактів малого і середнього інноваційного бізнесу; * державне стимулювання закордонних інвестицій в інноваційну сферу й аналогічні вкладення вітчизняних інвесторів за кордоном.

Список використаної літератури

1. Инновационный менеджмент: Справоч. пособие / П. Й. Завлин, А. К. Казанцев, Л. Э. Миидель и др. -- М.: Центр исслед. и статистики науки, 2003.

2. Инновационный менеджмент: Учебник для вузов / С. Д. Ильенкова, Л. М. Гохберг, С. Ю. Ягудин и др. -- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2000.

3. Фатхутдинов Р. А. Инновационньй менеджмент: Учебник. -- М.: ЗАО Бизнес-школа "Интел-Синтез", 2005.

4. Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент. Навч. Посібник. 2003. - 504с.

5. Гришин И. Я. Бизнес-инновационные структуру в мире и на Харьковщине. -- Харьков, 2003.

6. Водачек Л.. Водачкова О. Стратегия управления инновациями на предприятиях. -- М.: Экономика, 2001.

7. Поппель Г., Голдстайн Б. Информационная технология - миллионные прибыли: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 2000.

Размещено на Allbest.ru