Роль спостережної ради у реалізації корпоративних відносин

Роль спостережної ради у реалізації корпоративних відносин

Волик І.М., канд. екон. наук

Українська академія банківської справи, м. Суми

Вступ

Створений в Україні корпоративний сектор відіграє провідну роль у економічних відносинах суб'єктів господарювання. За офіційними даними на сьогодні нараховується 36 тис. акціонерних товариств [3]. Однак фахівці та дослідники корпоративних відносин все ще схильні наголошувати на тому, що ефективні механізми корпоративного управління відсутні і діяльність акціонерних товариств подекуди досить часто залишається поза законом. Так, за офіційними даними ДКЦПФР серед основних позицій, що з точки зору чинного законодавства, протягом 2002 року відносилися до категорії найчастіше порушуваних визначені:

нездійснення загального повідомлення про загальні збори в органах преси;

ігнорування вимог акціонерів, що сукупно володіють більш як 10% голосів;

несплата акцій, розміщених при первинному випуску протягом року;

недотримання періодичності у проведенні загальних зборів;

порушення у розгляді питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів;

невідповідність установчих документів вимогам законодавства тощо[5].

Очевидно, що проблеми корпоративного управління досить актуальні нині, що нерозривно пов'язано з розглядом ряду питань нормативно-правової діяльності акціонерних товариств, врегулювання яких носить актуальний характер і вбачається у щонайшвидшому прийнятті законодавства, розробленого у відповідності до потреб сучасного економічного життя з використанням усталеної міжнародної практики [4]. Серед загалу проблем корпоративних відносин розгляду заслуговує питання діяльності органів управління акціонерним товариством, зокрема діяльності ради акціонерного товариства.

Поставлення завдання

Дана публікація підіймає проблемам діяльності спостережної ради як одного з органів управління акціонерним товариством, що посідає провідне місце у реалізації принципів корпоративного управління. Накопичений досвід діяльності спостережних рад досить багатогранний, незважаючи на те що відносини акціонування є порівняно новими для України і налічують трохи більше 10 років. Однак практика акціонування оперує цілою низкою прикладів, серед яких, на жаль, частина має і негативний характер, що засвідчують досвід формування і діяльності інституту спостережних рад. З огляду на це дослідження збудовано на використанні матеріалів моніторингових оглядів корпоративних відносин в Україні, що широко освітлені ДКЦПФР та власних спостереженнях автора за діяльністю акціонерних товариств.

Керуючись ст. 46 Закону України “Про господарські товариства”, спостережна рада є органом, що становить інтереси акціонерів між проведенням загальних зборів і в межах визначеної статутом компетенції контролює і регулює діяльність правління. Окрім цього, у відповідності до положеннь внутрішніх нормативних документів на раду акціонерного товариства може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів [1]. Таким чином, після загальних зборів спостережна рада посідає наступну сходинку у системі органів управління акціонерним товариством. Враховуючи, що загальні збори акціонерів скликаються, як правило, раз на рік і спектр розгляду їх питань дещо обмежений, тобто враховує лише найважливіші питання та питання, що стосуються стратегічного розвитку, з цієї позиції роль спостережної ради є незаперечною в управлінні і, очевидно, не менш важливою, ніж загальних зборів акціонерів. До того ж основна мета її діяльності полягає у становленні інтересів усіх категорій акціонерів.

Спостережна рада є виборним, колегіальним органом, підзвітна загальним зборам. Її склад формується на загальних зборах акціонерів виключно з їх числа. Слід зауважити, що представництво у спостережній раді можуть мати і члени трудового колективу, але тільки з правом дорадчого голосу.

Таким чином, роль спостережної ради у здійсненні корпоративного управління мала б стати першоосновою її функціонування. Однак у здебільшого цього не відбувається. Аналізуючи причини подібної ситуації, слід визнати, що частково це пояснюється специфічними умовами створення акціонерного сектору в Україні. Адже переважна більшість акціонерних товариств в Україні створена в процесі приватизації, коли її найпоширенішими способами були оренда та оренда з викупом. Тому початково ми отримали розпорошену модель акціонерного капіталу і навіть сьогодні говорити про подолання розпорошеності акцій ще рано, оскільки у закритих акціонерних товариствах, частка яких є досить суттєвою, цінні папери залишаються у власності десятків тисяч акціонерів, що закономірно стримує розвиток та економічну стабілізацію акціонерних товариств. Серед ряду факторів, які негативно вплинули на створення інституту спостережних рад та принижують його значення у структурі управління, доцільно виділити:

недостатній рівень корпоративної культури, що в ряді випадків є причиною незаконних та необґрунтованих дій менеджменту та власників підприємства;

неготовність керівництва акціонерних товариств працювати в нових умовах і навіть їх намагання залишити управлінські позиції незмінними одночасно з бажанням обіймати керівні пости в органах управління;

недотримання норм чинного законодавства, а іноді і відсутність шляхів законодавчого врегулювання акціонерних відносин з причини невідповідності законодавчих норм потребам сучасності.

Останній аспект ще більш ускладнюється і тим, що на законодавчому рівні не досить чітко закріплені механізми взаємодії та впливу спостережної ради з іншими органами управління, зокрема правлінням, що на практиці спричиняє ситуацію, за якої склад спостережної ради монополізується керівництвом чи великими власниками, що часто уособлені одними людьми через обрання “потрібних” осіб, іноді навіть з власної родини. Це дестабілізує ефективну роботу ради і, перш за все, віддзеркалюється на рівні захисту прав іншої частини акціонерів. Навіть законодавча заборона одночасного обрання членами спостережної ради представників виконавчого органу та ревізійної комісії не є перешкодою у концентрації контрольних та управлінських функцій в одних руках. Говорячи про механізми взаємодії спостережної ради та правління, слід наголосити, що джерело конфліктів концентрується у нечіткому розмежуванні повноважень зазначених органів. Адже, керуючись чинним законодавством, правління у разі делегування таких повноважень може обиратися спостережною радою в той час як і рада - правлінням. При цьому правління є підзвітним спостережній раді. Саме з причини неврегульованості зазначеної позиції через внутрішні нормативні документи виникає низка проблем і приклади, коли склад виконавчого органу змінюється рішенням спостережної ради без дотримання норм законодавства не є поодинокими [2]. Доцільно згадати і про те, що членами спостережної ради можуть бути лише акціонери. І хоча кількість порушень ст. 41 Закону України “Про господарські товариства” в частині включення до спостережної ради осіб, що не є акціонерами даного товариства, знизилася у 2002 році у порівнянні з попереднім періодом, остаточно ця проблема не вирішена.

Висновки

Все зазначене, безумовно, є перешкодою на шляху становлення та розвитку інституту спостережних рад. Сьогодні усвідомлення ролі зазначеного органу неухильно зростає, що одночасно створює підвалини забезпечення інтересів акціонерів і збалансовує їх з інтересами акціонерного товариства. Насамперед шляхи подолання зазначених проблем вбачаються у забезпеченні дієвості державних регуляторів впливу. Перш за все, уточнення і деталізації потребує законодавча база діяльності акціонерних товариств. У цьому плані позитивної оцінки заслуговують норми законопроекту “Про акціонерні товариства”, що вказують на принципово новий підхід формування спостережної ради, більш чітке тлумачення її компетенцій та процедурних питань діяльності. Ряд позицій законопроекту спрямовані на:

забезпечення дієвості механізмів впливу спостережної ради на правління в цілях розмежування функцій поточного управління, контролю та нагляду;

захист інтересів акціонерів, шляхом унеможливлення управління членами спостережної ради у власних інтересах з причини їх обрання не з числа акціонерів;

формування кількісного складу ради з обов'язковим включенням незалежних членів. За запропонованою кумулятивною системою голосування при обранні членів спостережної ради навіть дрібні акціонери, об'єднавши свої зусилля, можуть делегувати представників до їх складу. Вирішення ряду питань діяльності спостережної ради, саме на законодавчому рівні, сприятиме стабілізації діяльність акціонерного товариства, удосконаленню корпоративних відносин, здатне забезпечити зростання акціонерного капіталу, що можливо досягти шляхом визначення пріоритетних напрямів розвитку, стратегічне планування тощо.

Інший, не менш важливий напрям підвищення ролі спостережної ради у здійсненні корпоративного управління криється у запровадженні загальноприйнятих світових стандартів корпоративного управління через прийняття Кодексу корпоративного управління, що спрямовано на забезпечення підвищення рівня корпоративної культури, обізнаності, відповідальності членів спостережної ради за свої дії.

Узагальнюючи викладений матеріал, слід зазначити, що спектр аспектів, які потребують врегулювання, досить широкий, однак першочергового вирішення потребують такі позиції:

чітке визначення механізмів взаємодії спостережної ради та правління, унеможливлення ситуації формування складу зазначених органів на умовах взаємного обрання;

забезпечення складу спостережної ради, з точки зору раціонального формування, включаючи й незалежних членів;

делегування частини повноважень загальних зборів спостережній раді з чітким визначенням їх обсягу та деталізацією.

Список літератури

1. Про господарські товариства. Закон України від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ.

2. Конфлікт між директором та спостережною радою// Цінні папери України.- 2003.- №33.- С.10-11.

3. Румянцев С. Корпоративне управління: тенденції розвитку// Цінні папери України.- 2003.- № 11.- С.6-7.

4. Сіржук Р. Досвід роботи спостережних рад в Україні// Цінні папери України .- 2003.- № 1.- С. 8-9.

5. Сайт ДКЦПФР // www.ssmsc.gov.ua.