Корпоративне управління діяльністю підприємства

Корпоративне управління діяльністю підприємства

ЗМІСТ

Вступ

І. Корпоративне управління діяльністю підприємства

1.1 Загальна характеристика корпоративного управління

1.2 Типові заходи з підвищення якості та ефективності корпоративного управління діяльністю підприємства

Висновки

Бібліографічний список

ВСТУП

В цій роботі, на підставі вивчення навчальних посібників, документів та статей, наукової літератури розглянуто загальну характеристику корпоративного управління діяльності підприємства, його основні проблеми та заходи щодо покращення ефективності корпоративного управління.

Корпоративне управління можна визначити як систему знань про закономірності та ефективні форми, методи і засоби цілеспрямованого впливу на суб'єктів корпоративних утворень, їх органи управління, матеріально-речові елементи, фінансові системи та інші компоненти, що забезпечують ефективне функціонування механізму взаємодії та досягнення гармонії та синергетичного ефекту.

Об'єктом дослідження цієї роботи є дослідження корпоративного управління діяльності підприємства.

Метою цієї роботи є дослідження основних проблем, які гальмують розвиток корпоративного управління в акціонерних товариствах та розробка практичних заходів спрямованих на підвищення ефективності корпоративного управління, і, як наслідок, капіталізації вітчизняних акціонерних компаній.

Основною задачею поставленої мети є дослідження корпоративного управління діяльності підприємства.

І. КОРПОРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ДІЯЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Загальна характеристика корпоративного управління

Роль корпоративного управління у забезпеченні поступального економічного розвитку держави обумовлюється його впливом на інвестиційні процеси, позицію інвесторів, ступінь мотивації менеджменту підприємства працювати над підвищенням ефективності використання капіталу, збільшенням прибутковості діяльності товариств, що лежить у площині інтересів широкого кола заінтересованих осіб, дозволяє узгодити стратегічні орієнтири розвитку акціонерних товариств із соціальною їх місією у регіонах, що має кінцевим результатом зростання національного багатства та покращення рівня життя простих громадян.

Корпоративне управління можна визначити як систему знань про закономірності та ефективні форми, методи і засоби цілеспрямованого впливу на суб'єктів корпоративних утворень, їх органи управління, матеріально-речові елементи, фінансові системи та інші компоненти, що забезпечують ефективне функціонування механізму взаємодії та досягнення гармонії та синергетичного ефекту [4].

Однак, у вітчизняних підприємств все ще не приділяється належної уваги таким важливим для забезпечення розвитку корпоративного управління питанням, як мінімізація інсайдерської ренти, інструменти вдосконалення роботи спостережних рад. Небагато керівників підприємств усвідомлюють й той факт, що реалізація таких заходів може мати результатом збільшення акціонерної вартості, що є однією із головних задач будь-якого керівника [2].

За даними Держкомстату України станом на 01.07.2006 року кількість акціонерних товариств становила 33 562, з них ВАТ - 11 144, або 33% [3].

Незважаючи на те, що в Україні запроваджено національні принципи корпоративного управління, чинне законодавство поки що повільно адаптується до європейського і на сьогодні повною мірою не врегульовує усі аспекти діяльності акціонерних товариств, у тому числі й питання корпоративного управління. Суперечності між Цивільним та Господарським кодексами, та Законом України «Про господарські товариства», затягування прийняття Верховною радою Закону України «Про акціонерні товариства» гальмують розвиток вітчизняних акціонерних товариств і збільшують ризик виникнення деструктивних корпоративних конфліктів, кількість яких в Україні залишається значною [1].

Слід зазначити, що згідно результатів дослідження, проведеного Міжнародною фінансовою корпорацією, 74,7% керівників підприємств визначили неефективне законодавство найважливішою перешкодою для впровадження стандартів кращої практики корпоративного управління [5].

Таким чином, основним стримуючим розвиток вітчизняних підприємств фактором стає політика керівництва таких підприємств, спрямована на збереження контролю над ними будь-якими засобами і, як наслідок, небажання використовувати основну перевагу акціонерних товариств, яка полягає у можливості об'єднання дрібних капіталів мільйонів громадян через розміщення акцій на ринку для мобілізації значних капіталів та їх подальшого спрямування на реалізацію мети.

Стягнення ренти негативно впливає на збалансування інтересів широкого кола суб'єктів корпоративних відносин, оскільки привласнення ренти найчастіше пов'язане із використанням тіньових схем та ухилення від сплати податків. В умовах розвинутої ринкової економіки виникнення інсайдерської ренти можливе, але тиск на інсайдерів з боку фондового ринку щодо збільшення прибутковості акцій компанії та вартості цінних паперів, важливість та вартість ділової репутації менеджменту компанії, не дозволяє інсайдерам використовувати факт контролю фінансових потоків підприємств для максимізації особистого доходу. Але в умовах трансформації економіки, коли зовнішні механізми тиску на менеджмент компанії відсутні, це негативне явище має місце [4].

Небажання солідних міжнародних інвесторів інвестувати в підприємства розвиваючихся країн, викликано тим, що у цих країнах вилучення інсайдерами активів та грошових потоків може набувати форм розкрадання, вилучення прибутків, у тому числі шляхом продажу корпоративного майна за нижчими від ринкових цін, а також працевлаштування друзів і родичів, членів їх родин на посади старших менеджерів.

Класичним варіантом є отримання ренти за рахунок завищення вартості ремонтно-будівельних робіт, формального проведення тендерів, безпідставного завищення розмірів оплати праці адміністративно-управлінського персоналу (за відсутності їх зв'язку із конкретними кількісними та якісними показниками роботи), високих представницьких та адміністративних витрат, необумовленого рішеннями загальних зборів акціонерів надання спонсорської (благодійної) допомоги та ін. [2].

Для інвесторів та акціонерів основним показником, який може свідчити про стягнення інсайдерської ренти, є зростання собівартості продукції темпами швидшими за темпи зростання виручки від реалізації продукції. У такому випадку, аутсайдери мають вимагати від інсайдерів детального звіту про причини такого стану справ. Джерелом інсайдерської ренти також можуть бути операції підприємств пов'язані з використанням реальних інвестицій на оновлення устаткування, заниженням доходів від продажу реальних активів та розмірів орендної плати, передачею у безоплатне користування нематеріальних активів тощо.

Отримання інсайдерської ренти не є специфічно українським явищем. ЇЇ виникнення обумовлено самою специфікою відмінності інтересів власників та менеджменту, а також можливістю менеджерів отримувати дохід від контролю над фінансовими потоками. Але у країнах з розвинутою ринковою економікою і у компаніях, які дотримуються принципів корпоративного управління, інсайдерська рента не є поширеним явищем при розподілі доходів корпорацій, а скоріше - рідкісним кримінальним явищем.

В умовах домінування інсайдерів ринкова вартість акцій вітчизняних компаній визначається з урахуванням готовності інсайдерів відмовитися від частини особистого неофіційного доходу на користь зовнішніх акціонерів, а також їх зацікавленості у проведенні легальних інвестицій. Саме цим можна пояснити те, що в Україні ринок цінних паперів не став вагомим джерелом залучення інвестицій, а також не відіграє помітної ролі у перерозподілі власності від менш ефективних власників до більш ефективних: це питання вирішується всередині інсайдерських груп [4].

1.2 Типові заходи з підвищення якості та ефективності корпоративного управління діяльністю підприємства

Водночас, реалізація тільки цих внутрішньо-орієнтованих заходів не може вирішити усього того комплексу проблем, який накопичився у корпоративному секторі економіки нашої держави. Оскільки більшість причин кризи корпоративного управління в Україні має екзогенне походження, тому й покращення ситуації багато в чому залежить від швидкості приведення чинного законодавства України у відповідність до міжнародних стандартів, розвитку фондового ринку, реформування судової системи та багатьох іншими [7].

Основними джерелами цілої низки існуючих проблем у корпоративному секторі економіки України залишаються недосконалість корпоративного управління, законодавча незахищеність прав акціонерів і формальність існуючих механізмів захисту таких прав (зокрема, через недосконалу судову систему), відсутність надійних механізмів реєстрації та переходу права власності, невідповідність практики корпоративного управління міжнародним та вітчизняним стандартам, нормам, принципам, низький рівень корпоративної культури, і, як наслідок, культури взаємодії між корпорацією та її власниками, і врешті-решт суспільством.

З точки зору перспектив зростання важливості ролі, яку мають відігравати акціонерні товариства у соціально-економічному розвитку держави, зокрема, через забезпечення зростання добробуту своїх акціонерів, до числа яких відноситься майже третина дорослого населення нашої держави, найбільш проблемними є питаннями, пов'язані із захистом прав та законних інтересів дрібних акціонерів [6].

ВИСНОВКИ

Роль корпоративного управління у забезпеченні поступального економічного розвитку держави обумовлюється його впливом на інвестиційні процеси, позицію інвесторів, ступінь мотивації менеджменту підприємства працювати над підвищенням ефективності використання капіталу, збільшенням прибутковості діяльності товариств, що лежить у площині інтересів широкого кола заінтересованих осіб, дозволяє узгодити стратегічні орієнтири розвитку акціонерних товариств із соціальною їх місією у регіонах, що має кінцевим результатом зростання національного багатства та покращення рівня життя простих громадян.

Корпоративне управління можна визначити як систему знань про закономірності та ефективні форми, методи і засоби цілеспрямованого впливу на суб'єктів корпоративних утворень, їх органи управління, матеріально-речові елементи, фінансові системи та інші компоненти, що забезпечують ефективне функціонування механізму взаємодії та досягнення гармонії та синергетичного ефекту.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Господарський кодекс України.

2. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 2005.

3. Офіціний Інтернет-сайт Державного комітету статистики України // http://www.ukrstat.gov.ua/

4. Антонов В.Г., Крылов В.В., Кузьмичев А.Ю. и др. Корпоративное управление: Учебное пособие / под ред. В.Г.Антонова. - М.: ИД «ФОРУМ»: ИНФРА-М, 2006. - 288с.

5. Принципи корпоративного управління України, схвалені рішенням ДКЦПФР від 11.12.2003 №571.

6. antiraid.com.ua.

7. www.jubicon.com.ua.