Міністерство освіти та науки України

Житомирський державний технологічний університет

Кафедра управління персоналом і економіки праці

Контрольна робота

з предмету “Економіка праці і соціально-трудові відносини”

Тема: Наукова організація праці

Виконала: Карпінська Н.В.

студентка IV курсу;

групи ЗМО 07-1с

зал. книжка №20107126

Перевірила: Обіход Світлана Вікторівна

Житомир

2009

План

1 Наукова організація праці

2 Проаналізуйте зміни в чисельності та структурі найманих працівників за видами економічної діяльності за 2007-2005 роки в Україні

3 На основі статистичної звітності підприємства (Звіт з праці -- форма 1-ПВ та Звіт про використання робочого часу -- форма 3-ПВ) проаналізуйте за звітний період

? рух працівників підприємства;

? використання робочого часу;

? фонд оплати праці.

Розрахуйте середньомісячну з/п по підприємству та порівняйте її з мінімальною і середньою з/п по Україні та Житомирській області, прожитковим мінімумом. Зробіть відповідні висновки

Список використаної літератури

1 Наукова організація праці

Сутність та завдання наукової організації праці на сучасному етапі

Щоб забезпечити виконання встановлених перед працівниками конкретних задач, необхідно відповідним чином організувати працю людей, зокрема:

· визначити функції кожного працівника;

· розробити форми кооперації праці;

· визначити робочі місця;

· вказати методи виконання роботи.

Характер організації праці в колективі визначається мірою прогресивності техніки і технології, що застосовуються, а також рівнем кваліфікації працівників. Наукова організація праці передбачає систематичне впровадження досягнень науки і передового досвіду та дозволяє найкращим чином поєднувати техніку і людей в єдиному виробничому процесі, забезпечує найбільш ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів, безперервне підвищення продуктивності праці.

Впровадження наукової організації праці (НОП) спрямоване на рішення економічних, соціальних і психофізіологічних задач. До економічних задач НОП належать:

1. підвищення продуктивності праці, економія живої праці, що витрачається при виконанні трудових операцій;

2. найбільш ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів;

3. використання найбільш прогресивних методів і прийомів праці, скорочення або повна ліквідація витрат робочого часу;

4. створення сприятливих умов праці;

5. підвищення рівня нормування праці.

Соціальні задачі НОП -- це всебічний розвиток людини в процесі праці, виховання свідомого відношення до праці, розвиток творчої ініціативи, підвищення освітнього рівня і ділової кваліфікації кадрів і перетворення праці в першу життєву потребу. Психофізіологічними задачами НОП є забезпечення умов для збереження в процесі праці здоров'я, стійкої працездатності людини, полегшення праці, підвищення його змістовності і привабливості.

Економічні, психофізіологічні і соціальні задачі НОП тісно пов'язані між собою. Впровадження наукової організації праці дає найкращий результат тільки тоді, коли її застосування носить комплексний характер по всьому підприємству загалом. Основними задачами наукової організації праці є:

1. підвищення продуктивності праці, зростання освітнього і культурного рівня робітників, використання в організації праці наукових досягнень і передового досвіду;

2. поліпшення умов праці;

3. всебічний облік і контроль за мірою праці, матеріальне стимулювання працівників;

4. правильний підбір кадрів, виховання відповідальності, дисципліна праці;

5. розвиток творчої активності робітників, залучення їх до роботи в області НОП.

Практичне застосування методів НОП в торговельному підприємстві сприяє:

· зростанню товарообігу;

· зниженню витрат праці, витрат обігу;

· підвищенню продуктивності праці працівників;

· поліпшенню і оздоровленню умов праці;

· підвищенню змістовності і привабливості праці в торгівлі;

· скороченню витрат часу покупців на придбання товарів.

Основні принципи наукової організації праці

Рис. 1.1 Принципи наукової організації праці

Принцип комплексності передбачає, що наукова організація управлінської праці розвивається не за одним напрямком, а за їх сукупністю; стосується не одного працівника, а усього управлінського колективу. Проблема організації управлінської праці повинна вирішуватися всебічно з урахуванням усіх аспектів управлінської діяльності.

Принцип системності передбачає взаємне узгодження усіх напрямків розглядання об'єкту, а також усунення протиріч між ними. В результаті такого підходу створюється система організації праці, у рамках якої усі її складові частини взаємно узгоджені і діють в інтересах ефективного функціонування усієї системи.

Спеціалізація полягає у закріпленні за кожним підрозділом певних функцій, робіт і операцій з покладанням на них повної відповідальності за кінцеві результати їх діяльності в процесі управління. При цьому слід мати на увазі, що існують границі спеціалізації, які не можна переступати, щоб не стримувати творче зростання працівників, не впливати негативно на змістовність їхньої праці.

Регламентація - це встановлення і дотримання певних правил, положень, інструкцій, нормативів та інших нормативних документів, заснованих на об'єктивних закономірностях розвитку системи управління. При цьому виділяється коло питань, що підлягають жорсткій регламентації, і питання, для яких потрібні лише рекомендації.

Трудовий колектив повинен працювати в умовах стабільності його складу, функцій і задач, що ним вирішуються. Це не виключає динаміки у розвитку колективу. Важливо, щоб зміна змісту і складу задач була обумовлена об'єктивно необхідними потребами і відбувалася на науковій основі.

Цілеспрямована творчість полягає у досягненні двох взаємозалежних цілей: забезпечення творчого підходу при проектуванні і впровадженні передових прийомів праці і максимальне використання творчого потенціалу управлінських працівників у їхній повсякденній діяльності.

Кожен з розглянутих принципів має самостійне значення. Разом з тим вони доповнюють один одного, розкриваючи різні засоби загального підходу до організації управлінської праці.

Напрямки наукової організації праці

Наукова організація праці апарату управління здійснюється за наступними основними напрямками (рис.1.2).

Рис. 1.2 Основні напрямки наукової організації управлінської праці

Перший напрямок наукової організації управлінської праці -- оплата і стимулювання праці. Перехід від адміністративно-командних методів управління до ринкової економіки, побудованої на розмаїтті форм власності, передбачає необхідність переосмислення сутності і змісту оплати праці. В основі механізму розподілу по праці лежать наступні критерії:

· визначення оптимального співвідношення централізованого регулювання заробітної плати з правами організацій в області оплати праці;

· визначення рівня мінімальної зарплатні;

· розробка методики колективно-договірного регулювання розподілу по праці.

Основний зміст роботи в області матеріальної винагороди робітників організації полягає в тому, щоб визначити міру праці і розмір її оплати. Розробка оптимальних співвідношень в оплаті праці різної складності є найбільш важливим моментом у системі диференціації заробітної платні. Такий підхід забезпечує відповідність розмірів в оплаті праці з її якісними показниками.

Рівень оплати праці в організації повинен бути таким, щоб її працівники не заздрили робітникам конкуруючих фірм. Інакше може виникнути таке явище, як “міграція робочої сили”, що негативно вплине на організацію.

Система оплати і стимулювання праці повинна відповідати наступним вимогам (рис.1.3).

Рис. 1.3 Вимоги до організації оплати і стимулювання праці

Оплата за результатами праці. Оплата по праці (формула “кожному - по праці”) має двояке тлумачення. Під працею можна розуміти або її результат, або витрати (кількість праці). Принцип “по витратах праці” гарантував індивідуальну зарплатню, але не регулював її. Регулювання оплати праці повинно відбуватися з урахуванням витрат і результатів праці. Таким чином, платити потрібно не по праці, а по її результатах.

Упевненість і захищеність працівників. Заробітна платня повинна формувати у робітників почуття упевненості у майбутньому і захищеності від змін як у зовнішньому, так і у внутрішньому середовищі організації. Завдання полягає в тому, щоб робітники максимум уваги зосереджували на рішенні головних задач організації. їх не повинні відволікати грошові проблеми, пов'язані з матеріальним забезпеченням себе і своєї родини. Цю задачу повинна вирішувати гарантована частина заробітної платні.

Стимулюючий і мотивуючий аспект зарплатні. Система оплати праці повинна включати діючі засоби стимулювання і мотивації. Працівникам слід надавати можливість одержувати більше, ніж просто фіксовану заробітну платню. У зв'язку з цим застосовуються додаткові виплати, прямо пов'язані з досягненнями робітників.

Додаткові (заохочувальні) форми оплати праці за особистий внесок. На додаток до основної заробітної платні організація встановлює різного роду пільги для кращих працівників. Це виступає свого роду оцінкою і визнанням організацією особливо якісної роботи робітника або досягнення ним важливих для організації результатів. Додаткові форми оплати праці включають знижки на купівлю товарів підприємства; субсидії на харчування; оплату витрат на освіту; медичне обслуговування; страхування життя і т.п. Принципи оплати і стимулювання праці:

1. універсальність (система оплати праці повинна однаково добре функціонувати в різних організаційних структурах);

2. простота;

3. колективна відповідальність за виконання встановлених показників;

4. справедливість при розподілі колективного заробітку (розмір зарплатні будь-якого члена колективу залежить тільки від особистого внеску і ніяких меж не має);

5. самостійність трудового колективу не тільки у виборі стилю і методів роботи, але й у визначенні величини заробітної платні у залежності від кінцевих результатів його роботи.

Другий напрямок наукової організації управлінської праці -- розподіл і кооперація праці. Третій напрямок наукової організації управлінської праці -- технічне забезпечення і механізація праці.

Необхідність широкого використання засобів оргтехніки виникає у зв'язку з переходом до ринкових відносин, зростанням виробництва і зміною номенклатури товарів, а також збільшенням обсягів інформації, що вимагає швидкої її обробки. Традиційні прийоми збору, обробки і передачі інформації стають малоефективними, а це вимагає пошуку і упровадження високопродуктивних систем механізації та автоматизації управлінської праці.

Упровадження навіть найпростіших засобів техніки управління скорочує затрачуваний на обробку документів час приблизно на 20 %, а системне їхнє застосування збільшує продуктивність управлінської праці в 3 рази. Крім того, широке використання різних технічних засобів дозволяє здійснити перехід на якісно новий рівень управління, сприяє ефективному рішенню багатьох управлінських задач, забезпечує обробку інформації в мінімально короткий термін. Однак варто мати на увазі, що застосування технічних засобів управління повинно здійснюватися на основі комплексного підходу, з урахуванням глибокого аналізу техніко-економічних показників керованої системи. Це пов'язано з тим, що засоби оргтехніки не є самі по собі універсальним засобом підвищення продуктивності праці працівників адміністративно-управлінського персоналу. Разом з тим вони можуть надати дієву допомогу в зниженні витрат часу на виконання технічних операцій по обробці інформації і тим самим збільшити ресурси часу на творчі процеси, зробити управлінську працю більш інтенсивною і результативною.

Виділяють два основних напрямки механізації й автоматизації управлінської праці:

· реалізується шляхом упровадження сучасних електронно-обчислювальних систем, розробки економіко-математичних методів і моделей і використання на їхній основі АСУ;

· реалізується за допомогою застосування організаційної техніки і розроблених на її основі організаційних проектів та систем комплексної механізації та автоматизації управлінської праці.

У залежності від використання тих або інших засобів організаційної техніки можна виділити три основних напрямки механізації та автоматизації управлінської праці:

1. механізація окремих операцій;

2. механізація груп операцій і процедур управління;

3. створення систем комплексної механізації та автоматизації процесів реалізації усіх функцій управління.

Організаційною технікою, або технікою управління прийнято називати сукупність засобів, що використовуються для раціональної організації та автоматизації управлінських робіт з метою підвищення оперативності, ефективності і культури управління.

Механізації, в першу чергу, підлягають бухгалтерський і первинний облік, оперативне керівництво, планові розрахунки, діловодство, облік кадрів, загальне керівництво, господарсько-технічне обслуговування.

Ступінь механізації управлінської праці внаслідок її кооперації є різною. Так, на етапі збору і передачі інформації праця працівників системи управління за своїм змістом є переважно технічною, допоміжною. Вона характеризується повторюваністю і масовістю операцій, що дозволяє ефективно використовувати засоби оргтехніки. На етапі аналізу та обробки інформації переважають логічні операції.

У залежності від характеру роботи з інформацією засоби оргтехніки можна об'єднати в наступні основні групи:

1. засоби виготовлення документів;(Складання документів -- один з найбільш масових процесів в апараті управління. Дослідження показують, що витрати на створення документів ручним засобом багаторазово перевищують витрати із застосуванням комплексу технічних засобів.)

2. засоби копіювання і множення документів;(Сучасна копіювально-множна техніка представлена великою кількістю різноманітних пристроїв. У практиці склалося кілька методів копіювання -- світлокопіювання, фотокопіювання, термокопіювання, електрографічне копіювання та ін. Найбільш прогресивними методами є електрографія і мікрофільмування. Ефективність мікрофільмування полягає у підвищенні оперативності пошуку інформації, що зберігається, економії (до 90-95 %) площі архівних приміщень. Найбільш часто використовуються ксерокси різних модифікацій.)

3. засоби обробки інформації;(Машини й устаткування цієї групи засобів механізують роботи, пов'язані з прийомом і обробкою документів. Вони можуть використовуватися окремо, а також поєднуватися у комплекси. Сюди належать пристрої для розкриті я і заклеювання конвертів, фальцювальні машини і пристрої, адресувальні і штемпелювальні засоби, засоби скріплення і склеювання документів та ін. В умовах АСУ засоби обробки інформації забезпечують управління ходом рішення задач по заданих алгоритмах і здійснюють обмін інформацією з пристроями введення-висновку, із зовнішніми запам'ятовуючими пристроями, з лініями зв'язку. Сюди входять також обчислювальні машини, комплекси і процесори з оперативною пам'яттю різних типів ЕОМ.)

4. засоби збереження, групування і пошуку документації; (Практика управління вимагає організації централізованого збереження інформації. Для цієї мети використовується спеціальне устаткування для збереження документів (блоки підвісного збереження, спеціальні шафи, секційні і рухливі стелажі), різного роду комп'ютерні системи.)

5. засоби передачі інформації;(Ці засоби повинні забезпечувати передачу інформації, можливість функціонування інших систем управління організацією. Вони належать до основних систем технічної бази управління, що включають системи професійного радіозв'язку (радіостанції, радіотелефони) і радіотелефонні системи; директорські комп'ютери; автоматичні номеронабирачі; автовідповідачі і різного роду селекторні пристрої.)

6. засоби обчислювальної техніки.(Цю групу засобів складають лічильно-клавішні механічні й електронні машини. Використовуються комп'ютерні лічильно-вирішальні системи.

Четвертий напрямок наукової організації управлінської праці -- нормування праці.

П'ятий напрямок наукової організації управлінської праці -- сприятливий режим і умови праці.

Продуктивність управлінської праці знаходиться у прямій залежності від стану робочих місць і умов, в яких працює менеджер. Значення розглянутої проблеми підсилюється у зв'язку з появою нових організацій ринкового типу, коли відбуваються суттєві якісні зміни в системі управління економічними і соціальними процесами. Раціональна організація робочого місця менеджера забезпечує створення в управлінській діяльності максимальних зручностей і сприятливих умов праці, підвищує змістовність роботи. В даний час розроблено більш 5 тис. типових проектів організації робочих місць для різних категорій адміністративно-управлінського персоналу. У їхній основі лежать принципи, представлені на рис.1.4.

Окрім цих принципів при організації робочих місць, апарату управління необхідно дотримувати ряд економічних, ергономічних і естетичних вимог (рис.1.5).

Рис. 1.4 Принципи раціональної організації управлінської праці

Рис. 1.5 Вимоги до організації робочого місця менеджера

Матеріальна і моральна зацікавленість. Менеджер повинен сформувати систему мотивів, що спонукують робітників систематично поліпшувати режим і умови їхньої праці.

Зручність меблів. Задача полягає в тому, щоб обрати габарити і форму меблів з обліком антропометричних даних особистості.

Наявність засобів оргтехніки. Робоче місце повинно бути обладнане відповідною оргтехнікою, а отже, створена технологія ефективного її використання. Сприятливі санітарно-гігієнічні і естетичні умови праці. У приміщенні повинні бути оптимальними температурний режим, освітлення, вологість повітря, колір стін, меблів і т.п.

Раціональний режим праці і відпочинку. Ненормований робочий день менеджера робить необхідним встановлення йому гнучкого графіка виходу на роботу з урахуванням стомлюваності людини.

На основі детальних спостережень було встановлено чергування періодів вищої працездатності і стомлення управлінських працівників протягом робочого дня (рис.1.6).

Рис. 1.6 Графік зміни працездатності людини протягом робочого дня

Працездатність людини змінюється протягом робочого дня і може бути поділена на три фази. Тривалість першої фази (фаза впрацьовування (а) у залежності від виду праці коливається від декількох хвилин до 1 год. У завершенні цієї фази організм працівника переходить у так званий “стійкий стан” (b), що характеризується найвищою для даного індивіда ефективністю і стійкістю. Тривалість цієї фази залежить від інтенсивності праці, умов зовнішнього середовища і суб'єктивного відношення людини до своєї роботи. Як правило, через 3-4 години працездатність починає знижуватися, увага розсіюється, рухи сповільнюються, зростає кількість помилок (період с). Звичайно до цього періоду пристосовують обідню перерву (d). Після обідньої перерви організм знову проходить через фазу впрацьовування.

Найбільш відповідальним моментом у роботі з раціоналізації управлінської праці є планування заходів щодо створення сприятливих умов пращ керівників і фахівців організації. Вони можуть розроблятися на різних рівнях управління (нижчому, середньому і вищому). На основі вивчення різних аспектів трудового процесу складається комплексний план раціональної організації праці (табл.1.1).

Таблиця 1.1

Комплексний план раціональної організації праці менеджера

	Мета проведених заходів	Передбачувані заходи	Засоби і місце їхнього впрова-дження	Час проведення заходів	Матеріальні і трудові витрати	Передбачуваний економічний і соціаль-ний ефект, грн.	Терміни проведення заходів	Відповідальний за виконання	Примітка
1. Оплата і стимулювання праці
2. Удосконалення форм розподілу і кооперації праці
3. Нормування праці
4. Використання засобів оргтехніки
5. Організація робочих місць і умов праці
6. Підбір і розставлення управлінських кадрів

У цьому плані відображають заходи відповідно до основних напрямків раціональної організації праці.

На першому етапі готується об'єкт планування й обсяг робіт, мета проведених заходів. На другому, найбільш трудомісткому етапі вивчається досягнутий рівень організації управлінської праці, і розкриваються резерви підвищення його продуктивності. Для цього використовуються фотографія, хронометраж, моментові спостереження, а при необхідності і кінозйомка. Фотографія робочого дня керівника полягає у спостереженні і вимірах усіх без винятку витрат часу протягом повного робочого дня або його певної частини. Основне призначення цього процесу полягає у виявленні втрат робочого часу і причин, що їх породжують. За допомогою хронометражу вивчають витрати робочого часу на виконання повторюваних трудових операцій. Моментові спостереження застосовуються для вивчення праці фахівців, зайнятих виконанням практично однакової роботи. При кінозйомці процес праці фіксується на відеоплівці. В результаті перегляду можна побачити “вузькі” місця організації праці.

На заключному, третьому етапі встановлюються конкретні виконавці намічених заходів і здійснюються контрольні функції за виконанням запланованих заходів.

Висновок:

Наукова організація праці передбачає систематичне впровадження досягнень науки і передового досвіду та дозволяє найкращим чином поєднувати техніку і людей в єдиному виробничому процесі, забезпечує найбільш ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів, безперервне підвищення продуктивності праці. Впровадження наукової організації праці (НОП) спрямоване на рішення економічних, соціальних і психофізіологічних задач.

Практичне застосування методів НОП в торговельному підприємстві сприяє: зростанню товарообігу, зниженню витрат праці, витрат обігу, підвищенню продуктивності праці працівників, поліпшенню і оздоровленню умов праці, підвищенню змістовності і привабливості праці в торгівлі, скороченню витрат часу покупців на придбання товарів. В основі наукової організації управлінської праці полягають наступні принципи: комплексність, системність, спеціалізація, регламентація, стабільність, цілеспрямована творчість.

Наукова організація праці апарату управління здійснюється за наступними основними напрямками: оплата і стимулювання праці, розподіл і кооперація праці, технічне забезпечення і механізація праці, нормування праці, сприятливий режим і умови праці. Найбільш відповідальним моментом у роботі з раціоналізації управлінської праці є планування заходів щодо створення сприятливих умов праці керівників і фахівців організації. Вони можуть розроблятися на різних рівнях управління (нижчому, середньому і вищому). На основі вивчення різних аспектів трудового процесу складається комплексний план раціональної організації праці. У плані відображають заходи відповідно до основних напрямків раціональної організації праці. На першому етапі готується об'єкт планування й обсяг робіт, мета проведених заходів. На другому етапі вивчається досягнутий рівень організації управлінської праці і розкринаютьсн резерви підвищення його продуктивності. На третьому етапі встановлюються конкретні виконавці намічених заходів і здійснюються контрольні функції за виконанням запланованих заходів.

2 Проаналізуйте зміни в чисельності та структурі найманих працівників за видами економічної діяльності за 2007-2005 роки в Україні

Динаміка зростання кількості найманих працівників за 2005-2007 роки за видами економічної діяльності наведена в діаграмі на рис. 2.1. Аналіз кількості та структури найманих працівників проведено в таблиці 2.1., складеній за інформацією зі статистичного щорічника України за 2007 рік. За його результатами можна зробити висновок, що в чисельності найманих працівників прослідковується загальна тенденція до зменшення на 3,1 тис. та 67,3 тис., порівняно з 2005 та 2006 роками відповідно. А саме, в розрізі видів економічної діяльності:

? найбільше скоротилась чисельність працівників, зайнятих в галузі сільське господарство, мисливство, лісове господарство на 191,1 тис. порівняно з 2006 р. (313,9 тис., порівняно з 2005 р.); та промисловості 105,8 тис. (174,9 тис.) відповідно в 2006 р. (2005 р.);

Кількість найманих працівників за видами економічної діяльності

	2005 (тис.)	Пит. вага,%	2006 (тис.)	Пит. вага,%	2007 (тис.)	Пит. вага,%	Відхилення
							"+/- з 2005	"+/- з 2006	ПС з 2005	ПС з 2006
Усього	14005,0	100,0	14069,2	100,0	14001,9	100,0	-3,1	-67,3	х	х
Сільське господарство, мисливство, лісове господарство	1418,1	10,1	1295,3	9,2	1104,2	7,9	-313,9	-191,1	-2,2	-1,3
Промисловість	3878,0	27,7	3808,9	27,1	3703,1	26,4	-174,9	-105,8	-1,2	-0,6
Будівництво	677,6	4,8	709,3	5,0	741,0	5,3	63,4	31,7	0,5	0,3
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку Діяльність готелів та ресторанів	1234,2	8,8	1347,1	9,6	1451,4	10,4	217,2	104,3	1,6	0,8
Діяльність транспорту та зв'язку	1090,2	7,8	1097,8	7,8	1088,3	7,8	-1,9	-9,5	0,0	0,0
Фінансова діяльність	245,6	1,8	279,7	2,0	336,7	2,4	91,1	57,0	0,7	0,4
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	884,1	6,3	934,2	6,6	973,1	6,9	89,0	38,9	0,6	0,3
Державне управління	1028,9	7,3	1033,7	7,3	1036,4	7,4	7,5	2,7	0,1	0,1
Освіта	1662,0	11,9	1682,7	12,0	1683,6	12,0	21,6	0,9	0,2	0,1
Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги	1338,3	9,6	1336,7	9,5	1335,9	9,5	-2,4	-0,8	0,0	0,0
Інші види економічної діяльності	548,3	3,9	543,8	3,9	548,2	3,9	-0,1	4,4	0,0	0,1

? помітно послідовне хоч і незначне скорочення чисельності найманих працівників в таких галузях, як діяльність транспорту та зв'язку на 9,5 тис., порівняно з 2006 та 1,9 тис., порівняно з 2005; охорона здоров'я та надання соціальної допомоги на 0,8 тис., порівняно з 2006 та 2,4 тис., порівняно з 2005;

Рис. 2.1. Динаміка зростання кількості найманих працівників за видами економічної діяльності за останні 3 роки

? водночас слід відзначити позитивні зрушення в чисельності найманих працівників в галузі торгівлі ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку, діяльності готелів та ресторанів -- збільшення на 104,3 тис. та 217,2 тис., порівняно з 2006 та 2005 рр. відповідно; фінансової діяльності -- збільшення на 57,0 тис. та 91,1 тис., порівняно з 2006 та 2005 рр. відповідно; операцій з нерухомістю -- збільшення на 38,9 тис. та 89,0 тис., порівняно з 2006 та 2005 рр. відповідно; будівництва -- збільшення на 31,7 тис. та 63,4 тис., порівняно з 2006 та 2005 рр. відповідно; державного управління -- збільшення на 2,7 тис. та 7,5 тис., порівняно з 2006 та 2005 рр. відповідно; освіти -- збільшення на 21,6 тис. та 0,9 тис., порівняно з 2006 та 2005 рр. відповідно.

Найбільші структурні зрушення відбулися у складі:

· сільського господарства, мисливства, лісового господарства -- їх частка зменшилась на 1,3 (2,2) пункти в структурі порівняно з 2006 та 2005 рр. відповідно;

· торгівлі та ремонту -- їх частка зросла на 0,8 (1,6) пункти в структурі порівняно з 2006 та 2005 рр. відповідно;

· промисловості -- її частка зменшилась на 0,6 (1,2) пункти в структурі порівняно з 2006 та 2005 рр. відповідно.

В інших видах економічної діяльності структурні зрушення є порівняно незначним, або відсутні взагалі.

В таблиці 2.1. наведено питому вагу кожного виду економічної діяльності в загальній кількості найманих працівників за 2005-2007 роки.

Рис. 2.2. Питома вага найманих працівників в економіці за 2007 рік

Найдетальніше проаналізовано дані за 2007 рік, їх графічно відображено на рис. 2.2. в круговій діаграмі. Найбільшу питому вагу в кількості найманих працівників займають такі галузі:

· промисловість -- 26,4 %;

· освіта -- 12 %;

· торгівля та ремонт -- 10,4 %;

· охорона здоров'я -- 9,5 %;

· сільського господарства, мисливства, лісового господарства -- 7,9 %;

· діяльність транспорту і зв'язку -- 7,8 %.

Рівень прийому та вибуття найманих працівників за видами економічної діяльності (відсотків до середньооблікової штатних працівників)

	Прийнято	Відхилення	Вибуло	Відхилення
	2005	2006	2007	"+/- з 2005	"+/- з 2006	2005	2006	2007	"+/- з 2005	"+/- з 2006
Усього	27,4	28,2	29,7	2,3	1,5	29,2	29,9	30,7	1,5	0,8
Сільське господарство, мисливство, лісове господарство	36,5	40,8	43,4	6,9	2,6	50,4	54,5	56,4	6	1,9
Рибальство, рибництво	42,4	45,9	36,4	-6	-9,5	57	54,4	54,8	-2,2	0,4
Промисловість	28,2	27,2	28,5	0,3	1,3	30,4	31,1	31,3	0,9	0,2
Будівництво	44,7	45,1	46,5	1,8	1,4	48,1	45,9	46,2	-1,9	0,3
Торгівля; ремонт автомобілів,	55,5	59,9	60,8	5,3	0,9	51,1	53,6	55	3,9	1,4
побутових виробів та предметів особистого вжитку
Діяльність готелів	56,3	60,1	62,8	6,5	2,7	58,7	62	63,1	4,4	1,1
та ресторанів
Діяльність транспорту	20,7	21,5	23	2,3	1,5	21,3	23,4	25,3	4	1,9
та зв'язку
діяльність наземного транспорту	22,1	22,1	24	1,9	1,9	24,7	25	27,1	2,4	2,1
діяльність водного транспорту	19,1	20,3	19,4	0,3	-0,9	20	24	27,5	7,5	3,5
діяльність авіаційного транспорту	21,9	23,7	24,6	2,7	0,9	18,7	22,3	23,9	5,2	1,6
додаткові транспортні послуги та допоміжні операції	16,2	15,2	18,3	2,1	3,1	15,8	16,5	18,4	2,6	1,9
діяльність пошти та зв'язку	24,5	28,9	28,6	4,1	-0,3	23,7	30,7	32,6	8,9	1,9
Фінансова діяльність	39,4	45,3	52,8	13,4	7,5	28,8	29,8	35,1	6,3	5,3
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	34,3	35,2	38,5	4,2	3,3	36,6	35,5	40,2	3,6	4,7
з них дослідження та розробки	18	16,9	17,3	-0,7	0,4	20,3	20	19,5	-0,8	-0,5
Державне управління	20,5	20	20,9	0,4	0,9	19,6	18,7	18,5	-1,1	-0,2
Освіта	14,1	13,7	13,6	-0,5	-0,1	13,2	13,1	13,4	0,2	0,3
Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги	14,5	14,2	14,1	-0,4	-0,1	14,8	14,5	14,1	-0,7	-0,4
Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	24,3	25,8	27	2,7	1,2	25,1	26	25,8	0,7	-0,2
з них діяльність у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг	21,3	22,8	22,7	1,4	-0,1	20,2	21,3	21,3	1,1	0

Скорочення чисельності найманих працівників у 2007 році, порівняно з 2006 та 2005 характеризується рівнями прийому та вибуття найманих працівників. Згідно таблиці 2.2. в 2007 р. вибуло на 0,8 % (1,5%) більше ніж в 2006 (2005) роках, в той же час прийнято в 2007 році на 1,5% (2,3%) більше ніж в 2006 (2005) роках. Загалом в 2007 році рівень прийому найманих працівників склав 29,7 %, а рівень їх вибуття 30,7 %, що підтверджує зменшення чисельності працюючих, обґрунтоване в попередньому висновку. Рівні прийому та вибуття найманих працівників за видами економічної діяльності наведено в таблиці вище, там же їх порівняно з 2006 та 2005 роком.

Середньорічна кількість найманих працівників за видами економічної діяльності

	2005 (тис.)	2006 (тис.)	2007 (тис.)	Відхилення
				"+/- з 2005	"+/- з 2006
Усього	11388	11433	11413	25	-20
Сільське господарство, мисливство, лісове господарство	1137	1005	868	-269	-137
Рибальство, рибництво	16	15	12	-4	-3
Промисловість	3416	3362	3287	-129	-75
Будівництво	461	477	500	39	23
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	676	780	874	198	94
Діяльність готелів та ресторанів	82	86	88	6	2
Діяльність транспорту та зв'язку	992	991	977	-15	-14
діяльність наземного транспорту	368	349	338	-30	-11
діяльність водного транспорту	17	16	15	-2	-1
діяльність авіаційного транспорту	12	14	14	2	0
додаткові транспортні послуги та допоміжні операції	336	351	358	22	7
діяльність пошти та зв'язку	259	261	252	-7	-9
Фінансова діяльність	216	246	298	82	52
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	564	599	615	51	16
з них дослідження та розробки	163	158	152	-11	-6
Державне управління	570	590	599	29	9
Освіта	1610	1632	1641	31	9
Охорона здоров'я та надання	1271	1269	1271	0	2
соціальної допомоги
Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	377	381	383	6	2
з них діяльність у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг	278	285	286	8	1

Скорочення чисельності найманих працівників послідовно доводять дані таблиці 2.3., де відображено середньорічну кількість найманих працівників за видами економічної діяльності. В 2007 році чисельність найманих працівників скоротилась на 20 тис., порівняно з 2006 роком. Найбільшого скорочення зазнали такі галузі:

· сільського господарства, мисливства, лісового господарства -- на 137 тис;

· промисловість -- на 75 тис.;

· діяльність транспорту і зв'язку -- на 14 тис.

Водночас прослідковується зростання чисельності в нижчеперелічених галузях:

· торгівля та ремонт -- на 94 тис.;

· фінансова діяльність -- на 52 тис.;

· будівництво -- на 23 тис.;

· операції з нерухомістю -- на 16 тис.

Рис. 2.3. Середньорічна кількість найманих працівників за видами економічної діяльності

Графічно структуру середньорічної кількості найманих працівників за 2005-2007 роки наведено в діаграмі на рис.2.3.

3 На основі статистичної звітності підприємства (Звіт з праці -- форма 1-ПВ та Звіт про використання робочого часу -- форма 3-ПВ) проаналізуйте за звітний період:

a. рух працівників підприємства;

b. використання робочого часу;

c. фонд оплати праці.

Розрахуйте середньомісячну з/п по підприємству та порівняйте її з мінімальною і середньою з/п по Україні та Житомирській області, прожитковим мінімумом. Зробіть відповідні висновки

Рух працівників підприємства:

Таблиця 3.1

Показник руху трудових ресурсів на підприємстві

№	Показник	Од. виміру	За листопад	За грудень	Відхилення
					+/-	%
1.	Прийнято на підприємство	чол.	1	2	+1	+50
2.	Вибуло з підприємства в т.ч. -- за власним бажанням -- за порушення трудової дисципліни	чол. чол.	-- --	3 --	+3 --	-- --
3.	Середньосписокова чисельність працюючих	чол.	30	30	--	--
4.	Коефіцієнти: -- обороту з прийняття кадрів -- обороту зі звільнення кадрів -- плинності кадрів -- постійності кадрів	од. од. од. од.	0,03 -- -- 1	0,06 0,10 0,10 0,97	+0,03 +0,10 +0,10 -0,03	-50 -- -- -3,09

За даними наведеними в формі 1-ПВ “Звіт з праці”, в грудні 2008 року середня кількість працівників залишалась незмінною, порівняно з початком року, і становить 30 осіб (рядок 1010) це пов'язано з незмінною середньообліковою кількістю штатних працівників.

Згідно форми 3-ПВ “Звіт про використання робочого часу” 28 осіб були у щорічних та додаткових відпустках, а 19 осіб -- на лікарняному.

Використання робочого часу:

За 2008 рік фонд робочого часу в ТОВ “Гермес” склав 390096 людино-годин, з них відпрацьовано 383705 людино-годин, а не відпрацьовано 6391 людино-години. З відпрацьованого фонду робочого часу 230 людино-годин відпрацьовано надурочно. Весь фонд невідпрацьованого робочого часу на ТОВ “Гермес” містить дві групи: щорічні відпустки -- 5087 людино-годин та тимчасова непрацездатність -- 1304 людино-години. Результати аналізу фонду робочого часу в розрахунку на одного працівника наведено в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Аналіз використання робочого часу

№	Показник	Од. виміру	На одного працюючого	Відхилення
			За листопад	За грудень	+/-	%
1.	Відпрацьовано, всього -- з них надурочно	людино-годин	1054,6 0,5	1065,8 0,6	+11,2 +0,1	+1,1 +16,7
2.	Невідпрацьовано, всього у т.ч.: -- щорічні відпустки -- тимчасова непрацездатність	людино-годин людино-годин людино-годин	19,0 15,0 4,0	17,8 14,0 3,8	-1,2 -1,0 -0,2	-6,7 -7,1 -5,3
3.	Фонд робочого часу, всього	людино-годин	1073,6	1083,6	+10,0	+0,1
4.	Тривалість робочої зміни	годин	8	8	--	--
5.	Середня тривалість робочої зміни	годин	8	8	--	--

Таблиця 3.3

Аналіз фонду оплати праці

№	Показник	Од. виміру	Середньо-місячна	За грудень	Відхилення
					+/-	%
1.	Фонд оплати праці за місяць	грн.	67300	74400	+7100	+9,5
2.	Кількість працюючих	чол.	30	30	--	--
3.	Мінімальна з/п по Україні	грн.	580	605	+25	+4,1
4.	Фонд оплати праці на одну особу	грн.	2240	2480	+240	+9,7
5.	Прожитковий мінімум	грн.	620	669	+49	+7,32
6.	Середня з/п по Україні	грн.	1600	1800	+200	+11,1
7.	Середня з/п по Житомирській області	грн.	1230	1269	+39	+3,07

Фонд оплати праці за 2008 рік по ТОВ “Гермес” відображено в формі 1-ПВ “Звіт з праці”, він складає 807,7 тис.грн. З них 74,4 тис. грн. за грудень 2008 року. Середньомісячний фонд оплати праці становить 807,7/12=67,3 тис. грн. В порівнянні з середньомісячним фондом оплати праці, фонд оплати праці в грудні зріс на 74,4-67,3=7,1 тис. грн. і становить 74,4 тис.грн. Такий стан є наслідком інфляції та збільшення розміру мінімальної заробітної плати з 1 грудня до 605 грн.

Розрахуйте середньомісячну з/п по підприємству та порівняйте її з мінімальною і середньою з/п по Україні та Житомирській області, прожитковим мінімумом.

Середньомісячний фонд оплати праці на одну особу являє собою відошення середньомісячного фонду оплати праці до середньої кількості всіх працівників, тобто середньомісячна з/п по підприємству за грудень 2008 року становить 74,4/30=2,48 тис.грн. Оскільки на підприємстві відсутні позаштатні працівники, весь фонд оплати праці припадає на штатних працівників. Тому середньомісячна з/п по підприємству є водночас середньомісячною з/п всіх штатних працівників.

Мінімальна з/п по Україні з 1 грудня 2008 року становить 605 грн.; прожитковий мінімум становить для працездатних осіб з 1 жовтня 2008 року 669 грн.; середня з/п по Україні за грудень становить 1800 грн.; середня з/п по Житомирській області за грудень становить 1269 грн.

Згідно вищенаведених показників середня з/п за грудень на підприємстві значно вища ніж мінімальна з/п по Україні в 2480/605=4,1 рази, вища ніж прожитковий мінімум в 2480/669=3,7 рази, вища середньої з/п по Україні в 2480/1800=1,4 рази, вища середньої з/п по Житомирській області в 2480/1269=1,95 рази.

Висновки: Отже, провівши аналіз руху працівників підприємства на ТОВ “Гермес” ми отримали незмінну середню кількість працівників, порівняно з початком року , що говорить про відсутність “текучості” кадрів. Аналіз використання робочого часу показує наявність надурочних робіт на підприємстві та підтверджує соціальний захист працівників (чергові та додаткові відпустки, лікарняні). Аналізуючи фонд оплати праці ТОВ “Гермес” маємо середньомісячну з/п по підприємству за грудень 2008 року на рівні 2480 грн., що в 4,1 рази вище ніж мінімальна з/п по Україні; в 3,7 рази вище прожиткового мінімуму для працездатних осіб; в 1,4 рази вище середньої з/п по Україні та в 1,95 рази вище середньої з/п по Житомирській області.

Список використаної літератури

1. ЗУ “Про оплату праці” від 21.02.2006, № 3448-IV,Вісник Верховної Ради, 2006, N 27, с.231.

2. ЗУ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актіва України” від 28.12.2007,№ 107-IV, Урядовий курєр, 2007, N 247, с.3.

3. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навч.посібник. -- К.: Атака. -- 2002. -- 480с.

4. Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Григорєва М.І. Економіка праці і соціально-трудових відносин: Навч.посібник.--К.: Центр навчальної літератури. -- 2004.-- 440 с.

5. Економіка праці і соціально-трудових відносин: Навч.посібник /За ред. Є.П. Михайлова. --К.: Центр навчальної літератури, 2005. -- 240 с.

6. Мерзляк А.В. Михайлов Є.П. Корецький М.Х. Михайлова О.Г. Економіка праці і соціально-трудових відносин: Навч.посібник.--К.: Центр навчальної літератури. -- 2005.-- 280 с.

7. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник.-- К.: КНЕУ.--2001.-- с.369-374.

8. http://almamater.com.ua/modules/dokuwiki/lectures:opm:topic2

9. http://www.ukrstat.gov.ua/