Інвестиційний менеджмент: сутність, мета, функції та методологічний інструментарій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інвестиційний менеджмент: сутність, мета та функції інвестиційного менеджменту, методологічний інструментарій інвестиційного менеджменту

1. Економічна сутність категорії “інвестиції”. Види інвестицій

Терміни "інвестиції", "інвестування", "інвестиційний процес", "інвестиційна діяльність", "інвестиційна політика" стали вживатися в нашій країні порівняно нещодавно. Тому поняття та сутність цих термінів в нашій економіці трактується по-різному. Так, наприклад, поняття "інвестиції" ототожнюють з капітальними вкладеннями, "інвестиційна діяльність" - з інвестуванням . Хоча ці поняття за своєю суттю є неоднозначні .

Термін "інвестиції" походить від латинського слова "invest", що означає вкладення коштів. У більш широкій трактовці інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого збільшення. Інвестиції мають фінансове та економічне визначення

За фінансовим визначенням, інвестиції - це всі види активів (коштів), що вкладаються в господарчу діяльність з метою отримання доходу. Економічне визначення інвестицій можна сформулювати таким чином: інвестиції це видатки на створення, розширення, реконструкцію, та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов'язані з цим зміни оборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал.

Розглянуті вище категорії враховані при визначенні терміну “інвестиції” в українському законодавстві. У відповідності до Закону України “Про інвестиційну діяльність” “ . інвестиціями є усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект”. Такими цінностями можуть бути:

- грошові кошти, цільові банківські внески, паї, акції та інші цінні папери;

- рухоме або нерухоме майно;

- майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виробництва, але не запатентованих (ноу-хау);

- права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, обладнанням, а також інші майнові права.

Інвестиції в об`єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах, з метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними ознаками.

1. За об`єктами вкладень виділяються реальні та фінансові інвестиції.

Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи - як матеріальні, так нематеріальні (інноваційні інвестиції). Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значну частку посідають вкладення у цінні папери.

2. За характером участі в інвестуванні виділяються прямі і непрямі інвестиції. Під прямими інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення коштів інвестором в об`єкти інвестування. Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).

3. За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції. Під короткостроковими інвестиціями розуміють звичайно вкладення капіталу на період, не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо). Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період більше одного року.

4. За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні (акціонерні), державні, іноземні та спільні.

5. За регіональною ознакою інвестиції виділяють в середині країни та за кордоном. Під внутрішніми інвестиціями розуміють вкладення коштів у об`єкти інвестування, розміщені в межах даної країни. Під інвестиціями за кордоном (іноземні інвестиції) розуміють вкладення коштів у об`єкти інвестування, розміщені за межами даної країни.

2. Динаміка інвестиційних процесів та фактори, що її формують

Від чого ж залежать інвестиції? Фактори, що впливають на цей показник достатньо різноманітні. Розглянемо лишень основні з них.

А) Перед усім, обсяг інвестицій залежить від розподілу одержаного доходу на споживання та заощадження. В умовах низьких доходів населення основна їхня частина витрачається на споживання. Зростання доходів викликає підвищення частки, що спрямовується на накопичення - джерело інвестиційних ресурсів, отже зростання питомої ваги заощаджень викликає відповідне зростання обсягу інвестицій і навпаки.

Б) Значний вплив на обсяг інвестицій має також очікувана норма чистого прибутку. Це пов'язано з тим, що прибуток є спонукальним моментом інвестування. Чим вищим є очікувана норма чистого прибутку, тим більшим буде обсяг інвестицій і навпаки.

В) Суттєво впливає на обсяг інвестицій також ставка позичкового відсотку. Справа утім, що в процесі капіталовкладення використовується не лише власний, але й позичковий капітал. Якщо очікувана норма чистого прибутку перевищує ставку позичкового відсотку, то за інших рівних умов інвестування виявиться ефективним. Тому зростання ставки відсотку викликає скорочення обсягу інвестицій і навпаки.

Г) Серед факторів, які суттєво впливають на динаміку інвестицій слід відмітити також прогнозований темп інфляції. Чим вищим є цей показник, тим у більшій мірі знеціниться майбутній прибуток від інвестицій.

3. Суть та завдання інвестиційного менеджменту

інвестиційний ризик інфляція менеджмент

Найважливішою складовою економічного управління діяльністю компанії є інвестиційний менеджмент. Інвестиційний менеджмент це процес управління всіма аспектами інвестиційної діяльності компанії.

Головною метою інвестиційного менеджменту є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії компанії на окремих етапах її розвитку.

В процесі реалізації цієї цілі ІМ спрямований на вирішення наступних завдань:

1. Забезпечення високих темпів економічного розвитку компанії за рахунок ефективної інвестиційної діяльності;

2. Забезпечення максимізації доходів від інвестиційної діяльності;

3. Забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків;

4. Забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності компанії в процесі здійснення інвестиційної діяльності підприємства;

5. Пошук шляхів прискорення реалізації інвестиційних проектів;

Усі перераховані завдання ІМ тісно пов'язані між собою. Так, забезпечення високих темпів розвитку компанії можливе з одного боку за рахунок підбору високодохідних інвестиційних проектів, з іншого - за рахунок прискорення реалізації інвестиційних програм. В свою чергу, максимізація доходу від інвестицій, як правило, супроводжується підвищенням інвестиційних ризиків, а отже ці показники повинні бути оптимізовані між собою. Мінімізація інвестиційних ризиків є умовою забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності компанії в процесі реалізації інвестиційної діяльності.

Основними функціями інвестиційного менеджменту є:

- дослідження зовнішнього інвестиційного середовища і прогнозування кон'юнктури інвестиційного ринку;

- розробка стратегічних напрямів інвестиційної діяльності;

- розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів компанії;

- пошук і оцінка інвестиційної привабливості окремих реальних проектів і вибір найефективніших з них;

- оцінка інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів і відбір найефективніших з них;

- формування інвестиційного портфелю і його оцінка за критеріями доходності, ризику і ліквідності;

- поточне планування і оперативне управління реалізацією окремих інвестиційних програм та проектів;

- організація моніторингу реалізації окремих інвестиційних програм та проектів;

- підготовка рішення про своєчасний вихід з неефективних інвестиційних програм і реінвестуванні капіталу.

4. Методологічний інструментарій інвестиційного менеджменту

Оцінка вартості грошей в часі

Перехід до ринкової економії супроводжується появою нових для підприємств України видів діяльності. До них можна віднести вибір варіантів вкладання грошових коштів, оцінку ефективності інвестицій.

Відкрито нові можливості використання капіталу: участь у різноманітних ризикованих проектах, придбання цінних паперів, нерухомості; вкладання грошей на депозитні рахунки комерційних банків. Розміщуючи капітал в один з обраних проектів, фінансовий менеджер планує не тільки з часом повернути вкладені гроші, але й отримати бажаний економічний ефект. Таким чином, гроші набувають такої об'єктивно існуючої характеристики, як часова вартість, що була невідомою широкому колу людей за умов адміністративною системою управління економіки.

Зміни вартості грошей у часі можна пояснити таким чином. Грошова одиниця в попередньому році була такою самою, як і в поточному. Але наслідки інфляції чітко ілюструють, що купівельна спроможність грошей змінюється з плином часу.

Розглядаючи реальну вартість грошей, підприємці повинні брати до уваги не тільки руйнівні дії інфляції, а також здатність інвестування, адже мета фінансового менеджменту - це можливість з грошей робити додаткові гроші. Багато підприємств мають кілька варіантів вкладення грошей, їх мета на цей час - обрати з цих варіантів найприбутковішій.

Основними причинами втрати вартості грошей є:

- інфляція;

- наявність ризику;

- віддавання підприємцями переваги наявним грошам.

Інфляція пов'язана із загальним підвищенням цін у країні. Коли зростають ціни, падає вартість грошової одиниці. Враховуючи те, що у майбутньому році ціни зростатимуть, вартість грошової одиниці в наступні роки буде ще нижчою, ніж у попередньому. Таким чином, купівельна спроможність грошової одиниці вища, ніж виявиться завтра.

Ризик або невпевненість у майбутньому, також зменшують вартість грошей. Через невпевненість у майбутньому ризик з часом зростає. Більшість підприємців прагне уникнути ризику, тому вище цінує гроші, які є сьогодні, ніж ті, що мають бути у майбутньому. Ті суб'єкти підприємницької діяльності, які погоджуються віддавати свої наявні гроші в обмін на їх більшу кількість у далекому майбутньому, жадають вищої компенсації у вигляді певної винагороди за цей ризик.

Отже, всі суб'єкти господарювання віддають перевагу наявним грошам, ніж очікуваним у майбутньому, тобто симпатизують високій ліквідності. Втіленням ліквідності і є наявні гроші. Якщо підприємець інвестує ці гроші, сподіваючись на доходи у майбутньому, тобто міняє гарантовані “живі” грошв на ризикованіші доходи в майбутньому, то цей “обмін” можливий за умови, що майбутні доходи повинні бути достатньо високими. Це необхідно, щоб виправдати ризик на якій погоджується інвестор, оскільки він сподівається на високу винагороду як компенсацію за втрату ліквідності.

Таким чином:

1. Сьогодні гроші дорожчі, ніж завтра;

2. Гроші втрачають свою вартість через інфляцію, ризик, схильність до ліквідності.

Проблема “гроші - час” не нова, тому відпрацьовано зручні моделі та алгоритми, які дозволяють орієнтуватися у справжній вартості майбутніх дивідендів з позиції поточного періоду. За допомогою математичного апарату та наочного матеріалу охарактеризуємо їх у теоретичному і практичному аспектах.

У процесі порівняння вартості грошових засобів при їх інвестуванні і поверненні прийнято використовувати два основні поняття: майбутня і теперішня вартість грошей.

Майбутня вартість грошей являє собою суму інвестованих в даний момент грошей, на яку вони перетворяться через певний період часу з врахуванням визначеної ставки відсотку. Визначення майбутньої вартості грошей пов'язано з процесом накопичення(компаундування) цієї вартості, яке являє собою поетапне збільшення суми внеску шляхом приєднання до первинного його розміру суми відсотку (відсоткових платежів). Ця сума розраховується по так званій відсотковій ставці, яка використовується не лише як інструмент накопичення вартості грошових засобів, але й як вимірник ступеню доходності інвестиційних операцій.

Теперішня вартість грошей являє собою суму майбутніх грошових надходжень, приведених з врахуванням певної ставки відсотку (дисконтної ставки) до даного періоду. Визначення теперішньої вартості грошей пов'язано з процесом дисконтування цієї вартості, тобто операцією, зворотною до накопичення при обумовленому кінцевому розмірі грошових засобів. В цьому випадку сума проценту (дисконту) віднімається від кінцевої суми (майбутньої вартості) грошей. Така ситуація виникає, коли необхідно визначити, скільки грошей слід інвестувати сьогодні, щоби через певний період часу одержати заздалегідь обумовлену суму.

При проведенні фінансово-економічних розрахунків, пов'язаних з інвестуванням грошей, процеси накопичення і дисконтування можуть здійснюватися як за простим, так і за складним відсотком. Прості відсотки застосовуються, як правило, при короткостроковому інвестуванні, складні - при довгостроковому.

Простим відсотком називають суму, яка нараховується по первинній (теперішній) вартості внеску в кінці одного періоду платежу, обумовленого умовами інвестування коштів (місяць, рік тощо).

При розрахунку суми простого проценту в процесі компаундування внеску використовується наступна формула:

J = PV x n x і,

де J - сума відсотку за обумовлений період інвестування в цілому

PV -початкова сума внеску (інвестування)

n - тривалість інвестування (кількість періодів, по яких здійснювалися відсоткові платежі)

i - відсоткова ставка

Приклад: визначити суму простого відсотку за рік при наступних умовах: первинна сума внеску - 1000 грн., ставка відсотку, що сплачується щоквартально - 20%. Підставивши ці дані до формули одержимо: J = 1000 х 4 х 0.2 = 800 грн.

В цьому випадку майбутня вартість внеску з врахуванням нарахованої суми відсотків складатиме:

FV = PV + J = PV x (1 + ni),

В нашому випадку вартість внеску складатиме 1 800 грн.

Величина (1 + пі) називається коефіцієнтом нарощування (компаундування) простих відсотків. Його значення завжди повинно бути більшим за 1.

При розрахунку суми простого відсотку в процесі дисконтування вартості грошових засобів (тобто суми дисконту) використовується наступна формула:

D = FV - FV x 1/1+ni,

де D - сума дисконту (по простих відсотках) за обумовлений період інвестування в цілому;

FV - кінцева сума внеску, обумовлена умовами дисконтування

Приклад: визначити суму дисконту за простим відсотком за рік при наступних умовах: кінцева сума внеску визначена в розмірі 1000 грн., дисконтна ставка складе 20% у квартал. Підставивши ці дані до формули одержимо D = 1000 - 1000 х (1/1+4 х 0.2) = 444 грн.

В цьому випадку теперішня вартість грошових засобів з врахуванням розрахованої суми дисконту складає

PV = FV - D = FV x 1/1+ ni

В нашому випадку теперішня вартість інвестицій повинна складати (1000 - 444) 556 грн.

Величина 1/1+ ni називається дисконтним коефіцієнтом простих відсотків, значення якого завжди повинно бути меншим за одиницю.

Складний відсоток - це сума доходу, яка створюється в результаті процесу інвестування за умови, що сума нарахованого простого відсотку не сплачується після кожного періоду, а додається до суми основного внеску і у наступному платіжному періоді приносить доход.

При розрахунку суми внеску в процесі його нарощування зі складним відсотками використовується наступна формула:

FV = PV (1 + і)n

Відповідно сама сума відсотку в такому разі визначається за формулою:

J = FV - PV

Приклад: розрахувати майбутню вартість внеску і суму складного відсотку за весь період інвестування при наступних умовах: первинний внесок - 1000 грн., ставка складного відсотку - 20% за квартал, загальний період інвестування - один рік. Підставивши ці значення у формули одержимо:

FV = 1000 (1+0.2)4 = 2074

J = 2074 - 1000 = 1074

При розрахунку теперішньої вартості грошей в процесі дисконтування за складним відсотком використовується наступна формула:

PV = FV / (1+i)n

Відповідно ставка сума дисконту визначається за формулою:

D = FV - PV

Приклад: розрахувати теперішню вартість внеску і суму складного дисконту за весь період інвестування при наступних умовах майбутня вартість - 1000 грн., ставка дисконтного складного відсотку - 20% за квартал, загальний період інвестування - один рік. Підставивши ці значення у формули одержимо:

PV = 1000 / (1+0.2)4 = 482 грн.

D = 1000 - 482 = 518 грн.

При оцінці вартості грошей у часі слід мати на увазі, що на результат оцінки впливатиме не лише розмір відсотку, але й періодичність виплат (або кількість платіжних періодів) протягом одного й того ж загального терміну. Іноді виявляється більш ефективним інвестувати гроші під меншу ставку відсотку але з більшою періодичністю виплат.

Приклад: перед інвестором стоїть завдання розмістити 100 тис. грн. на депозиті строком на один рік. Один банк пропонує виплачувати дохід за складним відсотком в розмірі 23% на квартал, другий в розмірі - 30% раз на чотири місяця, третій - в розмірі 45% двічі на рік, четвертий - в розмірі 100% раз на рік.

Для того, щоби обрати варіант інвестування, побудуємо наступну таблицю:

№ варіанту	Теперішня вартість внеску	Ставка відсотку	Майбутня вартість внеску наприкінці
			1-ого періоду	2-ого періоду	3-ого періоду	4-ого періоду
1	100	23	123	151	186	229
2	100	30	130	169	220
3	100	45	145	210
4	100	100	200

Порівняння варіантів говорить, що найефективнішим є 1 варіант.

Окремі види грошових потоків, що оцінюються у часі, здійснюються послідовно через рівні проміжки часу і у рівних розмірах. Така послідовність грошових потоків (рівномірних платежів) носить назву ануїтет. Прикладом ануїтету можуть бути щоквартальні суми відсотків по облігаціях або ощадних сертифікатах, рівномірна сплата внесків за орендоване майно. Представлення послідовності грошових потоків або платежів у вигляді ануїтету суттєво спрощує процеси компаундування або дисконтування вартості грошей, дає можливість використовувати набір спрощених формул зі стандартними значеннями окремих показників, що наводяться у спеціальних таблицях.

Так, формула для визначення майбутньої вартості ануїтету має вигляд:

FVa = A x Ja,

де FVa - загальна майбутня вартість ануїтету на кінець визначеного періоду;

A - сума ануїтетного платежу;

Ja - коефіцієнт нарощування ануїтету, що визначається за спеціальними таблицями з врахуванням ставки відсотку і кількості періодів.

Відповідно, формула визначення теперішньої вартості ануїтету виглядатиме так:

PVa = A / Ra,

де PVa - теперішня вартість ануїтету;

Ra - дисконтний коефіцієнт ануїтету, що визначається за спеціальними таблицями з врахуванням ставки відсотку і кількості періодів.

Інфляція та її вплив на результати інвестиційної діяльності

У фінансовій практиці приходиться рахуватися з корегуючим фактором інфляції, яка знецінює вартість грошових засобів. Це пов'язано з тим, що зростання інфляції (індексу середніх цін) викликає відповідне зниження покупної спроможності грошей.

Номінальна сума грошових засобів - це оцінка її величини без врахування зміни покупної спроможності грошей.

Реальна сума грошових засобів - це оцінка її величини з врахуванням зміни покупної спроможності грошей у зв'язку з процесом інфляції.

У фінансово-економічних розрахунках, пов'язаних з інвестиційною діяльністю, інфляція оцінюється і враховується у наступних випадках:

1. При корегуванні нарощеної суми грошових засобів;

2. При формуванні ставки відсотку з врахуванням інфляції, що використовується для нарощування і дисконтування;

3. При формуванні рівня доходів від інвестицій, враховуючи темпи інфляції.

В процесі оцінки інфляції використовуються два основних показники:

1. Темп інфляції (Ті), який характеризує приріст середнього рівня цін у розглянутий період (n);

2. Індекс інфляції (Іі) у розглянутий період (n), який визначається як 1 + Ті

А. Корегування нарощеної вартості грошових засобів з врахуванням інфляції здійснюється за формулою:

FVp = FV / Ii

Якщо ж у процесі нарощування можна виділити реальну ставку відсотку і очікуваний темп інфляції, то розрахунок майбутньої реальної вартості грошових засобів можна здійснювати за формулою:

FVp = PV (1+i)n x (1 + Ti)-n = PV x (1+i / 1+Ti)n

Приклад: визначити реальну майбутню вартість інвестованих коштів за наступних умов: обсяг інвестицій - 200 тис.грн., період інвестування - 2 роки; очікувана ставка відсотку з врахуванням інфляції - 30% в рік, очікуваний темп інфляції в рік - 20%. Підставивши дані у формулу одержимо: FVp = 200 х ( 1+0.30 / 1+0.20 )2 = 234.7 тис.грн.

Б. Формування реальної ставки відсотку з врахуванням інфляції, що використовується в процесі компаундування або дисконтування вартості грошових засобів, здійснюється за формулою:

Jp = J - Ti,

де Jp - реальна ставка відсотку;

J - номінальна ставка відсотку з врахуванням інфляції, сформована на грошовому ринку.

Після визначення реальної майбутньої вартості грошей в процесі її нарощування за реальною ставкою ми стикаємося з трьома ситуаціями:

1. J = Ti. В цій ситуації нарощування реальної вартості грошей не здійсниться, адже їх приріст покриється інфляцією;

2. J > Ti. В цій ситуації реальна майбутня вартість грошей буде зростати не дивлячись на інфляцію;

3. J < Ti. В цій ситуації реальна майбутня вартість грошей буде знижуватися, тобто процес інвестування є збитковим.

В. Формування рівня доходів від інвестицій, враховуючи темпи інфляції, передбачає визначення розміру так званої “інфляційної премії”. Розмір цієї премії, яка компенсує втрати реальної суми доходу інвестора від інфляції, розраховується за формулою:

Wi = Dp x Ti,

де Wi - сума інвестиційної премії,

Dp - реальний середньо ринковий дохід по інвестиціям.

Відповідно, загальна сума доходів по інвестиційному проекту (у номінальному обчисленні) складе:

Dw = Dp + Wi

Поняття інвестиційних ризиків та їх кількісна оцінка

Під інвестиційним ризиком розуміють ймовірність виникнення не передбачуваних фінансових втрат (зниження прибутку, доходів, втрати капіталу тощо) в ситуації невизначеності умов інвестиційної діяльності.

Види інвестиційних ризиків можуть бути досить різними. Їх класифікують за наступними ознаками:

1. За сферами діяльності виділяють:

1.1. економічний - ризик пов'язаний зі зміною економічних факторів;

1.2. політичний - адміністративні обмеження інвестиційної діяльності, пов'язані зі зміною політичного курсу держави;

1.3. соціальний - ризик страйків, здійснення під тиском працівників незапланованих соціальних видатків тощо;

1.4. екологічний - ризик катастроф та лих, які негативно вплинуть на діяльність інвестованих об'єктів;

1.5. інші види - рекет, розкрадання майна, обман з боку інвестиційних або операційних партнерів тощо;

2. За формами інвестування:

2.1. реального інвестування - невдалий вибір розташування об'єкту, збої у постачання будматеріалів і обладнання, вибір некваліфікованого і недобросовісного підрядника;

2.2. фінансового інвестування - непродуманий вибір фінансових інструментів для інвестування, фінансові проблеми окремих емітентів; непередбачені зміни умов інвестування;

3. За джерелами виникнення:

3.1. систематичний (ринковий) - характерний для всіх учасників інвестиційної діяльності та форм інвестування;

3.2. несистематичний (специфічний) - притаманний одному об'єкту інвестування або діяльності конкретного інвестора;

В процесі оцінки можливих втрат від здійснення інвестиційної діяльності використовуються абсолютні та відносні її показники. Абсолютний розмір фінансових втрат є сумою збитків, спричинених інвестору у зв'язку із настанням несприятливих обставин, характерних для даного ризику. Відносний розмір фінансових втрат є відношенням суми збитку до обраного базового показника (наприклад сумі очікуваного доходу від інвестицій або сумі інвестованого капіталу).

Інвестиційні ризик вимірюються різними методами;

- розрахунок середньоквадратичного відхилення;

- розрахунок коефіцієнту варіації;

- розрахунок в-коефіцієнту;

- експертний метод.

Середньоквадратичне відхилення є найпоширенішим показником оцінки рівня інвестиційних ризиків. Розрахунок цього показника дозволяє визначити коливання очікуваних доходів від різних інвестицій:

у = v ?nt=1 (е - еR)2 x P1

де n - кількість спостережень;

t - кількість періодів

е - розрахунковий дохід за проектом при різних значеннях кон'юнктури;

еR - середній очікуваний дохід за проектом;

P1 - значення ймовірності, що відповідає розрахунковому доходу.

Коефіцієнт варіації дозволяє визначити рівень ризику, якщо показники середніх очікуваних доходів відрізняються між собою. Розрахунок коефіцієнту варіації здійснюється за формулою:

CV = у в / еR

При порівнянні рівнів ризику за окремими інвестиційними проектами перевагу слід надавати тому з них, по якому значення коефіцієнту варіації є найнижчим, що свідчить про найкраще співвідношення ризику і доходу.

в-коефіцієнт дозволяє оцінити ризик індивідуального інвестиційного проекту відносно рівня ризику інвестиційного ринку в цілому. Цей показник використовується в основному для аналізу ризикованості вкладень у окремі цінні папери (порівняно з систематичним ризиком фондового ринку). Розрахунок цього показнику здійснюється за формулою:

в = Р уц/ уф

де Р - кореляція між доходом від індивідуального виду цінних паперів та середнім рівнем доходності фондових інструментів в цілому;

уц - середньоквадратичне відхилення доходності по індивідуальному виду цінних паперів;

уф - середньоквадратичне відхилення доходності по фондовому ринку в цілому.

Рівень ризику окремих цінних паперів визначається на базі наступних значень коефіцієнту:

Значення в-коефіцієнту	Рівень ризику цінного паперу
в = 1	середній
в більше 1	високий
в менше 1	низький

Експертна оцінка ризиків здійснюється, якщо у інвестора відсутні необхідні статистичні або нормативні дані для розрахунку вищенаведених показників абр інвестиційний проект не має аналогів. Цей метод базується на опитуванні кваліфікованих спеціалістів і відповідний математичній обробці їх відповідей. Опитування слід орієнтувати на окремі види ризиків, характерних для даного інвестиційного проекту.

Результати оцінки ризиків дозволяють кількісно оцінити їхні рівні. В цих цілях використовують наступні критерії оцінки:

1. Безризикові інвестиції - короткострокові державні облігації;

2. Інвестиції з рівнем прийнятного ризику - можливість втрати всієї суми очікуваного чистого прибутку по проекту;

3. Інвестиції з рівнем критичного ризику - можливість втрати не лише прибутку, але й всієї суми розрахункового валового доходу по проекту;

4. Інвестиції з рівнем катастрофічного ризику - можливість втрати всіх активів інвестора внаслідок банкрутства.

Граничним значеннями ймовірності ризику фінансових втрат при інвестиціях за експертною оцінкою вважається:

- для інвестицій з рівнем прийнятного ризику - 0.1;

- для інвестицій з рівнем критичного ризику - 0.01;

- для інвестицій з рівнем катастрофічного ризику - 0.001.

Тобто, інвестиційний проект буде відхилено, якщо в 1 випадку з 10 по ньому може бути втрачено увесь прибуток, в 1 випадку зі 100 - увесь валовий доход; в 1 випадку з 1000 - втрачені всі активи в наслідок банкрутства.

Оцінка ліквідності інвестицій

Ліквідність інвестицій являє собою їх потенційну здатність за короткий час і без суттєвих фінансових втрат трансформуватися у грошові засоби.

Оцінка ліквідності інвестицій у часі вимірюється звичайно у кількості днів, необхідних для реалізації на ринку того чи іншого об'єкту інвестування. За цим показником спектр ліквідності різних об'єктів інвестування достатньо широкий:

Високий рівень ліквідності	Депозитні внески до запитання
	Цінні папери з коротким періодом обігу (короткострокові ощадні сертифікати, короткотермінові облігації, короткотермінові векселі)
	Термінові депозитні внески у банк
	Цінні папери із тривалим періодом обігу (довгострокові облігації, довгострокові ощадні сертифікати, акції підприємств)
	Обладнання, машини, механізми
	Нерухомість споживчого призначення (дачі, квартири, котеджі)
Низький рівень ліквідності	Приміщення і споруди виробничого призначення, виробничі об'єкти незавершеного будівництва

У інвестиційні практиці за критерієм витрат часу на реалізацію ліквідність активів прийнято класифікувати наступним чином:

- терміново ліквідні об'єкти інвестування - трансформуються у гроші протягом 7 днів;

- високоліквідні об'єкти інвестування - можливий термін реалізації від 8 до 30 днів;

- середньоліквідні об'єкти інвестування - реалізуються у термін від 1 до 3 місяців;

- низьколіквідні об'єкти - термін реалізації перевищує 3 місяці.

Оцінка ліквідності інвестицій у часі може здійснюватися не лише по окремих об'єктах інвестування, але й по всьому інвестиційному портфелю:

А) частка терміново ліквідних інвестицій у їх загальному обсязі:

Dт = Іт х 100 / І,

де Іс - сумарна оцінка вартості терміново ліквідних інвестицій;

І - загальний обсяг інвестицій.

Б) частка низьколіквідних інвестицій у загальному їх обсязі:

Dн = Ін х 100 / І,

В) коефіцієнт співвідношення терміново ліквідних та низько ліквідних інвестицій:

Кс = Іт + Ів / Ін + Іс

де Ів - сумарна оцінка високоліквідних активів;

Іс - сумарна оцінка середньоліквідних активів

Чим вищим є значення цього коефіцієнту, тим більш ліквідним вважається інвестиційний портфель.

Оцінка ліквідності за рівнем фінансових втрат проводиться на базі аналізу окремих видів фінансових втрат і витрат. До фінансових втрат, викликаних трансформацією об'єкту інвестування у грошові засоби, відносять часткову втрату первинних вкладень капіталу у зв'язку із реалізацією об'єкту незавершеного будівництва, продажем цінних паперів в період їх низького котирування. До фінансових витрат, пов'язаних із ліквідністю інвестицій належать суми податків, сплачених при реалізації об'єкту, комісійна винагорода посередників тощо.

Оцінка ліквідності інвестицій за рівнем фінансових втрат здійснюється шляхом співвіднесення цієї суми до суми інвестицій. Низький рівень виражається у показнику 5%, середній - 6-10%, високий - 11-20% і дуже високий - більше 20%.

Размещено на Allbest.ru