Зміст та характеристика праці менеджера

Вступ

Менеджер є центральною фігурою в системі управління організацією, її структурним підрозділом. Він виконує різноманітні функції і ролі. Від усвідомлення їх особливостей менеджером, обґрунтованого вибору стилю взаємовідносин із підлеглими залежить ефективна, злагоджена діяльність усього колективу.

Професіоналізм менеджера полягає в наявності знань і навичок у сфері менеджменту, маркетингу і організації виробництва, здатності до роботи З людьми в умовах її конкурентного середовища.

Із розвитком ринкової економіки, крім терміна "менеджер", почали широко використовуватись терміни "бізнесмен" і "підприємець", між якими є суттєві відмінності. Менеджер обіймає якусь постійну посаду, і в його підлеглості знаходиться та чи інша кількість виконавців. На відміну від менеджера, бізнесмен, як правило, не займає ніякої постійної посади, у нього немає підлеглих. Бізнесмен -- це насамперед ділова людина, що займається підприємницькою діяльністю, спрямованою на одержання прибутку, бере на себе ризик і несе при цьому відповідальність власним капіталом.

Право на керівництво є основною особливістю професійної діяльності менеджера. Воно виявляється в його відносинах із людьми і не стосується діяльності, пов'язаної з управлінням матеріальними, фінансовими, ін формаційними та іншими ресурсами організації.

Для того, щоб керувати людьми, менеджер повинен впливати на них. Цей вплив має забезпечити не лише прийняття індивідом чи групою людей певних ідей, а й дії, що виражаються у праці, спрямованій на досягнення цілей організації. Він можливий лише за наявності у керівника влади.

З поняттям "менеджер" асоціюється і поняття "лідерство". Справжні лідери ніколи не бувають пересічені людьми. Їхні честолюбність, талант, здібності, сприйняття нового служать їм, а не панують над ними. Використовуючи їх, лідери реалізують своє істинне покликання. Вони діють відповідно до свого бачення досконалості і прекрасного, демонструючи при цьому єдність мети й волі, невгамовну енергію [19, c. 433].

Метою курсової роботи є набуття та закріплення теоретичних знань і практичних навичок з питання роль і місця менеджера в організації.

Завданням курсової роботи є:

· пояснити значення менеджера на фірмі;

· оцінка ділових якостей менеджера.

1 Зміст та характеристика праці менеджера

Менеджер - це людина, що обіймає постійну управлінську посаду й наділена повноваженнями приймати рішення з певних видів діяльності організації, що функціонує за ринкових умов.

Термін «менеджер» може вживатися стосовно:

* адміністратора будь-якого рівня управління, якщо адміністрування здійснюється сучасними методами;

* керівника підприємства в цілому або його підрозділів (заводу, відділу, цеху, дільниці);

* організатора конкретного виду робіт;

* керівника у стосунках з підлеглими.

До менеджера передусім пред'являються вимоги високого професіоналізму й компетентності (див. Додаток А). Він повинен поєднувати риси висококваліфікованого фахівця, що володіє технічними та економічними знаннями, та організатора виробництва, який виконує адміністративні функції. За умов переходу до ринкової економіки необхідно змінити погляд на природу, роль, сутність і значення прані керівника. Тепер перше місце посідає самостійність, ініціативність, підприємливість, творче мислення, готовність до розумного ризику.

Специфіка праці менеджера полягає в тому, що виробничі, економічні, технічні й соціальні завдання він вирішує в основному в організаційному порядку, впливаючи на людей, які повинні безпосередньо вирішувати ці завдання.

Характер праці менеджера визначається тим, що він реалізує функцію керівництва (див. Додаток Б). При цьому перед ним постає завдання - інтегрувати систему керування в єдине ціле, координувати дії її ланок. Управління складається з виконання різних функцій. Але система управління тільки тоді стає системою, коли всі її функції і ланки становлять єдине ціле. Тому найважливішим обов'язком менеджера є забезпечення погодженості і єдності системи управління як цілого. Чим чіткіше в системі управління проведено поділ праці, тим складніше проходить процес інтегрування [16, c. 279].

Праця менеджера не лише об'єктивно зумовлена, але й має творчий, ініціативний характер, тому правомірно говорити про мистецтво управління менеджера. З одного боку, організація роботи менеджера підпорядковується певним закономірностям, принципам, а з Іншого - ці принципи мають умовний характер. Правила й закономірності слугують вихідним пунктом для активної роботи менеджера над удосконаленням стилю й методів організації своєї праці.

Керівництво спільною діяльністю людей полягає як у взаємозв'язку, єдиноначальності, так і в самоврядуванні групи. Діяльність керівника здійснюється у складі спільної діяльності соціально-економічної системи. Усі виконавські, організаційні та адміністративні функції можуть концентруватися в руках керівника вищої ланки або делегуватися низовим щаблям посадової ієрархії, допоміжним підрозділам, функціональним службам.

Зі сказаного можна зробити висновок, що управління спільною діяльністю людей і є сутністю керівництва - особливого виду економічної діяльності. Керівник досягає мети спільної діяльності, примножуючи свої фізичні та інтелектуальні сили завдяки колективним силам підлеглих. Це і є завданням керівника будь-якого управлінського рівня [3, c. 311].

Менеджери - категорія працівників, які професійно здійснюють управління людьми, вони відповідальні за отримання результатів від конкретних зусиль інших людей, котрі працюють як індивідуально, так і об'єднані в групи чи організації.

Сучасні менеджери стикаються з різноманітними цікавими й суперечливими ситуаціями. Звичайний виконавець працює 60 робочих годин на тиждень, виконує величезний обсяг замовлень за зміну; стикається з наростанням складності внаслідок глобалізації, внутрішньої конкуренції, урядового тиску та регулювання відносин з акціонерами. Швидкі зміни, не прогнозовані зриви, великі та малі проблеми ще більше ускладнюють завдання. Робота менеджера непередбачувана та само стверджувальна, вона вимагає творчості. Робота менеджера ніяк не вкладається в якусь одну площину й потребує від особи володіння широким колом навичок. Усі навички поділяються на три категорії: концептуальні, людські й технічні.

Концептуальні - це пізнавальні властивості людини сприймати організацію як єдине ціле й водночас чітко вирізняти взаємозв'язки між її частинами. До таких навичок належать мислення менеджера, його вміння опрацьовувати інформацію, яка надходить, а також здатність планувати. Менеджер повинен уявляти собі як роль окремого відділу в організації, так і місце організації в галузі, суспільстві та більш широкій діловій структурі, соціальному середовищі.

Під людськими навичками розуміють здатність менеджера працювати з людьми та з допомогою людей, а також уміння ефективно взаємодіяти в ролі члена команди. Вони виявляються в тому, як менеджер ставиться до працівників: як стимулює їх, допомагає їхній діяльності й координує її, подає приклад, як він спілкується та розв'язує конфлікти.

Технічні навички - це спеціальні знання та вміння, необхідні для виконання виробничих завдань. Це навички використання методів, технологій, обладнання, необхідних для виконання конкретних функцій, таких як дослідження й розробки, виробництво й фінанси. Володіння менеджера технічними навичками зумовлене наявністю професійних знань, аналітичних здібностей і вміння правильно застосувати інструментальні та інші засоби для розв'язання проблем у конкретній галузі [10, c. 241].

2 Модель сучасного менеджера

Як тільки десь і колись збирається група людей, які працюють над досягненням спільної мети, ними без сумніву формується те, що всім нам відомо під назвою «організація». Це може бути і урядова структура і громадське об'єднання, релігійна громада і спортивний клуб, лікарня і вищий навчальний заклад.

Люди створюють організації тому, що працюючи разом, вони можуть досягти більш суттєвих результатів, ніж поодинці. Невід'ємною частиною будь-якої організації є система менеджменту, спрямована на об'єднання та координацію зусиль всіх її членів. Адже без цього окремі члени організації або їх групи, старанно спрямовуючи свої зусилля на власний розсуд (навіть керуючись найкращими намірами), не враховуючи інтересів і завдань інших, можуть не тільки не забезпечити досягнення організацією своїх цілей, але й навпаки -- добитися повної протилежності -- фактичного розвалу організації.

Навіть в маленькій організації відсутність менеджменту може привести до марнування зусиль її членів, якщо ж менеджмент відсутній в більш складнішій організації, то найбільш ймовірно в ній запанує хаос [13, c. 62].

Таким чином, саме поняття менеджменту можна визначити наступним чином:

Менеджмент -- мистецтво роботи з людьми, метою якої є забезпечення досягнення цілей засобами вироблення, прийняття та реалізації ефективних рішень по використанню всіх доступних ресурсів організації,

Основними ресурсами організації завжди виступають: люди, фінанси, обладнання, сировина. Деякі менеджери (на нашу думку цілком виправдано) зараз добавляють до цих ресурсів ще два види -- інформація та час.

Слід підкреслити також, що поняття менеджменту часто використовується для визначення в організації групи людей, які несуть відповідальність за вироблення і прийняття рішень та координацію використання доступних ресурсів. При цьому менеджер -- є функціонером цієї системи.

Звичайно, в будь-якій організації (за виключенням дуже малих) всі менеджери займають певні посадові позиції, які традиційно розділяють на так звані "рівні піраміди менеджменту", приналежність до котрих визначається обсягами влади та відповідальності, необхідних для виконання посадових обов'язків. Розподіл менеджерів по рівня:

(1) -- вищий менеджмент,

(2) -- середній менеджмент,

(3) -- лінійний менеджмент.

Як уже наголошувалось вище, приналежність менеджера до певного рівня "піраміди менеджменту" визначається обсягами влади і відповідальності, якими вони наділені для виконання посадових обов'язків.

Влада - право наказувати іншим виконувати або не виконувати певні дії, спрямовані на досягнення певної мети.

Відповідальність -- обов'язок, який виникає після прийняття підлеглим певної частки влади, делегованої йому менеджером-зверхником.

Очевидно, що обов'язки та відповідальність функціонерів різних рівнів піраміди відрізняються. Вищий менеджмент -- відповідає за загальний стан справ в організації, середній менеджмент -- відповідає за справи певної частини організації (підрозділ, департамент), лінійний менеджмент -- керує діяльністю найменшої організаційної одиниці (робочої групи, сектора, лабораторії, відділу).

Підкреслимо відразу, що якраз третя група менеджерів є початковою сходинкою менеджерської кар'єри для випускників вищих навчальних закладів, зайняти яку допоможуть знання про основні обов'язки, напрямки та методи роботи лінійних менеджерів, яких в англомовній літературі інколи називають "маленькими менеджерами".

Для того, щоб стати менеджером, необхідно зрозуміти, що ж робить їх такими необхідними для існування кожної організації?

Насамперед це виконання менеджерських функцій, важливих для загальної діяльності організацій [21, c. 455].

Розглянемо детальніше функції менеджерів.

Основні функціональні обов'язки менеджера. Хоча загальної і усталеної класифікації функцій не існує, більшість фахівців погоджуються на тому, що існує мінімальний набір функцій, властивий всім рівням піраміди менеджменту. Наведемо цей перелік в наступній послідовності:

1. Планування.

Менеджери займають певні посади і позиції на різних рівнях "піраміди менеджменту", яким відповідають визначені обсяги влади і відповідальності, що зростають при переміщенні менеджера на вищі рівні управління.

2. Організовування.

3. Лідирування.

4. Робота з персоналом

5. Контролювання.

Успіх менеджера визначається тим, наскільки старанно і послідовно виконуються ним ці функції.

Планування -- вибір майбутнього напрямку діяльності організації загалом та її окремих підрозділів зокрема, а також прийняття рішень про шляхи досягнення бажаних результатів на основі збирання та анашу необхідної інформації.

Шляхом планування встановлюються цілі організації та визначаються шляхи і строки досягнення цих цілей.

Всі інші менеджерські функції залежні від функції планування і не можуть привести до успіху при незадовільно виконаному плануванні. Тому планування це постійний "головний біль" любого менеджера, або як дуже образно написано в одному з американських підручників -- це діяльність, яка відбувається "між вухами" менеджера.

Організовування -- прийняття рішень про необхідні дії, які приведуть до досягнення цілей, розподіл людських ресурсів на робочі групи та призначення кожній з груп свято менеджера , на кінець, забезпечення організації всіма видами ресурсів, які необхідні для її діяльності.

Лідирування -- безпосереднє і практичне керування підлеглими в процесі виконання ними своїх обов'язків, яке включає: інформування підлеглих про напрямки діяльності, накази та інструкції, мотивування підлеглих до результативного та ефективного виконання їх обов'язків.

Деякі автори називають цю функцію "людською функцією менеджменту" або " людським чинником". Інколи її виділяють як функцію мотивування, наголошуючи на цій складовій.

Робота з персоналом -- процес відбору, підготовки, розвитку, використовування та винагородження людей за виконану роботу для організації.

Хоча багато фахівців менеджменту часто розглядають цю функцію як складову організовування, звернемо увагу на її важливість для будь-якої організації, що виправдовує її виділення в окремий об'єкт розгляду. В користь цього говорить також і та обставина, що в останній час з'явилось поняття "кадрового менеджменту" -- управління персоналом.

Контролювання -- процес порівняння фактичних результатів діяльності з плановими показниками та вироблення і застосування (у випадку необхідності) коректуючих заходів з метою досягнення встановлених цілей.

Виконання цієї функції необхідне для впевненості в тому, що інші функції менеджменту також виконані результативно та ефективно.

Звичайний порядок виконання менеджерських функцій визначається встановленою вище послідовністю їх розгляду. Однак, це не означає, що можлива тільки така послідовність. Всі ці функції можуть виконуватись в любому порядку та напрямку [8, c. 307].

У читача з необхідністю виникне запитання про те, чим відрізняється сучасний менеджер від традиційного поняття керівника?

Еволюція ролі менеджерів на протязі багатьох десятків років відбувалася в напрямку від типу всевладного і автократичного керівника, який був посередником між власником організації та працівниками-виконавцями, до посередника -- учасника як системи менеджменту, так і групи виконавців не менеджерського рівня. Таким чином, менеджер перебуває в позиції, яка робить його приналежним до обох підсистем організації -- управлінської та виконавчої.

В сьогоднішній ролі менеджер скоріше представляє систему менеджменту у її відносинах з підлеглими шляхом передачі рішень, вироблених на вищих рівнях управління, але має також право (і .обов'язок) формувати рекомендації Для цих рівнів менеджменту.

Ще раз підкреслимо, якщо раніше менеджер був "сам собі закон" і мав повну свободу дій в питаннях найму та звільнення робітників виключно на основі своїх власних симпатій та антипатій, міг визначати робоче навантаження, встановлювати стандарти якості, кількості, графік роботи і т. п., то сьогоднішній менеджер позбавлений таких "диктаторських" можливостей.

Частково його обов'язки були передані в інші структурні новоутворення (продовження процесу розподілу праці), такі як підрозділи по роботі з персоналом. Посади, які вимагали спеціальних фахових знань, займалися фахівцями, з'являлися закони, спрямовані на захист працівників і т. п.

Таким чином, менеджери опинилися в новій ситуації, для якої характерне скорочення владних повноважень та зміна наголосу на відповідальності. В сьогоднішній ситуації менеджер це скоріше опікун своїх підлеглих, який допомагає їм в плануванні, удосконаленні організації роботи, роз'ясненні її необхідності та переконанні в правильності.

Найбільш правдиво позицію сучасного менеджера можна розкрити через роз'яснення його взаємозв'язків з підлеглими, колегами та начальниками, з робочими групами всередині самої організації [2, c. 443].

Існує три основних види взаємовідносин, які вимагають від менеджера використання різних поведінкових підходів, а саме:

-- особисті взаємовідносини;

-- внутрішньо організаційні взаємовідносини;

-- зовнішньо організаційні відносини.

Особисті взаємовідносини. Раніше вважали, що менеджери (так само, як і інші члени організації) залишають свої особисті проблеми перед порогом своєї організації. Однак зараз ця хибка думка відкинута. Люди приходять на свої робочі місця разом з своїми турботами та радощами. Тому внутрішній світ менеджера, його стосунки в сім'ї, стосунки з друзями та знайомими мають значний вплив на рівень виконання ним своїх обов'язків. Розвиваючи цю тему, можна прийти до висновку, що ці ж чинники будуть мати також значний вплив на формування його стосунків з іншими людьми як всередині організації, так і в її зовнішньому оточенні.

Внутрішньо-організаційні взаємовідносини. В своїй організації менеджери постійно перебувають під постійним тиском різноманітного і дуже часто конфліктонебезпечного спілкування. Основні напрямки такого спілкування наступні:

-- від зверхника до підлеглого;

-- з рівними в правах та відповідальності менеджерами;

-- від підлеглого до зверхника.

Коротко розкриємо зміст цих видів спілкування.

Стосунки зверхник -- підлеглий. Лінійні менеджери повинні спілкуватися з своїми власними підлеглими, а також з працівниками інших структурних одиниць, які виконують певні роботи для них (допоміжні служби, обслуговуючі підрозділи і т. п.)" В цих випадках менеджер виступає як "босе" менеджерського персоналу.

Стосунки з менеджерами одного рівня. По суті в організаціях Існують два види взаємостосунків на одному рівні піраміди менеджменту: стосунки з менеджерами інших структур того самого рівня і стосунки з представниками працюючих (профспілкові лідери). Менеджери потребують почуття групової підтримки, яке приходить від товаришування з менеджерами колегами. Слід однак пам'ятати, що рівноправні стосунки з часом можуть переростати в конкуренцію або навіть конфлікт у випадку, коли менеджери-колеги« будуть претендувати на одну і ту ж саму посаду наступного рівня управлінської піраміди.

Слід також звернути увагу на те, що стосунки з профспілковими лідерами -- представниками не менеджерського персоналу -- також можуть придбати ознаки конкуренції або конфлікту, причини яких добре пояснюються українською народною приказкою: "На те і щука в річці, щоб карась не дрімав", що є блискучою ілюстрацією стосунків менеджера з менеджерами від профспілкових справ.

Стосунки підлеглий зверхник. Лінійці менеджери мають певні відносини з менеджерами вищих рівнів управління, тобто, знаходячись в позиції підлеглого, змушені виконувати накази і розпорядження зверху, повинні звітуватися перед своїм "босом". Отже менеджери з інших підрозділів (юридичного, фінансового і т. п.) можуть вказувати лінійному менеджеру як виконувати певні види робіт і вимагати такого виконання, менеджери функціональних служб (контролю якості або роботи з персоналом) вказують яким чином виконувати певні види діяльностей. У всіх цих випадках лінійний менеджер виступає в ролі підлеглого і змушений підтримувати нормальні робочі стосунки з своїми зверхниками.

Зовнішні стосунки. Лінійні менеджери змушені також підтримувати стосунки з людьми, які не належать до їх організації. Це можуть бути споживачі продукції чи послуг, постачальники, урядовці, аудитори, адвокати, лідери профспілкових об'єднань і т. п. Наголосимо на тому, що ці зв'язки і стосунки можуть бути достатньо важкими і навіть приймати деструктивний, стресовий характер для менеджерів, які представляють свої організації, не маючи для цього достатніх повноважень [6, c. 488].