Аналіз та дослідження проблеми лідерства на підприємстві

44

Міністерство освіти і науки України

Державна льотна академія України

КУРСОВА РОБОТА

з предмету «Операційний менеджмент»

на тему: «Аналіз та дослідження проблеми лідерства на підприємстві»

Виконала:

курсантка 463 к/в

Микитенко Юлія Олегівна

Перевірив ст. викладач:

Щоголева І.В

Кіровоград

2009

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРІЯ ЛІДЕРСТВА НА СУЧАСНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Особисті риси людини в системі лідерства

1.2 Методи аналізу управління і лідерства

1.3 Особливості лідерства на підприємствах туристичної індустрії

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ І ЛІДЕРСТВА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Характеристика підприємства туристичного підприємства «ЛАСТІВКА»

2.2 Дослідження та аналіз методів управління і лідерства на туристичному підприємстві «ЛАСТІВКА»

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОБЛЕМ ЛІДЕРСТВА НА ПІДПРИЄМСТВІ «ЛАСТІВКА»

3.1 Напрями покращання лідерських якостей керівника підприємства «ЛАСТІВКА»

3.2 Аналіз ефективності запропонованих заходів щодо вдосконалення лідерства на туристичному підприємстві «ЛАСТІВКА»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність дослідження. Відродження незалежності України, створення нових політичних, соціально-економічних відносин у державі певним чином залежить від того, наскільки кожна людина займає активну життєву позицію, готова до участі в демократичному управлінні суспільством, є дійсним творцем, господарем і лідером свого життя й у суспільно-корисній діяльності. Сьогодні в нашій країні створилася така ситуація, що без визнаних лідерів не можна вижити ні в політичній, ні комерційній, ні будь-якій іншій організації.

Науковці, соціологи, психологи, педагоги й сьогодні привертають увагу до проблеми лідерства, над якою в тій чи іншій мірі працювали багато дослідників. Зокрема, широко відомі праці Г.М. Ашина, І.П. Волкова, В.Д. Гончарова, Є.М. Дубрівської, Н.С. Жеребової, І.С. Кона, Р.Л. Кречевського, Є.С. Кузьміна, І.С. Полонського, Б.Д. Паригіна, Л.І. Уманського. Значний емпіричний матеріал з проблеми лідерства накопичено за кордоном. Її досліджували Дуглас МакГрегор, Курт Левін, Фред Фідлер, Поль Херсі, Кен Бланшар, Бернс Митчел, Роберт Хаус та багато інших.

Природа, специфіка, функції, типологія лідерства як форми неофіційного керівництва досліджується у працях В.Ф. Ануфрієва, В.Д. Гончарова, В.І. Зацепіна, Т.Н. Мальковської. Прояви лідерства в дитячих групах на кожному віковому етапі, їх специфіку й організаторські та координаційні функції широко розглянуто у працях психологів: Г.М. Драгунової, О.С. Залужного, І.С. Кона, А.П. Краковського, Д.І. Фельдштейна та ін.

Формування мотивації лідерства відповідно до вікового підходу у вивченні онтогенезу особистості досліджували Л.І. Божович, Д.Б. Ельконін, С.В. Походенко.

Проблему виховання лідерів, створення умов для розвитку лідерських здібностей та формування соціально-активної особистості розглядали такі відомі педагоги і психологи, як І.Д. Бех, І.П. Іванов, А.Н. Лутошкін, А.С. Макаренко, С.М. Мудрик, Л.І. Новикова, І.П. Підласий, В.О. Сухомлинський.

Сучасні дослідження проблеми лідерства доводять, що лідером стає людина, яка наділена лідерськими якостями, або має лідерських потенціал, що може реалізуватись у відповідних ситуаціях, що і є актуальністю дослідження.

Мета дослідження - виявлення особливостей та умов ефективного формування лідерських якостей управлінського персоналу в туристичній галузі.

Завдання дослідження:

· Узагальнити попередні дослідження, обґрунтувати та конкретизувати сутність понять “лідер” і “лідерство”.

· Виявити особливості формування лідерських якостей особистості.

· Визначити виробничі умови, за яких ефективно формуються лідерські якості працівників.

· Розробити й експериментально апробувати технологію формування лідерських якостей управлінського персоналу туристичної фірми «ЛАСТІВКА» та впровадити її у виробничу сферу туристичної фірми.

Об'єкт дослідження - процес особистісно орієнтованого становлення управлінців у туристичній індустрії.

Предмет дослідження - формування лідерських якостей працівників в особистісно орієнтованому процесі покращання лідерських якостей тур фірми «ЛАСТІВКА».

Гіпотеза дослідження - процес формування лідерських якостей в особистісно орієнтованому процесі туристичного підприємства буде ефективнішим, якщо реалізувати відповідну технологію, що передбачає наявність таких управлінських умов: урахування особливостей і розвиток мотивації лідерства працівників; забезпечення цілеспрямованого розвитку лідерських якостей працівників шляхом надання більшої самостійності, використовуючи інтерактивні форми роботи (тренінги, рольові ігри); створення гуманних відносин суб'єктів виробництва.

Теоретичними джерелами дослідження стали наукові праці з теорії виховання (І.Д. Бех, Н.П. Волков, І.П. Іванов, С.Г. Карпенчук, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський та ін.), психологічні теорії особистості (Л.С. Виготський, А. Маслоу, К.К. Платонов тощо). У роботі враховано результати теоретичних та експериментальних досліджень проблем лідерства та керівництва (І.П. Волков, Н.С. Жеребова, Р.Л. Кричевський, Б.П. Паригін та ін.), здобутки експериментальних досліджень вікових особливостей управлінців та їх міжособистісних стосунків (Л.А. Головей, І.С. Кон, А.Г. Ковальов, І.С. Полянський та ін.).

Для розв'язання окремих завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези дослідження використано комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження, зокрема: теоретичні - аналіз філософської, психологічної і педагогічної літератури вітчизняних та зарубіжних авторів з досліджуваної проблеми, вивчення й узагальнення теоретичних і дослідних даних, вивчення й аналіз досвіду роботи загальноосвітніх шкіл; емпіричні - анкетування працівників і клієнтів, самооцінювання для виявлення рівнів сформованості ознак лідерства, спостереження, індивідуальні та групові бесіди, тестування, моделювання, моделювання управлінських ситуацій; виробничий експеримент (констатувальний і формувальний); статистичні методи (вимір, підрахунки середнього арифметичного, порівняльний аналіз, кореляційний аналіз, побудова схем і таблиць) використовувалися з метою якісної та кількісної обробки результатів дослідження.

Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі виробничого підприємства «ЛАСТІВКА» м. Кіровоград охоплено 10 працівників.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження полягає в тому, вперше визначено виробничі умови, що сприяють формуванню лідерських якостей працівників; розроблено, обґрунтовано й експериментально перевірено технологію формування лідерських якостей в особистісно орієнтованому процесі виробничого підприємства; визначено критерії, їх ознаки та рівні сформованості лідерських якостей працівників; уточнено сутність понять “лідер” і “лідерство”, «керівник».

Практична значущість дослідження полягає в тому, що розроблено методику діагностики рівнів сформованості лідерських якостей працівників туристичного підприємства; розроблено й апробовано програму покращання лідерських якостей.

Результати дослідження впроваджено в туристичній фірмі «ЛАСТІВКА» м. Кіровоград

Структура дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дослідження 43 сторінки. У тексті вміщено 2 таблиці, 3 малюнки. Додатки викладено на 4 сторінках. У дослідженні використано 27 наукових джерел, обсяг яких складає 2 сторінки.

РОЗДІЛ І. ТЕОРІЯ ЛІДЕРСТВА НА СУЧАСНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Особисті риси людини в системі лідерства

Організації, які достигають успіху, відрізняються від протилежних їм головним чином тим, що мають більш динамічне та ефективне керівництво. Під керівництвом, з точки зору власника, розуміється чи то індивід (керівник), чи то група (керівний склад), або процес, який володіє індивідуальними особливостями способу управління організацією. До слів керівник, керівництво часто відносять такі поняття і явища як лідер та лідерство. В деяких випадках ці слова є синонімами, але це не зовсім так. Спробуємо розібратися в природі виникнення лідерства та дати більш чітке визначення цього поняття.

Природа лідерства може бути краще зрозуміла, якщо порівняти її власно з управлінням. Бути менеджером і бути лідером в організації - це не одне й те ж. Менеджер в своєму впливі на роботу підлеглих і побудові стосунків з ними перш за все використовує і покладається на посадову основу влади. Лідерство ж, як специфічний тип стосунків управління, базується більш на процесі соціального діяння, а точніше взаємодії в організації. Цей процес є набагато складним, який потребує високого рівня взаємозалежності її учасників. На відміну від власно управління лідерство передбачає наявність в організації послідовників, а не підлеглих. Відповідно відносини “начальник - підлеглий”, притаманні традиційному погляду на управління, заміняються відносинами “лідер - послідовник”.

Не зважаючи на те, що керівництво - суттєвий компонент ефективного управління, ефективні лідери не завжди є одночасно і ефективними управлінцями. Про ефективність лідера можливо судити по тому, в якій мірі він чи вона впливають на інших. Іноді ефективне лідерство може і заважати формальній організації.

Наприклад, впливовий неформальний лідер може зробити так, що трудовий колектив почне обмежувати випуск продукції чи виробляти товари та послуги низької якості. Якщо взяти за інший приклад директора заводу, то за посадою він є менеджером. Посада відкриває йому дорогу до лідерства. Процес впливу на людей з позиції посади, яку він займає, називається формальним лідерством. Однак, в своєму впливі на людей директор не може покладатися тільки на посаду, яку він займає. Наглядно це стає очевидним, коли виясняється, що один із заступників, який має менш формальної влади, користується більшим успіхом в управлінні стресовими й конфліктними ситуаціями, а також при вирішенні життєво важливих для підприємства проблем. Бути менеджером ще не означає автоматично вважатися лідером в організації, тому що лідерству в значній мірі притаманна неформальна основа. Можна займати першу посаду, але не бути в ній лідером. Тому можна сказати, що нове управлінське мислення потребує, щоб керівництво людьми здійснювали не формальні начальники, а лідери, які користуються в колективі неформальним авторитетом.

З вище зазначеного можна сказати, що феномен лідерства ґрунтується на авторитеті керівника. Розрізняють формальний, особистий і повний авторитет керівника.

Формальний авторитет керівника випливає з його прав як посадової особи розпоряджатися підлеглими, давати їм завдання, вимагати виконання їх, контролювати і стимулювати їхню працю.

Особистий авторитет керівника визначається комплексом його особистих якостей як людини, таких як людяність, толерантність, етичність та ін.

Повний авторитет керівника, або авторитет лідера, виявляється при поєднанні формального і особистого авторитету особи, яка обіймає керівну посаду.

Вивчення природи лідерства в соціальних спільностях показує, що лідери, як правило, мають ряд чітко виявлених якостей. По-перше, спосіб життя лідера передбачає тісне поєднання кар'єри і особистого життя.

По-друге, лідер ніколи не зупиняється у своєму розвитку. Здібності, честолюбність, талант, знання стимулюють лідера до подальшого розвитку і удосконалення їх.

По-третє, лідер знаходить своє справжнє покликання у застосуванні успадкованих здібностей та набутих навичок, розуму, знань, таланту як способу самореалізації саме у керівництві іншими людьми.

В ході вивчення проблеми лідерства вченими було запропоновано багато різних визначень даного поняття. В своїх визначеннях лідерства багато авторів намагались чітко сформулювати той особливий компонент, який вносить сам лідер. Наприклад, Катц і Кан розглядають лідерство як “елемент, який справляє вплив і проявляється незалежно від механічного виконання повсякденних доручень організації. Автор далі розвиває думку: “Лідерство - це здатність підняти людське бачення на рівень більш широкого кругозору, вивести діяльність людини на рівень більш високих стандартів, а також здатність сформувати людський індивід”. Згідно з Дж. Террі, лідерство - це вплив на групи людей, який спонукає їх до досягнення спільної мети. Р. Танненбаум, І. Вешлер і Ф. Массарик визначали лідерство, як міжособова взаємодія, яке проявляється в конкретній ситуації за допомогою комунікаційного процесу і направлене на досягнення цілей.

Узагальнюючи різні визначення можна вивести єдине, яке на нашу думку буде відповідати самої суті цього поняття. Лідерство - це тип управлінської взаємодії (в даному випадку між лідером і послідовниками), заснований на поєднанні різних джерел влади в залежності від конкретної ситуації та спрямований на спонукання людей для досягнення спільних цілей. Іншими словами лідерство - стосунки домінування і підпорядкування, впливу і прямування в системі міжособистісних стосунків в групі, які ведуть до наміченої мети. Звідси Лідер (від англ. Leader - провідник, керівник) - це:

- член групи, за яким вона визнає право приймати рішення в значущих для неї ситуаціях;

- індивід, здатний виконувати центральну роль в організації спільної діяльності і регулюванні взаємостосунків у групі.

Лідерська поведінка повинна бути різною в різних ситуаціях. Ситуаційний підхід до вивчення лідерства досліджує взаємодії різних ситуаційних змінних для того, щоб виявити причинно-наслідковий зв`язок в відносинах лідерства, який дозволяє передбачити можливу поведінку лідера та наслідки цієї поведінки.

Модель ситуаційного лідерства Фідлера. справедливо вважають засновником теорії лідерства. Його модель (Рис. 1.1.), роботу над якою він почав ще у 60-ті роки, дозволяють передбачити ефективність робочої групи, яку веде лідер. В моделі використовуються три ситуаційні змінні. Цими змінними визначається ступінь контролю ситуації в моделі. Вони відображені в нижче приведеній схемі.

Рис. 1.1. Модель ситуаційного лідерства Фідлера.

Дана модель представлена схемою, яка відображає зв`язок між ситуаційними змінними, тобто змінними, від яких залежить поведінка лідера в тій чи іншій ситуації, між обраним стилем лідерства в залежності від цих змінних та рівнем виконання робіт.

Ступінь контролю ситуації визначається в моделі наступними трьома змінними.

Відносини “лідер-послідовник”. Дана змінна відображає рівень лояльності, довіри, підтримки та поваги, які зазнають і проявляють послідовники по відношенню до лідера. Мова йде про визнання лідера послідовниками, що є найбільш важливою умовою. Прийняв лідера, послідовники будуть робити все можливе для досягнення поставлених ним цілей.

Структурованість роботи. Ця змінна відображає рівень структурованості вирішуваних групою проблем і виконуваних завдань, які вимірюються наступними складовими: ясність цілі, множинність засобів по досягненню цілей, обґрунтованість рішення.

Посадова влада. Дана змінна розглядає рівень формальної влади лідера, яку він отримує від позиції в організації, яку займає.

Модель ефективного лідерства базується на тому, що лідерство ситуаційне. Сприятливість ситуації по відношенню до конкретного використаного стилю визначається через три раніше розглянуті ситуаційні змінні. Це означає, що ефективність лідерства залежить від того наскільки ситуація дає лідеру можливість впливати на інших людей.

Концепція лідерської поведінки Танненбаума-Шмідта. У відповідності до цієї моделі лідер обирає якийсь один зразок поведінки в залежності від сили впливу на відносини лідерства трьох факторів: самого лідера, його послідовників і ситуації, яка склалася. В цій моделі дається спектр виборів між демократичною і авторитарною альтернативами, які відповідно асоціюються з інтересом до відносин чи до роботи.

Різниця між цими двома крайніми лідерськими стилями основана на припущеннях лідера про джерела його влади та природу людини. Демократ думає, що влада йому дається послідовниками, яких він веде, і що люди в своїй основі володіють здібностями до самоуправління і творчої роботи в умовах правильного вмотивування. Автократ вважає, що влада дається його позицією в групі організації і що люди внутрішньо ліниві і на них важко покладатися. В першому випадку є можливість участі в управлінні, в другому - цілі, засоби і політику визначає сам лідер.

Подальший розвиток даної моделі зіткнувся з труднощами в обліку всіх можливих взаємодій між лідером, послідовниками і ситуацією при встановленні причинно-наслідкових зв'язків в стосунках лідерства.

Модель ситуаційного лідерства Херсея і Бланшарда. Поль Херсі і Кен Бланшард розробили ситуаційну теорію лідерства, яку вони прозвали теорією життєвого циклу, згідно з якою найбільш ефективні стилі лідерства залежать від “зрілості” виконавців. Зрілість не слід визначати, як вік, зрілість окремих осіб та груп мають на увазі здатність нести відповідальність за свою поведінку, бажання досягти поставленої мети, а також освіта та досвід у відношенні до конкретної задачі, яку необхідно виконати.

Згідно з Херсі і Бланшардом поняття зрілості не є постійною рисою особи чи групи, а скоріше характеристикою конкретної ситуації. Іншими словами в залежності від задачі, що виконується, окремі особи і групи виявляють різний рівень “зрілості”. Відповідно керівник-лідер може змінювати і свою поведінку в залежності від відносної зрілості особи чи групи. Він визначає цю зрілість оцінюючи прагнення до досягнення, здатність нести відповідальність за поведінку, а також рівень освіти та досвід останньої роботи над дорученими завданнями.

Ці три моделі вплинули на розвиток теорії лідерства. Хоча жодна з цих теорій не отримала повного підтвердження в дослідженнях; переконаність, що лідери повинні обирати стиль керівництва відповідно до ситуації не викликає сумнівів. Не існує якогось одного оптимального стиля лідерства.

Отже, лідерство, як і управління, являється до деякої міри мистецтвом. Можливо, це і є причина того, чому дослідникам не вдалося розробити чи обґрунтувати будь-яку з теорій. Ми поділяємо ситуаційний підхід до лідерства і вважаємо, що при належній підготовці лідери зможуть навчитися обирати стиль, відповідний ситуації.

Лідерство - це не управління. Управління концентрує увагу на тому, щоб люди робили речі правильно, а лідерство - на тому, щоб люди робили правильні речі.

Різниця між лідером і керівником проводиться по багатьом позиціям (табл. 1.1). Ефективний керівник не обов`язково являється ефективним лідером, і навпаки. Їх основні характеристики находяться як би в різних вимірах.

Таблиця 1.1 Різниця між лідером і керівником.

КЕРІВНИК	ЛІДЕР
Адміністратор	Новатор
Доручає	Надихає
Працює за цілями інших	Працює за своїми цілями
План - основа дій	Бачення - основа дій
Спирається на систему	Спирається на людей
Використовує доводи	Використовує емоції
Контролює	Довіряє
Підтримує рух	Надає імпульс руху
Професіонал	Ентузіаст
Приймає рішення	Перетворює рішення
Робить справу правильно	Робить правильну справу
Той, кого шанують	Той, кого обожнюють

Лідер також являється керівником, але характер його дій інший, ніж у звичайного менеджера. Він не керує, не командує, а веде за собою інших. Можна бути першою особою в організації, але не являтися фактично лідером, бо той повинен бути не затверджений наказом, а психологічно визнаний оточуючими як єдиний, хто здатний забезпечити задоволення їх потреб. Тому практично виділяють такі розбіжності між лідером і керівником:

- керівник звичайно признається офіційно, а лідер висувається стихійно;

- керівникові надаються законом певні права й обов`язки, а лідер може їх не мати;

- керівник наділений певною системою офіційно встановлених санкцій, використовуючи які він може впливати на підлеглих, а лідеру ці санкції не надані;

- керівник представляє свою групу в зовнішній сфері стосунків, а лідер у сфері своєї активності обмежений в основному внутрігруповими стосунками;

- керівник, на відміну від лідера, несе відповідальність перед законом за стан справ у групі.

Виходячи із функціональних і психологічних відмінностей між керівником і лідером, у групі можуть виникнути такі ситуації, які накладають свій відбиток на гармонізацію життя і діяльності групи.

Лідер і керівник - різні особи, які не знаходять спільних точок взаємодії. Ця ситуація не сприятиме успішній діяльності групи і гармонізації міжособистісних стосунків.

Лідер і керівник - різні особи, які на основі взаємоповаги і компромісів знаходять точки взаємодії. Така група може працювати успішно, і в ній пануватиме певний “дух” змагання і суперництва.

Лідер і керівник - одна і та сама особа, В цьому випадку група працюватиме як єдина команда, віддана своєму капітанові, тобто найефективніше з погляду діяльності і найбільш гармонійно з погляду людських стосунків. Відмінності між статусом лідера і формального керівника підрозділу впливають з особливостей ролі та функцій, виконуваних першим і другим. Керівник здійснює управління на основі єдиноначального прийняття рішень і контролю за процесом праці підлеглих. Лідер право на прийняття рішень не узурпує за собою, а навпаки, надає кожному співробітнику. В результаті змінюється статус підлеглих. Якщо у керівника це певна група людей, якою він керує, виступаючи часто зовнішньою цілевстановлюючою силою, то у лідера колектив підрозділу перетворюється в команду, в якій її члени не відбувають повинність, а наповнені творчим поривом. Лідер є членом цієї команди, займаючи разом з тим особливе місце в ній. Він генерує ідеї, кристалізує власні задуми, відточуючи їх у контактах зі співробітниками, сприймає задуми членів команди як свої власні та допомагає у реалізації їх. Його основне завдання - не приймати рішення, а допомагати іншим членам команди в пошуку проблем, які потрібно вирішити, в формуванні цілей і завдань колективної діяльності. Відповідно і функція контролю за працею підлеглих замінюється на функцію її координації.

Лідер концентрується на пошуку шляхів погодження різноманітних, часто протилежних інтересів інших працівників та необхідних ресурсів для вирішення проблем. Звідси зростає роль знань, інтелектуального потенціалу лідера, оскільки тільки це дає змогу йому виконувати його функції і знаходити та ставити проблеми перед іншими членами команди.

Лідери будують свої стосунки з підлеглими на довірі, мотивуючи і надихаючи їх. Вони кладуть довіру в основу групової та сумісної роботи. Щодо професіоналізму, то використовуючи його, а також різні здібності та вміння, менеджери концентрують свої зусилля в сфері прийняття рішень. Вони намагаються звузити набір шляхів вирішення проблеми. Рішення часто приймаються на основі минулого досвіду. Лідери, в протилежність, здійснюють постійні спроби розробки нових та неоднозначних вирішень проблеми. Очевидно, що на практиці не спостерігається ідеального дотримання цих двох типів відносин управління. Дослідження показали, що значна група менеджерів в більшості володіє лідерськими якостями. Однак, зворотній варіант також зустрічається в реальному житті.

Нині лідерство як складний соціально-психологічний процес групового розвитку диференціюється за різними ознаками:

За змістом діяльності: лідер-натхненник, що пропонує програму поведінки; лідер-виконавець, що забезпечує виконання вже прийнятої програми; лідер, який одночасно є і натхненником, і організатором.

За характером діяльності: універсальний, що постійно проявляє свої якості лідера; ситуаційний - якості лідера проявляються лише в певних, специфічних ситуаціях.

За стилем лідерства: авторитарний, демократичний, ліберальний.

Як у вітчизняній, так і у зарубіжній найбільш поширеною є класифікація лідерства за стилем.

Якщо розглядати стиль з точки зору менеджменту, то стиль управління - це гнучка поведінка керівника щодо співробітників, яка змінюється в часі залежно від ситуації і виявляється в способах виконання управлінських робіт підпорядкованим керівнику управлінським апаратом. Ці два підходи мають щось спільне в своєму розумінні і обґрунтовуються з однієї позиції, але застосовуються в різних сферах, тому набувають інші напрямки і деякі відмінності.

Кожна організація представляє собою унікальну комбінацію індивідів, цілей і задач. Кожний керівник - це унікальна особистість, яка володіє рядом здібностей. Тому стилі лідерства не завжди можна віднести до якоїсь конкретної категорії. Скоріше, стиль даного керівника - лідера може бути віднесення до якоїсь позиції.

Стилі можна зобразити схематично (Рис. 1.1), де по традиційній класифікації стиль може бути авторитарним або автократичним (це одна крайність) та ліберальним (це друга крайність) і середній стиль між ними - демократичний.

При авторитарному (диктаторському) стилі лідер володіє достатньою владою, щоб нав`язувати свою волю підлеглим і без коливань проводити в життя прийняті рішення, використовуючи адміністративні методи впливу на підлеглих. Тобто авторитарному стилю притаманна висока концентрація влади в руках керівника, причому він одноосібно розв`язує всі питання управління виробництвом, не враховуючи думки про це підлеглих, часто втручається в дії керівників нижчого ступеню, зв`язує їх ініціативу. При цьому стилі управління лідер користується серед підлеглих головним чином формальним авторитетом. Тому авторитарний стиль керівництва не може вважатися оптимальним, він повинен знаходити обмежене застосування лише при деяких обставинах, які вимагають швидких і категоричних рішень. Дуглас Мак Грегор, відомий в області лідерства, назвав передумови авторитарного керівника по відношенню до працівників теорією “Х”. Згідно з теорією “Х”:

1. Люди не люблять працювати і вже при любій нагоді уникають її.

2. Люди намагаються уникнути відповідальності, обирають, щоб ними керували.

3. Більш за все люди хочуть захищеності.

4. Щоб змусити людей працювати, необхідно використати примус, контроль та погрозу покарання.

На основі таких припущень, автократ як можна більше централізує повноваження, структурує роботу підлеглих і навіть не дає їм волі в прийнятті рішень. Автократ також повно керує всією роботою в межах його компетенції і, щоб забезпечити виконання роботи, може спричиняти психологічний тиск.

Демократичний стиль характеризується високим ступенем делегування повноважень. Підлеглі беруть активну участь у прийнятті рішень і користуються широкою свободою у виконанні завдань. Як правило, рішення приймається тільки після виявлення думки підлеглих, лідер охоче ділиться з ними владою, надає можливість проявити ініціативу, розвивати свої здібності. За таких умов лідер користується не тільки службовим, але і високим авторитетом у підлеглих, панує дух співробітництва і розвиваються управлінські навички у підлеглих.

У практичній діяльності демократичний лідер виходить з того, що люди мотивуються не тільки матеріальними, але й більш високими потребами, тому він намагається зробити обов`язки підлеглих більш привабливими. Тобто створити ситуацію, за якої люди до деякої міри самі себе мотивують, тому що їх робота сама є винагородою. У високій мірі керівник сприяє тому, щоб підлеглі розуміли, що їм доведеться вирішувати більшу частину проблем, не шукаючи схвалення або допомоги.

Мак Грегор назвав уявлення про демократичний стиль теорією “Y”:

Праця - процес природній. Якщо умови благодатні, люди не тільки візьмуть на себе відповідальність, вони будуть прагнути до неї.

Якщо люди залучені до організаційних цілей, вони будуть використовувати самоуправління і самоконтроль.

Організації, де домінує демократичний стиль, характеризується високим ступенем децентралізації повноважень. Підлеглі беруть активну участь в прийнятті рішень і користуються широкою свободою у виконанні завдань. Це найбільш вдалий стиль для ефективного керівництва.

При ліберальному стилі лідерства підлеглим надається велика самостійність в роботі, в прийнятті рішень, керівник дає лише загальні настанови і час від часу контролює діяльність виконавців. Цей стиль знаходить обмежене поширення, він властивий головним чином науковим установам.

В американській літературі подібний стиль називають стилем невтручання, несуперечення або потурання (англ. Laisser-faire). Лідер повністю покладається на підлеглих і іноді дотримується позиції простого члена групи.

Узагальнюючи вище викладену інформацію треба виділити, що в вищій мірі авторитарний чи автократичний керівник нав`язує свою волю підлеглим шляхом примусу, нагороди або посилаючись на традицію. Лідер демократичний, який дозволяє підлеглим брати участь в прийнятті рішень, віддає перевагу спричиняти вплив за допомогою переконань та харизмі, де харизма - це влада, побудована не на логіці чи силі традицій, а на особистих якостях (здібностях) лідера. Він уникає нав`язування своєї волі підлеглим. Ліберальний же керівник надає підлеглим практично повну свободу. Але треба сказати, що названі стилі не охоплюють всю різноманітність стилів, які зустрічаються у практичній роботі. Діяльність лідера настільки різноманітна, що всяка спроба єдиної класифікації стилів лідерства не вдається.

1.3 Особливості лідерства на підприємствах туристичної індустрії

Основною проблемою розвитку туристичної індустрії є проблема лідерства - пошуку і висунення на ключові посади нових людей, які здатні перетворити туризм в передову індустрію країни в цілому і поліпшити життя кожної людини.

Проблема лідерства на підприємствах туристичної індустрії України належить до найбільш актуальних, в умовах розвитку української державності і цивільного суспільства. До недавнього часу в суспільстві і науці проголошувалася теза про "вирішальну роль народних мас". Отже, роль лідера є вторинною, тобто в соціалістичному суспільстві він повинен був підкорятися інтересам робочого класу, селянства і інтелігенції.

Проблеми лідерства являються ключовими для досягнення організаційної ефективності в туризмі. З однієї сторони, лідерство розглядається як наявність певного набору якостей, які притаманні тим, хто успішно спричиняє вплив на інших, з іншої , лідерство - це процес несилового впливу у напрямку досягнення туристичною організацією своїх цілей. Для того, щоб складна організація ефективно виконувала свої задачі необхідно забезпечити виконання всіх функцій управління.

Лідерство в туристичній індустрії - являється тим видом діяльності, який пронизує всю систему управління. Неможливо ефективно виконувати функції планування, організації, мотивації і контролю, якщо немає ефективного керівництва і лідерів, здатних заохочувати інших працівників, позитивно впливати на них і вести за собою, тим самим досягаючи позитивних кінцевих результатів.

Узагальнюючи весь понятійний апарат можна зробити висновок, що лідерство в туристичній індустрії - це здатність однієї людини впливати на групу людей або спільність для досягнення якої-небудь мети. Які можуть співпадати з метою діяльності туристичного підприємства або ж не співпадати і нести особовий характер або особисту вигоду: соціально - корисний або соціально - небезпечний.

Теорія лідерства намагається виявити і передбачити, які властивості лідерства виявляються найбільш ефективними і чому. В туристичній індустрії застосовується три підходи до визначення значущих чинників ефективного лідерства:

1. Підхід з позиції особистих якостей;

2. Поведінковий підхід;

3. Ситуативний підхід.

Лідерство в туристичній індустрії - це авторитетна і високо професійна робота з людьми.

Можна володіти всіма навиками і здібностями, мати величезний досвід, але якщо людина не виконує на практиці роль лідера, то вона, за своєю суттю виконавець.

Американський соціолог Э. Богардус вважав, що найважливішими рисами, які необхідні лідеру в системі масового обслуговування, є відчуття гумору, такт, здатність привернути до себе увагу. Лідера повинна виділяють з оточуючих його людей енергія, розум і характер.

Ключовими рисами лідера в туризмі є:

- ентузіазм - ця межа має на увазі оптимізм і надію. Ще не один песиміст не ставав крупним лідером. Для песиміста будь-які можливості повні труднощів, оптиміст же в кожній перешкоді бачить можливості, що відкриваються.

- надійність - лідер чесний і відкритий у всіх своїх справах і відносинах. Лідер повинен бути гідний довіри тих, хто слідує. Він повинен бути глибоко порядною людиною;

- дисциплінованість - здатність вести за собою інших, і самому вчитися підкорятися наказам.

Людина із завдатками лідера працюватиме, коли інші даремно витрачають час, вчитиметься, коли інші сплять;

- упевненість - якщо лідер не вірить в себе, ніхто в нього не повірить;

- мужність - якнаймужніша людина той, хто більше за всіх боїться;

- відчуття гумору. Інакше кажучи, здатність помічати смішні або дивні сторони життя;

- вірність, тобто постійність, стійкість і відданість справі;

- повинен бути доступний будь-якому працівнику;

- глибоко залучений в процес управління персоналом.

Якби всі ці риси явно виражені в повному об'ємі, то можна стверджувати, що люди могли б навчитися цілеспрямовано розвивати і виховувати їх в собі. Без глибокого знання життєвих проблем, інтересів різних груп людей, громадської думки важко претендувати на роль лідера.

Положення лідера вимушує його бути дуже педантичним в повсякденному житті і вимогливим до себе, бо його справи, вчинки, поведінка постійно на вигляді і більш строго оцінюються людьми, а від цього багато в чому залежить успіх або поразки колективу, в якому він працює.

Результати проведеного опиту європейських компаній (1500 менеджерів), показали, що до найбільш важливих лідерських якостей керівника відносять [2]:

- здатність формувати ефективну команду (96%);

- прислухатися до думки колег і підлеглих (93%);

- ухвалювати самостійні рішення (87%);

- залучати інших до здійснення рішень (86%).

Отже, сучасному лідеру властиві: здатність адекватно виражати в своїй діяльності інтереси широких мас; здатність постійно висувати нові ідеї або комбінувати і удосконалювати їх. Від лідера вимагається, що б він не просто "акумулював" інтереси мас і адаптуватися до них, а по - новаторські осмислював їх, розвивав і коректував.

Повинна бути висока інформованість лідера. Інформація дає уявлення в першу чергу про стан і очікування різних груп. Необхідна якість лідера - лексикон, який повинен бути професійним і відчуття часу, тому, що в минулому столітті важливою межею лідера вважалася його здатність відчувати час. Виражалося це простою формулою: "Точність - ввічливість королів".

Сьогодні все по-іншому, лідерство і лідери - сфера делікатна і тонка, оскільки переплітається з політичним лідерством. У ній легко порушити міру, потерпіти невдачу, навіть впасти в крайності, - при цьому надмірно перебільшувати роль лідера, його можливості і здатності. Тут багато що залежить від безпосереднього оточення, "команди", помічників, радників, експертів, консультантів і інших. Природно, кожен повинен і має право займати своє місце, не піддавшись спокусам влади.

Сьогодні лідер - це не просто формальний керівник він одночасно стратег, тренер і наставник. Лідер не повинен брати участь в кожному рішенні, що приймається командою. Він вірить в її компетентність; у те що його підлеглі володіють відповідним рівнем знань і умінь, щоб ухвалювати оптимальні рішення. Сьогодні вище керівництво делегує повноваження на найнижчі рівні організаційної ієрархії, що дозволяє командам професіоналів повною мірою усвідомити цілі своєї роботи, дає їм дійсне відчуття причетності до справи і, отже, відповідальності за його успіх.

В даний час проблеми лідерства загострилися у зв'язку з посиленням суперництва і боротьби.

Неприборкані амбіції, домагання, популізм можуть принести значну шкоду. Великого значення у наш час набувають проблеми формування "команди" лідера і залучення в активну діяльність молодих лідерів. Але найголовніша проблема, щоб цілі лідера співпадали з метою суспільства і команди.

Лідерство на підприємствах можна використовувати, як інструмент по виявленню резерву керівного персоналу і розробки стратегії кадрової політики.

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИ АНАЛІЗУ УПРАВЛІННЯ І ЛІДЕРСТВА НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1. Характеристика туристичної фірми ТОВ «ЛАСТІВКА»

Повна назва: туристичне агентство ТОВ «ЛАСТІВКА». Юридична адреса: 25006, м. Кіровоград, вул. Братіславська, 14. Фактична адреса: 25006, м. Кіровоград, вул.Братиславська, 14.

Сфера бізнесу (вид діяльності) підприємства. Туристичне агентство (турагент). Займається реалізацією турів від туроператора.

Організаційно-правова форма підприємства. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАСТІВКА».

Агентство пропонує:

- авіаквитки за мінімальними тарифами, за цінами авіакомпаній, без додаткових зборів і такс;

- професійну консультацію фахівців з підбору маршруту із зручними стиковками і оптимальним цінам;

- максимальний пріоритет обслуговування, завжди вільний телефон;

- безкоштовну доставку авіаквитків в слушний для клієнтів час і місце;

- будь-яку форму оплати (готівка, безготівкова форма, кредитна карта);

- можливість відстрочення платежу;

- постійне інформування про спеціальні пропозиції і розпродажі авіакомпаній;

- On-line консультації, можливість замовлення авіаквитків через Інтернет;

- бронювання Vip-залів в аеропортах Росії і за кордоном;

- замовлення автомобілів і готелів;

- паспортно-візовий консалтинг;

- організацію участі у виставках і ярмарках;

- ж/д квитки з доставкою;

- туристичні путівки за спеціальними цінами, із спеціальними знижками для постійних клієнтів.

А також турагентство пропонує послугу FAST TRACK (проходження паспортних і митних формальностей без черги). Fast TRAСК, або прискорене оформлення пасажирів - це передполітна послуга з експрес-проходження пасажиром реєстрації і оформлення багажу на рейс, митного і паспортного контролю, контролю безпеки (і, при необхідності, санітарного контролю) у супроводі співробітника аеропорту.

У аеропорту Борисполя можна скористатися послугою прискореного оформлення пасажирів з подальшим очікуванням рейсу в залі Бізнесу або по звичайній схемі без відвідин залу бізнесу.

На стійці «Прискорене оформлення пасажирів / Fast Track» співробітники аеропорту зареєструють багаж і особисто супроводжуватимуть пасажирів та виходу на посадку або в бізнес-зал.

Мал. 2.1. Організаційна структура туристичної фірми ТОВ «ЛАСТІВКА»

2.2 Дослідження та аналіз методів управління і лідерства на туристичному підприємстві «ЛАСТІВКА»

Соціально-психологічна природа лідерства обумовила появу надзвичайно великої кількості різних концепцій лідерства, висвітлення яких в навчальній літературі часто розрізняється як за рівнем деталізації, так і за логікою викладання матеріалу.

Лідерство як специфічний тип управлінської взаємодії в своїй основі спирається на відносини влади (домінування і підпорядкування), впливу і наслідування.

Для дослідження методів управління та лідерства на ТОВ «ЛАСТІВКА» влади важливо розібрати класифікацію джерел влади, яка ґрунтується на результатах досліджень по методу Мак Грегора.

Нині лідерство як складний соціально-психологічний процес групового розвитку диференціюється за різними ознаками:

1.За змістом діяльності:

- лідер-натхненник, що пропонує програму поведінки;

- лідер-виконавець, що забезпечує виконання вже прийнятої програми;

- лідер, який одночасно є і натхненником, і організатором.

2.За характером діяльності:

- універсальний, що постійно проявляє свої якості лідера;

- ситуаційний - якості лідера проявляються лише в певних, специфічних ситуаціях.

3.За стилем лідерства:

- авторитарний,

- демократичний,

- ліберальний.

Як у вітчизняній, так і у зарубіжній найбільш поширеною є класифікація лідерства за стилем. Перед тим, як перейти до розкриття стилів лідерства на ТОВ «ЛАСТІВКА» ми би хотіли з`ясувати і вже напевне визначити, що ми розуміємо під словом “стиль”, “стиль керівництва, лідерства”. Це допоможе глибше вникнути в суть цього явища на ТОВ «ЛАСТІВКА».

Під словом “стиль” розуміють ту особливість, яка часто не має певного кількісного виміру і сприймається нами інтуїтивно як щось, що відрізняє один об`єкт від іншого. Стиль - поняття багатозначне. Кажуть: стиль епохи, архітектурний стиль, стиль художника, стиль одягу, стиль життя, стиль лідерства. В соціальній психології під стилем мається на увазі цілісна відносно стійка система способів діяльності, що забезпечує ефективне виконання суб`єктом своїх функцій.

Якщо розглядати стиль з точки зору менеджменту, то стиль управління - це гнучка поведінка керівника щодо співробітників, яка змінюється в часі залежно від ситуації і виявляється в способах виконання управлінських робіт підпорядкованим керівнику управлінським апаратом. Ці два підходи мають щось спільне в своєму розумінні і обгрунтовуються з однієї позиції, але застосовуються в різних сферах, тому набувають інші напрямки і деякі відмінності.

Кожна організація представляє собою унікальну комбінацію індивідів, цілей і задач. Кожний керівник - це унікальна особистість, яка володіє рядом здібностей. Тому стилі лідерства не завжди можна віднести до якоїсь конкретної категорії. Скоріше, стиль даного керівника - лідера може бути віднесен до якоїсь позиції. Спробуємо розкрити стилі лідерства, які обирає лідер для здійснення своєї діяльності.

Приступимо до описання кожного стиля, бо це дуже важливо для нормальної роботи підприємства, для встановлення приємного психологічного клімату в колективі та інших сферах діяльності підприємства ТОВ «ЛАСТІВКА».

Ці стилі можна зобразити схематично, де по традиційній класифікації стиль може бути авторитарним або автократичним (це одна крайність) та ліберальним (це друга крайність) і середній стиль між ними - демократичний (мал. 2.2.).

Мал. 2.2. Стилі керівництва

При опитуванні респонденти проставляють плюси там де вони вважають за потрібне. Таким чином керівник набирає бали як авторитаризму (керівника), так і ліберального способу (лідерського). В залежності, які бали переважають, такий і стиль керівництва.

При авторитарному (диктаторському) стилі (90-120 лівих балів) лідер володіє достатньою владою, щоб нав`язувати свою волю підлеглим і без коливань проводити в життя прийняті рішення, використовуючи адміністративні методи впливу на підлеглих. Тобто авторитарному стилю притаманна висока концентрація влади в руках керівника, причому він одноосібно розв`язує всі питання управління виробництвом, не враховуючи думки про це підлеглих, часто втручається в дії керівників нижчого ступеню, зв`язує їх ініціативу. При цьому стилі управління лідер користується серед підлеглих головним чином формальним авторитетом. Тому авторитарний стиль керівництва не може вважатися оптимальним, він повинен знаходити обмежене застосування лише при деяких обставинах, які вимагають швидких і категоричних рішень. Дуглас Мак Грегор, відомий в області лідерства, назвав передумови авторитарного керівника по відношенню до працівників:

- Люди не люблять працювати і вже при любій нагоді уникають її.

- Люди намагаються уникнути відповідальності, обираючи, щоб ними керували.

- Більш за все люди хочуть захищеності.

- Щоб змусити людей працювати, необхідно використати примус, контроль та погрозу покарання.

На основі таких припущень, автократ як можна більше централізує повноваження, структурує роботу підлеглих і навіть не дає їм волі в прийнятті рішень. Автократ також повно керує всією роботою в межах його компетенції і, щоб забезпечити виконання роботи, може спричиняти психологічний тиск.

Демократичний стиль (60-90 правих балів і 60-90 лівих балів) характеризується високим ступенем делегування повноважень. Підлеглі беруть активну участь у прийнятті рішень і користуються широкою свободою у виконанні завдань. Як правило, рішення приймається тільки після виявлення думки підлеглих, лідер охоче ділиться з ними владою, надає можливість проявити ініціативу, розвивати свої здібності. За таких умов лідер користується не тільки службовим, але і високим авторитетом у підлеглих, панує дух співробітництва і розвиваються управлінські навички у підлеглих.

У практичній діяльності демократичний лідер виходить з того, що люди мотивуються не тільки матеріальними, але й більш високими потребами, тому він намагається зробити обов`язки підлеглих більш привабливими. Тобто створити ситуацію, за якої люди до деякої міри самі себе мотивують, тому що їх робота сама є винагородою. У високій мірі керівник сприяє тому, щоб підлеглі розуміли, що їм доведеться вирішувати більшу частину проблем, не шукаючи схвалення або допомоги. У той же час керівник витрачає багато зусиль на створення атмосфери довіри і відкритості з тим, щоб, коли підлеглим буде потрібна допомога, вони могли б звернутися до керівника. Він старається навчити підлеглих вникати в проблеми підприємства, надає для цього відповідну інформацію і показує, як шукати рішення.

Мак Грегор назвав уявлення про демократичний стиль:

- Праця - процес природній. Якщо умови благодатні, люди не тільки візьмуть на себе відповідальність, вони будуть прагнути до неї.

- Якщо люди залучені до організаційних цілей, вони будуть використовувати самоуправління і самоконтроль.

Організації, де домінує демократичний стиль, характеризується високим ступенем децентралізації повноважень. Підлеглі беруть активну участь в прийнятті рішень і користуються широкою свободою у виконанні завдань. Це найбільш вдалий стиль для ефективного керівництва.

При ліберальному стилі лідерства (90-120 правих балів) підлеглим надається велика самостійність в роботі, в прийнятті рішень, керівник дає лише загальні настанови і час від часу контролює діяльність виконавців. Цей стиль знаходить обмежене поширення, він властивий головним чином науковим установам.

В американській літературі подібний стиль називають стилем невтручання, несуперечення або потурання (англ. Laisser-faire). Лідер повністю покладається на підлеглих і іноді дотримується позиції простого члена групи.

Узагальнюючи вище викладену інформацію треба виділити, що:

- Авторитарний чи автократичний керівник нав`язує свою волю підлеглим шляхом примусу, нагороди або посилається на традицію.

- Лідер демократичний, який дозволяє підлеглим брати участь в прийнятті рішень, віддає перевагу спричиняти вплив за допомогою переконань та харизмі, де харизма - це влада, побудована не на логіці чи силі традицій, а на особистих якостях (здібностях) лідера. Він уникає нав`язування своєї волі підлеглим.

- Ліберальний же керівник надає підлеглим практично повну свободу. Але треба сказати, що названі стилі не охоплюють всю різноманітність стилів, які зустрічаються у практичній роботі.

Діяльність лідера настільки різноманітна, що всяка спроба єдиної класифікації стилів лідерства не вдається.

Лідерство на ТОВ «ЛАСТІВКА» слід розглядати як здатність (а точніше мистецтво) генерального директора залежно від ситуації так поєднувати різні джерела влади, щоб в процесі впливу на інших людей забезпечувалось досягнення спільних цілей. З наведеного визначення випливає, що лідерство є функцією лідера, його послідовників і ситуаційних змінних. На вивчення впливу саме цих факторів і спрямоване наше дослідження лідерства. Кращому усвідомленню природи лідерства сприяє і його порівняння з власне управлінською діяльністю. На відміну від управління лідерство передбачає наявність в організації послідовників, а не підлеглих. Для аналізу якостей лідерства і якості управління на ТОВ «ЛАСТІВКА» був використаний анкетний метод Д. Мак Грегора. Суть методу повністю співпадає з концепцією операційного менеджменту в туристичній фірмі. Операційний менеджмент в ТОВ «ЛАСТІВКА» застосовується з самого зародження фірми тому, що вся діяльність турагенства складається з виконання окремих конкретних завершених операцій: замовлення туру - укладення угоди - замовлення квитків - супровід туристів (в автобус, в аеропорт, на поїзд) - і т.д.

Відповідно до теорії операційного менеджменту система ТОВ «ЛАСТІВКА» має внутрішню і зовнішню складову, тобто система відкрита.

Анкетна система дослідження лідерства має також дві складові. Запропоноване анкетне опитування працівникам ТОВ «ЛАСТІВКА» (внутрішнє) і клієнтам (зовнішнє). Зміст анкети в Додатку А.

Метою була розробка двофакторної теорії керівництва. За основу були взяті дві змінні: структура відносин та відносин в межах цієї структури.

До першої відносяться зразки поведінки, за допомогою яких лідер організує та визначає структуру відносин в групі: визначення ролей у фірмі, встановлення комунікаційних потоків, встановлення правил роботи встановлення процедур роботи.

Друга змінна містить зразки поведінки, які відображають рівень і якість стосунків між лідерами і послідовниками: дружність, взаємодовіра повага, гармонія.

В ході досліджень був встановлений зв`язок між вказаними змінними та різними критеріями ефективності кожного працівника туроператора.

За допомогою анкетного опитування 10 співробітників ТОВ «ЛАСТІВКА» і 10 клієнтів удалось встановити, що правління ТОВ «ЛАСТІВКА» використовує авторитарний метод правління і не являється неформальним лідером, що потребує застосування покращання лідерських якостей у ТОВ «ЛАСТІВКА».

Замісник генерального директора сповідує демократичний стиль керівництва і покращання лідерських якостей не потребує.

Що ж до менеджерів по туризму, то всі вони за виключенням менеджера В потребують підвищення якості лідерства або керівництва.

Бухгалтер, як йому і личить, має авторитарний стиль керівництва і лідерськими якостями не володіє, тех. працівник і касир не володіють якостями керівника, але мають лідерський потенціал. Кур'єр-водій практично наслідує стиль зам. ген. директора.

Отже, правління і менеджери по туризму потребують допомоги в покращанні лідерських якостей, а деякі члени ТОВ «ЛАСТІВКА» і якостей керівника.

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОБЛЕМ ЛІДЕРСТВА НА ПІДПРИЄМСТВІ «ЛАСТІВКА»

3.1 Напрями покращання лідерських якостей керівника підприємства «ЛАСТІВКА»

Виходячи з того, що стиль управління генеральним директором використовується як авторитарний і не використовує свій потенціал лідера в керівництві ТОВ «ЛАСТІВКА», то ми запропонували йому програму покращання його лідерських якостей на основі ситуаційної концепції Поль Херсі і Кен Бланшарда.

Поль Херсі і Кен Бланшард розробили ситуаційну теорію лідерства, яку вони прозвали теорією життєвого циклу, згідно з якою найбільш ефективні стилі лідерства залежать від “зрілості” виконавців. Зрілість не слід визначати, як вік, зрілість окремих осіб та груп мають на увазі здатність нести відповідальність за свою поведінку, бажання досягти поставленої мети, а також освіта та досвід у відношенні до конкретної задачі, яку необхідно виконати.

Згідно з Херсі і Бланшардом поняття зрілості не є постійною рисою особи чи групи, а скоріше характеристикою конкретної ситуації. Іншими словами в залежності від виконуваємої задачі, окремі особи і групи виявляють різний рівень “зрілості”. Відповідно керівник-лідер може змінювати і свою поведінку в залежності від відносної зрілості особи чи групи. Він визначає цю зрілість оцінюючи прагнення до досягнення, здатність нести відповідальність за поведінку, а також рівень освіти та досвід останньої роботи над дорученими завданнями.