Приватизація в Україні і місце в ній орендних відносин

Треба відзначити, що лізинг непомітно уже ввійшов у наше життя. Яким образом? Згадаємо, що однієї з форм приватизації державного майна є оренда з викупом, а це - не що інше, як оренда-продаж в Англії, кредит-оренда у Франції (особливо, виходячи з права трудового колективу на виплату платежів). Тому, напевно, закон про лізинг буде мати в нас назва Закону про оренду з викупом.

Саме такий підхід до оренди з викупом дає можливість державі регулювати процеси приватизації в бажаному направленні. Відомо, що орендні підприємства після прискореної "приватизації не поспішають поліпшувати свою роботу, піклуватися про споживача, але вихід тут є: складаючи договір лізингу (оренди з викупом), обговорити термін його дії до 85-90 % середнього обчисленого терміну служби будинків і устаткування і включити пункт угоди про те, що при неповному завантаженні устаткування не з вини орендаря (ця цифра визначається шляхом порівняння обсягу випуску з технологічно можливою, установлюваною комісією з приватизації в натуральному і грошовому обсязі з фіксацією у ВКВ) орендна плата підвищується вдвічі,і відсоток чи недовироблення ж - накладається штраф у розмірі вартості недоробленої продукції. У випадку заміни старої продукції нової визначається технологічно можливий обсяг виробництва (з наданням терміну переустаткування до 2 місяців) у натуральному і грошовому вираженні з фіксацією у ВКВ, при перевищенні обсягів виробництва порівняно з минулим рівнем надається знижка з оплати оренди в розмірі відсотка надвиробництва. Відповідно підприємство може впровадити раціоналізаторські пропозиції і винаходи і збільшити обсяги виробництва на 100%; орендна плата при цьому зменшується до 0 (теж на 100%), але держава буде одержувати платежі вже у виді не орендної плати, а збільшеного прибутку на додаткову вартість і доход, що є більш високим, чим звичайна орендна плата. Отже, додатково буде стимулюватися науково-технічний прогрес;

13) гальмом на шляху розвитку лізингу є вимога податкової інспекції списувати на собівартість орендну плату тільки в границях норми амортизації на цей вид устаткування, тобто: орендарю варто оплачувати прибуток орендодавцю зі свого прибутку, що являється нонсенсом в економічній політиці (у всіх країнах прибуток одного хазяїна входить у собівартість іншого). Для того, щоб попередити це явище, підприємці змушені перевищувати вартість устаткування і ставку орендної плати. Цю проблему можуть обійти спочатку тільки малі підприємства (вони мають право списувати в перший рік експлуатації до 30% вартості) - але як мале підприємство може бути великим лізингодавець. Однак лізинг уводився на території СНД часто вимушено; справа тут от у чому: підприємства-монополісти зштовхнулися з кризою збуту своєї продукції, але продовжували неї відвантажувати споживачам, щоб не зупинити виробництво. У такий спосіб виникла платіжна криза. Але продукцією користувались не заплативши за неї чи заплативши частково; при цьому брали зобов'язання сплатити борг. Чим це не змушений лізинг? Виходячи з такої ситуації, промислові підприємства на свій страх і ризик відкрили власні лізингові відділи і компанії,наприклад Ліпецький, Владимирський і Алтайський тракторні заводи в Росії, що роблять постачання тракторів з відстрочкою платежу на 2-3 місяця (можливо до одного року) при передоплаті 30 - 50%.

Населення також початок широкий залучатися до лізингових операцій, особливо це видно на прикладі житлового будівництва. Багато риелторських фірм Москви і Києва пропонують таку схему покупки житла: клієнт оплачує 25-30% вартості квартири, що сподобалася йому,, а на залишок одержує кредит через ріелторів у банку. Потім перший внесок і кредит видаються продавцю, а з клієнтом ріелтор складає договір лізингу на квартиру - при цьому сама квартира виступає заставою (іпотекою) під отриманий кредит у банку, і до того часу, поки борг із кредиту не буде оплачений, власником квартири буде залишатися банк. При невиплаті клієнту повертається перший внесок з відсотка. Недоліки цього методу: велика сума першого внеску, великі (до 72%) відсотки на кредит (а він повинен бути представлений у ВКВ - інакше продавець квартири її просто не продасть), недостатній термін надання кредиту (до 24 місяців).

Аналогічно цьому методу фінансується будівництво кооперативного житла (ЖБК). Раніш, у минулому, була набагато легше: квартира не була запорукою кредиту, але його погашення відбувалося незалежно від волі позикодавця - через бухгалтерію чи підприємства організації по твердих ставках у національній валюті, а термін кредиту встановлювався на 10-25 років. Незважаючи на те, що перший внесок досягав 30-40% первісної ціни, кредити надавалися самими підприємствами, на яких працював позикодавець, через заклади чи Ощадбанку.

Навіть при приватизації державного і відомчого житла звичайний громадянин зустрічається з лізингом відповідно до Закону України про приватизацію житла, хоча це відбувається не в прямій формі: людина, що не має заборгованості за минуле щодо оплати квартири і комунально-побутових послуг, має право безкоштовно одержати 21 кв. м. житлової площі плюс 10 кв. м. на родину; тобто фактично всі ми проживали у своїх квартирах на умовах лізингу, де орендної і викупний платою виступала звичайна квартира.

У практиці України вже були спроби ввести лізинг наприкінці 80-х років. Він був включений у банківські операції (це положення діє і зараз; але як банк може купувати-продавати устаткування, якщо той же закон про банки і банківську діяльності одночасно і дозволяє, і забороняє цим займатися?). Але в монополізованій економіці і при дешевому кредиті нічого з цього не вийшло.

Для впровадження лізингу в Україні необхідно:

1) провести демонополізацію виробництва основних засобів;

2) зупинити інфляцію;

3) чи зменшити, скасувати ставку оподатковування доходу від позареалізаційних операцій після здачі майна в оренду;

4) у Законі про приватизацію державного майна чітко вказати, що орендні платежі є викупними;

5) при валютному регулюванні дозволяти вносити орендну плату у ВКВ без обовязкового продажу:

6) додати у життя міжнародну конвенцію про фінансовий лізинг, що у 1988 р, підписала СРСР; Україна являється однієї з його правоприємниць.

Додатковий поштовх дня розвитку лізингу дадуть:

1) широке залучення іноземних інвестицій;

2) надання платіжних пільг при тимчасовому ввозі устаткування;

3) надання лізингоодержувачу податкових пільг при покупці вітчизняного устаткування;

4) використання іноземної допомоги не на закупівлю устаткування, а на лізинг, що приводить до економії валюти, використанню устаткування в вітчизняних умовах, його своєчасному ремонту й обслуговуванню;

5) створення лізингових відділів і дочірніх компаній при машинобудівних заводах;

6) при розвитку ринку нерухомості і падінні цін на неї - створення компаній по лізингу нерухомості;

7) використання лізингу на компенсаційних умовах для переробки вітчизняної сировини.

Висновок

Підводячи підсумки хочеться сказати, що результатом переходу на нові форми господарювання в Україні повинне стати створення багатоукладної економіки, відмовлення від державного монополізму на власність і створення умов для їхнього рівноправного існування різних форм власності. Необхідно розвивати приватну і колективну форми власності, образно говорячи, з нуля і шляхом роздержавлення і приватизації, що повинні вилитися в ламання і трансформацію існуючої системи виробничих відносин, і відразу формувати якісно нову суспільну (державну і муніципальну) власність, але при цьому не можна не враховувати інтереси трудових колективів, для яких оренда на даному етапі означає найбільш прийнятний варіант переходу до ринкової системи господарювання.

Подальший розвиток економіки багато в чому залежить від становлення різних форм господарювання, у тому числі й орендної, що, у наслідку, дозволить Україні стати однієї з ведучих країн Європи.

Список використаної літератури

1. Завадський Й.С. Менеджмент: Management: [Підручник для вузів]. Т. 1. - Вид. 2-е. - К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1998. - 542 с. ISBN 966-7508-05-6

2. Осовська Г.В. [Основи менеджменту: Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів вузів]. - Житомир : ЖГП, 1998. - 600 с.

3. Твердохліб М.Г. Системна обробка облікової інформації на персональних ЕОМ. Навчальний посібник. - К.: -1993. - 140 с.

4. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. 3-е издание, дополненное и переработанное. - М.: ЮНИТИ, - 2000. - 501 с. ISBN 5-85173-112-5

5. Дойль Питер. Менеджмент: стратегия и практика. - СПб: Питер, 1999. - 560 с. ISBN 5-314-00138-1

6. Зверинцев А.Б. Коммуникационный менеджмент: Рабочая книга менеджера. 2-е издание, испр. - СПб.: СОЮЗ, 1997. - 788 с.

7. Козловский В.А. Производственный и операционный менеджмент: Учебник / Козловский В.А., Маркина Т.В., Макаров В.Н. - СПб.: Специальная литература, 1998. - 366 с.

8. Тимошенко И.И. Соснин А.С. Менеджмент организации: Учебное пособие для менеджера. - К.: Изд-во Европейского университета финансов, информационных систем менеджмента и бизнеса, 1999. - 350 с. ISBN 966-7508-25-0

9. Шегда А.В. Основы менеджмента: Учебное пособие. - К.: Т-во «Знання», 1998. - 512с.

10. Информационная логистика и менеджмент потока работ. Курт Хэссиг, профессор кафедры экономики предприятия, Мартин Арнольд, лиценциат экономики Цюрихский университет (Швейцария) // Международный журнал "Проблемы теории и практики управления, № 5, 1997.