Структура управлінського апарату на підприємстві

Міністерство аграрної політики України

Державний вищий навчальний заклад

"Державний агроекологічний університет"

Кафедра менеджменту організацій

Контрольна робота

з основ менеджменту

Житомир, 2010

Завдання

1. Головні форми проектування структур управління

2. Охарактеризуйте посадову інструкцію керівника підприємства

3. Дослідити на прикладі конкретного підприємства його організаційну структуру та структуру управління

1. Головні форми проектування структур управління

Результат організаційних зусиль фірми може бути відображений на організаційній схемі - простому накресленні ліній і боксів, що показують, як фірма організована. Бокси становлять види діяльності фірми і людей, що їх виконують. Лінії вказують на зв'язок між ними. Число горизонтальних рядів боксів вказує на те, скільки рівнів управління має організація.

Організаційна схема є ніби планом того, для чого призначені формальні зв'язки у визначеному періоді часу. Однак, організація динамічна і діє щодня. Тому можуть бути деякі відхилення від того, що було передбачено в схемі.

Організаційна схема відбиває заплановані, формальні зв'язки, необхідні для роботи організації.

Формальна організація - це попередньо спланована структура повноважень, функцій, що встановлюються на основі сформованої взаємодії між компонентами організації. Вона орієнтована на досягнення прийнятих рівнів виробництва і загальних цілей організації. Формальна структура визначає всю систему відносин, набір функцій, що дозволяють здійснювати цілеспрямовану діяльність.

Формальна організація характеризується визначеним ступенем стандартизації певних функцій в організації. Існують їх вичерпні описи, безліч організаційних правил, чітко визначені процедури, що охоплюють трудовий процес в організації, де ступінь формалізації високий. Чим вище стандартизація, тим менше нововведень кожен працівник повинен вносити в кінцевий результат праці. Стандартизація не тільки сприяє альтернативній поведінці працівників, але навіть усуває для них всяку необхідність розглядати які-небудь альтернативи. Ступінь формалізації відрізняється від організації до організації.

Багато видів взаємодій між працівниками не вписуються в схему формальної організації. Існує мережа неформальних організацій, у межах яких взаємини не носять заздалегідь спроектованого і директивно встановленого характеру, а вони виникають з дії різних факторів - таких, як загальний інтерес групи працівників, об'єктивна необхідність співробітничати, особиста безпека тощо.

Виконання роботи найчастіше вимагає незапланованих, нестандартних дій і рішень і покладається на неформальні зв'язки І серед членів організації. Ці незаплановані зв'язки і види діяльності серед людей в організації, що прискорюють її роботу, називаються неформальною організацією. Неформальна організація може утворитися спонтанно, чи вона може стати результатом мудрої політики й обережного маневрування серед деяких членів організації. Організаційна схема - це статичний малюнок, що складається з вертикальних і горизонтальних ліній. Неформальна організація динамічна, і всі можливі зв'язки всередині неї дуже важко відобразити. У неформальній організації немає менеджерів, але в ній є лідери. Вона не має ієрархії влади, зв'язки в ній - громадські. В ній немає формальних правил, вона керується вільно, за допомогою суспільних норм.

Комунікаційна система неформальної організації називається "виноградним гроном". Це вдале порівняння, тому що канали неформальних зв'язків прокладають свій шлях нагору, вниз і через формальну структуру організації.

Організації створюють структури, щоб забезпечувати координацію і контроль діяльності своїх підрозділів і працівників. Структури організацій відрізняються одна від одної складністю (тобто ступенем поділу діяльності на різні функції), формалізацією, (тобто ступенем використання заздалегідь установлених правил і процедур), співвідношенням централізації і децентралізації (тобто рівнями, на яких приймаються управлінські рішення).

Структурні взаємозв'язки в організаціях знаходяться в центрі уваги багатьох дослідників і керівників. Для ефективного досягнення мети необхідно розуміння структури робіт, підрозділів і функціональних одиниць. Організація роботи і людей мають чималий вплив на поведінку працівників. Структурні та поведінкові взаємозв'язки, у свою чергу, допомагають установити цілі організації, орієнтовані на їхнє досягнення. От чому необхідно ознайомитися з структурним підходом, що застосовується в різних організаціях для забезпечення основних елементів діяльності і взаємозв'язків між ними. Структурний підхід припускає використання поділу праці, охоплення контролем, децентралізації і департаменталізації.

Структура організації - це ті фіксовані взаємозв'язки, що існують між підрозділами і працівниками організації. її можна розуміти як встановлену схему взаємодії і координації технологічних і людських елементів.

Схема будь-якої організації показує склад відділів, секторів та інших лінійних і функціональних одиниць. Однак варто мати на увазі, що такий фактор, як людська поведінка, що впливає на порядок взаємодії і на зусилля за узгодженням дій, не може бути зображена на схемі. Саме людська поведінка визначає ефективність функціонування структури в більшій мірі, ніж формальний розподіл функцій між підрозділами.

От чому організаційну структуру будь-якої комерційної фірми, лікарні, банку, урядового закладу варто розглядати з різних позицій і з урахуванням різних критеріїв. На її дієвість і ефективність впливають:

1) дійсні взаємозв'язки, що виникають між людьми в процесі роботи. Це відбивається в схемах організаційних структур і в посадових обов'язках;

2) діюча політика, посібники і методи, що впливають на людську поведінку;

3) повноваження і функції працівників організації на різних рівнях управління (нижчому, середньому, вищому).

За вмілого сполучення зазначених трьох факторів в організації може бути створена така раціональна структура, за якої існує реальна і сприятлива можливість досягнення високого рівня ефективного виробництва.

Так як на організації впливає багато чинників, то вони можуть приймати різні форми своїх проектів.

Функційна (U) форма

Функційна форма - це проектування, що ґрунтується на функ-ційному підході до структуризації. Цей проект названий U-формою (U - unitary, унітарний). В організації, що має структуру типу U-форми, працівники та організаційні одиниці об'єднані у великі функційні відділи, такі як відділ маркетингу, виробничий відділ. Для ефективної діяльності організації у цьому випадку потрібна горизонтальна координація, тобто за відділами, що є на одному рівні. За цю інтеграцію та координацію найчастіше відповідає виконавчий директор і менеджери вищого рівня.

За такого проектування жодна із функційних сфер не може існувати без інших. Маркетинг, наприклад, бере продукцію з виробництва для продажу, а кошти - з фінансового відділу, щоб заплатити за рекламу.

Однак цей підхід має як суттєві переваги, так і недоліки функційної структури. Наприклад, він дає змогу організації укомплектовувати всі ключові посади функційними спеціалістами і полегшує координацію та інтеграцію. З іншого боку, веде до посилення централізації. Проект із функційною формою найчастіше використовують у малих організаціях, оскільки виконавчий директор має змогу особисто контролювати та координувати діяльність цілої фірми. У міру зростання організації такий контроль проводити щораз важче.

Іншою загальною формою проектування організації є конгломератна, або Н-форма. Форму конгломерату використовують організації, які утворилися внаслідок об'єднання різних, не пов'язаних між собою, підприємств. Отже, проект Н-форми, по суті, є холдинговою компанією, яка діє за непов'язаної диверсифікації (Н - holding). Цей підхід ґрунтується на продуктовій формі структури, тобто головний менеджер незалежно управляє кожним підприємством або групою підприємств і відповідає за прибутки або збитки фірми, Н-форму проектування організації використовує британська фірма Pearson PLC.

В організації з Я-формою персонал корпорації, зазвичай, прогнозує діяльність кожного з підприємств; організація також розподіляє загальні ресурси по компаніях, ухвалює рішення стосовно купівлі та продажу підприємств. Головний недолік організації з проектуванням типу Я-форми - це складність, що має місце лише у холдингу різних непов'язаних виробництв, оскільки менеджерам важко поєднувати та інтегрувати різні види діяльності внаслідок великої кількості диверсифікованих операцій. Дослідження свідчать, що багато організацій, які використовують цей підхід, досягли тільки середнього або нижчого за середній фінансового рівня. Отже, хоча деякі фірми все ще застосовують Я-форми, однак більшість уже відмовилася від них, замінивши іншим підходом.

Філіальна структура організації також використовує продуктову форму організації, однак, на відміну від Н-форми, відділи пов'язані між собою. Отже, філіальна форма, або М-форма ґрунтується на багатьох виробництвах, пов'язаних між собою, що працюють у межах великої організації. Це проектування є результатом стратегії пов'язаної диверсифікації. Деякі види діяльності

2. Охарактеризуйте посадову інструкцію керівника підприємства

Посадова інструкція економіста ППО АФ «Топорище»

Загальні положення

1. Будує працю, виходячи із головної задачі -- організувати в господарстві планування, нормування праці і оплати, достовірний і оперативний облік праці і оплати на рахунках у відповідності з нормативними документами, контролювати виконання діючих законів і положень про працю, аналізувати використання трудових ресурсів і фонду оплати праці.

2. Назначається і звільняється з посади керівником господарства .

3. Підпорядковується безпосередньо керівнику .

4. В практичній діяльності керується статутом СФГ, розпорядженнями і вказівками керівника, виробничо-фінансовим планом, госпрозрахунковими завданнями підрозділів, типовими нормами часу, положеннями, інструкціями, рекомендаціями щодо організації планування, обліку, контролю і аналізу праці і її оплати, планом-графіком, документообороту.

5. Йому підпорядковуються всі керівники групи по праці і оплаті, і по питанням планування, обліку, контролю, аналізу праці і оплати -- спеціалісти і керівники підрозділів, служб, які виконують обов'язки із вказаних питань.

Обов'язки

1. Приймати участь у розробці перспективних і річних виробничо-фінансових планів господарства: розрахувати чисельність і фонд оплати по категоріям працівників і інші показники по праці і оплаті.

2. Разом зі спеціалістами і керівниками підрозділів розробляти технологічні карти по вирощуванню с/г культур, виробництву тваринницької продукції.

3. Розробляти системи оплати праці і умови їх застосування, забезпечуючи зв'язок оплати праці з кінцевими результатами, стимулювання виконання робіт.

4. Виконує нормування праці в господарстві, розробляє норми виробітку і обслуговування на основі типових норм, аналізує рівень їх виконання.

5. Разом з головними спеціалістами і профспілковим комітетом розробляє положення про фонд матеріального стимулювання, встановлення порядку і строків виплати премій.

6. Складає штатний розпис у відповідності з типовими нормативами, схемами посадових окладів, нормативами чисельності у підрозділах.

7. Розраховує і доводить підрозділам нормативи фонду оплати праці від валового доходу, ліміти фонду, чисельність працюючих.

8. Перевірити відповідність фактично нарахованої суми оплати персоналу в первинних документах.

9. Визначає суму доплати і премій.

10. Приймати участь в складанні річного звіту по праці і оплаті.

11. Контролювати правильність застосування норм виробітку і обслуговування, розцінок тарифних ставок і посадових окладів.

12. Контролювати правильність тарифікації робіт.

13. Організувати контроль за виконанням працівниками трудової дисципліни.

14. Контролювати виконання заходів по підвищенню продуктивності праці.

15. Аналізувати ефективність застосування форм і систем оплати праці, матеріального стимулювання, використання робочого часу.

16. Виявити резерви і приймати участь у розробці заходів по їх реалізації.

17. Готувати матеріали по аналізу використання праці і фонду оплати господарства.

18. Примайти участь у розробці умов атестації працівників, вносити пропозиції про підвищення їх в посаді.

19. Приймати участь у розробці плану-графіка документообороту.

20. Застосовувати прогресивні методи планування і обліку.

21. Проводити інструктування з оформлення первинних документів по обліку праці і її оплати.

22. Постійно підвищувати свою кваліфікацію.

23. Забезпечувати ведення архіву і зберігання документів.

Права

1. Давати вказівки керівникам і спеціалістам по плануванню праці і її оплаті, застосування норм виробітку, часу, обслуговування.

2. Вимагати від керівників і спеціалістів правильного оформлення і своєчасного подання документів по праці і її оплати.

3. Розглядати і давати висновки по проектах рішень щодо праці і її оплати.

4. Підвищувати керівні документи по обліку праці і її оплати.

5. Вимагати від підлеглих виконання обов'язків.

6. Вносити пропозиції щодо удосконалення організації праці, її оплати, обліку, контролю, аналізу використання праці, фонду оплати і стимулювання.

Відповідальність

За забезпечення правильної організації нормування і оплати праці.

За своєчасну і якісну розробку розділів перспективних і річних планів по праці і оплаті.

За удосконалення форм і систем оплати і стимулювання.

За правильність використання фондів оплати і стимулювання праці.

За дотримання чинного законодавства.

За правильність і достовірність оформлення документів по організації праці і її оплаті.

За підготовку достовірної інформації документів по праці і її оплаті і подання їх в строк.

За організацію і зберігання документів.

За дотримання трудової і виробничої дисципліни.

3. Дослідити на прикладі конкретного підприємства його організаційну структуру та структуру управління

ППО АФ «Топорище» - самостійне господарське формування, яке здійснює виробничу і комерційну діяльність на базі як власних, так орендованих майно і землі з метою одержання прибутку.

Воно було створене в процесі реформування колективного сільськогосподарського підприємства «Топорищанське» на основі його приватної власності та власності його засновника й оренди майнових і земельних паїв колишніх членів КСП. Господарство має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням.

Застосування такої організаційної форми господарювання, як приватно орендне підприємство, дозволяє:

? організовувати ведення сільськогосподарського виробництва на основі приватної власності на землю і майно;

? забезпечити права членів колишнього КСП на земельні та майнові паї;

? зберегти цілісність підприємства як єдиного виробничого комплексу;

? надати власникові підприємства як організатору виробництва статуту ефективного власника, здатного самостійно приймати рішення, нести повну економічну і юридичну відповідальність за наслідки своєї діяльності.

В існуючих умовах на даному підприємстві склалася організаційна структура, схематично подана на малюнку. Вона являє собою сукупність підрозділів господарства, зайнятих основною діяльністю, а також обслуговуючих і допоміжних виробництв, які здійснюють свою діяльність на основі кооперації і поділу праці в середині ПОП АФ «Топорище». Як бачимо, організаційна структура підприємства базується на бригадному принципі. Бригади в господарстві діють як первинні трудові колективи, в середині яких працівники пов'язані між собою єдиним виробничим процесом, виконують на основі кооперації і госпрозрахунку, як правило, весь цикл робіт і відповідають за кінцеві результати. Ланки є внутрібригадною формою організації праці.

Функціональні служби підприємства здійснюють кваліфіковане керівництво окремими галузями відповідно до діючих в підприємстві положень про ці служби.

Обслуговуюче і підсобне виробництво в господарстві представляють: машино-тракторний парк, ремонтна майстерня, складське господарство, будівельна бригада.

Протягом останніх трьох років організаційна структура ПОП АФ «Топорище» залишилась без змін.

Структура управління є центральним елементом організаційного механізму, за допомогою якого відбувається поєднання різних сторін діяльності підприємства (виробничої, технічної, соціальної та економічної), регламентування внутрішньовиробничих зв'язків і досягається стійкість системи службових взаємовідносин між працівниками апарату управління й структурними підрозділами. Науково обґрунтована структура управління є ефективним засобом саморегулювання і координації діяльності працівників підприємства.

Структура управління ПОП АФ «Топорище» являє собою упорядковану сукупність взаємопов'язаних елементів системи, що визначає поділ праці і службових зв'язків між структурними підрозділами апарату управління з підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень. Вона організаційно закріплює функції за структурними підрозділами й працівниками, а також регламентує потоки інформації у системі управління.

Рисунок 1. Організаційна будова ПОП АФ«Топорище»



Рисунок 2. Структура управління ПОП АФ «Топорище»

Вищим органом управління на підприємстві є загальні збори пайовиків. Для контролю за виробництвом, розподілом і використанням коштів загальні збори обирають спостережну раду в складі 6 чоловік строком на 3 роки. Директор здійснює повсякденне керівництво діяльністю господарства, спрямовує діяльність керівників первинних підрозділів.

В своїй діяльності директор спирається на функціональні служби, які очолюються головними спеціалістами галузей.

Головний агроном очолює агрономічну службу в господарстві. Обов'язки його такі: розробка ефективної системи управління природокористуванням, впровадження індустріальної технології виробництва продукції землеробства і постійне її вдосконалення, турбота про правильну організацію використання землі, впровадження раціональних сівозмін, проведення протиерозійних заходів, розробка і впровадження науково обґрунтованої системи добрив, насінництва, захисту рослин від шкідників і хвороб, постійний контроль за своєчасним і якісним веденням агрономічної роботи у господарстві.

Головний інженер є керівником і організатором роботи з механізації, електрифікації, автоматизації виробництва, своєчасного ремонту і технічного обслуговування тракторів, сільськогосподарських машин, електрообладнання, силового та іншого обладнання.

Головний зоотехнік керує і організовує всю зоотехнічну роботу у тваринництві. В його обов'язки входить: обробка системи ведення тваринництва, участь у складанні виробничо-фінансового плану господарства і госпрозрахункових завдань тваринницьким фермам, проведення племінної роботи, бонітування тварин і організація правильного ведення зоотехнічного обліку та звітності, розробка кормових раціонів, організація правильної годівлі та інше.

Головний ветеринарний лікар організує і здійснює ветеринарно-профілактичні і оздоровчі заходи на тваринницьких фермах господарства.

Головний економіст є керівником і організатором економічної і планової роботи у господарстві. Разом з галузевими спеціалістами він розробляє перспективні, поточні і робочі плани, технологічні карти та госпрозрахункові завдання (виробничі програми) бригадам, фермам, іншим виробничим одинцям; організує розробку питань інтенсифікації, концентрації і спеціалізації виробництва. Він аналізує стан і розвиток господарства й його підрозділів, працює над вдосконаленням форм оплати праці, розвитком поглиблення госпрозрахункових відносин, поліпшенням організації і мотивації праці.

Головний бухгалтер здійснює керівництво і контроль за станом бухгалтерського обліку і звітності у всіх галузях виробництва обов'язки його такі: складання фінансового плану і контроль за його виконанням, суворим додержанням фінансової дисципліни, здійснення режиму економії на всіх ділянках виробництва, за правильністю реалізації і використання продукції, насіння, кормів, нафтопродуктів та інших матеріальних цінностей, за виконанням договорів і завдань господарства.

Керівники первинних виробничих підрозділів (бригади, завідуючі фермами) безпосередньо підпорядковується директору ПОП АФ «Топорище». Таким чином сформована двоступінчата бригадна структура управління, яка відповідає діючій організаційній будові підприємства. Процес управління тут ґрунтується на лінійному підпорядкуванні, а керівництво технологічною діяльністю виробничих підрозділів здійснюється за функціональною ознакою.

Для сучасного процесу управління характерні такі риси:

- стабільне прагнення до підвищення ефективності виробництва і бізнесу в цілому;

- широка господарська самостійність, забезпечення свободи прийняття рішень тим, хто несе відповідальність за кінцеві результати діяльності підприємства;

- постійне коригування цілей і програм підприємства залежно від стану ринку;

- орієнтація на отримання запланованого кінцевого результату діяльності підприємства;

- використання сучасної інформаційної бази для багатоваріантних розрахунків;

- оцінка управлінської діяльності тільки на основі реально досягнути результатів;

- проведення глибоко економічного аналізу кожного управлінського рішення на основі передбачених змін;

- урахування ризиків при реалізації цілей і завдань підприємства;

- підвищення ролі маркетингу.

Господарська діяльність підприємства визначається, з одного боку, характером відносин з іншими суб'єктами ринкового середовища, а з другого - наскільки раціонально воно реалізує свої функції як суб'єкта управління стосовно до власного виробництва.

Для виконання загальних та специфічних функцій управління виробництвом в ПОП АФ «Топорище» створено апарат управління. Він складається з лінійного, функціонального та технічного персоналу.

Серед функціонального апарату найбільшу увагу привертає планово-облікова та фінансово-розрахункова служба. Робота її ускладнена відсутністю сучасної обчислювальної техніки. При централізований системі ведення документів і журнальній формі реєстрації господарських операцій за кожним бухгалтером господарства закріплено група рахунків.

Агрономічна, зоотехнічна служби кожна представлено головним спеціалістом галузі.

Директор ПОП АФ «Топорище» та всі його головні спеціалісти мають вищу освіту.

Суттєвим недоліком функціонування системи управління на підприємстві є відсутність затвердженої стратегії розвитку. Тут не практикується складання стратегічних планів, тому можливі неадекватні зовнішньому середовищу відхилення у виробничій, організаційній та управлінській структурах підприємства; важко визначити його перспективи.

Апарат управління ПОП АФ «Топорище» здійснює 5 основних функцій: 1) планування; 2) організація; 3) координація; 4) мотивація; 5) контроль. Крім згаданих, виконуються і специфічні функції: 1) загальне лінійне керівництво; 2) управління технологічною підготовкою виробництва; 3) техніко-економічне; 4) управління технічною підготовкою виробництва; 5) оперативне управління виробництвам; 6) організація і оплата праці; 7) управління трудовими ресурсами; 8) управління матеріально-технічним забезпеченням і збутом; 9) управління капітальним будівництвом і реконструкцією; 10) бухгалтерський облік і фінансова діяльність; 11) контроль за якістю праці і продукції; 12) управління господарським обслуговуванням справочинством; 13) охорона праці і технік безпеки; 14) управління природокористуванням.

Процес управління в господарстві ґрунтується на системі методів - економічних, адміністративних і соціально-психологічних.

Екологічні методи управління здійснюються шляхом створення економічних умов, які змушують працівників діяти в потрібному напрямі і домагатися розв'язання поставлених перед ними завдань відповідно до особистих, колективних і державних інтересів. Серед них - система матеріального стимулювання і оплати праці, система планування, економічний аналіз, ціноутворення та інше.

Так, зокрема організаційним центром управління економічним аналізом на підприємстві є бюро економічного аналізу, роботу якого спрямовує планово-економічна служба на чолі з головним економістом. Саме головний економіст несе відповідальність за організацію та проведення економічного аналізу, за використання його результатів в практичній діяльності.

Адміністративні методи управління становлять систему прямого адміністративного впливу на підлеглих, що здійснюються управлінським органом чи окремим працівником в межах своїх повноважень для досягнення проставлених цілей. Вони поділяються не методи організаційного і методи оперативно-розпорядного впливу. Соціально-психологічні методи управління ґрунтуються на використання соціально-психологічних факторів і спрямовані на управління соціально-психологічними процесами в трудовому колективі і інтересах досягнення поставлених перед ними цілей.

Сьогодні в ПОП АФ «Топорище» переважають адміністративні методи управління, соціально-психологічні - ігноруються, а для економічних - недосконала система управління.

В своїй роботі керівник господарства віддає перевагу автократичному стилю управління, який характеризується високою концентрацією влади в його руках для одноособового розв'язання всіх питань управління виробництвом. Саме тому значна частина управління виробництвом. Саме тому значна частина управлінських звуків замикається не ньому, що дає можливість на перехідному етапі приймати рішення на рівні першої особи підприємства.

Зміст процесу удосконалення структури управління виражається в раціоналізації і організаційному оформленні системи поділу управлінської праці. Основним напрямком удосконалення структури управління сільськогосподарського підприємства є перехід переважно до галузевого принципу розподілу посадових обов'язків, повноважень, відповідальності. За такої структури на підприємстві підвищиться рівень організаційного розпорядництва і технологічного керівництва, оскільки в одній особі буде виступати керівник галузі і головний спеціаліст; зміцниться принцип єдиноначальності при здійсненні оперативно-розпорядчого впливу на всіх ділянках роботи; будуть створені об'єктивні умови для додержання оптимальних норм управління та обслуговування для керівників і спеціалістів господарства; підвищиться оперативність управління; скорочення витрат на утримання апарату управління передбачається до 10 %.

Список літератури

1. Про підприємства. Закон України (зі змінами і доповненнями) // Юридичний вісник України. -1998. -№ 31. -с. .3-15.

2. Про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу в народному господарстві. Закон України // Відомості Верховної Ради України. -1992.-№32. с. 1067-1075

3. "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування агарного сектора економіки": Указ Президента України // Голос України, 7 грудня, 1999 р.

4. Громов М.Н. Научная организация, нормирования й оплата труда на сельскохозяйственных предприятиях. - М.: Агропромиздат, 1991. -383 с.

5. Гудзинський О.Д. Менеджмент в системі агробізнесу. - К.: Урожай, 1990.-400с.

6. Завадський Й.С. Координація в системі менеджменту // Економіка АПК, 1995, №3, с. 63-67.

7. Завадський Й.С. Менеджмент: Management -Т. 1. -К.: УФІМБ, 1997. -543с.

8. Завадський Й.С. Менеджмент підприємства в умовах стратегічних змін// Вісник аграрної науки, 1996, №2.-с. 14-19.

9. Завадський Й.С. Управління сільськогосподарським виробництвом у системі АПК: Підручник. - К.: Вища школа, 1992. - 367 с.

10. Лацій В.Р. Інформаційне забезпечення управління підприємством // Фінанси України, 1999, № 5. - с. 53-59.

11. Матеріали з організації виконання Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки". - Житомир, 1999. - 56 с.

12. Майкл Мескон и др. Основы менеджмента. -М.: "Дело", 1992. - 701 с.

13. Основи менеджменту в АПК / За ред. Й.С. Завадського. - К.: Вища школа, 1995.-246с.

14. Проектування системи управління та менеджменту. Практикум / За ред. Й.С. Завадського. - К.: Урожай, 1994. - 208 с.

15. Реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва (посібник у питаннях і відповідях) / За ред. П.Т. Саблука. - К.: ІАЕ, 1999. -532с.

16. Сучасна аграрна політика України / За ред. П.Т. Саблука. - К.: ІАЕ, 1996. -664с.