Франчайзинг, як взаємовигідна форма співробітництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

з менеджменту на тему «Франчайзинг, як взаємовигідна форма співробітництва»

План

Вступ

1. Поняття франчайзингу та його типи

2. Переваги та вади франчайзингу для франчайзера

3. Переваги та вади франчайзингу для франчайзі

4. Франчайзинг в Україні в 2009 році

Висновки

Використані джерела

Вступ

Не всі можуть бути підприємцями. Для цього необхідна готовність йти на ризик, постійний пошук новаторських ідей. Багато хто з людей більш обережні. Вони віддають перевагу такій формі підприємницької діяльності, яка дає більшу впевненість в успіху. Такою формою є франчайзинг -- система договірних відносин з кооперації господарської діяльності великих і малих фірм щодо розподілу продукції та послуг. Франчайзинг -- широко відома в усьому світі форма ведення бізнесу.

Франчамйзинг-- це форма співпраці між юридично та фінансово незалежними сторонами (компаніями та/або фізичними особами), в рамках якої одна сторона (франчайзер), що володіє успішним бізнесом, відомою торговою маркою, ноу-хау, комерційними таємницями, репутацією та іншими нематеріальними активами, дозволяє іншій стороні (франчайзі) користуватися цією системою на певних умовах.

В сучасних умовах посилення конкуренції на внутрішніх ринках та обмеженості фінансових можливостей для підприємств важливим та ефективним кроком є використання франчайзингових відносин це пояснюється тим, що основою ринкової економіки, з одного боку, є великі підприємства, які надають їй стабільності й керованості, визначають рівень науково-технічного і виробничого потенціалу, з другого -- малий бізнес, який формує конкурентне середовище, характеризується високою мобільністю та забезпечує самостійність підприємницької ініціативи. Для економіки України останнім характерна активізація саме малого бізнесу. Але, незважаючи на значні можливості малого бізнесу у процесі становлення і функціонування ринкової економічної системи, він має свої слабкі сторони, пов'язані насамперед із фінансуванням. Тому одним із шляхів вирішення даної проблеми є розвиток франчайзингу в Україні.

франчайзинг бізнес співробітництво

1. Поняття франчайзингу та його типи

Термін «франчайзинг» походить від французького слова «франшиза» (franchise -- пільга, привілея). У вітчизняній літературі значного поширення набули два терміни: «франчайзинг» і, як його аналог, «пільгове підприємництво».

У багатьох випадках ділові люди франшизами називають операції, що включають ліцензування або інші форми передання прав. Ці операції звичайно визначаються як ліцензійні угоди.

Загальні моменти ліцензійних угод можуть, наприклад, виникнути у разі винаходу нового обладнання. Якщо у винахідника не вистачає фінансових ресурсів або знань, щоб забезпечити максимальне використання можливостей свого винаходу, він укладає договір, надає ліцензію іншій стороні, дозволяючи виробництво, продаж або просто право використання винаходу в обмін на певний капітал, гонорар або те й інше. Завдяки такій угоді максимально використовуються навички і ««ноу-хау»» винахідника, з одного боку, та фінансові ресурси, виробничі, маркетингові та інші можливості ліцензіата -- з іншого.

Ще один вид цих угод пов'язаний з використанням торгової марки для деяких товарів. Власник торгової марки, як і винахідник, купуючи патент, може передати право на виробництво товарів за його торговою маркою іншим виробникам. Технічна назва такої угоди -- «зареєстрована угода користувача» або, якщо торгову марку не зареєстровано, «ліцензія». Угода користувача торгової марки включає умови, регулювальні стандарти з виробництва, комерційної діяльності, маркетингу, збуту та якості товарів. Цих умов необхідно дотримуватися з метою збереження стандартів якості та репутації, що асоціюються з торговою маркою фірми. У такій угоді є багато елементів угод пільгового підприємництва. Тому в угоди франчайзингу часто включають ці елементи і «зареєстрована угода користувача» звичайно присутня в тих випадках, коли франчайзер має зареєстровану торгову марку або фірмову послугу.

Названі вище категорії угод не охоплюють деякі традиційні методи або види практичної діяльності, які дали життя підприємницьким формам франчайзингу (це агентства, дистриб'ютори, ліцензійні угоди та угоди з ««ноу-хау»». Розглянемо коротко ці форми і порівняємо їх з франчайзингом.

Почнемо з агентств. Агент діє не від свого власного імені, він не продавець і не покупець товарів свого патрона. Він діє за його дорученням і від його імені. Відносини між сторонами в усіх типах франчайзингу ні в якому разі не мають рис, які існують в агентствах. В угоді про франчайзинг організації спеціально зазначають, що франчайзі не є агентом або партнером франчайзера, це -- володар права на ліцензію франчайзера.

Дистриб'ютор -- це оптове підприємство, повністю фінансово незалежне. Він має дистриб'юторські договори відносно певних товарів, у нього можуть виникати конфліктні і пов'язані з конкуренцією ситуації. Бізнес, яким займається дистриб'ютор, -- це його власний бізнес, і він керується суто комерційними міркуваннями, коли вирішує прийняти або не прийняти якісь обмеження, що можуть бути нав'язані йому дистриб'юторською угодою. Реально -- це взаємовідносини між продавцем і покупцем. Дистриб'ютор все купує за свій рахунок і приймає на себе повністю ризик -- чи зможе він перепродати товар з достатнім прибутком. Відносини типу «продавець-покупець» можуть бути присутніми й у франчайзингу, але в більшості випадків це буде тільки один з розділів договору, а не вся його суть.

Домовленості з ліцензування та ««ноу-хау»» являють собою один і той самий тип угод. Ліцензія -- це назва угоди, за якої одна сторона дозволяє іншій виконувати певні функції. «Ноу-хау» означає істотний і визнаний секрет, це пакет незапатентованої практичної інформації, накопиченої досвідом і перевіреної в діяльності головної фірми. Договір з «ноу-хау» -- особливий тип ліцензійного договору, в основному він має місце відносно виробничого процесу або комплектуючого виробу.

Ці типи договорів виникають на основі використання патенту або торгової марки і звичайно дають дозвіл на виробництво товару або комплектовання. Ліцензіат (власник ліцензії) може займатися не тільки одним бізнесом: він може поєднувати діяльність відповідно до ліцензійних договорів або договорів з «ноу-хау» з будь-якими іншими видами діяльності. Як і дистриб'ютор, ліцензіат -- незалежний бізнесмен. Він не діє від імені або за дорученням особи, що передала йому права. Ця операція дуже близька до підприємницької форми франчайзингу, але відрізняється тим, що ліцензіат не зобов'язаний підкорятися якій-небудь нав'язаній системі. Ці форми угод ближчі до франчайзингу, ніж дистриб'ютори.

У рамках договору про франчайзинг також має місце ліцензія, що дозволяє франчайзі торгувати, використовуючи торгове ім'я і певну форму організації підприємства. Має місце також договір про «ноу-хау». «Ноу-хау» є присутнім у всіх аспектах комерційної діяльності в умовах франчайзингу. Перед початком справи, франчайзі має набути відповідних знань, він отримує допомогу в розміщенні підприємства, плануванні його, оформленні, організації, обладнанні, у сфері маркетингу тощо. Він перебуватиме в центрі постійної уваги з боку франчайзера, за потреби матиме підтримку і керівництво у вирішенні проблем з просування товару, здійснення нововведень тощо. Особлива відмінність франчайзингу від всіх інших форм угод полягає в тому, що франчайзі діє виключно під торговою маркою франчайзера і на базі його господарської системи.

Франчайзинг визначається як надання права на виробництво і (або) збут продукту (послуги) з наданням допомоги в організації та управлінні бізнесом. Тобто це метод ведення бізнесу, заснований на довгострокових відносинах між двома сторонами:

франчайзером /ліцензіаром (хто надає франчайзу);

франчайзі (хто отримує франчайзу);

Франчайзер -- це незалежна фірма, яка виробляє продукцію (послуги) і надає право використовувати ім'я свого бізнесу та продавати (виробляти) свої товари (послуги) іншій фірмі.

Право використовувати ім'я бізнесу франчайзера (марку, марочну назву, марочний знак, товарний знак) і продавати/виробляти його продукцію на визначеній території називається франчайзою. Договір про придбання такого права означає, що одна особа (франчайзер) передає іншій (франчайзі) в обмін на пряму або непряму фінансову винагороду право користуватися системою франчайзингу з метою маркетингу певних типів товарів і/або послуг. Такий договір передбачає зобов'язання, принаймні, щодо:

використання загального імені або загальної вивіски на магазині, уніфікованого оформлення приміщень і транспортних засобів;

передачі головною фірмою «ноу-хау» підприємству-франчайзі;

постійного забезпечення головною фірмою підприємства-франчайзі комерційною і технічною допомогою протягом дії договору про пільгове підприємництво.

Незалежна фірма або окремий підприємець стає франчайзі, якщо купує франчайзу та укладає відповідну угоду з фірмою-франчайзером. Безумовно, франчайзі менш незалежний і вільний у виборі виду підприємницької діяльності, ніж самостійний підприємець.

Отже, франчайзинг -- не просто альтернативне рішення, це ще один із засобів в арсеналі виробника, оптовика або роздрібного торговця, який можна використати, щоб розширити свій бізнес. Звідси випливає, що система франчайзингу застосовна майже до будь-якого виду ділової активності, але це не означає, що будь-який бізнес буде успішним франчайзингом. Успішні системи франчайзингу звичайно створюються на основі свіжих ідей, запатентованого обладнання та асоціацій торгових марок. Вони демонструють нові підходи до існуючих концепцій. Франчайзинг як правова або маркетингова концепція не є новою. Що ж тоді тут нового? По-перше, поняття «франчайзинг» ширше використовується для опису угоди, що має ліцензійний характер. По-друге, існує концепція комплексного використання підприємницької форми франчайзингу -- форма підприємства з ідентифікованим знаком (торговою маркою, фірмовою послугою) чи підприємства, яке володіє ліцензією (або франшизою), що дає право торгувати, використовуючи певну систему і торгову марку, яка асоціюється з нею.

Мартін Мендельсон, провівши аналіз теоретичного і практичного досвіду організації пільгового підприємництва, або франчайзингу, в США та Європі, доходить висновку, що основними ознаками франчайзингу є такі:

Відносини пільгового підприємництва засновані на контракті, який має містити всі умови, досягнуті внаслідок домовленостей.

Спочатку франчайзер повинен розробити систему успішного ведення бізнесу, яка ідентифікується з іміджем, вираженим у торговій марці, фірмовій послузі або фірмовому найменуванні.

Головна фірма повинна провести навчання франчайзі з усіх аспектів цієї системи до того як відкриється справа, щоб підприємець був готовий ефективно та успішно вести її, та допомогти у відкритті бізнесу.

Після відкриття бізнесу головна фірма повинна підтримувати постійні ділові відносини з франчайзі для того, щоб він мав підтримку з усіх аспектів ведення бізнесу.

Підприємству-франчайзі дозволено під контролем головної фірми вести операції, використовуючи імідж (торгову марку, фірмову послугу, фірмове найменування), який розроблено у головній фірмі і є її власністю, а також користуватися перевагами репутації, що асоціюється з усім цим.

Франчайзі повинен інвестувати істотну частину капіталу підприємства зі своїх коштів.

Франчайзі повинен бути власником свого підприємства.

Франчайзі робитиме разові і поточні виплати в порядку компенсації за права, які він купує, і постійні послуги, які йому забезпечуватиме головна фірма.

І ми, розглядаючи цю тему, будемо дотримуватися основних положень, викладених М. Мендельсоном.

Розрізняють три типи франчайзингу:

1) торговий франчайзинг;

2) франчайзинг розповсюдження продукції;

3) «чистий» франчайзинг.

У межах торгового франчайзингу торгова фірма купує лише право використовувати ім'я бізнесу, тобто право зробити себе торговою фірмою франчайзера. При цьому франчайзі може продавати товар не тільки під ім'ям їх виробника, а й під «приватною» маркою.

Для франчайзингу розповсюдження продукції є характерним придбання франчайзі ліцензії на виробництво (продаж) на обмеженій території певної продукції під маркою або товарним знаком виробника франчайзера.

Приклад: Ринок безалкогольних напоїв «Пепсі Кола», «Кока Кола» тощо.

«Чистий» франчайзинг або комплексне використання системи пільгового підприємництва передбачає комплексне забезпечення бізнесу франчайзі, яке включає в себе:

право на використання імені бізнесу;

ліцензію на використання імені бізнесу;

обладнання, технології;

навчання методам оперативної діяльності, процесам контролю якості;

інші необхідні послуги (постачання, рекламні послуги тощо).

Саме ця комплексна і повномасштабна підприємницька форма франчайзингу викликала його бурхливий розквіт спочатку у США, а потім у багатьох країнах Європи.

Комплексна система включає не просто використання фірмових товарів або послуг, а й підготовку проекту підприємства в усіх його аспектах. Проект має бути розроблений так ретельно, щоб ризик, пов'язаний з відкриттям нового бізнесу, був зведений до мінімуму.

Основною умовою існування франчайзингу є взаємовигідність як для франчайзера (франчайзодавця), так і для франчайзі (франчайзоотримувача). Поширення франчайзних форм підприємства в різних країнах, особливо у США, підтверджує присутність і реальність переваг франчайзингу. На думку президента Міжнародної асоціації франчайзингу, використання франшиз має потрійні переваги: «Ліцензіар виграє тому, що закладає міцний фундамент для своєї компанії. Ліцензіат виграє тому, що може скористатися перевіреними економічними методами ліценціара. А широка громадськість виграє від того, що вона без перебоїв отримує товари і послуги».

Таблиця 1 Етапи розвитку системи франчайзингу

Кількість діючих франчайзі	Коментарі
1--10	На цьому етапі франчайзер все ще шукає свій шлях. Він перевіряє, чи достатньо відпрацьовано концепцію в процесі пробних операцій. Він ще недосвідчений у виборі франчайзі, а тому вразливий. Одночасно він виявляє нетерпіння, оскільки вклав кошти у підготовку свого «пакета» пільгового підприємництва і хоче продавати його, щоб отримати грошові кошти
11--40	Франчайзер подолав першу перешкоду і розвиває свою інфраструктуру, щоб підготувати себе до зростаючої, як він сподівається, кількості франчайзі. Йому треба виявляти обережність, щоб темпи зростання не випереджали його ресурси і можливості. Але, ймовірно, у нього існує нова проблема: зазвичай є незначна кількість франчайзі (4--5), які його не задовольняють
41--100	Система знаходиться у відносно зрілому стані. Франчайзер отримує достатні прибутки від своєї діяльності. Тепер він звертає свою увагу на створення підґрунтя для значного розширення. Тут треба проаналізувати все, що вдалося і не вдалося зробити. Звичайно, він далеко сягнув у своєму розвитку і тепер можна бачити, наскільки добре він обслуговував своїх франчайзі і пристосувався до змін
Понад 100	Франчайзер досяг зрілості і має всю необхідну інформацію для аналізу своєї системи. Її цінне джерело -- діючі франчайзі. Також визначеними є можливості і напрям подальшого пристосування до вимог і тенденцій ринку

2. Переваги та вади франчайзингу для франчайзера

Більше за всіх, зазвичай, виграють франчайзери (ліцензіари).

Є дві основні переваги, про які повинен знати підприємець, що вирішив працювати в рамках пільгового підприємництва.

Перша -- це можливість розширити свій бізнес через підприємства-франчайзі, не вкладаючи власний капітал. Склавши франчайзну угоду франчайзер розширює ринок збуту своєї продукції, розвиває збутову мережу за рахунок (кошти) франчайзі.

Відкриття іншого невеликого підприємства або торгової точки не потребує залучення капіталу головної фірми. Це не означає, що франчайзер не повинен знаходити капітал для цього. Але його витрати будуть значно меншими порівняно із загальними витратами підприємств-франчайзі. Франчайзі, вкладаючи капітал у відкриття власної справи, дає можливість франчайзеру досягати високих темпів зростання, уникнути труднощів, пов'язаних з пошуком коштів, необхідних для зростання мережі таких підприємств.

Друга перевага полягає у використанні трудових ресурсів франчайзі. Останній відповідає за щоденні операції. Він здійснює на місці управління господарською діяльністю і представляє інтереси головної фірми. Він проводить набір, навчання працівників, використовує систему мотивації, керує персоналом. У той же час ним керує інтерес власника, а не найманого керівника, тому він створює більш ефективне і прибуткове підприємство.

Франчайзеру достатньо мати компактну організацію, в якій працюватимуть декілька професійних менеджерів, що спеціалізуються в різних областях бізнесу. І у кожного з них має бути свій персонал.

Франчайзер може отримувати пристойний прибуток через сталий потік внесків за франчайзу, не піддаючи свій капітал великому ризику і не займаючись буденними управлінськими проблемами, які виникають у зв'язку із розгалуженістю мережі підприємств-франчайзі. Франчайзер отримує початкову плату за укладання франчайзної угоди, а потім систематичну плату (роялті) -- проценти від обсягів продажу франчайзі.

Оскільки франчайзер використовує ресурси інших і за допомогою своїх навчальних програм може навчити управляти бізнесом, його організація може розвиватися, використовуючи мінімальні управлінські резерви і з мінімальним ризиком для капіталу.

У франчайзера менше проблем з персоналом, оскільки він не займається цими проблемами на рівні кожного окремого підприємства.

Керівництво кожної окремої точки більш зацікавлене у мінімізації витрат і максимізації обсягів продажу.

Франчайзеру легше освоювати нові території з допомогою підприємств-франчайзі, в яких є знання місцевих умов і місцеві інтереси.

Виробник може забезпечити торгові точки товарами, створивши систему франчайзингу на рівні як оптової, так і роздрібної торгівлі.

Фірма, що займається оптовим продажем, може створити мережу підприємств-франчайзі з роздрібної торгівлі, забезпечуючи таким чином додаткові торгові точки для продажу своїх товарів і більш економне використання своєї матеріальної бази.

Велика фірма, що має багато власних торгових точок, може отримати додатковий капітал і зменшити потребу в позикових коштах, якщо продасть декілька або всі ці підприємства і одночасно укладе з ними договір пільгового підприємництва на майбутні операції.

Франчайзер отримує більше можливостей для вирішення стратегічних питань, пов'язаних з розвитком бізнесу в майбутньому. Він може отримувати економічну і технічну інформацію від франчайзі, що сприяє поліпшенню конкурентної позиції франчайзера.

Використання системи франчайзингу дає можливість певному власнику, що має розгалужену мережу торгових точок, розвивати її в майбутньому, не створюючи власних підприємств та економлячи свій капітал і трудові ресурси.

Франчайзер має можливість проводити широкомасштабні рекламні кампанії торгової марки, об'єднуючи кошти окремих франчайзі. Це сприяє зростанню престижу як франчайзера, так і всіх франчайзі.

Зміцнення позицій у діалозі з постачальниками за рахунок збільшення обсягів закупівель. Тобто з'являється можливість отримати знижки, пріоритет тощо. Так, один з менеджерів інформаційної служби компанії Dole Food (Уэслейк-Виллидж, штат Каліфорнія, США) повідомив, що економічний ефект, зумовлений формуванням великих контрактів, досягає 30%.

З іншого боку, розвиток деяких систем пільгового підприємництва пов'язаний з розвитком національної економіки загалом. Франчайзери можуть вести переговори від імені кожного підприємства-франчайзі про послуги, необхідні на місцевому ринку, з великими промисловими концернами, які мають велику кількість фабрик, офісів по всій країні і яким необхідні послуги франчайзингової мережі. Навряд чи франчайзі здатні і мають можливості вести такі переговори або організувати послуги такого рівня самостійно, а мережа загалом зробити це може. Кожний франчайзі забезпечує якісними послугами споживача -- велику національно розгалужену мережу підприємств -- від імені головної фірми.

Існують, безумовно, й негативні сторони франчайзингу. На противагу двом основним перевагам, є одна, вирішальна для успіху або невдачі пільгового підприємництва, сфера, яка породжує найбільше проблем для франчайзера -- це сфера міжособових відносин з франчайзі. Ось деякі з проблем, характерних для цих взаємовідносин.

У франчайзі може швидко розвинутися почуття незалежності: він досяг успіху, бізнес йде добре, він заробляє стільки, скільки й очікував, якщо не більше. В нього виникає питання: навіщо взагалі йому потрібен франчайзер? Він стає впевненим, що причина його успіху полягає в ньому самому, в його власній ініціативі. Це створює проблему для франчайзера. У результаті виходить, що франчайзер допомагав франчайзі досягти успіху з однією метою -- дати впевненість франчайзі у своїх силах і допомогти стати на ноги. У разі виникнення такої проблеми треба вжити коригуючих заходів, що потребує великої майстерності.

Франчайзер повинен забезпечити стандарти якості, послуг і товарів для усієї мережі пільгового підприємництва. Його персонал здійснює контроль за цими стандартами. Проблеми, які можуть виникнути у відносинах із франчайзі, пов'язані зі спробами останніх пристосувати систему якості до власних потреб. Щоб їх уникнути, з боку франчайзера необхідне жорстке і пильне керівництво; треба знати, що невелике відхилення від системи, вчасно не помічене сьогодні, завтра може призвести до великої проблеми, подолати яку буде набагато складніше.

Наступна проблема пов'язана з тим, що серед франчайзі бувають і такі, що не розуміють можливості, які пропонує їм цей бізнес. Ось деякі приклади:

франчайзі, можливо, не спроможний працювати на самого себе і не зможе самостійно вести навіть налагоджену справу;

франчайзі, можливо, зробив неправильний вибір форми пільгового підприємництва, а франчайзер побільшив помилку, не використавши правильні процедури під час відбору;

франчайзі досяг рівня задоволеності життям: він заробляє більше, ніж будь-коли, і може задовольнити всі свої потреби; він не бачить причини, навіщо йому працювати більше, і не розуміє, що бізнес не може стояти на місці, що про його розвиток потрібно піклуватися, щоб справи не пішли гірше;

франчайзі, можливо, погано справляється з управлінням у межах системи франчайзингу.

Кожна з цих проблем вимагає відповідного (різного) вирішення. Франчайзер повинен пам'ятати, що франчайзі є власником свого бізнесу. З ним не можна поводитися так, як зі своїм менеджером, не можна наказувати йому, що слід робити. Треба виховувати франчайзі таким чином, щоб він розумів -- допомога франчайзера у вирішенні будь-якої проблеми полягає у слушній пораді.

Може виникнути несумісність між франчайзі і відповідальною за роботу з ним особою з головної фірми, що призводить до втрати довіри одного до одного.

Франчайзер має усвідомлювати, що, навчаючи франчайзі, він готує собі майбутнього конкурента.

Франчайзер має бути впевнений, що обрана людина підходить даному типу франчайзингу і здатна прийняти на себе відповідальність як власник своєї справи. Його обов'язок перед будь-яким потенційним франчайзі і бізнесом в цілому полягає в тому, щоб «непідходяща» людина ніколи не отримала право на пільгове підприємництво.

Часто трапляється, що франчайзі відмовляються від співпраці, коли необхідно внести кошти на оформлення і ремонт приміщень, модернізацію обладнання, щоб споживачеві були надані послуги відповідно до договору франчайзингу, до торгового іміджу та репутації мережі пільгового підприємництва.

Існують підприємства, які одночасно працюють у системі франчайзингу і займаються самостійним бізнесом. Прикладом може слугувати підприємство з оренди автомобілів, власником якого є автомобільний дилер, а обидва підприємства розміщуються в одному і тому ж приміщенні. Франчайзі може зіткнутися з тим, що персонал цих двох підприємств увійде в конфлікт один з одним, що завдасть шкоди обом підприємствам.

Сума прибутку, яка надходитиме франчайзеру від франчайзі, буде меншою за можливий прибуток від підприємства, яким володіє франчайзер, але за показником норми прибутку на капітал робота з підприємством-франчайзі має кращий результат.

Франчайзер ризикує тим, що франчайзі, чиї платежі звичайно розраховуються в процентах від його валового прибутку, стане приховувати повну інформацію про свій валовий прибуток.

Можуть виникнути труднощі у разі набору достатньої кількості відповідних франчайзі.

Щоб уникнути розглянутих ускладнень, кожна сторона повинна розуміти, наскільки важливою є співпраця, взаємозалежність, терпіння та розуміння позиції іншої сторони.

3. Переваги та вади франчайзингу для франчайзі

Потенційний підприємець, приймаючи рішення про входження у франчайзну систему, має визначитися щодо того, який бізнес і якого франчайзера вибрати. Для цього треба оцінити переваги і вади франчайзингу з позицій франчайзі, а саме: що для нього буде вигіднішим -- працювати в системі франчайзингу або відкрити свій власний бізнес. Корисно зважити всі «за» і «проти» франчайзингу особливо обмеження, які майбутній франчайзі повинен прийняти на себе і які існуватимуть протягом усього періоду дії угоди.

Франчайзі, по суті, купує розробки франчайзера, зменшуючи таким чином високий ризик, пов'язаний з відкриттям нового бізнесу. Це не означає, що ризик відсутній взагалі. Підприємства, що працюють у системі франчайзингу, також банкрутують з ряду причин. Але рівень невдач становить тут 10--12% від рівня банкрутства самостійного бізнесу. Існує низка переваг, виграшних для франчайзі:

Відсутність у підприємця основних і спеціальних знань долається завдяки програмі навчання менеджменту, що проводиться франчайзером.

Коли підприємець купує франчайзу, він водночас ніби купує й досвід франчайзера. Зазвичай франчайзери проводять спеціальну підготовку з таких аспектів менеджменту:

добір та навчання кадрів;

методи бухгалтерського обліку;

методи управління, використовувані франчайзером;

маркетинг, реклама і збут;

закупівля сировини та матеріалів, управління запасами;

контроль якості;

аналіз фінансового стану.

Крім того, франчайзі може у будь-який момент отримати консультативну допомогу і скористатися послугами персоналу фірми-франчайзера у вирішенні організаційних і технічних проблем й будь-яких інших питань бізнесу. Таким чином можна уникнути багатьох помилок і «пасток», що особливо важливо для початківців. Надання додаткових послуг дають змогу франчайзі в певній мірі розділити успіх, досягнутий головною фірмою. Ці послуги включають:

застосування розроблених критеріїв вибору місця розташування підприємства або, якщо передбачаються пересувні послуги, району обслуговування;

керівництво за набуття прав на освоєння території, підготовці проектів з планування, облаштування магазину і загальну допомогу за визначення асортименту товарів (послуг) і відкриття підприємства;

навчання франчайзі та його персоналу методам функціонування в рамках комплексної системи пільгового підприємництва і надання посібника з докладними інструкціями;

навчання франчайзі та персоналу необхідним виробничим операціям, технологічним процесам;

придбання обладнання;

вибір приміщення для франчайзі та проведення переговорів щодо його оренди;

підготовку нового підприємства до відкриття і початку діяльності.

Франчайзі, володіючи підприємством, має стимул отримувати постійну підтримку головної фірми. Це дає можливість франчайзі важкою працею і зусиллями максимально збільшити прибуток і вартість капіталу.

У більшості випадків франчайзі виграє, використовуючи ім'я, репутацію, визнані покупцем. Бізнесу під відомим товарним знаком -- гарантована миттєва підтримка та визнання з боку споживачів, швидкіше закріплення на ринку і, як наслідок, подальша перевага.

Відносно низька вірогідність фінансових втрат, банкрутства фірми-франчайзі.

Франчайзі потрібно менше капіталу, ніж для створення самостійного бізнесу, оскільки франчайзер завдяки накопиченому в інших операціях досвіду усуває зайві витрати.

Можливість отримання непрямої фінансової допомоги через організацію фінансування, необхідного для створення підприємства-франчайзі.

У більшості випадків франчайзер не надає прямої фінансової допомоги у вигляді займів або кредитів, оскільки це суперечить самій ідеї франчайзингу. Найчастіше підтримка полягає у наданні допомоги:

а) у виборі джерела початкового фінансування франчайзі;

б) в управлінні фінансовою діяльністю франчайзі;

в) у налагодженні контактів з фінансовими установами, постачальниками та іншими партнерами бізнесу.

Крім того, франчайзинг зменшує ризик діяльності франчайзі. Тому він з більшою вірогідністю може розраховувати на отримання кредиту в комерційному банку, ніж самостійний підприємець. Банки визнають переваги у фінансуванні підприємств, працюючих у рамках пільгового підприємництва, що робить кредит та його умови більш доступними.

Франчайзі отримує також переваги у використанні (якщо необхідно) рекламних заходів франчайзера в рамках усієї країни. Це досягається завдяки створенню єдиного рекламного фонду, в який кожний франчайзі звичайно вносить певні суми. Внесок кожного франчайзі у цей фонд становить 1--5% від його місячного обсягу продажу.

Такий підхід зменшує витрати франчайзі на рекламу і забезпечує синергічний ефект, оскільки широкомасштабна рекламна кампанія, що організується і контролюється франчайзером, а фінансується франчайзі, є більш ефективною.

Іноді для підтримки загальної рекламної кампанії франчайзі робить локальну рекламу.

Франчайзі виграє, отримуючи доступ до можливостей франчайзера у сфері закупівлі, постачання, ведення переговорів. Створюються більш вигідні умови роботи з постачальниками, оскільки є можливість мати знижки.

Франчайзі може використати спеціалізовані знання і досвід роботи головного офісу франчайзера, зберігаючи при цьому статус власника підприємства.

Територіальне протегування, яке проявляється в:

а) забезпеченні франчайзером для франчайзі найбільш вдалого місця розташування (більшість франчайзерів проводять глибокий, кваліфікований аналіз потенційних місць розміщення для своїх майбутніх франчайзі. Такий аналіз полягає у вивченні транспортних потоків, місцевих законів, щільності населення, досяжності цього місця для клієнтів тощо);

б) наданні франчайзі виключного права на розповсюдження продукту (послуг) франчайзера з його маркою або товарним знаком на конкретній обмеженій території.

Укладання коштів у франчайзинг значно знижує ризик на «старті», але не означає, що франчайзі не зазнає ризику взагалі. Будь-який бізнес схильний до впливу ризику. Щоб досягти успіху, треба працювати ще більше, ніж раніше.

За статистикою, у США зазнають банкрутства у перші три роки існування менше 2% франчайзі, і близько 30% малих підприємств -- вже на першому році існування.

На кінець п'ятого року у бізнесі залишаються: самостійних підприємців -- 20%, франчайзі -- 92%, а банкрутують відповідно 80% і 8%.

За іншими оцінками, протягом п'яти років банкрутують 90% нових підприємств і 10% тих, що працюють у системі пільгового підприємництва. У Великобританії, за даними податкової статистики, рівень банкрутств нових підприємств протягом п'яти років становить приблизно 37%, а той же показник для нових підприємств у системі франчайзингу -- 4--5%.

Франчайзі має перевагу у використанні патентів франчайзера, торгових марок, фірмових послуг, авторських матеріалів, комерційних і технологічних секретів і «ноу-хау».

Франчайзі може користуватися результатами наукових розробок франчайзера та його програмами розвитку, спрямованими на те, щоб удосконалити бізнес, зробити його конкурентоспроможним.

Франчайзер збирає максимум інформації про ринок і досвід, які можуть використати підприємства-франчайзі. Це дає доступ до обширної інформації, яка була б недоступною підприємству, якби воно не було частиною системи франчайзингу.

Існують й певні вади, що виникають під час роботи в системі франчайзингу:

Стандартизація діяльності. З метою підтримування свого іміджу франчайзер вимагає від франчайзі суворого дотримання операційних (виробничих) стандартів. Тому у відносинах між франчайзером і франчайзі неминуче будуть присутні елементи контролю. Відповідність стандартам контролюється періодичними інспекціями франчайзера. Так, зазвичай франчайзером контролюється якість послуг або товарів, що пропонуються споживачеві, іноді він може вимагати від франчайзі, щоб його особисті характеристики та стиль поведінки відповідали правилам, чинним у франчайзера.

Франчайзі повинен усвідомити, що контроль за якістю і стандартами є важливим в його власних інтересах. Погана робота підприємства-франчайзі небезпечна не тільки для нього самого, але непрямо позначається на всьому ланцюжку франчайзингу.

З часом суворе дотримання інструкцій, правил і вказівок може стати обтяжливим для франчайзі.

Обмеженість продуктової лінії. Хоча франчайзі і є власником свого підприємства, свій бізнес він здійснює за ліцензією, відповідно до умов контракту. Зазвичай він повинен продавати (виробляти) тільки ті товари (послуги), які схвалені франчайзером. Іноді, з метою забезпечення або підвищення досягнень бізнесу виникає потреба, в розширенні продуктових ліній. Це призводить до конфліктів між франчайзером і франчайзі.

Франчайзні платежі. За зменшення ризику потрібно платити! Крім того, франчайзі платитиме головній фірмі компенсацію за пропоновані послуги і використання її «проекту» у формі первинних і поточних виплат.

Зазвичай франчайзні платежі включають у себе: початковий внесок і постійні платежі. Розмір цих платежів може суттєво вплинути на рентабельність бізнесу франчайзі.

Початковий внесок включає в себе: оплату ліцензії (франшизи) + оплату за послуги щодо вибору місця розташування франчайзі + вартість ділянки землі під підприємство франчайзі, витрати на її підготовку та будівельні роботи + вартість обладнання та інших матеріальних активів (іноді франчайзі орендує майно франчайзера, а не купує його у власність).

Постійні платежі: орендна плата (у разі оренди майна франчайзера) + рентна плата як форма участі франчайзера у прибутках франчайзі (у процентах від обсягу продажу, зазвичай 1--11%) + гонорар або платежі за послуги, надані франчайзером + внески на проведення рекламної кампанії (1--5% від загального обсягу продажу) + інші платежі залежно від специфіки бізнесу.

Потенційному франчайзі може бути складно оцінити якість франчайзера.

У контракті на право пільгового підприємництва можуть міститися деякі обмеження щодо продажу або передачі цього права. Це пояснюється тим, що зазвичай франчайзер дуже ретельно відбирає кандидатуру франчайзі. І він повинен бути впевнений у відповідності нової людини його вимогам. На практиці передання прав на володіння бізнесом у системі франчайзингу не є великою проблемою.

Може трапитися, що франчайзі, усвідомивши свою залежність від франчайзера, втратить особисту ініціативу, необхідну для створення і ведення успішного розвитку бізнесу. Деякі франчайзі помиляються, вважаючи, що франчайзер зобов'язаний забезпечувати їх завжди постійним потоком покупців і повсякденно брати участь в їх роботі. Це суперечить концепції франчайзингу.

Політика, що проводиться франчайзером, може вплинути на прибутковість підприємства-франчайзі. Наприклад, франчайзер хоче, щоб франчайзі збільшив товарообіг (за рахунок чого він отримує постійні виплати), тоді як франчайзі більше зацікавлений у збільшенні прибутковості, що не завжди є наслідком збільшення товарообігу.

Франчайзер може припуститися помилки в своїй політиці, його нововведення в бізнесі можуть бути невдалими і завдадуть шкоди діяльності підприємства-франчайзі. Тому франчайзери повинні випробувати в умовах ринку нововведення, перш ніж їх впроваджувати, а також пояснити і продемонструвати франчайзі, що втілення нових ідей виправдовує витрати.

Добре ім'я бізнесу в рамках системи франчайзингу або торговий імідж можуть бути втрачені з причин, що не залежать від підприємця.

Таблиця 2 Основні ситуації, що спричинюють банкрутство франчайзі

Ситуація, що склалася	Причина, наслідок, дія
1. Франчайзі вже займався самостійним бізнесом і, можливо, в тій самій сфері, що охоплюється системою пільгового підприємництва	Така людина менш сприйнятлива до ідей франчайзера і дисциплінуючого впливу системи. Тому франчайзери неохоче приймають франчайзі з попереднім досвідом у бізнесі того ж типу. Але трапляються випадки, коли попередній досвід і знання бажані, оскільки їх не можна набути за короткий проміжок часу
2. Самовдоволення франчайзі	Однією з найпоширеніших причин невдачі є те, що франчайзі перестає прикладати необхідних зусиль, вважаючи, що «тепер я бос, а боси не працюють. Тепер можна витрачати гроші, при цьому не працюючи і не заробляючи». Франчайзинг не сумісний з такою позицією
3. Франчайзі втрачає впевненість у собі	Це трапляється: а) коли після відкриття підприємства він усвідомлює ступінь відповідальності та масштаб задачі; б) коли він не може миритися зі збитками, які можуть мати місце в початковий період, не зважаючи на вміння правильно організувати свої фінанси й використати обіговий капітал. Треба мати міцні нерви, щоб справлятися з комерційними втратами під час становлення підприємства
4. Франчайзі, який «не вписується» в систему	Найчастіше трапляється з тими, хто вже успішно працював деякий час у бізнесі. Такі особи починають вірити, що процвітання забезпечується їх зусиллями, а не завдяки франчайзеру та його системи. Вони, звичайно, вносять свій вклад в успіх, але небезпека виникає тоді, коли вони думають, що краще знають, як і що робити, і це призводить до відходу від системи
5. Утручання, хоч і з хорошими намірами, членів сім'ї або настирливих друзів	Важливо, щоб сім'я надавала підтримку, але не втручалася. Часто франчайзери проводять співбесіди як з чоловіком, так і з дружиною, навіть коли тільки один з них є претендентом. Небезпечними є й поради настирливих друзів, а особливо тих, хто вважає себе надто досвідченими і що їх досвід буде корисний франчайзі. Людям, якими можна легко маніпулювати і яким важко самостійно приймати рішення, самостійно займатися бізнесом небезпечно
6. Франчайзі, який чекає, щоб для нього багато чого зробили	Жоден потенційний франчайзі не повинен чекати, що франчайзер щодня братиме участь у його бізнесі. Єдиний виняток -- системи франчайзингу, які спеціально пропонують таку участь (наприклад, централізовані системи замовлень або бухгалтерського обслуговування)
7. Франчайзі, в якого відсутні необхідні якості	Існують два різновиди такого типу франчайзі. Перший -- франчайзі, які настільки засліплені привабливістю франчайзингу, що не усвідомлюють своїх вад і відсутності можливостей. Франчайзер ніколи не може знати про франчайзі стільки, скільки той знає про себе. Франчайзі повинен бути чесним перед собою і франчайзером. Інший різновид -- ті, хто, можливо, обіймали високі посади в управлінській ланці і не звикли багато працювати, займаючись основами справи

4. Франчайзинг в Україні в 2009 році

Цей рік став досить важким для багатьох франчайзерів та їх партнерів-франчайзі. Економічна криза, почавшись у 2008 році, набрала обертів та завдала удару по багатьох підприємцях коливаннями курсу долару, зменшенням відвідуваності торговельно-розважальних центрів та магазинів, падінням попиту на продукцію та послуги, сумнівами підприємців у рентабельності ведення бізнесу за сучасних умов.

Минулого року різні джерела називали кількість близько 400 франчайзерів в Україні. Але при цьому враховувалися не лише ті компанії, що дійсно мали франчайзингові пункти, але й ті, що просто оголосили про бажання чи намір розвиватися по франчайзингу, причому багато з яких не пішли далі того, щоб просто створити підсторінку на свому сайті із назвою "Франчайзинг".

На сьогоднішній момент ми можемо констатувати той факт, що насправді в Україні активних франчайзерів нараховується трохи більше 200. Це дійсно ті компанії, що мають партнерів-франчайзі, і за цей рік відкрили принаймні одну, а найчастіше більше франчайзингових точок. Всі інші - або перечікують кризу, або просто стагнують і не докладають великих зусиль для стимулювання розвитку мережі.

Цього року також з'явилося досить багато нових франчайзерів, що доволі активно почали розвивати свої мережі. Найчастіше - це такі концепції, що не потребують великих інвестицій. Також про початок розвитку по франчайзингу оголосили деякі знані великі компанії. Активно розвивають зараз свої мережі деякі компанії, що минулого року почали працювати на ринку. Є й такі, що цього року закрили свої франчайзингові проекти.

Дуже активно цього року розвивається галузь стріт-фуду. Франчайзингові мережі компаній, що працюють у цій сфері, об'єднують зараз точки, кількість яких вже рахується сотнями. Зважаючи на те, що постійно з'являються нові концепції - схожі й абсолютно інші - компанії змінюють асортимент, вдосконалюють виробництво, йдуть в невеликі міста.

Для сфери торгівлі цей рік виявився досить важким: багато товарів розвивають в Україні мережі закордонних брендів, тому коливання курсу долару досить помітно вплинуло на їх розвиток. Та й інвестиції для відкриття зазвичай у галузі торгівлі далеко не малі. Багато компаній закривали цього року нерентабельні магазини, є випадки, коли один і той же партнер-франчайзі закрив магазин в одному місті чи місці, а відкрив у іншому. Тому можна сказати, що надвеликої кількості відкриттів у сфері торгівлі цього року не було, деякі компанії вийшли на нуль (кількість відкритих магазинів дорівнює кількості закритих), деякі відкрили декілька франчайзингових магазинів, є й такі франчайзери, що розширяли мережу лише за допомогою відкриттів власних магазинів. Загалом компанії шукали можливості певних поступок для залучення франчайзі, розробляти антикризові формати та підбирали асортимент.

У галузі послуг населенню ситуація неоднозначна. Як і всюди, найбільшу підтримку отримали концепції з невеликою кількістю інвестицій. Дуже активно, наприклад розвиваються туристична галузь. Офіси багатьох компаній - активних франчайзерів - зараз присутні у всіх великих містах країни і зараз націлені і на невеликі. В той час як розширення мереж салонів краси та фітнес клубів було мінімальним. Досить активно у 2009 році розвивалися компанії, що надають освітні послуги для дітей та батьків: незважаючи на велику кількість інвестиції, відкривалися як власні школи, так і на франчайзингових умовах.

Галузь ресторанного харчування переживає період стагнації. Загальною тенденцією цієї сфери є зменшення кількості відвідувачів цих закладів, відповідно скорочення прибутків власників. Виходом з цієї ситуації могло стати підвищення цін у ресторанах, але це знову призвело би до ще більшого скорочення кількості відвідувачів. Тому компанії вдавалися до зменшення штату працівників та скорочення порцій, щоб вийти хоча б на мінімальні прибутки. При цьому франчайзі зараз дуже часто не мають таких великих інвестицій, що необхідні для відкриття ресторанів, та й перспектива стагнації загалом не приваблює підприємців, тому нових партнерів у франчайзерів галузі ресторанного господарства цього року з'явилося дуже мало.

За складної економічної ситуації кожна окрема компанія виробляє прийнятну для себе стратегію поведінки: хтось йде на певні поступки партнерам і при цьому збільшує свою мережу, хтось вважає більш вигідним призупинити наразі розвиток і перечекати. Тому можна підсумувати, що дійсно 2009 рік виявився досить важким для розвитку, але при цьому став своєрідною перевіркою концепцій на витривалість та рентабельність

Висновки

Отже франчайзинг - це особлива форма організації бізнесу, що дозволяє розвиватися малим підприємствам та збільшує обсяги реалізації великих фірм за рахунок взаємодії таких двох типів суб'єктів. Такий взаємозв'язок великих і малих фірм дозволяє розширити збутову діяльність головної фірми в регіонах окремої країни чи за її межами, тобто на міжнародному рівні.

Купуючи франшизу, підприємець наважується вести підприємницьку діяльність на власний ризик, але під вивіскою франчайзера. Відома марка гарантує більше число клієнтів і дійсно зменшує ризик банкрутства. Прийнявши рішення про співпрацю на принципах франчайзингу, обидві сторони підписують договір про співпрацю. Основним обов'язком франчайзера є надання дозволу на торговельну марку і передача знань та досвіду ведення цього бізнесу та підтримка партнера протягом усього періоду тривання дії Договору. Основним обов'язком франчайзі є дотримання спільних для всієї мережі стандартів діяльності підприємства та відрахування франчайзингових платежів. Часто франчайзери призначають також рекламні відрахування. Ці гроші використовуються на користь всієї мережі: на маркетингові дослідження, розробку нових продуктів і рекламні кампанії.

Франчайзинг полягає не лише в продажі права на вживання логотипу мережі або товарного знаку -- він представляє собою цілу систему ведення бізнесу. Слово «система» є ключем до розуміння принципів франчайзингу. Франчайзі може розраховувати з боку власника ліцензії на системну і постійну підтримку: підготовку і навчання персоналу, різноманітні інструменти, що допомагають у веденні бізнесу, ноу-хау.

Використані джерела

1. Азеев А.А. и др. Организация и функционирование вычислительного центра. -- М.: Статистика, 1977. -- 160 с.

2. Большой экономический словарь. Multilex 2/0 EKONOMICS. CD-ROM.

3. Бланк И.А. Управление формированием капитала. -- К.: «Ника-Центр», 2000. -- 512 с.

4. Бурлак Г.Н. и др. Экономика, организация и планирование работы ВЦ / Г.

5. http://uk.wikipedia.org

6. http://economics.wideworld.ru/

7. http://Franchising.ua

Размещено на Allbest.ru