Міністерство освіти та науки України

Житомирський державний технологічний університет

Кафедра менеджменту

Контрольна робота

з курсу: "Інвестиційний менеджмент"

Виконала: студентка V курсу

групи ЗМО-10 м

Карпінська Н. В.

Перевірив:

Опалов Олександр Анатолійович

Житомир

2010

Зміст

Вступ

1. Життєвий цикл компанії та його стадії

2. Характеристика фінансового плану

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальним завданням інвестиційного менеджменту на сьогодні є розвиток інвестиційної діяльності, спрямований на створення привабливого інвестиційного середовища, та суттєвого нарощування обсягів інвестицій. Разом із тим, річні обсяги інвестицій поки що залишаються на низькому рівні через несприятливий інвестиційний клімат, що пояснюється недосконалою законодавчою базою, нерозвиненими фондовим ринком та фінансово-кредитною системою, високим податковим тиском неефективним використанням амортизаційних відрахувань, а також низьким рівнем трансформації заощаджень населення до інвестування, що призводить до відпливу вітчизняних капіталів за кордон та не сприяє залученню іноземних інвестицій в економіку країни.

У зв'язку з цим, інвестиційна діяльність суб'єктів господарювання вимагає глибоких знань теорії та практики прийняття рішень у сфері обґрунтування інвестиційної стратегії, виборі напрямів та форм інвестування, а пошук шляхів удосконалення відносин в інвестиційній сфері в умовах ринкової трансформації економіки є не лише актуальним, а й важливим завданням теоретичного та практичного значення.

Метою написання контрольної роботи є опанування теоретичних положень інвестиційного менеджменту. Структура контрольної роботи складається з двох теоретичних питань. Перше з них розкриває поняття та стадії життєвого циклу компанії з підходів різних авторів та особливості інвестиційної діяльності на кожній стадії життєвого циклу. Друге питання присвячене характеристиці фінансового плану -- одного з найважливіших розділів бізнес-плану організації в процесі інвестиційної діяльності, а саме, детально розглянуто елементи фінансового плану та процес розрахунку ефективності майбутніх інвестицій.

1. Життєвий цикл компанії та його стадії

Розвиток компанії відображається в її "життєвому циклі", оскільки стадії розвитку компанії -- це періоди життя компанії в рамках однотипних ціннісних установок, що фіксують особливості управлінських завдань, що перебувають у центрі уваги керівництва. Таким чином, періоди, в які організація принципово змінює цінності й орієнтації, називають циклами чи фазами розвитку компанії.

Розвиток кожної компанії має циклічний характер, тобто проходить через певні стадії життєвого циклу, які визначають особливості виробничо-господарської, інвестиційної, фінансової та інших видів діяльності.

"Життєвий цикл (ЖЦ) компанії":

-- сукупність стадій, які проходить підприємство у перебігу своєї життєдіяльності від створення до ліквідації, кожна з яких характеризується певною системою стратегічних цілей і завдань, особливостями формування ресурсного потенціалу, досягнутими результатами функціонування (Л.Лігоненко);

-- загальний період часу від початку діяльності компанії до природного припинення її існування або відродження на новій основі: з новим складом власників і менеджерів, з принципово новою продукцією, технологією, тощо (І.Бланк);

-- сукупність п'яти фаз розвитку (еволюції), які закінчуються революційною кризою ( Л. Грейнер).

У різних джерелах дослідники розрізняють від трьох до десяти стадій життєвого циклу компанії. Зупинимось на теорії ринку, запропонованій І. Бланком, де виділено шість послідовних стадій життєвого циклу організації: "народження", "дитинство", "юності", "рання зрілість", "кінцевої зрілість" та "старіння" і розглядає особливості фінансової діяльності підприємств, що перебувають на різних стадіях життєвого циклу.

Загальний період усіх стадій життєвого циклу підприємства приблизно становить 20-25 років, залежно від галузі та пливу НТП, після чого підприємство припиняє своє існування чи відроджується на новій основі. Тривалість стадій життєвого циклу підприємства наведена на рисунку 1.

Рис.1 Життєвий цикл компанії

Перша стадія характерна великими витратами власних, залучених та отриманих в борг коштів.

На другій, третій та четвертій стадіях діяльність підприємства забезпечує високий рівень прибутку, разом з тим рівень потреби в інвестиціях також зростає.

На стадіях зростання та стабільності (перші 4 стадії) компанія є привабливим об'єктом інвестування. Технічне переозброєння, реконструкція, модернізація, конкурентоспроможність підприємства, зростання інвестиційних ресурсів забезпечують привабливість об'єкта інвестування.

П'ята стадія -- період відшкодування власних боргів, наявності добре диверсифікованого великого інвестиційного портфеля, відсутності потреби у великих інвестиціях. Цей етап діяльності характерний розробкою стратегії запобігання занепаду.

На шостій, останній стадії життєвого циклу компанії попит на продукцію підприємства падає, доходи зменшуються. Якщо не реалізується стратегія відродження і не здійснюються вагомі інвестиції підприємство терпить банкрутство.

На останніх двох стадіях ("остаточна зрілість" і "старіння") підприємство практично втрачає інвестиційну привабливість тому, що всі свої потенційні можливості воно використало і потребує кардинальних змін.

Вітчизняний і закордонний досвід свідчить, що інвестиційно привабливими вважаються підприємства, які знаходяться на стадіях, коли у них збільшуються обсяги продажу, рівень використання виробничих потужностей, тобто покращуються показники їх діяльності. На стадіях "остаточна зрілість" і "старіння" інвестиції вважаються недоцільними, за винятком тих випадків, коли продукція підприємства має досить високі маркетингові перспективи, обсяг інвестицій в технічне переоснащення невеликий і вкладені кошти можуть повернутися інвестору в найкоротші строки (до 2 років).

Якщо передбачається диверсифікація, перепрофілювання або реконструкція підприємства, то інвестування доцільне і на стадії "старіння" компанії. Ці заходи дозволяють економити практично всі види ресурсів, збільшити обсяги продажів за рахунок розширення номенклатури (асортименту), що вигідніше в порівнянні з новим будівництвом.

Розглянутий підхід впливу стадій ЖЦ підприємства використовується в умовах відносної стабільності ринкових відносин.

2. Характеристика фінансового плану

Фінансовий план -- розділ бізнес-плану, де зведені розрахунки, здійснені на підставі попередніх розділів. Цей розділ бізнес-плану є найважливішим і узагальнюючим. Він містить прогноз обсягів реалізації продукції, баланс грошових надходжень і витрат, зведений баланс активів і пасивів підприємства, графік досягнення беззбитковості. Цей розділ становить найбільший інтерес для інвесторів та банківських установ, які надають кредити.

Згідно з фінансовим планом розроблюють стратегію фінансування інвестицій і план повернення коштів інвесторам. Найчастіше стратегію фінансування інвестиційного проекту виокремлюють у самостійний розділ, але ми розглянемо її разом із фінансовим планом.

Фінансовий план будують у вигляді порівняння майбутніх доходів та експлуатаційних витрат з виходом на валовий і чистий прибутки, грошовий потік.

Грошовий потік -- це основний показник, що характеризує ефективність здійснення інвестицій. Він охоплює чистий прибуток і суму амортизації, що є джерелом для повернення інвестору вкладеного капіталу.

План доходів і витрат можна побудувати у вигляді табл. 1, де на перший рік експлуатації інвестиційного об'єкта показники прогнозуються помісячно, на другий -- поквартально, на третій і наступні -- у цілому за рік.

Таблиця 1

План доходів і витрат, пов'язаних з експлуатацією інвестиційного проекту

Графік беззбитковості

Наступним етапом розробки фінансової стратегії у процесі складання інвестиційного бізнес-плану є побудова графіка беззбитковості. Він показує вплив на розмір прибутку таких основних показників, як обсяг виробництва продукції, продажна ціна та собівартість реалізації продукції (включаючи умовно-постійні та змінні витрати).

За допомогою зазначеного графіка можна визначити точку (поріг) беззбитковості, яка показує, за якого обсягу випуску й реалізації продукції (послуг) буде досягнуто повної самоокупності господарської діяльності об'єкта інвестування. Зі збільшенням обсягів продажу прибуток збільшуватиметься за рахунок того, що частина витрат (які називають умовно-постійними) залишатиметься незмінною. Поріг беззбитковості можна визначити за формулою

де В -- загальний обсяг випуску (кількість) продукції, при якому досягається беззбитковість виробництва; ПВВ -- умовно-постійні витрати на весь випуск; Ц -- ціна одиниці продукції; ЗВО -- змінні витрати на одиницю продукції.

До умовно-постійних витрат зараховують такі, що не залежать від обсягу виробництва (амортизація основних засобів, орендна плата, витрати на адміністративно-управлінський апарат тощо).

До змінних витрат зараховують такі, що залежать від обсягу виробництва (вартість матеріалів, палива, енергії, технологічні затрати, основна заробітна плата працівників тощо).

Оскільки практично немає суто постійних і суто змінних витрат, доцільно виразити залежність тих чи інших витрат від зміни обсягів виробництва у процентному відношенні. Можна визначити постійні та змінні витрати, розрахувати й графічно зобразити умови досягнення беззбитковості (рис. 2).

Рис. 2. Графік порога беззбитковості

Стратегія фінансування інвестиційного проекту

Наступним етапом прогнозування фінансових показників при складанні інвестиційного бізнес-плану є визначення стратегії фінансування інвестиційного проекту. На цьому етапі необхідно виявити загальні потреби у фінансових ресурсах і джерела фінансування інвестиційного проекту.

Джерелами для здійснення інвестицій можуть бути насамперед власні кошти підприємства (залишковий прибуток, фонди економічного стимулювання, амортизаційний фонд тощо), а також такі ресурси:

позичкові фінансові кошти (банківські та бюджетні кредити, надходження від випуску й продажу облігацій тощо);

залучені фінансові ресурси (залучений акціонерний капітал, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

бюджетні інвестиційні асигнування;

безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств, громадян.

У бізнес-плані слід чітко розмежовувати наявні та необхідні фінансові ресурси, фінансові вклади українських і іноземних інвесторів. Форми здійснення як вітчизняних, так і іноземних інвестиційних внесків можуть бути різними: грошові вклади в національній чи іноземній валюті; майнові вклади у вигляді поставки устаткування, матеріалів, товарів; кредити в банках; передавання права на використання винаходів, патентів, ноу-хау; підготовка експлуатаційних кадрів; забезпечення ринку збуту та умов експортування продукції за кордон тощо.

Графік потоку джерел інвестування слід спрогнозувати на весь період фінансування інвестиційного проекту, причому на перший рік -- щомісячне фінансування, на другий -- щоквартальне.

Визначення ефективності інвестиційного проекту

Заключним етапом складання фінансового плану є розрахунок показників ефективності майбутніх інвестицій. Це дуже важлива, відповідальна та складна робота. Важливість її полягає в тому, що кожний інвестор хоче мати хоча б приблизне уявлення про результати, які будуть отримані в результаті реалізації інвестиційного проекту. Проекти, які не даватимуть відповідного ефекту, є безперспективними і тому ніхто не вкладатиме в них кошти.

Необхідно обґрунтувати показники ефективності інвестицій з високим ступенем достовірності й точності, урахувати всі фактори, які можуть впливати на ефективність проекту, оцінити можливі ризики. Значна відмінність між прогнозованими і фактичними результатами може призвести до конфліктних ситуацій між учасниками інвестиційного проекту, втрати запланованих доходів, а найгірше -- вкладених капіталів.

Складність розрахунку ефективності майбутніх інвестицій зумовлюється тим, що дуже важко правильно оцінити всі сторони інвестиційної діяльності як на етапі здійснення інвестицій, так і під час експлуатації інвестиційного проекту, точно спрогнозувати й досягти високого ступеня достовірності інформації. Крім того, існує кілька методик визначення ефективності інвестиційної діяльності.

Як відомо, під ефективністю розуміють співвідношення результатів і затрат на їх досягнення. В інвестиційній діяльності економічну ефективність визначають шляхом порівняння результатів, одержаних у процесі експлуатації об'єктів інвестування, і сукупних затрат на здійснення інвестицій.

У вітчизняній економіці дотепер традиційно використовують два показники для оцінювання ефективності капітальних вкладень -- коефіцієнт ефективності (Е) та обернений до нього показник -- період окупності (П_о), які розраховують так:

де П -- середньорічний прибуток у період експлуатації об'єктів інвестування; К-- сума капіталовкладень у ці об'єкти (сума інвестицій).

Застосування цих показників для оцінювання ефективності інвестицій в умовах ринкової економіки дає змогу виявити їх істотні недоліки. Основний недолік розглядуваної методики полягає в тому, що вона не враховує фактор часу. Як відомо, інвестиційний цикл -- це довготривалий процес, який охоплює періоди здійснення інвестицій та експлуатаційний, тобто час повернення вкладених капіталів. Інвестиційний лаг може тривати роками. За цей час в економіці країни можуть відбуватися важливі процеси, що спричинюються економічним спадом, інфляцією або розвитком. Крім того, слід ураховувати, що вкладені кошти могли б дати певний ефект, якби їх використали в іншій сфері діяльності, наприклад як депозитний вклад у банку. Ця методика не передбачає приведення майбутнього ефекту до теперішньої вартості вкладених капіталів.

Другий істотний недолік традиційного способу оцінювання ефективності капітальних вкладень полягає в тому, що за основне джерело повернення вкладеного капіталу беруть тільки прибуток. Проте серед основних джерел фінансування інвестиційної діяльності особливо важливими є амортизація та повне відновлення основних засобів.

Тому, вибираючи методи оцінювання ефективності інвестиційних проектів, слід звертатися до зарубіжної практики.

Найпоширенішим є метод оцінювання ефективності інвестицій за допомогою визначення розмірів грошового потоку, який складається із суми чистого прибутку та амортизаційних відрахувань за час експлуатації. При цьому суму грошового потоку й капіталовкладень необхідно привести до теперішньої їх вартості.

До показників, які використовують для визначення ефективності інвестицій, належать сума чистого приведеного доходу, індекс дохідності, період окупності та внутрішня норма дохідності.

Чистий приведений дохід -- це абсолютна сума ефекту від здійснення інвестицій, що визначається за формулою

де ГП_т -- сума грошового потоку, приведена до теперішньої вартості, за весь період експлуатації інвестиційного проекту (чистий прибуток плюс амортизаційні відрахування); ІК -- сума інвестиційних коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту.

Приведення грошового потоку до його теперішньої вартості здійснюють методом дисконтування, використовуючи складні проценти. Теперішню вартість грошового потоку за наведеною методикою можна розрахувати так:

де ГП_м -- майбутня вартість грошового потоку; і -- відсоткова ставка, виражена десятковим дробом; п -- кількість періодів (місяців, кварталів, років) з початку інвестиційного циклу.

Грошовий потік охоплює чистий прибуток та амортизацію за весь період експлуатації. Якщо цей період визначити важко, то для розрахунків беруть період 5 років.

Дисконтна ставка -- це відсоткова ставка, застосування якої у процесі дисконтування дасть змогу привести майбутню вартість грошового потоку до теперішньої. Це дуже важливий і складний показник. Визначають його з урахуванням таких факторів:

середньої реальної депозитної або кредитної ставки за грошовими вкладами у банки;

темпу інфляції, що передбачається на період.

Реальну ставку відсотка з урахуванням цього фактора визначають так:

де і -- номінальна ставка відсотка; Т -- темп інфляції.

Що вищий темп інфляції, то вищою має бути ставка відсотка, яка могла б компенсувати інвестору втрачений дохід у вигляді:

"премії від інфляції";

премії за ризик. Загальна відсоткова ставка має враховувати ступінь ризику інвестицій і компенсувати можливі втрати від нього у вигляді "премії за ризик". За більш ризикових об'єктів інвестування слід відповідно збільшувати ставку відсотка;

премії за низьку ліквідність (встановлюючи ставку відсотка, необхідно враховувати й компенсувати у вигляді додаткового доходу можливі втрати інвестора від зниження ліквідності інвестицій).

Чистий приведений дохід не може бути від'ємним, бо в цьому разі зроблені інвестиції не принесуть доходу і будуть збитковими.

Індекс дохідності -- це відносний показник, що характеризує ефективність інвестицій. Він визначається відношенням суми грошового потоку, приведеної до теперішньої вартості, до суми інвестиційних коштів:

Індекс дохідності не може бути менший за одиницю (такий проект є неефективним, і його слід відхилити).

Чистий приведений дохід та індекс дохідності перебувають у прямій залежності. Зі збільшенням абсолютної суми чистого приведеного доходу підвищується й індекс дохідності, тому на практиці можна розрахувати лише один із зазначених показників. Проте порівнюючи кілька інвестиційних проектів, доцільно розраховувати обидва показники з метою глибшого вивчення наявних проектів і вибору найкращого.

Період окупності -- найпоширеніший з показників оцінювання ефективності інвестицій. Він допомагає відповісти на питання, за який період вкладені кошти повернуться до інвестора. Період окупності розраховують за формулою

де ГП_с -- середня сума грошового потоку в теперішній вартості в конкретному періоді (у разі короткострокових інвестицій цей період може тривати один місяць, а в разі довгострокових -- один рік).

На практиці використовують також дещо модифіковані способи визначення періоду окупності:

або

де ГПj -- обсяг грошового потоку в j-му періоді; ГП_и -- обсяг грошового потоку в и-му періоді, коли його наростаюча сума досягне розмірів вкладених інвестицій; і-- дисконтна ставка для приведення грошового потоку до теперішньої вартості; п-- порядковий номер періоду (року, кварталу, місяця), в якому сума дисконтованого грошового потоку, включаючи грошові потоки за всі попередні роки, уперше перевищить розмір інвестицій.

За допомогою зазначених методів можна розраховувати період окупності згідно із сумами грошового потоку кожного періоду (у першому випадку без дисконтування майбутньої вартості, у другому -- з урахуванням дисконтних ставок і приведенням грошового потоку до теперішньої вартості).

Визначення внутрішньої норми рентабельності інвестиційного проекту

Показник внутрішньої норми дохідності у розрахунках характеризує рівень дохідності конкретного інвестиційного проекту (у відсотках) у формі дисконтної ставки в розмірах, за яких майбутній обсяг грошового потоку приводиться до теперішньої вартості вкладених інвестицій. Іншими словами, внутрішню норму дохідності можна охарактеризувати як дисконтну ставку, за якої чистий приведений дохід у процесі дисконтування дорівнюватиме нулю.

Внутрішню норму дохідності як показник використовують здебільшого для порівняльного оцінювання ефективності інвестицій. Порівнюючи два і більше проекти, можна вибрати варіант, який забезпечує найвищий рівень дохідності.

В економічній теорії зустрічаються й інші поняття та показники для оцінювання ефективності інвестицій, наприклад чиста поточна вартість, внутрішня рентабельність, які виражають такі самі показники чистого приведеного доходу та внутрішньої норми дохідності. Під час оцінювання ефективності доцільно враховувати і супутні, і народногосподарські інтереси.

Практично досить важко розрахувати розглянуті показники з високим ступенем достовірності, тим більше спрогнозувати їх на близьку й далеку перспективу. Тому у процесі складання інвестиційних бізнес-планів достатньо розраховувати показники, що застосовуються в зарубіжній практиці: чистий приведений дохід, індекс дохідності, період окупності, внутрішню норму дохідності.

Висновки

Розвиток кожної компанії проходить через певні стадії життєвого циклу, які визначають особливості виробничо-господарської та інвестиційної діяльності.

"Життєвий цикл (ЖЦ) компанії":

-- сукупність стадій, які проходить підприємство у перебігу своєї життєдіяльності від створення до ліквідації, кожна з яких характеризується певною системою стратегічних цілей і завдань, особливостями формування ресурсного потенціалу, досягнутими результатами функціонування (Л.Лігоненко);

-- загальний період часу від початку діяльності компанії до природного припинення її існування або відродження на новій основі: з новим складом власників і менеджерів, з принципово новою продукцією, технологією, тощо (І.Бланк);

-- сукупність п'яти фаз розвитку (еволюції), які закінчуються революційною кризою ( Л. Грейнер).

Теорії ринку І. Бланка, де виділяє шість стадій життєвого циклу організації:

1. "народження",

2. "дитинство",

3. "юності",

4. "рання зрілість",

5. "кінцевої зрілість"

6. "старіння".

Загальний період усіх стадій життєвого циклу підприємства приблизно становить 20-25 років, залежно від галузі та пливу НТП, після чого підприємство припиняє своє існування чи відроджується на новій основі.

Фінансовий план є найважливішим і узагальнюючим розділом бізнес-плану. Він містить прогноз обсягів реалізації продукції, баланс грошових надходжень і витрат, зведений баланс активів і пасивів підприємства, графік досягнення беззбитковості. Фінансовий план будують у вигляді порівняння майбутніх доходів та експлуатаційних витрат з виходом на валовий і чистий прибутки, грошовий потік.

План доходів і витрат будують у вигляді таблиці, де на перший рік експлуатації інвестиційного об'єкта показники прогнозуються помісячно, на другий -- поквартально, на третій і наступні -- у цілому за рік.

Далі будують графік беззбитковості. Він показує вплив на розмір прибутку таких основних показників, як обсяг виробництва продукції, продажна ціна та собівартість реалізації продукції (включаючи умовно-постійні та змінні витрати). За допомогою зазначеного графіка можна визначити точку (поріг) беззбитковості, яка показує, за якого обсягу випуску й реалізації продукції (послуг) буде досягнуто повної самоокупності господарської діяльності об'єкта інвестування.

Наступним етапом є визначення стратегії фінансування інвестиційного проекту. На цьому етапі необхідно виявити загальні потреби у фінансових ресурсах і джерела фінансування інвестиційного проекту.

Заключним етапом складання фінансового плану є розрахунок показників ефективності майбутніх інвестицій. Необхідно обґрунтувати показники ефективності інвестицій з високим ступенем достовірності й точності, урахувати всі фактори, які можуть впливати на ефективність проекту, оцінити можливі ризики. Найпоширенішим є метод оцінювання ефективності інвестицій за допомогою визначення розмірів грошового потоку, який складається із суми чистого прибутку та амортизаційних відрахувань за час експлуатації. При цьому суму грошового потоку й капіталовкладень необхідно привести до теперішньої їх вартості. До показників, які використовують для визначення ефективності інвестицій, належать сума чистого приведеного доходу, індекс дохідності, період окупності та внутрішня норма дохідності.

Практично досить важко розрахувати розглянуті показники з високим ступенем достовірності, тим більше спрогнозувати їх на близьку й далеку перспективу. Тому у процесі складання інвестиційних бізнес-планів достатньо розраховувати показники, що застосовуються в зарубіжній практиці: чистий приведений дохід, індекс дохідності, період окупності, внутрішню норму дохідності.

Список використаної літератури

1. Загородній А. Г., Стадницький Ю. І. Менеджмент реальних інвестицій: Навчальний посібник. -- К.:Знання, КОО, 2000. -- 209 с.

2. Коюда В. О., Лепейко Т. І., Коюда О. П. Основи інвестиційного менеджменту: Навчальний посібник. -- К.: Кондор, 2008. -- 340 с.

3. Правик Ю. М. Інвестиційний менеджмент. Навчальний посібник. -- К.: Знання, 2007. -- 430 с.

4. Скібіцький О. М. Інноваційний та інвестиційний менеджмент: Навчальний посібник для студентів ВНЗ. -- К.: ЦУЛ, 2009. -- 408 с.

5. Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент: Навчальний посібник. -- К.: МАУП, 1999. --184 с.

6. Черваньов Д. М., Нейкова Л. І. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. -- К.:Знання, КОО, 1999. -- 514 с.