Менеджер як лідер
Природа лідера та основні теорії лідерства. Роль керівника, стилі керівництва організацією. Актуальність і важливість стратегічного планування, управління для компанії. Різниця між лідером та менеджером, їх порівняльна характеристика. Робоча група.
Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
Вид | реферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 06.12.2010 |
Размер файла | 144,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
3
Реферат
з дисципліни:
Основи менеджменту
на тему:
Менеджер як лідер
Зміст
Вступ
1. Поняття лідера те менеджера
1.1 Лідер
1.2 Менеджер
1.3 Порівняння лідеру та керівника
2. Характеристика ТОВ «Оріон Марин»
2.1 Характеристика підприємництва
2.2 Формування функціонального управління
Висновок
Використана література
Вступ
Протягом усієї історії розвитку суспільства точаться суперечки навколо визначення суті і природи керівництва. При цьому слід враховувати і ту обставину, що більшість людей підсвідомо переконана - керувати вони вміють якнайкраще (навіть не володіючи теоретичними знаннями чи практичним досвідом) на відміну від будь-якої іншої галузі чи виду діяльності.
Чи керівником треба народитися, чи керівні здібності та якості можна культивувати або набути з досвідом, чи можна зарадити у виборі керівного стилю? Ці питання - одні з найбільш дискусійних в дослідженні управління.
Кожна дія в організації пов'язана с проявленням влади, якою користуються як керівники так і робітники. Влада проявляє себе через канали влади до яких відноситься: влада примушення, впливу, компетентності інформації, должостної поведінки, авторитета, влада нагороджувати. Коли індивідуум оказує вплив на поведінку членів групи без використання примусових форм влади, мова іде про проявлення лідерства. Організація придає велике значення лідерству із-за необхідності вибирати на керівницькі позиції індивідуумів, найкраще здатного для керівницьких функцій.
Природа лідерства проявляється як особистими здібностями людини, так і середою в якій здійснюється діяльність компанії. Для ефективного керівництва компанією необхідно вивчення всіх цих питань.
Але найбільш інтригуючи питання для власників компаній є можливість виховання у людині керівницьких здібностей, щоб не було проблем з пошуком лідерів, а також це є можливістю поєднати вміння керувати з фаховими навичками, що підніме ефективність керівника.
1. Поняття лідера те менеджера
1.1 Лідер
Соціально-психологічна структура групи завершується висуненням лідера. Лідерство - стосунки домінування і підпорядкування, впливу і прямування в системі міжособистісних стосунків у групі.
Лідерство (англ. leader -- провідник, ведучий, керівник) виявляється у вмінні пробудити у співробітників мрію, до якої вони прагнутимуть наблизитися, «вдихнути» в них необхідну для цього енергію. В основі даного процесу лежить здатність лідерів притягувати до себе людей, несвідомо викликати почуття захоплення і любові.
Тобто лідером є людина, яка спроможна об'єднати співробітників себе і направити їх у напрямку будь-якої ідеї. Може бути не формальним, тобто не визначений керівництвом. Часто є інноватором, та завжди «дивиться у майбутнє». Керує завдяки поваги серед співробітників.
За весь час було багато спромог дізнатися про природу лідерства, але навіть сьогодні ніхто не може до кінця пояснити природу лідерства і що робить із людини лідера. Але є декілька основних теорій лідерства:
1. Одним із механізмів, що пояснює виникнення лідерства у груповому процесі, є теорія "соціального обміну" Дж. Хоманса. Згідно теорії, соціальні відносини - це постійний процес обміну, в якому залучені не лише матеріальні цінності, речі, а й емоції, почуття. У процесах обміну людина схильна вести розрахунки, основною метою яких є своєрідне "очікування винагороди". Це очікування як мотив поведінки здатне видозмінюватися від ситуації, але не зникає, залишаючись завжди домінуючою орієнтацією людини.
Виникнення лідерства - це результат своєрідного психологічного обміну цінностями між учасниками взаємодії. Цінності представлені в вигляді значущих особистісних якостей, вмінь, знань, досвіду і реалізуються у міжособистісних взаємодіях з користю як для окремих індивідів, так і для групи в цілому. Тут основна складова обміну - ключові компоненти статусу, репрезентовані авторитетом і визнанням. Ці компоненти поряд із соціальним схваленням, грішми, повагою розглядаються як основні винагороди і цінності в сучасному суспільстві. Оцінка внеску індивіда відбувається не лише на діадному рівні взаємодії, але й охоплює загально-груповий рівень. Чим значуща цінність внеску індивіда в загальні результати, тим вищий його груповий статус (визнання лідерства), який виступає як своєрідна винагорода зі сторони групи.
2. Теорія людських ролей (Р.Бейлс) розглядає ролі "професіонала" лідера, орієнтованого на вирішення ділових проблем, і "соціально-емоційного фахівця", який вирішує проблеми людських стосунків.
3. Харизматична концепція - лідерство послане окремими видатними особами як деяка благодать ("харизма"). Приклади таких лідерств як - Наполеон, Лінкольт, Уінстон Черчель. Харизма - це наділення особистості властивостями, що викликають поклоніння перед нею і беззаперечну віру в її можливості. Ось деякі характеристики харизматичних особистостей: показна зовнішність, добрі риторичні здібності, незалежність характеру, гідна і впевнена манера триматися. У реальному житті харизматичність лідера викликає добровільне визнання його винятковості, що зумовлює безперечне підкорення, наслідування його дій і поведінки в цілому.
4. Прибічники інтерактивної теорії вважають, що лідером може стати будь-яка людина, яка займає відповідне місце в системі міжособистісних стосунків. Питання про те, хто конкретно візьме на себе лідерство, має вирішуватися з урахуванням індивідуальних особливостей кандидата в лідери, особистісних характеристик інших членів групи, наявної ситуації і виконуваного завдання.
5. Синтетична (або комплексна) теорія розглядає лідерство як процес організації міжособистісних стосунків у групі, а лідер як суб'єкт управління цим процесом, причому сам феномен лідерства розглядається в контексті спільної групової діяльності.
6. До ситуативної теорії. Цей підхід є загальновизнаним. Він визначає лідерство як продукт ситуації. Вимогли ситуації диктують вибір адекватних засобів і прийомів поведінки, відповідної комбінації особистісних рис, здатних максимально враховувати можливі зміни у її розвитку.
1.2 Менеджер
Менеджер, він же керівник - освічений спеціаліст призначений на посаду керівництвом установи. Спрямований на виконання співробітниками їх зобов'язаностей, а також має за законом певні права й обов'язки, тобто спрямовую кожного робітника у своєму напрямку.
Увага керівника переважно сконцентрована на короткочасних досягненнях. Користується посадовим положенням для керівництва підлеглими.
Роль керівника в організації є багатоплановою. Він наділений правом вирішувати, впливати на підлеглих, що передбачає певний тип стосунків з іншими людьми. Особистісний авторитет керівника і офіційні повноваження є підґрунтям, на якому формується його реальний вплив на діяльність організації, зокрема й управлінську систему загалом.
Керівництво - це процес використання влади задля досягнення впливу на людей.
Влада - це можливість впливати на поведінку інших людей. Керівник повинен мати владу не лише неформальну, але обов'язково має формальну владу: підлеглі залежать від нього в питаннях зарплати, видачі завдань, просуванні по службі, задоволення соціальних потреб, видачі матеріальної допомоги.
Також визначають у кожного керівника свій стиль керівництва.
Стиль керівництва -- система принципів, норм, методів і прийомів впливу на підлеглих з метою ефективного здійснення управлінської діяльності та досягнення поставлених цілей.
У наукових дослідженнях зафіксовано певні зв'язки між стилем, типом керівника, ефективністю діяльності організації та її культурою управління. Загалом вони зводяться до таких положень: стиль відображає усталені способи діяльності певного типу керівника; тісно пов'язаний з психологічними особливостями його мислення, прийняття рішень, спілкування тощо.
Стиль не є вродженою якістю, а формується в процесі діяльності і змінюється, його можна коригувати та розвивати. Стилів керівництва можна також навчати;
У межах традиційної концепції управління виокремлювали авторитарний, демократичний, ліберальний стилі керівництва.
Авторитарний стиль. Він передбачає ухвалення всіх рішень керівником, чітку окресленість «меж компетентності», тобто жорстку визначеність рангів керівників, які мають право приймати рішення з певних питань, пов'язаних з діяльністю організації. Структура керівництва є гранично жорсткою, вертикально-ієрархічною. Це означає, що ухвалені на верхніх рівнях ієрархії рішення надходять униз як директиви (саме тому цей стиль називають директивним), які не підлягають обговоренню -- їх потрібно чітко виконувати. Усі керівники та підрозділи нижчих рівнів ознайомлені тільки із своїм функціональним завданням, не завжди уявляють загальні цілі та сенс завдань. Контроль та оцінювання якості діяльності підрозділу також є прерогативою вищого керівництва. Формально відповідальність покладена на управлінську ланку, яка приймає рішення й контролює виробничий процес, але реально в організаціях з авторитарним стилем управління при невдачах завжди виникає феномен «перекладання» відповідальності на нижчі рівні, тобто на виконавців. Керівникам із таким стилем управління властиві завищена самооцінка, самовпевненість, агресивність, тотальний контроль за роботою підлеглих, схильність до стереотипів, безкомпромісне сприймання підлеглих та їх дій. Здебільшого це є наслідком догматичного мислення, за якого тільки одна відповідь правильна (переважно це думка керівника), а всі інші -- помилкові.
Демократичний стиль. Ґрунтується він на колегіальному прийнятті рішень керівниками (за особливо складних умов до розв'язання проблем можуть бути залучені й професіонали, але співробітників до прийняття рішень переважно не залучають), широкій поінформованості управлінського апарату про розв'язувану проблему, цілі організації, а також поінформованістю усіх співробітників про виконання накреслених завдань і цілей. Участь управлінців усіх ланок у процесі прийняття рішень сприяє тому, що кожний з них добровільно перебирає на себе відповідальність за свою роботу і усвідомлює її значущість у досягненні загальної мети. Функції контролю та оцінювання розподіляються між рівнями влади, дедалі більше переходячи від верхніх рівнів до нижчих. Співробітники за демократичного стилю керівництва є не просто виконавцями чужих рішень, а сприймають цілі організації як власні цінності та інтереси. Керівники нижчої ланки, як правило, репрезентують і обстоюють інтереси співробітників перед вищим керівництвом, що породжує зустрічний потік інформації від співробітників до керівництва. Цей стиль активізує ініціативність співробітників, є передумовою нестандартних рішень, сприяє поліпшенню морально-психологічного клімату та загальної задоволеності співробітників організацією. За таких умов співробітники мають змогу навчатися один у одного по горизонталі, коли кожний є джерелом інформації, а керівник-демократ враховує індивідуально-психологічні властивості, потреби, інтереси підлеглих, обирає адекватно ситуації засоби впливу на них.
Ліберальний стиль. Його характеризують невисока активність, небажання і нездатність керівника приймати будь-які рішення, намагання уникнути будь-яких інновацій, перекладання виробничих функцій та відповідальності на інших керівників і підрозділи. Підрозділи й організація за такого керівництва неухильно втрачають свою мобільність, співробітники -- мотивацію, ініціативу та інтерес до справ організації. Активні, творчо зорієнтовані співробітники починають використовувати робоче місце та час для діяльності, не пов'язаної з організацією. Чим сильнішою є залежність підрозділів або організації від вищих владних структур, тим частіше формується ліберальний стиль керівництва. Його Ще називають непослідовним стилем, адже він дезорієнтує діяльність і спілкування з підлеглими. Керівник часто діє залежно від свого емоційного стану, що призводить до застосування певного стилю керівництва або поєднання кількох стилів. Загалом, стиль керівництва формується під впливом суб'єктивних (характерологічні якості керівника, загальна культура індивіда, рівень вимог, особливості самооцінки та ін.) та об'єктивних (стиль керівництва адміністрації, характер відносин між керівниками, наявність упорядкованих місць для роботи тощо) чинників.
1.3 Порівняння лідеру та керівника
менеджер лідер стратегічне планування
Основним питанням багатьох власників компаній та інших, осіб зацікавлених у поліпшенні внутрішньої організації, є можливість поєднання якостей лідера і керівника разом.
Коли крім посади за наказами керівника закріплюється повага до нього, що повинно добре мотивувати працівників. Коли керівник може зацікавити працівників у поліпшенні виконаної праці та інше.
Спочатку треба розглянути різницю між лідером та менеджером.
По-перше, керівник - офіційно призначена на цю посаду особа. Лідер - стихійно визначена особа. Тобто висунення лідера в більшій мірі залежить від настрою групи, в той час як керівництво - явище стабільне.
Керівники не вибачають помилок ні собі, ні іншим, а лідери переважно визнають свої помилки і не бояться відкрито вживати необхідних заходів для їх виправлення;
Керівники вважають, що підлеглі навіть з високою компетенцією неспроможні виконувати роботу без контролю і вказівок зверху. В основі роботи лідера -- принцип рівності;
Керівники намагаються створити собі позитивний імідж, хоча це не можливо через конфліктну природу відносин між керівником і підлеглими. Лідери цінують повагу колег, наділені репутацією людини з високою етикою, з повагою ставляться до працівників, захищають їх інтереси. Працівники вдячні лідерам і всіляко їх підтримують.
Керівник представляє свою групу в зовнішній сфері стосунків, а лідер у сфері своєї активності обмежений в основному внутрішньо-груповими стосунками.
Керівник наділений певною системою офіційно встановлених санкцій, використовуючи які він може впливати на підлеглих, а лідеру ці санкції не надані.
Сфері дій лідера - в основному мала група; поле діяльності керівника ширше, оскільки він представляє трудовий колектив в більш широкій соціальній системі.
Керівник шукає сумлінних виконавців, а лідер -- однодумців;
І головне - керівник, на відміну від лідера, несе відповідальність перед законом за стан справ у групі.
Отже, лідер і керівник у деякій мірі є протилежностями і не можуть цілком бути поєднаними, але як і у інших сферах спеціалісти націлені знайти «золоту середину».
Тобто керівник спроможний як лідер розглядувати кожного робітника окремо, бути у центрі уваги і користуватися повагою, а також об'єднати людей навколо однієї головної ідеї, яка буде мотивувати робітників на більш сумлінну працю.
Але в таких випадках керівник має менше спроможності концентруватися на короткочасних цілях і повинен мати гнучкий тип мислення, щоб розглядувати ситуацію і як лідер, і як керівник.
Але не всім спроможні бути і лідером і менеджером одразу. В таких випадках є ще один вихід - договір між лідером і керівником.
Керівнику, як і лідеру, необхідно знати і змогти реалізувати наступне:
Формувати систему необхідно під конкретний задум (мету), наявний у лідера.
Важливим елементом системи є апарат управління і регулювання потоків інформації.
Кожен із елементів системи (відділів організації) представлений людьми, і вся різноманітність відносин в системі визначається взаємодією окремих людей.
Всі люди різні, і ні одна людина не краща іншої. Питання полягає в тому, наскільки ефективно людині вдається використати свій потенціал, а лідеру - створити оптимальні умови для реалізації задатків неповторної своєрідності рис кожної людини.
Для людини легше підібрати відповідне місце в системі, ніж намагатися змінити його особистісні особливості шляхом тиску і насилля.
Коли відповідне місце в системі для людини знайдене, слід регулювати взаємовідносини як по горизонталі (між співробітниками), так і по вертикалі (керівник - підлеглий). До цих пір не відкритий спосіб управління, який не можна було би назвати або “кнутом” або “пряником”, тобто система заохочення і покарання - єдина система регулювання в руках лідера.
Таблиця 1.Порівняння менеджера і лідера.
Менеджер |
Лідер |
|
- Адміністратор |
- Інноватор |
|
- Підтримує |
- Розвиває |
|
- Контролює |
- Довіряє |
|
- Поважають |
- Обожнюють |
|
- Працює на інших |
- Працює на себе |
|
- Фахівець |
- Ентузіаст |
|
- Менеджер - будівник |
- Лідер - архітектор |
|
- Робить речі правильно |
- Робить правильні речі |
|
- Сфокусований на системі |
- Сфокусований на людях |
Отже у заключення можно виділити, що лідер і менеджер направлення у два різних напрямки. Тому якщо хтось і буде виховувати у собі менеджера з лідерськими здібностями, то йому треба буде відмовитись від деяких ознак лідера і менеджера, оскільки деякі з них суперечать один іншому.
2. Характеристика ТОВ «Оріон Марин»
2.1 Характеристика підприємництва
1. Повна назва підприємства - Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "Оріон Марин". Коротка назва підприємства - ТОВ "Оріон Марин".
2. Дата реєстрації - 15.10.2002 р. Ідентифікаційний код юридичної особи - 32080993. Видано Виконавським Комітетом Одеської Міської Ради. Адреса юридичної особи - 65012, Одеська обл., м. Одеса, перю Мукачівський, будинок 6, кв.49.
3. Вид основної діяльності - експедиція вантажів, морські перевезення, фрахтування судів, морський брокер.
4. Товариство з обмеженою відповідальністю, створене за рішенням засновників 15.10.2002 року.
5. Форма власності - приватна, товариство з обмеженою відповідальністю.
Компанія "Оріон Марин" відноситься до нової генерацій компаній-учасників ринку експедиції України. Це означає, в першу чергу, індивідуальний підхід до вимог клієнтам, спрощену схему співпраці клієнта з компанією-експедитора, гнучку політику відносно ставок і об'ємів послуг, що робляться.
Робить консультації по розробках транспортних умов, підбирає оптимальний маршрут і спосіб перевезення, притягає перевізників, розробляє і затверджує схеми вантаження-розвантаження, оформляє відповідні вантажні документи. Надає вантажовласникові послуги, пов'язані із зовнішньоекономічними операціями, митне оформлення, фрахт, відстежування вантажів під час імпортних, експортних, транзитних операцій,підбір повних екіпажів на агентируємі судна, заміну членів екіпажа, з попереднім відбором, проведенням співбесід і підготовкою кадрів (крюінг).
Размещено на http://www.allbest.ru/
3
Рис. 1 Організаційна структура.
Таблиця 2. Загальна характеристика ТОВ "Оріон Марин".
Параметр, який характеризується |
Зміст та особливості |
Основні відмінності |
Законодавча база заснування та функціонування організації |
Участь у зовнішньо-економічній діяльності |
|
Форма підприємства |
Товариство з обмеженою відповідальністю може бути засноване одією або кількома особами , статутний капітал його поділяється на частки, розмір яких встановлюється статутом. |
Учасники ТОВ не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів. |
Товариство з обмеженою відповідальністю, створене за рішенням засновників згідно з Цивільним кодексом україни, Господарським кодексом україни, законом України “Про господарські товариства”. |
Підприємство може використовувати різноманітні форми зовнішньоекономічної діяльності, дозволеної законодавством |
|
Профіль |
Експедиція вантажів, морські перевезення, фрахтування судів, морський брокер. |
Згідно статуту підприємства |
Підприємство самостійно в обсязі предмету діяльності здійснює зовнішньоекономічну діяльність |
||
Види діяльності |
Робить консультації по розробках транспортних умов, підбирає оптимальний маршрут і спосіб перевезення, притягає перевізників, розробляє і затверджує схеми вантаження-розвантаження, оформляє відповідні вантажні |
Реалізація діяльності підприємства здійснюється у встановленому законом порядку з оплатою як готівкою, так і у безготівковій формі, у грошовій одиниці, діючій на |
Згідно чинного законодавства України та статуту підприємства. Підприємство має право займатися вказаними у статуті видами діяльності, які не заборонені чинним законодавством України, відповідно |
Підприємство самостійно в обсязі предмету діяльності здійснює зовнішньоекономічну діяльність |
2.2 Формування функціонального управління
В даний момент часу постановка стратегічного планування і управління актуальна для компанії, оскільки:
- в компанії реалізуються складні, взаємозв'язані або довгострокові проекти;
- в компанії розроблена стратегія і визначені цілі, відповідно до яких необхідно здійснювати оперативну діяльність;
- компанія прагне збільшити частку ринку, вийти на нові ринки;
- компанія прагне зміцнити наявні позиції на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Перед керівництвом і главами підрозділів стоїть завдання формалізації розробленої стратегії, перекладу її на операційний рівень, формування адекватних показників, що характеризують її виконання, розробки відповідних процедур управління.
Одним з істотних кроків по вдосконаленню системи стратегічного управління нашої компанії є постановка стратегічного планування проектів. Для оптимізації виконання і контролю стратегічного планування необхідно:
.- найбільш оптимально розбити проект на етапи;
- побудувати укрупнений план проекту;
- при виконанні кожного етапу отримувати якнайповніший об'єм
інформації, необхідний для ухвалення управлінських рішень;
- визначити відповідальних і виконавців для кожного етапу і
заходи, передбачені проектом;
- здійснювати планування з тією мірою деталізації, яка
найбільш адекватна особливостям проекту;
- приймати зважені управлінські рішення про подальшу
реалізації проекту.
- сформувати структуру системи показників з урахуванням особливостей
компанії;
- визначити і проаналізувати причинно-наслідкові зв'язки
стратегічними і операційними завданнями;
- визначити ключові показники, що характеризують рішення
стратегічних і операційних завдань, а також досягнення цілей
компанії;
- розробити систему звітності за ключовими показниками,
формування, збір і аналіз звітності;
- розробити системи комунікацій, що забезпечує доведення
необхідній інформації про стратегію і її виконання до усіх
співробітників компанії;
- сформувати системи мотивації, прив'язаної до досягнення
певних значень стратегічних показників;
- сформувати програми розвитку компанії на основі системи
показників.
Основну роль в постановці стратегічного планування і управління зазвичай грає робоча група, сформована з числа співробітників компанії. Робоча група може бути сформована на тимчасовій основі спеціально під завдання формування системи стратегічного планування або на постійній основі не лише для формування, але і для подальшого аналізу і оптимізації цієї системи. У компанії "Оріон Марин" було вирішено створити робочий гурт по контролю і постановці стратегічного планування і управління, що складається з начальника операторського відділу, начальника технічного відділу і начальника фрахтового відділу, на чолі з директором підприємства. Ця група здійснюватиме збір і аналіз даних по підприємству, контроль за виконання цілей і завдань, а також визначенням подальшого курсу роботи, обчислення помилок і недоліків в стратегічному плануванні, а також заходів по поліпшенню результатів.
За результатами роботи група по контролю і постановці стратегічного планування розробляють документи, що описують як саму систему стратегічного планування і управління, так і увесь комплекс супутніх документів, які можуть містити інформацію про ключові показники і методику їх визначення, про системи комунікацій і документообігу, які передбачається впровадити в роботу компанії, а також про розроблену мотиваційну систему, що відповідає стратегії розвитку компанії.
В результаті постановки стратегічного планування і управління компанія:
- Отримає конкурентну перевагу за рахунок підвищення ефективності управління, підвищення ефективності участі керівників в управлінні проектами і адекватного делегування повноважень і відповідальності;
- Придбає можливість утілювати в життя оперативні управлінські рішення, що визначають досягнення стратегічних цілей;
Отримає інструмент для:
- оцінки і аналізу результатів поточної діяльності з позицій виявлення невідповідності стратегічним цілям і проведення можливого коригування стратегії Компанії;
- оптимізації управління витратами (умовою для відкриття фінансування наступного етапу має бути прийняте рішення по попередньому етапу проекту);
- підвищення і забезпечення якості рішень, що приймаються, - основні рішення детально (з визначеною для кожного етапу глибиною опрацювання) опрацьовуються саме в тих областях, які актуальні для цього етапу проекту; де треба, притягуються кращі експерти;
- постановка управління проектами в умовах невизначеності і в умовах зовнішніх чинників, що динамічно міняються;
Для ухвалення управлінських рішень, керівництво Підприємства повинне дуже добре дослідити ринок та якими тенденціями воно керується. У Підприємства має бути спеціальний відділ який слідкує за тенденціями розвитку зовнішньої середи на ринку.
Таблиця 4. Аналіз зовнішнього середовища.
Фактори зовнішнього середовища |
Стан (опис) фактора |
Тенденція розвитку |
Характер впливу на компанію (+/-) |
|
Економічна криза |
Глобальний характер |
Неминуче торкається Товариства |
- |
|
Міжнародне оточення |
Відносини з іншими країнами світу |
Покращуються |
||
Клієнти |
Інтерес українських підприємців до послуг компанії |
Легко збільшується |
+ |
|
Іноземні клієнти |
Інтерес іноземних підприємців до послуг компанії |
Дуже збільшується |
+ |
|
Мореплавці |
Кількість українських мореплавців |
Збільшується |
+ |
Тобто ми маємо більш-менш сприятливі умови для розвитку компанії оскільки негативний вплив менш ніж позитивний. Послуги компанії дуже затребувані у Україні, а також має добрий вибір для найму моряків.
Але основною загрозою є велика кількість конкурентів, оскільки сфера послуг компанії дуже популярна в Одесі і цьому конкуренти прагнуть до великого попиту послуг в сфері.
Таблиця 5. Аналіз внутрішнього середовища.
Фактори внутрішньго середовища |
Стан(опис) фактора |
Тенденція розвитку |
Характер впливу на компанію (+/-) |
|
Кваліфікація робітників |
Досвід робітників |
Ріст кваліфікації |
+ |
|
Система зв'язку |
Система яка допомогає вийти на зв'язок з власниками портів, судів та ін. |
Налагоджена |
+ |
|
Текучість кадрів |
Моряки або робітники, які покидають компанію |
Више середнього |
- |
|
База даних доступних мореплавців |
Ті мореплавці, які згодні до співробітництва |
Росте |
+ |
Отже, внутрішнє становище для компанії дуже благо сприятливе. Ми маємо налагоджену систему пошуку мореплавців та зв'язку з потрібними для праці особами. Тобто домовитись у заході у порт судна чи заміни моряка на тому-ж судні не є проблемним.
Слід відмітити, що в компанії помітна дуже висока текучість кадрів. Багато моряків змінюють крюінгові компанії, з якими співпрацюють, але це є стандартний процес якого майже неможливо уникнути.
Висновок
Так що є лідер і менеджер.
Лідером є людина, яка спроможна об'єднати співробітників себе і направити їх у напрямку будь-якої ідеї. Може бути не формальним, тобто не визначений керівництвом. Часто є інноватором, та завжди «дивиться у майбутнє». Керує завдяки поваги серед співробітників
Менеджер, він же керівник - освічений спеціаліст призначений на посаду керівництвом установи. Спрямований на виконання співробітниками їх зобов'язаностей, а також має за законом певні права й обов'язки, тобто спрямовую кожного робітника у своєму напрямку.
Отже лідер і менеджер це окремі особи, кожен з яких має свої плюси і мінуси. Але можливо об'єднати лідера и менеджера у одну особу щоб загладити мінуси та збільшити плюси?
Виходячи з цього дослідження я можу твердо заявити, що лідер і керівник у одній особі зовсім не міф, але і залишається труднодоступною ціллю для багатьох підприємців до якої слід йти.
Але навіть у різних особах і лідер і менеджер роблять велику користь для підприємства, єдина умова для цього є щоб вони вдвох мали «спільну мову» та могли договоритися.
В обох випадках ситуація сприяє розвиненню і до неї слід рухатись.
Що до аналізу ТОВ "Оріон Марин". То слід відмітити, що у компанії дуже великі перспективи і можливості. Відносячись до нової генерацій компаній-учасників ринку експедиції України вона може використовувати дуже різноманітні стратегії розвитку і має свою стратегію розвитку, яка має дуже великий потенціал.
Але ТОВ "Оріон Марин" слід остерігатись великої «стаї піраній» у виді інший експедиторскіх компаній.
Використана література
Задачи менеджмента в XXI веке.(Питер Ф. Друкер) 132 стр.
Стратегическое управление(Игорь Ансофф) 34 стр.
Интеллектуальные методы в менеджменте.(Кричевский М.Л.) 57 стр.
Психология управления. Учебное пособие.(Кабаченко Т.С.) 211-212 стр.
Имидж лидера. Технология создания и продвижения.(Бухаркова О.В., Горшкова Е.Г.) 93-94 стр.
6. Бандурка А.М. и др. Психология управления. - Харьков, 1998.
7. Басовский Л.Е. Менеджмент. - М., 2000.
8. Блейк Р., Моутон Дж. Научные методы управления. - К., 1990
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Поняття, суть та концепція стратегічного управління в організації. Визначення лідерства та його характерні риси. Основні відмінності між керівником та лідером. Умови успішної реалізації стратегії. Використання лідерства у стратегічному управлінні.
реферат [32,2 K], добавлен 15.04.2013Природа та визначення поняття лідерства. Лідерство і управління. Лідер і менеджер. Підходи до вивчення лідерства. Традиційні концепції лідерства. Теорія лідерських якостей. Модель ситуаційного лідерства Фідлера, моделі Херсея і Бланшарда.
реферат [37,8 K], добавлен 06.08.2007Стилі керівництва. Стилі управління через структуру і увагу підлеглих. Ситуаційні стилі керівництва як чинники зростання ефективності діяльності і розвиток співробітників. Поведінський і ситуаційний підхід до лідерства і стилю керівництва на підприємстві.
курсовая работа [161,7 K], добавлен 21.11.2008Керівник в системі управління персоналом. Стилі керівництва та управління. Функції керівника по Файолю, Десслеру та Адаїру. Пам'ятка керівнику про стиль та методи керівництва. Стратегії керівництва згідно концепціям Нельсона, Жукова та Дракера.
контрольная работа [35,2 K], добавлен 29.09.2010Природа лідерства та його складові, типологія лідерів. Допомога працівникам у реалізації задумів як особливість справжнього лідера. Теорія підходу з позиції особистих якостей та ситуаційного підходу. Матриця стилів керівництва та їх сприйняття підлеглими.
реферат [21,2 K], добавлен 19.06.2010Менеджер як управлінець ринкової орієнтації. Основні завдання менеджерів та їх роль у роботі організації. Навички, якості, принципи керування менеджерів. Сучасний менеджер у якості керівника колективу, лідера, дипломата, вихователя та інноватора.
презентация [1,7 M], добавлен 05.06.2011Сутність стратегічного потенціалу, його характерні риси і види. Характеристика методичних та організаційно-економічних засад формування стратегічного потенціалу. Основні етапи стратегічного планування компанії. Стратегія як основа діяльності компанії.
контрольная работа [41,5 K], добавлен 21.04.2015Принципи організації взаємин керівника з підлеглими і вищестоящим керівником. Види методів керування та стилі керівництва. Правильні взаємини керівника та підлеглих. Сіткові графіки як інструмент, призначений для складання календарних планів роботи.
контрольная работа [558,9 K], добавлен 15.07.2010Зміст та еволюція поняття мотивації. Теорія потреб Девіда Маккелланда. Загальна характеристика стратегічного менеджменту. менеджером є тип науково-практичного управління, тобто керівництва людьми і виробництвом, що дозволяє виконувати завдання найбільш ек
контрольная работа [36,6 K], добавлен 19.11.2005Менеджер як центральна фігура в системі управління організацією. Характер праці менеджера. Характеристика демократичного типу керівництва. Чинники менеджерської діяльності в сучасних умовах України. Закони розвитку суспільства і сучасного менеджменту.
контрольная работа [22,9 K], добавлен 28.04.2010