Планування та нормування робочого часу в Сумській фiлiї ВАТ "Укртелеком"

ЗМІСТ

ВСТУП

1. РЕГУЛЮВАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ І МІРИ ПРАЦІ

1.1 Робочий час, режим праці та відпочинку

1.2 Сутність нормування праці та його значення

1.3 Об'єкти нормування праці

1.4 Норми затрат праці

1.5 Методи встановлення норм

2. НОРМУВАННЯ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ СФЕРИ ЗВ'ЯЗКУ

2.1 Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Планування та нормування робочого часу в Сумській фiлiї ВАТ "Укртелеком"

3. ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ В ПРОЦЕСІ ЇЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Норми працi - норми виробiтку, часу, обслуговування, чисельностi - встановлюються для працiвникiв сфери зв'язку вiдповiдно до досягнутого рiвня технiки, технологiї, органiзацiї виробництва i працi.

В умовах колективних форм органiзацiї та оплати працi можуть застосовуватися також укрупненi i комплекснi норми.

Норми працi пiдлягають обов'язковiй замiнi новими в мiру проведення атестацiї i рацiоналiзацiї робочих мiсць, впровадження нової технiки, технологiї та органiзацiйно-технiчних заходiв, якi забезпечують зростання продуктивностi працi.

Досягнення високого рiвня виробiтку продукцiї або надання послуг окремим працiвником, бригадою за рахунок застосування з власної iнiцiативи нових прийомiв працi i передового досвiду, вдосконалення своїми силами робочих мiсць не є пiдставою для перегляду норм.

Запровадження, замiна i перегляд норм працi провадиться власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспiлковим комiтетом.

Власник або уповноважений ним орган повинен роз'яснити працiвникам причини перегляду норм працi, а також умови, за яких мають застосовуватися новi норми.

Про запровадження нових i змiну чинних норм працi власник або уповноважений ним орган повiдомляє працiвникiв не пiзнiш як за один мiсяць до запровадження.

Норми працi встановлюються на невизначений строк i дiють до моменту їх перегляду у зв'язку зi змiною умов, на якi вони були розрахованi.

Поряд з нормами, встановленими на стабiльнi за органiзацiйно-технiчними умовами роботи, застосовуються тимчасовi i одноразовi норми.

Тимчасовi норми встановлюються на перiод освоєння тих чи iнших робiт за вiдсутнiстю затверджених нормативних матерiалiв для нормування працi.

Одноразовi норми встановлюються на окремi роботи, якi носять одиничний характер (позаплановi, аварiйнi).

Норми виробiтку (норми часу) i норми обслуговування визначаються виходячи з нормальних умов працi, якими вважаються:

1) справний стан пристроїв зв'язку;

2) належна якiсть матерiалiв та iнструментiв, необхiдних для виконання роботи, i їх вчасне подання;

3) вчасне постачання електроенергiєю, iншими джерелами енергоживлення;

4) своєчасне забезпечення технiчною документацiєю;

5) здоровi та безпечнi умови працi (додержання правил i норм з технiки безпеки, необхiдне освiтлення, опалення, вентиляцiя, усунення шкiдливих наслiдкiв шуму, випромiнювань, вiбрацiї та iнших факторiв, якi негативно впливають на здоров'я робiтникiв, i т. iн.).

1. РЕГУЛЮВАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ І МІРИ ПРАЦІ

1.1 Робочий час, режим праці та відпочинку

Робочий час є загальною мірою кількості праці. Загальна тривалість робочого часу визначається, з одного боку, рівнем розвитку виробництва, з іншого - фізичними і психофізіологічними можливостями людини. Поліпшення використання робочого часу є одним з основних шляхів підвищення продуктивності праці. Воно залежить від співвідношення екстенсивного та інтенсивного факторів розвитку виробництва.

Згідно з Кодексом законів про працю України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень. Підприємства й організації, укладаючи колективний договір, можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу. У разі шкідливих умов праці передбачається зменшення загальної норми робочого часу, вона не може перевищувати 36 год. на тиждень. Законодавством також установлюється скорочена тривалість робочого часу для працівників віком від 16 до 18 років - 36 год. на тиждень, а для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 год. на тиждень.

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів підприємств і організацій для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.

Для працівників здебільшого установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. За п'ятиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, організації з додержанням установленої законодавством тривалості робочого тижня.

На підприємствах і в організаціях сфери зв'язку за характером та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, установлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. За шестиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 год. за тижневої норми 40 год., 6 год. -- за тижневої норми 36 год. і 4 год. -- за тижневої норми 24 год. П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень установлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з профспілковим комітетом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою Радою народних депутатів.

Важливим завданням у поліпшенні організації праці є встановлення найдоцільніших режимів праці та відпочинку. Розрізняють змінний, добовий, тижневий та місячний режими праці та відпочинку. Вони формуються з урахуванням працездатності людини, яка змінюється протягом доби (рис. 1.1), що береться до уваги передусім у змінному та добовому режимах.

Працездатність

в в

с а

а с

0 1 3 5 6 7 8 9

Години роботи

Рис. 1.1. Зміна працездатності протягом робочої зміни

а -- час входження в роботу;

в -- період найбільш сталої працездатності;

с -- період втоми.

Змінний режим визначає загальну тривалість робочої зміни, час її початку та закінчення, тривалість обідньої перерви, тривалість праці та частоту регламентованих перерв на відпочинок.

Добовий режим праці та відпочинку включає кількість змін за добу, час відновлення працездатності між змінами.

Тижневий режим праці та відпочинку передбачає різні графіки роботи, кількість вихідних днів на тиждень, роботу у вихідні та святкові дні. Графіки роботи передбачають порядок чергування змін.

Місячний режим праці та відпочинку визначає кількість робочих та неробочих днів у даному місяці, кількість працівників, які йдуть у відпустку, тривалість основних та додаткових відпусток. Режим праці та відпочинку регулюється ст. 50--65 та 66--84 (глави 4 та 5) Кодексу законів про працю України (2005).

1.2 Сутність нормування праці та його значення

Нормування праці - це вид діяльності з управління діяльністю, пов'язаний з визначенням необхідних затрат праці і п результатів, контролем за мірою праці.

Нормування праці - складова організації праці. Воно є важливою ланкою технологічної й організаційної підготовки діяльності, оперативного управління, невід'ємною частиною менеджменту і соціально-трудових відносин.

Норми праці є основою системи планування роботи підприємства сфери зв'язку та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, управління соціально-трудовими відносинами тощо.

Організовуючи працю, слід визначити, яка її кількість потрібна для виконання кожної конкретної роботи і якою має бути її якість. Норми праці є основою для визначення пропорцій розвитку галузей економіки, складання балансу використання трудових ресурсів, визначення виробничих потужностей.

На кожному підприємстві сфери зв'язку норми праці використовуються під час здійснення планово-організаційних розрахунків й оперативного планування. За допомогою норм складаються бізнес-плани підприємств, плануються обсяги діяльності, розраховується завантаження устаткування й робочих місць. На основі норм праці встановлюють завдання з підвищення продуктивності праці, визначають потребу в кадрах, розробляють календарно-планові нормативи тощо. За допомогою нормування узгоджується взаємодія бригад і відділів підприємства, досягається синхронізація роботи на різних робочих місцях, дільницях, забезпечується рівномірність і ритмічність процесу.

Норми трудових затрат потрібні для організації праці робітників-почасовиків, спеціалістів, службовців. Визначають їх для кожної категорії працюючих. Норми праці є складовим елементом організації заробітної плати, оскільки виконання норм є умовою отримання заробітку, відповідного тарифу або окладу, установленого для даного працівника.

Норми праці на підприємстві сфери зв'язку можуть використовуватися для визначення трудомісткості окремих видів діяльності і відповідних затрат праці для виконання програми. Отже, нормування праці є засобом визначення як міри праці для виконання тієї чи іншої конкретної роботи, так і міри винагороди за працю залежно від її кількості та якості.

В умовах розвитку ринкових відносин, поглиблення економічної самостійності підприємств нормування праці набуває великого значення як засіб скорочення затрат живої праці, зниження собівартості послуг, підвищення продуктивності праці тощо.

Подальше вдосконалення нормування праці передбачає:

* максимальне охоплення нормами праці різних видів робіт з обслуговування виробництва послуг та управління ним;

* широке впровадження технічно обґрунтованих норм, тобто розроблення норм часу, обслуговування з урахуванням можливостей сучасної техніки й технології, передових методів праці тощо;

* підвищення не тільки технічної, а й економічної та фізіологічної обґрунтованості норм. Якщо технічне обґрунтування полягає у виявленні виробничих можливостей робочих місць, то економічне - у виборі найдоцільнішого варіанта виконання роботи, а фізіологічне - у виборі раціональних форм поділу і кооперації праці, визначенні правильного чергування робочого навантаження і відпочинку тощо;

* поліпшення якості нормування на основі науково-технічних рекомендацій;

* широке застосування методів прямого нормування, що дає змогу визначати трудомісткість робіт і нормованих завдань, установлювати оптимальне завантаження працівників, ширше використовувати прогресивні форми матеріального стимулювання;

* формування єдиної системи нормування праці, в основі якої мають бути норми й нормативи, що охоплюють весь комплекс технологічних процесів;

* створення автоматизованих робочих місць для нормувальників;

* комп'ютеризація проектування технологічної та організаційної документації, а також норм затрат часу;

* підвищення кваліфікаційного рівня нормувальників.

Мета нормування праці в нових умовах господарювання полягає в тому, щоб на основі зростання технічної озброєності та удосконалення організації виробництва і праці, поліпшення її умов скоротити затрати на випуск продукції, підвищити продуктивність, що, у свою чергу, сприятиме розширенню виробництва і зростанню реальних доходів працівників.

1.3 Об'єкти нормування праці

Під час нормування праці виробничий процес поділяється на операції та їх елементи. Виробнича операція - це частина виробничого процесу, що виконується стосовно певного предмета праці одним робітником або групою робітників на одному робочому місці.

Під час виконання виробничої операції працівник застосовує певні трудові прийоми, дії, рухи.

Трудовий рух - це одноразове переміщення робочого органу людини -- руки, ноги, корпуса тощо (наприклад, протягнути руку до інструмента, взяти інструмент).

Трудова дія - сукупність трудових рухів, що виконуються без перерви одним або кількома робочими органами людини за незмінних предметів і засобів праці.

Трудовий прийом - сукупність трудових дій, що виконуються за незмінних предметів і засобів праці і становлять технологічно завершену частину операції.

Отже, сукупність прийомів, об'єднаних з урахуванням технологічної послідовності або спільності факторів, що впливають на час виконання завдання, утворюють комплекс трудових прийомів.

Залежно від особливостей діяльності об'єктами нормування можуть бути: обсяг роботи за певний період часу -- годину, зміну, місяць (наприклад, на апаратурних процесах, допоміжних роботах на підприємствах); зона обслуговування; чисельність персоналу (обслуговування потужних технологічних систем тощо).

Для розрахунку норм праці потрібна чітка класифікація затрат часу.

Класифікацію затрат часу можна здійснювати щодо працівника, роботи устаткування, тривалості виробничого процесу.

Структура змінного робочого часу (Тзр) являє собою співвідношення часу роботи та часу перерв, або нормованого і ненормованого робочого часу. Час роботи (Тр) -- це час, протягом якого працівник здійснює трудовий процес на своєму робочому місці протягом зміни. Він складається із часу продуктивної роботи (Трп) і часу непродуктивної роботи (Трн).

До непродуктивної роботи належить усунення або виправлення браку, що виник з вини самого працівника, виконання роботи для власних потреб тощо.

Продуктивна робота характеризується виконанням обов'язків, передбачених регламентом (прямих і суміщуваних). Вона включає підготовчо-завершальну та оперативну роботу й обслуговування робочого місця.

Під час підготовчо-завершальної роботи виконуються певні завдання на початку та наприкінці зміни, такі як одержання змінного завдання та нарядів; ознайомлення із завданням, виробничий інструктаж, одержання і повернення технологічних карт, інструментів, пристроїв; одержання, огляд і здавання матеріалів; налагоджування обладнання, встановлення пристроїв та інструментів на початку зміни та зняття їх наприкінці зміни; випробування обладнання; здавання готової.

Оперативна робота -- це безпосереднє виконання змінного завдання. Час. витрачений на неї (Топ), складається з часу виконання основних прийомів (То) і допоміжних (Тд).

Виконуючи основні прийоми (основний час), працівник здійснює перетворення предметів праці.

Час обслуговування робочого місця (Тоб) складається з часу організаційного обслуговування (Торг) та часу технічного обслуговування (Ттех). Час організаційного обслуговування використовується для огляду робочого місця та його впорядкування, розкладання інструменту на початку зміни та прибирання наприкінці її, чищення обладнання. Час технічного обслуговування використовується на догляд обладнання у процесі виконання певної конкретної роботи, зокрема підналадка обладнання, заміна зношеного інструменту тощо.

Таблиця 1.1

Основні позначення (індекси) затрат робочого часу

Найменування видів витрат часу	Індекси
Підготовчо-завершальний	ПЗ
Оперативний	ОП
Основний	О
Допоміжний	Д
На обслуговування робочого місця	ОБ
На технічне обслуговування	ТЕХ
На організаційне обслуговування	ОРГ
На відпочинок та особисті потреби	ВОП
На непродуктивну роботу	ТРИ
На перерви у роботі	П
На регламентовані перерви з організаційно-технічних причин	ПР
На нерегламентовані перерви	ПН
Час перерв, що спричинені порушенням нормального перебігу виробничого процесу	ПНТ
Час перерв, спричинених порушенням трудової дисципліни	ПТД

Затрати робочого часу поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих належать необхідні для даних конкретних умов затрати основного і допоміжного часу, часу обслуговування робочого місця, на відпочинок та особисті потреби, регламентовані перерви з організаційно-технічних причин, підготовчо-завершальний час. Сумарна величина цих затрат часу на одиницю продукції є штучно-калькуляційним часом ( tШК ),

t ШК = tО + tД + tОБ + tВОП + tПР + tПЗ

де tО -- основний час;

tД -- допоміжний час;

tОБ -- час обслуговування робочого місця;

tВОП -- час на відпочинок та особисті потреби;

tПР -- час нормованих перерв з організаційно-технічних причин;

tПЗ -- підготовчо-завершальний час на одиницю продукції.

Досліджуючи трудові процеси, важливо визначити фактичні затрати часу на виконання окремих елементів операції, а також структуру затрат часу протягом робочої зміни або її частини.

Визначення фактичних затрат часу на виконання елементів операцій потрібне для розроблення нормативів часу, вибору найраціональніших методів праці, аналізу якості норм і нормативів тощо.

Під час визначення нормативів часу на обслуговування робочого місця і підготовчо-завершального часу, а також для оцінки ефективності використання робочого часу використовуються дані про структуру затрат робочого часу.

Найпоширенішими на підприємствах методами дослідження трудових процесів є: хронометраж, фотографія робочого часу, фотохронометраж. При цьому фактичні затрати часу вимірюються за допомогою секундомірів, хронометрів, годинників, хронографів.

Усі методи дослідження затрат робочого часу складаються з таких основних етапів:

* підготовка до спостереження;

* проведення спостереження;

* оброблення даних;

* аналіз результатів і підготовка пропозицій щодо удосконалення організації праці.

За допомогою хронометражу визначається тривалість елементів операцій, що повторюються.

Виділяють три способи проведення хронометражу: безперервний (за поточним часом), вибірковий і цикловий. За безперервного способу всі елементи певної операції досліджуються відповідно до послідовності їх виконання. Вибірковий спосіб хронометражу застосовується для вивчення окремих елементів операції незалежно від послідовності їх виконання. Цикловий спосіб -- для дослідження тих елементів операції, що мають незначну тривалість (3--5 сек.).

Залежно від об'єкта спостереження розрізняють такі фотографії:

* фотографія використання часу працівників (індивідуальна, групова, самофотографія);

* фотографія часу роботи устаткування;

* фотографія виробничого процесу.

За індивідуальної фотографії спостерігач визначає використання часу одним працівником протягом робочої зміни або іншого періоду часу.

У тих випадках, коли робота виконується кількома робітниками, зокрема за бригадної організації праці, здійснюється групова фотографія робочого часу.

Самофотографію здійснює сам працівник, який фіксує величину втрат робочого часу, а також причини їх виникнення. Це сприяє залученню всіх працівників до активної участі у виявленні й усуненні втрат робочого часу.

Фотографія часу використання устаткування -- це спостереження за його роботою і перервами в ній з метою одержання даних для обгрунтування затрат часу на обслуговування (одним робітником або кількома).

Фотографія виробничого процесу -- це одночасне вивчення затрат робочого часу виконавців, часу використання устаткування і режимів його роботи. Спостереження може виконуватися двома спостерігачами: один спостерігає за робітниками, другий -- за устаткуванням, тобто двостороннє спостереження.

Залежно від способу проведення й оброблення спостережень розрізняють два методи проведення фотографії робочого часу: метод безпосередніх замірів і метод моментних спостережень.

Метод безпосередніх замірів полягає в безпосередній реєстрації тривалості затрат часу за елементами операції, що спостерігається. За допомогою методу моментних спостережень фіксується стан робочих місць, що спостерігаються. При цьому структура затрат часу установлюється залежно від кількості моментів, коли спостерігалися відповідні стани.

1.4 Норми затрат праці

На підприємствах сфери зв'язку застосовують різні види норм праці. Найпоширеніші з них такі:

а) норми часу, які визначають кількість робочого часу, потрібного для виконання певного обсягу робіт;

б) норми виробітку, які визначають кількість обсягу роботи, яка має бути виконана за одиницю робочого часу. Норми виробітку вимірюються в натуральних одиницях і виражають необхідний результат діяльності працівників;

в) нормоване завдання, що визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, що мають бути виконані одним працівником або групою (бригадою, ланкою) за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць). Нормоване завдання, як і норма виробітку, визначає необхідний результат діяльності працівників. Проте нормоване завдання можна установлювати не тільки в натуральних одиницях, а й у нормо-годинах, нормо-гривнях;

г) норми обслуговування, які визначають кількість одиниць устаткування, робочих місць, квадратних метрів площі тощо, які обслуговуються одним робітником або бригадою;

д) норми чисельності робітників, за якими встановлюють кількість робітників тієї чи іншої категорії, потрібну для виконання певного обсягу робіт;

е) норми керованості (кількості підлеглих) визначають кількість працівників, яка має бути безпосередньо підпорядкованою одному керівникові.

Норми затрат робочого часу за ступенем обгрунтованості поділяються на технічно обгрунтовані й дослідно-статистичні.

Технічно обгрунтовані норми праці є прогресивнішими і відповідають сучасному рівню розвитку виробництва, їх розробляють після ретельного вивчення елементів виробничого процесу, затрат часу з ї урахуванням раціонального використання виробничих можливостей | робочого місця і передових методів праці.

Технічно обгрунтована норма передбачає:

* робітника-виконавця відповідної кваліфікації, продуктивність праці якого має перевищувати середню продуктивність праці робітників, зайнятих на аналогічних операціях, і відповідати сталим досягненням передовиків виробництва, а не їхнім окремим рекордним досягненням;

* поділ технологічного процесу на окремі операції і послідовність їх виконання з урахуванням можливостей устаткування, яке використовується, масштабу виробництва і технічних вимог, що ставляться до якості виробів;

* застосування найдосконалішого для певних виробничо-технічних умов технологічного і транспортного оснащення, найвигідніших режимів роботи устаткування;

* найраціональнішу в певних виробничих умовах організацію робочого місця;

* своєчасне забезпечення робочого місця всім потрібним;

* застосування найраціональніших способів виконання трудових прийомів і дій робітника;

* найповніше і найдоцільніше суміщення в часі праці окремих робітників за групової і бригадної форм організації праці;

* наявність нормальних санітарно-гігієнічних умов на робочому місці.

У норму часу входить тільки нормований час. Вона складається з таких елементів:

Нч = ОП + ОБ + Воп + ПР + Пз,

де Нч -- технічно обгрунтована норма часу на виготовлення одиниці продукції;

ОП -- затрати оперативного часу;

ОБ -- витрати часу на обслуговування робочого місця;

Воп -- перерви на відпочинок і власні потреби; .

ПР -- регламентовані перерви з організаційно-технічних причин;

Пз -- витрати підготовчо-завершального часу.

Усі складові частини норми часу подаються в одному масштабі вимірювання (хвилинах, годинах).

Перші елементи утворюють так звану норму штучного часу (1 шт):

Н.Тшт = ОП + ОБ + Воп. + ПР.

Дослідно-статистичні норми визначають на основі досвіду і статистичних звітних даних. Вони звичайно бувають заниженими, легко перевиконуються навіть за низької продуктивності праці, приховують недоліки в організації праці і виробництва.

Ці норми не виявляють виробничих можливостей устаткування, відбивають вже пройдений етап виробництва.

Отже, такі норми не мобілізують працівників підприємства на раціональне використання часу, на досягнення високої продуктивності праці й поліпшення використання виробничих ресурсів.

Вихідними даними для визначення величини і рівня норми часу є нормативи з праці, які становлять регламентовані величини режимів роботи устаткування, затрат часу на виконання елементів (або комплексів) виробничого завдання, затрат праці на обслуговування одиниці устаткування (або одного робітника, бригади, дільниці), потрібної кількості робітників для виконання одиниці виробничого завдання або виробничої операції. Якість нормативів праці визначає і якість технічно-обгрунтованих норм.

З розвитком технічного прогресу і вдосконаленням організації виробництва і праці нормативи треба періодично коригувати. Вони мають відбивати рівень сучасної техніки, організації виробництва і праці, враховувати передові методи праці, вплив різних чинників на тривалість виконання операції та її окремих складових елементів, бути зручними для користування під час розрахунку технічно-обгрунтованих норм тощо.

За сферою застосування нормативи поділяються на міжгалузеві, галузеві і місцеві; за складністю структури -- на диференційовані (елементні) й укрупнені; за характером -- на нормативи режимів роботи устаткування, нормативи часу, нормативи обслуговування, нормативи чисельності.

Нормативи режимів роботи устаткування -- це регламентовані величини параметрів роботи устаткування, які забезпечують найдоцільніше їх використання з урахуванням виду устаткування.

Нормативи часу -- це регламентовані витрати часу на виконання окремих елементів роботи або операцій. Вони призначені для нормування машинно-ручних і ручних робіт, а також ручних елементів операцій, виконуваних на різному устаткуванні.

Нормативами обслуговування називаються регламентовані величини затрат праці на обслуговування одиниць устаткування, робочого місця, робочої бригади.

Нормативи чисельності-- це регламентована кількість працівників, які потрібні для виконання певної роботи.

1.5 Методи встановлення норм

Методика встановлення норм часу залежить насамперед від рівня механізації праці робітників, а також від форми організації праці. Розрізняють такі методи нормування: сумарний дослідно-статистичний, розрахунково-аналітичний, укрупнений, мікроелементний.

Суть сумарного дослідно-статистичного методу полягає в установленні норми загалом на операцію без розчленування її на складові елементи. За цим методом норми визначають на основі статистичних даних про фактичні затрати часу за минулий період або порівняння якоїсь операції з аналогічними операціями. Норми, установлені таким методом, називаються дослідно-статистичними.

За розрахунково-аналітичного методу операцію попередньо розчленовують на елементи. Норму часу в цьому разі розраховують на кожний елемент операції. Цей метод нормування дає значно точніші результати, ніж сумарний дослідно-статистичний. Він є основним методом для масового, крупносерійного і серійного типів виробництва, тобто для тих умов, коли одна операція повторюється багато разів.

В умовах індивідуального і дрібносерійного виробництва, коли операція повторюється кілька разів або й зовсім не повторюється, застосування трудомісткого аналітичного методу розрахунку норми часу економічно себе не виправдовує. Тому його застосовують тут тільки для розрахунку норм на дуже складні операції.

Складовими аналітичного методу є: аналіз застосовуваного технологічного процесу та існуючих форм організації праці на робочому місці: проектування найраціональнішого складу, послідовності і тривалості виконання елементів операцій, які нормують, розроблення оптимальних режимів роботи устаткування, передових прийомів праці і раціональної організації робочого місця.

Суть укрупненого методу полягає у визначенні норми на основі попередньо розроблених укрупнених розрахункових величин затрат робочого часу на типові операції, деталі або види робіт. За цим методом найдоцільніше розраховувати норми на підприємствах з індивідуальним і дрібносерійним типом виробництва.

Велике значення має мікроелементний метод нормування праці (для нормування ручних і деяких машинно-ручних процесів). За допомогою цього методу виділяють і вивчають найпростіші елементи, так звані мікроелементи, з яких складаються складні і різноманітні за своїм характером трудові операції. Ці мікроелементи визначають норми затрат часу залежно від найважливіших чинників, які впливають на їхню структуру.

Переваги цього методу полягають у тому, що ще до початку трудового процесу можна конструювати ручні прийоми різних трудових процесів на основі створення системи мікроелементів, які визначаються характером і методом виконання роботи, схемою організації робочого місця і трудовими навичками робітника. За допомогою цієї системи можна встановити раціональність затрат часу на виконання окремих елементів операції.

Затрати часу на окремі найпростіші елементи визначають за так званими мікроелементними нормативами. Ці нормативи є сподіваними величинами часу, знайденими в результаті статистичної обробки. Аналітичним, укрупненим методами і методом мікроелементного нормування визначаються технічно обґрунтовані норми.

2. НОРМУВАННЯ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ СФЕРИ ЗВ'ЯЗКУ

2.1 Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства

Сумська фiлiя ВАТ "Укртелеком", як складова частина нацiонального оператора електрозв'язку була створена 5 сiчня 2000 року (до цього часу - Сумська дирекцiя Українського Державного пiдприємства електрозв'язку "Укртелеком"). Разом iз системою зв'язку України пройшла еволюцiйний розвиток вiд ОПТУС (до 10.12.91р.), ОДПЕЗ "Сумителеком" (до 01.07.2008р.) до ВАТ "Укртелеком".

Для своїх абонентiв сьогоднi Сумська фiлiя ВАТ "Укртелеком" пропонує найширше коло послуг - вiд традицiйних (телефонiя, радiотелефонний зв'язок системи "Алтай", документальний електрозв'язок, проводове мовлення) до найсучаснiших (оренда цифрових каналiв i трактiв, послуги доступу до мережi iнтернет, Frame Relay тощо). На територiї областi Сумська фiлiя ВАТ "Укртелеком" є представником найбiльшого оператора електрозв'язку i безперечним лiдером галузi телекомунiкацiй.

На сьогоднi бiльш нiж 3,5 тисяч зв'язкiвцiв Сумщини забезпечують безперебiйну роботу 82 мiських та 409 сiльських АТС загальною ємнiстю в 219,4 тис. абонентських номерiв. За останнi 2 роки на телефоннiй мережi загального користування значно зросла частка сучасних цифрових АТС. Введено в дiю АТС Daewoo DTS-3100 на 10 тис. номерiв в мiстi Шостка, АТС "Евроквант" ємнiстю 1280 номерiв в мiстi Ромни.

Поступової "цифровiзацiї" зазнає i сiльський телефонний зв'язок в Сумськiй областi. В Охтирському, Тростянецькому, Лебединському та багатьох iнших районах областi працюють 55 сiльських ЕАТС "Донець". Мiжмiський та мiжнародний зв'язок для наших абонентiв забезпечується квазiелектронною АМТС "Кварц" та цифровою АМТС 5ESS (Утел). В напрямках Суми-Конотоп та Суми-Тростянець-Охтирка збудовано сучаснi волоконно-оптичнi, а в напрямках Суми-Ромни та Суми-Бiлопiлля-Путивль-Глухiв-Шостка споруджуються цифровi радiорелейнi лiнiї зв'язку.

Сумська фiлiя ВАТ "Укртелеком" забезпечує мiсцевим телефонним зв'язком понад 201,5 тис. абонентiв, в тому числi в мiстах - 169 тис., в селах - 32,5 тис. iз 100 мешканцiв областi зв'язком забезпечено 17,1. В Сумах цей показник, який ще називають телефонною щiльнiстю, дорiвнює 24,9 телефонiв на 100 мешканцiв обласного центру.

2.2 Планування та нормування робочого часу в Сумській фiлiї ВАТ "Укртелеком"

Розглянемо приклад планування та нормування робочого в СФ ВАТ "Укртелеком".

ФРЧ СФ ВАТ "Укртелеком"

Дата спостереження: 20.03.2002 р.

Початок спостереження: 8 ч. 30 хв.

Кінець спостереження: 17 ч. 30 хв.

Робота: обслуговування клієнтів, робота з постачальниками, аналіз обсягу продаж.

Умови роботи: нормальні.

Працівник: оператор СФ ВАТ "Укртелеком" Новик А.А.

Вік: 28 років.

Стаж роботи: 4 роки

Стаж по даній роботі: 2 роки.

Відношення до праці: сумлінне

Спостерігач Кузнєцова С.А.

Таблиця 2.1

Планування та нормування робочого часу оператора СФ ВАТ "Укртелеком"

№ з/п	Найменування витрат робочого часу	Поточний час у годинник і хвилинах	Тривалість (хв)	Індекс
1	2	3	4	5
	Прихід на робоче місце	8.35	5	НТД
	Підготовка робочого місця	8.40	5	ПЗ
	Обслуговування клієнта	9.00	20	ОП
	Одержання й ознайомлення з електронною поштою	9.30	30	ОП
	Одержання з бухгалтерії списку оплачених рахунків, ознайомлення з ним	9.45	15	ПЗ
	Перевірка наявності оплачених товарів на складі	10.05	20	ОП
	Обслуговування клієнта	10.15	10	ОП
	Відхід по особистим справам	10.20	5	ОЛН
	Складання замовлення постачальникам	10.45	25	ОП
	Обслуговування клієнтів	12.00	75	ОП
	Обговорення замовлення по телефону	12.05	5	ОП
	Обслуговування клієнтів	13.30	85	ОП
	Обід	14.30	60	ОЛН
	Обслуговування клієнтів	16.30	120	ОП
	Відхід по особистим справам	16.35	5	ОЛН
	Відпочинок	16.40	5	ОЛН
	Розмова з товаришем по службі на особисту тему	16.57	17	НТД
	Обслуговування клієнтів	17.15	18	ОП
	Складання плану наступного дня	17.25	10	ОП
	Вимикання комп'ютера, наведення порядку на робочому місці	17.28	3	ПЗ
	Відхід з роботи	17.30	2	ПЗ
Разом	540

ПЗ=5+15+3+2=25

ОП=20+30+20+10+25+75+5+85+120+18+10=418

ОЛН=5+60+5+5=75

НТД=5+17=22

Насамперед, проаналізуємо, наскільки ефективно використовується робочий час. Для цього використовуємо формулу фактичного коефіцієнта використання робочого часу:

Отже, робочий час даним виконавцем використовується на 96%.

Розглянемо коефіцієнт завантаження даного працівника, який визначимо по формулі:

Фактичний коефіцієнт завантаження дорівнює 82%.

Можливе підвищення продуктивності праці за рахунок усунення

організаційно-технічних неполадок

втрат, що залежать від робітника:

Отже, за рахунок поліпшення дисципліни продуктивність праці підвищиться на 4%.

за рахунок усунення непродуктивної працы і усіх втрат робочого часу:

3. ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ В ПРОЦЕСІ ЇЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Вдосконалювання методів організації і нормування праці покликані забезпечувати посилення мобілізуючої ролі норм у підвищенні продуктивності праці і найбільш повному використанні устаткування. Успішне рішення цієї задачі досягається правильним сполученням нормування з аналізом фактичної організації праці, проектуванням і впровадженням прогресивних її форм, введенням ефективних систем матеріального і морального стимулювання. Служба, що займається нормуванням праці на комбінаті складається в структурі керування праці і заробітної плати.

Роль нормування трудових витрат на сучасному виробництві надзвичайно велика. На нормах ґрунтуються розрахунки перспективних і поточних планів виробництва, виробничої потужності підприємств і їхньої потреби в робочій силі й устаткуванні. За допомогою норм вибираються раціональні варіанти технологічних процесів, конструкція устаткування, технологічного й організаційного оснащення, визначаються шляхи розвитку і підвищення рентабельності підприємств.

Нормування має винятково важливе значення, для поліпшення організації праці, тільки знаючи дійсно необхідні витрати робочого часу на виконання тієї чи іншої роботи, можна правильно розрахувати кількість робітників, правильно організувати їх працю, погодити роботу всіх виробничих ланок, раціонально використовувати устаткування.

На підприємстві необхідно постійно вести роботу з забезпечення росту продуктивності праці, як головного джерела підвищення ефективності виробництва і важливого показника всієї системи трудових показників, велике значення приділяти вивченню і розрахункам трудомісткості виробництва продукції. Для планування на підприємстві встановлюють планову, нормативну, фактичну трудомісткість. Зіставлення фактичної і нормативної трудомісткості дозволяє виявити резерви її зниження. Показник нормативної трудомісткості застосовується для розрахунків заробітної плати, собівартості й оптової ціни.

Науково обґрунтовані розрахунки трудомісткості дають можливість виявляти, розраховувати й аналізувати динаміку продуктивності праці, вишукувати резерви її підвищення як по підприємству в цілому, так і по окремих видах продукції, технологічним етапам її виробництва. Показник трудомісткості прямо пов'язаний з якісним рівнем нормування праці. Як трудомісткість, так і виробництво залежать від тих самих факторів підвищення технічного рівня виробництва, росту фондоозброєності праці, його раціоналізації, скорочення простоїв і інших втрат робочого часу, підвищення кваліфікації кадрів.

Для виявлення шляхів зниження трудомісткості виготовлення виробів доцільно використовувати функціонально - вартісної аналіз (ФСА), мікроелементні нормативи і методи математичного моделювання з метою оптимальної організації трудових процесів.

Функціонально-вартісної аналіз дозволяє мінімізувати трудові витрати на виготовлення виробів. Використання економіко-математичних методів і ЕОМ розкриває можливість вирішувати такі задачі, як оптимізація варіантів поділу і кооперації праці, організація й обслуговування робочих місць, розрахунок норм часу, норм обслуговування.

Всі заходи щодо вдосконалювання нормування праці можуть бути згруповані по наступним напрямках:

- скорочення чисельності робітників, що не виконує норми виробітку;

- забезпечення оптимальної і рівномірної напруженості норм праці;

- збільшення й охоплення нормуванням праці всіх працівників підприємства;

- перегляд норм при здійсненні організаційно-технічних заходів на робочих місцях.

Перший напрямок містить в собі такі заходи, як повторний інструктаж і додаткове навчання робітників, що не виконує норми; усунення організаційно - технічних причин невиконання норм; підвищення матеріальної зацікавленості робітників у виконанні норм; виховна робота у зміцненні дисципліни праці. Здійснення зазначених заходів дозволяє ліквідувати вузькі місця на виробництві, зменшити втрати робочого часу.

Другий напрямок роботи з вдосконалювання нормування праці передбачає забезпечення рівної напруженості норм за рахунок збільшення питомої ваги науково (технічно) обґрунтованих норм і усунення напруженості норм на окремих видах робіт. Джерелом підвищення продуктивності праці в цьому випадку є зниження нормативної трудомісткості продукції. Так, якщо рівень виконання науково обґрунтованих норм дорівнює 110 %, опитно - статистичних - 130 %, можливий ріст продуктивності праці при підвищенні обґрунтованості норм складе 18 %:

130/ 110 х 100 % - 100 = 18 %,

а зниження трудомісткості продукції - 15 %

18 х 100 / 100% + 18 = 15 %,

При трудомісткості робіт з опитно-статистичних норм 10 тисяч нормо - година трудомісткість знизиться за рахунок підвищення обґрунтованості норм на 1,5 тис. нормо-годин.

(10 х 0,15) = 1,5,

Резервом, що сприяє росту продуктивності праці, є і більш точний облік рівня виконання норм виробітку. Це пов'язано з тим, що при визначенні відсотка виконання норм виробітку в змінному відпрацьованому часі не враховуються його внутрізмінні втрати, а також час, відпрацьований робітниками - відрядниками на погодинних роботах, і зайві його витрати.

Різниця у відсотках виконання норм по фактично відпрацьованому і змінному часі дозволяє визначити резерви росту продуктивності праці.

Третій напрямок роботи з вдосконалювання нормування праці включає заходи щодо розширення охоплення нормуванням не тільки основних, але й обслуговуючих робітників. Застосування міжгалузевих і прогресивних галузевих норм і нормативів дозволяє розширити охоплення працівників нормуванням у промисловості до 85 - 90 %. Розширення сфери застосування науково обґрунтованих норм є важливим резервом підвищення продуктивності праці.

Один з напрямків розширення охоплення нормуванням праці почасово оплачуваних працівників - встановлення для них норм трудових витрат, нормативів чисельності, норм обслуговування і нормативних завдань. Застосування науково обґрунтованих норм і нормативів сприяє вивільненню частини працівників, підвищенню якості продукції. Економія робочої сили, досягнута за рахунок збільшення норм і зон обслуговування, визначається прямим розрахунком.

Ще один напрямок роботи з вдосконалення праці - своєчасний перегляд норм. Норми повинні йти в ногу з введенням нового і модернізованого устаткування, із впровадженням прогресивних технологій і матеріалів, з поліпшенням конструкцій виробів, вдосконаленням оснащення, інструментів, з підвищенням рівня механізації й автоматизації, раціоналізацією робочих місць, із впровадженням раціоналізаторських пропозицій і, нарешті, кореспондуватися з галузевими, міжгалузевими нормативами праці.

Підставою для зміни норм праці є також закінчення терміну дії тимчасових норм. З метою планомірної роботи зі зниження трудових витрат і вдосконаленню діючих норм на підприємстві до початку року розробляється календарний план заміни і перегляду норм праці.

Впровадження і перегляд норм праці відбувається постійно. Норми не можуть залишатися незмінними через постійне зниження трудомісткості виготовлення продукції. Тому на підприємствах здійснюється робота з використання резервів росту продуктивності праці і встановлення прогресивних норм. Ця робота ведеться комплексно і включає: атестацію робочих місць, розробку і реалізацію плану технічного розвитку й вдосконаленню організації виробництва.

Найчастіше норми праці переглядаються в процесі атестації робочих місць, що передбачає оцінку якості діючих на даних робочих місцях норм праці, як одного з найважливіших показників організаційно-технічного рівня виробництва.

Здійснюється і планова атестація норм праці, коли оцінка якості діючих норм припускає перевірку кожної норми на відповідність рівню виробництва і праці.

Персональні комп'ютери додали новий імпульс автоматизації нормувальних розрахунків, оскільки вони дозволяють автоматизувати процес обробки інформації безпосередньо на місцях її виникнення. На мій погляд розвиток технічної бази нормування на основі електроніки, дозволило сьогодні цілеспрямовано зайнятися розробкою єдиної концепції створення автоматизованих систем нормування праці.

Автоматизацію робочого місця нормувальника визначає традиційну тріаду - модель, алгоритм, програма. У ряді випадків у структурі тріади замість моделі можливе використання конкретної методики (збірника нормативів), по яких складається комп'ютерна програма.

Функціональна структура програмного забезпечення (АРМ) нормувальника являє собою динамічне об'єднання декількох проблемно орієнтованих прикладних програмних комплексів, що забезпечують автоматизацію виконання процедур нормування праці в конкретному виробничому підрозділі підприємства (цеху чи ділянки). Програмні комплекси орієнтовані або на рішення однієї задачі (наприклад, на розрахунок норм праці на операціях), або на рішення декількох однотипних задач (наприклад, на обробку фотохронометражних спостережень).

ВИСНОВОК

Організація праці чи організаційні відносини це форма, в якій реалізуються економічні результати трудової діяльності. Тому організація праці розглядається як складова частина економіки праці.

В умовах ринкової економіки зростає значення різних факторів, що впливають на ефективність виробництва, тому що в силу конкуренції, що відроджується, результативність діяльності стає вирішальною передумовою існування і розвитку підприємств. Серед факторів ефективності істотне місце займає організація праці. Так, навіть найсучасніше устаткування і високопродуктивна техніка не дадуть бажаного результату при низькій організації їхнього обслуговування і навпаки, при науковій організації праці можна одержати від відповідного технічного оснащення виробництва максимальний результат.

Нормування праці - соціальне явище. Воно породжено розвитком виробництва і науки і підлегле об'єктивним економічним законам того способу виробництва, на основі й у межах якого воно здійснюється

Сутність нормування праці встановлення об'єктивної величини витрат робочого часу в конкретних умовах.

Основними функціями нормування праці є розподіл по праці, наукова організація праці і виробництва, планування виробництва, оцінка трудової діяльності окремих працівників і колективів, що служить підставою для морального і матеріального заохочення і поширення передового досвіду.

Основні задачі нормування праці полягають у тому, щоб обґрунтувати необхідну і достатню величину витрат робочого часу на одиницю продукції в конкретних умовах; проектувати раціональні методи праці; систематично аналізувати виконання норм праці для розкриття резервів виробництва; постійно аналізувати виконання норм праці для розкриття резервів виробництва; постійно вивчати, узагальнювати і поширювати виробничий досвід, переглядати норми витрат праці в міру зміни умов праці.

В основу нормування праці покладені наступні принципи: наукова обґрунтованість норм праці; рівна напруженість норм праці на однакові роботи в ідентичних умовах; збереження основної продуктивної сили суспільства - трудящих; участь трудящих у встановленні норм праці.

Встановлення об'єктивної величини витрат робочого часу для конкретних умов здійснюються різними методами нормування: досвідчений, дослідно-статистичний і аналітичний методи.

Процес видобутку твердих корисних копалин з технологічної точки зору є складним процесом, що складається із сукупності ланок виробничого процесу. Ланки виробничого процесу складаються із сукупності робочих процесів. Робочі процеси складаються з операцій, операції - із прийомів, прийоми - з рухів.

Класифікація робочого часу - логічна операція, що має метою розділити всю безліч видів витрат робочого часу на окремі групи по їхньому призначенню.

Спостереження як спосіб вивчення явищ у природі і суспільстві широко поширено в наукових дослідженнях всіх областей знання. Воно лежить і в основі наукового дослідження процесу праці при вивченні витрат робочого часу. Витрати робочого часу вивчають на робочих місцях способом безпосередніх вимірів і моментних спостережень. У машинобудівній промисловості для вивчення витрат робочого часу застосовуються фотографії робочого часу, фотографія часу використання устаткування, хронометраж і фотохронометраж.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абрамов В.М., Данюк В.М, Гриненко А.М., Колот А.М., Чернов В. L Нормування праці. -- К., 2005.

2. Абрамов В.М., Данюк В.М.,., Колот А.М. Мотивація і стимулювання праці в умовах переходу до ринку. -- Одеса, 2005.

3. Данюк В.М. Управление трудом в условиях рыночной экономики -- К.: Знание, 2001.

4. Жуков Л.И., Горшков В.В. Справочное пособие по труду и заработной плате. М.: Финансы и статистика, 2000.

5. Жуков Л.И., Погосян Г.Р. Экономика труда. -- М.: Экономика, 2001.

6. Калина А.В. Организация и оплата труда в условиях рынка. -- К.: МАУП, 2005.

7. Колот А.М. Оплата праці на підприємстві: організація та удосконалення. -- К., 2007.

8. Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу. -- К.: КНЕУ, 2008.

9. Основи ринкової економіки. За ред. В.М. Петюха. -- К.: Урожай, 2005.

10. Петюх В.М. Формування робочої сили в ринкових умовах. -- К.: Знання, 2003.

11. Погосян Г.Р., Жуков Л.И., Горшков В.В. Практикум по экономике, огранизации, нормированию труда. --М.: Экономика, 2001.

12. Поляков И.А., Ремизов К.С. Справочник экономиста по труду. -- М.: Экономика, 1988.