Інвестиційна стратегія підприємства та шляхи її розвитку

В інформаційно-довідкових системах (ІДС) за результатами пошуку обчислюють значення арифметичних функцій.

Інформаційно-управляючі, або управлінські, системи (у вітчизняній літературі під назвою "автоматизовані системи організаційного управління") являють собою організаційно-технічні системи, які забезпечують вироблення рішення на основі автоматизації інформаційних процесів у сфері управління.

Отже, ці системи призначені для автоматизованого розв'язування широкого кола завдань управління.

Системи підтримки прийняття рішень (СППР) покоління та інформаційні системи, побудовані на штучному інтелекті (інтелектуальні АС). належать до інформаційних систем нового покоління.

СППР -- це інтерактивна комп'ютерна система, яка призначена для підтримки різних видів діяльності при прийнятті рішень із слабо структурованих або неструктурованих проблем. Інтерес до СППР, як перспективної галузі використання обчислювальної техніки та інструментарію підвищення ефективності праці в сфері управління економікою, постійно зростає. У багатьох країнах розробка та реалізація СППР перетворилася на дільницю бізнесу, що швидко розвивається[16].

Штучний інтелект -- це штучні системи, створені людиною на базі ЕОМ, що імітують розв'язування людиною складаних творчих завдань. Створенню інтелектуальних інформаційних систем сприяла розробка в теорії штучного інтелекту логіко-лінгвістичних моделей. Ці моделі дають змогу формалізувати конкретні змістовні знання про об'єкти управління та процеси, що відбуваються в них, тобто ввести в ЕОМ логіко-лінгвістичні моделі поряд з математичними. Логіко лінгвістичні моделі -- це семантичні мережі, фрейми, продукувальні системи -- іноді об'єднуються терміном «програмно-апаратні засоби в системах штучного інтелекту»[8].

Основними завданнями, що вирішує АСУ підприємством є:

- підвищення ефективності виробництва, що виражається в збільшенні випуску продукції, поліпшенні її якості і зниженні собівартості. Це відбувається за рахунок різноманітних розрахунків, спрямованих на оптимальне використання наявних виробничих, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, а також за рахунок зробленої технології виробничих процесів і т.д.;

- підвищення оперативності і поліпшення якості керування виробництвом, структурними підрозділами або підприємством у цілому, що

виражаються в застосуванні зробленої системи оперативно-виробничого планування, а також в оперативному зборі, обробці й аналізі фактичної інформації.

- удосконалювання структури апарата керування, що виражається в її спрощенні і створенні таких структурних підрозділів керування, що, будучи нечисленними по своєму складі, могли б оперативно і зі знанням справи впливати на процеси , що відбуваються. Це відбувається завдяки поліпшення взаємовідносин між структурними підрозділами і виробничими одиницями;

- організація раціональних потоків інформації на підприємстві, забезпечується комплексним використанням сучасних засобів обчислювальної і периферійної техніки;

- своєчасне укладання достовірної звітності підприємства, а також забезпечення оперативної доставки її у вищі за рангом організації. Здійснюється завдяки системно машинній обробці єдиної вихідної інформації, а також шляхом одночасного створення машинних носіїв разом з укладанням звітних даних, що будуть потім одночасно передаватися або іншим способом доставлятися у вищестоящі організації;

- організація діловодства і діспетчірування з обліком досягнень науково-технічного прогресу і передового досвіду. Відбувається за рахунок комплексного застосування засобів організаційної техніки і діспетчірування, а також наукової організації праці інженерно-технічних працівників і власне керування в цілому[14].

Таким чином, автоматизовані системи керування виробничими об'єднаннями або підприємствами дозволяють не тільки упорядкувати потоки інформації на керованих об'єктах, удосконалювати збір і підвищити оперативність обробки інформації, необхідної для керування, але і серйозно поліпшити якість керування, спростити структуру апарата керування, вирішити інші питання організації виробничо-господарської й іншої діяльності даного об'єднання або підприємства. Автоматизовані системи керування промисловими підприємствами або виробничими об'єднаннями істотно впливають на якість керування об'єктами і дозволяють:

- цілком усунути паралелізм і дублювання потоків інформації, що

- характеризує виробничо-господарську й іншу діяльність керованого об'єкта;

- якісно змінити утримування і методи виконання функцій керування управлінським персоналом і тим самим різко підвищити оперативність керування об'єктом;

- удосконалювати організаційну структуру апарата керування і тим самим скоротити потребу в управлінському персоналі;

- підвищити загальну культуру керування;

- установити постійний і безупинний взаємозв'язок даної системи керування з вищестоящої.

Об'єктом розгляду у даному розділі є саме інформаційні системи з підтримки прийняття рішень СППР[9].

Сутність і компоненти СППР

СППР виникли на початку 70-х років завдяки подальшому розвитку управлінських інформаційних систем (ІС) і являють собою системи, розроблені для підтримки процесів прийняття рішень менеджерами в складних ситуаціях, пов'язаних із розробкою і прийняттям рішень.

Термін СППР (DSS - Decision Support System) виник у 70-х роках і належить Геррі та Мартону, хоча перше покоління СППР мало чим відрізнялося від традиційних управлінських інформаційних систем, і тому замість СППР часто використовувався термін «системи управлінських рішень».

Специфічні особливості й основи побудови цих компонентів забезпечують у СППР реалізацію ряду важливих концепцій побудови ІС: інтерактивність, інтегрованість, потужність, доступність, гнучкість, надійність, керуемість.

Аналіз еволюції систем СППР дає можливість виділити 2 покоління СППР:

- перше покоління розроблялося в період із 1970 до 1980 р.;

- друге - з початку 1980 р. і дотепер[15].

СППР другого покоління мають ознаки:

керування даними - необхідна і достатня кількість інформації про факти згідно з прийняттям рішень, що охоплюють припущення і якісні оцінки;

керування обчисленням і моделюванням - гнучкі моделі, що відображають засіб мислення особи, приймаючої рішення, у процесі прийняття рішень;

інтерфейс користувача - програмні засоби дружні користувачу; звична мова, безпосередня робота кінцевого користувача.

Ціль і призначення СППР другого покоління можна визначити так:

допомога у розумінні розв'язуваної проблеми. Сюди належить структуризація проблеми, генерування постановок задач, визначення переваг, формування критеріїв;

допомога у рішенні задач: генерування і вибір моделей і методів, збір і підготування даних, виконання обчислень, видача результатів;

допомога у проведенні аналізу типу «Що?... Коли?» і т.п., пояснення ходу рішення; пошук і видача аналогічних рішень у минулому і їхні результати.

Системи можна підбудовувати під стиль мислення користувача, його знань і фахової підготовки, а також під засоби роботи.

Для сучасних СППР характерно наявність таких характеристик :

1. СППР дає керівнику допомогу у процесі прийняття рішень і забезпечує підтримку у всьому діапазоні контекстів задач. Думка людини та інформація, що генерується ЕОМ, являють єдине ціле для прийняття рішень

2. СППР підтримує і посилює (але не змінює і не відміняє) міркування та оцінку керівника. Контроль залишається за людиною.

3. СППР підвищує ефективність прийняття рішень. На відміну від адміністративних систем, де робиться акцент на аналітичному процесі, у СППР важливішою є ефективність процесу прийняття рішень.

4. СППР виконує інтеграцію моделей і аналітичних методів із стандартним доступом до даних і вибіркою з них. Для надання помочі при прийнятті рішень активується одна або декілька моделей. Вміст БД охоплює історію поточних і попередніх операцій, а також інформацію зовнішнього характеру та інформацію про середовище.

5. СППР проста в роботі для осіб, що мають досвід роботи з ЕОМ.

Системи дружні для користувачів не потребують глибоких знань про обчислювальну техніку і забезпечують просте пересування по системі

6. СППР побудовані за принципом інтерактивного рішення задач. Користувач має можливість підтримувати діалог із СППР у безперервному режимі.

7. СППР орієнтована на гнучкість і адаптивність для пристосування до змін середовища або підходів до рішення задач, що обирає користувач. Керівник повинен пристосуватися до змінюваних умов сам і відповідно підготувати систему[10].

Користувач повинен мати вибір можливостей, щоб вибирати їх у формі і послідовності, що відповідають стилю його пізнавальної діяльності.

Сфери застосування і приклади використання СППР

СППР набуло широке застосування в економіках передових країн світу, при цьому їхня кількість постійно збільшується. На рівні стратегічного керування використовується ряд СППР, окремо для довго -, середнє - і короткострокового, а також для фінансового планування, включаючи систему для розподілу капіталовкладень. Орієнтовані на операційне керування СППР застосовуються в галузях маркетингу (прогнозування й аналіз збуту, дослідження ринку і цін), науково-дослідних і конструкторських робіт, у керуванні кадрами. Операційно-інформаційне застосування пов'язане з виробництвом, придбанням і обліком товарно-матеріальних запасів, їхнім фізичним розподілом і бухгалтерським обліком.

Узагальнені СППР можуть об'єднувати 2 або більш із перерахованих функцій. У США в 2001 році був проаналізований 131 тип СППР і завдяки цьому виявлені пріоритетні галузі використання систем[11].

До них належать такі галузі:

- виробничий сектор;

- гірничорудне виробництво;

- будівництво;

- транспорт;

- фінанси;

- управлінська діяльність.

Комп'ютерна підтримка різних функцій за допомогою СППР має такий розподіл:

операційне керівництво - 30%;

довгострокове керівництво - 40%;

розподіл ресурсів - 15%;

розрахунок річного бюджету - 12 %.

Перерахування найвідоміших «комерційних» СППР включає сотні назв.

Приводиться ряд найбільше типових СППР, які стосуються проблем мікро - і макроекономіки:

«Симплан»- призначена для корпоративного планування;

«Прожектор»- призначена для фінансового планування;

«Доки-план»- призначена для загального планування;

«Експрес»- призначена для маркетингу, фінансів;

PMS-керівництво цінними паперами;

CIS-планування продукції;

PIMS-маркетингу;

BIS-керування бюджетом;

IFPS-інтерактивного фінансового планування;

FOCUS- призначена для фінансового моделювання;

ISDS- призначена для формування «портфеля замовлень»;

MAUD- індивідуального вибору[15].

3.2 Програмні засоби управління реальними інвестиційними проектами

У даний час у більшості технологічно розвинутих країн уже склалися глибокі традиції використання програмних засобів планування й систем управління проектами в різних сферах підприємницької діяльності. У багатьох західних компаніях ці системи стали звичним доповненням до стандартних засобів навіть для рядових співробітників, оскільки більшість планованих проектів - це невеликі за розміром комплекси проектних робіт. Дійсно, згідно з дослідженнями, проведеними тижневиком Info Word, 50-ти відсоткам користувачів необхідні системи, які дозволяють підтримувати плани, що містять від 500 до 1000 робіт, і лише 28 процентів користувачів розробляють розклади, які містять більше ніж 1000 робіт. Стосовно ресурсів, то 38-ми процентам менеджерів необхідно управляти 50-100 видами ресурсів у рамках проекту, і тільки 28-ми відсоткам потрібно контролювати більш аніж 100 видів ресурсів. У результаті досліджень були визначені також середні розміри розкладів проектів: для малих проектів - 81 і 14 видів ресурсів; для середніх - 417 і 47 видів ресурсів; для великих - 1198 робіт і 165 видів ресурсів.

Дана статистика може слугувати відправною точкою для менеджерів, які обдумують корисність і доцільність переходу на проектну форму управління діяльністю підприємством.

Критерії аналізу програмного забезпечення:

Наявні на ринку програмного забезпечення продукти відрізняються набором функцій, рівнем підтримки користувача і власне вартістю. Отже, критерії, за якими відбувається аналіз та вибір програмного забезпечення, можна розділити на три групи:

операційні критерії, що належать до функціональних можливостей програмного забезпечення (таких як розрахунок розкладу, витрат і відслідковування виконання робіт);

критерії, за якими оцінюється можливість функціонування програмного забезпечення в рамках будь-якої управлінської інформаційної системи.

критерії, пов'язані з витратами на програмне забезпечення (життєвий цикл), як - от: придбання, інсталяція, оплата технічної підтримки, обслуговування протягом усього часу функціонування[15].

3.3 Порівняльна характеристика сучасних програмних засобів

З програмних засобів для календарно-сіткового планування (КСП) можна виділити такі дві групи продуктів:

пакети для упорядкування розкладів проектів

комплексні системи.

Пакети для упорядкування розкладів (Prodject Shedulers) у першу чергу орієнтовані на тих керівників, які мають потребу час від часу планувати нескладні проекти. Це програмне забезпечення дозволяє задавати взаємозв'язки між роботами, будувати діаграми Ганта і сіткові діаграми, розраховувати критичний шлях, спрощено оцінювати завантаження ресурсів, вартість проекту і т.д. Як приклад таких програм можна назвати: FastTrack Scheduler (АЕС Software), Мі1еstones Еtс. (Кidasa Software), Visio Standart (Visio Corp). На жаль, ці недорогі продукти майже не представлені на вітчизняному ринку[15].

Комплексні системи призначені для створення середовища управління численними складними проектами (multi-prodject environment).Вони містять у собі не тільки високопрофесійні інструменти для планування, аналізу і контролю за виконанням проектів, але і всі необхідні засоби для організації ефективних комунікацій між учасниками проектних команд і інтеграції з комплексними автоматизованими системами управління підприємством (АСУП). Таке програмне забезпечення, зокрема, розробляють компанії Artemis Management Sysyems, Primavera Systems, Welcom Software Technologies.

Програмні продукти двох останніх компаній призначено в першу чергу для застосування в проектно-орієнтованих організаціях.

Серед КСП-систем російських розробників можна виділити продукт Spider Prodject компанії «Технології управління Спайдер», призначений для професійних користувачів.

Існують різноманітні підходи до класифікації програмного забезпечення для управління проектами: за вартістю - на дороге ( > 1000$ ) і недороге програмне забезпечення ( < 1000 $ ); за кількістю підтримуваних функцій: на фахове і непрофесійне.

Програмні продукти фірми Primavera Systems, Inc

Усі продукти цієї фірми розробляються відповідно до ідеології Концентричного Управління Проектами (Concentric Project Management - CPM), в основі якої лежить структурований, інтегрований і масштабований підхід до координації людей, команд і проектів. У порівнянні з традиційною методологією управління проектами в СРМ реалізовано декілька важливих переваг:

візуалізація даних дозволяє відслідковувати кожний проект, навіть якщо реалізуються одночасно декілька проектів;

координація ініціює діалог усередині компанії (якщо хто-не-будь відхиляється від стратегічного курсу компанії, це негайно виявляється, і вживаються ефективні заходи);

посилення ролі кожного виконавця досягається за рахунок того, що люди знають, що їхня робота є частиною виконання загальної великої задачі;

конкурентні переваги реалізуються за рахунок спеціальних

засобів аналізу чутливості та підтримки прийняття рішень, що допомагають вибрати найбільш конкурентноспроможний проект, який

забезпечує найбільший прибуток на інвестований капітал.

Primavera Prodject Planner (P3) - програмний продукт, призначений для календарно-сіткового планування та управління з урахуванням потреб у матеріальних, трудових і фінансових ресурсах. Виконує функцію центрального сховища проектів, що містить усі дані розкладу, де керівники й планувальники проекту створюють єдині структури проекту.

Primavera Prodject Planner забезпечує:

управління групами проектів у середовищі, характерному для територіально розподілених, високо інтенсивних і короткострокових проектів, що спільно використовують обмежені ресурси;

підтримку одночасного санкціонованого доступу до файлів проекту, що гарантує оперативність коригування даних, захищеність і достовірність інформації;

ефективний контроль великих проектів І цільових комплексних програм, що містять до 100 000 робіт, необмежене число ресурсів і цільових планів;

Інтеграцію в будь-яку корпоративну систему управління;

створення проекту із фрагментів попередніх проектів, з урахуванням залежностей між роботами, призначеними ресурсами і вартісними даними;

відслідковування робіт із проекту за допомогою гнучкого й потужного механізму кодування робіт, що дозволяє легко організувати роботи за відповідальними, конструктивними елементами, за видами робіт, фазами проекту і т.п.;

використання РЕRТ-представлення (Primavera Еаsу Relation-ships Tracing), що спрощує завдання логічної послідовності робіт. Визначення й аналіз проблемних ситуацій, особливо в сітках великих проектів, за допомогою спеціальних інструментів Тrасе Logic, Comic View;

точний розрахунок розкладу при мультипроектному, довгостроковому плануванні, що дозволяє розраховувати резерв кожного проекту при наявності міжпроектних залежностей між роботами;

порівняння з необмеженим числом цільових проектів, що є основою для проведення аналізу «що -- якщо» та дозволяє визначити необхідність змін і підвищити точність оцінок на майбутнє;

використання ієрархічних ресурсів для розрахунку їхньої потреби на ранніх етапах планування. Урахування нелінійного споживання ресурсів за рахунок опису кривих споживання. Потужні засоби вирівнювання ресурсів;

проведення вартісного аналізу з довільним ступенем деталізації за рахунок розподілу витрат за статтями витрат. Підтримка методики освоєного обсягу;

побудову звітів, що дають наочне представлення про стан проекту (більш ніж 150 стандартних табличних, матричних і графічних форм).

Sure Project Manager (ST) 3.0, призначений для управління невеликими проектами, або частинами значних проектів. Може бути використаний проектувальниками й підрядчиками - як інструмент планування та контролю робіт, замовниками - в якості засобу відслідковування ходу проекту. Sure Trak дозволяє врахувати всі складності, що виникають на етапі реалізації проектів, включаючи недопоставки сировини або устаткування, затримки платежів, спрогнозувати розмір грошових потоків і т.п[8].

Sure Trak має такі можливості:

до 10000 робіт у проекті;

одночасне ведення й аналіз декількох проектів;

розроблені шаблони для різноманітних видів діяльності, що дозволяє швидко приступити до планування проекту;

угруповання робіт із кодів робіт, СРР і ескізу;

РЕRT-представлення, що спрощує завдання логічної послідовності робіт. Визначення й аналіз проблемних ситуацій за допомогою спеціальних інструментів Тrасе Logic, Comic View;

зміна масштабу шкали часу для визначених періодів, що дозволяє більш детально переглянути найважливіші на певний час роботи;

дати припинення та поновлення робіт, що виконуються;

автоматичне та ручне коригування графіка виконання робіт і пов'язаних із ними витрат;

порівняння ходу виконання робіт із цільовими датами;

відслідковування витрат і розкладів проекту з використанням методики освоєного обсягу;

зручне та наочне представлення інформації у вигляді звітів і макетів;

читання та запис файлів формату Microsoft Prodject;

MonteCarlo for Primavera застосовується для аналізу ризиків проекту, що ведуться в РЗ, і дозволяє визначати терміни робіт і витрати на їх виконання із заданою ймовірністю.

Підсумовуючи наведене порівняння можно зазначити, що програмні засоби календарно-сіткового планування та системи управління проектами знаходять застосування в різних сферах підприємницької діяльності.

До критеріїв, за якими здійснюють аналіз та вибір програмного забезпечення для управління проектами, відносять операційні критерії (функціональні можливості програмного забезпечення); критерії основних характеристик системи; критерії витрат життєвого циклу програмного забезпечення.

Серед програмних засобів для календарно-сіткового планування можна виділити такі дві групи продуктів: пакети для упорядкування розкладів проектів і комплексні системи.

На вітчизняному ринку представлені такі основні програмні продукти для календарно-сіткового планування та управління проектами: Microsoft Prodject (2007, TimeLine 6.5, SpiderProject, Open Plan, Primavera Project Planner (P3)[7].



Висновки

Робота виконана згідно паставлених задач, одже, підсумовуючи зроблені дослідження можна зробити такі висновки:

1) розкрито необхідність, сутність та механізм стратегічного управління інвестиціями:

Потреба в здійсненні реальних інвестицій обумовлена необхідністю підприємства розширювати свою виробничу діяльність, оновлювати та вдосконалювати виробничу базу з метою утримання, зміцнення, виборювання нових позицій на ринку.

Реальні інвестиції - це вкладання коштів у реальні активи як матеріальні (основні та оборотні виробничі засоби, будівлі, споруди, обладнання, товарно-матеріальні цінності), так і нематеріальні ( патенти, ліцензії, “ноу-хау”, технічна, науково-практична, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація).

Реальні інвестиції здійснюються у двох напрямках:

- Інвестиції в основний капітал забезпечують приріст матеріальних активів збільшення виробничих фондів.

- Інвестування оборотного капіталу необхідне для відтворювальних процесів у виробництві, сприяє його розширенню та збільшенню доходу.

Реальні інвестиції можуть здійснюватись за предметом: у матеріальні активи та інтелектуальну власність.

Суть механізму управління реальними інвестиціями розкриваєтся через

управління реальними інвестиційними проектами, яке реалізуєтся за фазами:

Передінвестиційна фаза; Інвестиційна фаза; Фаза експлуатації. Кожна з яких має свої етапи здійснення.

2) описані принципи та процеси розробки інвестиційної стратегії це є доволі тривалий і творчий процес. Він базується на прогнозуванні окремих умов здійснення інвестиційної діяльності (інвестиційного клімату) і кон'юнктури інвестиційного ринку в цілому та в розрізі окремих його сегментів. Складність цього процесу полягає в тому, що здійснюється постійний пошук і оцінка альтернативних варіантів інвестиційних рішень, найповніше відповідаючи іміджу компанії. Певна складність є і в тому, що стратегія не є незмінною, потребує постійного корегування з врахуванням зміни зовнішніх умов та нових можливостей росту компанії.

Досліджено напрямки підвищення ефективності управління реальними інвестиціями за допомогою інформаційних систем з підтримки прийняття рішень:

Досліджено, що в сучасних умовах ведення бізнесу характерно зростаюча потреба в інформації, яка являється основою для прийняття рішень в управлінні; велика кількість обчислювальних та логічних операцій, які виконує управлінський персонал; можливість формалізації переважної більшості задач як в типових ситуаціях, так і при рішенні проблем в слабо структурованих або неструктурованих проблемах. Тому можливі такі напрямки підвищення ефективності управління реальними інвестиціями як:

підвищення оперативності і поліпшення якості керування інвестиційним проектом;

організація раціональних потоків інформації на підприємстві;

своєчасне укладання достовірної звітності;

усунення паралелізму і дублювання потоків інформації;

удосконалення організаційної структури апарата керування.

До критеріїв, за якими здійснюють аналіз та вибір програмного забезпечення для управління проектами, відносять операційні критерії (функціональні можливості програмного забезпечення); критерії основних характеристик системи; критерії витрат життєвого циклу програмного забезпечення.

Серед програмних засобів для календарно-сіткового планування можна виділити такі дві групи продуктів: пакети для упорядкування розкладів проектів і комплексні системи.

На вітчизняному ринку представлені такі основні програмні продукти для календарно-сіткового планування та управління проектами: Microsoft Prodject (2007, TimeLine 6.5, SpiderProject, Open Plan, Primavera Project Planner (P3).

В результаті вирішення поставлених задач, досягнута мета курсової роботи, на основі аналізу економічної літератури та джерел використаної інформації визначенно ефективні напрямки розробки і реалізації інвестиційної стратегії.

Список використаної літератури

1. І. Ансофф "Корпоративна стратегія" (1965 p.)

2. А.Д. Чандлер "Стратегія і структура"

3. І. Ансофф "Нова корпоративна стратегія" (1988 р.)

4. М. Портер "Стратегія конкуренції" (1980 р.)

5. Груздев Б.Г. технолония моделирования организационных систем // менеджмент: методологията практика - http://management.com.ua/cases/index.php

6. Компьютерное Обозрение №19 (487) 7 апреля 2008: «обзор рынка систем поддержки принятия решений»

7. Груздев Б.Г. технолония моделирования организационных систем // менеджмент: методология та практика - http://management.com .ua/cases/index.php

8. Фёдоров А.А. Принципы классификации управленчиских систем // менеджмент: методология та практика - http://management.com.ua/cases/index.php

9. Алексеева Е.К. Можливості систем підтримки прийняття рішень // http://pricenews.kiev.ua/

10. Карпович Е.О.Информационные системы в бизнесе // http://business.rin.ru/

11. Андрієнко А.С. Підтримка рішень в сучасних умовах // http://www.ek-lit.agava.ru/books.htm розв'язування економічних завдань.

12. www.strategia.net.ua

13. Системи оброблення економічної інформації навч. мет. посібник для самостійного вивчення дисципліни за загальною редакцією В.Ф. Ситника КНЕУ 2004, 332 с.

14. Шеремет А.Д. Управлінський облік, Москва, ІД ФБК-ПРЕСС, - 2004, 510 с.

15. Верба В.А., Загородніх О.А. Проектний аналіз: Підручник. -- К.: КНЕУ, 2007. -- 322 с.

16. Ситник В.Ф., Гордієнко І.В. Системи підтримки прийняття рішень: Навч. метод. посіб. для самост. вивч. дисц. -- К.: КНЕУ, 2004. -- 427 с.

17. Чернов В.А. Инвестиционная стратегия: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2003. - 158 с.

18. Лайм Фаэй, Роберт Рэнделл. Курс MBA по Стратегическому менеджменту/ пер. с англ. - М. Альпина Паблишер, 2002 - 608с.

19. Макаровська, Тетяна Павлівна Економіка підприємства : Навчальний посібник/ Тетяна Макаровська, Наталія Бондар,; МАУП. -К.: МАУП, 2003. -298с.

20. Стратегический менеджмент: учебное пособие. - Каллининград: издательство РГУ им. И. Канта, 2006 - 153с.

21. Ложникова К.П. “ Инвестиционные механизмы в реальной экономике” - М.: Пресс, 2001.- 176с.

Додаток А

Нормативно - правова база діяльності інвесторів

Конституція України

Житловий Кодекс Української РСР від 30.06.83 № 5464-X.

Земельний Кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III.

Цивільний Кодекс Української РСР від 18.07.63 №1540-06.

Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.91. № 1251-ХІІ

Закон України "Про податок на додану вартість" від 3.04.97. № 168/97-ВР.

Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 8.09.91 № 1560-XII.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 № 334/94-ВР.

Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.96 № 93/96-ВР.

Закон України "Про основи містобудування" від 16.11.92 № 2780-XII.

Закон України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.99 № 687-ХІV.

Закон України "Про столицю України - мiсто-герой Київ" від 15.01.99 № 401?XIV.

Закон України "Про оренду землі" від 06.10.98. № 161-ХІІ.

Закон України "Про власність" від 07.02.91. №697-ХІІ.

Закон України "Про заставу" від 02.10.92. № 2654-ХІІ

Закон України "Про плату за землю" від 03.07.92 № 2535/12.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97 № 280/97-ВР.

Закон України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.97 № 723/97-ВР.

Закон України "Про екологічну експертизу" від 9.02.95 №45/95-ВР

Закон України від 14 жовтня 1994 року N /-ВР «Про відповідальність підприємств, їх об'єднаннь, установ та організацій за порушення у сфері містобудування»

Закон України від 07.02.1991 № 698-XII «Про підприємництво» (частково втратив чинність)

Закон України від 19.09.1991 № 1576-XII «Про господарські товариства»

Закон України від 16.04.1991 № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність»

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.92. №2269-XII.

Закон України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування»

Закон України від 22.12.1995 № 493/95-ВР «Про поставки продукції для державних потреб»

Закон України від 04 03 1992 року № 2163-XII «Про приватизацію державного майна»

Закон України від 10.07.2003 року № 1087-IV «Про кооперацію»

Закон України від 06.03.1992 № 2171-XII «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»

Закон України від 10.07.1996 № 290/96-ВР «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі»

Закон України від 18.06.1991 № 1201-XII «Про цінні папери та фондову біржу»

Закон України від 30.10.1996 № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»

Закон України від 21.11.1995 № 437/95-ВР «Про промислово-фінансові групи в Україні»

Закон України від 17.07.1997 № 469/97-ВР «Про сільськогосподарську кооперацію»

Закон України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції»