Діяльність підприємства у світлі синергетики

Сумський державний університет

Діяльність підприємства у світлі синергетики

Автор:

Л.Г. Мельник, д-р екон. наук,

О.В. Кубатко, студ.

Підприємство як відкрита стаціонарна система складається з підсистем, між якими існують функціональні зв'язки. Метою даної роботи є обґрунтування раціональної поведінки підприємства в різних економічних ситуаціях через призму синергетики.

Існує два способи провадження виробничого процесу: 1) через систему домовленостей і контрактів між суб'єктами господарювання; 2) через створення підприємства, на якому поєднуються майже всі умови для виробництва. На основі порівнянь загальних показників визначимо більш ефективну виробничу діяльність з двох названих вище.

Реалізація обох варіантів пов'язана з відповідальністю через вплив факторів невизначеності та ризику. Ризики, що розглядаються як небезпеки, існують на стадії укладання контракту через те, що існують витрати, пов'язані зі складанням проекту договору, веденням переговорів і забезпеченням гарантій угоди. Якщо на всіх етапах діяти ретельно, то буде укладено складний документ, який передбачатиме численні можливі подальші події та відповідну адаптацію до них учасників угоди. В іншому разі договір буде неповним і сторони змушені будуть доповнювати його у процесі виникнення непередбачених обставин. Ризики на стадії виконання контракту спричинені витратами, пов'язаними з неефективною адаптацією і коригуванням договору та неефективною реалізацією контракту через пропуски в договорі, помилки, упущення і непередбачені зовнішні обставини. Розрізняють такі контрактні витрати:

1 обумовлені поганою адаптацією до непередбачених подій і виникають при порушенні відповідності механізму угод обставинам їх реалізації;

2 витрати на позови, які супроводжують двосторонні зусилля щодо усунення перебоїв у контрактних відносинах;

3 організаційні та експлуатаційні витрати, пов'язані з використанням структур управління (часто не судів), до яких сторони звертаються для вирішення конфліктів;

4 витрати, пов'язані з точним виконанням контрактних зобов'язань [1,16].

Ризики на фактичній стадії виконання контракту зростають, зокрема, коли зростає ступінь невизначеності умов його здійснення, оскільки в процесі виконання контракту часто виникають обставини, які не були обговорені на попередній стадії. З погляду інституціональної теорії, створення підприємства цілком виправдане спробою мінімізувати трансакційні витрати (витрати на укладання і виконання договорів) і зменшити вплив фактора невизначеності. Крім того, підприємство, виконуючи свої функції і борючись за кінцевий результат, опосередковано приносить ефект для покупців у вигляді зниження суспільно необхідних затрат праці на виробництво.

Діяльність фірми у виробничому процесі є набагато ефективнішою, ніж відповідна діяльність контрагентів, які на підставі домовленостей і контрактів виконують виробничі чи сервісні операції. Кожен із учасників переговорів намагається укласти таку угоду, яка б максимізувала його корисність, і тому для нього немає потреби співпрацювати лише з однією стороною (хоч ця можливість також не виключається). Функціонування таких виробничих ланок нагадує систему різноспрямованих векторів, сума напрямків яких виражається низькою суспільною корисністю через невиправдане завищення цін на кінцеву продукцію. Будь-хто з контрагентів міг би стати частиною одного підприємства, в іншому разі енергія підсистем, спрямованих на декілька пріоритетних напрямків, дисипується (розсіюється) внаслідок витрат, пов'язаних з вибором і реалізацією кращого проекту. Створення фірми тією чи іншою мірою підпорядковане єдиній меті, хоч її підсистеми і працюють з неоднаковою віддачею на різних етапах виробничого процесу. Злагодженість виробничої системи вимірюється економічними показниками ефективності, головним з яких є розмір чистого прибутку (аналог вільної енергії в синергетиці). Грошові надходження у вигляді прибутку є дійсно незв'язаною енергією підприємства, оскільки сфера його використання може змінюватися, наприклад, кошти можуть бути спрямовані на задоволення потреб акціонерів і власників, розвиток матеріально-технічної бази фірми (кошти використовуються як інвестиції) чи на певні благодійні програми.

Багатство країни прямо залежить від ефективності роботи підприємств, адже частина вільної енергії підприємств у вигляді податкових відрахувань потрапляє до державного бюджету й інших спеціалізованих цільових фондів, де перерозподіляється і спрямовується на підтримку соціальної сфери і розвиток народного господарства.

Фірма є одним із видів відкритих стаціонарних систем. Її розвиток відповідає закономірностям, властивим цьому класу систем. Можна сформулювати головні з них.

1 Підприємство може існувати, тільки здійснюючи метаболізм, тобто матеріально-енергетично-інформаційний обмін із зовнішнім середовищем, яке є:

- споживачем виробленої продукції, а отже, джерелом фінансових ресурсів (еквівалент вільної енергії) за продані товари;

- джерелом ресурсів: природних, матеріальних, інформаційних, трудових, грошових - за що підприємство розраховується власними коштами;

- каналом відкачування коштів (податки, платежі, рекет), за які надаються безпека, умови господарювання , інфраструктура та ін.;

- середовищем складування (захоронення) відходів виробництва, за що частково підприємство розраховується своїми коштами;

- інформаційним середовищем, що формує правове поле, заборони, обмеження, мотиваційний вплив, конкурентні умови тощо.

2 Підприємство може існувати, тільки підтримуючи гомеостаз (стаціонарність), узагальнювальним показником якого є потужність виробництва. Індикаторами стаціонарності можуть бути: баланс доходів і видатків підприємства, вартісна оцінка основного і оборотного капіталу, його структура, розмір амортизаційних і інвестиційних відрахувань [2,27].

Спробуємо обґрунтувати той випуск виробництва, який забезпечує підприємству максимум прибутку при фіксованих (незмінних) факторах виробництва. Раціональним для будь-якого виробника є такий обсяг випуску, при якому загальні середні витрати на одиницю продукції мінімальні. Проста підприємницька логіка мінімізувати середні витрати приховує деякі складніші економічні проблеми. Математична залежність між середніми і граничними величинами така, що графік кривої граничних величин завжди перетинає криву середніх в її мінімумі. Покажемо цю залежність графічно для функції затрат (рис. 1).

Якщо підприємство намагатиметься мінімізувати свої загальні середні витрати на одиницю продукції, то частина прибутку обов'язково втрачатиметься, незважаючи на те, що з затратної точки зору виробничий процес є найбільш оптимальним. Кожна наступна одиниця продукції з затратами, більшими, ніж мінімальні середні, даватиме прибуток доти, доки ринкова ціна, за якою її можна буде реалізувати, не зрівняється з затратами на її виробництво. Тобто прибуток максимізується за умови рівноваги між граничними витратами і ціною, що встановлюється в умовах конкуренції. Саме до такого оптимуму буде прямувати фірма і, досягнувши його, спробує його втримати протягом деякого часу. Розмір максимального прибутку для підприємства, що працює в умовах досконалої конкуренції, зображено на рис.1 заштрихованим прямокутником.

Рисунок 1 Залежність між функцією граничних і середніх витрат:

С - витрати підприємства (грош. од.);

МС, АТС - граничні й середні витрати відповідно;

Q - об'єм виробництва (натур. од.);

Р_е - рівноважна ринкова ціна [3,301]

Як було сказано вище, показником стаціонарності може бути структура між виробничими факторами, тож встановимо цю залежність, ввівши певні обмеження:

1 маємо лише два виробничі фактори _ працю (L) і капітал (К);

2 між працею і капіталом існує взаємозаміщення.

Підприємство буде додатково використовувати працю і капітал до того часу, поки їх граничні продукти в грошовому вираженні (МRP_L і MRP_K) не зрівняються з платою за додаткові одиниці ресурсу (заробітною платою за працю і рентними платежами за капітал).

Оптимальну структуру виробничих факторів можна записати у вигляді формули

де С_L і С_К - плата за один фактор виробництва, працю і капітал відповідно;

МRP_L i MRP_K - граничні продукти факторів виробництва, виражені в грошовій оцінці [4,21].

Механізм негативного зворотного зв'язку. Дотримуючись оптимальної структури виробничих факторів, виконується умова максимізації прибутку. Рівень гомеостазу підприємства можна охарактеризувати й іншими показниками, що слугують одній меті - підвищенню ефективності виробництва. Завдяки механізмам негативного зворотного зв'язку відбувається підтримка існуючого гомеостазу економічної системи, тобто забезпечується встановлений метаболізм - обмін речовиною, енергією та інформацією з зовнішнім середовищем. Без цього механізму система існувати не може, навіть незначні відхилення параметрів зовнішнього чи внутрішнього середовища могли б повністю зруйнувати систему (на рівні фірми це виробничий процес). Негативний зворотний зв'язок компенсує зміни впливу зовнішнього середовища, використовуючи додаткові механізми системи в напрямку, протилежному дії фактора, що негативно впливає. Наприклад, для того щоб застрахувати виробничий процес від простою внаслідок перебоїв у постачанні сировини і матеріалів, створюються їх відповідні запаси на складах підприємства. Збільшення ціни і зменшення обсягу виробництва буде цілком зрозумілим як реакція на падаючий попит. З наведених прикладів можна побачити, що досягти рівня стаціонарності можна двома шляхами:

1 спрямувати механізм негативного зворотного зв'язку на зміну самої економічної системи (ендогенний напрямок);

2 оптимум досягається завдяки зміні зовнішнього середовища (екзогенний напрямок).

Ендогенний механізм. Можна виділити декілька основних напрямків реалізації ендогенних механізмів негативного зворотного зв'язку.

1 Створення резервних компенсаційних підсистем. Кожна окрема фірма встановлює запаси продукції і сировини на кінець кварталу, року, а також грошові залишки на банківських рахунках, які є відносно ліквідними засобами і можуть бути використані при змінах економічної кон'юнктури. Система страхування певною мірою компенсує збитки, пов'язані з економічними ризиками та невизначеністю, а обов'язкові грошові резерви призначені для розрахунку з кредиторами в випадку банкрутства.

2 Створення буферних зон пом'якшує дію зовнішнього середовища. На відміну від попереднього напрямку, дія буферних зон спрямована не на компенсацію впливових факторів, а на їх попередження чи зменшення амплітуди коливань (змін) цих факторів. Прикладом може бути служба охорони підприємства, антивірусні програми для комп'ютерної техніки, захист комерційних таємниць, поради кваліфікованого юриста щодо укладання контрактів (їх легальність і можливі наслідки). Побудувавши захисний бар'єр на межі із зовнішнім середовищем, фірма може значною мірою контролювати процеси метаболізму. В одному випадку вдається попередити втручання шкідливих елементів у систему, в іншому - демпфувати (пом'якшувати) їх вплив.

3 Комплексне використання механізмів усієї економічної системи. Даний напрямок пов'язаний з певними організаційними змінами без суттєвих структурних перетворень, наприклад, застосування більш ефективних методів організації праці в поєднанні з упорядкуванням взаємовідносин між підсистемами підприємства.

4 Створення інформаційного поля навколо фірми без змін у структурі виробничих факторів. Товари з маркуванням добре відомих торгових марок, як правило, користуються більшим попитом за інших однакових умов. Підприємствам-початківцям досить важко знайти своє місце на ринку, тому сьогодні досить поширеним стає явище франчайзингу - новостворена фірма користується добре відомими торговими марками і використовує апробований механізм виробництва, здійснюючи при цьому необхідні відрахування на користь свого наставника. Ці два приклади показують, що для утвердження певного стаціонарного стану економічної системи потрібно враховувати не лише якість і ціну продукції, а й фактори, які навряд чи можна віднести до сфери виробництва [2,60].

Екзогенні механізми. Дана група механізмів спрямована на корекцію чи повну зміну умов зовнішнього середовища. Виділимо декілька основних екзогенних механізмів негативного зворотного зв'язку для підприємства як окремої економічної системи.

1 Створення буферних зон за межами системи. Зниження ціни на продукцію (можливо, лише тимчасове) і добре проведена рекламна кампанія забезпечують певний захист від втручання в дану виробничу галузь діяльності інших підприємств.

2 Обробка метаболічних потоків. Дана група механізмів використовується для адаптації обмінних потоків речовини, енергії і інформації, тобто доведення потоків до оптимальних параметрів. При цьому можна виділити два основних напрямки.

- Обробка потоків, спрямованих із середовища в систему, з метою їх максимального наближення до параметрів гомеостазу. Вибір умов постачання сировини, матеріалів, комплектуючих _ завжди складний процес і найкращий варіант вибирають з існуючих шляхом ведення переговорів.

- Обробка потоків, спрямованих із системи в середовище (тобто результатів діяльності чи відходів системи), з метою їх максимального наближення до параметрів середовища. Продукція підприємства повинна володіти певними кількісними, якісними і ціновими характеристиками, які знаходять своє визнання на ринку. В даному випадку мова йде про інформацію, отриману маркетинговим відділом підприємства, на основі якої задаються параметри продукції. Виробничий процес на підприємстві повинен відповідати встановленій державою системі екологічних стандартів, якщо відходи виробництва є надто небезпечними для довкілля, то до таких суб'єктів господарювання застосовуються різноманітні штрафні і компенсаційні санкції.

Механізм обробки метаболічних потоків головним чином використовують з метою підтримки рівня гомеостазу як самої економічної системи, так і зовнішнього середовища, яке має свої оптимальні параметри стаціонарності.

3 Просторова міграція. Цей вид механізмів ґрунтується на використанні фактора неоднорідності зовнішнього середовища. Інколи набагато легше знайти постачальників сировини чи реалізаторів продукції в інших адміністративно-територіальних районах, ніж намагатися конкурувати в складних умовах на місці знаходження виробничого об'єкта.

4 Сезонна циклічність, чи міграція в часі. Дуже важливим для ефективної діяльності підприємства є вміння настроюватись під зміни у зовнішньому середовищі. Економічна система вибирає найбільш сприятливі інтервали часу для активізації процесів метаболізму. Новостворені кафе, ресторани більшу частину виручки отримують від реалізації товарів і послуг у вечірній і нічний час, майже аналогічним чином працюють заклади відпочинку у курортних містечках.

5 Кооперація з іншими системами. Головна перевага взаємодії різних економічних суб'єктів - зменшення дисипації енергії (наприклад, коштів на маркетингові, трансакційні, страхові цілі). Комплексна кооперація підприємства вибудовується в ланцюжок, де результати діяльності однієї системи є первинним будівельним матеріалом для іншої і навпаки. Найбільш ефективно механізми співпраці і співіснування діяли в природному середовищі (в екосистемах) до втручання людини, яка, намагаючись скопіювати природу, створює в економічній сфері такі організації, як: консорціуми, трести, концерни, синдиками і навіть цілі економічні конгломерати-мегаполіси.

Досягти оптимальних параметрів функціонування економічної системи складно, ще складніше втримати рівень гомеостазу між підсистемами. Неокласики говорили, що діяльність фірми - це плавання проти плину часу і конкуренції, тобто щоб залишати за собою певну незмінну нішу (частину ринку, ділову репутацію, вартість акцій і т.д.), фірма мусить весь час рухатися вперед і вдосконалюватися. В сучасному мінливому світі механізми адаптації і підтримки гомеостазу протягом тривалого часу виявилися просто неефективними, потрібно робити більш значні, комплексні зміни, доходячи навіть до створення нового рівня стаціонарності. Чим сильніший механізм негативного зворотного зв'язку, тим надійнішим є гомеостаз і більша імовірність апатичної поведінки економічної системи, що призводить до її загибелі від раптових корінних нововведень з боку конкуруючих фірм. Ще зовсім недавно нотку апатичності в українському менталітеті можна було охарактеризувати таким прикладом: на запитання виробнику: „Коли ви збираєтеся знімати з виробництва нові товари?” була відповідь: „Навіщо їх знімати з виробництва, якщо їх випуск лише налагоджується”. Тому й мали, що цілі покоління людей виховувалися майже в одних і тих самих економічних умовах: на одних телепередачах, газетах, на одній марці автомобілів, телевізорів тощо.

Більшість фірм, вийшовши на певний рівень гомеостазу (як правило прибуток), намагаються його зберегти, зміцнюючи існуюче становище. Незначна кількість фірм, відчуваючи вплив прискореного розвитку економічних систем, ніколи не зупиняється на досягнутому і постійно змінюється, саме вони визначають і диктують умови на ринках.

Механізм позитивного зворотного зв'язку. Підприємства є динамічними стаціонарними системами, однак при змінах економічних умов існуючий рівень гомеостазу повинен бути перебудований за допомогою механізму позитивного зворотного зв'язку. Тобто система не може підтримувати стан рівноваги в існуючих умовах зовнішнього середовища. При цьому може виникати дві ситуації:

Список літератури

1. Штайльман К., Хартман В., та ін. Концепції невизначеності і ризиків підприємства в інституціональній теорії // Економічна енциклопедія: У 3 т./ Ред. колегія Мочерний (відп. ред.) та ін. _ К.: Академія 2001. - Т. 2. - 848 c.

2. Мельник Л.Г. Фундаментальные основы развития. _ Сумы: ИТД «Университетская книга», 2003. - 288 с.

3. Мельник Л.Г., Карінцева О.І. Економіка підприємства: Навч. посібн. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2003. - 412 с.

4. Нуреев Р.М. Курс микроэкономики. - М.: Норма 2001. - 572 с.

5. Долан Э.Дж, Линдсей Д. Микроэкономика / Пер. с англ. В. Лукашевич. _ С.-Пб, 1994. - 448 с.

6. Мельник Л.Г. Информационная экономика. - Сумы: ИТД «Университетская книга», 2003. - 288 с.

7. Мельник Л.Г., Ильяшенко С.Н. Экономика информации и информационные системы предприятия: Учебное пособие. - Сумы: ИТД «Университетская книга», 2004. - 400 с.

8. Мочерний С. Економічна система // Економічна енциклопедія: У 3 т. / Ред. колегія Мочерний (відп. ред.) та ін. _ К.: Академія, 2001. - Т. 1. _ 850 с.