Загальні відомості про бізнес-планування в аграрному секторі

Інженерне управління на тваринницьких фермах

Бізнес-план - основа ефективного управління

Бізнес-план - це документ, в якому викладено суть підприємницької ідеї, шляхи і засоби її реалізації, а також подано характеристику ринкових, виробничих, організаційних і фінансових аспектів передбачуваного бізнесу та особливості його управління.

Наявність бізнес-плану обов'язкова вимога з боку цивілізованого ринку. Це чисто психологічно викликає відчуття ґрунтовності, солідності підприємницького починання його власника. І, навпаки, відсутність такого плану породжує насторожливе ставлення з боку партнерів, кредиторів та інвесторів.

Бізнес-план - це засіб залучення зовнішнього капіталу, що необхідний для розвитку бізнесу. Він забезпечує всебічну (виробничу, ринкову, організаційну та фінансову) інформацію про майбутній бізнес і є основою конструктивних відносин з потенційними інвесторами.

У сучасних умовах в Україні бізнес-план здійснює ще одну важливу функцію - він є інструментом процесу приватизації державних підприємств. Тут він використовується для обґрунтування пропозицій щодо приватизації, для визначення кола завдань, зв'язаних із санацією (оздоровленням) підприємств, які приватизуються. Бізнес-план входить до складу проспектів емісії цінних паперів, які публікуються при акціонуванні економічної організації.

Крім зовнішніх, бізнес-план, виконує чимало важливих внутрішніх функцій. По-перше, планування - це ключ до успіху в бізнесі. Такий успіх визначається трьома головними факторами:

- правильним розумінням реальної нинішньої ситуації;

- чітким визначенням цілей, яких хоче досягти підприємець;

- якісним плануванням процесів переходу від одного стану до іншого.

Бізнес-планування якраз і спрямоване на розв'язання цих питань. Тобто бізнес-план - це засіб моделювання систем управління новим бізнесом, що дозволяє перевірити підприємницьку ідею на раціональність та реалістичність ще до її практичної реалізації. Наш проект може не відбутися уже на папері, але краще такий неприємний висновок зробити на стадії проектування, а не тоді, коли на створення фірми вже витрачено час, кошти і зусилля підприємця.

Бізнес-план - це можливість виявити у зародковому стані ті проблеми розвитку підприємства, які в майбутньому загрожують перерости в серйозні перешкоди та істотно ускладнити роботу. Багатьох із виявлених у ході планування сильних і слабких сторін підприємства ви можливо не змогли б побачити, якби не працювали над створенням бізнес-плану. Звичайно, він не може виключити ці помилки, але дозволяє значно зменшити ризик.

Складання бізнес-плану дозволяє отримати інструмент контролю та управління, який забезпечує планомірне просування підприємства до поставленої мети.

Бізнес-план є потужним інструментом самонавчання. У процесі його розробки розвиваються здібності підприємця як менеджера, набувається досвід оцінки умов конкуренції, спосіб просування товарів на ринок, використання переваг свого бізнесу, фінансового планування, розробки різних сценаріїв діяльності.

Бізнес-план, як і стратегічний план підприємства, охоплює досить тривалий період, звичайно 3-5 років, інколи більше, однак між ними є ряд відмінностей:

- якщо стратегічний план включає весь комплекс загальних цілей фірми, то бізнес-план тільки одну з них, а саме ту, що пов'язана із створенням і розвитком бізнесу;

- бізнес-план орієнтований тільки на розвиток, у той час як стратегічний план може включати інші типи стратегій підприємства 9стабільності, скорочений, відтворення тощо).

- у бізнес-плані функціональні складові (плани маркетингу, виробництва тощо) є, на відміну від стратегічного плану, рівнозначними частинами бізнесу;

- стратегічний план - це як правило, плани з горизонтом часу, що зростає.

Бізнес-плани мають чітко окреслені часові межі, після закінчення яких визначені планом цілі й завдання мають бути виконанні. Наприклад, бізнес-планом передбачається, щоб протягом двох років був побудований і досяг проектної потужності цех з переробки сільськогосподарської сировини. Таким чином, бізнес-план за своєю формою, на відміну від стратегічного плану тяжіє до проекту з його конкретною проробкою і певною самодостатністю.

Сучасні аграрні підприємства багатогалузеві. Найчастіше підприємства розробляють бізнес-план для окремої, вже існуючої галузі без створення нової юридичної особи. Для того щоб проект, який реалізується в одній галузі виробництва, був надійним з точки зору кредитора, потрібно довести не тільки можливість одержання прибутку та повернення кредиту, а й показати, що фінансовий стан підприємства в цілому стійкий і не вплине на гарантії повернення кредиту.

Бізнес-план має бути документом, який дасть можливість кредитору чи інвестору оцінити економічну привабливість реалізації такої справи та їхню ціну. Тобто визначити, чи вигідно йому вкладати свої гроші в цю справу, чи краще не ризикувати й тримати їх на рахунку в банку та одержувати відсоток або вкласти гроші в іншу справу. Загальна характеристика бізнес-плану, йому вкладати свої гроші в цю справу, чи краще не ризикувати й тримати їх на рахунку в банку та одержувати відсотки або вкласти в іншу справу. Загальна характеристика бізнес-плану, його мета й актуальність подаються у вступі.

Структура бізнес-плану містить наступні розділи:

1. Резюме.

2. Опис підприємства.

3. Галузь реалізації проекта.

4. Оцінка ринку збуту.

5. Конкуренція і стратегія маркетингу.

6. План виробництва.

7. Організаційний план.

8. Юридичний план.

9. Фінансовий план.

10. Стратегія фінансування.

11. Ризики та шляхи їх усунення.

Бізнес-план починається з резюме.

Мета резюме - зацікавити потенційних партнерів, інвесторів і дати чітке уявлення про питання, які детально розглянуті в бізнес-плані. Виклад повинен бути простим і лаконічним, мати мінімум спеціальних термінів. Його обсяг повинен складати всього 1-2 сторінки. Цей розділ може бути написаний тільки тоді, коли є всі інші розділи. В даному розділі відображають: напрямок діяльності; характеристика майбутньої продукції, чим даний продукт буде відрізнятися від існуючого на ринку і чому покупці захочуть придбати саме його; фінансові результати які планується одержати від проекту в майбутньому.

Опис підприємства.

Потрібно подати стислий опис господарства, для якого розробляється даний бізнес-план, та характеристику його продукції. В розділі описується: мета сільськогосподарської діяльності господарства; юридичний статус; апарат управління; виробничі ресурси та інфраструктура господарства; опис продукції; фінансові результати діяльності.

У розділі подати ситуацію що склалася сьогодні. Чітко сформулювати мети господарства, надати часові межі протягом яких повинні бути досягнуті поставлені цілі.

Галузь реалізації проекта.

У цьому розділі потрібно описати галузь в якій реалізується проект, її стан в господарстві на сьогоднішній день, економічні показники за останній звітний рік в господарстві, рівень розвитку ринкових відносин в галузі.

Оцінка ринку збуту.

Мета розділу - пересвідчитись самому та переконати майбутніх партнерів у наявності ринку для реалізації продукції господарства, розкритим можливості цього ринку.

Даний розділ повинен містити інформацію щодо тенденцій розвитку ринку, загального обсягу споживання та виробництва продукту, який планується запропонувати ринку. Необхідно визначити хто буде покупцем нашого товару і чому він обере саме нош товар, який обсяг нашого товару в змозі спожити ринок.

Джерела інформації, якою ви користувались повинні бути відображені в бізнес-плані, щоб інвестор міг оцінити глибину і повноту проведених досліджень і відповідно продуманість вашого проекту.

Конкуренція і стратегія маркетингу.

У цьому розділі подається хто є виробником подібних товарів, рівень цін на продукцію в конкурентів, яка в них політика цін і додаткових послуг.

До головних елементів плану маркетингу належать: схема поширення товару; ціноутворення; реклама; методи стимулювання продаж.

План виробництва.

Головне завдання в цьому розділі довести інвесторам, що ви можете реально виробляти потрібну кількість товару у необхідний термін і високої якості. Головними питаннями цього розділу є: де будуть вироблятися товари; які для цього бідіть потрібні потужності і як вони будуть зростати із року в рік; де і у кого будуть закуповуватись сировина, матеріали і комплектуючі; чи можливе лімітування обсягів виробництва чи постачання ресурсів; яке устаткування буде потрібно і де його планується придбати, чи можуть при цьому виникнути якісь проблеми.

Організаційний план.

У цьому розділі йдеться про те з ким ми збираємось організовувати свою справу і як плануємо налагодити роботу персоналу. На наявних працівників ми даємо стислу характеристику: кваліфікація, досвід роботи і їх користь для нашого виробництва. Якщо необхідно набрати працівників, то пред'являються вимоги до них і намічаються шляхи прийняття на роботу. Приводиться організаційна схема підприємства. Обумовлюється питання оплати праці та її стимулювання.

Юридичний план.

У даному розділі подається форма власності і правовий статус підприємства.

Фінансовий план.

У цьому розділі розробляють фінансові документи для обґрунтованого в проекті варіанта технології шляхом узагальнення матеріалу усіх попередніх підрозділів і представлення їх у вартісному вираженні. Такими документами є:

- прогноз обсягів реалізації;

- калькуляція повної собівартості продукції;

- баланс грошових витрат і надходжень;

- термін окупності капіталовкладень або кредиту;

Стратегія фінансування.

У даному розділі необхідно викласти план одержання коштів для створення або розширення сільськогосподарського підприємства, тобто даються відповіді на питання:

1. Де планується одержати кошти на створення або розширення виробництва та у якій формі?

2. Коли очікувати повного повернення вкладених коштів і одержання прибутку?

Що стосується джерел фінансування розробленого бізнес-плану, то існують різноманітні варіанти:

- власні кошти;

- кредити;

- акції;

Ризики та шляхи їх усунення.

При проектуванні бізнес-плану важливо передбачити усі види ризику, з якими може зіткнутися господарство, їх джерела і момент виникнення.

Асортимент ризиків досить широкий:

- ринковий ризик;

- ризик конкуренції підприємств;

- зовнішній ризик;

- внутрішній ризик;

- ризик втрати майна;

- ресурсний ризик.

Звичайно, ймовірність кожного типу ризику різноманітна, як і сума збитків, які вони можуть викликати. Тому в бізнес-плані потрібно хоча б орієнтовно оцінити, які ризики для господарства найбільш ймовірні і в що вони можуть нам обійтися.

Також розробляються профілактичні заходи можливим ризикам. Описується програма страхування від ризиків.

Інженерний менеджмент у механізації тваринницьких ферм

Тваринництво - одна з двох провідних галузей сільськогосподарського виробництва. На відміну від виробництва рослинницької продукції, що залежить від природно-кліматичних умов і носить сезонний характер, виробництво продукції тваринництва відбувається безпосередньо круглий рік. відповідно до цих умов фермерська техніка функціонує щоденно упродовж року.

Комплексна механізація тваринницьких ферм ґрунтується на використанні системи машин, що забезпечує механізацію основних виробничих процесів, таких як:

- підвезення кормів;

- кормоприготування і роздавання кормів;

- водопостачання і напування;

- очищення приміщень від гною і видалення його з гноєсховищ;

- підстилання підлоги;

- створення мікроклімату і теплопостачання.

Всі машини та обладнання технологічно пов'язані між собою і працюють у безпосередньому контакті з організмами тварин. Несвоєчасне виконання технологічних операцій, зупинка машин та обладнання на кілька годин порушує функціональні процеси в організмі тварин, що негативно позначається на їх продуктивності.

Інженерний менеджмент в механізації тваринницьких ферм направлений насамперед на забезпечення:

1. комплексної механізації всіх технологічних процесів виробництва продукції тваринництва, шляхом впровадження системи машин залежно від типу і розміру ферм, способу утримання тварин, виду і технології приготування корму, типу і розміщення тваринницьких приміщень на фермі;

2. постійної технічної готовності фермерських машин та обладнання за рахунок проведення планово-запобіжної системи технічного обслуговування і ремонту та щоденного технічного догляду засобів механізації;

3. комплектування тваринницьких ферм постійними висококваліфікованими кадрами механізаторів-тваринників на базі систематичного підвищення їх професійного фаху і спеціалізації;

4. функціонування матеріально-технічної бази по обслуговуванню фермерських машин на основі створення обладнаних необхідними засобами діагностики і ремонту стаціонарного пункту технічного обслуговування і робочих місць технічного персоналу;

Безпосереднім керівником-менеджером із питань управління використання і обслуговування фермерської техніки повинен стати інженер по механізації виробничих процесів у тваринництві. Цьому сприяють його управлінські функції, права та обов'язки.

Інженерний менеджмент забезпечується інформаційною обізнаністю керівників і спеціалістів господарства з ходом виробничих процесів. Коло інформаційних питань стосується:

1. виконання технологічних регламентів по галузях тваринництва;

2. здійснення періодичних і щоденних видів технічного обслуговування фермерських машин та обладнання;

3. організація роботи механізаторів-тваринників;

4. забезпечення матеріально-технічними ресурсами для механізованого виробництва тваринницької продукції;

У свою чергу оперативне управління фермерськими технологічними процесами і технічними засобами потрібно розглядати як метод регулювання структури лімітних затрат: бізнес-плану оплати праці, кормів, підстилки, транспорту, водо- і електропостачання, амортизації і поточного ремонту основних засобів, загально фермерських та інших витрат на виробництво продукції тваринництва.

Для досягнення високої культури технічного обслуговування, а значить і високоефективного використання фермерської техніки, необхідно впровадити раціональну організацію праці механізаторів-тваринників. Це одне з першочергових завдань інженерного менеджменту в тваринництві.

Для належного використання машин на фермі необхідно налагодити облік їх роботи, дотримуватись правил виконання технічного обслуговування і правил техніки безпеки, провести навчання механізаторів-тваринників з будови засобів механізації, правил експлуатації, техніки безпеки, виробничої санітарії.

До роботи на фермерській техніці, а також до її обслуговування повинні допускатись особи, які пройшли відповідну технічну підготовку та інструктаж.

До роботи на котельних установках, компресорах, холодильному обладнанні та електрообладнанні допускаються механізатори, які мають відповідні посвідчення.

Внутрішньогосподарським інженерним менеджментом можна забезпечити ефективне управління фермерськими виробничими технологіями і технічними засобами при умовах:

1. Дії на фермі стаціонарного пункту технічного обслуговування машин та обладнання. Орієнтовна виробнича площа 30-40 кв. м. з слюсарною дільницею; слюсарним, зварювальним відділенням та складом; пункт обладнаний необхідними верстатами, інструментом, пристроями, аптечкою.

2. Створення на фермерському пункті технічного обслуговування спеціальних ланок слюсарів на чолі з майстрами-наладчиками із закріпленими за ними приміщень тваринницької ферми і технологічних груп машин.

3. Впровадження раціонального режиму роботи механізаторів-тваринників, які виконують технологічні процеси обслуговування тварин. Двічі на день слюсарі та електрики контролюють роботу обладнання кормоцеху і механізмів роздавання кормів, водо напування та гноєвидалення.

4. Річний план-графік технічного обслуговування і ремонту фермерської техніки та ліміти матеріально-технічних затрат на ці цілі обґрунтовані і закладенні в бізнес-планах господарства по виробництву продукції тваринництва.

5. Витрати запасних частин і ремонтних матеріалів контролюються щомісячно по лімітно-заборній відомості, яку заповнюють у двох екземплярах - один знаходиться на пункті ТО і є звітним документом, другий - для контролю в інженера по механізації виробничих процесів у тваринництві.

6. Обов'язкового проведення щоденного технічного обслуговування фермерських машин та обладнання, без якого техніку використовувати не можна. Періодичне обслуговування здійснюють два рази на рік - при підготовці ферми до зими і перед літнім сезоном. Дані результатів огляду заносять у паспорт машин і журнал обліку роботи техніки, виявлені неполадки зразу ж усуваються.

7. Ремонтують машини в літній період протягом одного - двох тижнів, коли тварини знаходяться в загінках, аварійні ремонти і пусконалагоджувальні роботи виконуються за нарядами, в обліковому журналі відмічають вид і строки виконання ремонтних робіт, причину відмовлення, тривалість простою машини, виконавців.

Література

1. Азізов С.П. та ін. Організація виробництва і аграрного бізнесу в сільськогосподарських підприємствах. - К.:ІАЕ, 2001. - 340 с.

2. Батіг А. І. та ін. Планування та організація діяльності аграрного підприємства. - К.: Аграрна освіта, 2003. - 425 с.

3. Баринов В.А. Бизнес-планирование: учеб. Пособ. - М.: Форум: ИНФРА - 2003. - 272 с.

4. Виноградський М.Д. та ін. Менеджмент організацій: Навч. Посіб. - К.: «КОРДОН», 2004. - 598 с.